Динаміка банкрутства українських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

7

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний університет технології та дизайну

Кафедра економіки, обліку і аудиту

Динаміка банкрутства українських підприємств

Виконала:

ст. гр. ІЕ мг 1-06

Бідніченко А. С

Перевірила:

Касьян З. Е

Київ 2011

Ефективність економічної політики держави, значною мірою полягає у забезпеченні фінансової стійкості як економіки в цілому, так і окремих її секторів і підприємств. Для досягнення цієї мети в багатьох країнах світу існує інститут банкрутства. Гостро проблема банкрутства постала і в господарській діяльності вітчизняних підприємств, які функціонують в умовах нестабільної економіки. Окремі аспекти цієї багатогранної проблеми знайшли своє відображення в вітчизняному законодавстві, проте існує також необхідність посилення державного регулювання в даній сфері з огляду на необхідність виявлення та збереження потенційно життєздатних підприємств.

Тому при розробці стратегій розвитку підприємств необхідно враховувати економічний зміст банкрутства, який полягає у ефективному використанні обмежених ресурсів підприємств в умовах глибокої соціально-економічної кризи.

Значний внесок в дослідження проблеми оцінки і прогнозування неплатоспроможності підприємств внесли українські та зарубіжні вчені, зокрема: Альтман Е., Благун І.С., Бланк І.А., Войнаренко М.П., Данилюк М.О., Забродський В.А., Ковальов А.П., Лук'янова В.В., Орлов О.О., Пономаренко В.С., Терещенко О.О. і ін. Ці вчені визначили, що банкрутство -- процес, коли майно індивідуума чи організації, нездатної оплатити борги, забирається за рішенням суду і справедливо розподіляється між кредиторами після попередніх сплат, таких як податки і заробітна плата працівникам організації-банкрута. Доти, поки доки банкрут не розрахується з боргами, його фінансова діяльність жорстко обмежена.

До недавнього часу для більшості суб'єктів господарювання процеси банкрутства були мало відомі. Лише в період реформування економіки відчутними стали такі економічні явища як нерентабельність, неплатоспроможність підприємств. Характерними ознаками фінансової кризи підприємства є скорочення попиту на його продукцію, і, як наслідок, зниження обсягів виробництва; зростання заборгованості постачальникам, держбюджету та банкам; затримки з виплатою заробітної плати працівникам.

Кількість таких підприємств в економіці України неухильно зростає. Причому тенденції банкрутства поширюються не лише на окремих суб'єктів господарювання, а й на цілі галузі економіки (наприклад, сільське господарство, яке вже впродовж багатьох років перебуває в глибокій фінансовій кризі і де понад 85% господарюючих суб'єктів закінчують свою діяльність щорічно із збитками; в промисловості збитковим є кожне друге підприємство).

Неплатоспроможність і банкрутство підприємств є поширеними явищами в економіці України, які істотно впливають як на фінансовий стан держави, так і окремих її секторів. Так, в 2003 році частка збиткових підприємств в Україні склала: в промисловості - 39,9%, сільському господарстві - 42,3%, будівництві - 35,7%, а в цілому по економіці країни - 72%. У результаті цього збільшилася кількість справ, по яких у судах України винесено рішення про банкрутство підприємств і організацій з 4107 у 1996 році до 11452 у 2003 році. Така ситуація вимагає розробки і впровадження комплексу заходів з аналізу і попередження неплатоспроможності (банкрутства) вітчизняних підприємств.

Сьогодні, попри всі прогнози банкрутств під час кризи поменшало. Так, у січні - листопаді 2009 р. кількість банкрутств комерційних підприємств в Україні зменшилася на 25% - з 3245 до 2611. Кількість порушених справ про банкрутство держпідприємств за 11 місяців 2009 р. зменшилась на 83% - з 192 до 105. Поменшало і фіктивних банкрутств, основними цілями яких були перерозподіл форм власності, ухилення від сплати податків або кредитів. Ці показники пояснюються насамперед нестачею вільних коштів в обороті компаній, у зв'язку з чим кредитори охоче реструктуризують заборгованості.

За даними зведеної інформації Державним департаментом з питань банкрутства станом на 01.01.2011:

1. Загальна кількість підприємств, які перебувають в процедурах банкрутства - 14 597, з них:

1.1 Державних підприємств - 336, з них:

- в розпорядженні майном - 139;

- в санації - 66;

- в ліквідації - 111.

1.2 Підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотків - 213, з них:

- в розпорядженні майном - 45;

- в санації - 63;

- в ліквідації - 94.

2. Кількість припинених справ протягом грудня 2010 року - 862, з них:

- державних підприємств - 13;

- підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотків - 5.

2.1 Шляхом відновлення платоспроможності - 23, з них через:

- укладення мирової угоди - 11;

- виконання боржником усіх зобов'язань перед кредиторами - 11.

2.2 З інших підстав - 113.

2.3 Ліквідовано - 696,з них:

- державних підприємств - 7.

3. Кількість порушених справ протягом грудня 2010 року - 1007, з них:

3.1 Державних підприємств - 13, з них:

-· в розпорядженні майном - 1,

- в ліквідації - 0.

Вітчизняна процедура банкрутства вкрай неефективна, дорога та занадто тривала. В Україні дуже низький показник відшкодування вимог кредиторів. У середньому він становить 9%, тоді як у країнах Східної Європи та Середньої Азії - 28%. На процедури, пов'язані з банкрутством, в Україні витрачається 42% коштів від загальної вартості бізнесу, а в країнах Східної Європи та Середньої Азії - лише 13%. Крім того, процес відновлення платоспроможності боржника та/або визнання його банкрутом триває в Україні в середньому три роки. Водночас у 90% випадків банкрутство призводить до ліквідації підприємства.

На сьогоднішній день для більшості українських підприємств характерним є більш або менш однакове коло проблем:

- зміна економічного середовища, в якому вони існують;

- втрата традиційних ринків збуту власної продукції;

- зміна системи планування і, як результат - порушення ритмічності виробничої діяльності;

- нестабільність правового поля.

Крім того, процес приватизації також призвів до корінної зміни принципів управління підприємством, зачепив основи його існування. В ході приватизації держава втратила роль адміністратора, передав її акціонерам (новим господарям) та виконавчому органу управління - правлінню на чолі з головою. Саме ж підприємство опинилося в агресивному ринковому середовищі. З одного боку, вчорашні дружні колеги по галузі перетворилися на підступних конкурентів, з іншого - на утворений ринок хлинула більш якісна та часто більш дешева продукції іноземних виробників. По суті, у багатьох підприємств, в наслідок приватизації, так і не з'явився реальний господар, зацікавлений в розвитку підприємства і в стабільній його роботі. Це далеко не повний перелік проблем, які для багатьох українських підприємств стали причиною банкрутства і ліквідації.

Що стосується заходів для швидкого і ефективного впровадження механізмів банкрутства, на думку автора найбільш важливими будуть:

- удосконалення в Україні законодавчої бази про банкрутство;

- створення і розвиток адаптивної до ринкових умов системи підготовки і перепідготовки спеціалістів;

- розширення державного впливу при вирішенні проблем неплатежів з використанням механізмів банкрутства;

- розвиток ринку консалтингових, ріелтерських та аудиторських послуг, а також структур, які забезпечували б незалежний контроль за якістю і ціною даних послуг;

- формування гнучкої системи соціального страхування на випадок банкрутства, включаючи обов'язкове і добровільне страхування працівників.

Список використаної літератури

банкрутство приватизація

1. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” від 30.06.99 р. №784-XIV.

2. Копчак Ю. С. Оцінка і прогнозування неплатоспроможності підприємств. Автореферат. Хмельницький - 2005р.

3. Третяк О. Про проблему банкрутства підприємств. // Економіка України - №2 - 2009 р. - с.46-49.

4. Благун І.С., Копчак Ю.С. Проблеми неплатоспроможності і банкрутства підприємств в економіці України // Економіст. - 2004. - № 9. - с.46-48.

5. Кизим М. О., Забродський В. А., Зінченко В. А., Копчак Ю. С. Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства.- Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2003.- 144 с.

Размещено на Allbest.ru