Економічні аспекти організації оплати праці на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕМА

ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Зміст

1.1 Сутність і значення оплати праці на підприємстві

1.2 Основи організації оплати праці в умовах переходу до ринковій економіці

1.3 Форми і системи заробітної плати

1.4 Тарифна система оплати праці

1.5 Нормування праці

1.6 Державне регулювання оплати праці

Список літератури

1.1 Сутність і значення оплати праці на підприємстві

Ефективність праці в значній мірі визначається діючою системою заробітної плати. Питання організації заробітної плати і формування її рівня складають основу соціально-трудових відносин у суспільстві, тому що включають насущні інтереси всіх учасників трудового процесу.

Заробітна плата як соціально-економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошових доходів працівників, тому її величина в значній мірі характеризує рівень матеріального благополуччя всіх членів суспільства. З іншої сторони її правильна організація зацікавить працівників підвищувати ефективність виробництва, і тому безпосередньо впливає на темпи і масштаби соціально-економічного розвитку країни. Заробітна плата - це виражена в грошовій формі частина валового національного продукту, що виплачується працівникам відповідно витраченого їм праці.

Залежність заробітку від виконаного обсягу робіт створює умови для росту продуктивності праці, матеріально зацікавлює працівників у результатах як індивідуального, так і суспільної праці.

Заробітна плата як елемент ринку праці є ціною робочої сили, а також статтею витрат на виробництво, що входять у собівартість продукції, робіт, послуг на окремому підприємстві.

Відповідно до закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, що за трудовим договором власник або уповноважений їм орган виплачує працівникові за виконану їм роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності й умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівників, результатів їхньої роботи і господарської діяльності підприємства.

Як важлива соціально - економічна категорія, заробітна плата в ринковій економіці повинна виконувати такі функції:

1) Відтворювальна функція полягає в забезпеченні працівників і членів їхніх родин необхідними життєвими благами для поновлення робочої сили. У цій функції реалізується економічний закон росту потреб. Ця функція тісно зв'язана з особливостями державного регулювання заробітної плати, із установленням на державному рівні такого її мінімального розміру, який би забезпечував відтворення робочої сили.

2) Стимулююча функція заробітної плати полягає у встановленні залежності її розміру від кількості і якості праці конкретного працівника, його трудового внеску в результати діяльності підприємства. Ця залежність повинна бути такий, щоб заохочення вели до поліпшення результатів праці.

3) Регулююча функція полягає в оптимізації розміщення робочої сили по регіонах, галузях, підприємствах з урахуванням ринкової кон'юнктури. Формування ефективне функціонуючого ринку праці припускає волю кожного найнятого працівника самостійно вибирати місце роботи, а його прагнення до поліпшення життєвого рівня припускає професійні переміщення в пошуках такої роботи, що максимально задовольняла зростаючі потреби. Іншими словами, у ринкових умовах велика заробітна плата на ефективних робочих місцях стимулює перехід сюди працівників з неефективних робочих місць.

4) Соціальна функція заробітної плати відбиває міру живої праці при розподілі фонду споживання між найнятими працівниками і власниками засобів виробництва. Соціальне значення цієї функції лежить у забезпеченні соціальної справедливості, по-перше, при розподілі доходу між працівниками і власниками засобів виробництва, і, по-друге, при розподілі між працівниками відповідно до їх трудового внеску.

Заробітну плату з практичної точки зору можна охарактеризувати як плату, що надається за використання праці, або як ціну витраченої праці.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату [38].

Номінальна заробітна плата являє собою суму засобів, отриману працівником за визначений розрахунковий період (день, місяць, рік).

Реальна заробітна плата - це кількість товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату. Іншими словами, реальна заробітна плата - це купівельна вартість номінальної заробітної плати. Природно видно, що реальна заробітна плата залежить від номінальної і від рівня цін на товари і послуги. Цю залежність можна записати так:

Ір.з.п. = Ін.з.п. / Іц (1.1.)

де Ір.з.п. - індекс реальної заробітної плати;

Ін.з.п. - індекс номінальної заробітної плати;

Іц. - індекс цін

Якщо ціни на товари ростуть швидше, ніж номінальна заробітна плата, то реальна заробітна плата зменшується.

1.2 Основи організації оплати праці в умовах переходу до ринкової економіки

Оплата праці - це обов'язок роботодавця по виплаті найманому робітнику зароблених ним засобів за виконання роботи, зробленій послуги відповідно до умов трудового договору [22].

У сучасних умовах виділяють наступні основні напрямки організації оплати праці:

- в області систем оплати праці: для робітників - поступове збільшення частки погодинної оплати праці з установленням високого тарифу і високого рівня завдання; для фахівців - може бути виражено як високі оклади відповідно до кваліфікації і виплат премій за окремі конкретні досягнення, що сприяють росту ефективності діяльності підприємства в цілому;

- в області нормування: тверда залежність оплати праці від результатів роботи кожного працівника, визначення оптимальної чисельності працівників;

- в області тарифної системи: присвоєння тарифних розрядів і посадових окладів відповідно до ділових якостей і результатами праці кожного працівника, збільшення оплати праці при розширенні кола виконуваних робіт і підвищенні їхньої складності.

Витрати на оплату праці складаються з:

1. Фонду основної заробітної плати.

2. Фонду додаткової заробітної плати.

3. Інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, норми виробітку, норми обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у виді тарифних ставок (окладів) і відпускних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за роботу понад установлені норми, за трудові успіхи і винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, зв'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати: виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії по спеціальних системах і положенням, компенсаційні й інші грошові і матеріальні виплати, що не передбачені актами діючого законодавства або які проводяться понад установлений зазначеними актами норм.

У фонд основної заробітної плати включаються:

1. Заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за відпускними розцінками і посадовими окладами, незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві.

2. Суми процентних або комісійних нарахувань у залежності від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг) у випадках, якщо вони є основною заробітною платою.

3. Суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет і журналів, видавництв, телебачення й інших підприємств і (або) оплата їхньої праці, здійснювана по ставках (розцінкам) авторської винагороди, нарахованого на даному підприємстві.

У фонд додаткової заробітної плати входять:

1. Надбавки і доплати до тарифних ставок і посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством:

- кваліфікованим працівникам, зайнятим на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність;

- за класність водіям автомобілів;

- бригадирам з числа працівників, не звільненим від основної роботи, за керівництво бригадами;

- керівникам, фахівцям, що служать за високі досягнення в праці або за виконання особливо важливих завдань;

- за сумісництво професій (посад), розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконаних робіт;

- за роботу в складних, шкідливих, особливо шкідливих умовах, за роботу в багатозмінному і безперервному режимі виробництва (включаючи доплати за роботу у вихідні дні, що є робочими днями за графіком), у нічний час;

- інші надбавки і доплати, передбачені законодавством.

2. Премії працівникам, керівникам, фахівцям і іншому службовцям за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів, у тому числі за:

- виконання і перевиконання виробничих завдань;

- підвищення продуктивності праці, вироблення;

- поліпшення кінцевих результатів господарської діяльності бригади, ділянки, цеху;

- економію сировини, матеріалів, інструментів і інших матеріальних цінностей;

- зменшення простоїв устаткування і за інші якісні показники в роботі підприємств, а також премії нараховані працівникам із преміального фонду майстра й інші.

3. Винагороди (процентні надбавки) за вислугу років, стаж роботи, передбачені чинним законодавством.

4. Оплата праці працівників, що не знаходяться в штаті підприємств, за виконання робіт відповідно до договору граждансько - правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що розрахунки з працівниками за виконану роботу проводяться безпосередньо цим підприємством.

5. Оплата за роботу у вихідні і святкові (неробочі) дні, понаднормовий час за розцінками, установленим законодавчими актами.

6. Процентні або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладові).

7. Суми виплат, зв'язаних з індексацією заробітної плати працівників у межах, передбачених чинним законодавством.

8. Оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до законодавства, грошових компенсацій за невикористану відпустку.

9. Оплата навчальних відпусток, наданих працівникам, що навчаються у вечірньому і заочному вищому і середньому спеціальному навчальному закладах, аспірантурах, а також навчаються без відриву від виробництва у вечірніх, заочних загальноосвітніх школах.

10. Оплата працівникам - донорам днів обстежень, здачі крові і відпочинку, що надаються після кожного дня здачі крові й ін.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат відносяться:

1. Оплата простоїв не з вини працівника.

2. Суми, виплачувані працівникам, що перебувають у відпустці з ініціативи адміністрації з частковим збереженням заробітної плати.

3. Суми, виплачувані працівникам, що брали участь у страйках.

4. Винагороди за підсумками роботи за рік.

5. Винагороди за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи зі спеціальності на даному підприємстві), не передбачені законодавством, і понад розміри, установлених чинним законодавством.

6. Винагороди за відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції.

7. Премії за сприяння винахідництву і раціоналізації, за створення, освоєння і впровадження нової техніки, за введення в дію в термін і достроково виробничих потужностей і об'єктів будівництва, за своєчасне постачання продукції на експорт і інші.

8. Единоразові заохочення (наприклад, окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, заохочення до ювілейних і пам'ятних дат як у грошовій, так і в натуральній формі).

9. Матеріальна допомога (оздоровчі, екологічні й інші виплати) та інші.

тарифний оплата праця ставка

1.3 Форми і системи заробітної плати

По способу виміру кількості праці системи оплати класифікуються на відрядні (де кількість праці виміряється кількістю виготовленої працівником продукції або зробленої роботи), погодинні (де кількість праці виміряється кількістю відпрацьованого працівником часу) і акордні (де кількість праці виміряється визначеним результатом роботи) [2]. Крім того, може бути застосована система участі працівника в розподілі чистого доходу підприємства, але за умови, якщо це не суперечить установчим документам підприємства.

По формах вираження й оцінки результату праці системи оплати праці поділяються на колективні ( що базуються на оцінці колективної праці) і індивідуальні ( що базуються на оцінці результатів праці кожного працівника окремо).

По кількості показників, прийнятих в увагу при оцінці трудового внеску працівника, системи оплати підрозділяються прості (проста відрядна, проста погодинна) або багатофакторні, тобто преміальні (відрядно-преміальна, акордно-преміальна, почасово-преміальна, відрядно-прогресивна).

1.4 Тарифна система оплати праці

В основі організації заробітної плати лежить тарифна система, що являє собою сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється її диференціація і регулювання [6]. Основними елементами тарифної системи є:

- тарифні ставки;

- тарифні сітки;

- тарифно-кваліфікаційні довідники.

Тарифна ставка визначає абсолютний розмір оплати праці різних груп працівників в одиницю робочого часу, що виражається у вартісній формі. Розрізняють годинні, денні і місячну тарифні ставки. Велике значення мають тарифні ставки першого розряду, що визначають мінімальну оплату праці робітників за виконання найбільш простих робіт в одиницю часу. Диференціація тарифних ставок здійснюється по галузях. Тарифна ставка враховує умови й інтенсивність праці працівників у даній галузі, а також значення самої галузі в економіці.

Тарифні сітки використовуються для обліку в оплаті праці працівників рівня їхньої кваліфікації. Тарифна сітка являє собою сукупність тарифних розрядів, що характеризують ступінь складності, важливості і відповідальності робіт. Тарифний коефіцієнт показує, у скільки разів тарифна ставка відповідного розряду перевищує тарифну ставку першого розряду.

Тарифно-кваліфікаційний довідник - це збірник нормативних документів, у якому даються кваліфікаційні характеристики робіт і професій, тобто визначається обсяг професійних знань і навичок, що повинні мати працівники відповідного розряду і професії. Він дає можливість враховувати рівень кваліфікації працівника, ступінь складності і точності робіт, що виконуються. Кваліфікаційні характеристики, що утримуються в тарифно-кваліфікаційних довідниках, складаються з трьох розділів [11]:

1 « характеристика робіт »: тих робіт, що повинні виконувати робочі даної кваліфікації;

2 « повинен знати »: указується, що повинен знати робітник відповідної професії або розряду;

3 « приклади типових робіт »: дається перелік конкретних найбільш характерних робіт, що відповідають даному розрядові.

На додаток до тарифної частини заробітку існує система доплат і надбавок до тарифу (див. П.1.2.).

1.5 Нормування праці

Нормування праці - це процес установлення науково - обґрунтованих норм витрат праці на виконання визначеної роботи при нормальній організації й інтенсивності праці [22].

Конкретна форма вираження міри праці - це його норма. Використовуються наступні види норм:

1. норма часу - це кількість робочого часу, необхідного на виготовлення якого - або вироби або виконання одиниці робіт;

2. норма виробітку - це кількість виробів, який необхідно виготовити в одиницю часу;

3. норма обслуговування - кількість об'єктів (машин, робочих місць), що працівник або група працівників повинна обслуговувати протягом одиниці робочого часу;

4. норма чисельності - кількість працівників визначеного профілю і кваліфікації, необхідне для виконання конкретних робіт за визначений період;

5. норма керованості - число працівників, що повинне бути безпосередньо підлегло одному керівникові;

6. нормоване завдання встановлює необхідний набір і обсяг робіт, що повинні бути виконані бригадою, ланкою або окремим працівником за визначений відрізок часу.

В умовах ринкової економіки, коли підприємство стає економічно самостійним, а на перший план виходять питання виживання, нормування праці здобуває особливе значення, як діючий спосіб скорочення витрат живої праці, економії засобів, що йдуть на оплату праці, зниження собівартості продукції і підвищення її конкурентноздатності.

1.6. Державне регулювання оплати праці

Державне втручання необхідне для встановлення, пояснення і забезпечення виконання умов і принципів роздягнула доходів. В економічній системі, що базується на ринкових відносинах, утручання держави в організацію заробітної плати повинне мати непрямий характер і соціальну спрямованість. Регулюючий вплив повинний бути спрямований на забезпечення соціальних гарантій і умов для заробітку потрібних засобів, з метою поліпшення ефективності використання праці, рівноправності всіх учасників трудового процесу.

Згідно з законом України «Про оплату праці», держава реалізує оплату праці працівників підприємства усіх форм власності, шляхом установлення мінімальної зарплати й інших державних норм і гарантій.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану роботу, нижче якого не може вироблятися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці. У неї не включаються доплати, надбавки, заохочувальні і компенсаційні виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається з обліком:

- загального рівня середньої заробітної плати;

- продуктивності праці, рівня зайнятості й інших економічних умов.

СПИСОК ВИКОРИТОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Приказ резидента України “Про концепцію дальшого реформування оплати праці в Україні”// Праця і заробітна плата. - 2001.

2. Акт №5 “О внедрении мероприятий по научной организации труда”, утвержденный от 29.06.2001г. И.А. Стрельченко.

3. Адамчук В.В. Организация и нормирование труда: Учеб. Пособие для вузов/ ВЗФЭИ. - М.: Финстатистика,2000.- с. 187-199.

4. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория анализа хозяйственной деятельности: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 1997.- с. 212-245.

5. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. 4-е издание. - М.: Финансы и статистика, 1999.- с. 301-334.

6. Богиня Д.П., Гришнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання - Прес, 2001.- с. 193-202.

Размещено на Allbest.ru