Бюджетний дефіцит: підходи до оцінки та управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Теоретичні основи сутності бюджетного дефіциту.

2. Оцінка бюджетного дефіциту.

2.1 Оцінка бюджетного дефіциту України.

2.2 Оцінка бюджетного дефіциту зарубіжних країн.

3. Управління бюджетним дефіцитом в Україні та зарубіжних країнах.

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Сьогодні в умовах спаду виробництва, відсутності його підтримки, посилення фінансової нестабільності, кризи неплатежів, невиконання доходів бюджетів всіх рівнів, виникає зростання дефіциту бюджету, тому дослідження цього явища є актуальним і вимагає подальшого вивчення. Аналіз підходів до теоретичного обґрунтування та практичного впровадження наукових досягнень у галузі бюджету дає змогу визначити, що проблема дефіциту державного бюджету є актуальною, а тому вимагає подальших досліджень, розробки і впровадження дієвих заходів щодо його стабілізації і розвитку економіки держави в умовах дефіцитного бюджету. Очевидно, що бюджетна система України, а головним чином бюджетний дефіцит, потребує вдосконалення: форм та методів планування бюджетів різних рівнів, ефективного використання бюджетних коштів. Вищезазначене свідчить про актуальність теми дослідження.

Науковим дослідженням питань бюджету присвячені праці таких вчених, як: Й.М. Бескид, П.Ю. Бєлєнький, Є.І. Бойко, О.Д. Василик, А.С. Гальчинський, М.С. Герасимчук, В.М. Геєць. А.І. Даниленко, В.М. Опарін, А.В. Пасічник та інші.

Об'єктом дослідження даного навчального проекту є бюджетний дефіцит.

Предмет дослідження - економічні відносини, що виникають з приводу оптимізації бюджетного дефіциту в економіці України, а також в інших державах.

Основною метою дослідження є комплексне теоретичне і практичне вивчення економічної природи і суті дефіциту бюджету та його впливу на розвиток економіки, а також аналіз сучасного рівня бюджетного дефіциту в Україні, порівняння його з рівнем у зарубіжних країнах, а також шляхи його зменшення і запобігання.

При проведенні дослідження були застосовані такі методи: абстракції, аналізу і синтезу, порівняння, історичний, логічний, статистичний тощо.

1.Теоретичні основи сутності бюджетного дефіциту

Державний бюджет є провідною ланкою державних фінансів та важливою фінансовою категорією, яка має свою історію розвитку. В умовах ринкових відносин, доходи та видатки держави здійснюють суттєвий вплив на соціально-економічний розвиток країни, її національне багатство, рівень життя людей. Бюджет є найдієвішим механізмом здійснення фінансової політики держави. У доходах бюджету відображається податкова політика держави, а у видатках -- пріоритетні напрями вкладень коштів.

Державний бюджет -- план формування і використання фінансових ресурсів на поточний рік для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади [2, с.368].

Бюджетний дефіцит як фінансове явище виник водночас з оформленням націй і народностей у державу, та з запровадженням грошових відносин. Можна згадати, яких розмірів досягав державний дефіцит у Франції, Стародавньому Римі та Римській імперії. Водночас фінансовій історії відомі приклади ефективного співвідношення між доходами та видатками, і тут доцільно згадати Запорізьку Січ, доходи якої перевищували видатки.

В економічній літературі дається багато різних трактувань щодо сутності бюджетного дефіциту і причин його зростання.

Наприклад, З.М. Васильченко формулює бюджетний дефіцит як перевищення платежів над надходженнями, що спричиняє нестачу коштів для поточних потреб. Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету - це невідповідність лише постійних власних доходів державного бюджету його видаткам. На думку науковця, джерелами його покриття є державні позики або емісія паперових грошей. Бюджетний дефіцит негативно характеризує фінансову діяльність держави. Та ще більшим негативним явищем є відсутність конкретної обґрунтованої політики його покриття [4, с.75].

Дефіцит державного бюджету -- явище в економіці не нове. Певною мірою бюджетний дефіцит є наслідком необдуманої бюджетно-податкової політики, адже уряд не може точно визначити розмір майбутніх бюджетних надходжень і необхідних витрат.

Економісти схильні вважати, що небезпеку для економіки представляє не дефіцит як такий, а джерела фінансування та природа дефіциту. Рівень бюджетного дефіциту визначається як відношення обсягу дефіциту до валового внутрішнього продукту, виражене у відсотках. Допустимим або відносно безпечним рівнем бюджетного дефіциту визнається його значення в межах 2-3 %. Основна небезпека для економіки, що виходить з дефіциту державного бюджету, пов'язана з проблемою інфляції. За природою бюджетний дефіцит може бути активним і пасивним. Активний обумовлений законом зростання вартості, пасивний - зростанням темпів інфляції. У СРСР дефіцит бюджету був пасивний і у 1991 р. складав 20 % від величини ВВП.
Активний дефіцит бюджету стимулює розвиток країни. Наприклад, на кінець 80-х років у США бюджетний дефіцит складав 50 % від ВВП, це максимальна величина, яка була не пов'язана з економічним спадом. У США тільки у 1997 р. вперше після війни доходна частина перевищила витратну на 10млн.дол.

Розрізняють поняття стійкий дефіцит бюджету, який існує в довгостроковому періоді, та тимчасовий дефіцит, що викликається касовими розривами у виконанні бюджету або непередбачуваними обставинами.

За формою прояву розрізняють відкритий і прихований дефіцит. Відкритий дефіцит - це той, який зафіксовано при затвердженні бюджету у відповідному документі: Законі про державний бюджет чи рішенні місцевих органів влади. Прихований дефіцит - це той, що офіційно не визнається. Існує декілька варіантів прихованого і напівприхованого дефіциту. По-перше, завищення планових показників доходів. По суті справи, це фальсифікація основного фінансового плану держави, яка все рівно виявиться при виконанні бюджету. По-друге, завищення доходів може мати напівприхований характер. В Україні, наприклад, в деякі бюджетні роки до складу доходної частини бюджету включалась стаття "Доходи, що мають бути мобілізовані в процесі виконання бюджету". Виходячи з вимоги достовірності бюджетного планування, до затвердженого бюджету повинні включались тільки реальні доходи. По-третє, можливий варіант напівприхованого-напіввідкритого дефіциту, коли в затвердженому бюджеті дефіцит не виділяється, однак до складу доходів включаються такі надходження, які виступають джерелами його покриття [8, c.864].

За строком виникнення розрізняють плановий і звітний бюджетний дефіцит. Плановий дефіцит -- затверджений у законі про Державний бюджет України де вже вказані планові, передбачувані показники бюджетного дефіциту, які офіційно затверджені. Звітний бюджетний дефіцит -- фактичний обсяг дефіциту відповідно до річного звіту про виконання Державного бюджету України. Дуже часто, величина планових та звітних обсягів не збігається.

За місцем виникнення бюджетний дефіцит поділяється на зовнішній і внутрішній. Зовнішній дефіцит -- різниця між зовнішніми видатками та надходженнями від зовнішніх джерел. Внутрішній дефіцит - це різниця між обсягом загального дефіциту і зовнішнього дефіциту.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимушеним і невимушеним. Вимушений дефіцит пов'язаний із необхідністю витрачати коштів більше, ніж було заплановано. Вимушений дефіцит утворюється внаслідок стихійних лих, епідемій, воєн, розрухи, економічної кризи. Невимушений бюджетний дефіцит (іноді його називають свідомим) виникає внаслідок проведення неефективної фінансової політики та некваліфікованого керівництва фінансовою системою [9, c.611].

За критеріями визначення складових дефіциту виділяють три його види: фактичний, структурний і циклічний. Фактичний дефіцит -- це різниця між поточними видатками і поточними доходами держави. Циклічний дефіцит - це дефіцит бюджету, який утворюється у зв'язку зі спадом економіки. Структурний відображає різницю між видатками і доходами бюджету в умовах повної зайнятості.

До причин виникнення бюджетного дефіциту відносяться:

Об'єктивні:

· Надзвичайні події(стихійні лиха, епідемії).

· Необхідність підвищити доходи громадян, у звя'язку з низьким рівнем прожиткового мінімуму.

Суб'єктивні:

· Наявність тіньового сектору в економіці.

· Кризові явища в економіці, зниження обсягу ВВП.

· Надмірні витрати на утримання управлінського апарату.

· Значне зростання соціальних видатків.

· Надмірні витрати на оборону у мирний час.

· Низька податкова дисципліна.

· Корупція в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, судової влади та правоохоронних органах.

· Часті зміни фінансового законодавства.

2. Оцінка бюджетного дефіциту

2.1 Оцінка бюджетного дефіциту України

У проблемі дефіциту державного бюджету головне - це спосіб фінансування дефіциту, а не його наявність і розмір (в деяких умовах це якраз може бути одним з інструментів успішної соціально-економічної політики).

Дефіцит державного бюджету свідчить насамперед про його незбалансованість. Поява бюджетного дефіциту зумовлена неправильно обраною та реалізованою концепцією збалансування бюджету. Важливим є посилення взаємозв'язку фінансово-бюджетної та соціально-економічної стратегії держави. Доцільним є виважене використання дефіциту (профіциту) бюджету, виходячи із циклічності економічного розвитку та збалансованості бюджетної системи у середньостроковій перспективі.

Економічна ситуація в Україні характеризується зростанням тіньового капіталу, катастрофічною нестачею бюджетних коштів, а отже, і неспроможністю держави повноцінно фінансувати економічні та соціальні програми.

Рівень дефіциту державного бюджету в нашій країні коливається з року в рік, а держава будує свою фінансову політику в такий спосіб, що розриви між доходами і видатками завжди присутні. Деякі науковці стверджують що причиною того, що бюджети з року в рік розбалансовані є те, що ще при складанні бюджету на 1992 рік український уряд на чолі якого стояв Л. Д. Кучма допустив величезну помилку. Помилка полягала в тому, що було надано численну кількість кредитів підприємствам на поповнення оборотних коштів під надзвичайно низькі відсотки, а саме під 5%, 10%, 15% річних, і лише не багатьом підприємствам під 20-25%. Це не було обдуманим кроком влади, адже, по-перше, видатки бюджету вже тоді значно перевищували доходи, а такі кредити доцільно надавати коли бюджет є профіцитним. По-друге, проценти під які даються кредити не повинні бути такими низькими. По-третє, кредити повинні надаватися не на такий довгий термін(більшість підприємств тільки зараз починають повертати кредити). По-четверте, якщо держава надає кредит, то вона повинна контролювати за його поверненням, оскільки деякі заводи збанкрутували і так і не повернули кредити, а їхнє майно не було передано державі. Отже, саме через таку недалекоглядну політику українського уряду, український бюджет був «загнаний у яму» і покрити різницю між доходами і видатками не вдавалося протягом багатьох років.

Як наслідок, протягом наступних років зберігався стійкий бюджетний дефіцит, а у 1994 році він складав аж 28% і до 2000 року поступово зменшувався.

За даними українського Державного Казначейства України профіцит в Україні спостерігався лише у 2000 (1 млрд. грн.) й у 2002 (1,6 млрд. грн. ) роках. В 2000 році вперше за роки незалежності була перевиконана прибуткова частина державного бюджету на 5%, а консолідованого - на 14,5%. Профіцит держбюджету склав 1 млрд. грн. Це відбулося завдяки неухильному виконанню бездефіцитного бюджету, а також рішучій відмові від взаємозаліків та інших сурогатних методів розрахунків, які у 2000 році склали тільки 2% (тоді як у 1999 сягали 40%).[5]
Перехід на розрахунки виключно грошовими коштами збільшив надходження в реальну економіку, завдяки чому відбулося значне покращення економічного становища України, піднявся рівень життя населення.

Загалом у 2000 році були створені сприятливі умови для подальшого розвитку національної економіки. Зовнішній борг скоротився на 1,5 млрд. грн.

У 2002 році дещо інша ситуація. Тут основною причиною профіциту держбюджету України стало те, що у категорію доходів потрапили приватизаційні надходження у розмірі 5,8 млрд. грн. Але методика визначення дефіциту держбюджету була змінена з 2003 і приватизаційні надходження тепер виключені з прибуткових статей бюджету і переведені в розряд джерел фінансування дефіциту бюджету. У 2004 дефіцит різко зріс, а у 2005 році Державний бюджет України виконано з дефіцитом у сумі 7876,2 млн. грн., що менше ніж у 2004 році на 2340,3 млн. грн., або на 22,9 відсотка. У 2006 році дефіцит поступово зменшувався і був виконаний з дефіцитом у сумі 3776,7 млн. грн., або 0,7% ВВП, що відповідав економічно безпечному рівню та був значно нижчим ніж у попередніх роках (у 2005 році - 1,8% ВВП, у 2004 році - 3,0% ВВП), а у 2007 знову зріс і становив 9 812,5 млн.грн[11]. У 2008 році бюджетний дефіцит склав вже аж 12 500,7 млн. грн. Уряд протягом 2008-2009 років галопуючими темпами збільшив реальний дефіцит бюджету до 35 517, 2 млн. гривень та перевищив запланований на 2009 рік граничний його розмір більш як у 2 рази [5].

Доходи Державного бюджету України на 2010 рік затверджено у сумі 267,451 млрд. гривень. В тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України - у сумі 218,691 млрд. гривень та доходи спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 48,760 млрд. гривень[1].

Видатки Державного бюджету України на 2010 рік затверджено у сумі 323,556 млрд. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України - у сумі 244,026 млрд. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України - у сумі 79,529 млрд. гривень. Встановлено граничний розмір дефіциту Державного бюджету України на 2010 рік у сумі 56,105 млрд. гривень.

За розрахунками Міністерства фінансів, ВВП у поточному році складатиме - 1,083 трлн. грн.. Проте через бюджет буде розподілено 31 % від ВВП. Для прикладу, розвинені країни Європи перерозподіляють через бюджет 40 - 45 відсотків ВВП, зокрема Швеція - до 55 відсотків, Німеччина - 46 відсотків.

Зараз дефіцит державного бюджету України складає 52 780 млн грн., що є досить великою цифрою.

Державний бюджет на 2010 рік досить таки соціально спрямований, забезпечує в певній мірі виконання одного із основних завдань політики країни -- соціальну направленість бюджету. Забезпечено збільшення державних витрат, спрямованих на виконання соціальних гарантій, забезпечення соціального захисту населення, збільшення мінімальної заробітної плати, а також підтримки пріоритетних сфер економіки.

2.2 Оцінка бюджетного дефіциту зарубіжних країн

Дефіцит державного бюджету характерний нині для багатьох країн, не тільки для України і як не дивно це не заважає їхньому процвітанню. У США, наприклад, державний бюджет був збалансований без дефіциту за останні півстоліття лише два рази (у 1969, 1998 рр.), у Франції за останні 48 років державний бюджет був дефіцитним 32 рази, навіть у Німеччині, з її економічним і валютним "благополуччям", перевищення витрат над доходами спостерігається постійно. Так, наприкінці 80-х років бюджетний дефіцит становив у ВНД таку питому вагу: в Бельгії - 25,1%, в Італії - 25,2%, в Японії - 15,6%, в ФРН - 14%, в США - 11,6%.

Для покриття бюджетного дефіциту використовуються державні позики. Вони перетворилися в постійне джерело доходів бюджету. В свою чергу, випуск позики спричинює державний борг [3, c.287]. Обсяг державного боргу в західних країнах сягає величезних сум. Так, у США він становить більше 13 трильйонів доларів, у Франції - більше 1,5 трильйона євро, у ФРН - 1,7 млрд.євро, у Великобританії більше 800 млрд.фунтів стерлінгів [10].

Дефіцит державного бюджету Сполучених Штатів Америки в минулому фінансовому році склав 1 трильйон 300 мільярдів доларів, як було повідомлено у Вашингтоні. Це знову один із найвищих показників дефіциту - він лише на 122 мільярди доларів менший, ніж попереднього фінансового року. Із кожного витраченого з держбюджету долара 37 центів склали запозичення. Обсяги податкових надходжень в США відставали від запланованих, натомість зросли видатки на допомогу безробітним і на продуктові талони для нужденних [12].

Дефіцит бюджету Великобританії в січні 2010 року склав 4,3 мільярда фунтів стерлінгів (6,7 мільярда доларів), це близько 12,8 відсотка від ВВП Великобританії. У Греції планований на 2010 рік дефіцит складає трохи менше - 12,7 відсотка. За оцінками багатьох експертів, якщо Великобританія буде запозичувати протягом усього року на тому ж рівні, загальний дефіцит складе більше в процентному відношенні до ВВП, ніж у Греції, яка страждає зараз через сильну боргову кризу. Варто зазначити, що бюджетний дефіцит в країні в січні зафіксований вперше за всю її історію. Втім, загальний обсяг державного боргу Великобританії становить зараз 848 мільярдів доларів, або 59,9 відсотка від ВВП. У Греції фіскальний борг перевищує 130 відсотків від ВВП. До початку кредитної кризи Великобританія була однією з найбільш благополучних розвинених країн щодо обсягу державних боргів (близько 45 відсотків від ВВП). Однак економічний спад і загроза краху банківської системи змусили уряд різко збільшити запозичення [10].

За підсумками минулого року, бюджетний дефіцит ФРН склав всього 3,1% ВВП, що набагато нижче, ніж у інших держав єврозони. Цього року дірка в бюджеті збільшиться до 5% - лише на 2% вище допустимих в ЄС 3%. Держборг країни, що склав в 2009 році майже 76%, також нижче, ніж у проблемних середземноморських країн.

За підсумками 2009 року, дефіцит французького бюджету зріс до 7,5% від ВВП проти 3,3% від ВВП в 2008 році. Це пояснюється реалізацією програми стимулювання економіки, запропонованої президентом Франції.

Як і інші країни єврозони, Франція перевищила гранично допустимі рівні дефіциту та боргу, викладені в пакті Європейського союзу (ЄС) про стабільність і зростання, встановлені при створенні Євросоюзу. Згідно з цими правилами, борг державного сектора країни не повинен перевищувати 60% від ВВП, а дефіцит бюджету не повинен складати більше 3% від ВВП. Проте, країнам ЄС було дозволено в минулому році тимчасово перевищити ці гранично допустимі рівні для того, щоб стимулювати економіку під час світової економічної кризи.

3. Управління бюджетним дефіцитом в Україні та зарубіжних країнах

Обмеженість ресурсів і одночасне зростання ролі держави наприкінці XX століття призвели до величезних бюджетних дефіцитів, і, як наслідок, державні борги у світовому масштабі досягли астрономічних розмірів. Для урядів багатьох держав проблема подолання дефіциту бюджету перетворилась чи не в основну стратегічну мету фінансової політики.

Дефіцитність бюджетів може бути викликана різними причинами. Інколи позикове фінансування є вимогою часу. Воно може використовуватись як і при надзвичайних ситуаціях, так і сприяти економічному зростанню під час глибокої кризи. Проте неможливість контролювати цей процес повною мірою породжує багато проблем та соціально-економічних наслідків, більшість з яких носять негативний характер.

Для розв'язання проблеми дефіцитності бюджету, перш за все, слід вирішити такі проблеми:

1. Для покриття бюджетного дефіциту державі необхідно звільнитися від "дрібної" власності й здійснювати розширене акціонування та інвестування інших об'єктів як на території України, так і за її межами. При цьому не варто забувати про проблеми національної безпеки і якнайшвидше відмовлятися від прибуткових підприємств. Приватизація має бути економічно доцільною, тоді зросте кількість підприємств приватної форми власності, що займаються виробництвом. Також треба поліпшувати управління державним майном, що приведе до зменшення кількості підприємств державної форми власності, які одержують дотації.

2. Другий важливий момент -- це високий рівень номінального податкового навантаження. Недоцільно протягом року приймати законопроекти, що погіршують становище платників податків. Треба запроваджувати раціональну податкову політику, яка базується на зниженні податкового тиску і поєднанні фіскальної й стимулюючої функцій податків.

3. Узгодження бюджету із загальною програмою фінансової стабілізації.

4. Особлива увага має приділятися підвищенню ролі регіонів у соціально - економічному розвитку держави.

5. Варіантом податкового наповнення бюджету може бути встановлення держмонополії на виробництво й продаж алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Такий порядок існує в цивілізованих, економічно розвинених країнах.

Основні напрями збільшення доходів держави, в сучасних умовах господарювання, є такими:

- збільшення обсягів реалізації продукції суб'єктів господарювання.

- зростання купівельної спроможності населення.

- покращення фінансового стану суб'єктів господарювання.

- посилення уваги до укладання міждержавних угод.

- вдосконалення податкової системи.

- збільшення коштів, одержаних від реалізації грошово-майнових лотерей.

- покращення діяльності податкових і митних органів.

- вдосконалення приватизації державного житла.

- покращення взаємовідносин між різними гілками влади.

- одержання допомоги від інших, більш економічно розвинених країн[7].

Світовий досвід показує, що одним з напрямів зниження (ліквідації) бюджетних дефіцитів є емісія грошових коштів.

Емісія грошових коштів може бути використана на такі цілі:

1. Здійснення державних капітальних вкладів (інвестицій) в особливо великих розмірах.

2. Фінансування ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Емісія грошових коштів сприяє:

1. Створенню нових підприємств і робочих місць.

2. Зниженню безробіття.

3. Збільшенню доходів держави.

4. Підвищенню рівня життя народу.

5. Зростанню національного багатства держави.

6. Швидкій ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (якщо вони будуть виникати).

7. Вирішенню соціальних проблем.

Таким чином, основні заходи, які сприятимуть зниженню (ліквідації) бюджетного дефіциту є такими:

- розробка напрямів збільшенню доходів держави.

- зміна напрямів інвестування бюджетних ресурсів в галузі народного господарства з метою підвищення фінансової віддачі від кожної бюджетної гривні.

- жорсткий режим економії бюджетних коштів.

- використання різних форм державного кредиту.

- більш широке використання фінансових пільг і санкцій, що дозволяє повніше враховувати специфічні умови господарювання і стимулює зростання суспільного виробництва.

- залучення в країну іноземного капіталу.

- емісія грошових коштів.

- зниження безробіття [7].

Що стосується західних країн, то на перших етапах розвитку держави бюджетна система ряду різних країн світу характеризувалася залежністю державного бюджету від місцевих фінансів. Наприклад, уряд США до прийняття конституції 1787р. не мав власних джерел доходів і покривав свої видатки за рахунок внесків окремих штатів. Завдяки зусиллям центральної влади і вдалого управління, значення державного бюджету стало зростати.

Після Другої світової війни процес централізації бюджетної системи у всіх державах різко підсилився, у відношенні доходів. Істотно зросла питома вага державного бюджету в загальному обсязі ресурсів бюджетної системи. У США - більш як 50%, Великобританії - більш як 70%.

У державних бюджетах розвинутих країн найбільшими доходами є:

? податок з прибутку фізичних осіб;

? податок на прибуток корпорацій;

? акцизи;

? податок на додану вартість (У США ПДВ не застосовується);

? мита;

? дохід від державних позик, що випускаються центральним урядом.

Більшість доходів в зарубіжних країнах надходить до державних бюджетів.

По витратах, навпаки, спостерігається інша тенденція: збільшення питомої ваги в загальній сумі витрат бюджетної системи місцевих бюджетів, на які уряд перекладає значну частину витрат на розвиток економічної і соціальної інфраструктури, а також частина витрат на відтворення кваліфікованої робочої сили - запровадження цього досвіду, на мою думку, могло б мати перспективи і на території України. [6,с.523]

Також зараз дуже багато країн підвищують пенсійний вік, завдяки цьому в бюджет надходять додаткові кошти, оскільки працює більше населення.

В Італії, щоб зменшити бюджетний дефіцит зменшили розміри зарплат чиновників, міністрів та інших високопоставлених осіб.

Підсумовуючи, можна сказати, що як і Великобританії в 1973-1975 рр. Україні теж потрібно реформувати територіально-адміністративну реформу, щоб скоротити число місцевих бюджетів з 12 тисяч до числа, яке б давало можливість полегшити фінансові взаємини центральних і місцевих органів влади.

Крім цього можливо треба подумати над зниженням ставки непрямих податків. Не всі розвинуті країни мають податок на додану вартість, а якщо і мають, то його ставка не дуже висока. У Великобританії, наприклад, деякі товари і послуги мають нульову ставку ПДВ, а всі інші 17,5 відсотка, в Франції - 19,6 відсотка, в ФРН - 16 відсотків.

бюджет дефіцит економіка

Висновки

У ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку України на відповідний рік.

В умовах ринкової економіки дефіцит може бути корисним у випадку, коли при спаді виробництва держава витрачає більше грошей, ніж одержує: він забезпечує збільшення попиту, в тому числі купівельної спроможності населення. Споживачі починають більше купувати, підприємці - більше продавати. Внаслідок цього зростають обсяги виробництва і скорочується безробіття.

Проте в період піднесення економіки держава не може дозволити собі дефіцит бюджету, оскільки він стимулюватиме інфляцію. Отже, бюджет, в якому збалансовані доходи та видатки, потрібний не щорічно, а для певного періоду. В окремі роки з метою стимулювання ділової активності держава може допускати дефіцит бюджету.

Отже, як стверджують аналітики бюджетний дефіцит до 3 % є допустимим для економіки. І це дійсно правда, адже в цьому науково-дослідному проекті було наведено приклади розвинутих країн бюджетні дефіцити яких є досить значними.

Також, слід зазначити, що навіть незначний бюджетний дефіцит не є бажаним для будь-якої держави, тому виконавчі орган влади повинні вміти складати такий бюджет, який би не був дефіцитним і впроваджувати певні дії, щоб покрити так звані бюджетні дірки при цьому не збільшуючи тиск на підприємців.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про Державний бюджет України на 2010 рік”- www.rada.gov.ua

2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навч.посібник/ За заг.ред.Базилевича В.Д. - К.: Атіка, 2002. - 368 с.

3. Бєляєв О.О., Бебело А.С., Диба М.І. Економічна політика - К.: КНЕУ, 2004 р.-287 с.

4. Васильченко З.М Доходи бюджету в системі управління економікою. // Фінанси України № 6, 2005. - С.75.

5. Воронько А. І., Савенко А. Ю. Аналіз бюджетного дефіциту та методи його подолання. Сьома Всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція «Україна наукова». http://ruslova.com/

6. Пасічник Ю.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб. - 2 - ге вид., перероб. І доп. - К.: Знання - Прес, 2003. - 523с

7. Сова О. Ю. Проблема дефіцитності державного бюджету і шляхи її розв'язання.// Фінанси України. - 2004. - №5

8. Федосов В.М.Бюджетний менеджмент.-К.:КНЕУ,2004.-864с.

9. Фінанси: підручник. / За ред. С.І. Юрія, В.М. Федосова.- К.: Знання, 2008.-611 с.

10. Електронний ресурс: www.lenta.ru/news/2010/02/18/deficit/

11. Електронний ресурс: www.minfin.gov.ua/

12. Електронний ресурс: http://www.radiosvoboda.org/archive/news