Однієї з найважливіших характеристик економічного стану підприємства є фінансова стабільність, що характеризує ступінь економічної незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.

Ступінь економічної незалежності підприємства можна оцінювати за різними показниками:

- рівню забезпеченості матеріальних оборотних коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;

- платоспроможності підприємства;

- частини власних стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування діяльності підприємства.

Основним абсолютним показником фінансової стабільності є сума власних оборотних коштів, або власного оборотного капіталу.

Власні оборотні кошти в довгостроковому періоді (чистий оборотний капітал):

ВОК = ВК-НА (2.37)

де ВК - власний капітал;

НА - необоротні активи [11, c. 56-62].

Використовуючи формулу 2.37 розраховуються власні оборотні кошти в довгостроковому періоді й заносяться отримані дані в таблицю 2.3.

Таблиця 2.3 - Власні оборотні кошти в довгостроковому періоді

Дані табл. 2.3 свідчать про те, що на ВУЖКГ іде стабільна тенденція зниження й недостачі власних оборотних коштів.

Наявність власних оборотних коштів - мінімальна умова фінансової стабільності.

Залежно від забезпеченості запасів джерелами фінансування розрізняють чотири типи фінансової стабільності підприємства:

1. Абсолютна фінансова стабільність: З<ВОК;

2. Нормальна фінансова стабільність: З<ВОК+Кд;

3. Нестійкий фінансовий стан: З<ВОК+Кд+Кк;

4. Кризовий фінансовий стан: З>ВОК+Кд+Кк;

Для визначення типу фінансової стабільності складається баланс, позиції активу й пасиву якого по ступені агрегації відповідають меті аналізу (Додаток А, табл. А.1-А.4). Аналіз фінансової стабільності підприємства показує, що й на початок і на кінець досліджуваного періоду в підприємства був нестійкий фінансовий стан, тобто для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів і довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити й позики; платоспроможність порушена, але її можливо відновити.

В аналізі фінансової стабільності підприємства використаються й відносні показники, такі як коефіцієнт фінансової автономії (незалежності), коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт фінансового ризику й інші, розраховані раніше.

Платоспроможність (ліквідність) - можливість підприємства наявними грошовими ресурсами вчасно погасити свої термінові зобов'язання.

Всі активи підприємства залежно від здатності й швидкості їхнього перетворення в кошти можна умовно розділити на такі групи:

- абсолютно ліквідні активи (А1) - кошти, короткострокові фінансові вкладення;

- швидко реалізовані активи (А2) - дебіторська заборгованість, інші дебіторські активи;

- вільно реалізовані активи (А3) - матеріальні цінності, ПДВ по придбаних цінностях;

- важко реалізовані активи (А4) - основні кошти.

Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов'язань групуються так:

- найбільш термінові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, інші короткострокові зобов'язання;

- короткострокові пасиви (П2) - короткострокові кредити й позикові кошти;

- довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити й позики;

- постійні пасиви (П4) - джерела власних коштів.

Баланс уважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1 >= П1;

А2 >= П2;

А3 >= П3;

А4 <= П4.

Якщо одне або кілька умов порушуються, то ліквідність відрізняється від абсолютної.

Згідно даним таблиці 2.4 баланс не можна визнати ліквідним, тому що лише одне зі співвідношень відповідає умовам абсолютної ліквідності (таблиця 2.4).

За досліджуваний період зменшився недолік абсолютно ліквідних активів, але з'явилися довгострокові зобов'язання, а вільно реалізовані активи зменшилися, тобто значно збільшився їхній платіжний недолік; до кінця періоду значно зріс платіжний надлишок важко реалізованих активів, що привело до відсутності власних оборотних коштів і нестійкому фінансовому стану.

Таблиця 2.4 - Аналіз ліквідності балансу

У цілому баланс ліквідності свідчить про погіршення фінансового стану підприємства.

При оцінці ліквідності розраховують також три основних коефіцієнти:

- коефіцієнт поточної ліквідності (покриття);

- коефіцієнт швидкої ліквідності;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Відповідно до формул 2.33-2.35 розраховані ці коефіцієнти, дані розрахунків занесені в таблицю 2.5.

Таблиця 2.5 - Коефіцієнти ліквідності

З даних таблиці 2.5 видно, що коефіцієнт поточної ліквідності за досліджуваний період зменшився на 4,25%. Це негативна тенденція, і до кінця періоду він склав лише 0,83, що свідчить про неліквідності балансу (граничне значення коефіцієнта дорівнює 1). Коефіцієнт швидкої ліквідності збільшився на 3,66%, але його значення залишається низьким по мірках більшості галузей й означає, що на кожну гривню поточної заборгованості підприємство має лише 78 копійок ліквідних активів на початок періоду й 81 копійку на його кінець. Коефіцієнт абсолютної ліквідності різко збільшився в 1,2 рази, але все-таки не дотяг до критичного значення 0,2-0,25.

Платоспроможність підприємства - можливість коштами вчасно погасити свої платіжні зобов'язання. Платоспроможність залежить від ступеня ліквідності підприємства.

Розраховано показники платоспроможності підприємства відповідно до формули 2.36:

ТП_н = -4696,5 тис. грн.

ТП_к = -214632,7 тис. грн.

Нормативне значення ТП>0; у підприємства немає можливості погасити поточні зобов'язання за рахунок наявних коштів.

Для ВУЖКГ зложилася ситуація кризової неплатоспроможності, коли й на початку, і наприкінці досліджуваного періоду:

ТП<0;

К_п <1,5;

К_об = ВОК/ОА <0,1

Для прогнозування фінансового стану з позиції можливого банкрутства підприємства використаються три основних підходи:

а) розрахунок індексу кредитоспроможності (індекс Z);

б) використання системи формалізованих і неформалізованих критеріїв;

в) оцінка й прогнозування показників задовільності структури балансу.

Для прогнозування можливого банкрутства підприємства розраховується індекс Z по двухфакторной моделі ймовірності банкрутства, запропонованої Е. Альтманом в 1968 році:

Z = - 0,3877 - 1,0736 К_п + 0,0579 К_авт (2.38)

По формулі 2.38 на початок досліджуваного періоду Z = -0,7473, а на його кінець - Z = 0,1578. Це свідчить про те, що на початок періоду ймовірність банкрутства підприємства була низкою й не перевищувала 50%, а на кінець періоду вона підвищилася, що в майбутньому прогнозує потенційне банкрутство підприємства.

Українські підприємства також використають модель Е. Альтмана, запропоновану їм в 1983 році:

Z₈₃ = 3,107 * ДО₁ + 0,955 * ДО₂ + 0,42 * ДО^/₃ + 0,847 * ДО₄ + 0,717* ДО₅ (2.39)

Відповідно до формули 2.39 на початок досліджуваного періоду Z = 0,41, а на його кінець - Z = 0,114, що говорить про високу ймовірність банкрутства підприємства.

У такий спосіб ліквідність підприємства далека від абсолютної й свідчить про поганий фінансовий стан підприємства. Платоспроможність підприємства перебуває в критичному стані, коли в підприємства немає коштів для покриття своїх платіжних зобов'язань. Імовірність банкрутства велика й продовжує збільшуватися, що говорить про погану роботу апарат керування й фінансово-аналітичної служби підприємства.

За досліджуваний період (2005-2007 роки) загальна вартість майна підприємства (валюта балансу) зменшилася на 7,18%, при цьому необоротні активи зменшилися, а оборотні активи збільшилися приблизно однаково. (відповідно 7,44% й 7,5%); власний капітал зменшився на 10,78%, а позиковий капітал значно збільшився на 169,4%.

Протягом досліджуваного періоду валюта балансу неухильно знижується; коефіцієнт оборотності активів знижується, що говорить про зниження реалізованої продукції на 1 грн. авансовану в активи; різко зменшилася фондовіддача, тобто зменшився обсяг продукції на 1 грн. основних коштів, або збільшилася потреба в основних коштах для виробництва однієї одиниці продукції; різко збільшився період обороту дебіторської заборгованості, що говорить про збільшення строку комерційного кредиту підприємства своїм покупцям, при цьому зріс також і період обороту кредиторської заборгованості, тобто збільшився строк оплати кредитів самого підприємства.

Чистий прибуток підприємства збільшився на 121,74%, при цьому збиток від операційної діяльності зменшився на 107,7%, а прибуток від звичайної діяльності збільшилася в 16 разів (на 1639,4%). Найбільш позитивний вплив на прибуток підприємства роблять інші доходи, а негативне - інші витрати.

Проявляється тенденція повільного підвищення рентабельності власного капіталу, сукупного капіталу, основних фондів, рентабельності підприємства, але за досліджуваний період відбулося значне зменшення рентабельності продукції й рентабельності продажів по валовому прибутку, при цьому рентабельність продажів по чистому прибутку зросла в 46 разів (причиною тому послужило, як ми з'ясували з факторного аналізу прибутку, збільшення інших доходів, а не прибутки від операційної діяльності).

На ВУЖКГ іде стабільна тенденція зниження й недостачі власних оборотних коштів. У підприємства нестійкий фінансовий стан, тобто для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів і довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити й позики; платоспроможність порушена, баланс не можна визнати ліквідним: у підприємства немає можливості погасити поточні зобов'язання за рахунок наявних коштів.

Платоспроможність підприємства перебуває в критичному стані, коли в підприємства немає коштів для покриття своїх платіжних зобов'язань. Імовірність банкрутства велика й продовжує збільшуватися, що говорить про погану роботу апарат керування й фінансово-аналітичної служби підприємства.

Темп росту авансованих активів менше 100% свідчить про зниження економічного потенціалу підприємства.

Авансований капітал використається нераціонально, хоча темп росту чистого виторгу вище темпу росту авансованого капіталу, але чистий виторг до кінця досліджуваного періоду складається в основному з інших доходів, а саме з безоплатно отриманих активів.

3 Планування основних економіко-фінансових показників Костянтинівського виробничого управління житлово-комунального господарства

3.1 Прогнозний баланс Костянтинівського ВУЖКГ на 2008 рік

Основні тенденції динаміки економіко-фінансового стану й результатів діяльності можуть прогнозуватися з деяким ступенем точності шляхом сполучення формалізованих і неформалізованих методів. В умовах значних темпів інфляції, відсутності централізовано встановлюваних норм витрат, а також одержує усе більше широке поширення передоплати при висновку договорів поставки точність прогнозів значно знижується. Планування фінансово-економічного стану в цих умовах може бути зведене до розрахунку значення прибутку залежно від мінливих значень ряду параметрів: обсяг виробництва, склад і структура витрат по різних напрямках діяльності господарюючого суб'єкта. Динамічна прогнозна модель може бути легко побудована на основі бухгалтерської звітності в середовищі електронних таблиць Excel [12, 365-374].

Перспективний аналіз економіко-фінансового стану господарюючого суб'єкта являє собою вивчення фінансових результатів господарської діяльності підприємства з метою визначення їхніх можливих значень у майбутньому [18, c. 150-153].

Вихідним пунктом аналізу є визнання деякої спадкоємності (або певної стабільності) змін показників фінансово-господарської діяльності від одного звітного періоду до іншого. Тому інформація, використовувана для перспективного аналізу, береться також і з бухгалтерської звітності.

Перелік прогнозованих показників може відчутно варіюватися. Зокрема, може будуватися прогнозна звітність або прогнозуватися якийсь окремий показник - обсяг реалізації, прибуток, грошовий потік.

Специфіка економічних процесів полягає в тому, що вони відрізняються, по-перше, взаємозалежністю, по-друге, певної инерционностью. Останнє означає, що значення практично будь-якого економічного показника в момент часу t залежить певним чином від стану цього показника в попередніх періодах (у цьому випадку абстрагуємося від впливу інших факторів), тобто значення прогнозованого показника в минулих періодах повинні розглядатися як факторні ознаки. Рівняння залежності в найбільш загальній формі має вигляд.

Y_t = A₀ + A₁*Y_t-1 + A₂*Y_t-2 + … +A_k*Y_t-k (3.1)

де Y_t - прогнозоване значення показника Y у момент часу t;

Y_t-i - значення показника Y у момент часу (t-i);

A_i - i - й коефіцієнт регресії.

Досить точні прогнозні значення можуть бути отримані при k=1.

На практиці також нерідко використають модифікацію рівняння (3.1), уводячи в нього як фактор період (момент) часу t. У цьому випадку рівняння регресії має вигляд:

Y_t = A₀ + A₁*Y_t-1 + A₂*t (3.2)

Таблиця 3.1 Прогнозний баланс Костянтинівського ВУЖКГ на 2008 рік

3.2 Прогнозування економіко-фінансових результатів діяльності Костянтинівського ВУЖКГ на 2008 рік

Форма звітності «Звіт про фінансові результати» являє собою табличну реалізацію жорстко детермінованої факторної моделі, що зв'язує результативну ознаку (прибуток) з факторами (дохід від реалізації, рівень витрат, рівень податкових ставок).

Використається імітаційна модель, призначена для перспективного аналізу формування доходів підприємства. Модель представляє багатомірну таблицю найважливіших показників діяльності об'єкта в динаміку. Модель реалізується на персональному комп'ютері в середовищі табличного процесора відповідно до наміченого сценарію.

Для ілюстративних цілей склад показників імітаційної моделі прибутку підприємства представлений у таблиці. 3.2 деякі з наведених у ній показників є комплексними, тому дана модель може бути доповнена субмоделями, призначеними для моделювання динаміки інших доходів і витрат.

Таблиця 3.2 Прогнозний звіт про фінансові результати Костянтинівського ВУЖКГ на 2008 рік

3.3 Планування, аналіз і оцінка основних економіко-фінансових показників діяльності Костянтинівського ВУЖКГ

На основі прогнозних балансу і звіту про фінансові результати оцінюються основні показники діяльності Костянтинівського ВУЖКГ. Дані розрахунків наведені в табл. 3.3.

Таблиця 3.3 Основні прогнозні показники господарської діяльності Костянтинівського ВУЖКГ

На основі розрахованих прогнозних фінансових показників діяльності Костянтинівського ВУЖКГ можна зробити наступні висновки:

1. Загальна вартість майна підприємства (валюта балансу) збільшилася на 3,81%, при цьому необоротні активи збільшилися на 3,86%, а оборотні активи - на 1,26%; власний капітал збільшився на 1,15%, а позиковий капітал значно збільшився на 47,13%

Протягом періоду валюта балансу збільшується; коефіцієнт оборотності активів залишається на колишньому рівні, тобто реалізована продукція на 1 грн., авансовану в активи, залишилася та ж; зменшилася фондовіддача, тобто зменшився обсяг продукції на 1 грн. основних коштів, або збільшилася потреба в основних коштах для виробництва однієї одиниці продукції; зменшився період обороту дебіторської заборгованості, що говорить про зменшення строку комерційного кредиту підприємства своїм покупцям, при цьому зріс період обороту кредиторської заборгованості, тобто збільшився строк оплати кредитів самого підприємства.

Чистий прибуток підприємства збільшився на 180,6%, при цьому прибуток від операційної діяльності збільшилася на 289%, а прибуток від звичайної діяльності збільшилася в на 23%. Це стало можливим за рахунок зниження собівартості послуг, значного збільшення інших операційних доходів, збільшення інших доходів і зменшення інших витрат. Найбільш позитивний вплив на прибуток підприємства роблять інші доходи, а негативне - інші витрати.

Проявляється тенденція повільного підвищення рентабельності власного капіталу, сукупного капіталу, основних фондів, рентабельності підприємства, рентабельності продукції й рентабельності продажів по валовому прибутку, при цьому рентабельність продажів по чистому прибутку зросла на 17% (причиною тому послужило, як ми з'ясували з факторного аналізу прибутку, збільшення інших доходів, а не прибутки від операційної діяльності).

На ВУЖКГ іде стабільна тенденція зниження й недостачі власних оборотних коштів. У підприємства нестійкий фінансовий стан, тобто для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів і довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити й позики; платоспроможність порушена, баланс не можна визнати ліквідним: у підприємства немає можливості погасити поточні зобов'язання за рахунок наявних коштів.

Платоспроможність підприємства перебуває в критичному стані, коли в підприємства немає коштів для покриття своїх платіжних зобов'язань. Імовірність банкрутства велика й продовжує збільшуватися, що говорить про погану роботу апарат керування й фінансово-аналітичної служби підприємства.

Темп росту авансованих активів менше 100% свідчить про зниження економічного потенціалу підприємства.

Проаналізувавши баланс комунального підприємства ВУЖКХГ, можна говорити про наступне: за досліджуваний період підприємство перебувало в нестійкому фінансовому стані із критичною платоспроможністю, а фактично з її відсутністю. Як видно із проведених розрахунків структура балансу незадовільна й веде до того, що найближчим часом підприємство може виявитися неплатоспроможним, а далі й банкрутом.

Але з іншої сторони ВУЖКГ - державне комунальне підприємство зі споконвічно закладеною планово-збитковою діяльністю, при якій метою цієї діяльності є зменшення планових збитків. До того ж незадовільність балансу й однієї з основних причин такого фінансового стану є великий розмір необоротних активів - найменш ліквідних коштів. Це порозумівається специфікою галузі - більшу частину необоротних активів підприємства становить житловий фонд, що є основним предметом діяльності підприємства.

Для поліпшення ситуації, що створилася, можливо запропонувати кілька варіантів дій. З однієї сторони економічно обґрунтований перехід на спрощену систему оподатковування - єдиний податок.

З іншої сторони можна провести реформування житлового підприємства в акціонерне товариство із часток комунального майна в статутному фонді не менш 51%. У такий спосіб підприємство буде діяти на принципах повного госпрозрахунку й самооплатності. Наступним етапом треба забезпечення більше високої продуктивності і якості з одночасною оптимізацією цін на послуги.

У цей час з'явилася й добре зарекомендувала себе альтернативна система забезпечення населення комунальними послугами - об'єднання співвласників багатоквартирних будинків. Тут є кілька переваг. Члени об'єднання впевнені в тім, що їхньої виплати підуть винятково на меті поліпшення власності. Члени об'єднання можуть здійснювати обслуговування й ремонт своїх будинків за допомогою Жэков. З появою об'єднань закінчується монополізм Жэков. Вони будуть змушені шукати собі роботу, а значить і виконувати її будуть більш якісно й у строк, тобто з'явиться реальна можливість діставати грошові кошти, а не задовольнятися дебіторською заборгованістю за товари, роботи й послуги.

Размещено на Allbest.ru