Продуктивність праці: показники, методи вимірювання та чинники зростання

Оскільки збільшення суспільного продукту в розрахунку на душу населення означає підвищення рівня споживання, а отже, і рівня життя, то економічне зростання стає однією з головних цілей держав з ринковою системою господарювання. Розвиток економіки, підвищення національного добробуту залежить від подальшого підвищення продуктивності праці.

Національний дохід, або валовий національний продукт, у разі підвищення продуктивності збільшується швидше, ніж показники витрат. Зниження ж продуктивності призводить до інфляції, пасивного торговельного балансу, повільних темпів зростання або спаду виробництва і до безробіття. [1,с.356]

Така ситуація нині характерна для України. Рівень продуктивності праці у народному господарстві та промисловості країни досить низький. Останнім часом спостерігається тенденція до його зниження. З огляду на це, значення продуктивності праці посідає одне з першочергових місць в економіці держави. Тому, на сьогодні основним завданням має стати підвищення рівня продуктивності праці, зведення його до такої межі, яка б забезпечувала беззбитковість підприємств, збільшення обягів випуску продукції. [16]

Як свідчить зарубіжний досвід, змінити таке становище можливо лише підвищенням продуктивності не тільки за рахунок оптимального використання ресурсів, а й створенням рівноваги між економічною, соціальною та політичною структурами суспільства.

В Україні в ринковій економіці, створення конкурентоспроможної продукції, збільшення обсягу продажу можливо лише за умови ефективного використання ресурсів на кожному робочому місці, підприємстві, тобто глибокої реформи системи управління, виробництва і реалізації продукції, узгодженої з такими перетворювальними процесами, як приватизація, реструктуризація та адаптація до міжнародних стандартів. Зростання продуктивності також сприятиме підвищенню зайнятості. Але підвищення продуктивності праці не може відбуватися без такого поняття як мотивація. Спонукання до праці відбувається завдяки мотивування. [7,с.88] Таким чином, поняття мотивації тісно зв'язано з продуктивністю, а також з проблемою керування персоналом. Нові економічні відношення, породжені перехідним періодом, висувають і нові вимоги до персоналу. Це не тільки добір, навчання і розсташування кадрів, але і формування нової свідомості, менталітету, а отже, і методів мотивації.

У дійсний час, при переході до ринкових відносин, основним мотивуючим чинником працівників є бажання мати гарантовану заробітну плату. При цьому ні інтенсивність, ні якість праці в розрахунок не беруться, переважає бажання мати спокійну роботу з невеликим, але гарантованим заробітком, ніж інтенсивну роботу з високою оплатою.

Щоб недозволити втрату потенційного прибутку, керівник повинен добитися максимальної віддачі від своїх підлеглих. Для еффективного управління таким ресурсом як люди керівнику необхідно виділити визначені параметри роботи, що доручається підпорядкованим, змінюючи ті, які можуть впливати на психологічні стани виконавців, тим самим мотивируя або демотивируя їх. Грамотно спроектована робота повинна створювати внутрішню мотивацію, відчуття особистого внеску в що випускається продукцію. Людина - істота соціальна, а значить, почуття співпричетності здатне викликати в ньому глибоке психологічне задоволення, воно так само дозволяє усвідомити себе як особистість.

ВИСНОВКИ

Під продуктивністю праці як економічною категорією заведено розуміти ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створю вати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

Тобто вона показує співвідношення обсягу вироблених матеріальних або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

Отже, кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних чинників. Саме підвищення продуктивності праці є безперечною умовою прогресу і розвитку виробництва.

Підвищення продуктивності праці характеризує економію сукупної (живої, уречевленої і майбутньої) праці. Конкретно воно полягає в тім, що частка живої праці зменшується, а уречевленої збільшується, проте збільшується в такий спосіб, що загальна величина трудомісткості товарів зменшується.

Вимірювання продуктивності праці здійснюється шляхом порівняння результатів праці у вигляді обсягів виробленої продукції (робіт, послуг) із витратами праці (середньооблікова чисельність робітників).

Результативність діяльності підприємства безпосередньо пов'язана з продуктивністю праці членів його колективу. Вона залежить від ступеня впливу ряду факторів (технологічного, організаційного, економічного, соціального характеру).

Оскільки, показники продуктивності праці характеризують якісний бік використання робочої сили на підприємстві. Навіть більше, продуктивність праці є одним із найважливіших узагальнюючих показників діяльності кожного підприємства. Це зумовлює необхідність дуже ретельного вивчення цього показника під час будь-якого аналізу. Продуктивність праці визначають двома способами: кількістю продукції, випущеної за одиницю робочого часу, та кількістю часу, витраченого на виготовлення одного виробу. Останній показник називають трудомісткістю продукції.

Продуктивність праці визначають як у натуральному, так і у вартісному вираженнях. Натуральні вимірники використовують там, де виробляють один вид продукції або кілька дуже схожих виробів. Грошовий вимірник має більш універсальний характер і може бути використаний на будь-якому підприємстві, в галузі тощо. Аналіз розпочинають з оцінки виконання плану з виробітку одного працівника у вартісному вираженні. Потім порівнюють показник звітного періоду (рік, квартал, місяць) з показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств. Від цього загального показника продуктивності праці слід перейти до більш деталізованих показників, таких як виробіток одного робітника, виробіток одного основного робітника тощо. На наступному етапі проводять аналіз основних факторів, що впливали на загальний показник продуктивності праці. Вирішальним фактором є виробіток одного робітника, який, у свою чергу, залежить від факторів використання робочого часу і середньо-годинного виробітку одного робітника. Останній показник формують насамперед фактори технічної оснащеності праці, технології, кваліфікації робітників, інтенсивності праці та ін. Завершають аналіз підрахунком резервів зростання продуктивності праці та опрацюванням заходів з їх реалізації.

Відповідно до запропонованої класифікації резерви зростання продуктивності праці можна об'єднати в такі групи:

- резерви, пов'язані з недовикористанням можливостей особистісного чинника виробництва (соціально-економічних чинників);

- резерви, що виникають в результаті нераціонального поєднання матеріально-технічних та особистісних чинників виробництва (недовикористання організаційних чинників).

До сучасних методів підвищення продуктивності праці відносять: використання гігієнічних та мотиваційних факторів, гендерний та індивідуальний підхід до мотивації і стимулювання працівників, метод культивування цінностей, справедливість винагороди, ергономічний підхід, внутрішня мотивація.

Питання, висвітлені в роботі, є важливими для підприємства та економіки в цілому, адже якби науково-технічний процес не рухався вперед-людина залишатиметься основним фактором виробництва, а її праця матиме величезну вагу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Економіка підприємства: Навч. посібник/ Ред. А. В. Шегда. - К.: Знання, 2005. - 432с.

2. Економіка підприємства: Навч. посібник/ Н. М. Бондар. - К.: А. С. К., 2004. - 400 с.

3. Економіка підприємства: Навч. посібник/ І.О. Семернікова, Н. В. Мєшкова-Кравченко. - Херсон: Олді-плюс, 2003. - 312с.

4. Основи економічної теорії: Навч. посібник/ Ю. В Ніколенко. Знання,2000. - 420с.

5. „Економіка труда і соціально - трудові відносини ”: Навч. посібник/ Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор'єва М.І. - Київ 2005. -375с.

6. Економіка підприємства: Навч. посібник/ О. П. Крайник, Є. С.Барвінська. - 2-е вид. оновлене і доповнене. - Л.: Інтелект-Захід, 2005. - 296 с.

7. Економіка підприємства: Навч. посібник/ Б. О. Жнякін, В. В. Краснова. - Донецьк: Альфа-прес, 2005. - 160 с.

8. Економіка праці: Навч. посібник/ Завіновський Г. Т. - К.: КНЕУ, 2000. - 200 с.

9. Економіка підприємства: Навчальний посібник /За редакцією

О.П.Крайник/ Львів: Національний університет “Львівська

політехніка” “Інтелект-Захід”, 2003. 208 с.;

10. Економіка підприємства: Підручник/ Л.Г. Мельник, О.І.Корінцева, С.М. Ілляшенко, Є.В. Мішенін, О.Ф. Балацький та ін. - Суми,: ВТД “Університетська книга”, 2004.- 648с

11. Стратегія підприємства. Підручник./ Саєнко М.Г. - Тернопіль: «Економічна думка». - 2006. - 390 с.

12. . Планування діяльності підприємства: Підручник./ Турченюк М.О -- К.: Професіонал, 2004. -- 320 с.

13. Економіка підприємства: Підручник /Петрович Й.М.: - Львів „Новий світ - 2000” 2004. 350с.

14. Стаття «РОЗРОБКА І ВПРОВАДЖЕННЯ ПРОГРАМ УПРАВЛІННЯ ПРОДУКТИВНІСТЮ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ», Гарбузюк О.О., Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут".

15. http://ebk.net.ua/Book/OsnEkTeor

16. http://www.refine.org.ua/pageid-1467-1.html

17. http://wolovets.narod.ru/praci5.htm

18. http://studentam.kiev.ua

19. http://www.readbook.com.ua

Размещено на Allbest.ru