Жан Батист Сей як вчений

Размещено на http://www.allbest.ru/

«У країні, яка користується представницьким управлінням, кожен громадянин повинен вивчати політичну економію уже тому, що там кожен покликаний брати участь у обговоренні державних справ. Для того, щоб народ міг скористатися перевагами хорошої економічної системи, ще недостатньо, щоб правителі його були здатні засвоїти найкращі плани, необхідно ще, щоб народ був у змозі сприйняти їх», - писав видатний французький вчений-економіст Жан Батист Сей.

Значення його робіт було в тому, що він заперечував класичну британську трудову теорію вартості. Сей був першим економістом, що намагався замінити трудову теорію вартості суб'єктивною теорією, що мала б базуватися на корисності. Ідея про те, що вартість залежить виключно від корисності, а не від продуктивності праці, звільнила політичну економію від необхідності пошуку теорії розподілення, заснованої на розділенні фізичного додаткового продукту.

«Як справедливо зауважив Сей, найбільш корисно приділити увагу роз'ясненню самих основ нашої науки, оскільки причини існуючих у ній найгрубіших помилок криються у нестачі глибоких знань її елементарних ідей». Так казав Дж.С.Мілль.

Я вибрала темою своєї роботи саме життя та діяльність Жана Батиста Сея, тому що вважаю даного вченого-економіста одним з найвидатніших особистостей економіки XVIII-XIX ст.

Сей був першим або одним із перших на континенті,

Який правально викладав учення Адама Сміта.

Давид Рікардо

Еволюція класичної політичної економії у Франції пов'язана з іменем видатного послідовника та популяризатора учення А.Сміта, найавторитетнішого економіста, лектора і публіциста першої половини ХІХ ст. Жана Батиста Сея (1767-1832), який сприяв, систематизував і творчо розвинув ідеї своїх попередників, обґрунтувавши ряд фундаментальних економічних принципів.

Видатний французький економіст першої третини XIX ст. Жан Батист Сей (1767--1832) народився у сім'ї ліонського купця. Отримав у дитинстві хорошу домашню освіту.

Відданість протестантській церкві змусила сім'ю Ж.Б. Сея емігрувати до Швейцарії. Він залишив на деякий час навчання і працював у торговій конторі батька. Потім разом з братом відвідав Англію, де йому вдалося продовжити освіту. Промисловий переворот та розквіт підприємництва справили значний вплив на світогляд Ж.Б. Сея. Він із захопленням зустрів буржуазну революцію у Франції 1789 р., Жан Батист Сей а у 1792 р. приєднався до якобінців, вступив волонтером у революційну армію і взяв участь у ряді походів. Після повернення з армії Ж.Б. Сей працював секретарем адміністратора Клав'єра -- майбутнього міністра фінансів Франції. Саме в цей період відбулося знайомство Ж.Б. Сея з геніальною працею А. Сміта. У 1794 р. Ж.Б. Сей став редактором солідного журналу, лідером гуртка республіканців, на засіданнях якого обговорювались твори економічного змісту. Перебуваючи на вістрі соціально-політичного життя Франції, він прославився завдяки незалежності та неординарності суджень, критичній оцінці дій уряду та пропозиціям у галузі фінансової політики.

Теоретико-методологічні особливості економічних досліджень Ж.Б.Сея знайшли відображення у його основних працях: «Трактат політичної економії, або Простий виклад способу, яким формуються, розподіляються та споживаються багатства» (1803), «Англія та англійці» (1814), «Катехізис політичної економії» (1817), «Повний курс політичної економії» (1828-1829) [1]. Інші автори, зокрема Канаєв, серед основних праць називає «Повний курс практичної політичної економії» (1803). [2]

Заслугою автора стало визначення політичної економії як науки про виробництво, розподіл та споживання багатства, яке в подальшому набуло широкого визнання. [1]

Характерні риси методології вченого знайшли відображення у визнанні:

· Універсальності та першочерговості фундаментальних економічних законів

· Теоретичного, абстрактного характеру економічної науки, покликаної формулювати принципи, а не рекомендації для державних чиновників

· Необхідності поєднання індуктивного та дедуктивного методів дослідження та запереченні протиставлення теорії і практики

· Започаткував теорію цінності

Трактуючи виробництво як процес впливу на природу, результатом якого є створення багатства, Ж.Б.Сей ототожнював товарну форму останнього з сумою корисних речей. На відміну від попередників, французький дослідник не вважав працю вартісною основою товарів, зазначаючи, що А.Сміт зробив хибний висновок стосовно того, що всі вартості є уречевленою людською працею. Наголошуючи на тому, що корисність становить «першооснову цінності» товарів, Ж.Б.Сей писав: «люди визнають за предметом певну цінність… лише щодо його застосування: що ні на що не годиться, томпу не дають ніякої ціни».

Трактуючи корисність як «здатність відомих предметів задовольняти різні потреби людини», вчений був переконаний у тому, що «виробництво не створює матерії, але створює корисність», яка «надає предметам цінність». [1]

Центральне місце у вченні Ж.Б.Сея займає формулювання «закону ринку»: обмін товару на товар автоматично веде до рівноваги між купівлею-продажем. Джерелом заможності країни є діяльність підприємців та робітників, отже, праця, капітал та земля - рівноправні фактори виробництва. Відповідно 3 рівноправним факторам виробництва формуються 3 види доходів: заробітна плата, відсоток, рента. [2] Ж.Б.Сей дотримувався теорії продуктивності трьох факторів виробництва, але поряд з цим висував також теорії витрат виробництва і попиту та пропозиції. [3]

Кейнс писав про т.зв. «закон Сея» так: «З часів Сея та Рікардо економісти-класики вчили: пропозиція саме зароджує попит; при цьому вони мали на увазі доволі важливе, хоча і не зовсім чітко сформоване положення, що вся вартість продукції повинна бути витрачена прямо чи опосередковано на купівлю продуктів». [5]

Ж.Б. Сей був "економістом пропозиції", який головну увагу приділяв виробництву, виходячи з того, що корисна продукція завжди знайде своїх покупців. Водночас надмірне споживання вчений трактував як процес, який підриває основи нагромадження та призводить до скорочення виробництва і доходів.

Вбачаючи головний інтерес усіх виробників у обміні одних товарів на інші, Ж.Б. Сей відводив грошам роль пасивного знаряддя обміну, тимчасового посередника в товарообмінних операціях, підкреслюючи, що вони "ніякого іншого застосування мати не можуть". Метафорично порівнюючи гроші з візками, які перевозять цінність продуктів, вчений визначив їх як "товар, який кожний бажає придбати не в силу тієї користі, яку він міг би доставляти сам собою, в силу тієї легкості, з якою він міг би обмінюватися на предмети, необхідні для споживання". Звідси вчений робив висновок про те, що гроші виконують лише тимчасову роль у процесі обміну і як тільки відбулися угоди, "завжди виявляється, що за продукти заплачено лише продуктами".

Радянський енциклопедичний словник дає таку характеристику Ж.Б.Сею: «один із початківців вульгарної політичної економії. Заперечував неминучість економічних криз при капіталізмі». [4]

Прихильність до концепції економічного лібералізму, практичний досвід та глибокі теоретичні знання знайшли відображення у праці вченого "Трактат з політичної економії, або Простий виклад способу, яким формуються, розподіляються та споживаються багатства", яка була опублікована у 1803 р. Книга Ж.Б. Сея привернула увагу громадськості й була помічена Наполеоном, який проводив політику жорсткого протекціонізму та всебічного регулювання економіки. Перший консул запросив ученого до себе і запропонував автору доопрацювати твір у дусі урядової політики. Але Ж.Б. Сей відмовився пропагувати політику, яку він уважав згубною для Франції. Результатом цього стала багаторічна опала вченого та заборона перевидання трактату. Залишивши на деякий час економічні дослідження, Ж.Б. Сей відкрив текстильну мануфактуру на якій налагодив роботу передової англійської техніки. Він одночасно виконував обов'язки механіка й управляючого. Це сприяло покращанню матеріального становища вченого і збагатило його економічні уявлення щодо природи і сутності підприємництва. У 1812 р. він повернувся у Париж і здійснив друге видання "Трактату з політичної економії", яке побачило світ у 1814 р. -- після падіння Наполеона та реставрації Бурбонів. Книга принесла Ж.Б. Сею не лише реабілітацію, але і славу. Вона була перекладена багатьма мовами і залишилась основною науковою працею французького дослідника.

У цей період за дорученням уряду Ж.Б. Сей відвідав Англію з метою вивчення досвіду бурхливого економічного розвитку. Отримані вченим враження від поїздки та зустрічей з британськими економістами, зокрема з Д. Рікардо, знайшли відображення у праці "Англія та англійці" (1814), у якій Ж.Б. Сей з гордістю писав про запропоновану йому посаду завідувача кафедри, яку раніше очолював А. Сміт.

При Бурбонах Ж.Б. Сей був обраний академіком. Він продовжував активну наукову діяльність, читав у Парижі курс лекцій з політичної економії. У 1817 р. вийшов у світ концентрований вклад його лекційного курсу "Катехізис політичної економії", який поклав початок традиції короткого (тезисного) викладу теоретичного матеріалу з вказівками на його поглиблене вивчення. У 1817, 1819 та 1826 роках побачили світ ще три доопрацьовані автором видання "Трактату з політичної економії". У 1821 р. книгу було видано англійською мовою і вона на довгі роки стала стандартним підручником з політекономії в Англії та Америці. У 1819 р. Ж.Б. Сей заснував кафедру промислової економіки при французькій консерваторії мистецтв та ремесел, де читав "Курс індустріальної економіки". Досвід, практика, мистецтво систематизації та викладу матеріалу в доступній формі сприяли надзвичайній популярності його лекцій.

З 1830 р. і до останніх років свого життя вчений очолював спеціально створену для нього кафедру політичної економії в Коллеж де Франс. Він вів активну переписку з Т. Мальтусом, Д. Рікардо, С. Сісмонді, став засновником власної школи економічної думки, котру пізніше представляли Ф. Бастіа, М. Шевальє, Ш. Дюнауайте та інші. За кілька років до смерті (1828--1829) Ж.Б. Сей видав "Повний курс практичної політичної економії" у 6 томах. [1]

Ідеї Ж.Б. Сея лягли в основу подальшого дослідження проблем взаємодії попиту та пропозиції, економічної рівноваги, теорії граничної корисності, підприємництва, циклічності економічного розвитку і знайшли відображення у неокласичному напрямі економічної думки. До теоретичних здобутків видатного французького вченого, які в подальшому набули розвитку та визнання, слід віднести:

визначення політичної економії як науки про закони, які управляють виробництвом, розподілом та споживанням суспільного багатства;

теорію трьох факторів виробництва, яка лягла в основу факторного аналізу і методу виробничої функції, які широко використовуються у сучасних економічних дослідженнях;

суб'єктивну концепцію цінності, засновану на аналізі корисності та мотивів ринкової поведінки виробників і споживачів;

концепцію підприємництва, визначення підприємця як організатора, новатора і носія технічного прогресу;

теорію ринків, засновану на аналізі загальної економічної рівноваги та взаємовідносин покупців і продавців.

сей корисність гроші економія

Список літератури

1. «Історія економічних вчень», за ред. В.Д. Базилевича, 582 ст., Київ, 2006.

2. «Экономическая теория», за ред. Канаєва, 638 ст., Москва, 2001.

3. «Основи економічної теорії», за ред. Т.Н. Климка, В.П. Нестеренко, 744 ст., Київ, 1997. «»

4. «Советский энциклопедический словарь», за ред. А.М. Прохорова, 1600 ст., Москва, 1984.

5. «Лекции по истории экономической мысли», Делепляс Г., 332 ст., Новосибирск, 2000.

Размещено на Allbest.ru