Інноваційна діяльність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційна діяльність - діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг. Сьогодні інноваційний напрям розвитку є базовою стратегією для бізнесу, де знання разом з соціальним капіталом створюють конкурентні переваги окремих країн та регіонів в більшому ступеню ніж їх природні ресурси. Інноваційні процеси стають головним джерелом економічного зростання, особливо в контексті сучасної парадигми сталого розвитку та обмеженості природних ресурсів (в тому числі і енергетичних). Таким чином, в дійсний час, інші резерви розвитку ,окрім якісних технологічних та організаційних змін, знайти важко.

Головна роль у втіленні саме такого шляху розвитку безумовно належить державі особливо в енергетиці, де є значна частка природних монополій. Разом з цим повністю використати закладений інноваційний потенціал не завжди вдається.

Законодавство України у сфері інноваційної діяльності базується на Конституції України і складається із законів України "Про інвестиційну діяльність", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про наукову і науково-технічну експертизу", "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків", "Про спеціальну економічну зону "Яворів", та інших законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Згідно із Законом України “Про інноваційну діяльність” поняття інновації визначається наступним чином: “Інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери”.

Згідно із відповідним Законом України пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні визначені як - “науково, економічно і соціально обґрунтовані та законодавчо визначені напрями інноваційної діяльності, спрямовані на забезпечення потреб суспільства у високотехнологічній конкурентоспроможній, екологічно чистій продукції, високоякісних послугах та збільшення експортного потенціалу держави.

Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні складаються із стратегічних (розраховані на тривалу перспективу - не менше десяти років) та середньострокових ( розраховані на реалізацію протягом найближчих трьох-п'яти років”.

Згідно Закону України “Про інноваційну діяльність” інноваційна діяльність - це діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

Інноваційні підприємства (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) це підприємства об'єднання підприємств), що розробляють, виробляють, реалізують інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг.

Орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України, фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики у сфері інноваційної діяльності, сприяння розвиткові інноваційної інфраструктури є основними принципами державної інноваційної політики.

Державне регулювання інноваційної діяльності здійснюється, зокрема шляхом:

1. визначення і підтримки пріоритетних напрямів інноваційної діяльності державного, галузевого, регіонального і місцевого рівнів;

2. формування і реалізації державних, галузевих, регіональних і місцевих інноваційних програм;

3. створення нормативно-правової бази та економічних механізмів для підтримки і стимулювання інноваційної діяльності;

4. захисту прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності;

5. фінансової підтримки виконання інноваційних проектів;

6. стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів;

7. підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.

Держава забезпечує фінансову та організаційну підтримку інноваційної діяльності на усіх рівнях законодавчої та виконавчої влади.

Верховна Рада України визначає єдину державну політику у сфері інноваційної діяльності, а саме:

1. створює законодавчу базу для сфери інноваційної діяльності;

2. затверджує пріоритетні напрями інноваційної діяльності як окрему загальнодержавну програму або у складі Програми діяльності Кабінету Міністрів України, загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального розвитку, охорони довкілля;

3. в межах Державного бюджету України визначає обсяг асигнувань для фінансової підтримки інноваційної діяльності.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні і районні ради відповідно до їх компетенції:

1. затверджують регіональні інноваційні програми, що кредитуються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів;

2. визначають кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів для фінансової підтримки регіональних інноваційних програм і доручають Раді міністрів Автономної Республіки Крим, делегують повноваження обласним і районним державним адміністраціям фінансування регіональних інноваційних програм через державні інноваційні фінансово-кредитні установи (їх регіональні відділення) у межах виділених у цих бюджетах коштів.

Представницькі органи місцевого самоврядування - сільські, селищні, міські ради відповідно до їх компетенції:

1. затверджують місцеві інноваційні програми;

2. у межах коштів бюджету розвитку визначають кошти місцевих бюджетів для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм;

3. створюють комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи для фінансової підтримки місцевих інноваційних програм за кошти місцевих бюджетів, затверджують їх статути чи положення про них, підпорядковують їх своїм виконавчим органам;

4. доручають своїм виконавчим органам фінансування місцевих інноваційних програм за рахунок коштів місцевого бюджету через державні інноваційні фінансово-кредитні установи (їх регіональні відділення) або через комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи;

5. затверджують порядок формування і використання коштів комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ.

Кабінет Міністрів України:

1. здійснює державне управління та забезпечує реалізацію державної політики у сфері інноваційної діяльності;

2. готує та подає Верховній Раді України пропозиції щодо пріоритетних напрямів інноваційної діяльності як окрему загальнодержавну програму або в рамках Програми діяльності Кабінету Міністрів України, загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

3. здійснює заходи щодо реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності;

4. сприяє створенню ефективної інфраструктури у сфері інноваційної діяльності;

5. створює спеціалізовані державні інноваційні фінансово-кредитні установи для фінансової підтримки інноваційних програм і проектів, затверджує їх статути чи положення про них, підпорядковує ці установи спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності;

6. готує та подає Верховній Раді України як складову частину проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік пропозиції щодо обсягів бюджетних коштів для фінансової підтримки виконання інноваційних проектів через спеціалізовані державні інноваційні фінансово-кредитні установи;

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності:

1. здійснює заходи щодо проведення єдиної науково-технічної та інноваційної політики;

2. готує і подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо пріоритетних напрямів інноваційної діяльності, державних інноваційних програм і щодо необхідних обсягів бюджетних коштів для їх кредитування;

3. готує і подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо створення спеціалізованих державних інноваційних фінансово-кредитних установ для фінансової підтримки інноваційних програм і проектів, розробляє статути чи положення про ці установи;

4. затверджує порядок формування і використання коштів підпорядкованих йому спеціалізованих державних інноваційних фінансово-кредитних установ і контролює їх діяльність;

5. доручає державним інноваційним фінансово-кредитним установам здійснення конкурсного відбору пріоритетних інноваційних проектів і здійснення фінансової підтримки цих проектів у межах коштів, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Центральні органи виконавчої влади:

1. здійснюють підготовку пропозицій щодо реалізації інноваційної політики у відповідній галузі економіки, створюють організаційно-економічні механізми підтримки її реалізації;

2. доручають державним інноваційним фінансово-кредитним установам здійснення конкурсного відбору пріоритетних інноваційних проектів із пріоритетних галузевих напрямів інноваційної діяльності і здійснення фінансової підтримки цих проектів у межах коштів, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Суб'єктам інноваційної діяльності для виконання ними інноваційних проектів може бути надана фінансова підтримка шляхом:

1. повного безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) пріоритетних інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів;

2. часткового (до 50 %) безвідсоткового кредитування (на умовах інфляційної індексації) інноваційних проектів за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів за умови залучення до фінансування проекту решти необхідних коштів виконавця проекту і (або) інших суб'єктів інноваційної діяльності;

3. повної чи часткової компенсації (за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів бюджету Автономної Республіки Крим та коштів місцевих бюджетів) відсотків, сплачуваних суб'єктами інноваційної діяльності комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування інноваційних проектів;

4. надання державних гарантій комерційним банкам, що здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів;

5. майнового страхування реалізації інноваційних проектів у страховиків відповідно до Закону України "Про страхування".

Фінансова підтримка інноваційної діяльності за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів надається у межах коштів, передбачених відповідними бюджетами.

Джерелами фінансової підтримки інноваційної діяльності є:

1. кошти Державного бюджету України;

2. кошти місцевих бюджетів і кошти бюджету Автономної Республіки Крим;

3. власні кошти спеціалізованих державних і комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ;

4. власні чи запозичені кошти суб'єктів інноваційної діяльності;

5. кошти (інвестиції) будь-яких фізичних і юридичних осіб;

6. інші джерела, не заборонені законодавством України.

Важливим ланцюгом у державній системі інноваційної діяльності є державні інноваційні фінансово-кредитні установи, які створюються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності для здійснення фінансової підтримки інноваційної діяльності суб'єктів господарювання різних форм власності. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа підпорядковується спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності і діє на основі Положення (Статуту), що затверджується Кабінетом Міністрів України. Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи формуються за рахунок коштів Державного бюджету України, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, залучених згідно з чинним законодавством вітчизняних та іноземних інвестицій юридичних та фізичних осіб, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, від власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не заборонених законодавством України. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа за рахунок коштів Державного бюджету України може надавати суб'єктам інноваційної діяльності для реалізації ними інноваційних проектів фінансову підтримку. Кошти від повернення виданих Державною інноваційною фінансово-кредитною установою суб'єктам інноваційної діяльності кредитів за рахунок коштів Державного бюджету України зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України і використовуються для надання фінансової інноваційної підтримки, якщо законом про Державний бюджет України не встановлено інше. Кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, одержані нею з бюджету Автономної Республіки Крим чи із обласних і районних бюджетів витрачаються нею виключно для фінансування відповідних регіональних чи місцевих інноваційних програм і проектів.

Для отримання фінансової підтримки суб'єкти інноваційної діяльності, інноваційні проекти яких занесені до Державного реєстру інноваційних проектів, подають до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (її регіональних відділень) інноваційні проекти та всі необхідні документи, перелік яких визначається нею. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа організовує на конкурсних засадах у порядку, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності, відбір інноваційних проектів для їх фінансової підтримки. Конкурсні відбори інноваційних проектів здійснюються на засадах прозорості, відкритості, гласності.

Суб'єкт інноваційної діяльності, інноваційний проект якого пройшов конкурсний відбір, залежно від встановленого конкурсною процедурою рейтингу може отримати від Державної інноваційної фінансово-кредитної установи один з видів фінансової підтримки. Фінансова підтримка Державною інноваційною фінансово-кредитною установою інноваційних проектів шляхом надання кредитів чи передавання майна у лізинг здійснюється за умови наявності гарантій повернення коштів у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки .

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа здійснює супроводження реалізації інноваційних проектів, які нею фінансуються, та контролює цільове використання суб'єктами інноваційної діяльності наданих нею коштів. Фінансова підтримка реалізації інноваційних проектів може надаватися Державною інноваційною фінансово-кредитною установою у формі послідовних траншів за результатами контролю ходу виконання проектів.

Для здійснення фінансової підтримки місцевих інноваційних програм органи місцевого самоврядування можуть створювати комунальні спеціалізовані небанківські інноваційні фінансово-кредитні установи і підпорядковувати їх виконавчим органам місцевого самоврядування.

Комунальні інноваційні фінансово-кредитні установи діють на основі положень (статутів) про них, що розробляються і затверджуються органами місцевого самоврядування. Кошти комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи формуються за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету, залучених вітчизняних та іноземних інвестицій юридичних та фізичних осіб, добровільних внесків юридичних та фізичних осіб, власної чи спільної фінансово-господарської діяльності та інших джерел, не заборонених законодавством України. Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету може надавати суб'єктам інноваційної діяльності для реалізації ними інноваційних проектів фінансову підтримку.

Для отримання фінансової підтримки суб'єкти інноваційної діяльності, інноваційні проекти яких занесені до Державного реєстру інноваційних проектів, подають до комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи інноваційні проекти та всі необхідні документи, перелік яких визначається цією установою.Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа організовує конкурсний відбір інноваційних проектів для їх фінансової підтримки. Конкурсні відбори інноваційних проектів здійснюються на засадах прозорості, відкритості, гласності.

Суб'єкт інноваційної діяльності, інноваційний проект якого пройшов конкурсний відбір, залежно від встановленого конкурсною процедурою рейтингу може отримати від комунальної інноваційної фінансово-кредитної установи один чи кілька видів фінансової підтримки. Фінансова підтримка комунальною інноваційною фінансово-кредитною установою інноваційних проектів шляхом надання кредитів чи передавання майна у лізинг здійснюється за умови наявності гарантій повернення коштів у вигляді застави майна, договору страхування, банківської гарантії, договору поруки .

Комунальна інноваційна фінансово-кредитна установа здійснює супроводження реалізації інноваційних проектів, які нею фінансуються, та контролює цільове використання суб'єктами інноваційної діяльності наданих нею коштів.

Фінансова підтримка реалізації інноваційних проектів може надаватися комунальною інноваційною фінансово-кредитною установою у формі послідовних траншів за результатами контролю ходу виконання проектів.

Отже, тільки визначення пріоритетних напрямів державної інноваційної політики та відповідних програм, не зважаючи на їх важливість, не здатні просунути державу на шляху інноваційного розвитку. Головне завдання державного регулювання інноваційної діяльності полягає в створенні та використанні механізмів їх реалізації.

Успішна реалізація інноваційних механізмів розвитку тісно пов'язана з такими напрямами державного регулювання як: створення нормативно-законодавчої бази, податкової політики, тарифної та цінової політики, забезпечення приватизаційних процесів, створення ринкових умов конкуренції, залучення інвестицій, тощо. Крім того, важливе значення має і інформаційне забезпечення інноваційної діяльності. Таке забезпечення повинно включати проведення заходів щодо інформування виробників про існуючі види технологій і устаткування, надання допомоги в адаптації новітніх технологій в виробництві, консультаційні та експертні послуги .

Провідну роль у вирішенні цих питань мають відігравати сучасні інформаційні засоби, в тому числі і мережа “Інтернет”. Вільний доступ до інформації про об'єкти інтелектуальної власності, можливості їх комерціалізації повинен стати тим інструментом, що призведе до активізації інноваційних процесів в Україні.

Одним із головних механізмів реалізації інноваційної політики держави є створення нормативно-правової бази. Як відомо, саме закони є важливим інструментарієм реалізації державної інноваційної політики.

Не кожна країна може дозволити собі інноваційний шлях розвитку. Головними умовами саме такого шляху є високий науковий, науково-технічний та виробничій потенціал, висококваліфіковані виробничі сили, достатня законодавча база, стимулююча інноваційні процеси, певні кошти. Все це в Україні є. Тому можна сподіватися на те, що і у нас з'являться українські “селиконові долини” які стануть значним просуненням на шляху сталого розвитку, гарантом економічної розвинутості і незалежності держави.

Інноваційна діяльність у промисловості Миколаївської області

Значення інноваційної діяльності для розвитку економіки важко переоцінити. В сучасному світі показники інноваційної діяльності все більшою мірою стають визначальними при визначенні економічного рівня держави. У зв'язку з переходом економіки України до ринкових відносин, дана проблема стає досить актуальною, оскільки інноваційна модель розвитку - це не тільки ефективний важіль подолання негативних наслідків глибокої економічної кризи, а й радикальне поліпшення показників розвитку виробництва і підвищення рівня та якості життя населення. В зв'язку з цим подальше дослідження та вирішення теоретичних та науково-методичних проблем в галузі регулювання інноваційної діяльності як на загальнодержавному, так і регіональному рівнях є однією з найважливіших задач сьогодення.

Діяльність промислового підприємства нерозривно пов'язана зі станом його матеріально-технічної бази. Оснащення виробництва сучасними машинами та обладнанням забезпечує випуск принципово нової конкурентоспроможної продукції і тим самим сприяє підвищенню рівня інноваційної культури.

В Миколаївській області розробкою та впровадженням технологічних інновацій у 2010 році займались 27 промислових підприємств області. В містах Вознесенську та Первомайську діють відповідно 11,1% та 3,7% інноваційно активних підприємств, решта - у Баштанському, Березанському, Веселинівському та Миколаївському районах. Серед підприємств, що здійснювали нововведення, більша частка - виробники харчової продукції (29,7%). Питома вага підприємств легкої промисловості та машинобудівного комплексу становила по 14,8%; металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів хімічної промисловості, виробництва та розподілення електроенергії, газу та води, а також інших галузей промисловості (виробництва меблів) - по 7,4%; решту склали підприємства добувної промисловості (добування піску та глини),видавничої справи та підприємства, зайняті виробництвом іншої неметалевої мінеральної продукції - 3,7%.

Створювали та впроваджували нові чи значно удосконалені виробничі процеси 7 інноваційно активних підприємств (у 2009 році - 5), а саме: з харчової промисловості, металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів, машинобудівного комплексу, з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води та з інших галузей промисловості. Ними впроваджено 14 прогресивних технологічних процесів (у 2009 році - 18), з яких 5 - маловідходні та ресурсозберігаючі.

Справжній соціальний та економічний прогрес можливі лише на принципово нових знаннях і сучасних технологіях, що базуються на дослідженнях і розробках, результати яких впевнено можливо трансформувати в інновації. Загальний обсяг інноваційних витрат у 2010 році склав 239,7 млн. грн., з яких більша частка (91,8%) належала підприємствам з виробництва машин та устаткування. Машинобудівний комплекс Миколаївщини вирізняється серед інших галузей самою високою питомо вагою витрат на дослідження і розробки. Більше половини інноваційно активних підприємств (55,6%) витрачали кошти на удосконалення та оновлення основних фондів.

Ефективна інноваційна діяльність промислових підприємств має супроводжуватись стабільним підвищенням рівня конкурентоспроможності нової продукції, а це досягається за допомогою таких методів її просування на ринок споживачів, як маркетинг і реклама. У 2010 році 14,8% інноваційно активних підприємств витрачали кошти на маркетинг та рекламу. Активність у цьому напрямку проявляли підприємства машинобудівного комплексу, а також підприємства з виробництва меблів і металургії та з оброблення металу. Кошти на дослідження та розробки у 2010 році витрачали 11,1% інноваційно активних підприємств, 7,4% - на технологічну підготовку виробництва, по 3,7% - на придбання нових технологій та іншу інноваційну діяльність.

Майже всі промислові підприємства (88,2%), що витрачали кошти на нововведення, виконували інноваційні роботи за рахунок власних коштів. Практика залучення до фінансування інноваційної діяльності коштів з інших джерел, зокрема коштів іноземних та вітчизняних інвесторів у минулому році була відсутня. інновація конкурент товар послуга

Результатом успішної інноваційної діяльності є реалізація промислової продукції, яка була виготовлена на основі розробки та впровадження інноваційних проектів у сферу виробництва. Нажаль, кількість промислових підприємств, що реалізовували інноваційну продукцію, щороку зменшується. У 2010 році 16 промислових підприємств реалізували інноваційної продукції на суму 418,9 млн. грн. (у 2005 році - 719,8 млн. грн.), що становило 4,7% загального обсягу реалізованої промислової продукції. Майже весь обсяг оновленої продукції (97,2%) припадав на підприємства харчової промисловості та машинобудування. Значну частку нової та значно удосконаленої продукції (90,3%) реалізували підприємства обласного центру, решту - міст Вознесенська і Первомайська, а також Баштанського, Березанського та Веселинівського районів.

Результати реалізації інноваційної продукції на зовнішньому ринку свідчать про рівень її конкурентоспроможності. Експортом інноваційної продукції займались підприємства м. Вознесенська, частка яких в загальному обсязі цієї продукції становила 83,8%, м. Миколаєва - 75,5 %, м. Первомайська - 8,2% та Баштанського району - 4,6%. У 2010 році промислові підприємства області проаналізували вплив інноваційної діяльності, що здійснювалася протягом останніх трьох років, на їх розвиток. Інноваційна діяльність на 67,7% обстежених підприємств сприяла розширенню асортименту продукції, на 54,8% - збереженню і розширенню традиційних ринків збуту та зростанню їх виробничих потужностей. Більше 40% суб'єктів господарювання зазначили, що діяльність, яка пов'язана із розробкою та впровадженням технологічних інновацій позитивно вплинула на збереження відповідності сучасним правилам і стандартам, на створення нових ринків збуту в Україні та поліпшення умов праці. Однак, разом з цим, існує ще багато чинників, які перешкоджають здійсненню інноваційних процесів на підприємствах або їх сповільнюють. Серед них у 2010 році виділили нестачу власних коштів 72,3% промислових підприємств, великі витрати на нововведення - 57,8%, недостатню фінансову підтримку держави - 47,9%, великий економічний ризик - 37,3%, тривалий термін окупності нововведень та недосконалість законодавчої бази - третина.

На сучасному етапі розвитку країни промислове підприємство може вижити лише постійно вдосконалюючи технологічні, економічні, маркетингові показники виробленої продукції. Досягти цього можна створенням сприятливих умов для технологічного оновлення виробництва, впровадженням передових вітчизняних та зарубіжних науково-технічних розробок та нарощуванням випуску високотехнологічної конкурентоспроможної продукції, впровадженням нових приладів, матеріалів, обладнання та устаткування.

Протягом останніх років в регіоні відбувається сповільнення інноваційної активності суб'єктів господарювання. Це у першу чергу пов'язано з недостатнім фінансуванням інноваційної діяльності підприємств.

Найважливішою задачею, пов'язаною з пожвавленням виробництва, для більшості керівників має стати активізація виробничих інвестицій, які забезпечують створення продукції, конкурентоспроможної на світових та внутрішніх ринках. Позитивним моментом у минулому році було зростання обсягів реалізованої інноваційної продукції та її частки в загальному обсязі реалізованої промислової продукції.

Основним результатом діяльності інноваційно активних підприємств області у 2010 році було збереження та розширення традиційних ринків збуту, розширення асортименту продукції, зростання частки витрат на придбання машин та обладнання, що позитивно вплине на стан основних засобів.

Використана література

1. Про інноваційну діяльність ЗАКОН УКРАЇНИ від 04.07.2002 № 40-IV

2. Виступ Президента України Л.Д.Кучми на науково-практичній конференції “Утвердження інноваційної моделі розвитку економіки України , Київ, 21 лютого 2003 р.

3. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки : Навчальний посібник. - Тернопіль : ТАНГ, 2000. - 315 с.

4. Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України. // Голос України. - 1999. 3 серпня.

5. Постанова КМУ “Питання Української державної інноваційної компанії” від 15.06.2000 р. № 979. // Питання Української державної інноваційної компанії. Офіційний вісник України. - 2000. - № 25. ст. 1048.

6. Закон України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" від 13 грудня 1991 року, № 1997-ХІІ, // Закони України. - Том 2. - К., 1996. С. 441-453.

7. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність". / Голос України. - 16 травня 2002 р.

8. Закон України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”, №433-IV, м. Київ, 16 січня 2003 р.

9. Рожен А. Страсти на поле инновационной экономики. Результат десятилетних усилий - полнейший провал, Зеркало недели 21.09.2002

10. Гальчинський А., Геєць В., Кінах А., Семиноженко В. Інноваційна стратегія українських реформ, Київ, Знання України, 2002 р.

11. 9. Рижов В.Л. “Пріоритети та інструменти інноваційного розвитку України” Матеріали засідання круглого столу 18 грудня 2002 р. в НИСИ, Київ, Альтерпрес, 2003 р.

Размещено на Allbest.ru