Сутність та структура зовнішньо-торгівельного контракту

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Аналітична маркетингова оцінка ринку фруктів

На сьогоднішній день, не є можливим говорити про великий спектр пропозицій щодо розв'язання проблем в плодоовочевій галузі на державному рівні. Як вже зазначалося, це в певній мірі пов'язане з невеликою часткою даної підгалузі в сільському господарстві та її занепадом в останні роки. Але, вважати таку позицію правильною є помилковим. Адже перспективи плодоовочевої галузі неважко помітити вже сьогодні. Це яскраво продемонстрував останній маркетинговий рік, і прогнози на теперішній (див. Додатки А,Б,). Поступово зростає обсяг реалізованої продукції, кількість операторів галузі, їх прибутки, зростає (хоча й досить повільно) і експорт, на який (якщо вона прагне до глобальної конкурентоспроможності) має орієнтуватись дана галузь в перспективі.

Проаналізувавши тенденції галузі, статистичну інформацію, та, вже й не такі поодинокі, випадки успіху операторів даної галузі приходимо до висновку, що провідну роль у відновленні (або ж створюванні нових) виробничих потужностей плодоовочевої галузі відіграють початкові інвестиції в її розвиток. Беззаперечним є той факт, що колись могутні виробники плодоовочевої продукції (як ті, що безпосередньо вирощували овочі та фрукти, так і тепличні, плодоовочоконсерні та інші, пов'язані з плодоовочевої галуззю, виробники) на сьогоднішній день не можуть конкурувати з тими, що використовують нові перспективні технології. Рентабельність таких підприємств занадто мала. З іншого боку, виробники, яким вдалося отримати (з різних джерел) інвестиції для реорганізації та реконструкції виробництва, купівлі енергозберігаючого суперновітнього обладнання - впевнено збільшують рентабельність виробництва, максимізують прибутки.

Отож, сьогодні найбільш актуальною проблемою є залучення в галузь інвестицій, як зовнішніх, так і внутрішніх, включаючи державні. Адже, рівень інвестування в сільське господарство - мізерний.

За зазначених умов, стає зрозумілим необхідність стимулювання створення та розвитку саме (вже згадуваних) “циклічних” самодостатніх компаній, можливо навіть шляхом позбавлення їх певної частини податкового тягаря, і навіть державних дотацій на початковій стадії їх розвитку.

Хоча, досвід показує, що можливі випадки успіху в плодоовочевій галузі і за відсутності будь-якої підтримки з боку держави. Яскравим прикладом є компанія “South Foods Inc” (що випускає славнозвісний бренд “Чумак”). Створена трохи більше ніж чотири роки тому, за порівняно невеликих початкових інвестицій, ця компанія перетворилася в одного з лідерів подоовочконсервної галузі, досягла значних прибутків. Підприємство орендує 200га землі, а ще 3000га обробляються за його сприянням. За сезон майже 40 тисяч людей працює на постачання сировини. Компанія “South Foods Inc” контролює весь виробничий процес - від вибору насіння, обробки ґрунту, вирощування овочів та до пошуку оригінальних рецептів, розробки дизайну упаковки, переробки сировини та реалізації готової продукції. Якість і доступність продуктів компанії оцінена - вже 2 роки “Чумак” постачає огірки для мережі McDonalds, вкладені кошти повертаються прибутками. А головне - створивши власну сировинну базу, компанія контролює якість та може нарощувати обсяги виробництва без побоювань перебоїв у постачанні. Саме за такими компаніями є майбутнє плодоовочевої галузі.

Що стосується українських експортерів, то зменшення ризиків можна досягти пошуком нових ринків збуту. Останнім часом попит на українську сировину в Росії досить нестабільний, а тому за відсутності домовленостей на урядовому рівні, що є дуже важливим, виробники повинні поступово збільшувати обсяги реалізації в інші країни, щоб не допустити обвалу ринку через надто велику залежність від одного реципієнта.

1.1 Аналіз світового ринку фруктів

Плодоовочева галузь, на сьогоднішній день, стоїть перед цілим рядом проблем, які потребують нагального вирішення.

Для окреслення кола проблем, з якими стикається галузь, та розробки пропозиції щодо їх розв'язання, необхідно зробити загальне дослідження стану самої галузі. Подолання проблем вимагає не лише розуміння сьогоднішньої ситуації, а й об'єктивної оцінки наслідків тих процесів, що відбувались протягом останніх десяти років.

Отож, після розпаду СРСР (в роки якого плодоовочева галузь та її близька родичка - плодоовочконсервна галузь досягли вагомих успіхів, що демонструє той факт, що Україна забезпечувала відповідними продуктами не лише саму себе, а й переважну більшість “братських” республік) результати діяльності плодоовочевої галузі почали погіршуватися. До недавнього часу (та й, в певних підгалузях, на сьогоднішній день) зменшувалися посівні площі (а відтак і економія на масштабах), валовий збір, урожайність (у середньому), експорт, рентабельність галузі. (див. Додатки А, Б, В) На сьогоднішній день рентабельність даної галузі, за оцінками експертів, не перевищує 15% (більш оптимістичні оцінки рентабельності отримала плодоовочконсервна галузь, в середньому - 10-25%, заводи-лідери (що становлять більшу половину) - від 30% і вище), що навіть для української економіки є досить низьким показником.

Проблемність галузі поглиблюється недостатньою кількістю так званих “циклічних” виробників, тобто таких компаній, які займаються повним процесом виготовлення продуктів харчування на плодоовочевій основі - від вирощування власної сировини - до розфасовку переробленої продукції у відповідну тару (це переважно плодоовочконсервні виробники та ті, що виготовляють заморожені овочі). Мало хто з операторів даного ринку інвестує у вирощування власної сировини, обрікаючи галузь, у багатьох випадках, на сировинний дефіцит, бо сьогодні з-поміж виробників плодоовочконсервної галузі виживають ті, хто мають стабільний доступ до якісної сировини.

Проблеми із сировиною та цінами на неї - істотне джерело ризику для підприємств, що перероблюють овочі та фрукти. Не тільки тому, що часто вони ставлять під питання саме існування підприємства, але й тому, що вони можуть змінювати розстановку сил на конкретному ринку харчової продукції.

Так, загрозливих масштабів набрала і має тенденцію до поглиблення сировинна криза в цукровій промисловості. Виробничі потужності діючих цукрових заводів можуть переробляти близько 45 млн. т цукрових буряків і виробляти з них до 5 млн. т цукру. Проте протягом останніх років, внаслідок скорочення посівних площ буряків, а також зниження їх урожайності і валового збору, виробництво цукру зменшилося вдвічі, і в 1999 р. становило лише 1,6 млн. т. Минулого року буряки переробляли тільки 170 цукрових заводів з 191. При цьому мали місце значні простої їх виробничих потужностей через неритмічне надходження сировини і енергоносіїв.

Визначальною рисою плодоовочевої галузі є складність отримання сільгоспвиробниками довгострокових кредитів, так необхідних для реорганізації підприємств цієї галузі, для придбання нового обладнання (плодоовочконсервні виробники та тепличні підприємства), необхідного для забезпечення прийнятного рівня рентабельності галузі.

Однією з основних проблем, яка постає перед операторами плодоовочевої галузі є неможливість формування ф'ючерських цін, тобто банки не в змозі спрогнозувати ціни на продукти галузі. Тому вони не наважуються брати на себе ризик по кредитуванню закупок продуктів плодоовочевої галузі в періоди сезонного перевищення пропозиції над попитом. Це заважає сільгоспвиробникам отримувати максимально можливі прибутки.

Мізерною є доля експорту овочів та фруктів (див. додатки) в їх натуральному вигляді. Так, доля експорту овочів та продуктів їх переробки становить в загальному обсязі попиту лише 0,2-0,3%, фруктів - 4,1%. В структурі вартості експорту овочевої та баштанної продукції основна частина припадає на гриби та помідори - 26-27% і 3-16% відповідно. На найближче майбутнє прогнозується збереження високого попиту на українські гриби, помідори та огірки, розширення експорту заморожених овочів. В 2001/2002 році прогнозується збільшення обсягу експорту в порівнянні з 2000/2001 роком на 25%. В структурі вартості експорту фруктів і ягід минулого маркетингового року основна частина прийшлася на лісні ягоди (чорниці, журавлина) та горіхи - 54,8% та 31,2% відповідно. В 2001/2002 маркетинговому році зміцниться тенденція розширення зовнішнього ринку плодоягідної продукції. Очікується 7,9% зростання експорту ягід та фруктів в 2001/2002 році. В структурі експорту очікується збільшення долі яблук (до 60-70%). Очікується значне розширення ринків збуту в Росії. В порівнянні з загальним результатом, результати плодоовочконсервної галузі виглядають значно обнадійливіше. Так, група лідерів (група компаній "Верес", Ніжинський консервний комбінат, ЗАО "Чумак" и ООО "Подільський смак"; до цього квартету можна додати компанії, котрі працюють переважно по франчайзинговим схемам. -- "Прокъ" та "Круиз") на плодоовочевому ринку відрізняється достатньо великою часткою експорту, наприклад ООО "Подільський смак" - 70%, Ніжинський консервний комбінат -50%.

Слід зазначити, що якщо глобальна конкурентоспроможність плодоовочевої галузі можлива лише в перспективі, то на внутрішньому ринку вітчизняні овочі та фрукти впевнено витісняють імпорт. Так, доля імпортних фруктів на українському ринку становить - 5-6%, а імпортної овочевої продукції - взагалі лише 0,2-0,3%. Хоча, варто згадати той факт, що такий стан речей в певній (хоча і незначній) мірі обумовлений державним регулюванням імпорту, і в більшій мірі - подальшим зниженням платоспроможності українського населення.

1.2 Аналіз українського ринку фруктів

Обсяги пропозиції фруктів і ягід на внутрішньому ринку України формуються на 92-96 % за рахунок вітчизняного виробництва, яке сконцентровано переважно в господарствах населення. Їх частка складала в 1998 р. 75,5 % валового збору зерняткових культур (яблука, груші), кісточкових (сливи, черешні, персики, абрикоси) - 89,2, ягід (суниця, смородина, малина, аґрус) - 97,1 і горіхів - 99,8 %. Продукція садівництва нині представлена, в основному, яблуками, які в загальному обсязі виробництва становлять 60-70 %, плоди кісточкових культур - 18-27, ягоди - 2-6 і горіхи - 3-4 %. За останні роки встановилася тенденція нестабільності та зниження пропозиції продуктів садівництва і виноградарства. У 1998/99 р. валовий збір фруктів і ягід в усіх категоріях господарств України знизився порівняно з 1997/98 р. в 2,4 рази, а винограду - на 15,4 % (табл. 1).

Таблиця 1. Виробництво продукції садівництва і виноградарства в Україні, всі категорії господарств

* Прогноз

Виробництво продукції садівництва в господарствах суспільного сектору за вказаний період зменшилося в 3,2 рази і винограду - на 5,6 %. Зниження виробництва фруктів і ягід частково пояснюється несприятливими погодними умовами та скороченням площі під садами і ягідниками на 37,7 % і виноградниками - на 8,8 %. Площа насаджень зменшилася в основному за рахунок уточнень під час перепису їх у 1998 р.

Проте головна причина - це низька врожайність плодово-ягідних насаджень і виноградників, яка зумовлюється, перш за все, порушенням основних агротехнічних заходів по догляду за насадженнями внаслідок різкого подорожчання і скорочення ресурсів, слабкої матеріально-технічної бази садівництва і виноградарства. У цих галузях застосовується ще багато ручної праці, особливо на обрізанні дерев та збиранні врожаю. В багатьох господарствах немає спеціальних машин для обробітку ґрунту в садах, збирання, транспортування й товарної обробки плодів. Надто великий дефіцит склався на садові обприскувачі та ґрунтообробні знаряддя. Зниження виробництва продукції є також наслідком її великих втрат через несвоєчасне збирання врожаю, незадовільне забезпечення господарств тарою і транспортом. Недобір урожаю відбувається і через зрідженість насаджень, низьку якість садивного матеріалу, прорахунки у доборі породно-сортового складу культур. Ці та інші недоліки в розвитку садівництва і виноградарства посилюють залежність виробництва продукції від природних чинників. Нині на частку природи приходиться більша частина вартості створеного в цих галузях продукту.

В 1999/2000 р. складуться досить сприятливі погодні умови для вирощування яблук. Висока освітленість та наявність опадів у червні-липні 1998 р. сприяли доброму закладанню плодових бруньок, м'яка та сніжна зима поточного року позитивно вплинула на формування рясного урожаю плодів і, відповідно, це могло б обумовити різке збільшення пропозиції цих продуктів на ринку. Але весняні заморозки призведуть до недобору урожаю. Тому очікується незначний приріст обсягів валового збору продукції садівництва (6-7 %), який може бути отриманий в основному за рахунок структурних змін у виробництві.

Кількість та якість пропонованих на ринку продуктів садівництва і виноградарства обумовлюватимуться, перш за все, біологічними особливостями порід і сортів, та природними умовами їх вирощування - мінімальною температурою повітря і ґрунту та частотою її повторюваності, кількістю опадів та їх розподілом у вегетаційний період, сумою активних (вище +10 ⁰С) температур повітря, кількістю днів з середньодобовою температурою повітря вище +15 ⁰С. Тому обсяги і види продуктів виробництва, а відповідно і пропозиція їх, будуть обмежені і диференціюються по регіонах країни. Так, основна маса зимових сортів яблук і груш, пізніх сортів слив надходитиме на ринок із південно-західних районів правобережного Лісостепу (Вінницької, Хмельницької, Чернівецької областей) та Криму; ягід суниці - із Полісся (Львівської, Житомирської, Рівненської, Волинської областей); абрикос - із районів Степу та південно-західних районів правобережного Лісостепу; винограду - із Криму, задніпровських районів Одеської області, придніпровських районів центрального і південного Степу (Херсонської, Запорізької, Миколаївської областей), південно-західних районів Закарпаття.

Імпорт. Однією з позитивних тенденцій формування внутрішнього ринку фруктів і ягід є зменшення імпорту цих продуктів у 1998 р. порівняно з 1997 р. на 1159,6 тис. дол. США, або на 2,9 %. Негативне сальдо балансу зовнішньої торгівлі України плодами, горіхами і ягодами (імпорт перевищував експорт) також зменшилося з 33,2 млн в 1997 р. до 31,2 млн дол. США в 1998 р. Це досягнуто, головним чином, державними методами регулювання ринкових відносин - завдяки наданню чинності Закону України від 17.07.97 р. “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції” та постанові Кабінету Міністрів України № 754 від 28.05.98 р. “Про встановлення термінів дії сезонних, ввізних (імпортних) мит на сільськогосподарську продукцію в 1998 році.” Згідно з даними Держкомстату України в 1998 році імпортовано в Україну 88,3 тис. т плодів, горіхів і ягід, із них 84,9 тис. т надійшло у свіжому виді, сушених - 3,3 тис. т, консервованих для короткострокового зберігання - 66 тонн і заморожених - 22 тонн. Найбільшу питому вагу в структурі імпортної продукції займали плоди цитрусових культур (апельсини, мандарини, лимони) та банани, відповідно 57,8 і 29,6 % (рис. 1). Серед цитрусових доля мандаринів складала 42 % і апельсинів - 41 %.

Рис. 1. Структура імпорту свіжих плодів, горіхів і ягід в Україну, 1998 р.

Основними постачальниками свіжих фруктів і ягід на внутрішній ринок України в 1998 р. були: плодів цитрусових культур - Туреччина (30,2 %), Грузія (28,7 %), Єгипет (17,6 %), Греція (12,7 %); бананів - Еквадор (60 %), Коста-Ріка (29 %); винограду - Іран (54,7 %), Туреччина (22,5 %); горіхів - Туреччина (56,5 %), США (7,8 %), Азербайджан (7,6 %); сушених - Німеччина (87,4 %); заморожених без цукру - Польща (50,5 %); заморожених з цукром - Єгипет (83,6 %); консервованих для короткострокового зберігання - Польща (89,5 %).

У 1999/2000 маркетинговому році продовжується політика уряду щодо захисту вітчизняних товаровиробників. Поряд із цим імпорт фруктів і ягід та продуктів їх переробки обмежуватиме соціально-економічна нестабільність в країні, а також збільшення пропозиції продукції садівництва і виноградарства за рахунок власного виробництва. Тому можна очікувати, що збережеться тенденція скорочення імпорту і його обсяги зменшаться на 5-10 %. Напевне збережуться також вищеназвана структура імпортної продукції та основні її постачальники.

Таким чином, в 1999/2000 р. загальна пропозиція фруктів і ягід досягне 1994 тис. т і зменшиться проти минулого року на 176 тис. т, або на 8 % (табл. 2). Пропозиція їх буде сформована на 77 % за рахунок вітчизняного виробництва, запасів - на 17 та імпорту - на 6 %.

Таблиця 2. Баланс фруктів та ягід (включаючи виноград) в Україні, тис. тонн

Попит. Продовольство. Основна маса фруктів та ягід (61 %) буде використана для споживання населенням. Загальний обсяг його досягне майже 1215 тис. т, або 24 кг на душу населення. Це на 2-3 % менше порівняно з минулим роком і на 38-40 % менше найбільш сприятливого для садівництва 1997/98 р. Жителі нашої країни споживатимуть фруктів і ягід в 4-5 раз менше, ніж у Німеччині, Австрії, Італії, та інших розвинутих країнах. Рівень та структура споживання цих продуктів знаходяться у прямій залежності не тільки від обсягів виробництва, а перш за все - від розміру доходів населення. Спостерігається стійка тенденція збільшення споживання фруктів і ягід з підвищенням доходів. За даними 1997 р. у групі міських жителів із сукупним місячним доходом на одного члена сім'ї понад 300 грн споживання фруктів і ягід досягло 61,3 кг в рік на душу населення, то при доході до 60 грн лише 19,1 кг (табл. 3).

Таблиця 3. Структура споживання фруктів і ягід міськими жителями України в 1997 р., %

Найвищий рівень споживання (61,3 кг) припадає на 1,4 % населення країни (на його заможну частину). Садоводи-любителі і сільське населення забезпечують себе фруктами і ягодами на рівні 40-50 кг на одну людину в рік. На самому низькому рівні забезпечення (10-20 кг) знаходиться бідніші верстви міського населення. Вони споживають фрукти лише в сезон збирання врожаю та під час хвороби. З підвищенням доходів населення зменшується в структурі споживання продуктів частка консервованої продукції та збільшується питома вага свіжих ягід, винограду, плодів цитрусових культур.

Рівень споживання продукції садівництва і виноградарства значно коливається по регіонах. Найбільше фруктів і ягід (40-56 кг на душу населення за рік) споживається в Криму, у Вінницькій, Закарпатській, Полтавській областях, а найменше (11-28 кг) - в Сумській, Хмельницькій, Луганській та Донецькій областях.

Вищеприведені тенденції формування і використання продовольчих плодоягідних ресурсів збережуться і в 1999/2000 р.

Розрахунки свідчать, що 321,8 тис. т фруктів і ягід (включаючи виноград) можуть бути перероблені на нехарчові потреби, використано на корм худобі і птиці - 35,9 тис.; передбачаються втрати у межах 81,7 тис. і залишки на кінець року складатимуть - 221,6 тис. т.

Отже, у 1999/2000 р. із загальної пропозиції фруктів і ягід (1,99 млн т) може бути використано на продовольство 60,9 % цієї продукції, на переробку для нехарчових потреб - 16,2, експорт - 5,9, на корми худоби і птиці - 1,8 %. Втрати складуть - 4,1 %, залишки на кінець року - 11,1 %.

Експорт. Реалізація комплексу заходів щодо розширення зовнішнього ринку фруктів і ягід сприяла збільшенню експорту цих продуктів з 6873 тис. в 1997 р. до 7700 тис. дол. США в 1998 р., або на 12 %. В структурі експорту найбільшу питому вагу займали яблука і ягоди, відповідно 48,6 і 33,3 % (рис. 2).

Рис. 2 Структура асортименту свіжих фруктів і ягід, експортованих Україною в 1998 р.

Основними країнами-покупцями українських продуктів були: яблук - Угорщина (51 % усього експорту в 1998 р.), Російська Федерація (36 %), Білорусь (12 %); груш - Російська Федерація (93 %); плодів кісточкових культур (слив, абрикос, персиків та ін.) - Російська Федерація (26 %), Австрія (22 %), Латвія (18 %); горіхів - Нідерланди (15 %), Сирія (11 %), Чеська Республіка (10 %); ягід суниці - Польща (81 %), малини - Австрія (61 %), Польща (20 %), Білорусь (19 %); чорниці і журавлини - Польща (34 %), Австрія (20 %), Литва (20 %), Німеччина (13 %); винограду - Туреччина (49 %), Білорусь (20 %).

В 1999/2000 р. продовжиться процес розширення зовнішнього ринку цих продуктів, Україна зможе запропонувати 117,8 тис. т фруктів і ягід та продуктів їх переробки, що вище обсягу експорту попереднього року на 15 %. Особливих змін у структурі і каналах експорту не передбачається.

зовнішньоекономічний контракт імпорт фрукт

1.3 Зовнішньоекономічний контракт

Сутність та структура зовнішньо-торгівельного контракту.

Відповідно до Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91р. № 959X11 зовнішньоекономічний_ договір (контракт) - матеріально-оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів та спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Основні ознаки зовнішньоекономічного договору:

контрагенти знаходяться в різних країнах;

товар перетинає кордон, якщо це матеріальний об'єкт;

розрахунки в іноземній валюті, за винятком товарообмінних операцій;

¦ комерційний характер.

Зовнішньоекономічний договір виконує функції:

юридично закріплює відносини між партнерами, надаючи їм характер обов'язків, виконання яких захищено законом;

визначає порядок, способи і послідовність здійснення дій партнерами;

передбачає способи забезпечення обов'язків

При складанні контрактів враховуються принципи міжнародних комерційних договорів, які розроблені УНІДРУА:

1.Свобода договору та його форми. Це виражається у свободі регулювання відносин відповідно до законодавчих норм держави. Цей принцип передбачає:

¦ вільне рішення про укладення чи неукладення договору;

вільний вибір контрагентів;

вільне визначення змісту договору;

вільне вирішення питання про спосіб і форму укладення контракту;

свободу зміни договору в цілому чи окремих його положень;

право вирішувати питання про розірвання контракту.

Обов'язковість договору. Належним чином укладений контракт є обов'язковим для сторін, що є наслідком свободи укладення контракту. Сторони узгоджують волю і розроблюють для себе правило, яким врегульовують конкретні взаємні відносини. При цьому відповідно до норм закону мають можливість врегулювати свої відносини за власним бажанням, виходячи зі своїх інтересів. Але цей контракт може бути змінений або розірваний згідно з його умовами або за узгодженням волі всіх сторін.

Добросовісність та чесна ділова практика. Кожна сторона протягом чинності договору повинна діяти відповідно з прийнятою у практиці міжнародної торгівлі добросовісністю та чесною діловою практикою, і не має права виключити чи обмежити цей принцип. Чесна ділова практика не повинна застосовуватися за стандартами, які звичайно використовуються в рамках окремих правових систем. Внутрішні стандарти беруться до уваги, коли доведено, що вони загальноприйняті в різних правових системах.

Звичай та практика. Контрагенти можуть бути пов'язані будь-яким звичаєм, відносно якого вони домовились, та практикою, яку вони встановили у своїх взаємовідносинах. Під звичаєм розуміють широковідомий порядок ділових відносин визначеної сфери діяльності, якого постійно додержуються в міжнародній комерційній практиці.

Зовнішньоекономічний договір укладається в простій письмовій формі. Повноваження представника на укладення договору випливає з доручення, статутних документів. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта ЗЕД уповноваженим суб'єктом ЗЕД України, вважаються діями цього іноземного суб'єкта.

Сторони договору мають бути здатними укласти його відповідно до законодавства України та/або закону місця укладання договору. Загалом зовнішньоекономічні угоди укладаються відповідно до законодавства України з урахуванням міжнародних угод, міжнародних звичаїв, рекомендацій міжнародних організацій.

Для підписання зовнішньоекономічного договору суб'єктам ЗЕД не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади. Вони мають право укладати різні види договорів, крім тих, які заборонені законодавством України.

Якщо зовнішньоекономічний договір не відповідає вимогам українського законодавства або міжнародних договорів України, то він може бути визнаний недійсним у судовому порядку.

Форма зовнішньоекономічного договору визначається правом місця його укладання.

Права та обов'язки сторін за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) визначаються правом країни, обраної сторонами під час укладання договору, або внаслідок подальшого погодження. За відсутності такого погодження застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є:

продавцем -- у договорі купівлі-продажу;

лізингодавцем -- у лізинговій угоді;

ліцензіаром -- у ліцензійному договорі;

комітентом (консигнатором) -- у договорі комісії (консигнації);

довірителем -- у договорі доручення;

перевізником -- у договорі перевезення;

експедитором -- у договорі транспортно-експедиторського обслуговування;

страхувальником -- у договорі страхування;

кредитором -- у договорі кредитування тощо.

Наказом МЗНЗіТ "Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)" від 5.10.95р. № 75 затверджено Положення , що застосовується при укладанні зовнішньоекономічних договорів купівлі/продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних договорів між українськими суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності та видів діяльності.

"Положенням..." передбачено наявність у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) наступних розділів :

Назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення.

Преамбула.

У преамбулі зазначається повне найменування сторін-учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення країн як контрагентів ("Продавець", "Покупець" "Замовник", "Постачальник тощо"), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (контракту) (установчі документи тощо).

3.Предмет договору (контракту).

У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується.

У разі бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контракту на перероблення давальницької сировини визначається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою перероблення давальницької сировини).

Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це зазначається в додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна відмітка в тексті договору (контракту).

Для бартерного (товарообмінного) договору (контракту) згаданий додаток (специфікація), крім того, балансується іще за загальною вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, послуг)

У додатку до договору (контракту) про перероблення давальницької сировини зазначається відповідна технологічна схема такого перероблення.

Технологічна схема перероблення давальницької сировини повинна відображати:

усі основні етапи перероблення сировини та процес перетворення сировини на готову продукцію;

кількісні показники на кожному етапі перероблення з обґрунтуванням технологічних витрат сировини;

втрати виконавця перероблення на кожному з його етапів.

4.Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг).

У цьому розділі визначається, залежно від номенклатури, одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики.

У тексті договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.

5.Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг).

У цьому розділі зазначається вид транспорту та базисні умови поставки (у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів, які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару).

У випадку укладення договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) у цьому розділі визначаються умови та строки виконаних робіт (послуг).

6.Ціна та загальна вартість договору (контракту).

У цьому розділі визначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), що поставляються згідно з договором (контрактом), крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, та валюта контракту. Якщо згідно з договором (контрактом) поставляються товари різної якості та асортименту, то ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) зазначається його загальна вартість. У цьому разі цінові показники можуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору (контракту).

При розрахунках ціни договору (контракту) за формулою зазначається орієнтовна вартість договору (контракту) на дату його укладення.

У договорі (контракті) про перероблення давальницької сировини крім того зазначається її заставна вартість, ціна та загальна вартість готової продукції, загальна вартість перероблення.

У бартерному (товарообмінному) договорі (контракті) зазначається загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що імпортуються за цим договором (контрактом), з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют.

7. Умови платежів.

Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків і гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються:

умови банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару або умови документарного акредитиву, або інкасо (з гарантією);

умови за гарантією, якщо вона є або коли вона необхідна (вид гарантії: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.

8.Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг).

У цьому розділі визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів.

Приймання-здавання проводиться за кількістю згідно з товаросупровідними документами, за якістю -- згідно з документами, що засвідчують якість товару.

9.Упаковка та маркування.

Цей розділ містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неї відповідне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування та інше), а за необхідності також умови її повернення.

10.Форс-мажорні обставини.

Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго з боку влади та інше). При цьому сторони звільняються від виконання зобов'язань на строк дії цих обставин або можуть відмовитися від виконання договору (контракту) частково або в цілому без додаткової фінансової відповідальності. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

11.Санкції та рекламації.

Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів -- від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін договору (контракту) при цьому, способи врегулювання рекламацій

12.Урегулювання спорів у судовому порядку.

У цьому розділі визначаються умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якого зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання.

13.Місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

При цьому зазначаються місцезнаходження (місце проживання), повні поштові та платіжні реквізити (№ рахунку, назва та місцезнаходження банку), контрагентів договору (контракту).

У договорі за домовленістю сторін можуть визначатися несуттєві (додаткові) умови. При їх порушенні однією із сторін інша сторона не має права відмовитися від прийняття товару та розірвати контракт, а може тільки вимагати виконання зобов'язань та відшкодування збитків.

Питання форми, порядку укладання та виконання зовнішньоторговельних договорів регулюють такі нормативно-правові акти: Цивільний кодекс України, Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", Указ Президента України № 556/94 від 4 жовтня 1994 р. "Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України", Указ Президента України № 567/94 від 4 жовтня 1994 р. "Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів", Указ Президента України № 124/96 від 10 лютого 1996 р. "Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності", Декрет Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19 лютого 1993 р. "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України № 444 (444-95-п) від 21 червня 1995 р. "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті".

Размещено на Allbest.ru