Теоретико–методологічні основи управління прибутком підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретико-методологічні основи управління прибутком підприємства

План

1. Прибуток та рентабельність , їх роль в фінансовій діяльності підприємства

2. Планування прибутку на підприємстві

3. Розподіл і використання прибутку на підприємстві

4. Методика визначення рентабельності підприємства

Література

1. Прибуток та рентабельність, їх роль в фінансовій діяльності підприємства

Прибуток -- економічна категорія. Визначення його суті у багатьох літературних джерелах зводиться до того, що прибуток --це частина вартості додаткового продукту, додатковий продукт, виражений у грошах, частина чистого доходу, одна з його форм тощо.

Прибуток як економічна категорія -- це грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основна форма грошових накопичень господарюючих суб'єктів. Він характеризує доходність підприємства від проведення відповідних заходів, окупність вкладених витрат і використаного майна в результаті проведення заходів.

Сума отриманого прибутку - показник, який характеризує результативність роботи підприємства, фінансовий результат його підприємницької діяльності.

Прибуток - одне з основних джерел фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. За рахунок прибутку відбувається формування в значному обсязі бюджетних ресурсів держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, матеріальне стимулювання робітників, вирішення соціально-культурних заходів тощо. У зв'язку з цим в отриманні прибутку мають бути зацікавлені не тільки трудові колективи підприємств, але й держава загалом.

Багатоканальне використання прибутку підсилюється з переходом економіки держави на основи ринкового господарства. В цих умовах господарюючі суб'єкти, отримавши фінансову самостійність і незалежність, мають право вирішувати, на які цілі й в яких розмірах використовувати прибуток, який залишається після сплати до бюджету встановлених податків і платежів.

Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності господарюючих суб'єктів формується внаслідок взаємодії багатьох компонентів як з позитивним, так і з негативним значенням.

Загальний прибуток підприємства є кінцевим результатом діяльності підприємства. В його складі враховується прибуток від усіх видів діяльності підприємства: від реалізації товарної продукції, робіт, послуг - валовий прибуток; від операційної діяльності; від звичайної діяльності; від надзвичайної діяльності. Крім того, розраховують чистий прибуток (тобто такий, який залишається в розпорядженні підприємства) Основною частиною загального прибутку є прибуток від реалізації товарної продукції. Він становить понад 95% загального прибутку.

З-поміж чинників, що впливають на величину прибутку від реалізації товарної продукції і які знаходяться в компетенції підприємства, найважливішим є зміна обсягу виробництва і реалізації продукції. Чим більший обсяг реалізації продукції, тим більший, врешті-решт, прибуток отримає підприємство, і навпаки. Зміни прибутку від цього чинник за інших рівних умов прямо пропорційні.

Істотним чинником, що впливає на величину прибутку від продажу товарної продукції, є зміна рівня собівартості продукції. Всупереч прямо пропорційному зв'язку впливу обсягу продажу товарної продукції на рівень прибутку, зв'язок між величиною прибутку та рівнем собівартості - зворотний. Чим нижча собівартість продукції, яка продається і визначається рівнем затрат на її виробництво та продаж, тим більший прибуток, і навпаки.

Затрати на виробництво та продаж продукції, що формують собівартість, - один із найважливіших якісних показників комерційної діяльності підприємств. Склад затрат на виробництво та продаж продукції (робіт, послуг), які включаються в собівартість, регулюється законодавчо.

Собівартість, у свою чергу, знаходиться під впливом багатьох чинників (рівня цін на закуплені для виробництва сировину та матеріали, заробітної плати робітників і службовців тощо). Тому при аналізі зміни собівартості мають виявлятися причини її підвищення або зниження з тим, щоб розробити заходи для скорочення рівня затрат на виробництво та продаж продукції, а отже, для збільшення прибутку.

Суттєвим чинником, який прямо впливає на величину прибутку господарюючого суб'єкта від продажу продукції, є рівень цін, які застосовуються. Рівень вільних цін в умовах лібералізації встановлюється самим підприємством, залежно від конкурентоспроможності продукції, що реалізується, попиту і пропозиції на неї .

Формування прибутку має багатосторонні аспекти. Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує такі функції: оцінювальну, стимулюючу та госпрозрахункову. Водночас, по виключається можливість наділення прибутку й іншими функціями.

Зміст згаданих функцій розкривається в таких аспектах:

Оцінювальна функція прибутку полягає в тому, що прибуток використовується як основний критерій економічної ефективності виробництва і використання основних виробничих фондів. Використання прибутку в цій функції дає підприємцю дієвий засіб контролю за раціональним використанням наявних матеріальних і трудових ресурсів.

Розглядаючи функцію як ступінь ефективності виробництва, необхідно враховувати, що прибуток не збігається зі своєю об'єктивною основою - вартістю доданого продукту, а є ЇЇ перетвореною (похідною) формою. Для підприємства прибуток означає, по-перше, надбавку до собівартості продукції, по-друге, приріст авансованої вартості.

Стимулююча функція прибутку полягає в тому, що він є джерелом матеріального заохочення робітників, розширення виробництва та вирішення соціальних проблем на підприємствах, а також джерелом сплати прямих податків до бюджету. Тому в отриманні прибутку повинні бути зацікавлені як держава, так і підприємства.

Госпрозрахункова функція прибутку полягає в тому, що госпрозрахунок, який є основним методом господарювання підприємств, передбачає не тільки покриття своїх витрат своїми доходами, але й отримання нагромаджень (прибутку) для стимулювання робітників і вирішення інших питань. В умовах ринкової економки отримання прибутку орієнтує товаровиробника на збільшення обсягів виробництва й продукції, зниження затрат на виробництво. Цим досягається як мета підприємництва, так і задоволення суспільних потреб.

Абсолютна величина прибутку важлива, коли йдеться про фінансові ресурси, які можуть використовуватися підприємствами, суспільством. Але для характеристики ефективності господарювання цього абсолютного показника недостатньо. Отже, щоб оцінити результати господарювання, його ефективність, ефективність використання складових процесу виробництва, за допомогою яких отримано прибуток, його суму потрібно віднести до відповідних показників. У підсумку буде отриманий показник ефективності, або рентабельності.

Рентабельність -- це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних затрат підприємства. У практиці господарювання розраховуються такі показники рентабельності: рентабельність продукції; рентабельність виробництва; рентабельність виробничих фондів та ін.

Рентабельність усієї реалізованої продукції розраховується як відношення прибутку, отриманого від продажу всієї продукції, до її собівартості:

де - Р - рівень рентабельності продукції, %; П - прибуток, отриманий від продажу всієї продукції, грн. ; С - собівартість усієї проданої продукції, грн.

За цією формулою можна розрахувати також рентабельність виробництва та продажу окремих видів продукції. Для цього враховуються прибуток і собівартість по відповідному виду продукції.

Показники рентабельності всієї проданої продукції та окремих її видів дають уявлення стосовно окупності (прибутковості) затрат на виробництво та продаж відповідних видів або всієї продукції, тобто стосовно того, скільки прибутку отримує підприємство на одну гривню затрат, вкладених для отримання прибутку.

Рентабельність виробництва визначається як відношення загального (підсумкового) прибутку до собівартості проданої продукції, товарів, робіт і послуг.

Рентабельність проданої продукції (продажу) можна розраховувати і як відношення прибутку до виручки (обігу) від продажу продукції:

де - Рпп - рентабельність проданої продукції, %; В - виручка від продажу продукції, грн.

У цьому випадку рівень рентабельності буде показувати, скільки отримано прибутку (в процентах або копійках) на одну гривню проданої продукції за цінами реалізації.

Рентабельність виробничих фондів розраховується як відношення загального прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і матеріальних обігових активів.

Розрахунок згаданих показників рентабельності, їх аналіз дозволяє керівникам господарюючих суб'єктів і підприємцям зорієнтуватися в економічному рівні вирішення відповідних питань і вжити необхідних заходів для поліпшення фінансового стану підприємств.

2. Планування прибутку на підприємстві

Планування прибутку є складовою фінансового планування та найважливішою ділянкою фінансово-економічної роботи на підприємствах. Від того, як достовірно визначений плановий прибуток, буде залежати успішна господарсько-фінансова діяльність підприємства.

Розрахунок планового прибутку повинен бути економічно обґрунтований , що дозволить здійснювати своєчасне та повне фінансування інвестицій, приросту власних обігових активів, своєчасних розрахунків із бюджетом по податках тощо. Отже, правильне планування прибутку на підприємствах має велике значения у забезпеченні їх ефективної роботи.

Під час розробки планів прибутку важливо не тільки враховувати всі чинники, які впливають на величину можливих фінансових результатів, але і вибрати той варіант виробничої програми, який забезпечить отримання максимального прибутку.

При відносно стабільних цінах і прогнозованих умовах господарювання прибуток планується на рік у рамках поточного фінансового плану. Але нестабільність цін, що існує в умовах ринку, ускладнює річне планування, і підприємства можуть складати більш чи менш реальні плани по прибутку на квартал.

Планування прибутку проводиться окремо по всіх видах діяльності підприємства: (оскільки розрізняється методологія обчислення й оподатковування прибутку від різних видів діяльності). від продажу товарної продукції; від продажу іншої продукції та послуг нетоварного характеру; від продажу основних фондів, іншого майна та нематеріальних активів; від позареалізаційних доходів і витрат. У процесі розробки фінансових планів враховуються всі фактори, що впливають на розмір прибутку та моделювання цих змін на квартал, півріччя.

Об'єктом планування є планові елементи балансового прибутку, головним чином, прибуток від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Основою для розрахунку є обсяг виробничої програми, який базується на замовленнях споживачів і господарських договорів.

У загальному випадку виділяють три методи планування прибутку. Перший з них - метод прямого розрахунку, в основі якого лежить розрахунок прибутку від реалізації продукції за асортиментом.

Об'єктом планування є елементи чистого прибутку, насамперед прибутку від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Основою розрахунку прибутку слугує прогнозований обсяг продажу, оскільки саме з ним пов'язані виробнича програма і запаси. Цей обсяг обмежується наявними виробничими потужностями, саме вони є відправною точкою планування. Після визначення обсягу продажу розробляється виробнича програма на основі укладених контрактів.

Виробнича програма залежить від планового обсягу реалізації і від запасів готової продукції на складі на початок і кінець планового періоду. При цьому враховується і зміна залишків незавершеного виробництва. Виробнича програма також є основою для розрахунку потреби в матеріалах, що визначається з урахуванням запасів на складі на початок планового періоду, а також перехідних залишків на кінець періоду.

Важливим моментом у плануванні прибутку є облік трудових витрат, виходячи з норм витрат робочого часу на виготовлення одиниці продукції і вартості людино-години. З урахуванням необхідних відрахувань у соціальні фонди плануються витрати на оплату праці.

Далі складається кошторис виробничих накладних витрат, що включаються до повної собівартості. Сума цих витрат залежить від їх складу і зв'язку з обсягом виробництва. Окремо визначаються змінні та постійні витрати. В результаті проведених розрахунків формується виробнича та повна собівартість реалізованої продукції з урахуванням залишків готової продукції на початок і кінець планового періоду.

На наступному етапі складаються кошториси адміністративних і комерційних витрат. Ці витрати пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництвом, а також із просуванням товарів на ринок збуту. Частина цих витрат залежить від обсягу продажу, наприклад комісійні. Інші є постійними і враховуються в загальній сумі. Порядок визначення постійних і змінних витрат підприємство встановлює самостійно.

На підставі названих розрахунків формується план з прибутку від реалізації продукції. Для планування балансового прибутку використовуються дані про майбутні операційні доходи і витрати з фінансової та інвестиційної діяльності.

Більш простий варіант допускає узагальнений розрахунок за позиціями плану. Прибуток від випуску товарної продукції розраховується як різниця між вартістю всього товарного випуску за цінами продажу (без ПДВ, акцизів, митних платежів, торгових і збутових знижок) і повною собівартістю товарної продукції планованого періоду.

Прибуток від реалізації продукції розраховується як різниця між розмірами виручки в цінах продажу (без ПДВ, акцизів, торгових і збутових знижок) і повною собівартістю реалізованої продукції. Розмір виручки і повна собівартість реалізованої продукції визначаються з урахуванням перехідних залишків готової продукції на початок і кінець планового періоду. Для розрахунку застосовується універсальна формула

де - Р_пр - обсяг реалізованої продукції, обчислений у двох оцінках: за цінами продажу та повної собівартості;З_п і З_к - залишки готової продукції на початок і кінець планового періоду, обчислені у двох оцінках: за цінами продажу і за повною собівартістю; Т_пр - обсяг випуску товарної продукції, обчислений за цінами продажу і за повною собівартістю.

Після того, як обсяг реалізованої продукції буде розраховано у двох оцінках - за цінами продажу і за повною собівартістю, визначається прибуток від реалізації як різниця між ціною і собівартістю:

Пр = Врп - Ср_П,(1.4)

де - Пр -- прибуток від реалізації продукції; В_рп -- виручка від реалізації продукції; С_рп -- собівартість реалізованої продукції.

Планову суму прибутку також можна розрахувати виходячи з відомих показників ціни і собівартості випуску товарної продукції і залишків готової продукції на початок і кінець планового періоду. Тоді формула набуває вигляду

Пр = П_зп + П_тп - П_зк,(1.5)

де - Пр -- прибуток від реалізації продукції в плановому періоді; П₃, і П_зк - прибуток у залишках готової продукції відповідно на початок і кінець планового періоду; П_ТП - прибуток від випуску товарної продукції в плановому періоді.

Другий різновид методу прямого рахунку метод поасортиментного планування прибутку. Прибуток визначається за кожною асортиментною позицією, для чого необхідно мати відповідні дані.

Укрупнений метод прямого рахунку застосовується на підприємствах з незначною номенклатурою продукції, що випускається. Метод поасортиментного розрахунку використовується при більш широкому асортименті, якщо планується собівартість по кожному виду продукції. Головною перевагою методу прямого рахунку при відомих цінах і незмінних витратах протягом планового періоду є його точність.

Раніше метод прямого рахунку був основним при плануванні прибутку, так як підприємства виходили з однозначно визначеного обсягу реалізації продукції, кола покупців, фіксованих цін. В умовах скритої, подавленої форми інфляції ціни на сировину залишалися практично незмінними. Заробітна плата і амортизаційні відрахування не чинили такого впливу на собівартість, як в сучасних умовах. Розрахунок прибутку був, по суті, похідним показником від обсягу реалізованої продукції і її собівартості. А так як кожне підприємство виробляло встановлену йому номенклатуру продукції, то не потрібно було шукати альтернативних рішень для збільшення суми прибутку.

В сучасних умовах господарювання метод прямого рахунку можна використовувати при плануванні прибутку лише на дуже короткий проміжок часу, поки не змінилися ціни, зарплата та інші обставини. Це виключає його застосування при річному і перспективному плануванні прибутку.

Зміст аналітичного (економічного) методу планування прибутку розглянемо коротко, лише з тою метою, щоб показати його відмінність від методу прямого рахунку. В такому випадку розрахунок ведеться окремо за порівнюваною і не порівнюваною товарною продукцією. Порівнювана продукція випускається в базисному році, який передує плановому, тому відомі її фактична повна собівартість і обсяг випуску. За цими даними можна визначити базову рентабельність Р₆:

Р₆ = (По : С_тп) х 100% ,(1.6)

де - П₀ - очікуваний прибуток (розрахунок прибутку ведеться в кінці базисного року, коли точний розмір прибутку ще не відомий), С_тп - повна собівартість товарної продукції базисного року. Крім розрахунку прибутку методом прямого рахунку і аналітичним методом, існує ще так званий метод сполученого розрахунку. В ньому поєднуються елементи розрахунку прибутку першого і другого способів. А отже, вартість товарної продукції в цінах запланованого року та за собівартістю звітного року визначається методом прямого рахунку, а вплив на планову суму прибутку змін собівартості, якості, асортименту, цін та інших чинників встановлюється за допомогою аналітичного методу.

Загалом розрахунок оптимального розміру планової суми прибутку - найважливіший елемент не тільки планування, але і управління підприємницькою діяльністю господарюючих суб'єктів.

Другий метод планування прибутку - аналітичний - застосовується у разі незначних змін в асортименті продукції та за відсутності інфляції, зростання цін і собівартості. При використанні аналітичного методу розрахунок ведеться окремо за порівнянною і непорівнянною товарною продукцією. Порівнянна продукція випускається в базисному році, щодо неї г вся необхідна інформація (ціни, собівартість, обсяг виробництва і т. д.), і тоді рентабельність (Р₀) визначається за формулою

Р₀ = (П₀:С_ТП) х 100%,(1.7)

де - П₀ -- очікуваний прибуток; С_тп -- повна собівартість товарної продукції базисного року.

Розрахунок здійснюється у певній послідовності:

за допомогою базової рентабельності орієнтовно розраховується прибуток планового року на обсяг товарної продукції планового року, але за базовою собівартістю;

розраховується зміна (+, -) собівартості продукції в плановому році;

визначається вплив зміни асортименту, якості, сортності продукції. Такі розрахунки виконуються в спеціальних таблицях на основі планових даних про асортимент продукції, її якості, сортності;

після обґрунтування ціни на готову продукцію планового року визначається вплив зростання (зниження) цін;

5) вплив на прибуток усіх перелічених факторів сумується . Прибуток від виробництва порівнянної продукції в плановому році визначається з урахуванням прибутку, обчисленого на першому п наступному етапах

6) далі враховується зміна прибутку в нереалізованих залишках готової продукції на початок і кінець планового періоду.

Аналітичний метод має ту перевагу, що показує вплив різних факторів на величину прибутку. Але ця перевага виявляється тільки за стабільних умов господарювання.

Прибуток по товарному випуску продукції планується на основі кошторису затрат на виробництво і реалізацію продукції та її вартості в діючих цінах реалізації без податку на додану вартість та акцизів. Розрахунок ведеться за формулою:

Птп = (Втп х Ц) - (Втп х С),(1.8)

Де - Птп - прибуток по запланованому випуску товарної продукції; Втп - випуск товарної продукції в запланованому періоді в натуральному виразі; Ц - ціна за одиницю продукції без ПДВ, акцизів;С- собівартість одиниці товарної продукції.

Розрахунок прибутку на продукцію, яка продається в запланованому періоді, виконується в аналогічному порядку тільки в розрахунку на обсяг проданої продукції. При цьому обсяг проданої продукції ..планованому періоді в натуральному виразі визначається як сума залишків продукції, що не продана, на початок запланованого періоду обсягу випуску товарної продукції в запланованому періоді без урахування залишків готової продукції, які не будуть продані в кінці запланованого періоду. З огляду на це розрахунок планової суми прибутку від продажу продукції можна подати в такий спосіб:

Ппп ⁼Пзпнр⁺ Птп - Пзпкр,(1.9)

де - Ппп - прибуток від продажу продукції в запланованому періоді;Пзпнр - прибуток у залишках продукції, що не продана на початок запланованого періоду; Птп - прибуток по товарній продукції, передбачуваної до випуску в запланованому періоді; Пзпкр- прибуток у залишках продукції, що не буде продана в запланованому періоді.

Для отримання загального (підсумкового) прибутку до розрахованої суми прибутку від продажу товарної продукції запланованого року додають прибуток у залишках продукції, не проданої на початок запланованого року, прибуток від іншого продажу (від продажу основних фондів та нематеріальних активів, від операцій із цінними паперами та валютними цінностями, від здачі майна в оренду тощо) і коригують отриману суму прибутку на прибуток від надзвичайних подій.

В умовах випуску широкого асортименту продукції та необхідності планування прибутку на рік і велику перспективу, його розрахунок на відповідний плановий період виконується аналітичним методом. При цьому методі прибуток розраховується не по кожному виду продукції, що випускається в запланованому році, а по всій порівнюваній і не порівнюваній товарній продукції.

При плануванні прибутку аналітичним методом необхідно вирішувати послідовно такі завдання:

Розрахунок базової рентабельності як відокремленої частки очікуваної суми прибутку за звітний рік на собівартість порівнюваної товарної продукції за той само період. Він здійснюється за формулою:

Р_Б = (П₀ : Стп) * 100%,(1.10)

де - Рб - базова (очікувана) рентабельність ,По - очікуваний прибуток за звітний базисний рік; Стп - собівартість товарної продукції базисного року.

Обчислення обсягу товарної продукції в запланованому періоді за собівартістю звітного року і розрахунок прибутку на товарну продукцію виходячи із базової рентабельності. При цьому розрахунок прибутку по товарній продукції на основі базової рентабельності здійснюється за формулою:

Птп = Тсб х Рб,(1.11)

де - Птп -- прибуток по товарній продукції запланованого року;! Тсб - обсяг товарної продукції в оцінці за собівартістю базового періоду

Облік впливу на плановий прибуток різних чинників: зміни (зниження, збільшення) собівартості продукції в запланованому році підвищення якості та сортності реалізованої продукції; зміни рівня цін на продукцію, що продається.

Планування прибутку на наступний рік виконується в кінці звітного року. Тому для визначення базової рентабельності використовуються звітні дані по обсягу отриманого прибутку і собівартості :де п'ять місяців поточного року і очікувані за IV квартал цього ж року. За допомогою знайденого в такий спосіб рівня базової рентабельності та запланованого обсягу товарної продукції в оцінці за собівартістю базисного (звітного) року орієнтовано розраховується прибуток запланованого року, з урахуванням впливу лише одного чинника - зміни обсягу порівняльної товарній продукції. На наступному етапі планування прибутку від продажу товарної продукції виховується вплив на його величину зміни собівартості, цін, асортименту та сортності продукції. При кінцевому розрахунку планової суми прибутку від продажу продукції враховуються також зміни прибутку в залишках готової продукції та товарів на початок і кінець запланованого року.

Вплив зміни асортиментних зрушень реалізованої товарної продукції на прибуток визначається множенням питомої ваги вартості кожного виробу в загальному обсязі реалізованої порівняльної товарної продукції на звітну (бажану) рентабельність кожного виробу. Питома вага кожного виробу визначається діленням його вартості на загальний обсяг порівняльної товарної продукції в оцінці за собівартістю у звітному і запланованому році. Сума коефіцієнтів, отриманих від перемноження питомої ваги кожного виробу на звітну (очікувану) рентабельність, покаже середній рівень рентабельності в звітному і запланованому році. Різниця ж між ними покаже вплив асортиментних зрушень на плановий прибуток. Такі розрахунки виконуються в спеціальних таблицях на основі планових даних про асортимент продукції, її якості і сортності.

Після встановлення впливу асортиментних змін на плановий прибуток визначають вплив на нього і зміни цін. Так розраховується аналітичним методом прибуток від реалізації порівняльної товарної продукції н запланованому році. В такому ж порядку визначається і прибуток від реалізації не порівняльної товарної продукції.

Для визначення загальної суми прибутку по підприємству до суми прибутку від продажу продукції додають прибуток від продажу послуг, основних фондів і нематеріальних активів, прибуток від операцій з цінними паперами і валютними цінностями, від здачі майна в оренду тощо, а також враховують надзвичайні доходи і витрати. Прибуток (збиток) від надзвичайних доходів і витрат визначається, як правило, на основі аналізу їх за минулі роки.

В найбільш загальному вигляді прибуток - це різниця між ціною і собівартістю, але при розрахунку планової величини прибутку необхідно уточнити обсяг продукції, від реалізації якої очікується цей прибуток. Слід розрізняти плановий обсяг прибутку в розрахунку на товарний випуск від прибутку, що планується на обсяг реалізованої продукції. Прибуток по товарному випуску планується на підставі кошторису витрат на виробництво і реалізацію продукції, де визначається собівартість товарного випуску планового періоду:

Птп=Цтп-Стп,(1.12)

де - Птп - прибуток по товарному випуску планового періоду; Цтп- вартість товарного випуску періоду, що планується, в діючих цінах реалізації (без податку на додану вартість, акцизів, торгових і збутових знижок);Стп - повна собівартість товарної продукції планового періоду (розрахована в кошторисі витрат на виробництво та реалізацію продукції).

Прибуток на продукцію, що реалізується, розраховується інакше:

Прп = Врп - Срп ,(1.13)

де - П_рп прибуток, що планується по продукції, яка підлягає реалізації в наступному періоді;

В_рп - планова виручка від реалізації продукції в діючих цінах (без податку на додану вартість, акцизів, торгових і збутових знижок);

С_рц - повна собівартість продукції, що реалізуватиметься в наступному періоді.

Виходячи з того, що обсяг продукції, що реалізується, в наступному плановому періоді в натуральному виразі визначається як сума залишків нереалізованої продукції на початок планового періоду і обсягу випуску товарної продукції протягом планового періоду без залишків готової продукції, які не будуть реалізовані в кінці цього періоду, то розрахунок планової суми від реалізації продукції прийме наступний вигляд:

Прп = По₁+Птп - По₂(1.14)

де - Прп - прибуток від реалізації продукції в плановому періоді; По₁ прибуток в залишках продукції продукції, нереалізованої на початок планового періоду;П_тп - прибуток по товарній продукції, що планується до випуску в наступному періоді;По₂ - прибуток в залишках готової продукції, яка не буде реалізована в кінці планового періоду.

На відміну від методу прямого рахунку аналітичний метод планування прибутку показує вплив факторів на величину прибутку, але і він в достатній мірі не враховує вплив всіх змінних умов господарювання на фінансові результати і не забезпечує їх достовірність перш за все через умови господарювання, які постійно змінюються. Третій метод припускає визначення точки беззбитковості, тобто визначення обсягу і вартості продажу, за яких підприємство здатне покрити всі свої витрати, не одержуючи прибутку. Цей метод планування прибутку базується на принципі розподілу витрат на постійні і змінні та розрахунку маржинального прибутку. З виторгу від реалізації продукції (без ПДВ, акцизів, мита) віднімаються змінні витрати і залишається маржинальний прибуток. Далі з маржинального прибутку віднімаються постійні витрати і визначається фінансовий результат (прибуток чи збиток). Точка беззбитковості - це такий розмір виручки, за якого підприємство і не одержує прибутку, і не зазнає збитків. Графічно це зображено на рис (1.1)

Рис(1.1) Визначення точки беззбитковості

Після визначення точки беззбитковості планування прибутку будується на основі ефекту операційного (фінансового) важеля, тобто того запасу фінансової міцності, за якого підприємство може дозволити собі знизити обсяг реалізації, не зазнаючи збитків .Ефект операційного важеля полягає в тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації приводить до ще більшої зміни прибутку .Для цього ефекту пов'язана з непропорційним впливом постійних і змінних витрат на фінансовий результат у разі зміни обсягу виробництва і реалізації. Чим вища частка постійних витрат у собівартості продукції, тим сильніший вплив операційного важеля. і навпаки, у разі зростання обсягу продажу частка постійних витрат у собівартості падає, і вплив операційного важеля зменшується.

де - маржинальний прибуток = Виручка від реалізації - Змінні витрати.

Планування прибутку є складовою фінансового планування та найважливішою ділянкою фінансово-економічної роботи на підприємствах. Від того, як достовірно визначений плановий прибуток, буде залежати успішна господарсько-фінансова діяльність підприємства.

Розрахунок планового прибутку повинен бути економічно обґрунтований , що дозволить здійснювати своєчасне та повне фінансування інвестицій, приросту власних обігових активів, своєчасних розрахунків із бюджетом по податках тощо. Отже, правильне планування прибутку на підприємствах має велике значения у забезпеченні їх ефективної роботи.

Під час розробки планів прибутку важливо не тільки враховувати всі чинники, які впливають на величину можливих фінансових результатів, але і вибрати той варіант виробничої програми, який забезпечить отримання максимального прибутку.

3. Розподіл і використання прибутку на підприємстві

Механізм впливу фінансів на господарство, на його економічну ефективність міститься не в самому виробництві, а в розподільних відносинах. Характер впливу на виробництво залежить того, наскільки конкретна система розподілу, форми і методи її організації відповідають об'єктивним потребам суспільства, рівневі розвитку продуктивних сил, економічним інтересам держави, підприємств і кожного окремого працівника. При порушенні цієї відповідності процес підвищення ефективності виробництва починає стримуватися.

Розподіл прибутку є невід'ємною складовою загальної системи розподільних відносин і, мабуть, разом з розподілом доходу фізичних осіб, найголовнішою.

Конкретні форми і методи розподілу прибутку постійно видозмінюються і розвиваються зі зростанням суспільного виробництва і зміною завдання в економіці. Кожен етап у відносинах між бюджетом і підприємством з приводу розподілу прибутку породжує нові форми і методи цього розподілу.

По суті, розподіл прибутку варто розглядати в трьох напрямках:

Рис(1.2) Напрямки розподілу прибутку

Прибуток розподіляється між державою, власниками підприємства і самим підприємством. Пропорції цього розподілу значною мірою впливають на ефективність діяльності підприємства як позитивно, так і негативно.

Відносини підприємств і держави з приводу прибутку будуються на основі оподаткування прибутку.

Далі прибуток розподіляється між власниками (акціонерами і засновниками) і самим підприємством. Цей розподіл залежить від багатьох чинників. У період технічного переозброєння і модернізації виробництва, освоєння нових видів продукції і нових технологій підприємство має потребу у фінансових ресурсах, і надати їх мають насамперед власники. Це не означає, що вони повинні відмовитися від своїх очікувань і не одержувати доходу на вкладений капітал. Просто це мають бути відкладені очікування, тобто власники зможуть одержати свої дивіденди після виходу виробництва на проектну потужність, коли підприємство почне отримувати прибуток у достатньому розмірі. Дивіденди за період очікування мають бути не меншими, ніж відсоткова ставка на банківський вклад за цей же період, але меншими, ніж відсоткова ставка за кредит.

На підприємстві розподілу підлягає прибуток після сплати податків і виплати дивідендів. З цього прибутку також сплачуються деякі податки в місцеві бюджети і стягуються економічні санкції.

Розподіл цієї частини прибутку відбиває процес формування фондів і резервів підприємства для фінансування потреб виробничого і соціального розвитку. В умовах ринкового господарства держава не втручається в процес розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків і може використовуватися на будівництво житла, благодійні цілі, фінансування природоохоронних заходів, витрат на утримання об'єктів соціальної сфери, на проведення науково-дослідних робіт Законодавче встановлений мінімальний розмір резервного капіталу для акціонерних товариств регулює порядок створення резерву щодо сумнівних боргів і під знецінення цінних паперів.

Розподіл прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, регламентується внутрішніми документами підприємства, як правило, в обліковій політиці. Деякі аспекти розподільного процесу фіксуються в статуті підприємства. Відповідно до статуту рішенням розпорядчого органу на підприємстві створюються фонди нагромадження, споживання, соціальної сфери. Якщо фонди не створюються, то з метою забезпечення планових витрат коштів складаються кошториси витрат на розвиток виробництва, соціальні нестатки трудового колективу, матеріальне заохочення працівників і благодійні цілі.

До витрат, пов'язаних з розвитком виробництва, які фінансуються з прибутку, належать витрати на науково-дослідні, проектні, дослідно-конструкторські й технологічні роботи, фінансування розробок і освоєння нової продукції та технологічних процесів, витрати на удосконалювання технології й організації виробництва, модернізації устаткування, витрати, пов'язані з технічним переозброєнням і реконструкцією діючого виробництва, розширенням підприємства і новим будівництвом об'єктів, проведенням природоохоронних заходів. До цієї ж групи витрат відносять витрати на погашения довгострокових кредитів банків і відсотків за ними. Накопичений прибуток підприємство може спрямувати у статутні фонди інших підприємств, довгострокові і короткострокові фінансові вкладення, перераховувати вищим організаціям, союзам, концернам, асоціаціям та ін. Ці напрямки також вважаються використанням прибутку на розвиток.

Розподіл прибутку на соціальні нестатки містить у собі витрати з експлуатації соціально-побутових об'єктів, що перебувають на балансі підприємства, фінансування будівництва об'єктів невиробничого призначення, проведення оздоровчих і культурно-масових заходів і та ін.

До витрат на матеріальне заохочення належать виплата премій за досягнення в праці, надання матеріальної допомоги, одноразова допомога ветеранам, пенсіонерам, компенсація подорожчання вартості харчування в їдальнях та ін.

Увесь прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, поділяється на прибуток, який збільшує вартість майна, тобто прибуток, що бере участь у процесі нагромадження, і той, що спрямовується на споживання та не збільшує вартості майна. Якщо прибуток не витрачається на споживання, то він залишається на підприємстві як нерозподілений прибуток минулих років і збільшує. розмір власного капіталу підприємства. Принципове значення в розподілі чистого прибутку має досягнення оптимального співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання. Використання чистого прибутку (напрямок і пропорції) визначаються самостійно кожним суб'єктом господарювання

Рис.(1.3) Використання чистого прибутку підприємства

Загальний прибуток - кінцевий фінансовий результат діяльності господарюючого суб'єкта. Він синтезує в собі фінансові результати роботи підприємства від різних видів діяльності. Тому розрахунку загального прибутку передує визначення, передусім, прибутку від продажу продукції, робіт, послуг, тобто валового прибутку, прибутку під операційної діяльності, прибутку від звичайної діяльності та прибутку (збитку) від надзвичайних подій. Потім визначається загальний прибуток та чиста його величина.

Формування же прибутку відбувається при здійсненні кожної господарсько-фінансової операції у всіх видах діяльності підприємства: основної, інвестиційної та фінансової.

Основна діяльність - операції, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність - діяльність, пов'язана з придбанням і продажем довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Фінансова діяльність - це така діяльність підприємства, яка відбувається у сфері формування і використання фінансових ресурсів і призводить до зміни складу та обсягу власного і залученого капіталу. Основною складовою загального прибутку є прибуток від продажу продукції, виконаних робіт та наданих послуг, тобто валовий прибуток.

Валовий прибуток - це прибуток, розрахований по реалізованій продукції у вигляді різниці між чистим доходом (виручкою без ПДВ, акцизів тощо) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

При цьому під продажем продукції розуміється господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає передачу права власності на продукцію іншому суб'єкту підприємницької діяльності в обмін на еквівалентну суму грошових коштів або боргових зобов'язань.

Чистим доходом (виручкою) від реалізації вважається сума грошових коштів, які надійшли підприємству від продажу (відпуск продукції (товарів, робіт, послуг) по цінах реалізації без податку на додану вартість і акцизного збору.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут;

Прибуток від операційної (основної) діяльності визначаєш сума валового прибутку та інших операційних доходів за мін адміністративних витрат, витрат на збут продукції, робіт, послуг інших операційних витрат.

При цьому до складу інших операційних доходів включають : дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від реалізації обігових активів та ін.

До складу адміністративних витрат належать загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства основна та додаткова заробітна плата управлінського (керуючого персоналу з відрахуваннями на соціальне страхування; витрати на службові відрядження апарату управління підприємством; витрати на управління основних засобів, інших матеріальних не обігових активів загальногосподарського використання (амортизація, ремонт опалення, освітлення, водопостачання та ін.); витрати на зв'язок витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів та інші витрати загальногосподарського призначення.

До складу витрат на збут включаються: витрати, пов'язані з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг; витрати на утримання розділів, що займаються збутом продукції, товарів, робіт, послуг трати на рекламу продукції, товарів; витрати на доставку продукції споживачам; витрати на пакувальні матеріали, які витрачаються на затарювання готової продукції; витрати на ремонт тари та на передпродажну підготовку товарів; витрати на оплату праці продавців торгових агентів і працівників підрозділів, що забезпечують збут, а також витрати на відрядження цих працівників; витрати на транспортування готової продукції, товарів; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних не обігових активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів та інші витрати.

До складу інших операційних витрат включають: собівартість реалізованих виробничих запасів; сумнівні (безнадійні) борги; збитки під уцінки запасів та від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення майбутніх операційних витрат; інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства, крім витрат, що включаються до собівартості продукції, робіт, послуг.

Прибуток від звичайної діяльності визначається як сума прибутку від операційної (основної) діяльності, доходів від участі в капіталі, фінансових та інших доходів за мінусом витрат від участі в капіталі, фінансових та інших витрат.

При цьому до складу доходу від участі в капіталі включають доход, отриманий від інвестицій в асоційовані або спільні підприємства.

У складі інших фінансових доходів ураховуються дивіденди, проценти та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій.

До складу інших доходів належать: дохід від реалізації фінансових шип інвестицій та не обігових активів; дохід від не операційних курсових різниць, та інші доходи, що виникають у процесі звичайної діяльності але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

У складі фінансових витрат ураховуються витрати на сплату відсотків за користування кредитами, отриманими за облігаціями, випущеними за фінансовою орендою, та інші витрати підприємства, пов'язані з залученням позикового капіталу.

У складі витрат від участі в капіталі враховуються збитки, що спричинені інвестиціями в асоційовані або спільні підприємства.

До складу інших витрат включають: собівартість реалізації фінансових інвестицій, не обігових активів, майнових комплексів; витрати від не операційних курсових різниць; витрати від уцінки фінансових інвестицій та не обігових активів; інші витрати, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

До складу надзвичайних витрат включають: невідшкодовані збитки від втрати майна в результаті стихійного лиха, пожежі, техногенних аварій; витрати на заходи щодо запобігання стихійному лиху; збитки від інших надзвичайних операцій (подій).

Загальний прибуток являє собою суму прибутку від звичайної діяльності підприємства, скориговану на суму надзвичайних доходів та витрат.

Схему формування загального прибутку наведено на Рис (1.4)



прибуток рентабельність собівартість збут

Розрахований загальний прибуток господарюючого суб'єкта підлягає розподіленню. При його розподіленні має забезпечуватись як формування доходу держави, так і покриття потреб підприємств по розширенню виробництва, матеріальному стимулюванню робітників і вирішенню соціальних питань. У цьому зв'язку механізм розподілення прибутку господарюючих суб'єктів у ринкових умовах господарювання повинен бути побудований таким чином, щоб забезпечити оптимальне співвідношення частини прибутку, акумульованого в доходах бюджету для забезпечення виконання функцій держави, і який залишається в розпорядженні підприємств для стимулювання розвитку виробництва і підвищення його ефективності.

Основними принципами розподілу прибутку господарюючих суб'єктів у ринкових умовах господарювання є:

розподіл прибутку між державою і підприємством як господарюючим суб'єктом повинен проводитись з урахуванням інтересів державою в формуванні на відповідному рівні бюджетів і зацікавленості підприємств у стимулюванні їх діяльності;

залучення відповідної частини прибутку державою до бюджету у вигляді податків має проводитись по твердих, невисоких ставках, встановлених державою в законодавчому порядку, розміри яких неповинні змінюватися довільно;

прибуток, який залишається в розпорядженні господарюючого суб'єкта, мас спрямовуватися, передусім, на нагромадження, яке забезпечуватиме подальший розвиток підприємства, а в частині, яка залишилася. - на споживання для задоволення матеріальних і соціальних потреб робітників.

Відповідно до статуту підприємства можуть використовувати прибуток, який залишився в їх розпорядженні, на поповнення статутного капіталу, на утворення та поповнення резервного капіталу, а також направляти на виплату дивідендів і на інші цілі, або на формування відповідних фондів економічного стимулювання і спеціального призначення.

Крім того, частина чистого прибутку в2004 р. також сплачується до бюджету:

а)державними і казенними підприємствами та їх об'єднаннями у розмірі, який встановлює Кабінет Міністрів України;

б)акціонерними, холдинговими і лізинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання - у розмірі, відповідно до розміру держави частки акцій, паїв у їх статутних фондах. На 2004 р. норматив відрахувань до бюджету від відповідного розміру чистого прибутку для названих вище різних видів підприємств встановлений на рівні 15 відсотків.

При цьому прибуток, спрямований па поповнення статутного капіталу, може використовуватися на збільшення майна підприємств за рахунок фінансування придбання техніки, обладнання приросту обігових активів та ін.

За рахунок резервного капіталу можуть покриватися невідшкодовані збитки від стихійного лиха, відшкодовується нестача власних обігових активів, погашається безнадійна дебіторська заборгованість виплачуються дивіденди по привілейованих акціях у випадках відсутності прибутку тощо.

При спрямуванні прибутку па розвиток виробництва за рахунок нього фінансуються витрати па технічне переозброєння виробництв освоєння нових технологій, здійснення природоохоронних заході нове будівництво виробничих потужностей, удосконалення технологій і організацію виробництва, фінансується поповнення власних обігових активів, здійснюються внески на створення статутних капіталів інших підприємств і на утримання союзів, концернів, асоціацій, до складу яких входить підприємство, погашаються довгострокові кредити, взяті на виробничий розвиток, і відсотки по них тощо.

За рахунок прибутку, який спрямовується на інші цілі, покриваються суми штрафів і пені, які сплачуються підприємствами за порушення нормативних актів про охорону праці, навколишнього середовища, за порушення податкового законодавства по платежах до бюджету, позабюджетних і державних цільових фондів, проценти за прострочені кредити тощо.

В акціонерних товариствах в розподіленні чистого прибутку можуть бути особливості. Зокрема, частина прибутку може спрямовуватися до фонду дивідендів, для його розподілу між засновниками, акціонерами.

4. Методика визначення рентабельності підприємства

Поняття рентабельності означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих її видів; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності;прибутковість різних галузей економіки.



Рис(1.5).. Показники розрахункової рентабельності

Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективної діяльності підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу, ринкового обміну

Показники рентабельності - важливі характеристики факторного середовища формування прибутку (доходу) підприємства. З цієї причини вони є. важливими обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства

При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики й ціноутворення. Основні показники рентабельності можна об'єднати в такі групи:

показники рентабельності продукції;

показники рентабельності капіталу (активів);

показники, розраховані на основі потоків наявних коштів.

Перша група показників формується на основі розрахунку рівнів рентабельності (прибутковості) за показниками прибутку (доходу), що відображалися у звітності підприємства (у відсотках): Рис(1.6)



Друга група показників формується на основі розрахунку рівня рентабельності залежно від розміру і характеру авансованих коштів:Рис(1.7)

Третя група показників формується на базі розрахунків рівнів рентабельності, аналогічно показникам першої і другої груп, але замість прибутку до розрахунку береться чистий потік грошових коштів (ЧПГК):Рис(1.8)

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але і відносними показниками. Відносними показниками є система показників рентабельності.

У широкому розумінні слова поняття рентабельності означає прибутковість, дохідність. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва (обігу) і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. Загальний їхній зміст - визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. І оскільки це відносні показники - вони практично не підпадають під вплив інфляції.

Основними показниками рентабельності, якими вимірюється дохідність підприємств в Україні, є наступні:

1. Рентабельність активів (майна) Ра показує, який прибуток одержує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи:

де - А - середній розмір активів;Пч - прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий прибуток).

2. Рентабельність поточних активів Рпа показує, скільки прибутку одержує підприємство з однієї гривні, вкладеної в поточні активи:

де - Ап - середній розмір поточних активів.

3. Рентабельність інвестицій Рі - показник, що відбиває ефективність використання засобів, інвестованих у підприємство. Цей показник відображає оцінку "майстерності" керування інвестиціями.



де - П - загальна сума прибутку за період; ВК - середній розмір власного капіталу; ДЗ - середній розмір довгострокових зобов'язань.

Показник рентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від рентабельності продукції й оберненій залежності від зміни фондоємності продукції.

Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондоємність, вище фондовіддача і в наслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. При поліпшенні використання матеріальних обігових коштів знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.