Діючи відповідно до законів нової глобальної конкуренції, жодна ТНК не спроможна поділитися з "людством" своїми досягненнями, бо в сучасних умовах це означало б підрив корпоративної конкурентоспроможності. Єдиним винятком, за М. Делягіним, можуть бути зусилля, спрямовані на забезпечення мінімальної стабільності спільної для всіх конкурентів "сфери виживання", тобто на відвернення глобальних системних катастроф. Потенціал ТНК в умовах нестабільної економічної кон'юнктури здатний здійснювати позитивний вплив на стан економіки приймаючих країн. Це пов'язано зі здійсненням ТНК виробничих, торгівельних, науково-технічних та інших міжнародних операцій при більш вільному (в порівнянні з національними фірмами) використанні фінансово-кредитних ресурсів. В той самий час посилення присутності ТНК у ряді випадків посилює кризові явища в країнах базування. Відповідно, виникають проблеми узгодження стабільності розвитку економіки в умовах глобалізації, її національних інтересів з позитивними результатами функціонування ТНК.

Розвиток національної економіки в значній мірі визначається розвитком ТНК. Ця обставина визначає спів падіння стратегічних інтересів держави та ТНК, які реалізуються через систему державно-корпоративного регулювання. Союз адміністративної планомірності, носієм якої виступає національний уряд, та економічної планомірності, носієм якої виступають ТНК, є новою формою державно-корпоративного регулювання.

Міжнародні операції, що здійснюються ТНК, загострюють конкурентну боротьбу на світовому ринку. Вони сьогодні є головними постачальниками ресурсів та валюти, визначають масштаби і темпи науково-технічного прогресу, забезпечують ріст податкових надходжень в бюджет країни. ТНК виступають силою, з якою не може не рахуватися будь-який уряд. Більш того, державна політика в розвинених країнах вже не може здійснюватися без підтримки на фінансово-технічну підтримку корпорацій. Тісні зв'язки держави і ТНК - добре відомий феномен, що визваний до життя потребами національної економіки та інтересами ТНК.

У найбільш узагальненому вигляді позитивний вплив ТНК на економіку приймаючих країн можна подати так: широке залучення іноземного капіталу за допомогою ТНК сприяє зменшенню безробіття у приймаючій країні. З організацією виробництва в країні тих виробів, які раніше ввозилися, відпадає необхідність в їх імпорті. Компанії, що випускають конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію й орієнтовані переважно на експорт, значною мірою сприяють зміцненню зовнішньоторговельних позицій країни. Приплив іноземних капіталовкладень сприяє розвитку внутрішньорегіональної торгівлі, оскільки значну частину своїх потреб у комплектуючих виробах і обладнанні філії іноземних компаній задовольняють за рахунок імпорту з країни-інвестора. ТНК підривають позиції місцевих монополій і, незважаючи на свої великі розміри, нерідко підвищують ступінь конкурентності національних ринків. Здійснюючи прямі іноземні інвестиції, ТНК переміщують через національні кордони великі виробничі ресурси.

Таке переміщення з країн, де вони є в надлишку, в країни, що відчувають їх нестачу, сприяє ефективному розміщенню світових факторів виробництва і як наслідок - зростанню виробництва у світі. Світова спільнота отримує істотну вигоду від ефективнішого розміщення ресурсів, переміщуючи з країни в країну кваліфіковану робочу силу, капітал, технології та ін. Вони мають потужний науково-виробничий і ринковий потенціал, що забезпечує високий динамізм розвитку. Діяльність ТНК змушує адміністрацію місцевих компаній вносити корективи в технологічний процес, практику виробничих відносин, що склалася, виділяти більше коштів на підготовку і перепідготовку працівників, більшу увагу звертати на якість продукції, її дизайн, споживчі властивості. Найчастіше за іноземними інвестиціями стоять впровадження нових технологій, випуск нових видів продукції, новий стиль менеджменту, використання всього кращого з практики зарубіжного бізнесу.

ТНК продемонстрували свою здатність порушувати ізоляцію національних економік, залучаючи їх до єдиного процесу зі світовою економічною спільнотою. Водночас не йдеться про рух до повної інтеграції світової економіки під керівництвом ТНК. Насправді діяльність ТНК зумовлює інтеграцію, інтернаціоналізацію лише в рамках і кордонах, визначених отриманням компанією максимального прибутку.

Таким чином, крім позитивних сторін функціонування ТНК в системі світового господарства і міжнародних економічних відносин, спостерігається і їх негативний вплив на економіку країн, у яких вони функціонують. Він виявляється, по-перше, в тому, що іноземні фірми захоплюють найбільш розвинуті й перспективні сегменти промислового виробництва і науково-дослідних структур приймаючої країни. ТНК, що навіть у періоди потрясінь мають значні фінансові ресурси, (а) активно використовують слабку кон'юнктуру для захоплення інших фірм, (б) мають можливість нав'язувати компаніям приймаючої країни неперспективні напрями в системі розподілу праці в рамках ТНК, (в) несуть із собою небезпеку перетворення приймаючої країни на місце скидання застарілих і екологічно небезпечних технологій. По-друге, ТНК у своїй стратегічній політиці зорієнтовані, як правило, на поглинання місцевих компаній і таким чином спричиняють посилення нестійкості інвестиційного процесу. Великі інвестиційні проекти, пов'язані з реальними капіталовкладеннями, характеризуються стійкістю - вони не можуть бути розпочаті без тривалої підготовки і раптово завершені без значних втрат. Політика захоплень, навпаки, передбачає фінансову рухливість, яка негативно позначається на стабілізації економічного розвитку приймаючих країн.

4. Україна, як приймаюча ТНК країна