Типологізація економічних систем, запропонована Організацією Об'єднаних Націй
Методологічна проблема типологізації економічних систем суспільства. Поділ країн на три світи: критерії класифікації та характеристика. Групи економічних систем згідно критеріїв - форми власності та ролі держави. Темпи зростання для "третього світу".
Рубрика | Экономика и экономическая теория |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 01.04.2011 |
Размер файла | 32,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Економічний факультет
Кафедра менеджменту
РЕФЕРАТ
Типологізація економічних систем, запропонована Організацією Об'єднаних Націй
Виконала
студентка групи Екм-41с
Мельничук Ірина
Львів - 2011
План
- Вступ
- Поділ країн на три світи
- Групи економічних систем згідно критеріїв - перевалюючої форми власності та ролі держави
- Висновок
- Список використаної літератури
Вступ
Методологічна проблема типологізації економічних систем суспільства в умовах початку третього тисячоліття ще більше актуалізується. Особливо важливою вона є для України та інших постсоціалістичних держав, які намагаються знайти свою оптимальну економічну модель. Це яскравий приклад взаємодії та взаємовпливу теорії і практики, науки й реальних економічних процесів, коли методологічні дослідження спрямовані на виявлення параметрів і вектора об'єктивної трансформації суспільних економічних систем. Теоретичними причинами особливої актуалізації методологічної проблеми типологізації економічних систем є намагання упорядкувати понятійний апарат сучасної економічної теорії, зафіксувати основні типи суспільних економічних систем на порозі ХХІ ст., виявити фундамент і головні чинники трансформації економічних систем та закласти методологічні підвалини їх порівняння.
Необхідно підкреслити, що незважаючи на значну актуальність методологічної проблеми типологізації економічних систем суспільства, у зарубіжній та вітчизняній економічній теорії практично відсутні глибокі й фундаментальні її дослідження. Серед українських економістів цю проблему найширше проаналізували Б. Гаврилишин, Б.В. Кульчицький та інші.
Сучасна типологізація економічних систем суспільства повинна передбачати застосування цілого спектру об'єктивних пріоритетних і уточнюючих критеріїв та проектування на цій основі значної варіативності конкретних концепцій типологізації.
На підставі різноманітних критеріїв у світовому господарстві виділяється визначена кількість підсистем. Найбільш повне уявлення про групи країн у міжнародній економіці дають дані найбільших міжнародних організацій світу - ООН, МВФ і Світового банку. Оцінка їх трохи відрізняється, тому що різна кількість країн-учасниць цих організацій (ООН - 185, МВФ - 182, Світовий банк - 181 країна), а міжнародні організації спостерігають за економікою тільки своїх країн-членів.
Поділ країн на три світи
Світ - це всі країни планети, за винятком Сиккиму, Сербії та можливо Тайваню. Гонконг згадується окремо від Китаю. Інші країни - всі решта, зокрема й Гонконг, але крім Сиккиму та Тайваню.
Всі країни діляться на три світи: переможців, претендентів на перемогу та тих, хто бере участь у конкурентній боротьбі, але реальних шансів на перемогу немає.
1. "Перший світ " у якому проживає 16% населення земної кулі. ДО "першого світу" ООН відносить "велику трійку" - Америку (США), Японію та Європейський Союз, а також Норвегію, Швейцарію, Мальту, Ісландію, Австралію, Нову Зеландію, Канаду та Ізраїль до промислово розвинених країн.
Країни з відносно високим ВВП на душу населення, які ввійшли до "першого світу" чи "третього світу" або не класифікуються ООН як промислово розвинені - це Словаччина, Чеська, Республіка, Словенія, Угорщина, Польща, країни Східної Європи та СНД, Кіпр, Сінгапур, Антигуа та Барбуда, Південна Корея, Багами, Бруней-Дарусалам, Аргентина, Бахрейн, Об'єднані Арабські Емірати, Кувейт і Катар.
2. До "Другого світу" належить вісім "азійських тигрів" Китай, Гонконг, Тайвань, Сінгапур, Південна Корея, Малайзія, Індонезія й Тайланд.
3. Новий "третій світ", у якому проживає 57% населення планети, представлений найменш розвиненими країнами, країнами СНД та Східної Європи.
Темпи зростання для "третього світу" розраховуються шляхом обчислення середнього значення оцінок ООН для середнього рівня розвитку людських ресурсів, за винятком Китаю, Східної Європи та СНД. Сюди входять 134 найменш розвинені країни, за винятком таких країн: Чилі, Коста-Рика, Уругвай, Тринідад і Тобаго, Домініка, Фіджі, Панама, Венесуела, Мексика, Сент-Ютс і Навіс, Маврикій, Бразильська та Лівійська Арабська Джамахірія (в них відносно низькі показники економічного зростання). Відхилення внаслідок того, що дані щодо цих країн не враховуються, не повинні бути істотними.
Програма розвитку ООН (ПРООН) - організація при ООН, створена на підставі резолюції Генеральної Асамблеї від 22 листопада 1965 року шляхом об'єднання Розширеної програми технічної допомоги ООН і Спеціального фонду. Ціллю Програми є надання допомоги країнам, що розвиваються, у справі їхнього національного розвитку.
Програма розвитку Організації Об'єднаних Націй (ПРООН) є глобальною мережею ООН в галузі розвитку, організацією яка виступає за позитивні зміни та надає країнам доступ до джерел знань, досвіду та ресурсів задля допомоги людям в усьому світі будувати краще життя. ПРООН співпрацює з 166 країнами світу, допомагаючи їм знаходити власні шляхи розв'язання глобальних та національних проблем в галузі людського розвитку. Покращуючи свої власні можливості, вони мають змогу використовувати досвід та знання співробітників ПРООН та широкого кола наших партнерів.
За класифікацією Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй до інших найбідніших країн належать країни, які мають середній і низький рівень розвитку "людських ресурсів", а також кілька не індустріальних країн, які мають високий рівень розвитку "людських ресурсів" - такі як Бруней і Мексика.
Згідно з даними останнього глобального Звіту ПРООН з людського розвитку Україна за рівнем розвитку посідає 76 місце із 177 країн та вважається країною з середнім рівнем людського розвитку. Звіт виявив, що за більшістю показників Україна значно відстає від усіх країн-членів Європейського Союзу, у тому числі від своїх найближчих сусідів, а саме Угорщини (посідає 36 місце), Польщі (37 місце), Словаччини (42 місце), Болгарії (53 місце) та Румунії (60 місце), які нещодавно приєднались до ЄС.
Групи економічних систем згідно критеріїв - перевалюючої форми власності та ролі держави
За методикою ООН у числі найважливіших показників рівня соціально-економічного розвитку будь-якої країни варто виділяти: ВВП/ВНП, а також ВВП/ВНП на душу населення; частку продукції обробної промисловості і сфери послуг у ВВП/ВНП; рівень освіти населення і тривалості життя.
За величиною ВВП на душу населення країни класифікуються на:
- найменш розвинуті країни (менше 400 дол. у рік);
- країни, що розвиваються;
- розвинуті країни.
Для цілей економічного аналізу ООН поділяє країни на:
- розвинуті країни (держави з ринковою економікою);
- країни з перехідною економікою (у минулому соціалістичні країни або країни з централізованим плануванням);
- країни, що розвиваються.
Розглянемо особливості кожної з виділених підсистем.
Країнами з розвинутою економікою вважаються такі держави, для яких характерна наявність ринкових відносин в економіці, високий рівень прав і цивільних свобод у суспільному і політичному житті. Усі вони відносяться до капіталістичної моделі розвитку, щоправда характер розвитку капіталістичних відносин має тут серйозні розходження. Рівень ВВП на душу населення практично в усіх розвинутих країнах не нижче 15 тис. доларів на рік (не менш 12 тис. дол. за ПКС), на досить високому рівні гарантований державою рівень соціального захисту (пенсії, допомоги з безробіття, обов'язкове медичне страхування), тривалість життя, якість освіти і медичного обслуговування, розвиток культури. Розвинуті країни пройшли аграрну й індустріальну стадії розвитку з переважаючим значенням і внеском у створення ВВП сільського господарства і промисловості. Зараз ці країни перебувають у стадії постіндустріалізму, для якого характерні провідна роль у національному господарстві сфери нематеріального виробництва, що створює від 60% до 80% ВВП, ефективне виробництво товарів і послуг, високий споживчий попит, постійний прогрес у науці і техніці, посилення соціальної політики держави.
До групи країн з розвинутою економікою МВФ відносить насамперед провідні капіталістичні країни, так звану Велику сімку (G7), куди входять США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія і Канада. Дані держави займають домінуюче положення у світовому господарстві насамперед через свої могутні економічні, науково-технічні і військові потенціали, велику чисельність населення, високий рівень сукупного і питомого ВВП.
Далі до групи розвинутих країн відносяться відносно невеликі в порівнянні з потенціалом G7, але високорозвинені в економічному і науково-технічному відношенні країни Західної Європи, Австралія і Нова Зеландія.
У 1997 р. економічно розвинутими стали вважатися такі держави як Південна Корея, Гонконг, Сінгапур, Тайвань (так звані країни - "дракони" Південно-Східної Азії) і Ізраїль. Їх включення до групи розвинутих країн завдячує бурхливому прогресу в економічному розвитку в післявоєнний період. Це дійсно унікальний приклад у світовій історії, коли країни, що абсолютно нічого собою не являли ще в 1950-і рр., захопив світову економічну першість за цілим рядом позицій і перетворився у важливі світові промислові, науково-технічні і фінансові центри. Рівень ВВП на душу населення, якість життя в країнах-"драконах" та в Ізраїлі впритул наблизився до показників провідних розвинутих країн і в ряді випадків (Гонконг, Сінгапур) навіть перевершують більшість держав Великої сімки. Проте, у розглянутій підгрупі є певні проблеми з розвитком вільного ринку в його західному розумінні, тут діє своя філософія становлення капіталістичних відносин.
ООН включає до числа розвинутих країн ПАР, а Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) відносить до їх числа також Туреччину і Мексику, що є членами цієї організації, хоча скоріше це країни, що розвиваються, вони ввійшли до групи розвинутих за територіальною ознакою (Туреччині належить частина Європи, а Мексика входить у Північноамериканську угоду про вільну торгівлю - НАФТА). Таким чином, до числа розвинутих країн включають близько 30 країн і територій.
Розвинуті країни є головною групою країн у світовому господарстві. Наприкінці 90-х рр. на них припадало 55% світового ВВП (якщо його підраховувати за ПКС), 71% світової торгівлі і велика частина міжнародного руху капіталу. На країни "Сімки" припадає 47% світового ВВП, у тому числі на США - 21%, на Японію - 7%, на Німеччину - 5%. Більшість розвинутих країн входить в інтеграційні об'єднання, з яких найбільш могутніми є Європейський союз - ЄС (20% світового ВВП) - і Північноамериканська угода про вільну торгівлю - НАФТА (24%).
До групи країн з перехідною економікою відносять держави, що з 80 - 90-х рр. здійснюють перехід від адміністративно-командної (соціалістичної) економіки до ринкової (тому їх часто називають постсоціалістичними). Це 12 країн Центральної і Східної Європи, 15 країн колишніх радянських республік, а за деякими класифікаціями до них також відносять Монголію, Китай і В'єтнам (хоча формально дві останні країни продовжують будувати соціалізм). Іноді всю цю групу відносять до країн, що розвиваються (наприклад, у статистиці МВФ), виходячи з низького рівня ВВП на душу населення, а іноді - тільки три останні країни.
Країни з перехідною економікою виробляють близько 6% світового ВВП, у тому числі країни Центральної і Східної Європи (без Балтії) - менше 2%, колишні радянські республіки - більше 4% (у тому числі Росія - близько 3%). Частка у світовому експорті - 3%. Китай виробляє близько 12% світового ВВП.
Тут є країни, що домоглися за десять років ринкових реформ значних успіхів в економічному розвитку: Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія, Хорватія, Литва, Латвія й Естонія. У деяких з них рівень життя майже впритул наблизився до стандартів країн Західної Європи, а темпи економічного зростання зберігаються стабільно високі і навіть перевищують західноєвропейські. Основні структурні перетворення в економіці вже проведені, і на порядку денному стоїть питання інтеграції в єдиний європейський ринок.
Інші держави, такі як Болгарія, Румунія, Україна, Албанія, Македонія, знаходяться в стадії трансформації всієї економічної системи, і їм ще доведеться вирішувати багато складних проблем перехідного періоду. Є і такі країни, що випробовують застій і вже перестали рухатися убік ринкової орієнтації. До них, наприклад, відноситься Білорусь, в якій ринкові реформи захлинулися, і нависла серйозна погроза повернення до старої адміністративно-командної системи. Відносяться до даної групи і країни, серйозно потерпілі від воєнних дій у результаті порушення їхньої територіальної цілісності і численних етнічних конфліктів, їм зараз просто не до реформ, перед ними стоїть проблема відновлення постраждалої від війни економіки. Це Сербія, Чорногорія, Боснія і Герцеговина. Якщо в цій наймолодшій групі країн спробувати виділити підгрупи, то можливі різні класифікації. В одну групу можна виділити колишні радянські республіки, що нині об'єднані в Співдружність Незалежних Держав (СНД). Це дозволяють зробити схожий підхід до реформування економіки, близький рівень розвитку більшості цих країн, об'єднання в одному інтеграційному угрупованні, хоча підгрупа досить різнорідна.
В іншу підгрупу можна об'єднати країни Центральної і Східної Європи, включаючи країни Балтії. Для цих країн характерний переважно радикальний підхід до реформ, порівняно високий рівень розвитку більшості з них, що дозволило їм в 2004 р. ввійти в ЄС. Однак сильне відставання від лідерів цієї підгрупи, менша радикальність реформ приводять деяких економістів до висновку, що Албанію, Болгарію, Румунію і деякі республіки колишньої Югославії доцільно включати в першу підгрупу.
економічна система об'єднана нація
В окрему підгрупу можна виділити Китай і В'єтнам, що проводять реформи схожим чином і мали в перші роки реформування низький рівень соціально-економічного розвитку, який зараз швидко підвищується.
З колишньої численної групи країн з адміністративно-командною економікою до кінця 90-х рр. залишилося тільки дві країни: Куба і Північна Корея.
До групи країн, що розвиваються (менш розвинутих, слаборозвинених), входять держави з ринковою економікою і низьким рівнем економічного розвитку. З 182 країн-членів Міжнародного валютного фонду до країн, що розвиваються, відносять 121. Незважаючи на значне число цих країн, а також на те, що для багатьох з них характерні велика чисельність населення і величезна територія, на них припадає близько 40% світового ВВП, частка у світовому експорті - 26%.
До цієї групи відносяться країни Африки, країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону (АТР) (крім Японії, Австралії, Нової Зеландії, країн-"драконів" Південно-Східної Азії й азіатських держав СНД), країни Латинської Америки і Карибського басейну. Виділяються і підгрупи держав, що розвиваються, зокрема, підгрупа країн АТР (Західна Азія плюс Іран, Китай, країни Східної і Південної Азії - всі інші країни регіону), підгрупа країн Африки (Африка південніше Сахари за винятком Нігерії і ПАР, всі інші африканські країни за винятком Алжиру, Єгипту, Лівії, Марокко, Нігерії, Тунісу).
Все угруповання країн, що розвиваються, досить неоднорідне, і, скоріше, правильно було б називати їх країнами третього світу. До країн, що розвиваються, відносяться, зокрема, такі держави, в яких більшість показників рівня і якості життя вище кожної розвинутої країни (Об'єднані Арабські Емірати, Кувейт, Багамські острови та ін.). ВВП на душу населення, обсяг соціальних витрат уряду тут відповідають або навіть перевищують аналогічні показники країн Великої сімки. Є в групі держав, що розвиваються, середні, з непоганим рівнем розвитку економічної і соціальної інфраструктури, є і значне число країн із украй відсталим національним господарством, більшість населення яких знаходиться за межею бідності, що відповідає за методикою ООН одному доларові витрат у день на кожного мешканця. Так само не можна стверджувати, що усі вони - економіки аграрного або аграрно-індустріального типу.
Назва групи - країни, що розвиваються - відбиває, скоріше, модель їхнього національного господарства, у якій украй невелика роль ринкових механізмів і приватного підприємництва, а переважне значення для розвитку мають натуральне або напівнатуральне господарство, перевага аграрного й індустріального секторів у галузевій структурі економіки, високий ступінь державного втручання в економіку і низький рівень соціального захисту. Через спільний характер вищезгаданих особливостей до держав, що розвиваються, цілком правомірно зараховувати і більшість країн з перехідною економікою, рівень життя в яких значно знизився через неефективність керування економічними перетвореннями. У зв'язку з подібними складностями в класифікації і різноплановістю країн, що розвиваються, найпростіше їх класифікувати методом виключень. Відповідно, тими, що розвиваються, варто вважати держави, що не ввійшли в групи країн з розвинутою ринковою економікою і не є колишніми соціалістичними країнами Центральної і Східної Європи або колишніми республіками Радянського Союзу.
Найменш розвинені країни - Афганістан, Ангола, Бангладеш, Бутан, Буркіна-Фасо, Бурунді, Камбоджа, Кабо Верде, Центральноафриканська республіка, Чад, Комори, Демократична республіка Конго, Джібуті, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Ефіопія, Гамбія, Гвінея, Гвінея-Бісау, Гаїті, Кірбаті, Лаоська Народно-Демократична республіка, Лесото, Ліберія, Мадагаскар, Мадаві, Мальдиви, Малі, Мавританія, Мозамбік, М'янма, Непал, Нігер, Руанда, Самоа (Західне), Сан-Томе і Принсіпі, Сьєра-Леоне, Соломонові острови, Сомалі, Судан, Об'єднана Республіка Танзанія, Того, Тувалу, Уганда, Ванату, Ємен, Зімбабве.
В ООН існують такі критерії зарахування країн до цієї групи:
- частка ВВП на душу населення не перевищує 350 дол. США;
- частка дорослого письменного населення - не більша за 20%;
- частка обробної промисловості у ВВП становить не більше ніж 10%.
Висновок
Визначення типу економічної системи є одним із найдискусійніших питань у сучасній світовій та вітчизняній науковій літературі.
Економічна система - складне, багатоструктурне соціально-економічне явище. В економічній літературі визначають різні моделі, типи економічних систем. Класифікація їх залежить від різних критеріїв. Головними з них є домінуюча форма власності, технологічний спосіб виробництва, спосіб управління і координації економічної діяльності тощо.
Підсумовуючи різні погляди на класифікацію економічних систем, можна зробити висновок, що жоден із відомих нам підходів не заперечує один одного. Навпаки, кожна наступна модель поглиблює та удосконалює попередню. Спроба формалізувати згадані у роботі класифікації підтверджує складність їхньої структури. На думку Поля Ґреґорі та Роберта Стюарта, "економічні системи є багатовимірними. Це означає, що економічна система не може бути повністю охарактеризована з точки зору однієї характеристики …"
Список використаної літератури
1. Кульчицький Я.В. Кульчицький Б.В. Порівняння економічних систем: проблеми методології. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. - 318 с.
2. Кульчицький Б.В. Сучасні економічні системи. Навчальний посібник. Львів: Афіша, 2004, 279 с.
3. http://www.undp.org.ua/ua
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Основні теоретико-методологічні підходи до типологізації економічних систем. Модель "шокової терапії". Економіка вільної конкуренції, або класичного капіталізму. Адміністративно-командна система господарювання. Модель еволюційного переходу до ринку.
реферат [24,7 K], добавлен 28.05.2014Поняття економічної системи та методологічні підходи до їх класифікації. Еволюція поглядів та вплив європеїзації на соціальну ринкову економіку. Процес конвергенції економічних систем країн-членів Євросоюзу як крок до формування економічної системи ЄС.
диссертация [301,6 K], добавлен 07.12.2015Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Людина як провідний елемент продуктивних сил і виробничих відносин. Еволюція економічних систем. Відносини власності в економічних системах. Функції та еволюція грошей. Грошовий обіг та його закони.
шпаргалка [2,1 M], добавлен 24.01.2011Економічна система, її основні частини. Класифікація економічних систем: командно-адміністративна, змішана, традиційна. Перехідна економіка: зміст, ознаки, моделі переходу. Завдання країн с перехідною економікою. Підсумки перехідного періоду Україні.
курсовая работа [42,4 K], добавлен 26.12.2007Суть та складові елементи економічної системи. Класифікація економічних систем за типом власності. Характеристики економічних систем та їх функцій. Особливості становлення економічної системи в Україні. Економічна політика України на сучасному етапі.
курсовая работа [78,9 K], добавлен 17.03.2012Економічна система: сутність, структура, характерні ознаки, сфери функціонування. Цивілізаційний та формаційний підходи до класифікація економічних систем. Американська, шведська, японська, південнокорейська модель розвитку національної економіки.
реферат [30,3 K], добавлен 08.07.2013Характерні риси командно-адміністративної економіки СРСР, Східної Європи, Азії: державна власність на всі ресурси, монополізм і централізоване планування господарських рішень. Типологія економічних систем: ринкова, перехідна, змішана, традиційна, планова.
курсовая работа [41,7 K], добавлен 14.10.2012Поняття та суть економічних виробничих відносин. Аналіз відносин власності в контексті економічних відносин. Економічні потреби через призму економічних відносин. Економічні інтереси - рушійна сила економічних відносин.
курсовая работа [56,3 K], добавлен 10.04.2007Загальна характеристика економічних систем. Типи економічних систем: ринкова, планова, змішана, традиційна та перехідна економіка. Економічний кругообіг в умовах ринкової та планової економіки. Сучасна ринкова (змішана) економіка, її види та принципи.
реферат [23,8 K], добавлен 14.10.2009Дослідження соціально-економічних систем історично обумовлених політико-економічними кордонами. Розподіл їх на чотири квазіізольованих національних підсистем залежно від обраного механізму господарювання: ринкові, соціалістичні, змішані та перехідні.
статья [28,9 K], добавлен 11.09.2017