Оцінка виробничих запасів на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасний етап розвитку ринкових відносин в Україні підвищує відповідальність і самостійність підприємств у виробці та прийнятті управлінських рішень забезпеченню ефективності їх роботи. Працюючи в умовах ринку, чи конкуренції, власник повинен постійно аналізувати вигідність придбання і виробництва різних видів засобів, співставляти витрати, які викликані недовикористанням виробничих потужностей, і потенціальний прибуток від їх додаткової експлуатації.

Для виконання виробничо-господарської програми підприємству необхідні предмети праці - виробничі запаси.

Виробничі запаси - придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. До виробничих запасів належать сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, тара й тарні матеріали, будівельні матеріали, матеріали передані в переробку, запасні частини, інші матеріали та МШП.

Специфічною особливістю виробничих запасів є те, що вони в процесі виробництва використовуються повністю і тому для кожного нового процесу виробництва їх потрібно заміняти повністю новими. Також важливим є, що саме виробничі запаси повністю переносять свою вартість на вартість виробленої продукції. Крім того, в собівартості промислової продукції найбільшу питому вагу витрат займають витрати виробничих запасів (50 - 90%).

Отже одним з актуальних завдань для підприємства є виявлення та використання внутрішньогосподарських резервів підприємства, запобігання зловживанням та перевитратам по матеріальним статтям, так як від цього залежить собівартість продукції, підвищення продуктивності праці, рентабельності виробництва, досягнення комерційного успіху підприємства.

Вирішенню цих та інших питань в повні мірі сприяє чітко налагоджений облік виробничих запасів.

Оцінка виробничих запасів безпосередньо пов'язано з визначенням собівартості продукції. У бухгалтерському обліку оцінка виробничих запасів можлива: за первісною вартістю, за чисто реалізаційною вартістю, за справедливою вартістю та за балансовою (обліковою) вартістю. Первісна вартість - це сума фактичних витрат на придбання або виготовлення виробничих запасів. Чисто реалізаційна вартість - це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізації. Справедлива вартість - це сума, за якою можна обміняти актив чи погасити заборгованість по операції між проінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами. Балансова (облікова вартість) - це вартість запасів за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чисто реалізаційною /3/.

В міжнародній практиці запаси оцінюються: за первісною вартістю, за відновною вартістю, за чисто реалізаційною вартістю та за приведеною вартістю /18/.

Оцінку виробничих запасів слід розглядати за етапами їх руху на підприємстві: при надходженні, при вибутті та на дату складання балансу.

Порядок оцінки запасів залежить від багатьох факторів, основних з яких є обране підприємством система обліку запасів. Для відображення запасів та одержання інформації про їх наявність та рух підприємства можуть застосовувати системи постійного (яка характерна для базового підприємства) чи періодичного обліку, обумовивши своє рішення в наказі про облікову політику.

Сутність кожної із систем обліку відображається в назві: при системі постійного обліку надходження та витрачання виробничих запасів обліковуються постійно, день-у-день, при системі періодичного обліку при складання звіту (раз на рік, квартал, місяць). При застосуванні періодичної системи обліку виробничих запасів оцінка вартості залишків запасів проводиться в кінці облікового періоду, що потребує проведення інвентаризації. При застосуванні постійної системи така оцінка ведеться протягом всього облікового періоду. Постійна система обліку запасів вимагає більших витрат праці, проте на базовому підприємстві в обліковому процесі використовуються комп'ютерні технології, що дозволило скоротити ці витрати.

Виробничі запаси, що надходять на підприємствозараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Формування первісної вартості виробничих запасів залежить від джерела надходження.

При придбанні виробничих запасів у сторонніх підприємств (постачальників) вони зараховуються за первісною вартістю, яка включає в себе: суми, що сплачуються згідно з договором поставки, суми, що сплачуються за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги у зв'язку з пошуком і придбанням запасів, суми ввізного мита, суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємством, затрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування та відсотки за комерційний кредит постачальників та інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні до використання.

При виготовленні виробничих запасів вони зараховуються за первісною вартістю, яка визначається сумами прямих та непрямих витрат на їх виготовлення (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші прямі витрати та загально виробничі витрати).

При внесенні виробничих запасів до статутного капіталу та при безоплатному одержанні вони зараховуються за первісною вартістю, яка визначається як справедлива вартість.

При придбанні виробничих запасів через обмін на подібний актив вони зараховуються за первісною вартістю, яка визначається як балансова вартість. Якщо вона перевищує їх справедливу вартість, то вартістю запасів визначається їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається до складу витрат звітного періоду.

При придбанні виробничих запасів через обмін на неподібний актив вони зараховуються за первісною вартістю, яка дорівнює справедливій вартості запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана в процесі обміну.

В умовах ринкової економіки ціни на виробничі запаси часто змінюються під впливом чинників попиту і пропозиції. Підприємство одержує запаси впродовж звітного періоду багато разів за різними договірними цінами. Постає питання оцінки витрачених запасів та їх залишку на кінець звітного періоду.

При відпуску виробничих запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті їх оцінка здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості, собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО), собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО), нормативних затрат, ціни продажу. Не виключається одночасне застосування одразу декількох методів оцінки лише з одним обмеженням: для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з методів.

Метод ідентифікованої собівартості передбачає, що оцінка виробничих запасів проводиться з їх фактичною собівартістю. Але в результаті використання даного методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Цей метод застосовується до запасів, які відпускаються, та послуг, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запасів, які не замінюють один одного.

Метод середньозваженої собівартості передбачає, що оцінка виробничих запасів проводиться по кожній одиниці запасів виходячи з середніх цін. Середня вартість одиниці товару визначається діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок періоду і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок періоду і одержаних у звітному місяці запасів. Цей метод оцінки виробничих запасів дає більш об'єктивну оцінку наявності та руху запасів, проте не забезпечує достатній контроль за правильністю їх списання на витрати виробництва. Застосовується цей метод для взаємозамінних запасів.

Метод ФІФО (першими відпускаються запаси, що надійшли раніше) передбачає, що запасів при їх відпуску оцінюються за цінами перших надходжень, а залишок - за цінами останніх надходжень. Цей метод оцінки виробничих запасів простий, систематичний і об'єктивний, запобігає маніпулювання прибутком, забезпечує відображення в балансі суми запасів, яка збігається з поточною ринковою вартістю. Але він не виправдовує себе в умовах високої інфляції, що призводить до завищення вартості залишків запасів, заниження собівартості продукції та завищення результатів від реалізації - прибуток підприємства. Цей метод застосовується для таких запасів, як: фрукти, овочі та інші продукти харчування.

Метод ЛІФО (першими відпускаються запаси, що надійшли останніми) передбачає, що запаси при їх відпуску оцінюються за цінами останніх надходжень, а залишок - за цінами перших надходжень. Цей метод оцінки виробничих запасів завищує собівартість продукції, що в більшій мірі відповідає вартості поповнення запасів, забезпечує уникнення потреби в переоцінці. Але запаси в балансі відображаються за давніми цінами. Цей метод застосовується для запасів, що швидко псуються.

Метод нормативних затрат полягає у застосувань норм витрат на одиницю продукції, що встановлені підприємством з урахуванням нормативних рівнів використання запасів, виробничих потужностей та діючих цін. Цей метод оцінки виробничих запасів складний і застосовується досить рідко.

Метод ціни продажу базується на застосуванні середнього відсотку торгівельної націнки товарів. Собівартість товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізації товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари. Сума торгівельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торгівельної націнки. Середній відсоток торгівельної націнки визначається діленням суми залишку торгівельних націнок на початок звітного місяця і торгівельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної вартості проданих у звітному місяці товарів. Цей метод використовується торгівельними підприємствами.

Отже, кожний з перерахованих методів має певні переваги та недоліки. Оскільки фінансовий облік передбачає представлення результатів діяльності підприємства якомога привабливішими для користувачів, слід обирати елементом облікової політики той метод, який максимізує прибуток. Це сприятиме залученню інвестицій, збільшенню оборотних коштів, що в кінцевому результаті дасть можливість отримати більші прибутки та покращити фінансовий стан /11/. Таким чином, на ЗАТ Полонський хлібозавод може бути рекомендований метод ФІФО.

Оцінка запасів на дату складання балансу здійснюється за найменшою з двох оцінок: чисто реалізаційною вартістю або первісною вартістю.

виробничий запас ринковий управлінський

Список використаної літератури

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»: Затв. Наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.99 р. // Дебет і кредит - 2000. - №12. - С. 8 - 12.

Буфатіна І. Запаси. Облік за національними стандартами // Все про бухгалтерський облік. - 2000. - №8. - С. 8-15.

Грабова Н.М. Бухгалтерский учет в промышленных и торговых предприятиях, 2000. / Под ред. Н.В. Кужельного. - К.: А.С.К., 2000.-624 с.

Соловьёва О.В. Зарубежныестандартыучета и отчетности. - М.: «Аналитика - Пресс», 1998. - 288 с.

Размещено на Allbest.ru