Планування виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Оперативна пам'ять є одним з найважливіших елементів комп'ютера. Саме з неї процесор бере програми і початкові дані для обробки, в неї він записує отримані результати. Назву “оперативна” ця пам'ять одержала тому, що вона працює дуже швидко, так що процесору практично не доводиться чекати при читанні даних з пам'яті або запису в пам'ять.

Оперативна пам'ять - це енергозалежне середовище, в яке завантажуються і в якій знаходяться прикладні програми і дані в момент, поки з ними працюють.Коли робота закінчена,інформація видаляється з оперативної пам'яті. Якщо необхідне оновлення відповідних дискових даних, вони перезаписуються. Це може відбуватися автоматично, але часто вимагає команди від користувача. При виключенні комп'ютера вся інформація з оперативної пам'яті втрачається.

У зв'язку з цим важко недооцінити все значення оперативної пам'яті. Проте до недавнього часу ця область комп'ютерної індустрії практично не розвивалася (в порівнянні з іншими напрямами). Узяти хоч би відео-аудіопідсистеми, продуктивність процесорів і. т.д. Удосконалення були, але вони не відповідали темпам розвитку інших компонентів і стосувалися лише таких параметрів, як час вибірки, був доданий кеш безпосередньо на модуль пам'яті, конвейєрне виконання запиту, змінений сигнал виведення даних, що управляє, але технологія виробництва залишалася тією самою, вичерпала свій ресурс.

Пам'ять ставала вузьким місцем комп'ютера, а, як відомо, швидкодія всієї системи визначається швидкодією найповільнішого її елементу. І ось кілька років тому хвиля технологічного буму докотилася і до оперативної пам'яті. Швидке удосконалення оперативної пам'яті дозволило окрім її удосконалення, значно понизити ціну на неї.

Хоча пам'ять значно подешевшала, модернізувати доводиться її набагато частіше, ніж кілька років тому. В даний час нові типи пам'яті розробляються набагато швидше, і вірогідність того, що в нові комп'ютери не можна буде встановлювати пам'ять нового типа, як ніколи велика.

Від кількості встановленої в комп'ютері оперативної пам'яті безпосередньо залежить можливість, якими програмами ви зможете на ньому працювати. При недостатній кількості оперативної пам'яті багато програм або зовсім не працюватимуть, або стануть працювати украй поволі.

Часто для оперативної пам'яті використовують позначення RAM (Random Access Memory), тобто пам'ять з довільним доступом.

Це означає, що звернення до даних, що зберігаються в оперативній пам'яті, не залежить від порядку їх розташування в пам'яті.

Коли говорять про пам'ять комп'ютера, звичайно мають на увазі оперативну пам'ять, перш за все мікросхеми пам'яті або модулі, в яких зберігаються активні програми і дані, використовувані процесором.

Напівпровідникова оперативна пам'ять в даний час ділиться на статичне ОЗП (SRAM) і динамічне ОЗП (DRAM).

Обєктом дослідження курсової роботи є послуга по заміні ОЗП.

Мета курсової роботи: закріпити свої знання по предмету ” Економіка та планування виробництва” та навчитись проводити економічні розрахунки.

Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання:

1.Закріпленння знань з предмету '' Економіка та планування виробництва ”.

2.Побудова організаційної структури управління підприємством.

3.Опис функції одного із відділів підприємства.

4.Наведення характеристики організаційних типів виробництва.

5.Розкриттся сутності та завдання організації праці.

6.Проведення планових та економічних розрахунків.

7.Визначення ціни та рентабельності.

1.Організація управління

Управління- це діяльність, спрямована на координацію інших людей, відповідно з виробничою структурою формують органи управлінь дільниць і цехів підприємства.

Система управління повинна бути простою, гнучкою, мати невелике число рівнів управління,малочисельні підрозділи з висококваліфікованими працівниками і забезпечувати ефективність функціонування підприємства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1 Організаційна структура управління фірми ”Індіго”

Процес управління-діяльність об'єднаних у визначену систему суб'єктів управління, спрямована на досягнення цілей фірми шляхом реалізації певних функцій з використанням методів управління.

Як правило,процеси управління фірмою дуже різноманітні, багатогранні і мають складну структуру (складаються з великого числа стадій і фаз).У загальному значенні процес управління складається з загальних функцій управління, що поєднуються в цикли управління.

Рішення - центральний момент усього процессу управління. Можна сказати, що суттю професії менеджера є прийняття рішень [4].

На організаційній структурі управління фірми «Індіго» показано, що кожний працівник віцдповідає за окремий вид роботи. Розглянемо обов'язки роботи директора.

Директор- це особа, яка керує фірмою і надає свої укази по розвитку фірми, а також директор управляє персоналом.

Управління персоналом - життєво обумовлена стратегічна функція, яка протягом 20 століття сформувалася в самостійну структуру в ході еволюції різноманітних форм управління. Управління персоналом зосереджено на робітниках та службовцях, які знаходяться в організаційному середовищі фірми [5].

Великі,середні і малі фірми ясно усвідомлюють:для того,щоб розвиватися, процвітати, зберігати здоров'я людей і стабільність колективу,вони повинні оптимізувати віддачу від вкладень будь-яких ресурсів, будь то ресурси фінансові, матеріальні або людські.

Управління людськими ресурсами - це діяльність, виконувана на підприємствах, що сприяє найбільш фективному використанню робітників та службовців для досягнення організаційних і особистих цілей.Керівники,що успішно ведуть справу, усвідомлюють, що людські ресурси заслуговують на увагу, тому що вони є важливим чинником при прийнятті стратегічних управлінських рішень,що визначають майбутнє фірми.

Для успішної роботи фірми, потрібно три найважливіших елементи: завдання і стратегія (її виконання), організаційна структура й управління персоналом [4].

На формування процесу управління впливають зміни організаційних форм, в яких функціонують підприємства.Так, при входженні фірми в склад якогось згуртування,скажемо, асоціації,концерну,відбувається перерозподіл управлінських функцій (частина функцій, природно, централізується),тому міняється і структура управління фірми.Але,навіть, якщо підприємство залишається самостійним і незалежним,але стає частиною організаційної мережі,що об'єднує на тимчасовій основі ряд взаємопов'язаних підприємств (найчастіше для використання сприятливої ситуації),йому потрібно вносити в свою управлінську структуру ряд змін.Це зв'язане з необхідністю підсиленням функцій координації і адаптації до систем менеджменту інших компаній, що входять в мережу.Важливий чинник формування управлінських структур - рівень розвитку на підприємстві інформаційної технології [6].

Загальна тенденція до децентралізації "електронного інтелекту", що веде до зростання числа персональних комп'ютерів при одночасному розширенні використання на рівні підприємства локальних мереж, веде до ліквідації або скорочення обсягу робіт по ряду функцій на середньому і низовому рівнях. Це відноситься передусім до координації роботи підлеглих ланок,передачі інформації,узагальнення результатів діяльності окремих співробітників. Прямим результатом використання локальних мереж може бути розширення сфери контролю керівників при скороченні числа рівнів управління на підприємстві.

Для успішної роботи фірми, потрібно три найважливіших елементи:завдання і стратегія (її виконання), організаційна структура й управління персоналом. В цьому контексті слід відзначити, що сучасний розвиток інформаційних систем призводить до формування нового типу підприємств, що в західній літературі отримали назву "віртуальних" компаній (організацій).

Під ними розуміють сукупності незалежних (найчастіше невеликих за розмірами) підприємств,що є немов би вузлами на інформаційній мережі, що забезпечує їх тісну взаємодію. Єдність і ціленаправленість в роботі цих фірм досягаються завдяки гнучкому електронному зв'язку на базі інформаційної технології,що пронизує буквально всі сфери їхньої діяльності [3].

2.Характеристика типу виробництва

Тип виробництва - класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його властивості як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції.

Існують три типи виробництва:

одиничне виробництво - характеризується широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких як правило не передбачене;

серійне виробництво - характеризується обмеженою номенклатурою продукції, виробництво окремих виробів періодично повторюється певними партіями (серіями) і загальний їх випуск може бути достатньо великим;

масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою продукції але великим обсягом виробництва окремих виробів.

Крім цих трьох типів, окремо виділяють дослідне виробництво. В дослідному виробництві виготовляються зразки або партії виробів для проведення дослідних робіт, випробування, доопрацювання конструкцій. На основі проведених досліджень розробляється конструкторська та технологічна документація для серійного або масового виробництва [1].

За майже всіма характеристиками дослідне виробництво нагадує одиничне виробництво.

За ознаками типу виробництва можна характеризувати виробничі підрозділи від робочого місця до підприємства в цілому. Важливим при цьому є рівень спеціалізації робочих місць. Цей рівень можна визначити за допомогою коефіцієнта закріплення операцій.

К_з.о. - це середня кількість технологічних операцій, яка припадає на одне робоче місце за місяць.

m_і - кількість операцій, що проходить предмет в процесі обробки на даному робочому місці.

n - кількість предметів за найменуванням, які обробляються на даному робочому місці.

М - кількість робочих місць, для яких обчислюється коефіцієнт закріплення операцій.

Для кожного організаційного типу виробництва притаманні свої типи робочих місць:

- робоче місце одиничного виробництва характеризується виконанням різних операцій над різними деталями з урахуванням технологічних можливостей устаткування;

- робоче місце серійного виробництва характеризується виконанням операцій над обмеженою номенклатурою деталей, які періодично обробляються партіями;

- робоче місце масового виробництва характеризується постійним виконанням однієї операції над одним предметом праці [2].

Тип виробництва істотно впливає на його ефективність. Від типу виробництва залежить виробнича структура підприємства і його підрозділів, вибір технологічних процесів, устаткування і оснащення, методів організації виробництва та управління. Характеристику різних типів виробництв наведено в таблиці

Таблиця 2.1 - Характеристика різних типів виробництв

Характеристика		Тип виробництва
	одиничне	серійне	масове
Широта номенклатури виробів	Необмежена	Обмежена кількістю типів	Один тип
Постійність виготовлення	Не повторюється	Періодично повторюється	Постійно випускається
Рівень спеціалізації робочих місць	Різні операції kзо> 40	Обмежена кількість операцій, які періодично повторюються, 1 < kзо < 40	Одна операція, kзо = 1
Рівень спеціалізації устаткування	Універсальне	Універсальне і спеціальне	Переважно спеціальне
Принцип розміщення робочих місць	Технологічний	Технологічний і предметний	Предметний
Рівень кваліфікації робітників	Високий	Середній, високий на автоматизованих системах	Невисокий на простих операціях, високий у автоматизованих системах

Для послуги по замін ОЗП характерним є одиничне виробництво.

Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких як правило не передбачене. До підприємств одиничного виробництва належать заводи важкого, енергетичного машинобудування, суднобудування та ін [2].

калькуляція економія праця

3.Організація праці на дільниці

Організація праці-- це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів. Організація праці є об'єктивною необхідністю і невід'ємною складовою трудової діяльності людини. Вона має сприяти вдосконаленню всіх процесів праці, виробничих структур для досягнення найвищої ефективності суспільного виробництва. В умовах ринкової економіки на всіх рівнях управління можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації праці. Економічні завдання передбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості. Соціально-психологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у виробництві. Крім того, працівники мають одержувати задоволення від роботи, яку виконують. Вперше наукова теорія праці знайшла відображення в тейлоризмі (понад 100 років тому), і подальший її розвиток полягав у переході до концепцій “збагачення праці”, “автономних груп”, “гуманізації праці”, які потім продовжили свій розвиток у складі більш широких економіко-соціологічних і політико-ідеологічних теорій “демократії в промисловості”, “соціальної інтеграції” та ін [7].

Організація праці на підприємстві охоплює такі основні напрями:

­ поділ і кооперація праці, що передбачають науково обгрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об'єднання працівників у виробничі колективи;

­ нормування праці, що передбачає визначення норм затрат праці виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва;

­ організація підбору персоналу та його розвиток, тобто -- планування персоналу, профорієнтація і профвідбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар'єри тощо;

­ оптимізація режимів праці і відпочинку, встановлення найбільш раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість максимально сприяти досягненню високої працездатності протягом робочого часу;

­ раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду. Раціональним вважається такий спосіб роботи, який забезпечує мінімальні затрати часу;

­ поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування системи охорони і безпеки праці;

­ зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників;

­ мотивація й оплата праці [5].

Організація праці на підприємствах, в окремих галузях виробництва здійснюється в конкретних формах, різноманітність яких залежить від таких основних чинників: рівня науково-технічного прогресу, системи організації виробництва; психологічних факторів Особливостей екологічного середовища; а також від низки чинників, умовлених характером завдань, які вирішуються в різних ланках системи управління. Організація праці змінюється, вдосконалюється залежно від зміни цих чинників. Робоче місце слід розглядати як первинну ланку виробничого процесу, його організаційно-технічну основу.

Робоче місце - це певна частина виробничої площі Дільниці, цеху або служби, закріплена за окремим робітником чи групою робітників й оснащена всім необхідним для виконання виробничого завдання. Саме на робочому місці створюються умови, що значною мірою Означають ступінь ефективності праці. Робочі місця відрізняються одне від одного залежно від галузі народного господарства (промисловості), характеру праці (фізична розумова; важка, легка; різноманітна, монотонна), умов праці (комфортні, несприятливі) та багатьох інших чинників. Залежно від типу виробництва робочі місця можуть бути масового, серійного, одиничного виробництва; за рівнем механізації робочі місця поділяються на ручні, механізовані, автоматизовані:

­ за характером розташування у просторі - стаціонарні та рухомі;

­ за формою організації праці - індивідуальні та колективні;

­ за кількістю устаткування, що обслуговується - одноверстатні та багатоверстатні;

­ за ступенем спеціалізації - спеціальні, спеціалізовані, універсальні [6].

Робочі місця поділяють також за професійною ознакою і функціями, які виконує працівник, наприклад, робочі місця керівників, спеціалістів, робітників, молодшого обслуговуючого персоналу і т.д.; за кількістю основного технологічного обладнання - без обладнання, одноверстатні, багатоверстатні; за умовами праці - з нормальними умовами, з важкою фізичною працею, з шкідливими і важкими та особливо шкідливими і важкими умовами праці.

Робочі місця у галузях народного господарства класифікуються також за належністю:

­ власні робочі місця підприємства;

­ орендовані даним підприємством робочі місця;

­ орендовані у даного підприємства робочі місця;

­ за укомплектованістю робочі місця поділяють на:

­ діючі робочі місця;

­ вакантні робочі місця;

­ резервні робочі місця;

­ зайві робочі місця;

Типовими основними видами оснащення робочого місця є такі:

­ основне технологічне обладнання, призначене для виконання основної роботи на даному робочому місці;

­ допоміжне обладнання - підйомне, транспортне устаткування;

­ технологічне оснащення - робочі та вимірювальні інструменти, пристосування, запасні частини, канцелярське приладдя та ін.;

­ робоча документація і спеціальна література - інструкції, технологічні карти, довідники, посібники;

­ організаційне оснащення - робочі меблі, столи, стільці, шафи стелажі, інші засоби та пристосування для розміщення технологічного оснащення;

­ засоби безпеки - огорожі, засоби індивідуального захисту, протипожежної безпеки, вентиляції та ін.;

­ засоби освітлення, зв'язку та сигналізації;

­ робоча тара, господарські засоби [6].

Обслуговування робочих місць складається з таких функцій:

­ виробничо-підготовчої - комплектування предметів праці, видача виробничого завдання й технічної документації, проведення виробничого інструктажу (виконують розподілювачі робіт, диспетчери, майстри і технологи);

­ інструментальної;

­ налагоджувальної;

­ налагоджування;

­ контрольної;

­ транспортно-складської;

­ підтримання у робочому стані основного та допоміжного устаткування;

­ енергетичної;

­ ремонтно-будівельної;

­ господарсько-побутової [6].

Організація робочого місця електрика

Основні вимоги:

­ виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.
Не допускати в робочу зону сторонніх осіб.

­ не виконувати вказівок, які суперечать правилам охорони праці.
Пам'ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці та безпеку товаришів по роботі.

­ уміти надавати першу медичну допомогу потерпілим від нещасних випадків.

­ уміти користуватись первинними засобами пожежогасіння.

­ виконувати правила особистої гігієни [4].

4.Встановлення норм часу по заміні ОЗП

Встановити норми часу, визначити розряд складності робіт, розрахувати відрядну розцінку множенням тарифної ставки на норму часу по кожній операції технологічного процесу на одиницю продукції в цілому.

Рвідр = (Тст · Нчас) / 60 (1)

Розрахуємо за формулою (1):

Рвідр1=(5,25·20)/60= 1,75 грн.

Рвідр2=(6,58·35)/60= 3,84 грн.

Рвідр3 = (5,25·20)/60= 2,19 грн.

Рвідр4 =(4,69·5)/60= 0,39 грн.

Рвідр5 =(8,24·55)/60= 7,55 грн

Результат розрахунку занести в таблицю 1.

Таблиця 4.1 - Розрахунок трудомісткості робіт та відрядної розцінки по заміні ОЗП.

№ п/п	Найменування операцій технологічного процесу	Трудо-місткість, хв. (t шт)	Розряд склад-ності робіт	Тарифна ставка за 1год., грн. (Тст)	Відрядна розцінка, грн. (Рвідр)
1	Зняти кришку з системного блока	20	II	5,25	1,75
2	Встановлення плати ОЗП в системний блок	35	IV	6,58	3,84
3	Закрити кришку системного блока	25	II	5,25	2,19
4	Включення персонального комп'ютера	5	I	4,69	0,39
5	Тестування монітору	55	VI	8,24	7,55
	Разом:	140			15,72

4.Розрахунок планової калькуляції собівартості по заміні ОЗП

4.1 Розрахунок основних витрат

4.1.1 Розрахунок вартості основних і допоміжних матеріалів та комплектуючих виробів

Вартість основних матеріалів та комплектуючих виробів на одиницю продукції підключення до інтенрнету визначається за формулою:

nВм.о., к.в. = ? Ці · Нві · Ктр, (2) 1

Ці - гуртова ціна за одиницю виміру і-го матеріалу, грн.;

Нві - норма витрат і-го матеріалу;

Ктр - коефіцієнт транспотрних витрат (1,03 - 1,06);

n - кількість найменувань матеріалів.

Для розрахунків використовуємо таблицю2.

Розрахуємо за формулою (2):

Вм.о., к.в. = 160·1·1,05=168 грн.

Таблиця 4.2 - Розрахунок вартості основних матеріалів та комплектуючих виробів по заміні ОЗП.

Найменування матеріалів і комплектуючих виробів	Одиниця виміру	Гуртова ціна за одиницю виміру, грн.	Норма витрат на одиницю продукції	Вартість на одиницю продукції, грн.
ОЗП	шт.	160	1	160
Разом:		160		160

Вартість допоміжних матеріалів визначається в розмірі 2-3% вартості основних матеріалів:

Вм.д. = Вм.о. · % Вм.д. / 100, (3)

% Вм.д. - відсоток вартості допоміжних матеріалів.

Розрахуємо за формулою (3):

Вм.д. = 168·2%/100 = 3,36 грн.

Всього витрат на матеріали і комплектуючі вироби:

? Вм = Вм.о., к.в. + Вм.д. (4)

Розрахуємо за формулою (4):

? Вм = 168+3,36 = 171,36 грн.

4.1.2 Розрахунок прямих витрат на оплату праці

Основна заробітна плата за надання послуг по заміні ОЗП в самостійній роботі відповідає відрядній розцінці (див. табл. 1).

Рвідр = ЗПосн = 15,72 грн.

Додаткова заробітна плата визначається в розмірі 20-30% від основної заробітної плати згідно формули:

ЗПдод = ЗПосн · ( %ЗПдод / 100), (5)

%ЗПдод відсоток додаткової заробітної плати.

Розрахуємо за формулою (5):

Зпдод = 15,72· (25%/100)= 3,93 грн.

4.1.3 Розрахунок суми витрат на соціальні заходи:

Витрати на соціальні заходи включають збір до Пенсійного фонду, внески до Фонду страхування на випадок тимчасової втрати працездатності, внески до Фонду страхування на випадок безробіття та Фонду страхування від нещасних випадків на виробництві. Величина цих нарахувань встановлюється у відсотках до суми основної і додаткової заробітної плати основних робітників:

Впф = (ЗПосн + ЗПдод) * 33,2%;

Вфс = (ЗПосн + ЗПдод) * 1,5%;

Вфсб = (ЗПосн + ЗПдод) * 1,3%;

Вфнв = (ЗПосн + ЗПдод) * 1,7%;

Всз = Впф + Вфс + Вфсб + Вфнв;

Впф = (15,72 + 2,13) * 33,2% = 5,93грн;

Вфс = (15,72 + 2,13) * 1,5% = 0,27грн;

Вфсб = (15,72 + 2,13) * 1,3% = 0,23грн;

Вфнв = (15,72 + 2,13) * 1,7% = 0,30грн;

Всз = 5,93 + 0,27 + 0,23 + 0,30 = 6,73грн.

4.2. Розрахунок накладних витрат

В = (ЗПосн · %В) / 100, (7)

%В - відсоток накладних витрат.

4.2.1 Розрахунок витрат на утримання і експлуатацію устаткування (Вуеу)

Розрахувати витрати на утримання та експлуатацію устаткування пропорційно сумі основної заробітної плати згідно формули розподілу накладних витрат.

Розрахуємо за формулою (7):

Вуеу = (15,72·75%)/100 = 11,79 грн.

4.2.2 Розрахунок загальновиробничих витрат (Взв)

Розрахувати загальновиробничі витрати пропорційно сумі основної заробітної плати згідно формули розподілу накладних витрат

Розрахуємо за формулою (7):

Взв = (15,72·160%)/100 = 25,15 грн.

Сума вище розрахованих статей складає виробничу собівартість:

СВвир = Вм.о., к.в. + ЗПосн + ЗПдод + Всз + Веуе + Взв, (8)

Розрахуємо за формулою (8):

Сввир = 171,36+15,72+3,93+6,73+11,79+25,15 = 234,68 грн.

4.2.3 Розрахунок адміністративних витрат (Вадм).

Адміністративні витрати складаються з витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, а саме:

- Загальні кооперативні витрати;

- Витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством;

- Витрати на утримання основних засобів;

- Винагород за професійні послуги;

- Витрати на зв'язок.

Визначити суму адміністративних витрат згідно вище наведеної формули розподілу накладних витрат.

Розрахуємо за формулою (7):

Вадм = (15,72·125%)/100 = 19,65 грн.

4.2.4 Витрати на збут (Взб)

Витрати на збут складають 10% від виробничої собівартості:

Розрахуємо за формулою (7):

Взб = (234,68·10%)/100 = 23,46грн.

Собівартість послуги - це грошовий вираз затрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Собівартість характеризує ефективність всього процесу виробництва на підприємстві, використовується для контролю за використанням ресурсів виробництва, визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів, встановлення цін на продукцію. За умов самофінансування зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства.

Розрахувати повну собівартість послуги:

СВпов = Вм.о., к.в. + ЗПосн + ЗПдод + Всз + Веуе + Взв + Вадм + Взб, (9)

Розрахуємо за формулою (9):

Свпов = 171,36 +15,72 +3,93 +6,73 +11,79 +25,15 +19,65 + 23,46 = 277,75грн.

4.3 Розрахунок ціни послуги по заміні ОЗП

Ціна - це грошовий вираз вартості товару. При формуванні ціни реалізації (відпускної ціни) підприємства до виробничої собівартості продукції додається величина прибутку, податок на додану вартість, акцизний збір (для високорентабельних і монопольних підакцизних товарів).

Розрахунковий прибуток встановлюється виходячи із заданого рівня рентабельності до 30%, ставка ПДВ - 20%. Спочатку визначається гуртова ціна підприємства, потім ціна реалізації.

Гуртова ціна підприємства розраховується за формулою:

Цгурт = СВвир · Кп, (10)

Кп - коефіцієнт, що враховує долю прибутку в ціні.

Розрахуємо за формулою (10):

Цгурт = 234,68·1,15 = 269,88грн.

Ціна реалізації послуги враховує ПДВ:

Цр = Цгурт · Кпдв, (11)

Кпдв - коефіцієнт, що враховує долю ПДВ в ціні.

Розрахуємо за формулою (11):

Цр = 269,88·1,2 = 323,86 грн.

Результати розрахунків калькуляції собівартості і ціни звести в

таблиці 3.

Таблиця 4.3 - Калькуляція собівартості та відпускної ціни по заміні ОЗП.

Елементи витрат собівартості та ціни	Сума, грн.	Питома вага, %
Матеріали і комплектуючі вироби	171,36	61,7
Основна заробітна плата основних робітників	15,72	5,66
Додаткова заробітна плата основних робітників	3,93	1,41
Відрахування на соціальні заходи	6,73	2,42
Витрати на утримання та експлуатацію устаткування	11,79	4,24
Загальновиробничі витрати	25,15	9,05
Виробнича собівартість	234,68	84,5
Адміністративні витрати	19,65	7,07
Витрати на збут	23,46	8,45
Повна собівартість	277,75	100

Рис. 3 Діаграма собівартості послуги по заміні ОЗП

4.3.1 Розрахунок очікуваного прибутку і рентабельності послуги по заміні ОЗП

Валовий прибуток - це різниця між виручкою та виробничими витратами. Це поняття включає прибуток і невиробничі витрати (адміністративні, комерційні та інші витрати). Розрахувати валовий прибуток за формулою:

Пв = Цр - СВвир, (12)

Розрахуємо за формулою (12):

Пв = 323,86 - 234,68 = 89,18 грн.

Чистий прибуток визначається як різниця між валовим прибутком та адміністративними, комерційним та іншими витратами, що не включаються до собівартості реалізованої продукції:

Пч = Пв - Вадм - Взб, (13)

Розрахуємо за формулою (13):

Пч = 89,18 - 19,65 - 23,46 = 46,07грн

Щоб зробити висновок про рівень ефективності господарювання, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами, які забезпечують підприємницьку діяльність, тобто визначити рентабельність.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою:

Rпп = Пч / СВпов · 100, (14)

Пч - сума чистого прибутку, грн.;

СВпов - повна собівартість продукції, грн.

Розрахуємо за формулою (14):

Rпп = (46,07/277,75)·100% = 16,6 %

Отже, послуга є прибутковою.

5.Аналітичні дослідження в курсовій роботі

5.1 Розрахунок техніко-економічних показників

В таблиці наведено склад техніко-економічних показників виробництва

Таблиця 5.1 - Техніко-економічні показники

Склад показників	Розрахунок
Абсолютні показники
- Трудоміскість заміни оперативно-запамятовуючого пристрою, год.	2 год, 20 хв
- Витрати на виробництво, грн.	234,68
- Собівартість заміни оперативно-запамятовуючого пристрою, грн.	277,75
- Гуртова ціна, грн. - Ціна реалізації, грн.	269,88; 323,86
- Валовий прибуток, грн. - Чистий прибуток, грн.	89,18; 46,07
Відносні показники
- рентабельність продукції, %	Чистий прибуток / повна собівартість продукції 16,6%
- економія витрат на виготовлення продукції, грн.	Собівартість повна * відсоток зниження собівартості / 100% 277,75 * 8% / 100% = 22,22 грн
- сума капітальних витрат, грн.	Вартість устаткування * відсоток капітальних витрат / 100% 1000 *10% /100% = 100грн
- термін окупності капітальних витрат, р.	Сума капітальних витрат / економія витрат на виготовлення продукції 100 / 22,22 = 4,50
- коефіцієнт економічної ефективності	1 / термін окупності капітальних витрат 1 / 4,49 = 0,22

5.2 Пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності підприємства.

Ефективність виробництва -- це узагальнене і повне відображення кінцевих результатів використання засобів, предметів праці і робочої сили на підприємстві за певний проміжок часу. Загальну економічну ефективність виробництва ще називають загальною продуктивністю виробничої системи.

Проблема підвищення ефективності виробництва полягає в забезпеченні максимально можливого результату на кожну одиницю затрачених трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Тому критерієм ефективності виробництва в макро-економічному масштабі є зростання продуктивності суспільної праці.

Основні фактори підвищення ефективності виробництва -- це підвищення його технічного рівня, вдосконалення управління, організації виробництва і праці, зміна обсягу і структури виробництва, поліпшення якості природних ресурсів та інші.

На основі набутих і розширених, знань з економічної теорії а також на основі свого логічного мислення з приводу ситуації розвитку сучасного виробництва, я пропоную для підвищення ефективності прибутку свого підприємства наступні пропозиції, що наведені в таблиці 5.2

Таблиця 5.2 Пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності підприємства

№ п/п	Заходи	Шляхи досягнення	Очікуваний результат
1	Удосконалення системи матеріально технічного забезпечення.	Використання новітнього обладнання і технологій.	Підвищення швидкості якості обслуговування і ремонту.
2	Використання високотехнологічних матеріалів.	Купівля оригінальної і якісної продукції безпосередньо на заводі виробника.	Підвищення надійності виготовленої продукції.
3	Підбір висококваліфікованих працівників.	Жорсткий відбір і наявність відповідних здібностей.	Зросте якість, швидкість обслуговування, оперативність надання повної інформації з різних питань
4	Розширення асортименту надання послуг.	Фахівців широкого профілю.	Створення всебічного сервісного обслуговува- ння,економія коштів.
5	Розповсюдження реклами про свою діяльність.	Розміщення реклами на телебаченні, радіо, бігбордах.	Приплив більшого числа споживачів.

Висновок

В рамках даного курсового проекту було розглянуто послугу по заміні оперативно-запамятовуючого пристрою і проведено економічні підрахунки щодо ефективності провадження її у виробництво.

Час надання даної послуги склав стосорок хвилин при основній заробітній платі пґятнадцять гривень сімдесят дві копійки, виходячи з формули (5) я обчислив додаткову заробітну плату, що склала 3,93 копійок.

Повну собівартість посуги визначив по формулі (9), що включає всі витрати на виробництво і реалізацію послуги і склала - 278,54 копійки.

Чистий прибуток визначається як різниця між валовим прибутком та адміністративними, комерційними та іншими витратами, що не включаються до собівартості реалізованої продукції, тому Пв = 89,43 грн., Вадм = 19,65 грн, Взб = 23,54, виходячи з цих даних я розрахував, що чистий прибуток: Пч = 46,24грн.

Що ж до рентабельності, то вона визначалась по формулі (15) і склала 17%, що показує що дане підприємство досить рентабельне. Для підвищення даного показника необхідно знизити собівартість послуги. Джерелами зниження собівартості послуги є ті затрати за рахунок економії яких знижується собівартість послуги а саме: адміністративних витрат, загальновиробничих, витрат на соціальні заходи і витрат пов'язаних з утриманням і експлуатацією устаткування. Отже з вище поданих розрахунків можна зробити висновок, що підприємство, яке надає дану послугу в цілому є досить рентабельним і економічно ефективним.

Література

1. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор'єва М.І. Економіка праці й соціально-економічні відносини: Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 440с.

2. Економіка підприємства: Підручник. За ред. акд. С.Ф. Покропивного. 2-е вид.,перероб та доп. - К.: КНЕУ, 2001.

3. Економіка та організація інноваційної діяльності. 3-тє видання. Волков О.І.: Підручник затверджено МОН України. - К.: ЦУЛ, 2007. - 664 с.

4. Закон України «Про підприємства в Україні»

5. Бойчик І.М., Харів М.І. Економіка підприємства. - Львів: Сполом, 1998. - 212 с.

6. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: Видавництво А.С.К., 2004. - 400с.

7. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи економіки праці: Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2001. - 313 с.

8. Балабанов А.С., Маркелов К.С. Организация и оснащение рабочих мест на предприятиях. - Л.: Машиностроение, 1986. - 124с.

9. Методичний посібник по виконанню курсової роботи з предмету “ Економіка та планування виробництва ”.

Размещено на Allbest.ru