Мале підприємництво в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Мале підприємництво в Україні

Висновки та рекомендації

Література

Вступ

підприємництво ринковий економіка оподаткування

Тема реферату «Мале підприємництво в Україні» з дисципліни «Економіка України».

Мета роботи - розглянути перспективи розвитку малого підприємництва в Україні.

Суть ринкової трансформації економіки України полягає в переході від командно-адміністративної системи, що базується на засадах державної власності, гігантських господарських утвореннях, відчуженні працівників від засобів виробництва та його результатів, до різних форм власності, насамперед приватної, диференціації масштабів господарювання, свободи підприємницької діяльності, вільної конкуренції. У цьому контексті підтримка підприємницької діяльності, залучення до неї широких верств населення мають стати елементом національної ідеї, сприяти формуванню відповідного суспільного менталітету. Адже підприємництво є тим підґрунтям, на якому об'єктивно зароджується і вибудовується середній клас, а його розвиток і зміцнення дають унікальний шанс порівняно швидко створити нові мотиви поведінки людей і нову систему відносин між ними.

Проведений нами аналіз свідчить, що зміни на краще у підприємницькому середовищі упродовж 2008--2010 pp. відбувалися повільно, а загальна ситуація в малому підприємництві залишалася неоднозначною.

Мале підприємництво в Україні

З об'єктивної точки зору неможливо ігнорувати реальні позитивні кількісні зрушення, обнадійливі тенденції в його розвитку. Зростає інвестиційна активність малого підприємництва (МП), що відкриває перспективи подальшого стабільного розвитку малого підприємництва. Цілком ринковою стала поведінка більшості СМП, зайнятих торгівлею, посередництвом, наданням послуг. Підприємницькі структури дедалі більше орієнтуються на конкретні групи споживачів, швидко змінюють асортимент пропонованих товарів і послуг, проводять гнучку цінову політику тощо.

Однак масштаби малого підприємництва в Україні залишаються досить скромними, а рівень його розвитку далеким від оптимального. Перманентно зменшуються і без того невеликі середні розміри МП. На сьогодні серед-ньостатистичне українське МП відноситься до класичної категорії мікро-підприємств, але законодавчо вона не визначена. Відповідно й офіційна статистика в повному обсязі щодо них не оприлюднюється. Разом з тим такий вид МП має значно ширші перспективи для економічного розвитку порівняно з підприємництвом без утворення юридичної особи (ФО--СПД).

Кількість робочих місць у малому підприємництві, зокрема на МП, ще мало позначається на зайнятості в цілому в економіці. Відповідно ускладнюється розв'язання гострих соціальних проблем, зокрема прихованого безробіття. Частка виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) на МП у загальних обсягах виробництва незначна. Виробничі результати економічно активних підприємств та продуктивність праці зайнятих на них зростають повільно.

Залишають бажати кращого офіційні показники, що характеризують фінансовий стан МП. Рентабельність їх діяльності низька, питома вага збиткових підприємств занадто висока. Фінансові проблеми не дозволяють МП розвивати такі напрями своєї діяльності, як маркетинг, реклама на внутрішньому і зовнішньому ринках, патентування продукції, навчання працівників, хоча підприємці вже досить чітко усвідомлюють необхідність таких витрат для розвитку своїх підприємств.

Діяльність більшості СМП зосереджена в торговельно-посередницькій сфері. Значною, а нерідко домінуючою, є питома вага таких операцій в діяльності багатьох МП у матеріальному виробництві, оскільки підприємницька діяльність у виробничій сфері для СМП невигідна. Тому стратегія виживання виробничих підприємств у малому бізнесі полягає в тому, що вони або доповнюють основну діяльність комерційною, або згортають виробництво. Тим самим стримується зростання реального сектора економіки. У цьому контексті до небажаних наслідків може призвести відсутність чітко визначених пріоритетів державної підтримки розвитку малого підприємництва за окремими видами економічної діяльності.

Незважаючи на позитивні зрушення в розвитку інфраструктури підтримки підприємництва (мережа бізнес-центрів, інформаційних та консультаційних фірм, бізнес-інкубаторів тощо), серед основних проблем, що ускладнюють діяльність СМП, -- труднощі з отриманням інформації як законодавчого характеру, так і про кон'юнктуру ринку, постачальників, споживачів, можливості одержання допомоги від українських і міжнародних організацій тощо.

В малому підприємництві значна питома вага припадає на тіньову діяльність. Це негативно позначається на основних показниках функціонування МП, зокрема на обсягах виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) та фінансових результатах. Недосконалість правової бази, необґрунтована жорсткість дій контролюючих органів, надмірний адміністративно-бюрократичний тиск, функціонування судово-правоохоронної системи не на користь особистої безпеки підприємця і безпеки його бізнесу в комплексі зумовлюють відхід СМП у тіньову економіку, специфічні методи господарювання в якій забезпечують їх діяльності відносну стабільність і захищеність.

На інтенсивність проявів зазначених об'єктивних закономірностей розвитку малого підприємництва суттєво впливають суб'єктивні чинники. Про це свідчить очевидна нерівномірність його розвитку в регіонах, зокрема, подібних за спрямованістю економічного потенціалу, демографічними, соціальними та іншими ознаками. Передусім це стосується малих міст, приблизно однакових за чисельністю населення, кількісними та якісними параметрами соціально-економічного розвитку. Диспропорції простежуються навіть на рівні сусідніх районів, єдиною істотною відмінністю між якими є назва.

Разом з тим існують очевидні адміністративні перешкоди на шляху розвитку малого підприємництва. Вони пов'язані, насамперед, з правовим нігілізмом, недостатньою професійною підготовкою та безвідповідальністю окремих представників місцевої виконавчої влади та органів самоврядування. Більшість підприємців вважають втручання в свою діяльність з боку місцевої влади значним (вони перш за все звертають увагу на свавілля чиновників у трактуванні законодавства).

Відносини підприємців з місцевою владою в цілому є досить складними й суперечливими. Проведений аналіз свідчить, що, з одного боку, в багатьох регіонах мале підприємництво закономірно набуває вагомості та поступово стає надійною опорою влади у розв'язанні економічних та соціальних проблем на місцевому рівні. З іншого -- малий бізнес перебуває в значній залежності від місцевої бюрократії. Загального поширення набула практика вилучення у підприємців та підприємств значних фінансових і матеріальних коштів в обмін на видачу тих або інших дозволів, узгодження різноманітних документів, хоча виконання цих робіт входить в коло службових обов'язків посадових осіб. За вирішення тих чи інших питань підприємці змушені перераховувати кошти до різноманітних позабюджетних чи «благодійних» фондів, на благоустрій району чи міста, оплачувати послуги певних приватних підприємств тощо.

Встановлені на місцях сертифікаційні, ліцензійні (дозвільні) та інші бар'єри й обмеження породжують факти зловживань з боку органів виконавчої влади, окремих їх працівників, лобіювання інтересів одних підприємницьких структур та дискримінацію інших.

Придбання або оренда приміщень (земельних ділянок), як і раніше, залишається однією з найгостріших проблем для СМП, передусім для новостворених. Маніпулювання орендними ставками, їх нестабільність, непередбачуваність змін істотно гальмують здійснення виробничих інвестицій, оскільки відсутні реальні гарантії дотримання та виконання орендних договорів. Місцева влада, за рідкісним виключенням, мало сприяє СМП у пошуку й оренді приміщень. Більше того, одержана від підприємців інформація щодо наявності вільних приміщень нерідко використовується для передачі їх підконтрольним підприємствам або тримається «про запас» до кращих часів. Все це зумовлює подальше економічне та соціальне розшарування міст і районів, значне випереджання в розвитку одних і занепад (деградацію) інших, загострення проблем депресивних територій.

Не менш стримуючим чинником виступають відцентрові тенденції в середовищі самих підприємців. їх громадських об'єднань щодо забезпечення належного громадського контролю за діяльністю владних структур у сфері підприємництва та налагодження конструктивного діалогу між владою та підприємцями.

Різного роду спілки, союзи й асоціації в малому підприємництві роз'єднані, їх зусилля розпорошені, внаслідок чого вони не користуються довірою та підтримкою з боку значної кількості підприємців. Як свідчать соціологічні дослідження, більшість підприємців вважають, що помітного впливу громадських підприємницьких об'єднань на розвиток підприємництва не відчувається. Слабкою є їх роль з точки зору практичної допомоги, насамперед у питаннях позасудового захисту підприємців, інформаційних і консультаційних послуг. Чимало громадських об'єднань підприємців, зокрема на місцях, є мало чисельними, а їх діяльність віртуальною. Вони не представляють спільних інтересів і створюються переважно для реалізації комерційних інтересів та політичних амбіцій лідерів.

Слід зазначити, що більшість гострих проблем у малому підприємництві на місцевому рівні мають похідний характер. У цьому контексті важливим є розуміння того, що розрізненими, «точечними» зусиллями або певними адміністративними заходами в окремих районах чи областях кардинально змінити загальну ситуацію на краще неможливо. Зазначені проблеми тією чи іншою мірою характерні для всіх регіонів.

Загальнонаціональними проблемами є створення належного нормативно-правового підґрунтя сталого розвитку малого підприємництва, реформування систем державної реєстрації та оподаткування підприємництва, а також удосконалення форм і методів адміністрування малого підприємництва в цілому, зокрема забезпечення ефективної реалізації аналітично-прогнозних і моніторингових функцій держави на базі всебічної та достовірної інформації щодо функціонування малого бізнесу.

Зосередивши зусилля переважно на макроекономічних реформах, законодавча і виконавча влада ще мало приділяють уваги малому підприємництву. Незважаючи на декларації щодо сприяння малому бізнесу, у владних структурах нерідко побутує думка, що його розвиток не є вирішальним чинником у проведенні економічних реформ. Через небажання сприймати мале підприємництво як рівноправного суб'єкта економічних відносин, найактивнішого і наймобільнішого учасника процесу ринкових перетворень цей сектор економіки не отримує адекватної державної підтримки, а його потенціал залишається нереалізованим. В сучасних умовах його економічна вага ще недостатня для того, щоб справляти відчутний позитивний вплив на соціально-економічні процеси, пов'язані з формуванням розвинутих ринкових відносин у країні. Існують серйозні економічні ризики та адміністративні бар'єри для виходу нових підприємств на ринок і розвитку їх діяльності.

Поступове зростання зайнятості, обсягів виробництва, інвестиційної активності МП, збільшення податкових надходжень від СМП дозволяють зробити висновок про певну стабілізацію в розвитку малого підприємництва. Але гальмування темпів зростання кількості МП, в цілому низький рівень зайнятості в малому підприємництві, подрібнення підприємств та періодична стагнація їх економічної активності на тлі значної частки тіньової діяльності викликають велике занепокоєння з точки зору перспектив розвитку цього важливого сектора національної економіки.

Основне питання полягає в тому, як довго зможе продовжуватися кількісне зростання малого підприємництва і чи буде воно стійким, якщо досі не усунено чинники, які стримують його розвиток. Очевидним залишається одне: не вирішення нагальних проблем малого бізнесу може істотно загальмувати ті позитивні зрушення, які простежуються в економіці. Без енергійного комплексного впливу держави на економічні, фінансові, інституційні, інфраструктурні та адміністративно-регуляторні засади функціонування малого підприємництва подальший спонтанний розвиток ситуації в цьому секторі економіки матиме руйнівні наслідки в стратегічному плані. Він потенційно загрожує втратою існуючих базисних передумов (потужного трудового, інтелектуального, виробничого, науково-технічного потенціалу нації) для сталого довготривалого зростання, поглибленням структурних деформацій, спотворенням основних економічних пропорцій. Україна може назавжди залишитися на узбіччі світових процесів поділу праці та виробництва.

Проведений аналіз свідчить, що основними чинниками гальмування розвитку малого підприємництва в Україні, як і раніше, залишаються:

Не системність та суперечливість законодавства з питань підприємництва в цілому та малого бізнесу зокрема;

домінування фіскальної складової в системі адміністрування податків, що виштовхує СМП у тіньову економіку;

недостатня державна підтримка МП, хаотичність, фрагментарність та нескоординованість державної політики щодо підтримки малого бізнесу, відсутність ефективних механізмів її реалізації;

обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення, насамперед підприємців-початківців;

недосконалість системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності. Йдеться про нестачу фахівців та низький освітній рівень підприємців з питань маркетингу, менеджменту, реклами тощо, оскільки саме ці напрями діяльності в умовах гострої конкуренції значною мірою визначають успіх на ринку не тільки великих корпорацій, а й МП;

відсутність стимулів для інноваційної діяльності та інвестицій;

необґрунтовані ускладнення, у тому числі міжвідомчого характеру, в системі обліку та статистичної звітності СМП;

не сприйняття позитивної ролі підприємців у ринкових перетвореннях окремими верствами населення, складність психологічної адаптації суспільства до нового соціального інституту.

Однією з основних умов подолання зазначених негативних тенденцій повинна стати активна і виважена державна політика стосовно малого бізнесу, що враховує галузеві й регіональні особливості розвитку цього сектора економіки, супроводжується реалізацією ефективних заходів державної підтримки на національному, регіональному та місцевому рівнях.

У країнах з ринковим господарством велика суспільно-політична і економічна вага малого підприємництва зумовлює відповідну увагу до цього сектора економіки з боку держави, широкомасштабне та ефективне сприяння його розвитку. Більше того, всебічне заохочення й підтримка малого підприємництва вважається там невід'ємним елементом національної безпеки. Так, згідно з чинним законодавством США «збереження і поширення вільної конкуренції є підґрунтям не тільки для економічного добробуту, а й для безпеки Нації. Така безпека і добробут не можуть бути реалізовані, якщо не заохочувати і не розвивати реальні та потенційні можливості малого бізнесу. Це задекларована політика Конгресу, якій Уряд має допомагати, радити, сприяти, і яку повинен захищати, наскільки це можливо, в інтересах підприємств малого бізнесу з метою захисту вільно конкуруючих підприємств...».

Досвід розвинутих країн свідчить, що із збільшенням частки малого підприємництва в економіці стає потужнішою та її частина, яка безпосередньо регулюється ринком. Відповідно звужуються можливості для регуляторних впливів за допомогою наказів, інструкцій та розпоряджень. Ця загальна закономірність виявляється на тлі динамічних змін усередині самого малого підприємництва. Обмеженість власних ресурсів і підвищений ризик у гострій конкурентній боротьбі призводять до постійного оновлення в секторі МП. Значна частина підприємств ліквідується або згортає діяльність. Частина успішних МП переходить до категорії середніх підприємств. За даними спеціальних досліджень, із 100 новостворених МП, що розпочинають діяльність одночасно, через рік існування зазнають невдачі 20, на кінець другого -- ще 17, через 3 роки їх залишається близько половини і, нарешті, через 5 років -- не більше третини. Однак ще більше підприємств у ринок входить, на місці ліквідованих підприємств постійно народжуються нові. При цьому загальна кількість МП, зайнятість в них працівників та обсяги виробництва, як правило, збільшуються. В умовах загальної макроекономічної стабільності подібні інтенсивні внутрішні реорганізації усередині малого підприємництва свідчать про життєздатність сектора МП, спроможність самовідтворення, високий ступінь інтегрованості у систему господарювання.

Дієвість зазначених механізмів ринкової саморегуляції малого підприємництва визначається багатьма чинниками. Основними з тих, від яких насамперед залежить повноцінне входження малого підприємництва в систему ринкових відносин, є:

простота та прозорість адміністративних правил, які регулюють започаткування підприємницької діяльності;

доступність та дешевизна кредитів, система кредитних гарантій для малого бізнесу, передусім державних;

економічно обґрунтовані розміри податкового навантаження, стабільність та простота системи адміністрування податків;

ефективна цільова державна політика з підтримки малого підприємництва відповідно до чітко визначених пріоритетів;

стабільність створюваного державою бізнес-середовища та «правил гри», розвинутість ринкової інфраструктури тощо.

Основні напрями державної політики та актуальні заходи щодо розвитку малого підприємництва відомі. Вони досить повно відображені у відповідних нормативно-правових документах та публікаціях.. Суть справи полягає в переході від декларацій про наміри до реальних практичних дій. Разом з тим, як свідчить проведений аналіз, існує низка принципових проблем, яким слід приділити особливу увагу.

Ні економічно, ні соціально, ні політично мале підприємництво не набуде ваги у суспільстві, не стане помітним і впливовим, не вийде з «тіні», якщо не буде створено відповідне нормативно-правове підґрунтя для його розвитку. Практика підприємництва сьогодні набагато випереджає формування адекватного законодавчого поля. Звідси -- численні порушення законів, ігнорування норм, правовий нігілізм. У цьому контексті, керуючись національними інтересами, необхідно відкрити громадянам простір для започаткування своєї справи, вияву економічної активності, ініціативи, зробивши більш чіткими та зрозумілими для пересічного підприємця вимоги, процедури і відповідальність держави щодо регулювання підприємницької діяльності. Одночасно слід звузити можливості для регуляторної нормо творчості центральних і місцевих органів влади, заповнивши відповідні прогалини у підприємницькому законодавстві, усунувши суперечливість окремих норм.

На часі -- своєрідна «інвентаризація» правового поля підприємництва, оскільки ілюзій бути не повинно: тільки прозорі, максимально повно закріплені на законодавчому рівні відносини між державою і підприємцями можуть дати новий імпульс розвитку малого підприємництва та вітчизняної економіки в цілому.

Найбільше проблем для малого підприємництва сьогодні в сфері оподаткування. Загальне податкове навантаження на СМП високе і не дає достатніх можливостей для розвитку. Але це лише зовнішній зріз проблеми і не він є основним. Значно більша небезпека для ефективної діяльності СМП полягає у глибинних перекосах в реалізації загальноекономічних функцій податкової системи. Йдеться, насамперед, про істотне переважання в оподаткуванні фіскальної (наповнення доходної частини бюджету) складової над виробничо-стимулюючою, спрямованою на те, щоб надмірне фіскальне навантаження не підривало стимули до підприємницької діяльності.

Зарубіжний досвід свідчить про постійний пошук механізмів оптимального поєднання зазначених функцій з метою швидкого зростання бізнесу, незалежно від того, на які форми податкового стимулювання робиться акцент в тій чи іншій країні. В Україні ж навіть спеціальні спрощені режими оподаткування для малого підприємництва загалом не стимулюють розширення власної справи, а, навпаки, змушують підприємців дробити бізнес з метою його збереження. Внаслідок цього відбувається підміна основних цілей розвитку малого підприємництва, деформується менталітет підприємців. Замість легального збільшення прибутку шляхом нарощування виробництва, створення додаткових робочих місць, зростання оборотів, реальний обсяг операцій, прибутку і, відповідно, податки починають приховуватися. Закономірно простежується такий небажаний відплив приватного капіталу в тіньову економіку.

Слід зазначити, що діяльність значної частини підприємців нині спрямована лише на просте відтворення елементарних засобів існування для себе і членів сім'ї. За таких умов значного поширення набувають операції з більш дешевими контрабандними та контрафактними (підробленими) товарами. Особливо помітно це в торгівлі, де подібні механізми призводять до формування середовища, сприятливого для здійснення нечесної торгової практики. Зокрема, за оцінками фахівців, поза межами стаціонарної роздрібної торгівлі в країні реалізується майже 60% продовольчих та до 40% непродовольчих товарів.

У зв'язку з цим спеціальні режими оподаткування СМП, які набули значного поширення і в перехідний період створення початкових капіталів є економічно та соціально доцільними, потребують невідкладного суттєвого удосконалення. Але не шляхом механічного, чисто адміністративного звуження сфери застосування, як це нерідко буває на практиці, а за допомогою економічних важелів, поетапної модернізації та чіткої структуризації. Вони мають стати дієвими формами легалізації малого бізнесу, підвищення рівня його законослухняності, засобом наповнення бюджетів та подолання існуючих розривів між ним та середнім і великим бізнесом, чинником взаєморозуміння між владою і підприємцями, тобто не стримувати, а, навпаки, стимулювати розвиток малого бізнесу. І не тільки збільшення кількості відповідних суб'єктів, а й їх укрупнення, у тому числі по лінії: самозайнятість населення (ФО-- СПД) -- мікропідприємство -- МП -- середнє підприємство.

Спрощені режими оподаткування повинні бути диференційованими як за категоріями СМП, так і за видами економічної діяльності -- виробництво, торгівля, послуги, інноваційна діяльність тощо, ґрунтуватися на мінімізації особистих контактів підприємців з податковими органами. При цьому, чим

глибшою та детальнішою буде така диференціація, тим менше місця залишиться для ухилення від оподаткування, різного тлумачення конкретних механізмів оподаткування з точки зору бухгалтерського обліку. Звузяться можливості для корупційної діяльності, прозорішою та гнучкішою стане вся податкова система. Крім того, вона спроститься, оскільки окремі новації чи зміни в ній у більшості випадків стосуватимуться не всіх СМП одночасно, а лише певних сегментів, зрушення в яких об'єктивно вимагатимуть відповідних регуляторних удосконалень системи оподаткування.

Слід відзначити й необґрунтовану у багатьох випадках жорсткість дій контролюючих органів, а також надмірність податкового тиску саме в секторі малого підприємництва, на які накладається штучна його нерівномірність внаслідок реалізації вузьких інтересів окремих потужних фінансово-промислових груп у частині податкових і кредитних пільг для великих підприємств за відсутності дієвих механізмів контролю за їх використанням, запровадження різноманітних механізмів і схем ухилення від оподаткування.

Подібна структурна політика -- точніше, відсутність такої, вочевидь створює своєрідний ефект мультиплікатора, тільки на відміну від розвинутих країн із знаком «мінус». Це реально загрожує у недалекому майбутньому посиленням неконтрольованого впливу незначної кількості підприємств на загальну економічну ситуацію в державі з можливостями її штучної дестабілізації, подальшою «тінізацією» малого підприємництва, поглибленням розриву між великим і малим бізнесом.

З патерналістської на партнерську має змінитися роль органів державної влади у відносинах з підприємцями, а також ставлення до громадських об'єднань підприємців. У підприємницькому середовищі акценти повинні зміститися у бік активізації діяльності саморегулівних бізнесових об'єднань, оскільки від консолідації самих підприємців безпосередньо залежить реалізація потенціалу малого підприємництва.

У більшості країн світу різноманітні бізнес-асоціації та громадські об'єднання підприємців є невід'ємним елементом громадянського суспільства, а ефективність їх діяльності -- показником спроможності підприємницького загалу до самоорганізації, цивілізованого захисту та лобіювання власних інтересів. Наприклад, у США функціонує понад 7 тис. торговельно-промислових палат (національних, регіональних, в окремих штатах і містах), а кількість професійних бізнес-асоціацій, які діють за принципами добровільності, рівноправності та неприбутковості, значно перевищує 3 тис.

Розвиток малого бізнесу безпосередньо залежить і від підвищення культури ведення бізнесу, яка залишається сьогодні в багатьох випадках низькою. Змінити ситуацію на краще тут повинно саме підприємницьке співтовариство шляхом переорієнтації пріоритетів діяльності громадських об'єднань підприємців з політичного поля на розв'язання економічних і соціальних проблем підприємництва, захист і всебічну підтримку успішних підприємців, поширення їх досвіду і методів ведення бізнесу тощо.

На порядок денний все очевидніше постають питання делегування певних державних регуляторних функцій підприємцям, їх асоціаціям і об'єднанням. У цьому зв'язку необхідно визначитися з межами державного управління у сфері підприємницької діяльності, напрямами державної політики, для реалізації яких мають бути залучені громадські об'єднання підприємців як самодостатня сила, здатна взяти на себе відповідальність за наповнення бюджету та створення робочих місць. Тільки розгалужена мережа потужних регіональних і галузевих асоціацій підприємців, зініційована знизу, сприятиме формуванню реальної соціально-політичної сили, яка обстоюватиме інтереси малого бізнесу не тільки на регіональному, а й на національному рівні.

Проведений аналіз засвідчив, що розвиток малого підприємництва в Україні є результатом багатьох суперечливих та неоднозначних тенденцій як на загальноукраїнському, так і на регіональному та місцевому рівнях. У багатьох аспектах він характеризується віртуальністю, залишаючись в цілому спонтанним, хаотичним процесом. Існує й значна кількість перешкод, переважно суб'єктивного характеру, на шляху започаткування і розширення бізнесу. Вони стримують ділову ініціативу й активність, обмежують законне право на здійснення підприємницької діяльності, гарантоване Конституцією. У зв'язку з цим слід зазначити, що розвинуті країни світу сильні насамперед своїми підприємцями, а також правом кожного, хто хоче бути підприємцем, вільно, але прозоро і законно займатися бізнесом.

Висновки та рекомендації

Мале підприємництво в Україні розвивається «не завдяки, а всупереч». Всупереч всім штучним перешкодам, неувазі, байдужості чиновників, слабкості, непослідовності та декларативності державного регулювання у цій сфері. Разом з тим підприємництво -- це та сфера суспільних відносин, де переплітаються функції різних органів влади, як центральних, так і місцевих, а питання сприяння його розвитку є міжвідомчими. У цьому контексті саме держава має вжити заходів щодо зменшення втручання у підприємницьку діяльність, перетворивши бюрократичні механізми «адміністрування бізнесу» на гнучку, мобільну й ефективну систему його підтримки на всіх рівнях державного управління, невід'ємними елементами якої мають бути громадський контроль і заінтересована участь самих підприємців та їх об'єднань. Зважаючи на принципову важливість цієї проблеми, ключовими напрямами розвитку і підтримки малого підприємництва мають бути, насамперед, такі:

усвідомлення суспільством ролі та місця малого бізнесу як невід'ємної складової системи гарантій національної безпеки, оскільки розвинуте й ефективне мале підприємництво є потужною противагою будь-яким соціально-політичним і економічним потрясінням, важелем забезпечення балансу інтересів у системі суспільних відносин;

дебюрократизація діяльності органів, уповноважених здійснювати державну політику з розвитку підприємництва, підвищення їх моніторингової та аналітико-прогнозної ролі, якісне поліпшення координації зусиль щодо ресурсного, насамперед фінансового, забезпечення малого бізнесу;

системна взаємодія законодавчої, виконавчої та судової гілок державної влади у здійсненні регуляторної політики, підвищення відповідальності органів державної влади і органів місцевого самоврядування за прийняті рішення та їх наслідки;

дієвий захист малого бізнесу, конституційних прав приватної власності і на підприємницьку діяльність, утворення спеціальної правозахисної інституції у сфері підприємництва, якій були б надані певні повноваження з розроблення пропозицій щодо напрямів урядової політики у зазначеній сфері та яка б здійснювала досудовий захист підприємців, представляла точку зору й інтереси малого підприємництва у відносинах з державними установами, органами місцевого самоврядування;

консолідація зусиль, спрямованих на реалізацію спільних інтересів у функціонуванні приватного бізнесу, створення ефективних механізмів виробничої взаємодії малих і великих підприємств, цілісних виробничо-інтегрованих систем, зокрема шляхом розвитку інфраструктури ринку субконтрактації, використання сучасних, у тому числі так званих кластерних, технологій для економічного та соціального розвитку територій;

впровадження принципово нових підходів до оподаткування малого підприємництва, заснованих на розумінні важливої ролі малого бізнесу в загальному прогресі економіки та суспільства, у забезпеченні якого фіскальні методи прямого наповнення доходної частини державного бюджету є лише однією із складових системи адміністрування податків;

перенесення акцентів у підтримці підприємництва на регіональний і місцевий рівні шляхом розроблення та впровадження цільової державної програми розвитку малого підприємництва у малих містах і районах України з відповідним фінансуванням та механізмами громадського контролю за її виконанням;

формування норм сучасної ділової етики у підприємницькому середовищі, запровадження відповідно до світового досвіду різноманітних професійних і галузевих «етичних кодексів», «правил етичної поведінки», «кодексів чесних правил» тощо, в тому числі у відносинах малого і великого бізнесу, та чітке їх дотримання самими підприємцями.

Реальне просування у цих напрямах дасть змогу оптимізувати інституційну та регіональну структуру економіки, прискорити формування сприятливого конкурентного ринкового середовища, забезпечити якісний прорив у розвитку підприємництва, фінансово-економічну стійкість малого бізнесу та ефективність його функціонування. У контексті економічної стратегії це означатиме загальне зростання національної економіки, інтенсифікацію політики зайнятості та доходів населення, підвищення добробуту і якості життя громадян.

Література

Public Law 85-536, 85-th Congress, July 18, 1958

Н.Окрошко Качество как единственный путь к выживанию - Экономика Украины, №2, 2008 , с. 83-85

Мале підприємництво в Україні. Перспективи розвитку - Економіка України, № 2, 2010, с. 26 -34.

Размещено на http://www.allbest.ru/