Концептуальні основи національної економічної безпеки та їх впровадження в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концептуальні основи національної економічної безпеки та їх впровадження в Україні

План

Вступ

1. Сутність поняття «економічна безпека»

2. Впровадження економічної безпеки в Україні

Висновки

Використана література

Вступ

Україна проходить складний історичний період державного становлення. Перед Україною постала проблема, яка полягає у певному протиріччі між необхідністю інтегруватися у світову економіку з одного боку, та забезпечити внутрішню економічну інтеграцію, захист свого внутрішнього ринку, власного товаровиробника і національні інтереси -- з іншого. При цьому слід враховувати, що світова економіка продовжує залишатися ареною зіткнення інтересів різних країн. Тож лише створення власної системи економічної безпеки дасть можливість уникнути можливих руйнівних наслідків швидкого відкриття національної економіки, забезпечити її конкурентоспроможність, захистити вітчизняного товаровиробника та ефективно взаємодіяти з міжнародними фінансовими та економічними інституціями. Забезпечення економічної безпеки є гарантом державної незалежності України, умовою п прогресивного економічного розвитку і зростання добробуту громадян.

Вивченням проблем, пов"язаних з національною економічною безпекою, займалися такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як В. Амітан, О. Барановський, І. Бінько, С. Воронцов, Г. Пастернак-Таранушенко, М. Єрмошенко, Я. Жаліло, А. Ілларіонов, Б. Кравченко, Д. Лосман, Є. Марчук, С. Мочерній, В. Мунтіян, О. Новікова, Ю. Петроченко, С. Пірожков, Р. Покотиленко, В. Радченко, Д. Родкопф, А. Сухоруков, А. Татаркін, М. Чумаченко, В. Шлемко.

Наука про економічну безпеку держави є потребою часу і має повсюдну і повсякденну актуальність Актуальність зазначеної проблеми посилюється й тим, що однією з офіційних ознак відокремлення науки про економічну безпеку в самостійну галузь економічних досліджень стало запровадження ВАК України окремих спеціальностей "економічна безпека держави" з 21.04.2001 р. та "економічна безпека підприємства" з 21.04.2002 р. Тому формування погодженого категоріального апарату цієї науки також є принципово важливим для ефективної організації системи атестації наукових кадрів.

1. Сутність поняття «економічна безпека»

В загальному розумінні безпека - це низький рівень загроз, які можуть перешкоджати стійкому функціонуванню певного суб'єкта. Зважаючи на те, що проблематика безпеки традиційно має статус найвищого пріоритету в державній політиці, поняття економічної безпеки набуває виняткового значення як аргумент прийняття політичних рішень: екосестейт займається формуванням відповідної політики щодо забезпечення економічної безпеки держави або суб'єктів нижчих організаційних рівнів. Система забезпечення економічної безпеки передбачає здійснення постійного моніторингу соціально-економічних процесів з точки зору їх впливу на стан економічної безпеки, оцінку з цих позицій стратегічних програм, нормативно-правових актів, а також аналіз ефективності поточних рішень у сфері економічної політики. Відтак методологічне дослідження, спрямоване на пошук оптимальних підходів до визначення поняття "економічна безпека", є дуже важливим для коректного формування державної політики в економічній сфері взагалі.

Економічна безпека -- це такий стан національної економіки, за якого забезпечуються захист національних інтересів, стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, здатність до розвитку та захищеність життєво важливих інтересів людей, суспільства, держави. Під життєво важливими інтересами в даному контексті розуміють сукупність потреб, які забезпечують існування і прогресивний розвиток особистості, суспільства, держави. Економічна безпека є однією зі складових національної безпеки, яка охоплює також оборонну, екологічну безпеку тощо.

Основними завданнями економічної безпеки є: забезпечення пропорційного та безперервного економічного зростання, приборкання інфляції та безробіття, формування ефективної структури економіки та розвинутого ринку цінних паперів, скорочення дефіциту бюджету та державного боргу, забезпечення соціального захисту та підвищення якості життя населення, підтримка стійкості національної валюти тощо. Ці завдання визначають стратегію економічної безпеки як формування та обґрунтування стратегічних пріоритетів, національних інтересів, засобів і механізмів вирішення проблем.

Безпека не характеризує відсутність загроз як таких, що практично є неможливим. "Стан захищеності" означає в даному контексті відсутність системоруйнівних загроз, тобто тих із них, які неможливо органічно подолати в рамках механізмів, іманентних цій соціально-економічній системі.

Таким чином, економічна безпека держави визначається як складна багатофакторна категорія, що характеризує здатність національної економіки до розширеного самовідтворення з метою задоволення на певному рівні потреб власного населення і держави, протистояння дестабілізуючій дії чинників, що створюють загрозу нормальному розвитку країни, забезпечення конкурентоспроможності національної економіки у світовій системі господарювання.

Досить часто зустрічається використання терміну "економічна безпека" як позитивної характеристики вже наявного "стану захищеності" інтересів суб'єкта, яка може бути низькою чи високою. Тому застосування цього терміну як характеристики відтворювальної здатності економіки безвідносно до конкретного стану цієї здатності є коректним. Принципова перевага застосування терміну "відтворення" у трактуванні економічної безпеки держави полягає в тому, що дозволяє перейти від поняття безпеки як забезпечення реалізації національних інтересів (тобто процесу, що керується ззовні) до поняття безпеки як здатності до відтворення як основного національного інтересу. У такому ракурсі економічна безпека характеризує дієздатність системи та може досліджуватися з якнайширшим застосуванням методів та інструментів економічної науки.

В умовах становлення ринкової економіки, коли держава вже не може директивними методами впливати на суб'єктів господарської діяльності, вживаються заходи щодо оптимального впливу на процес суспільного відтворення (макроекономічні параметри, галузеві структури виробництва, ціни і грошово-фінансові потоки) для підтримки економічної безпеки України.

Для прийняття державними органами обґрунтованих рішень проводиться моніторинг індикаторів економічної безпеки та її складових, який передбачає передусім фактичне відстеження, аналіз і прогнозування найважливіших економічних показників. Особлива увага при цьому перш за все зосереджується на таких загальних індикаторах економічної безпеки:

— валовий внутрішній продукт (ВВП);

— темп інфляції;

— дефіцит бюджету;

— рівень безробіття;

— економічне зростання;

— рівень та якість життя;

— енергетична залежність;

— інтегрованість у світову економіку;

— торгове сальдо;

— стан демографічних процесів;

— державний внутрішній та зовнішній борги;

— діяльність "тіньової" економіки.

Важливе значення для економічної безпеки мають не самі критеріальні показники, а їх порогові значення, тобто граничні величини, перевищення яких загрожує економічній безпеці. Слід зазначити, що не за всіма переліченими показниками визначені такі граничні припустимі значення. Наведемо відомі.

Так, нормальний циклічний спад ВВП становить 5--15 % від його потенціального значення. Пороговим спадом ВВП вважають ЗО %, за умов вищого спаду втрати можуть бути незворотними.

Нормальним рівнем інфляції вважається середньорічний темп зростання цін на 5--6 %. У разі інфляції в 6--10 % необхідно вживати спеціальні обмежувальні заходи.

Зі світового досвіду відомо, що в період радикальних перетворень рівень безробіття може досягати 15--20 %. Однак такий рівень не повинен триматися .більше З--5 років. Пороговим рівнем безробіття вважається 10 %.

Розрив у доходах 10 % найбагатших та 10 % найбідніших верств населення не повинен перевищувати 6--8 разів. А індикатор концентрації доходів (коефіцієнт Джині) у розвинутих країнах становить 0,15--0,17. Якщо ж співвідношення у доходах 10% найбільш забезпечених і 10 % найменш забезпечених груп населення перевищує 1 : 10 (тобто досягає двозначних цифр), то суспільству загрожує соціальна нестабільність.

Коли частка населення з доходами, нижчими за прожитковий мінімум, досягає 8--10 %, це призводить до виникнення тривалої кризи та стагнації.

Суттєве значення має структура за джерелами їх утворення. В розвинутих країнах частка заробітної плати в особистих доходах становить 60--65 %, а доходи від підприємницької діяльності (за винятком оплати праці), операцій з нерухомістю, дивідендів від внесків та акцій не перевищують 20 %.

Загрозами економічній безпеці країни є сукупність умов і чинників, які створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільству, державі, ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних економічних інтересів. Вирізняють внутрішні та зовнішні загрози економічній безпеці країни.

Основними внутрішніми загрозами слід вважати:

· науково-технічній сфері: руйнування науково-технічного потенціалу, зменшення науково-технічних розробок, скорочення потенціалу фундаментальної науки, невизначеність державної науково-технічної політики, відплив наукових кадрів за кордон або в іншу сферу діяльності;

· в економічній сфері: скорочення обсягів виробництва у провідних галузях, розрив господарських зв'язків, монополізація економіки, криміналізація суспільства, наявність структурних диспропорцій, великий внутрішній борг, високий рівень зношеності основних фондів, енергетична криза, низький рівень продуктивності праці та інвестиційної діяльності;

· високий рівень інфляції та безробіття, зростання «тіньової» економіки, низький платоспроможний попит населення, цінові диспропорції між промисловістю та сільським господарством, загроза втрати продовольчої незалежності країни, масове ухиляння від сплати податків;

· у соціальній сфері: поглиблення диференціації доходів, бідність, погіршення структури харчування, зменшення доступності освіти та медичних послуг, погіршення якості життя, соціальна незахищеність значних верстз населення, зниження народжуваності, зростання смертності, неконтрольовані міграційні процеси.

До зовнішніх загроз економічній безпеці країни належать:

· економічна залежність від імпорту, від'ємне зовнішньоторговельне сальдо, нераціональна структура експорту -- надмірний вивіз сировинних ресурсів;

· втрата позицій на зовнішніх ринках;

· зростання зовнішньої заборгованості, нераціональне використання іноземних кредитів;

· неконтрольований відплив валютних ресурсів за кордон, розміщення їх в зарубіжних банках.

Виходячи з пріоритетних національних інтересів і загроз економічній безпеці країни визначаються заходи державної політики економічної безпеки, які охоплюють науково-технічну, економічну, соціальну сфери, а також політику, воєнну, екологічну, інформативну сфери для забезпечення в цілому національної безпеки країни.

2. Впровадження економічної безпеки в Україні

Визначення національних економічних інтересів має першочергове значення при створенні системи економічної безпеки, яка є складовою цілісної системи національної безпеки держави, оскільки від цього залежить вироблення ефективних засобів їх реалізації і захисту.

Аналіз теоретичних аспектів економічної літератури дозволяє розподілити національні економічні інтереси держави за такими критеріями:

1. за ступенем важливості: життєво важливі, стратегічні, тактичні;

2. за тривалістю дії: довгострокові, середньострокові, короткострокові;

3. за місцем дії: внутрішні, зовнішні;

4. за характером зіткнення: паралельні, розбіжні, спільні;

5. за ступенем реалізації: нереалізовані, частково реалізовані;

6. за сферою розповсюдження: виробничі, фінансові, експортно-імпортні, технологічні, інституційні, військово-економічні, соціально-економічні, демографо- економічні, еколого-економічні.

Наведемо коротку характеристику вищеназваних типів національних економічних інтересів. До стратегічних відносяться такі: здійснення структурної перебудови економіки, забезпечення ефективного розвитку національної промисловості, здійснення кардинальної модернізації виробництва та розвиток його наукомістких галузей. Життєво важливі інтереси -- це збереження та розвиток інтелектуального та науково-технічного потенціалів, вирішення державою соціальних проблем (безробіття, бідність, злочинність, житлове забезпечення тощо), створення рівних соціальних і економічних можливостей для всіх громадян. Тактичними інтересами країни є здійснення структурної перебудови економіки, здійснення державою протекціоністських заходів, спрямованих на підтримку національного товаровиробника, здійснення кардинальної модернізації виробництва та розвиток його наукомістких галузей. Національні економічні інтереси також поділяються за місцем дії на внутрішні та зовнішні. До внутрішніх відносять: забезпечення зайнятості населення та високого рівня трудових ресурсів, створення рівних соціальних і економічних можливостей для всіх громадян України, збереження та розвиток інтелектуального та науково-технічного потенціалів України. Як зовнішні національні економічні інтереси можуть виступати:

v здобуття Україною належного місця у світовому розподілі праці та міжнародній торгівлі, інтеграція у світове господарство;

v побудова економічних відносин з іншими країнами на засадах рівноправності та взаємовигідності;

v забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції.

За характером зіткнення економічні інтереси бувають паралельними, розбіжними та спільними. До спільних відносять: зростання добробуту українських громадян та забезпечення населення продовольчими товарами, поліпшення якості і структури споживання. За сферою розповсюдження національні економічні інтереси держави розподіляються на виробничі, фінансові, експортно-імпортні, технологічні, інституційні, військові, соціальні, демографічні та екологічні. До виробничих відносять пошук і освоєння родовищ нафти, газу, вугілля, золота, алмазів тощо, забезпечення альтернативних джерел надходження нафти і газу, а також сприяння ефективному розвитку національної промисловості. Військові інтереси країни -- це створення замкнених циклів виробництва стратегічно важливої продукції, зокрема, військової техніки та озброєння, створення потужного воєнно-промислового комплексу, зокрема, ракетно-космічної галузі.

Пріоритетними національними інтересами у фінансово-кредитній сфері держави є забезпечення фінансової стабілізації в країні та подолання кризи платежів, здійснення бюджетної реформи, зниження дефіциту Державного бюджету до 1 % ВВП, систематичне виконання доходної частини Державного бюджету, ліквідація нецільового використання бюджетних коштів, суттєве вдосконалення податкової системні посилення її стимулюючого впливу на розвиток виробництва, легалізація "тіньової" економіки в офіційну, ліквідація криміналізованого бізнесу і корупції, ліквідація заборгованості по заробітній платі, пенсіях, інших соціальних виплатах, стабільність національної грошової одиниці і забезпечення її конвертованості, поступове зниження інфляції, доведення її до 5% на рік, досягнення і підтримання позитивного зовнішньоторговельного сальдо і платіжного балансу, значно ширше залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій до розвитку національної економіки, прискорення розвитку національної банківської системи, створення ефективного фондового і страхового ринків, надійної системи довірчого управління майном. Вдосконалення товарної структури експорту та імпорту, забезпечення географічної їх збалансованості, нарощування експортного потенціалу, забезпечення позитивного сальдо зовнішньоторговельної діяльності, підтримка вітчизняних експортерів, сприяння виробникам імпортозамінної продукції, особливо критичного імпорту, всі ці показники характеризують експортно-імпортні економічні інтереси держави.

Виходячи з поданої класифікації, найбільш пріоритетними економічними інтересами України є:

— створення надійної системи економічної безпеки України;

— створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої економіки;

— забезпечення альтернативних джерел надходження нафти і газу;

— створення потужного воєнно-промислового комплексу;

— збереження та розвиток інтелектуального й науково-технічного потенціалів України;

— вирішення державою соціальних проблем;

— побудова економічних відносин з іншими країнами на засадах рівноправності та взаємовигідності тощо.

Економічна безпека є провідною складовою національної безпеки, вона відображає причинно-наслідковий зв'язок між економічною могутністю країни, її військово- економічним потенціалом та національною безпекою. Цей зв'язок передбачає з боку держави свідоме підтримання певних пропорцій між нагромадженням валового внутрішнього продукту й військовим будівництвом для забезпечення кількісних та якісних параметрів обороноздатності. Нехтування економічною безпекою призводить до катастрофічних наслідків: занепаду галузей, банкрутства підприємств і, нарешті, підриву системи життєзабезпечення нації з подальшою втратою суверенітету.

За сучасною методологією ступінь захищеності національних інтересів визначається кількісними та якісними оцінками загроз національним економічним інтересам із застосуванням критеріїв, індикаторів та їх порогових значень. Основним критерієм економічної безпеки країни є здатність її економіки зберігати або, принаймні, швидко відновлювати критичний рівень суспільного відтворення в умовах припинення зовнішніх поставок або кризових ситуацій внутрішнього характеру.

Економічна безпека держави повинна мати такий ступінь захищеності національних інтересів в економічній сфері від реальних і потенційних загроз внутрішнього і зовнішнього характеру, який дав би змогу забезпечувати функціонування національної економіки в режимі розширеного відтворення та задовольняти потреби особи, суспільства, держави.

економічна безпека

Висновок

Отже, національна економічна безпека держави -- це економічна категорія, яка характеризує здатність національної економіки до розширеного самовідтворення з метою задоволення на певному рівні потреб власного населення і держави, протистояння дестабілізуючій дії чинників, які створюють загрозу нормальному розвитку країни, забезпечення конкурентоспроможності національної економіки у світовій системі господарювання;

Головними індикаторами національної економічної безпеки держави є валовий внутрішній продукт (ВВП), темп інфляції, дефіцит бюджету, рівень безробіття, економічне зростання, рівень та якість життя, ступінь енергетичної залежності, ступінь інтегрованості у світову економіку, торгове сальдо, стан демографічних процесів, державний внутрішній та зовнішній борги, рівень розвитку "тіньової" економіки;

Національна економічна безпека включає цілу низку складових: сировинно-ресурсну безпеку, енергетичну, фінансову, військову, економічну, технологічну, продовольчу, соціальну, демографічну, політичну, екологічну, зовнішньоекономічну;

На сьогоднішній день найбільш пріоритетними економічними інтересами України є: створення надійної системи економічної безпеки України; створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої економіки; забезпечення альтернативних джерел надходження нафти і газу; створення потужного воєнно-промислового комплексу; збереження та розвиток інтелектуального і науково-технічного потенціалів України; вирішення державою соціальних проблем; побудова економічних відносин з іншими країнами на засадах рівноправності та взаємовигідності тощо.

Використана література

економічна безпека

1. Адаманова 3.О. Концептуальні основи національної економічної безпеки // Університетські наукові записки. - 2008. - №4. - С. 393-397

2. Проблеми економічної безпеки. Аналітична доповідь. -- К.: Український центр економічних і політичних досліджень.

Размещено на Allbest