Інноваційна діяльність

Лідерами інноваційного розвитку являються США, Японія та деякі країни Західної Європи. Однак за останні 10-15 років спостерігається процес поглиблення розриву в технологіях та розвитку науки між Україною та світовими лідерами, відставання від країн Південно-східної Азії, Бразилії, Китаю [5].

Інноваційний розвиток країн іде шляхом створення інноваційних структур. Приблизно 200 інноваційно-технологічних центрів працюють сьогодні в Німеччині. У Китаї понад 10 років реалізується програма інноваційно-технічного розвитку країни, створено 52 технопарки, в кожному з яких функціонує до трьох інноваційних центрів, які створюють умови для підтримки інноваційного підприємництва. Особлива увага в багатьох країнах надається сьогодні технопаркам як одній з найефективніших форм підвищення ефективності інноваційної діяльності[1].

Висновки

2. Роль економічного обґрунтування нововведень у процесі їхньої мотивації.

3. Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні.

4. Розроблений внутрішньоорганізаційний шлях нововведеня на підприємстві.

5. Запропнована стратегія впровадження інновацій на підприємстві Агроцех №64

Можемо зробити наступні висновки:

Стратегічне управління інноваціями вирішує широкий спектр питань планування та реалізації інноваційних проектів і програм, які розраховані на якісні зміни в діяльності організації на ринку , виробництві або соціальній сфері підприємства (організації).

Інноваційна стратегія - один із засобів досягнення цілей організації, який відрізняється від інших засобів своєю новизною, передусім для даної організації, для галузі ринку, споживачів, країни в цілому.
Будь-які стратегічні кроки організації мають інноваційний характер, оскільки вони так чи інакше ґрунтуються на нововведеннях в економічній, виробничій, збутовій чи управлінській сферах.[8]

З метою планування інноваційних процесів доцільно стратегії інновацій розглядати окремо. Стратегія нововведень (інноваційна політика) передбачає об'єднання цілей технічної політики та політики капіталовкладень і спрямована на впровадження нових технологій і видів продукції, послуг.
За своїм змістом інноваційна стратегія враховує основні базисні процеси в організації і в її зовнішньому середовищі, можливості зростання інноваційного потенціалу організації.

Саме інноваційні стратегії є основою сучасного розвитку в умовах постійних змін навколишнього середовища.

В основі розробки інноваційної стратегії мають лежати стратегічні управлінські рішення, які:

1. орієнтовані на майбутнє і на постійні зміни середовища;

2. пов'язані з залученням значних матеріальних ресурсів, широким використанням інтелектуального потенціалу;

3. характеризуються гнучкістю, здатністю адаптуватися до змін ринкових умов;

4. ураховують неконтрольовані організацією зовнішні чинники [3, c. 98].

Інноваційними стратегіями можуть бути: інноваційна діяльність організації, що спрямована на одержання нових продуктів, технологій і послуг; застосування нових методів НДДКР, виробництва, маркетингу й управління; перехід до нових організаційних структур; застосування нових видів ресурсів і нових підходів до використання традиційних ресурсів.

Отже, Україні доцільно скористатися досвідом інших країн для активізації розвитку інноваційної сфери, розробити стратегію розвитку та специфіку державного правління, виконати першочергові завдання з підвищення інноваційного потенціалу та створити сприятливі умови для збільшення капіталовкладень в інноваційну сферу. У сучасних умовах знання набули статусу економічного ресурсу, а інформаційні технології повністю змінили світове господарство. Тому, для покращення ефективності роботи підприємства слід розробляти окремий для кожного алгоритм стратегічного планування інноваційної діяльності та широко впроваджувати його.

Список використаних джерел

1. Гончарова Н.П. Інноваційна економіка: проблеми і пріоритети//Актуальні проблеми економіки.-2009.-№6.-С.11-19.

2. Дзись Г.В.; Канищева Н.И. Проблемы инновационной деятельности в Украине // Инвестиционное проектирование устойчивого регионального развития.- Донецк: ИЭП. НАН. Украины.- 1998.- с.3-6.

3. Кузнецова Н.Б. Кадри інноваційного типу: сутність, значення та особливості формування в умовах розвитку інноваційної економіки//Актуальні проблеми економіки.-2009.- №6.-С.115-121.

4. Назарчук В.Л. Современные общемировые тенденции развития инноваций // Актуальні проблеми економіки.-2008. - №9. - С.25 - 30.

5. Михайловська О. Інноваційний прорив України: політичний міф чи реальна можливість у глобалізованому світі // Економіст. - 2008. - №8. - С.34 - 38.

6. Ильенкова С.Д., Гохберх Л. М. Инновационный менджмент: Учебник для вузов. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 327 с.

7. Инновационный менеджмент. Под ред. Ю.Н. Василенко. - К.: Освіта, 1999. - 234 с.

8. Каракай Ю. Роль держави у стимулюванні інноваційної діяльності / Ю. Каракай // Економіка України. - 2007. - № 3. - С. 14-22.

9. Федулова Л. Развитие национальной инновационной системы Украины / Л. Федулова, Н. Пашута // Экономика Украины. - 2005. - № 4. - С. 35-47.

10. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: Закон України. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=433-15.

11. Про інноваційну діяльність: Закон України. - Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=40-15.

12. Федулова Л.І., Шовкун І.А. Підходи до формування дієвої інноваційної стратегії України // Наука та інновації. 2009. Т. 5. № 3. с. 5-15.

13. В.С. Шовкалюк. Законодавче забезпечення розвитку інноваційної діяльності: стан та проблеми. // Наука та інновації. 2008. Т 4. № 5. с. 21-32.

14. В.Я. Тацій. Проблеми правового забезпечення інновайного розвитку України: стан та перспективи. // Наука та інновації. 2008. Т 4. № 5. С. 33-38.

15. Інноваційний потенціал підприємства: сутність, складові та принципи формування / Г.І. Капінос, О.М. Радюк // Наука й економіка: Наук.-теор. журнал Хмельниц. екон. ун-ту. - 2007. - №2. - с. 130-136.

16. Інноваційний потенціал як оцінка рівня готовності підприємства до здійснення інноваційної політики. / А.А. Коваль // Вісн. Київ. нац. ун-ту технології та дизайну. - 2007. - Т. І, №5. - с 269-272.

17. Концептуальні основи управління інноваційним потенціалом підприємства / А.А.Гайдук // Вісн. Акад. праці і соц. Відносин Фед. профсп. України. - 2007. - №2. - с. 41-45.

18. Методичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу підприємства / І.В.Грабовська, І.С. Голоднюк // Наука й економіка: Наук.-теор. журнал Хмельниц. екон. ун-ту. - 2007. - №2. - с. 48-56

19. Мойсеєнко І.П. Інтелектуальний потенціал інноваційного розвитку підприємства // Наука та наукознавство. - 2007. - №4. - с. 8-14.

20. Чухно А. Інтелектуальний капітал: сутність форми і закономірності розвитку// Економіка України. - 2002. - №12(493). - С.61-67.

21. Чухрай Н.І. Інноваційна діяльність в Україні в контексті сучасних тенденцій розвитку світової економіки // Маркетинг в Україні. - 2000. - № 4 (спецвипуск). - С. 122-123

Размещено на Allbest.ru