Франчайзинг в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Процес становлення і розвитку малого бізнесу відбувається в умовах різкого обмеження фінансових ресурсів Державного та місцевого бюджетів, а також відсутності дієвої системи фінансування, кредитування і страхування підприємницької діяльності. Одним з напрямків покращення ринкового становища малих підприємств є робота за договором франчайзингу, сутність якого полягає в наданні однією компанією (франчайзером) права на використання своєї торгової марки, технології, ноу-хау, системи ведення бізнесу іншій компанії чи незалежному підприємцю (франчайзі) на визначених умовах.

Франчайзинг можна розуміти як пільгове підприємництво, як форму тривалого ділового співробітництва, у процесі якого велика компанія надає індивідуальному підприємцю чи групі підприємців ліцензію (франшизу) на виробництво продукції, торгівлю товарами чи надання послуг під торговою маркою даної компанії на обмеженій території, на термін і умовах, визначених договором.

Багато вітчизнянних та зарубіжних вчених займалися дослідженнями питань франчайзингу, а саме: Легенда Е., Цірат Г.В., Цимбал Л.Л., Андрощук Г.О., Суховатий О.В., Городова О.А, Широбокова Н.М., Шкромада В.В., Кошелеві Є.Г., Ляшенко В.І.

В даний час - це єдиний відомий інструмент, що дозволяє підвищити ефективність малого бізнесу, дає можливість об'єднати переваги малого та великого бізнесу, вирішити багато економічних проблем.

Для нашої економіки франчайзинг доволі нове явище, у той час як у розвинутих країнах воно широко практикуються та використовуються.

Саме тому, метою даної статті є дослідити та поглинути у новий економічний процес, такий як франчайзинг. Порівняти усі переваги та недоліки його використання в Україні та інших країнах загалом. Та розглянути ринок франчайзингу як перспективний напрямок ведення комерційної діяльності на території України.

Для розкриття поставленої мети були визначені наступні завдання:

- навести аналітичний огляд розвитку франчайзингу у 2008-2009 роках та надані головні причини зростання ринку франчайзингу у 2010 р.

- проаналізувати перепони розвитку та застосування франчайзингу в Україні загалом.

- Дослідити новий економічний механізм, такий як франчайзинг.

1. Загальна характеристика франчайзингу: поняття та види

Франчайзинг - це нова маркетинг-концепція для України але, яка стрімко розвинулася в усьому світі.

На зростаючих ринках, таких як Україна, франчайзинг є швидким способом навчання підприємців практичним стандартам, що необхідні, щоб вести прибутковий бізнес. Існують різноманітні форми франчайзингу. Вибір франчайзингу залежить:

- від виду господарської діяльності;

- стабільності франчайзера і його місця на ринку товарів і послуг;

- особливостей ринку місцевого франчайзі.

Виділяють три основних види франчайзингу - товарний франчайзинг, виробничий і діловий.

Товарний франчайзинг іноді називають «франчайзинг продукту (торгового імені)». Це франчайзинг у сфері торгівлі на продаж готового товару. У товарному франчайзингу франчайзером зазвичай є виробник, що продає продукт чи напівфабрикат дилеру-франчайзі. Останній здійснює передпродажне і післяпродажне обслуговування покупців продукції франчайзера і відмовляється від продажу товарів конкурентів. Це правило є істотним змістом взаємин партнерів - франчайзера і франчайзі-дилера.

Цей вид діяльності, спрямований на придбання у ведучої компанії права на продаж товарів з її торговою маркою. У цьому випадку франчайзі купує у франчайзера товари і після цього перепродає їх від імені франчайзера. В окремих випадках ведуча компанія має відношення і до оплати гарантійних послуг, відшкодуванню витрат на спільну рекламу. Як правило, для товарного франчайзингу характерна вузька спеціалізація франчайзі на реалізації одного виду товарів і послуг.

В даний час цей вид франчайзингу використовується багатьма компаніями, наприклад, по виробництву автопокришок. Якщо ж товари і послуги не мають торгових марок, вони не включаються в цю категорію.

Другим видом франчайзингу є виробничий франчайзинг. Цей вид франчайзингу найбільш широко представлений у виробництві безалкогольних напоїв. Кожен з місцевих чи регіональних розливальних і пакувальних заводів є франчайзі від основної компанії. Coca Cola, Pepsi, і інші продають концентрати та інші продукти, необхідні для виробництва місцевим розливальним компаніям, що потім змішують концентрати з іншими складовими продуктами і розливають у пляшки чи банки для розповсюдження по місцевих дилерах. Зрозуміло, що товар у Нью-Йорку не повинний відрізнятися від товару в Сан-Франциско.

Третім видом франчайзингу є діловий франчайзинг, який ще називають «франчайзинг бізнес-формату». При цьому франчайзер продає ліцензію приватним особам чи іншим компаніям на право відкриття магазинів, кіосків, або цілих груп магазинів для продажу покупцям набору продуктів і послуг під ім'ям франчайзера.

Таким чином, це франчайзинг на вид діяльності, тобто включення малого підприємства в повний виробничо-господарський цикл великої корпорації. Самий популярний вид франчайзингу, при якому ведуча фірма продає ліцензію приватним фірмам чи компаніям на право відкриття власної фірми з продажу продуктів і послуг під ім'ям франчайзера (наприклад, прокат і побутове обслуговування, ділові і професійні послуги, магазини, мережі закусочних, готелів). З боку великої корпорації пред'являються рівні з нею вимоги до технологічного процесу, якості, а також забезпечується навчання персоналу, вибір площадки будівництва підприємства, інші послуги (методи забезпечення продажів, ведення оперативної звітності і т.п.).

При діловому франчайзингу потрібно, щоб франчайзі оплачував постійні внески, а також робив внески в рекламний фонд, що знаходиться у віданні франчайзера. Франчайзер може здати в оренду франчайзі основні фонди, запропонувати йому фінансування; він вправі також виступати і як постачальник для своїх франчайзі.

Поряд з основними видами можна відмітити корпоративний та конверсійний види франчайзингу.

Корпоративний франчайзинг - сучасна форма організації франшизного бізнесу, при якій франшизоотримувач оперує не окремим підприємством, а мережею франшизних підприємств із використанням найманих менеджерів.

Конверсійний франчайзинг - спосіб розширення франшизной мережі, при якому діюче самостійне підприємство переходить на роботу за договором франчайзингу і приєднується до системи франшизних підприємств, що працюють під контролем одного франшизоотримувача.

Франчайзинговий договір, франшизна угода, або франшиза визначає правові і ділові відносини між суб'єктами франчайзингу, за якими франчайзер, що має розроблену систему ведення певної діяльності, дозволяє франчайзі використовувати цю систему відповідно до вимог франчайзера в обмін на винагороду (компенсацію). Взаємовідносини є довгостроковими, тому що франчайзі працює відповідно до вироблених стандартів і практики, якими керує франчайзер, при його постійному сприянні та підтримці.

Отже, франчайзинговий договір стосується системи, яку франчайзер дозволяє використовувати або ліцензує франчайзі і яка може бути названа франшизною системою. Франшизна система, або франшиза -- це означає пакет прав, що охоплює права інтелектуальної власності на один або кілька товарних знаків, фірмових найменувань, промислових зразків і зразків, що охороняються авторським правом, а також технологію, ноу-хау і комерційну таємницю, якими будуть користуватися для продажу товарів або надання послуг користувачам. Тоді франшизна угода -- це угода, за якою франчайзер надає франчайзі право на використання франшизи, причому ліцензія, видана франчайзером на використання франчайзинговї системи франчайзі, є її основою. Вона дає франчайзі право провадити свою діяльність відповідно до правил, розроблених франчайзером.

У договорі на роздрібну торгівлю одна сторона, яка виробляє і (або) розподіляє товари, передає їх іншій стороні за ціною, що містить прибуток виробника, а інша сторона перепродує ці товари за більш високою ціною, забезпечуючи собі прибуток. У цьому договорі виробник і торговці (оптові або роздрібні) зазвичай не залежні один від одного. Виробник не контролює спосіб продажу товарів кінцевому споживачу. На відміну від подібних взаємовідносин за звичайної франшизної угоди франчайзер роз'яснює кожному франчайзі правила використання своєї системи і замість того одержує дохід як частину прибутку франчайзі (наприклад, відсоткове відрахування від продажів). Крім того, франчайзер може одержувати дохід від продажу товарів франчайзі, якщо останній стає його постійним "клієнтом" за франшизного угодою на одержання деяких товарів, необхідних для функціонування франшизи. Згідно зі стандартною ліцензійною угодою одна особа (ліцензіар), яка має право забороняти третім особам комерційне використання або застосування результатів інтелектуальної творчості (наприклад, винаходів, промислових зразків) або відмітних позначень (наприклад, знаків і фірмових найменувань), погоджується за винагороду не користуватися цим правом щодо іншої особи (ліцензіата) і, можливо, висуває умову контролю за таким комерційним використанням або застосуванням. У разі укладення ліцензійних угод на знаки або інші відмітні позначення ліцензіар може мати право на контроль за ліцензіатом у процесі торгівлі товарами і надання послуг установленої якості або певних зумовлених характеристик, що відповідають престижу його товарного знака. Це дає ліцензіару можливість запобігти падінню престижу свого товарного знака внаслідок погіршення якості товарів або послуг, вироблених або наданих ліцензіатом.

Відмінність франшизної угоди за названими ознаками від стандартної ліцензійної угоди мало помітна. Тому існує думка, що франчайзинг -- це всього лише складна форма стандартної ліцензійної угоди, а франчайзинговий договір виходить за межі простого ліцензування одного або кількох конкретних прав інтелектуальної власності (наприклад, товарних знаків), оскільки він є ліцензією па використання системи, що включає права інтелектуальної власності, але не обмежується ними. За угодою про франшизу франчайзі не просто продає товари або надає послуги з використанням товарних знаків іншого власника, хоча сам він, можливо, взагалі нічого не виробляє. Насправді франчайзинг дозволяє франчайзі виробляти і продавати товари або надавати послуги у рамках більш великої системи.

Франшизна угода нарівні з деякими спільними із стандартною ліцензійною угодою положеннями має істотні відмінності. Так, у франшизних угодах і стандартних ліцензійних угодах сторони, як правило, не залежні одна від одної, але водночас вони перебувають у тісних робочих відносинах, визначених відповідно умовами цих договорів. Прибуток кожної сторони залежить від загальних зусиль обох сторін. Чим успішніша діяльність франчайзі (або ліцензіата), тим вище прибуток обох сторін. Однак успіх франчайзі, на відміну від ліцензіата, залежить і від уміння франчайзера створювати прибуткову систему, навчати користувача франшизи правил належної роботи системи, удосконалювати і розвивати систему, постійно контролювати франчайзі і сприяти йому протягом терміну дії франшизної угоди. У франшизній угоді передбачається (хоча б частково), що франчайзер продовжує розвивати франшизну систему та інформувати франчайзі про нові розробки.

Крім того, ступінь впливу франчайзера на франчайзі значно вищий, ніж ліцензіара на ліцензіата. Так, відповідно до договору на франшизу власник франшизи не лише контролює правила користування визначеними правами, наприклад, правами на товарний знак, а й встановлює вимоги щодо реалізації та управління основними елементами системи франшизи.

Найбільш комплексною, повномасштабною і найбільш розповсюдженою моделлю франшизи, що виникла у США, є франшиза бізнес-формату або ділового формату. Бізнес-формат франчайзинг - це договір франшизи, відповідно до якого франчайзер не лише надає франчайзі весь комплекс виключних прав, тобто ділиться з ним власними методами, способами, мистецтвом ведення комерційної діяльності, а й безпосередньо здійснює підготовку всебічної програми діяльності для франчайзі, допомагає йому в плануванні поточних операцій, в устаткуванні операційних площ, у створенні транспортної і складської інфраструктури, в оформленні його юридичного статусу. Іноді франчайзер цілком бере на себе будівництво й устаткування торгової чи сервісної одиниці і вручає її франчайзі "під ключ".

Таким чином, бізнес-формат франчайзинг звичайно означає повне ототожнення "одиниці" із власними фірмовими дистриб'юторськими ланками франчайзера (якщо такі у нього є) щодо "ділових" інтер'єрів одиниці, уніформи службовців та інших елементів оформлення й організації бізнесу. Особливістю франшиз бізнес -формату є довгострокові ділові взаємовідносини, що включають не тільки товари, послуги і товарні знаки, а й сам бізнес-формат у цілому -- стратегію і план збуту, Інструкції з експлуатації та стандарти, контроль якості і безперервні двосторонні зв'язки. Водночас від франчайзі потрібно, щоб споживач був сповіщений про те, що він обслуговується незалежним підприємством, і знав, кому адресувати свої претензії.

Залежно від виконуваних функцій франшизи ділового формату поділяються на три типи:

1) франшизи на переробку (виробництво);

2) франшизи на послуги (сервіс);

3) франшизи на оптову торгівлю (розподіл).

За франшизою на переробку, що іноді називається франшизою на виробництво, франчайзер постачає виробнику важливий Інгредієнт або забезпечує його технічною інформацією. Він надає франчайзі повноваження на виробництво І продаж товарів з товарним знаком франчайзера. У деяких випадках франчайзі також надається ліцензія на використання таємної комерційної інформації або запатентованої технології, що належить франчайзеру. При цьому франчайзі може також отримати інформацію щодо збуту, оптового продажу й обслуговування товару. Такі франшизи загальноприйняті, наприклад, у ресторанах і на підприємствах швидкого обслуговування.

За франшизою на послуги франчайзер розробляє систему певних послуг, які за умовами договору франчайзі має надавати своїм споживачам. Прикладом такої франшизи може бути франшиза на послуги з техобслуговування і ремонту автомобілів або з обслуговування за кредитними картками. Згідно із франшизою на оптову торгівлю франчайзер (або хто-небудь інший від його імені) виробляє товари з товарним знаком франчайзера споживачам на своїх географічних територіях. Наприклад, за такою франшизою може продаватися автомобільне паливо, косметика або побутова електроніка.

Зазвичай франчайзинг охоплює такі галузі, як громадське харчування, торгівля (супермаркети, спеціалізовані магазини, бутики) і сферу послуг (послуги зв'язку, фотодрук, авто ремонт, салони краси). Проте франчайзинг набуває поширення і у інших галузях економіки: виробництво та складання комп'ютерів, продаж комплектуючих до комп'ютерів, відеопрокат, програмне забезпечення бізнесу, готельний бізнес та багато чого іншого.

У період входження України в ринкові відносини об'єкти інтелектуальної власності стають предметом купівлі-продажу. Договірна передача прав інтелектуальної власності є ефективним засобом впровадження науково-технічних розробок. На цій основі виникли нові види договірних відносин - ліцензійний договір, договір франчайзингу, договір концесії та подібні до них.

Для малих підприємств і індивідуальних підприємців франчайзинг надає в розпорядження стабільний прибутковий бізнес, для відомих фірм і компаній - можливість розширити й укріпити свої позиції на ринку. Саме цим можна пояснити поширення франчайзингу в Сполучених Штатах Америки та Європейських країнах.

Так, у Сполучених Штатах Америки у 1991--1993 рр., саме за допомогою франчайзингу було подолано економічний спад країни. Також, як показують дослідження, сьогодні річний обсяг роздрібних продажів у сфері франчайзингу в США сягає більше 40% загального обсягу продажів і оцінюється американськими експертами в більш як в 1 трлн. дол. США. Саме тому, на сьогодні, франчайзинг розглядається як успішна модель розвитку бізнесу, яка розпочинає свою діяльність й на Україні. В Україні за системою франчайзингу вже працюють більше 100 торгових марок не тільки зарубіжних, але й українських.

Переваги та недоліки використання франчайзингу загалом

Франчайзинг має переваги як для франчайзера, так і для франчайзі. Франчайзинг - це така організація бізнесу, за якою компанія (франчайзер) передає певній людині чи компанії (франчайзі) право на продаж продукту і послуг цієї компанії. Франчайзі зобов'язується продавати цей продукт чи послуги за заздалегідь визначеними законами і правилами ведення бізнесу, що встановлює франчайзер. В обмін на здійснення всіх цих правил франчайзі одержує дозвіл використовувати ім'я компанії, її репутацію (гудвіл), продукт та послуги, маркетингові технології, експертизу і механізми підтримки. Таким чином, виконання вимог франчайзера не є недоліком, навпаки, дотримання правил означає, що франчайзі має чудову можливість отримати прибуток. Щоб одержати такі права, франчайзі робить первісний внесок франчайзеру, а потім виплачує щомісячні внески. Це своєрідна оренда, тому що франчайзі ніколи не стає цілковитим власником товарного знаку, а лише має право використовувати товарний знак на період виплати щомісячних внесків. Суми цих внесків обумовлюються у франчайзинговому договорі і є предметом переговорів. Франчайзинговий пакет дозволяє відповідному підприємцю вести свій бізнес успішно, навіть не маючи попереднього досвіду чи знань у цій галузі.

Для компанії франчайзера франчайзинг - це спосіб розширення бізнесу. Для підприємців франчайзинг - це один з шляхів стати власником бізнесу. На українських ринках, він є швидким способом навчання підприємців практичним стандартам, які необхідні, для ведення прибуткового бізнесу.

Франчайзинг - своєрідний симбіоз "великого" і "малого" бізнесу. Таке поєднання - це союз, де, з одного боку, є енергія і зобов'язання окремого підприємця, а, з іншого боку є ресурси, комерційна сила і величезний досвід великої компанії. Будь-який вид бізнесу можна перетворити у франшизу. Міжнародна асоціація франчайзингу виділяє 70 галузей господарства, у яких можна використовувати методи франчайзингу.

Існують різноманітні форми франчайзингу. Вибір франчайзингу залежить: від виду господарської діяльності; стабільності франчайзера і його місця на ринку товарів і послуг; особливостей ринку місцевого франчайзі. Виділяють три основних види франчайзингу: товарний, виробничий і діловий.

Три основні види франчайзингу поділяються відповідно:

- за видами діяльності: торговельний; сервісний, виробничий, змішаний;

- за видами ноу-хау: франчайзинг дистрибуції продукту; франчайзинг бізнес-формату;

- відповідно організації системи: прямий франчайзинг, розвиток території, мастер-франчайзинг (субфранчайзинг).

Економічний сенс франчайзингу полягає в поєднанні ефективності, енергії і мобільності невеликого приватного підприємства та технологічних досягнень, гарантій і розкрученої торгової марки великого постачальника.

Аналізуючи стан франчайзингових відносин на Україні, можна сказати, що однією з основних рис українського франчайзингу є присутність іноземного елементу. Це викликає певні правові проблеми: з'ясування правосуб'єктності іноземної сторони; правове регулювання і захист виняткових прав промислової власності; відповідність українського законодавства міжнародним нормам і угодам.

Отже, франчайзинг має ряд переваг, які дозволяють знизити операційні витрати та підвищити ефективність виробничої діяльності, що особливо важливо для України в сучасних умовах. Франчайзинг, як метод ведення бізнесу, передбачає створення однорідних підприємств, що мають єдину торговельну марку (товарний знак) і дотримуються однакових умов, форм, методів продажу, єдині вимоги до якості і єдині ціни. Таким чином, за фіксовану плату франчайзі отримує кваліфіковану допомогу, яка за інших умов є для нього занадто дорогою. Крім того, франчайзер також отримує переваги, головною з яких є освоєння нових ринків збуту без істотних капіталовкладень. Також, за таких умов ведення бізнесу, франчайзер наймає менше адміністративного персоналу, що зменшує його витрати на заробітну плату, в той час як прибутковість зростає адже франчайзі мають більший стимул досягнення кращих результатів, ніж найманий працівник.

Однак, не зважаючи на таку значну кількість переваг, ринок франчайзингу має ряд проблем, які потребують вирішення. До таких проблем слід віднести наступні:

1. Необізнаність українських підприємців з основними принципами ведення бізнесу на умовах франчайзингу. За даними Асоціації роботодавців у галузі франчайзингу в Україні у 2008 р кількість франчайзерів виросла на 26% і становила 380. Хоча, проведене компанією «ТРІАРХ» дослідження (опитування всіх компаній, які заявили про себе як про компанії, що розвивають франчайзингові системи) показує, що заявлена цифра є перебільшеною та реальне число компаній, що працюють за схемою франчайзингу та відповідають більшості стандартів лише близько 40. Тобто, близько 280 компаній або свідомо видають себе за франчайзингові або просто ринок не обізнаний з головними принципами франчайзингу, що дають можливість виділити даний бізнес з поміж інших видів економічної діяльності. Компанія «ТРІАРХ» встановила, що основною причиною такої відмінності даних є нерозуміння різниці розвитку філіальної мережі та мережі франчайзингу та їх принципові відмінності.

2. Недосконалість нормативно-правової бази. Також гальмує розвиток франчайзингу українське законодавство. Наприклад, а США тільки на федеральному рівні створено біля сотні законів , що так чи інакше стосуються франчайзингу, у той час як на Україні відсутній навіть закон про франчайзинг. В Україні у 2008-2009 рр. в законодавчій базі франчайзингу не відбулося жодних змін, але збільшилося кількість судових позовів щодо ведення бізнесу на умовах франчайзингу. Це примушує франчайзерів звернути увагу на вже підписані договори та звертатися до фахівців за підготовкою нових договорів.

3. Відсутність детальної інформації про франчайзинг як метод ведення бізнесу. Дослідження компанії «ТРІАРХ» показує, що, як вже зазначалося вище, в Україні 85-90% компаній-франчайзерів не відповідає міжнародним правилам і вимогам франчайзингу. Наприклад, є випадки, коли компанію холдингового типу нарікають «франчайзингом», що є зовсім некоректним.

4. Відсутність практики апробації бізнесу. За кордоном франчайзер не має права продавати франшизу, якщо не було апробації ведення бізнесу за цією франшизою. В Україні ж є практика продажу зовсім нової франшизи без ведення франчайзером комерційної діяльності за даним напрямком бізнесу. Відповідно, така практика є неприпустимою, адже продаж описаних процесів ведення бізнесу, які не відпрацьовані на своїх торгових точках є в більшості випадках збитковим.

Зазначені вище проблеми ринку франчайзингу є основними, але також існують інші проблеми, які заважають широкому використанню франчайзингових схем в Україні, на відміну від інших країн з більш розвинутою економікою, основними з яких є:

- значна вартість франшизи у порівнянні з низькою купівельною спроможністю покупців;

- відсутність кваліфікованих кадрів;

- складні умови та бар'єри організації та ведення бізнесу.

Підбиваючи підсумки дослідження в цілому, необхідно вказати, що для розвитку франчайзингу в Україні існує низка перепон:

- нечітка нормативно-законодавча база, яка не регулює багато вищезгаданих питань, пов'язаних з франчайзингом;

- проблеми фінансово-кредитного характеру;

- відсутність необхідного інформаційного забезпечення;

- недостатня обізнаність підприємств щодо можливостей і особливостей такого способу ведення бізнесу, як франчайзинг. Відсутність знань, у першу чергу правових, необхідних для ведення бізнесу як у ролі франчайзера, так і в ролі франчайзі;

- брак відповідних консультаційних структур.

україна франчайзинг ліцензійний правовий

Застосування франчайзингу в Україні

В Україні перший із приватних супермаркетів, що працюють під маркою SPAR відкрито у травні 2002 р. в Києві поблизу станції метро "Мінська". Площа магазину дорівнює 1,2 тис. кв. м. Він належить до корпоративного формату Еиготагі (великий супермаркет для сімейних покупок). У столиці планується щороку відкривати кілька супермаркетів, переважно форматів Еиготагі, а також " SPAR ". Отже, "SPAR" став другою (слідом за Billa) відомою іноземною маркою супермаркетів, що почала діяльність в Україні. Хоча порівняння з Billa (дочірньою компанією із 100% -- іноземним капіталом) не зовсім коректно. На відміну від Віllа, "SPAR-Ukraine" стала національним відділенням, одержавши від міжнародної групи " SPAR " право на використання торгової марки в Україні. Власний "бренд" сприяє формуванню іміджу компанії, активізації діяльності у підвищенні якості товару, найшвидшому завоюванню довіри покупців, розвитку торгової мережі й одержанню прибутку.

Фірма "1С" спеціалізується на дистрибуції, виданні, підтримці і розробці комп'ютерних програм і баз даних ділового і домашнього призначення. Наприкінці 1993 р. фірма "1С" визначила, що перспективними секторами ринку стануть індивідуальне обслуговування користувачів облікових програм. У фірмі було прийняте рішення не розвивати бізнес на основі створення ряду сервісних філій і відділень, а зберігати і розвивати бізнес своїх партнерів із використанням франчайзингової мережі. Із середини 1994 р. "1С" підписує пробні франчайзингові договори і поступово формує нову впроваджувальну мережу. "1С" партнери починають проводити єдині семінари (маркетингові заходи) по всій країні -- водночас за однією програмою з централізованою рекламою.

У 1996--1997 рр. фірма "1С" розробила і впровадила не лише серії складних продуктів для комплексної автоматизації у точній відповідності з потребами підприємства, а й збільшила налагоджену франчайзингову мережу з 80 до 800 організацій. Особливістю 1998-1999 рр. стало створення субфранчайзингових структур і їхня спеціалізація за галузями - початок регулярного обслуговування клієнтів на основі використання інформаційно-технологічного супроводу.

Франчайзингова мережа практично без втрат обійшла кризу серпня 1998 р. Так, обсяг діяльності франчайзі щодо впровадження програм "1С: Підприємство" у 1998 р. склав близько $ 100 мли.

Компанія «ТРІАРХ» провела дослідження стану ринку франчайзингу в Україні 2008 р. та 2009 р. Результати цього дослідження показали наступне:

1. Найбільш прибутковими є компанії, які розвивають іноземні франшизи. Адже, за критеріями розвитку та грошовим оборотам лідерами ринку франчайзингу є компанії, що представляють західні товари та послуги, такі як «Coca Cola», «Pepsi», «Carlsberg», «InBev», «TNK-BP», «Lukoil», «Empik», «Ліга Інвест», «Дельта Спорт». Однак, до десятки найприбутковіших лідерів ввійшла також одна українська компанія-франчайзер -- «Система швидкого харчування» (FFS). Цей факт вказує на те, що українські компанії в майбутньому можуть стати конкурентами іноземним франшизам.

2. Найбільша частка ринку належить франчайзинг-компаніям Майстер франчайзі, які на території України контролюють 30% грошового обороту. До таких компаній відносяться наступні: «EMPIK», «Дельта Спорт», «Ліга Інвест», «Helen Marlene» тощо.

3. Франчайзинг є високоприбутковим та рентабельним бізнесом на Україні. Адже у 2008 р. оборот грошових коштів першої десятки франчайзерів (зазначеної вище) складає близько 1,5 млрд. дол. США., а у першому кварталі 2009 р. -- 850 млн. дол. США., що складає половину обороту 2008 р. Таким чином, можна сказати, що у 2009 р. грошовий оборот буде значно більшим ніж у 2008 р. При цьому слід зазначити, що економічна криза 2008 р. відобразилася й на ринку франчайзингу. Адже, спостерігається зниження грошового обороту найбільш прибуткових франчайзерів у середньому та високому сегменті громадського харчування на 30-40%, роздрібній торгівлі -- 40-50%, будівництві -- 60-70%. Отже, за стабільної економічної ситуації в країні оборот грошових коштів на ринку франчайзингу буде значно більшим.

4. Франчайзинг є економічно вигідним для держави. Адже цей бізнес створює нові робочі місця, що сприяє ефективному функціонування держави. Кількість персоналу, який працює у франчайзерів у першому кварталі 2009 р. становить більше 200 тис. чол.

5. Зростає зацікавленість у розвитку бізнесу по франчайзингу у підприємців. Про це свідчить внутрішня статистика компанії «ТРІАРХ». Адже у 2008 р. до компанії надійшло 523 запита на покупку франшизи, а у 2009 р. таких запитів було 2000. Це свідчить про швидкий розвиток ринку франчайзингу та його прибутковості. Також, це може говорити про те, що фінансова криза сприяє розвитку франчайзингу, адже більшість людей, що стали безробітними та мали грошові заощадження стали активно цікавитися можливостями створення власної справи з мінімальними ризиками.

6. Розширення галузей франчайзингу. Підприємства, що функціонують на умовах франчайзингу діють в 15 галузях, основними з яких є: роздрібна торгівля, громадське харчування, бензозаправні комплекси, виробництво. За інформацією компанії «ТРІАРХ» у 2008 р. найбільше запитів купівлі франшизи надійшло стосовно таких галузей: громадське харчування, роздрібна торгівля, будівельні матеріали, послуги дитячого розвитку, послуги тощо. У 2009 р. такі запити стосувалися наступних галузей: громадське харчування, роздрібна торгівля, послуги, сільське господарство, вендінг, клінінг, дизайн та архітектура, дистрибуція, охорона здоров'я, туризм, готельний бізнес, догляд за тваринами. Таким чином, досить помітним є те, що зростає зацікавленість ринку франчайзингу до нових галузей, що сприяє його розвитку та розбудові в Україні.

7. Висока перспективність галузевого розвитку. За даними дослідження в Україні ще є чимало галузей, що в перспективі будуть діяти на умовах франчайзингу. Адже, в цих галузях, на сьогодні, присутня дуже низька конкуренція, але вони є прибутковими та перебувають на стадії становлення в Україні. До таких галузей слід віднести: сільське господарство; доставка; нерухомість; Second hand; дизайн і архітектура; дистрибуція; автомобільна; закупівля; зберігання; зв'язок; знайомства; електроустаткування; Інтернет-послуги; ландшафтний дизайн; слабоалкогольні та безалкогольні напої; обслуговування; облік і аудит; оренда/прокат; охорона здоров'я; послуги безпеки; туризм; ремонт та обслуговування; догляд за тваринами; спорт; хімічна промисловість; послуги лабораторій; фотопослуги; юридичні послуги.

Таким чином, 27 галузей мають своїх інвесторів, але не мають франчайзерів, які б активно просували дані види бізнесу.

8. Призупинення програм розвитку франчайзерами, що є наслідком економічної кризи кінця 2008 р. Така тенденція насамперед позначилася на компаніях, де бізнес-концепція була не досконалою та мали місце проблеми ведення економічної активності до початку кризи. Також у більшості компаній в яких була не відпрацьованою стратегія ведення бізнесу та процеси пошуку франчайзі, а також програми просування власних франшиз знизилася прибутковість та рентабельність.

Таким чином, видно, що тенденції на ринку франчайзингу є як позитивними так і негативними, але їх наявність говорить про те, що франчайзинг буде ще не один рік стрімко зростати в Україні, адже даний напрямок зосереджує в собі не лише вітчизняні бренди, але й відомі світові бренди, що беззаперечно є найкращим стимулом для споживачів продукції чи послуги.

Саме тому ринок франчайзингу можна розглядати як перспективний напрямок ведення комерційної діяльності на території України та слід очікувати зростання числа франчайзерів та, особливо, франчайзі.

Головними причинами зростання ринку франчайзингу у 2010 р. та в майбутніх роках в Україні будуть наступні:

1. Зростання безробіття. За даними міністерства статистики України за січень-червень 2008 р. було зареєстровано 1401,2 тис. безробітних осіб., за аналогічний період 2009 р. ця цифра зросла до 2010,4 тис. осіб, тобто на 43%. Таке значне зростання безробіття стало наслідком економічної кризи, що наступила в країні вкінці 2008 р. Саме з грудня цього року почалися масові скорочення робітників і до сьогодні ця тенденція зберігається, адже багато промислових підприємств припинили свою діяльність, а підприємства малого та середнього бізнесу не наймають персонал. За таких умов, очікується зростання ринку франчайзингу. Адже купівля франшизи дозволяє заснувати власний бізнес під брендом вже відомої в країні або навіть у світі організації. Таким чином, населення, що залишилося без роботи все більше зацікавлюється створенням власної справи і розглядає франчайзинг як перспективний варіант її запровадження, тому що бізнес по франчайзингу має набагато більше шансів на успіх, ніж самостійне започаткування підприємства.

2. Перехід економіки у стадію рецесії. За даними Міністерства статистики України: рівень промислового виробництва у співвідношенні січень-вересень 2009 р. до січня-вересня 2008 р. знизився майже на 30%, 45,7% підприємств є збитковими у 2009 р., середньорічна інфляція у 2009 р. приблизно становить 15% . Все це говорить про те, що вплив фінансової кризи на стан економіки країни є досить суттєвим і не прогнозованим. На даний час економіка України перебуває на стадії рецесії, в той час як ринок франчайзингу зростає. Адже франчайзинг охоплює майже всі сфери економіки до яких відносяться і ті, що за будь-яких економічних умов будуть прибутковими, наприклад, фармацевтика, послуги з догляду, ремонту тощо.

3. Обвал фондового ринку. Ключові фондові індикатори світу впали на 32-49%, російські індекси ММВБ та РТС провалилися на 67 та 73% відповідно. Український лідер ПФТС з лідерів росту 2007-го перетворився на лідера падіння 2008-го і з результатом --74,33% завершив цей рік на рівні 301,42 пункту. Фондовий ринок України зазнав погіршення показників ліквідності, що пов'язано з внутрішніми ризиками та впливом ситуації на світовому фінансовому ринку. Зокрема, за підсумками 2008 року спостерігається втрата позицій основних українських індексів фондового ринку, значне зниження біржового курсу акцій «блакитних фішок». Навіть за таких умов прибутки підприємств франчайзингу зростають.

4. Розподіл бюджетних коштів на підтримку підприємств під час кризи відбувається на користь великих корпорацій та фінансово-промислових груп. Зазвичай лобіювання інтересів великих корпорацій та фінансово-промислових груп в уряді проводиться більш активно, в той час як малий та середній бізнес отримує мізерну підтримку. Таким чином, організації, що можуть самостійно уникнути або мінімізувати негативні наслідки впливу кризи отримують ще й додаткові фінансові ресурси, а підприємства, що потребують фінансування залишають без належної уваги. А у випадку з франчайзингом підприємець може самостійно обирати напрямок діяльності, кількість франшиз тощо і таким чином диверсифікувати ризики від франчайзингової діяльності для того, щоб за будь-якої кризи створити сталу прибутковість.

5. Зниження вартості нерухомості та орендної плати. У 2009 р. на ринку нерухомості спостерігається обвал цін: базова вартість будівель на первинному ринку в гривнях станом на кінець листопада 2009 р. впала на 7,72%, рівень капіталовкладень в ринок оренди в третьому кварталі 2009 р., в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, знизився практично в два рази і склав $1 670 000. За таких умов заснування бізнесу на умовах франчайзингу створює додаткові переваги, основною з яких є нижчі початкові капіталовкладення.

Необхідність франчайзингу в Україні зумовлена втратою ринків збуту багатьма вітчизняними підприємствами в умовах загострення конкуренції на внутрішніх ринках, відсутністю достатніх фінансових можливостей для запровадження нових технологій у виробництво, неконкурентоспроможністю порівняно з іноземними фірмами.

В Україні 29 грудня 2001 р. розпочала свою діяльність Асоціація роботодавців у галузі франчайзингу. Завдання цієї організації -- представляти інтереси підприємців та їх операторів, які використовують франчайзингові договори у державних установах, надавати їм практичну допомогу при організації та просуванні на ринку. Одночасно з активною діяльністю на національних теренах Асоціація налагоджує зв'язки з іноземними та міжнародними асоціаціями, вивчає досвід інших країн у франчайзинговій діяльності та нормативні засади останньої.

У такий спосіб і Україні франчайзинг активно розвивається. Найбільш охопленими франчайзинговими мережами є такі сфери бізнесу, як громадське харчування, роздрібна торгівля, послуги, автоперевезення та будівництво.

Організація підприємства на умовах використання франшизи значно знижує підприємницькій ризик, тому що в цьому випадку відбувається використання уже відпрацьованого бізнесу, що довів свою ефективність. Отже, розвиток франчайзингу може виявитися однією з найбільш ефективних форм підтримки підприємництва, одним з можливих рішень важливого державного завдання.

Висновок

Підсумовуючи, варто зазначити, що франчайзинг в Україні є перспективним напрямком економічної діяльності та в найближчі роки ми будемо спостерігати зростання цього сегменту. Також, слід відзначити, що економічна криза кінця 2008 р. стала однією з причин стрімкого розвитку франчайзингу в Україні в 2009р.

Дослідивши стан ринку франчайзингу в Україні, я можу зробити висновок, що найбільш прибутковими є компанії, які розвивають іноземні франшизи. Але найбільша частка ринку належить франчайзинг-компаніям Майстер франчайзі, які на території України контролюють 30% грошового обороту.

Зазначимо,що франчайзинг є високоприбутковим та рентабельним бізнесом на Україні, а також поступово розширюються галузі франчайзингу та зростає зацікавленість у розвитку бізнесу у підприємців. Звідси випливає, що франчайзинг є економічно вигідним для держави. Адже цей бізнес створює нові робочі місця, що сприяє ефективному функціонування держави.

Попередньо дослідивши причини зростання ринку франчайзингу у 2010 р., можемо виділити наступні:

- Зниження вартості нерухомості та орендної плати.

- Розподіл бюджетних коштів на підтримку підприємств під час кризи відбувається на користь великих корпорацій та фінансово-промислових груп.

- Обвал фондового ринку.

- Зростання безробіття.

- Перехід економіки у стадію рецесії.

Підсумовуючи проблеми франчайзингу, слід зазначити, що франчайзинг має широкі перспективні можливості для розвитку в Україні. Проте для їх реалізації необхідно створити певні умови, а саме:

1. Включити системи розвитку франчайзингу в урядову програму підтримки малого підприємництва.

2. Створити систему податкових пільг для франчайзі, особливо на початковому етапі розвитку франчайзингової системи.

3. Надати можливість застосування франчайзі спрощеної системи бухгалтерського обліку.

4. Створити мережу навчально-консультаційних центрів з франчайзингу, не тільки в найбільших містах, але й по всій країні.

Використання джерел

1. Терещенко М. Франчайзинг як партнерський бізнес // Економіка. Фінанси. Право. - 2003. - № 10. - С.6.

2. Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник. - Київ: Лібра,2004. - 712с.

3. Цимбал Л.Л. Зарубіжний досвід фінансування малого і середнього бізнесу // Фінанси України. 2004. - № 5. - С. 79-81.

4. Цірат Г.В. Франчайзинг: розвиток у світі та в Україні // Київ, ун-т ім. Шевченка. Вісн. Сер.: Міжнародні відносини. - К., 2002. - Вип. 13. - С. 65-70.

5. Лопушанський Т.В Правовий та економічний аспект розвитку франчайзингу в країнах ЄС та Україні // Зовнішня торгівля: Право та Економіка. - 2007. - №4(33). - С.56-61

6. Львова І. Франчайзинг в Україні // Все для бухгалтера в торгівлі. - 2007.- №9. - С.6-8

7.Легенда Е. Франчайзинг // Бізнес інформ. 2004. - № 20. - С. 28-33.

8.Суховатий О.В. Особливості реалізації франчайзингу в Україні // Проблеми науки. - 2007. - № 2. - С. 62-64.

9.Широбокова Н.М. Договір франчайзингу // Держава та регіони. - 2006. - № 6. - с. 448-451.

10.Состояние рынка [Електронний ресурс] // Сайт Ассоциации франчайзинга // Режим доступу: http://www.franchising.org.ua/.

Размещено на Allbest.ru