Історія статистики в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Зміст

Вступ

Історія статистики в Україні

Формування статистики як науки

Предмет і методи статистики

Висновок

Література

Вступ

статистика бюро земський

Статистика є самостійною суспільною наукою, яка має свій предмет і методи досліджень. Статистика виникла з практичних вимог суспільного життя.

Вже в стародавньому світі виникла необхідність підрахунку чисельності мешканців міст та країн, необхідність враховувати кількість людей, придатних до військової справи. Інформація такого ґатунку необхідна була для збору податків, ведення війн та інше.

Надалі кількість “підконтрольних” явищ збільшується, особливо з розвитком капіталізму, коли виникає потреба у акумуляції інформації про ринки праці, ринки збуту, ресурси.

Історія статистики в Україні

До 18 ст. на українських землях зустрічаються своєрідні статистичні зіставлення вже у 16-17 ст. у зв'язку з оподаткуванням різних прошарків населення; це були реєстри поголовного (пізніше подимного) податку, які подавали тільки об'єкти (земля, млини, корчми) або голів родин. Ці переписи, як також відповідні зіставлення по містах з магдебурзьким правом, відбувалися несистематично. В Козацькій гетьманській державі багато статистичного матеріалу (про кількість населення, його майнове становище, стан сільського ремесла тощо) давали переписи населення, яке мало платити подвірний податок, зокрема перепис Лівобережної України 1666 р. Матеріали цих переписів збережені в рукописних книгах другої половини 17-го і першої чверті 18-го ст. З 1782 до 1857 в Україні проводилися переписи всього чоловічого населення - так звані «ревізії»; вже 1765-69 було проведено на Лівобережжі генеральну ревізію, так званий Рум'янцівський опис. У першій чверті 18-го ст. почалася реєстрація народжень і смертності християнського населення, що її вели церкви.

На центральних і східних землях України у 19 і на початку 20-го ст., довший час не було центральної статистичної установи. Лише деякою мірою нею був Статистичний комітет, організований у 1811 році при Міністерстві поліції; у 1834 його замінив статистичний відділ при Міністерстві внутрішніх справ. Справжній статистичний центр виник у 1858 році - Центральний Статистичний комітет (Ц.С.К.) у складі Міністерства внутрішніх справ. Його завданням була організація і збирання (переважно при допомозі губернських, деколи й повітових та міських комітетів) статистичних матеріалів та їхня публікація. Статистичні матеріали збирали й оприлюднювали також різні міністерства (фінансів, залізниць, шкільництва тощо) та відомства, губернії та міські статистичні бюро. У всіх цих публікаціях є багаті матеріали щодо східних українських земель, хоч Україна не була в них виділена як окрема одиниця.

На Україні в першій половині 19 ст. і згодом деякими осередками статистичних досліджень були губернські комітети і бюро, які зазвичай видавали свої власні публікації (часто у формі щорічних пам'яткових книг). З них найбільше значення мали Київське і Кубанське статистичні бюро, згодом Полтавське, Чернігівське, Херсонське й інші. Серед статистично-економічних публікацій важливіші: «Statystyczno-Topograficzne і historyczne opisanie gub. Podolskiej», 2 т. (1831) В. Марчинського; «Записки о Полтавской губернии, составленные в 1846 году», І - III (1846-52) М. Арандаренка; «Опыт статистического описания Новороссийского Края», І-II (1850) А. Скальковського; «Статистическое описание Киевской губернии», І-III (1852) Д. Журавського та ін. Чимале значення для статистичних досліджень України мала Комісія для опису Київської учбової округи, що діяла у 1851-64 pp. і видала 4 томи своїх праць. Статистично-економічному опису українських губерній були присвячені праці російського Генерального штабу з середини 19-го ст.; чимало статистичного матеріалу публікував Південно-Західний відділ Імператорського географічного товариства і Вільне економічне товариство (засноване 1765 в Петербурзі); збірники й журнали поодиноких єпархій тощо. Ряд міст України провів переписи населення (оприлюднений лише аналіз перепису міста Києва 2.3.1874).

У середині 19 ст. постали кафедри статистики в університетах України (її викладали вже давніше). Першим професором статистики на Україні був С. Рославський-Петровський у Харкові. В середині 19-го ст. велике значення для розвитку статистики на Україні і в усій Російській імперії мав Д. Журавський, який у праці «Об источниках и употреблении статистических сведений» (1846) розробив теоретичні основи і створив систему статистичних показників.

По аграрній реформі 1861 виникла в Російській імперії, в тому числі на Лівобережній і Степовій Україні, земська статистика - статистичні дослідження земств, що містили переважно матеріали про стан сільського господарства і про соціально-економічні процеси в селах. Для цієї мети при земствах організовувалися статистичні бюро; їхні праці були неурядового характеру: не керовані з Петербургу. Першими на Україні були створені статистичні бюро при Херсонському (1873) і Чернігівському (1875) земствах, згодом при Полтавському, Харківському, Катеринославському і Таврійському. Статистичні бюро провадили подвірні переписи селянських господарств, кустарних промислів, обслідування бюджетів, описи нерухомого майна селян тощо.

На початку розвитку земської статистики одиницею статистичних дослідження була сільська община; пізніше головним елементом земської статистики стали вибіркові, так звані бюджетні дослідження невеликої кількості селянських господарств. Чимало матеріалів збиралися при допомозі експедицій на місцях. У статистичних бюро земств на Україні працювало чимало відомих українських статистиків (а також культурних діячів), які намагалися всебічно висвітлити економічні й соціальні проблеми поодиноких українських земель, а деколи і всієї Наддніпрянщини.

Найвідомішою була праця Чернігівського статистичного бюро, що його організував (і ним керував) О. Русов разом з П. Червінським і В. Варзаром (тут також працювали О. Шликевич, письменник М. Коцюбинський та інші); так звана Чернігівська земська статистика досліджувала переважно землю, її продуктивність і прибутковість (друга земська школа в Російській імперії, так звана московська, вивчала переважно населення і його господарчу діяльність); тут застосовувалися суцільні подвірні переписи, в комбінації з вибірковим методом, для вивчення продуктивності угідь. Чернігівський статистик Шликевич розробив так звані комбінаційні статистичні таблиці й цим збагатив теоретичну статистику. Добре розвинулося статистичне бюро Переяславського земства (керівником його був деякий час Г. Рогжістров); воно - одне з перших у світі опублікувало в 1898 нарис селянських бюджетів Полтавщини. Заходами цього земства появився 1910 «Статистический Справочник по Югу России», який охопив 9 основних українських губерній, а також область Війська донського і Бессарабію. З інших статистиків, що працювали в земствах України, треба згадати К. Вернера, В. Василенка, Л. Падалку, С. Харізоменова та інших.

Статистичні бюро земств України видавали різні матеріали, збірки, огляди тощо - разом понад 100 томів; вони містили багатий фактичний матеріал, зокрема з обсягу сільського господарства, кустарного промислу, маєткового (бюджети) стану селянства, а також в області охорони здоров'я і шкільництва.

Земські й губернські статистичні публікації являють здебільшого є описи губерній (чи навіть повітів), проте деякі з них представляють проблеми всіх українських земель у Російській імперії. До таких, наприклад, належить, крім згаданого «Справочника» Південної Росії, статистико-економічна публікація «Весь Юго-Западный Край», яку уклав південно-західний відділ Російської експортної палати (1913; загальний нагляд над публікацією мав М. Довнар-Запольський, редактором був А. Ярошевич). Статистичні зіставлення населення (зокрема національного стану за переписом 1897) всіх українських земель в Російській імперії дав О. Русов.

На Наддніпрянщині працювали під кінець 19-го і на початку 20-го ст. в області статистики такі дослідники (крім уже названих): К. Воблий, Л. Лічков, І. Миклашевський (проф. С. в Харківському Університеті), Р. Орженцький (теорія статистики), С. Подолинський, В. Постніков, Г. Цехановецький, Ф. Щербина (земський статистик, основоположник бюджетової статистики в Російській імперії, історик статистики), демографи-статистики: А. Босиневич, М. Птуха й інші.

Формування статистики як науки

Статистика як наука виникла в другій половині 17 століття. Термін статистика в науковий обіг ввід в 1746 році німецький вчений, професор філософії і права Генріх Авенхаль.

В сьогоднішньому розумінні статистика - це:

1) цифри, статистичні дані;

2) статистична практика (діяльність статистичних установ, що збирають і обробляють статистичну інформацію);

3) наука.

У джерел статистичної науки стояли 2 школи: англійська (інша назва - "школа політичних арифметик": Уільям Петті, Джон Граунд) і німецька (суто описова наука - державознавство - опис устрою, кількість знаті, кількість приходів, кількість населення, кількість земель).

В Росії в 19 ст. сформувалася власна школа, до якої входили вчені РАН П. Журавський, Арсеньєв, Дружинін. Пізніше, вчені розділилися на дві групи: перша група розглядала статистику як метод (Дружинін, Кауфман), друга - як науку (Янсон, Німчинов, Фортунато).

Вищезгадані школи розділилися також на два крила: одні вважали, що статистика досліджує лише суспільство (гуманітаристи), інші - що статистика може досліджувати будь-що у природі (універсалісти). Дане протиріччя проіснувало до 50-х років 20-го століття.

Предмет і методи статистики

В середині 17 століття в Англії виник науковий напрямок, що пізніше отримав назву “політична арифметика”. Цей напрямок був започаткований Вільямом Петті (1623-1687) та Джоном Граунтом (1620-1674). “Політичні арифметики” на основі вивчення інформації про масові суспільні явища намагалися виявити закономірності суспільного життя і таким чином відповісти на питання, що виникали з розвитком капіталізму.

Разом зі школою “політичних арифметик” в Англії та Германії розвивались школи описових статистик - так звані “державоведення”. Виникнення “державоведення” відносять до 1660 року.

Розвиток політичної арифметики та “державоведення” призвів до появи науки статистики.

Поняття “статистика” походить від латинського “status”, що означає - положення, стан, порядок явищ. В науковий обіг термін “статистика” ввів професор Геттингенського університету Готфрид Ахенваль (1719-1772).

В залежності від об'єкту вивчення статистика як наука поділяється на соціальну, демографічну, економічну, промислову, торгівельну, банківську, фінансову, медичну і т.д. Загальні властивості статистичних даних незалежно від їх природи та методи їх аналізу вивчаються математичною статистикою і загальною теорією статистики.

Висновок

Отже, статистика має справу перш за все з кількісною стороною явищ і процесів суспільного життя. Однією з характерних властивостей статистики є те, що при вивченні кількісних аспектів явищ, вона віддзеркалює якісні особливості цих самих явищ, тобто вона вивчає кількість у нерозривному зв'язку з якістю. Якість у науковому розумінні - це властивості, притаманні предмету чи явищу, які відрізняють даний предмет чи явище від інших.

Користуючись філософською термінологією, можна стверджувати, що статистика вивчає суспільні явища як єдність їхньої якісної та кількісної визначеності, тобто вивчає міру суспільних явищ.

Статистика має справу перш за все з кількісною стороною явищ і процесів суспільного життя. Однією з характерних властивостей статистики є те, що при вивченні кількісних аспектів явищ, вона віддзеркалює якісні особливості цих самих явищ, тобто вона вивчає кількість у нерозривному зв'язку з якістю. Якість у науковому розумінні - це властивості, притаманні предмету чи явищу, які відрізняють даний предмет чи явище від інших.

Користуючись філософською термінологією, можна стверджувати, що статистика вивчає суспільні явища як єдність їхньої якісної та кількісної визначеності, тобто вивчає міру суспільних явищ.

Література

1. Белецкий С. Земская статистика. - М. 1899.

2. Миклашевский Н. Статистика. Энциклопедический Словарь Ф. Брокгауза и Й. Эфрона. - П. 1901.

3. Щербина Ф. Статистика. - Прага 1925.

4. Словарь - Справочник по социально-экономической статистике. - М. 1944.

5. Птуха М. Очерки по истории статистики в СССР, т. 1-2. - М. 1955 - с. 59.

6. Птуха М. Очерки по статистике населения. - М. 1960.

7. Маркін М. Статистика советской Украины. - М. 1960.

8. Свавицкий Н. Земские надворные переписи. - М. 1961.

9. Ежов А. Статистический словарь. - М. 1965.

10. Дараган М. Статистика праці в промисловості. - К. 1965.

11. Wagenfьhr R. Die sowjetische Statistik. Osteuropa Handbuch Sowjetunion. - Кельн 1965.

12. Питання економіки і статистики, за ред. В. Драгана, АН УРСР. - К. 1965.

13. Альохін Д., Уманська Н. Статистика народного господарства і культури Укр. РСР. Бібліографічний показник. - К. 1968.

14. Бідій О. Заг. і сільськогосп. статистика. - К. 1968.

15. Стогний А. Экономическая и промышленная статистика. - Дніпропетровське 1971.

16. Treml V. and Hardt J. editors. Soviet Ekonomic Statistics. - Дургам 1972.

17. Екон. статистика / С. Кошелюк та Л. Марін. - К.: Вища Школа, 1974.

18. Козаченко І. Статистика, посібник - К.: Вища Школа, 1977.

19. Вивальнюк Л. Числові системи - К. 1977.

19. Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. В. Кубійович. - Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954-1989.

20. Статистика у Великому тлумачному словнику сучасної української мови.

Размещено на Allbest.ru