Поняття інфляції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: Поняття інфляції

ЗМІСТ

Вступ

1 Поняття інфляції

2 Характеристики

2.1 Показники інфляції

2.2 Види

3 Сутність інфляції

4 Причини інфляції

5 Економічні і соціальні наслідки інфляції

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Сьогодні кожного дня у новинах ми чуємо про інфляцію. Про неї кажуть, з нею борються, її бояться. Але що ж таке насправді означає це інтригуючи слово інфляція?

До розпаду великої держави СРСР пересічний громадянин нашої країни не зустрічався з такою проблемою як інфляція. Всі ціни встановлювала держава, вони були відносно стабільними, а головне запланованими, а отже передбачуваними. Боротьба з нею йшла, як правило, на державному рівні.

Нинішнє покоління людей, які живуть в Україні, добре розуміють всю гостроту проблеми інфляції. В 90-х роках, особливо у першій половині, Україна неодноразово відчувала інфляційні шоки - різкі збільшення загального рівня цін. Це був надзвичайно тяжкий період для сімей, підприємств, економіки та суспільства в цілому. Цінова нестабільність економічно та психологічно буквально вимотувала більшість людей, знищувала їх заощадження й рушила надії, паралізовувала діяльність багатьох підприємств, створювала величезну соціальну напругу в суспільстві.

Не викликає заперечень те, що нестабільність загального рівня цін в економіці є однією з найважливіших макроекономічних проблем. Більшість навіть схильна вважати, що з усіх макроекономічних негараздів інфляція шкодить найбільше. Крім того, боротьба з нею завжди важка та хвороблива.

У світі майже немає країн, де б у другій половині XX cт. не існувала інфляція. Вона ніби прийшла на зміну колишньої хвороби ринкової економіки, яка стала явно слабшати, - циклічним кризам. Інфляція була характерна для грошового обігу: Росії - з 1769 до 1895 р. (за винятком періоду 1843-1853 рр.); США - в період війни за незалежність 1775-1783 рр. і громадянської війни 1861-1865 рр. Англії - під час війни з Наполеоном на початку XIX в.. Франції - в період Французької революції 1789-1791 рр. Особливо високих темпів інфляція досягла в Німеччині після першої світової війни, коли восени 1923 р. грошова маса в обігу досягала 496 квінтильйонів марок, а грошова одиниця знецінилася в трильйон разів. Наведені історичні приклади доводять, що інфляція не є породженням сучасності, а мала місце і в минулому.

Сучасній інфляції властивий ряд відмінних особливостей: якщо раніше інфляція носила локальний характер, то зараз - повсюдний, всеосяжний; якщо раніше вона охоплювала більший і менший період, тобто мала періодичний характер, то зараз - хронічний; сучасна інфляція знаходиться під впливом не тільки грошових, але і негрошових чинників.

1 ПОНЯТТЯ ІНФЛЯЦІЇ

Інфляція (від лат. inflatio - роздування) - зростання загального рівня цін та знецінення грошей, що є двома сторонами одного й того самого процессу. Інфляція як економічний термін не має єдиного загальноприйнятого визначення, однак практично усі вони виходять з вищенаведених сторін.

Зазвичай, інфляцію визначають як тривале зростання загального рівня цін (на відміну від відносного зростання цін, за якої ціни на окремі товари (послуги) зростають значно швидше, ніж інші, або ж останні можуть залишатися постійними), що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей. Відповідно, зростання цін в одному періоді та відсутність або ж надто слабке зростання в наступних не може виступати однозначним доказом посилення інфляційних процесів.

Також інфляцію визначають як надмірне зростання пропозиції грошей через порушення прав власності.

Через складність інфляційних процесів (в сенсі зростання загального рівня цін) відсутня узгодженість між різними економічними школами щодо причин її виникнення. Наприклад, згідно монетарної теорії (М. Фрідман) «інфляція завжди і всюди є грошовим феноменом». При цьому, визначення процесу зростання цін як грошового явища можливе лише за умови безпереревності і тривалості в часі процесу зростання цін. Збільшення грошової маси (створення нових грошей) може призводити до зростання цін, однак цілком очевидним цей взаємозв'язок стає лише за високого зростання пропозиції грошей, таким чином відображаючи нелінійність даної залежності. Окрім збільшення пропозиції грошей, існує досить багато причин виникнення і розвитку інфляційних процесів.

Основними негативними наслідками інфляції є падіння рівня життя населення (найбільше страждають групи населення з фіксованим доходом (пенсіонери, працівники сектору державного управління та ін.), погіршення очікувань щодо макроекономічної ситуації в майбутньому, що приводить зокрема до зниження інвестиційної активності та погіршує можливості щодо економічного розвитку.

«Інфляція - це податок, що може вводитися без прийняття закону», - зазначив засновник монетаризму Мілтон Фрідман. Навіть будучи повністю передбачуваною, інфляція є несанкціонованим податком, який домогосподарства та підприємства сплачують державі.

2 ХАРАКТЕРИСТИКИ

2.1 Показники інфляції

Темпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін (що є вираженням вартості споживчого кошику по відношенню до певного періоду, %). Найбільш поширеним показником є зміна індекса споживчих цін (ІСЦ, англ. CPI - commodity price index) - споживча інфляція, індекса цін виробників (ІЦВ) та дефлятора ВВП. Зручність використання ІСЦ полягає насамперед у використанні досить великої кількості товарів (Державний комітет статистики України використовує споживчий кошик з 296 компонентів) та висока частота оновлення даних статистичними органами (зазвичай місяць), тоді як дані щодо дефлятора ВВП, який однак охоплює більшу кількість товарів, доступні лише щоквартально.

Індекс цін (I) - це відношення ціни в період t (Pt) до ціни базового періоду (Pb), тобто:

Розрізняють наступні основні види індекса цін:

- індекс споживчих цін,

- індекс цін виробників,

- дефлятор ВВП.

Темп інфляції визначається як відношення різниці індекса цін поточного періоду та індекса цін попереднього поріоду до індекса цін попереднього періода:

Річні темпи інфляції (або ж для кращого вирізнення їх в окремий показник - рівень інфляції) відображають зміну інфляції за рік (в тому числі, досить часто використовують поняття «плинного року», тобто за останні 12 місяців). Річний рівень інфляції використовується для відображення реальної процентної ставки за виразом, що отримав назву формула Фішера:

i = r + n,

де n - рівень інфляції,

r - реальна процентна ставка,

i - номінальна процентна ставка.

Знаючи майбутню грошову суму і відсоткову ставку щорічного доходу, можна розрахувати сьогоднішню вартість цієї грошової суми, виходячи із формули компаудинга:

де С - майбутня сума з приростом,

Р - першопочаткова інвестована сума,

h - відсоткова ставка,

n - кількість періодів, за які проводиться сумування доходу.

Такий фінансовий еквівалент майбутньої грошової суми стає тим нижче чим більший строк її отримання, і чим вища норма доходності.

Падіння купівельної спроможності грошей характеризується за допомогою такого індексу:

Jm = 1 / Jp,

де Jm - індекс купівельної спроможності грошей,

Jp - індекс цін.

Даний метод розрахунку купівельної спроможності грошей є найбільш ефективним, оскільки він показує взаємозалежність між купівельною спроможністю грошей та цінами на товари та послуги.

2.2 Види

Розрізняють наступні види інфляції за величиною її темпів:

- повзуча інфляція - яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін;

- галопуюча інфляція - зростання цін темпами в межах 10-50% в річному вимірі;

- гіперінфляція - з дуже високими темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. зростання цін в річному вимірі).

Споживчу інфляцію можна розподілити на наступні складові:

- базова інфляція (є мірою інфляції попиту - за перевищення сукупного попиту свого довгострокового рівноважного рівня), включає в себе вузьку базову інфляцію - зміну цін імпортованих товарів, відображаючи таким чином вплив зміни обмінного курсу.

- небазова інфляція (відображає вплив пропозиції), остання включає в себе зміну цін, що регулюються адміністративно, зміну цін на товари з малою ступінню обробки (сирі овочі, фрукти та ін.), а також зміну цін на паливо.

За способами виникнення розрізняють:

- відкриту інфляцію, яка виникає за рахунок росту цін на споживчі товари і споживчі ресурси

- приховану інфляцію, яка є наслідком товарного дефіциту і супроводжується прагненням держави утримати ціни на тому самому рівні; в такій ситуації відбувається перетік товарів з контрольованої державою сфери обігу на тіньові «чорні ринки», де ціни продовжують зростати. Наслідком прихованої інфляції є утворення дефіциту.

- класичну інфляцію - викликану емітування урядом надмірної кількості нових грошей, зазвичай для фінансування бюджетних витрат;

- інфляцію пропозиції (витрат), яка проявляється в зростанні цін на ресурси та фактори виробництва;

- інфляцію попиту, яка виникає по причині перевищення попиту над пропозицією;

- імпортовану інфляцію, викликану надмірним притоком в країну іноземної валюти або ж підвищенням цін на імпортні товари;

- інфляцію, викликану погіршенням очікувань.

Інфляція є протилежністю дефляції, котра проявляється в падінні рівня цін, що, в свою чергу, є підвищенням купівельної спроможності грошей.

3 СУТНІСТЬ ІНФЛЯЦІЇ

Інфляція - знецінення грошей внаслідок перевищення кількістю грошових знаків, які перебувають в обігу, суми товарних цін, що виявляється у їх зростанні.

Знецінення грошей відбувається стосовно товарів, іноземної валюти і золота. Але не завжди зростання цін є інфляцією, наприклад, якщо ціни зростають унаслідок збільшення вартості сировини, електроенергії, що призводить до збільшення витрат виробництва, вартості товарів. Можлива також ситуація, коли для підвищення якості продукції необхідні більші затрати праці. За відповідного зростання цін і кількості грошових знаків порушення грошового обігу не відбудеться. Зростання ж цін, спричинене надмірною грошовою та кредитною емісією, порушенням законів грошового обігу, є наслідком знецінення грошей. В цьому разі відбувається інфляція.

Явище інфляції відоме давно, приблизно з IV-НІ ст. до н.е., або з моменту, коли роль грошей стало виконувати срібло. У докапіталістичну епоху знецінення грошей було наслідком втрати довіри до монет, у яких при карбуванні закладалося менше металу (порівняно з офіційно встановленою кількістю), або наслідком зниження вартості виробництва золота. Але така інфляція мала обмежений характер.

На нижчій стадії капіталізму (тобто з початку XVI ст. до кінця XIX ст.) інфляції виникали лише під час революцій, війн та повоєнної розрухи: держава вдавалася до надмірної емісії паперових грошей і припиняла їхній обмін на золото. Так, протягом XIX ст. спостерігалися два періоди загального підвищення цін:

1) у перші два десятиріччя під впливом наполеонівських війн;

2) у 50-70-ті роки під час Кримської, Франко-Прусськоїта Громадянської війни у США.

У повоєнний час рівень цін знижувався, тому наприкінці XIX ст. вони були на тому самому рівні, що й на початку століття. В інших випадках панування золотого стандарту, тобто вільного обміну банкнот на золото, вартість грошей не відхилялася від купівельної спроможності золота.

Якщо благородні метали виконували функцію загального еквівалента, то необхідна кількість грошей в обігу регулювалася функцією нагромадження скарбів та накопичення. За надмірної кількості таких грошей в обігу зайві гроші осідали як скарби і при цьому не знецінювались.

Інша ситуація складається у XX ст. На вищій стадії капіталізму інфляція набула постійного та загального характеру, охопивши всі розвинуті країни. її темпи були високими, а у деяких країнах навіть стрімкими. Крім того, інфляція після 1914 р. відбувалася за відсутності в обігу золотих монет, а згодом і нерозмінності банкнот на золото (після кризи 1929-1933 pp.), унаслідок чого замість золотих цін встановлюються паперові грошові ціни (крах золотого стандарту).

Це призвело до того, що паперові гроші стали неспроможні виконувати функцію скарбу і, нагромаджуючись як заощадження, переважно залишались у сфері обігу, збільшували платоспроможний попит населення, зумовлювали при такому самому обсязі пропозиції товарів і послуг загальне зростання цін.

Внаслідок суспільного поділу праці, а отже тісного взаємозв'язку галузей, виникнення інфляції в одній з них швидко поширюється на інші. Безпосередньою причиною цього є те, що між галузями здійснюються взаємні поставки товарів (сировини, комплектуючих виробів тощо).

Основними показниками інфляції є рівень зростання цін, який, у свою чергу, вимірюється індексом цін. Так, при зростанні цін у 100 разів в Україні в 1993 р. індекс цін становив 10000%. Індекс цін визначається відношенням поточних цін до цін базисного рівня (за який беруть рівень цін у певному році попереднього періоду у відсотках (множиться на 100%).

4 ПРИЧИНИ ІНФЛЯЦІЇ

інфляція наслідок

Інфляція у країнах Заходу. У розвинутих країнах Заходу основними причинами інфляції є:

- монополістичні тенденції в економіці та панування монополій - гігантських компаній, які зосередили в своїх руках основну частину виробництва і диктують ціни на ринку. За панування монополій виразно проявляється тенденція до загального підвищення цін, які під час економічних криз знижуються дуже мало, а в окремі періоди навіть зростають. Це посилює невідповідність між грошовою та товарною масою;

- крах золотого стандарту;

- надмірне зростання державного дефіциту і державного боргу, зумовленого різким розширенням непродуктивного державного споживання, насамперед військовими витратами. Так, у США військові витрати за 1938-1990 pp. зросли з 1 до 300 млрд. дол., або становили майже 40 тис дол. на кожного працівника. Держава у цьому разі з метою покриття державного дефіциту випускає в обіг зайву кількість грошей.

Іншими причинами інфляційних процесів у цих країнах є також розвиток диспропорцій у народному господарстві, кризові явища у валютно-фінансовій системі та ін.

Розрізняють причини інфляції щодо товарів (інфляція пропозиції) і щодо грошей (інфляція попиту).

Причини інфляції пропозиції формуються в самому процесі виробництва (наприклад, монополізація виробництва, диспропорція в економіці та ін.). Конкретнішими причинами цієї інфляції є зростання цін на сировину та електроенергію, а також випереджаюче зростання реальної зарплати порівняно з продуктивністю праці. При незначній інфляції (до 10% на рік) ціни зростають швидше заробітної плати. У підприємців з'являється додатковий стимул нарощувати виробництво товарів. Водночас населення намагається придбати більше товарів, оскільки очікує ще швидшого зростання цін. Але це не означає, що інфляції притаманні позитивні сторони. Поява у підприємців додаткового стимулу діяльності (як позитивна сторона інфляції») нівелюється іншими негативними чинниками, про які йтиметься далі.

Причини інфляції попиту - це насамперед надлишкова емісія грошової маси. Конкретнішими причинами цієї інфляції є випереджаюче зростання сукупного платоспроможного попиту (формується, як відомо з попередніх тем, переважно із сукупних грошових витрат домогосподарств, держави, підприємців, його відрив від зростання обсягів ВВП.

Кожна складова частина сукупного попиту зумовлена певними специфічними чинниками. Так, державні витрати формують надлишковий попит за зростання непродуктивних витрат - передусім на військові цілі.

Причини інфляції в колишньому СРСР та в Україні. Деякі з наведених причин зумовили розвиток інфляції у країнах колишнього СРСР, у тому числі в Україні, в 80-90-х роках XX ст., проте, на відміну від відкритої інфляції у розвинутих країнах Заходу, вона мала до кінця 80-х років прихований (або придушений) характер. Ознакою такої інфляції є зникнення або дефіцит товарів, погіршення їх якості. Це означає, що в умовах збереження гострого дефіциту товарів і послуг за них часто треба було переплачувати або надавати інші послуги. Ознакою відкритої інфляції є зростання цін на товари і послуги.

Найважливішими причинами інфляції у пострадянських країнах, у тому числі в Україні. Глибока деформація основних пропорцій народного господарства, насамперед співвідношення між групами «А» і «Б». Це означає, що в галузях групи «А» виробляються переважно засоби виробництва (верстати, устаткування), а не товари широкого вжитку для населення. Але зайняті там працівники отримують заробітну плату. Це підвищує платоспроможний попит населення, який не задовольняється, збільшує грошову масу в обігу. Таку інфляцію називають структурною.

Надмірна мілітаризація економіки. За оцінками західних експертів, в СРСР на військові цілі витрачалося наприкінці 80-х років не 70 млрд. крб. (як зазначалося в офіційних джерелах), а майже 250 млрд. крб. Така різниця зумовлена тим, що до обсягу військових витрат раніше не зараховували витрати на виробництво устаткування для військових заводів, на метал, енергію, комплектуючі вироби, а також витрати у суміжних галузях (наприклад, на видобуток руди для виплавлення металу, який використовувався на військові потреби). Наприкінці 1990 р. частка військової продукції у загальному обсязі машинобудівного комплексу становила 63% (з них 32% - устаткування, яке призначалося для військових підприємств) і лише 5% - споживчі товари. Як зазначалося вище, із розпадом СРСР і утворенням суверенної України на її території залишилося майже 30% ВПК колишнього Радянського Союзу. Крім того, в Україні у 90-х роках відбувався масовий, слабокерований процес конверсії. Надмірні витрати на військові цілі призвели до дефіциту державного бюджету, який, у свою чергу, зумовив зростання внутрішнього боргу і випуск в обіг зайвої маси грошей.

Значна монополізація економіки країн СНД і України, тобто наявність великої кількості крупних підприємств, які були єдиними виробниками продукції й провадили політику монопольного ціноутворення. Так, у 1994 р. більше 900 промислових підприємств посідали монопольне становище у виробництві понад 2300 найважливіших видів продукції. Специфічною для України причиною інфляційних процесів у 1992-1994 pp. були недостатньо обґрунтовані рішення влади, які збільшували дефіцит державного бюджету. Такий дефіцит у 1992 р. був на 697 млрд. більшим від розміру доходів, а нічим не забезпечена емісія грошей становила 1 трлн 325 млрд. крб., що дорівнювало майже 35% ВНП. Фінансово-кредитна система вважається здоровою, коли цей показник не перевищує 5%.

Руйнування старої грошово-кредитної та фінансової систем і запізніле формування нової, розлад системи безготівкових розрахунків, надмірний податковий прес.

Значні витрати уряду на управління та ін.

Існують також зовнішні причини інфляції. Це насамперед зростання цін на імпортні товари та послуги. Так, протягом 1992 р. ціни на нафтопродукти, які закуповує Україна, зросли у 300 разів.

Однією з причин інфляції є адаптивні інфляційні очікування. Так, при зростанні цін населення, очікуючи подальшого їх збільшення, закуповує товари «про запас», не заощаджуючи гроші. Це може призвести до ажіотажного зростання попиту, а отже до загального зростання сукупного платоспроможного попиту, його значного розходження з товарної масою, що зумовлює інфляційне зростання цін.

Внаслідок кумулятивної дії цих факторів темпи інфляції становили в 1992 р. майже 3000%, в 1993 р. - понад 10000, в 1994 р. - 860, в 1995 р. - 280, в 1996 р. - 139,7, в 1997 р. - 110,1, в 1998 р. - 120%.

інфляція економічний соціальний наслідок

5 ЕКОНОМІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ НАСЛІДКИ ІНФЛЯЦІЇ

До негативних наслідків інфляційних процесів відносяться зниження реальних прибутків населення, обезцінення заощаджень населення, втрата у виробників зацікавленості у створенні якісних товарів, обмеження продажу сільськогосподарських продуктів в місті сільськими виробниками внаслідок падіння зацікавленості, в очікуванні підвищення цін на продукти харчування, погіршення умов життя переважно у представників соціальних груп з твердими прибутками (пенсіонерів, що працюють, студентів, прибутки яких формуються за рахунок держбюджету).

У країнах з розвиненою ринковою економікою інфляція може розглядатися як невід'ємний елемент господарського механізму. Однак вона не представляє серйозної загрози, оскільки там відпрацьовані і досить широко використовуються методи обмеження і регулювання інфляційних процесів. У останні роки в США, Японії, країнах Західної Європи переважає тенденція сповільнення темпів інфляції.

На відміну від Заходу в Україні та інших країнах, інфляційний процес розгортається, як правило, в зростаючих темпах. Це вельми незвичайний, специфічний тип інфляції, що погано піддається забороні і регулюванню. Інфляцію підтримують інфляційні очікування, порушення народногосподарської збалансованості (дефіцит держбюджету, негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу, зростаюча зовнішня заборгованість, зайва грошова маса в обігу).

Сьогодні в Україні значну роль у формуванні інфляції грає політичний стан країни. Популярні методи, які використовують політики задля своєї вигоди, прихильності народу (в майбутньому виборців) ведуть не тільки до прискорення темпів інфляції, але й до загального пригнічення економічного розвитку країни. Так, наприклад, улюблені народом зниження податків і збільшення соціальних виплат, невиправдана та необґрунтована додаткова емісія грошей тощо - всі ці методи маніпулювання загальною свідомістю народу ведуть до трагічних наслідків. Причому самі політики прекрасно уявляють та знають до чого призведуть ці дії. Деякі навіть встигають при цьому ще заробити, заздалегідь знаючи інфляційні прогнози. Так кожні вибори в країні супроводжуються стрімким збільшенням рівня інфляції. Поки наші урядовці будуть ставити власні інтереси вище за державні, ми не зможемо побудувати стабільну економіку та контролювати темпи інфляції.

Керування інфляцією представляє найважливішу проблему грошово-кредитної і загалом економічної політики. Необхідно враховувати при цьому багатоскладовий, багатофакторний характер інфляції. В її основі лежать не тільки монетарні, але і інші чинники. При всій значущості скорочення державних витрат, поступового стиснення грошової емісії потрібне проведення широкого комплексу антиінфляційних заходів. Серед них - стабілізація і стимулювання виробництва, вдосконалення податкової системи, створення ринкової інфраструктури, підвищення відповідальності підприємств за результати господарської діяльності, зміна обмінного курсу грошової одиниці, проведення певних заходів з регулювання цін і прибутків.

Нормалізація грошового обігу і протидія інфляції вимагають вивірених, гнучких рішень, що настирливо і цілеспрямовано повинні вводитись в життя.

ВИСНОВОК

Дослідивши інфляцію, як важливу соціально-економічну категорію я прийшла до висновку, що інфляція - не просто процес знецінення грошей, це набагато більш складене та багатозначне явище, яке впливає на всю економічну систему країни.

Я виявила, що інфляція у своєму розвитку проходить 3 стадії: від відставання зростання цін від темпів зростання грошової маси, через більш швидше зростання маси грошей порівняно зі збільшенням цін, до «рваної» інфляції - то переважання зростання цін, то грошової маси.

Економісти розробили досить широку класифікацію видів інфляції за різними критеріями. Наприклад, залежно від можливості передбачити зростання цін, залежно від типу економічної системи, за співвідношенням темпів зростання цін, за темпами знецінення грошей, за формами прояву, за чинниками, що спричинили інфляційний процес.

Виділяють дуже багато причин виникнення інфляції, які розподілили на внутрішні і зовнішні. У свою чергу внутрішні поділяються на монетарні і немонетарні.

Інфляція не завжди може мати негативні наслідки, так помірне відносне зростання цін є стимулюючим для економіки будь-якої держави: воно спричинює збільшення заощаджень (а отже і інвестицій), стимулює платоспроможний попит населення (а отже і розширення виробництва). В той час, як гіперінфляція завжди є деструктивною для будь-якої економіки. Вона сприяє розвитку нестабільності, поширенню бартерних відносин, викликає кризу державних фінансів, послаблення зовнішньо-економічної позиції країни тощо. Саме тому надзвичайно важливим є державне регулювання інфляційних процесів для уникнення переходу від корисної помірної до шкідливої гіпер - або суперінфляції.

Таким чином, інфляція - прояв диспропорційності у розвитку процесів суспільного відтворення. Завдяки своїй важливості і практичності ця проблема була досліджена економістами в усіх її проявах і досі залишається питанням номер один для будь-якої країни.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Ніколенко Ю.В., Лемківський А.В., Євтушевський В.А. Основи економічної теорії: Підручник у двох книгах. - К.: «Либідь», 1998. С.105-130.

2. Сизоненко В.О. Підприємництво: Підручник. - К.: «Вікар», 1999.

3. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Макроекономіка: Підручник. - К.: «Знання», 2004. - С.131-155, 214-272.

4. Покотилов А.А. Макроекономіка: Навч. посіб. - Дніпропетровськ, 2000. С.41-61.

5. Базілінська О.Я. Макроекономіка: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. С.47-68, 138-157, 212-228, 245-261.

6. Мочерний «Основи економічних знань (2001)».

7. Селезнев В.В. Основи ринкової економіки України: Влада. Право. Підприємництво. Фінанси. Податки. Маркетинг. Менеджмент. Торгівля. Реклама. Злочинність: Навч. посіб. - К.: А.С.К., 1999. С.441-476.

8. Лукінов І. Інфляційна політика, її руйнівні наслідки і шляхи їх подолання // Економіка України. - 1994. - №1. - С.3-14.

Размещено на Allbest.ru