Аналіз використання робочого часу та продуктивності праці на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичне питання № 11.

Аналіз використання робочого часу та продуктивності праці на підприємстві

Умовою виконання виробничої програми, раціонального використання трудових ресурсів є економне й ефективне використання робочого часу. Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих днів і годин одним робітником за період часу, що аналізується, а також за ступенем використання фонду робочого часу.

Основним джерелом даних для аналізу використання фонду робочого часу є статистична форма 3-ПВ «Звіт про використання робочого часу (за квартал, півріччя, 9 місяців, рік)». Додатково залучаються для аналізу дані табельного обліку, плановий (номінальний) баланс робочого часу, дані оперативного та вибіркового обліку (фотографії, самофотографії робочого дня окремих робітників, хронометраж операцій і робочих процесів, моменті спостереження в цехах і на дільницях).

При розрахунку балансу робочого часу використовуються як нормативні матеріали, так і дані за попередні періоди (наприклад, неявки з причин хвороби), а також дані табельного обліку явок і неявок на роботу з розшифруванням причин останніх. Баланс робочого часу складається по господарюючому суб'єкту в цілому, кожному виробничому підрозділу та категорії працюючих. У балансі робочого часу розраховуються календарний, табельний, максимально можливий і явочний фонди робочого часу.

Аналіз використання робочого часу доцільно проводити у двох напрямках:

виявлення втрат робочого часу;

виявлення непродуктивного використання робочого часу.

Використання робочого часу для всіх категорій робітників аналізується за допомогою таких двох показників:

середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період (місяць, квартал, рік);

середня тривалість робочого дня (зміни).

Перший показник, що характеризує тривалість робочого періоду в днях (явочні дні), залежить від наступних факторів: кількість вихідних і святкових днів; кількість днів чергової відпустки, інших видів відпусток, передбачених законодавством; кількість днів непрацездатності; неявки на роботу з дозволу адміністрації; прогули тощо.

Тривалість робочого дня (зміни) робітника залежить від: величини нормативно встановленого робочого тижня; часу інших скорочень робочого дня, передбачених законодавством (для підлітків, матерів-годувальниць тощо); часу понадурочної роботи (збільшує величину показника) тощо.

Під час аналізу визначаються відхилення фактичних показників від запланованих, проводиться порівняння їх з аналогічними показними за минули періоди, встановлюються конкретні причини можливих відхилень.

Після загальної оцінки повноти використання робочого часу необхідно визначити вплив наступних факторів на зміну фонду робочого часу (Фрч).:

- чисельності робітників (ЧР);

- кількості відпрацьованих днів одним робітником у середньому за звітний період (Д);

- середньої тривалості робочого дня (Т).

Зв'язок між цими показниками можна представити за допомогою мультиплікативної моделі:

Фрч = ЧР * Д * Т.

Методом ланцюгових підстановок встановлюється вплив цих факторів на величину фонду робочого часу:

- середньоспискової чисельності робітників:

 ФРЧрч = ( ЧР_ф - ЧР_пл) * Д_пл * Т_пл.

- відпрацьованих днів одним робітником:

ФРЧ_д = ЧР_ф *(Д_ф - Д_пл) * Т_пл

- середньої тривалості робочого дня:

ФРЧ_п = ЧР_ф * Д_{ф *} (Т_ф - Т_пл)

Аналізуючи використання робочого часу на підприємстві, необхідно визначити загальні втрати робочого часу, цілоденні та внутрішні.

Загальні втрати робочого часу (Т_вт) визначаються:

1) як різниця між фактично відпрацьованим часом усіма робітниками за звітний період в урочистий час (з фактично відпрацьованого часу вираховується час, відпрацьований надурочно) та часом, передбаченим для виконання планового завдання з випуску продукції, перерахованого на фактичну чисельність робітників. Алгоритм розрахунку:

Т_вт = (ФРЧ_ф - Т_нв) - (ФРЧ_б / ЧР_б * ЧР_ф);

2) як сума добутку втрат робочого часу, допущених одним робітником, і фактичної чисельності робітників і відпрацьованих надурочно годин.

Т_вт = (Т_ф - Т_б) * ЧР_ф + (-Т_нв).

Цілоденні втрати робочого часу (Т_вт.д.) розраховуються за наступними формулами:

1) як різниця між відпрацьованими людино-днями фактично та за планом, перерахованими на фактичну чисельність робітників:

Т_в = (Д_ф - Д_б) * ЧР_ф,

2) як множення цілоденних втрат робочого часу одним робітником на фактичну чисельність робітників:

Т_нв = (Д_ф - Д_б) * ЧР_ф * Т_б, або Т_нв = Т_в * Т_б.

Внутрішньозмінні втрати робочого часу (Т_вт) розраховуються:

1) як різниця між загальними втратами робочого часу та цілоденними втратами, обчисленими в годинах:

Т_вт.ч. = Т_вт - Т_нв,

2) як зміна середньої тривалості робочого дня, помножена на кількість днів, відпрацьованих одним робітником фактично та помножена на фактичну кількість робітників плюс години надурочної роботи:

Т_вт.ч. = (Т_ф - Т_б) * Д_ф* ЧР_ф + (-Т_нв) [2, c. 441].

Після вивчення втрат робочого часу визначаються непродуктивні витрати робочого часу. Це втрати робочого часу внаслідок виготовлення браку, його виправлення, а також втрати пов'язані з відхиленням від технологічного процесу.

Проте втрати робочого часу не завжди призводять до зменшення випуску продукції. Ці втрати можуть компенсуватися підвищенням продуктивності праці робітників підприємства.

Вивчення конкретних причин втрат і непродуктивних витрат робочого часу дадуть можливість вжити необхідних заходів для їх усунення.

Аналіз продуктивності праці. Продуктивність праці -- найважливіший якісний показник використання трудових ресурсів підприємства і головний фактор зростання обсягів виробництва продукції.

Вимірюється продуктивність праці двома способами: кількістю продукції, випущеної за одиницю часу (годину, день, рік), або кількістю часу, затраченого на виготовлення одиниці продукції. Відповідно, існує тісний взаємозв'язок між затратами праці на одиницю виробленої продукції і продуктивністю праці: чим нижче трудомісткість виробництва продукції, тим вища продуктивність праці.

Показники продуктивності праці визначають у:

- натуральних вимірниках - при випуску однорідної продукції, там де виробляють один вид продукції або декілька подібних (у штуках, літрах);

- трудових вимірниках - передбачає вимірювання через трудомісткість окремих видів продукції (у нормо-годинах);

- вартісний вимірник - найпоширеніші вимірники, які можуть бути використані на будь-якому підприємстві(у грн., тис.грн.).

Аналіз продуктивності праці розпочинається з вивчення її рівня, динаміки та загальної оцінки виконання плану (завдання).

Найбільш узагальненим показником продуктивності праці є середня продуктивність праці одного працюючого (РВп). Величина його залежить від продуктивності праці робітників, їхньої питомої ваги в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу (ПВр), а також від кількості відпрацьованих ними днів (Д), тривалості робочого дня (Т) та середньоденного виробітку робітника (ГВр). Отже, середня продуктивність праці одного працюючого дорівнюватиме добутку таких факторів:

РВп = ПВр * Д * Т * ГВр.

Розрахунок впливу даних факторів на зміну рівня середньої продуктивності праці одного працюючого проводиться методом абсолютних різниць та ланцюгових підставок.

На наступному етапі аналізу продуктивності праці необхідно проаналізувати показник, від якого залежить рівень середньоденного і середньорічного виробітку робітників, -- середньогодинну продуктивність праці одного робітника. Величина цього фактора залежить від факторів, пов'язаних із трудомісткістю продукції і вартості її оцінки. До першої групи факторів належать такі, як технічний рівень виробництва, організація виробництва, непродуктивні витрати часу у зв'язку з браком і його виправленням. До другої групи входять фактори, пов'язані зі зміною обсягу виробництва через зміну структури виробництва і рівня кооперованих поставок. Скористаємося методикою розрахунків цього показника, запропонованою Г.В. Савицькою. Для визначення впливу цих факторів на середньогодинну продуктивність праці необхідно розрахувати три умовні показники методом ланцюгових підстановок.

Для розрахунку першого необхідно фактичний обсяг товарної продукції скоригувати на величину структурних змін (ДТПстр) і кооперованих поставок (ДТПкп), а величину відпрацьованого часу -- на непродуктивні затрати часу (ЛГн) і планову економію часу від впровадження НТП (ЛГе), ураховуючи, що розрахунки мають бути порівнянними з плановими і виконуватися з урахуванням планової структури, планового технічного рівня та фактично відпрацьованого часу:

ГВ1 = (ТПф ± ТПстр): (ЛГр.ф - ЛГн ± ЛГе);

Алгоритм розрахунку другого умовного показника буде таким:

ГВ2 = (ТПф ± ДТПстр) / (ЛГр.ф - ЛГн);

Різниця між другим і першим умовними показниками -- це результат зміни середньогодинного виробітку за рахунок надпланової економії часу (ГВе) у зв'язку з впровадженням заходів НТП.

Алгоритм розрахунку третього умовного показника відрізняється від другого лише браком коригування на непродуктивні витрати часу, тобто

ГВ3 = (ТПФ ± ДТПстр) / ЛГр.ф;

Якщо відняти від значення третього умовного показника значення другого, то одержимо вплив непродуктивних витрат часу (ГВн) на рівень середньогодинної продуктивності праці одного робітника.

Порівнюючи третій умовний показник із фактичним, визначимо зміну середньогодинної продуктивності праці за рахунок структурних зрушень.

На закінчення аналізу підрахуємо вплив усіх названих факторів на середньогодинну продуктивність праці одного робітника.

Аналіз продуктивності праці закінчується розрахунком впливу окремих факторів на обсяг товарної продукції у звітному періоді. Розрахунок проводиться методом абсолютних різниць:

Зміна кількості робітників:

ДТП = ДЧР * Дпл* Тпл * ГВр.пл,

Зміна кількості відпрацьованих одним робітником днів:

ДТП = ДД * ЧРф * Тпл * ГВр.пл,

Зміна тривалості робочого дня:

ДТП = ДТ * ЧРф * Дф * ГВр.пл,

Зміна середньогодинного виробітку одного робітника:

ДТП =ДГВр* Дф* Тф * ЧРф.

Отже, за планування й організації виробництва необхідно обов'язково враховувати можливості зростання рівня показників, пов'язаних із цілоденними, внутрішньозмінними, невиробничими втратами робочого часу, а також можливе зростання продуктивності праці робітників-відрядників.

Однак зростання продуктивності праці слід відрізняти від її інтенсивності (підвищення ступеня експлуатації), що є суттєвим як в управлінні трудовими відносинами, так і соціальної справедливості праці. Зростання продуктивності праці можливе лише за умови додаткових інвестицій, що передбачає вихідну оцінку обґрунтованості завдань зростання її продуктивності.

Задача № 11

За даними бухгалтерського балансу розрахувати і проаналізувати такі показники ділової активності підприємства: коефіцієнт стійкості економічного зростання; період окупності власного капіталу. Одержаний чистий прибуток підприємства - 50 тис. грн. Порівняти розраховані показники з нормативами

Розв'язання.

Коефіцієнт стійкості економічного зростання розраховується як відношення чистого прибутку (прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків і платежів) за мінусом суми дивідендів, виплачених акціонерам, до середньорічної вартості власного капіталу підприємства; тобто показує, яку суму прибутку реінвестує підприємство на 1 грн. власного капіталу.

Ксез = (ЧП - Д) / ВК,

де ЧП - чистий прибуток підприємства, тис.грн.;

Д- дивіденди, що виплачуються акціонерам;

ВК - власний капітал, тис.грн.

Цей коефіцієнт характеризує стабільність одержання прибутку, який залишається на підприємстві для його розвитку та створення резерву.

Нормативне значення критерію - понад 0,05.

Підставляємо вихідні данні в формулу і проведемо розрахунок:

Ксез = 50 / 4066,3 = 0,013

Це означає, що прибуток у розмірі 1,3 % власного капіталу за рік направлено на розвиток і створення резервів підприємства. Дане значення показника нижче нормативного і свідчить про потребу підприємства більше коштів вкладати в фінансові інвестиції.

2) Період окупності власного капіталу розраховується як відношення величини власного капіталу до прибутку.

Пок = 4066,3 / 50 = 81,33(днів).

Відповідь: коефіцієнт стійкості економічного зростання = 0,013; період окупності власного капіталу = 81,33/360= 0,2 (років).

робочий час продуктивність праця

Задача № 48

За наведеними в таблиці даними визначити результативний показник, виявити вплив усіх можливих факторів на зміну результативного показника, а також позитивні та негативні зміни факторів. З'ясувати резерви поліпшення господарювання.

Таблиця 1 - Початкові дані.

Показник	Минулий рік	Звітний рік
	План	Факт	План	Факт
Обсяг валового прибутку, грн.	205 120	198 520	205 000	207 010
Собівартість одиниці продукції, грн.	250	265	230	232
Обсяг випуску продукції, шт.	3 033	3 800	3 015	3 090

Розв'язання.

Виходячи з приведених даних, результуючим показником є рентабельність, яка визначається по формулі:

R = Валовий прибуток/ (Об'єм випуску продукції* Собівартість одиниці продукції)*100%

Розрахуємо вплив всіх можливих чинників на зміну результативного показника в минулому і звітному роках.

Таблиця 2 - Розрахунок чинників, які впливали на результуючий показник в минулому і звітному роках

	Валовий прибуток, грн.	Собівартість товарної продукції, грн.	Рентабельність %	Вплив чинника на прибуток	Чинники, що впливають на прибуток
					валовий прибуток	об'єм випуску продукції	собівартість одиниці продукції
минулий рік
план	205120	758250	27,05		205120	3033	250
	198520	758250	26,18	-0,87	198520	3033	250
	198520	950000	20,89	-5,29	198520	3800	250
факт	198520	1007000	19,71	-1,18	198520	3800	265
звітний рік
план	205000	693450	29,56		205000	3015	230
	207010	693450	29,85	+0,29	207010	3015	230
	207010	710700	29,13	-0,72	207010	3090	230
факт	207010	716880	28,87	-0,26	207010	3090	232

Використовуючи метод ланцюгових підстановок, визначимо вплив кожного чинника в минулому і звітному роках.

Минулий рік:

R _план = (205120/ (3033*250))*100% = 27,05%

R _{прибуток} = (198520/ (3033*250))*100% = 26,18%

Д R _{прибуток} = 26,18 - 27,05 = -0,87%

Таким чином, за рахунок зниження валового прибутку рентабельність впала на 0,87%.

R _об'єм = (198520/ (3800*250))*100% = 20,89%

Д R _об'єм = 20,89 - 26,18 = -5,29%

Зниження об'ємів реалізації привело до падіння рентабельності на 5,29%.

R _факт = (198520/ (3800*265)) *100% = 19,71%

Д R _{витрати} = 19,71 - 20,89 = -1,18%

Збільшення собівартості виробництва одиниці продукції привело до зниження рентабельності на 1,18%.

Д R = 19,71 - 27,05 = -7,34%

Перевірка:

Д R = -0,87 - 5,29 - 1,18 = -7,34%

Звітний рік:

R _план = (205000/ (3015*230))*100% = 29,56%

R _{прибуток} = (207010/ (3015*230))*100% = 29,85%

Д R _{прибуток} = 29,85 - 29,56 = +0,29%

Таким чином, за рахунок збільшення валового прибутку рентабельність підвищилася на 0,29%.

R _об'єм = (207010/ (3090*230))*100% = 29,13%

Д R _об'єм = 29,13 - 29,85 = -0,72%

Збільшення об'ємів реалізації привело до падіння рентабельності на 0,72%.

R _факт = (207010/ (3090*232)) *100% = 28,87%

Д R _{витрати} = 28,87 - 29,13 = -0,26%

Збільшення собівартості виробництва одиниці продукції привело до зниження рентабельності на 0,26%.

Д R = 28,87 - 29,56 = -0,69%

Перевірка:

Д R = 0,29 - 0,26 - 0,69 = -0,69%

Висновок: Резерви збільшення рентабельності криються, перш за все, в зниженні собівартості одиниці продукції, що випускається. Цього можна досягти за рахунок скорочення витрат шляхом впровадження енергозберігаючих технологій, закупівлі більш дешевої сировини при незмінній якості, впровадження нових прогресивних методів праці, зниження усередині змінних простоїв і т.д.

Задача № 54

За наведеними в таблиці даними визначити результативний показник, виявити вплив усіх можливих факторів на його зміну. Зробити висновки.

Таблиця 1 - Початкові дані.

Показник	Минулий рік	Звітний рік
	План	Факт	План	Факт
Обсяг валової продукції у порівняльних цінах, грн.	29 951	29 751	30 689	30 750
Обсяг виробництва, шт.	724	736	750	750,5
Норма витрачання матеріалів на одиницю продукції, кг	1,6	1,8	1,7	1,65
Облікова ціна 1 кг матеріалів, грн.	20,3	18,6	19,0	20,1

Розв'язання.

Виходячи з приведених даних, результуючим показником є матеріалоємність продукції, яка визначається відношенням матеріальних витрат до вартості виготовленої продукції.

За даними таблиці 1 розрахуємо показники суми матеріальних витрат і матеріалоємності. Розрахуємо вплив всіх можливих чинників на зміну результативного показника в минулому і звітному роках.

Таблиця 2 - Розрахунок чинників, які впливали на результуючий показник в минулому і звітному роках.

	Обсяг валової продукції у порівняльних цінах, грн.	Сума матеріальних витрат, грн.	Матеріалоємність, грн.	Вплив чинника на матеріалоємність.	Чинники, що впливають на прибуток
					Обсяг валової продукції у порівняльних цінах, грн.	Обсяг виробництва, шт.	Норма витрачання матеріалів на одиницю продукції, кг	Облікова ціна 1 кг матеріалів, грн.
минулий рік
план	29951	23515,5	0,785		29951	724	1,6	20,3
	29751	23515,5	0,790	0,005	29751	724	1,6	20,3
	29751	23905,28	0,804	0,014	29751	736	1,6	20,3
	29751	26893,44	0,904	0,100	29751	736	1,8	20,3
факт	29751	24641,28	0,828	-0,076	29751	736	1,8	18,6
звітний рік
план	30689	24225	0,789		30689	750	1,7	19,0
	30750	24225	0,788	-0,001	30750	750	1,7	19,0
	30750	24241,15	0,789	0,001	30750	750,5	1,7	19,0
	30750	23528,18	0,766	-0,023	30750	750,5	1,65	19,0
факт	30750	24890,33	0,809	0,043	30750	750,5	1,65	20,1

Використовуючи метод ланцюгових підстановок, визначимо вплив кожного чинника в минулому і звітному роках.

Минулий рік:

МЄ _план = (724*1,6*20,3)/29951 = 0,785 грн.

МЄ _{валов.продук} = (724*1,6*20,3)/29751 = 0,790 грн.

Д МЄ _{валов.продук} = 0,790 - 0,785 = 0,005 грн.

Таким чином, за рахунок зміни валової продукції матеріалоємність зросла на 0,005 грн.

МЄ _{обсяг виробництва} = (736*1,6*20,3)/ 29751 = 0,804 грн.

Д МЄ_{обсяг виробництва} = 0,804- 0,790 = 0,014 грн.

За рахунок зміни обсягу виробництва матеріалоємність зросла на 0,014 грн.

МЄ _{норма матер.} = (736*1,8*20,3)/ 29751 = 0,904 грн.

Д МЄ _{норма матер} = 0,904 - 0,804 = 0,100 грн.

За рахунок зміни норм витрачання матеріалів матеріалоємність зросла на 0,100 грн.

МЄ _факт = (736*1,8*18,6)/ 29751 = 0,828 грн.

Д МЄ _факт = 0,828 - 0,904 = -0,076 грн.

За рахунок зміни ціни на матеріли матеріалоємність знизилась на 0,076 грн.

Д МЄ = МЄ _факт - МЄ _план = 0,828 - 0,785 = 0,043 грн.

Перевірка:

Д МЄ = 0,005+0,014+0,100-0,076 = 0,043 грн.

Звітний рік:

МЄ _план = (750*1,7*19)/30689 = 0,789 грн.

МЄ _{валов.продук} = (750*1,7*19)/30750 = 0,788 грн.

Д МЄ _{валов.продук} = 0,788 - 0,789 = -0,001грн.

Таким чином, за рахунок зміни валової продукції матеріалоємність скоротилась на 0,001 грн.

МЄ _{обсяг виробництва} = (750,5*1,7*19)/30750 = 0,789 грн.

Д МЄ_{обсяг виробництва} = 0,789- 0,788 = 0,001 грн.

За рахунок зміни обсягу виробництва матеріалоємність зросла на 0,001 грн.

МЄ _{норма матер.} = (750,5*1,65*19)/30750 = 0,766 грн.

Д МЄ _{норма матер} = 0,766 - 0,789 = -0,023 грн.

За рахунок зміни норм витрачання матеріалів матеріалоємність скоротилась на 0,023 грн.

МЄ _факт = (750,5*1,65*20,1)/30750 = 0,809 грн.

Д МЄ _факт = 0,809 - 0,766 = 0,043 грн.

За рахунок зміни ціни на матеріли матеріалоємність зросла на 0,043 грн.

Д МЄ = МЄ _факт - МЄ _план = 0,809 - 0,789 = 0,02 грн.

Перевірка:

Д МЄ = -0,001+0,001-0,023+0,043 = 0,02 грн.

Висновок: В минулому році матеріалоємність зросла на 0,043 грн. проти запланованого рівня, темп росту становить 105,48%. В звітному році матеріалоємність зросла на 0,02 грн. проти запланованого рівня, темп росту становить 102,6%.

Отже, підприємство втрачало прибуток через збільшення норм витрат на одиницю продукції. Проте незважаючи на збільшення собівартості матеріалів підприємство у звітному році збільшило прибуток через збільшення обсягу реалізації продукції.

Для збільшення прибутку підприємству необхідно зменшити норму витрат на одиницю продукції (хоча б до 1,6 кг).

Використана література:

Болюх М.А., Бурчевський В.З., Горбаток М.І. Економічний аналіз: Навч. посіб./ - К.: КНЕУ, 2001. - 540с.

Бутинець Ф.Ф., Зіновчук В.В., Мних Є.В. Економічний аналіз: Навч. посіб./ - Житомир, ПП «Рута», 2003. - 654с.

Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. І-ІV рівнів акредитації. -- 2-ге вид., виправ. і доп. -- К.: Каравела, 2001. -- 298 с.

Витвицький Я.С. Економіка: Навч. посіб. для загальноосвітніх закладів. - К.: КНЕУ, 2000. - 292 с.

Іваненко В.І, Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності. - К.: Ніч лава, 1999

Петряєва З.Ф., Хмеленко Г.Г., Азаренков Г.Ф. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. - Х.: АТЗТ “Самміт-Харків”, 2001. - 302 с.

Степаненко С.В. Економіка: Навч. посіб. для загальноосвітніх закладів. - К.: КНЕУ, 2000. - 292 с.

Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. - К.: КНЕУ, 1999

Размещено на Allbest.ru