Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Планування трудомісткості виробничої програми та пропускної спроможності обладнання

2. Планування показників по праці

3. Планування заробітної плати

4. Планування собівартості та прибутку

5. Аналіз і планування фінансових результатів діяльності підприємства

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Складні завдання по стабілізації економіки країни неможливо вирішити без прискорення НТП, яке передбачає постійне вдосконалення технічної бази виробництва, оновлення продукції, що випускається, впровадження нових технологій і прогресивних методів організації виробництва.

Діяльність підприємств, орієнтованих на інтеграцію в ринкові стосунки, зв'язана з величезним і багатоплановим ризиком і тому характеризується високою мірою нестійкості. Саме тому, менеджери-фахівці, які, використовують різні інструменти управління, забезпечують досягнення підприємством поставлених цілей, для того, щоб кваліфіковано управляти фірмою, менеджерові необхідно мати відповідні знання в області техніки, економіки, організації виробництва, його технічної підготовки і управління.

Метою даної курсової роботи є вживання в практичній діяльності отриманих теоретичних знань по організації виробництва на підприємствах і технічній підготовці виробництва.

Цілі та задачі підприємства:

а) ціль підприємства - забезпечити повне матеріальне благополуччя і всебічний розвиток робітників і службовців на основі випуску і реалізації якісної продукції (робіт і послуг).

б) завдання підприємства:

- визначення й організація правильної стратегії розвитку маркетингу підприємства у відповідній галузі народного господарства;

- організація ефективної системи управління підприємством і його підрозділами (структура, персонал, інформація); випуск якісної продукції;

- забезпечення гуманної соціальної політики в сфері оплати, охорони праці і рівня життя працівників.

1. Планування трудомісткості виробничої програми та пропускної спроможності обладнання

Початковими даними для визначення чисельності працівників за трудомісткістю робіт є: виробнича програма планового періоду; норми часу; річний фонд робочого часу на одного працівника, план підвищення ефективності виробництва (як основа плану підвищення продуктивності праці) і плановий коефіцієнт виконання норм.

Для розрахунку чисельності основних працівників-відрядників спочатку визначають нормативну трудомісткість. Трудомісткість виробничої програми на підприємстві може плануватися двома способами.

За першим способом трудомісткість виробничої програми визначається прямим розрахунком: кількість продукції по кожному виду множиться на витрати часу, необхідні у плановому періоді для виготовлення одиниці продукції. Трудомісткість виготовлення одиниці продукції визначається шляхом підсумовування норм часу за всіма операціями.

Спочатку розраховується трудомісткість порівнянної продукції, далі витрати часу на нові вироби, на приріст незавершеного виробництва, спецінструмента і пристосувань, а у підсумку визначається трудомісткість всієї програми (робіт і послуг). При цьому нормативна трудомісткість порівнянної продукції визначається з урахуванням майбутнього зниження першої в результаті перегляду норм часу відповідно з планом підвищення ефективності виробництва.

Трудомісткість зміни залишків незавершеного виробництва визначається шляхом множення величини цієї зміни на питому трудомісткість 1000 грн. продукції, скориговану на коефіцієнт, що характеризує ступінь готовності незавершеного виробництва.

У ряді випадків трудомісткість виробничої програми визначають іншим способом: звітну трудомісткість коригують за допомогою коефіцієнтів, у яких враховані заходи плану підвищення ефективності виробництва, що знижують працезатрати на виготовлення виробів.

Загальна чисельність основних працівників-відрядників визначається шляхом ділення трудомісткості виробничої програми на корисний (ефективний) фонд робочого часу одного працівника за рік. При цьому враховується зниження нормативної трудомісткості залежно від плану підвищення ефективності виробництва і плановане перевиконання норм часу. Розрахунок виконується за формулою

де Рчр - потрібна кількість основних працівників-відрядників; ТЕдд - планова трудомісткість виробничої програми (по затратах праці основних працівників); F' - плановий корисний фонд часу одного працівника, год; Kвн - планований коефіцієнт виконання норм.

Чисельність основних працівників за професіями і розрядами слід розраховувати виходячи з нормативної трудомісткості за професіями і розрядами, диференційованих планових коефіцієнтів виконання норм за розрядами і фондами робочого часу працівників окремих професій.

Методом розрахунку за нормами виробітку визначають середньооблікову кількість працівників виробничих ділянок виходячи із завдання і норм виробітку.

У випадках, коли відомі норма виробітку і планований обсяг робіт, робочий час для виконання всього обсягу робіт визначається за формулою

де Fp - робочий час, необхідний для виконання обсягу робіт за нормами; V - обсяг робіт у прийнятих одиницях виміру; Вп - планова норма виробітку за одиницю робочого часу.

Знаючи кількість нормативного часу, необхідного на виконання певного обсягу робіт, можна розрахувати потрібну кількість основних працівників за формулою

де гр - середньооблікова кількість працівників; б - коефіцієнт використання робочого часу; F - плановий фонд робочого часу одного працівника, год.

Середньооблікову кількість основних працівників, які виконують роботи з керування дією станів, печей, апаратів та іншого обладнання, а також роботи з контролю за технологічним процесом, визначають методом розрахунку за робочими місцями виходячи з норм обслуговування агрегатів за формулою

де А - кількість працюючих агрегатів; с - кількість працівників, необхідних для обслуговування одного агрегату протягом зміни (норма обслуговування); S - число змін на добу; в - число доби роботи агрегату в плановому періоді; Fдн - кількість днів роботи за плановим балансом робочого часу.

Для визначення середньооблікової кількості працівників за даними явочного складу і планованого фонду робочого часу необхідно розрахувати кількість працівників за зміну, за добу і на підміну працівників, відсутніх з поважних причин.

Явочна кількість працівників за зміну - це нормативна чисельність працівників для виконання виробничого змінного завдання випуску продукції. Визначається вона за формулою

де гяв - необхідна кількість працівників за зміну; Vc - виробниче завдання за зміну в прийнятих одиницях виміру; Ht - норма часу на одиницю виробу, операцію або одиницю роботи; Fc - змінний фонд робочого часу одного працівника (тривалість робочої зміни), год.

В умовах дрібносерійного індивідуального виробництва, коли протягом планового періоду (місяця, кварталу, року) змінюється номенклатура виробів, що випускаються, визначити змінну явочну чисельність працівників важко. У цьому разі явочну кількість працівників за зміну розраховують за плановим обсягом робіт і фонду часу в плановому періоді за формулою

де Fпл - сумарні затрати робочого часу в розрахунку на плановий обсяг робіт за плановий період, нормо-год; С - число доби роботи виробництва за плановий період.

Явочну кількість працівників розраховують також виходячи з норм виробітку за формулою

де В - плановий середній виробіток працівників певної професії у прийнятих одиницях виміру,



Тут Вн - змінна норма виробітку у відповідних одиницях виміру.

На роботах, виконуваних певними працівниками за допомогою індивідуальних знарядь праці, явочна кількість працівників за зміну визначається за формулою

де Сд - число доби роботи ділянки у плановому періоді.

На багатьох підприємствах легкої промисловості явочну чисельність працівників-відрядників визначають за операціями виробничого процесу діленням виробничого завдання, яке при великому асортименті виражається в умовних одиницях по кожній операції, на планову норму виробітку:

де Vc - змінне завдання; Нпв - планова норма виробітку за зміну. Явочна чисельність працівників за робочими місцями і професіями в машинних виробництвах визначається на підставі норм обслуговування агрегатів. Для безперервно діючих виробництв, крім явочної чисельності, обчислюють кількість працівників для роботи у вихідні дні. Загальна чисельність працівників, необхідних при такому обсязі виробництва і графіку роботи, складає розстановочний штат працівників.

Для розрахунку потрібної середньооблікової чисельності працівників застосовують наступні методи:

1) за коефіцієнтом середньооблікового складу:



де Ксп - коефіцієнт середньооблікового складу,

де Fн - номінальний фонд робочого часу; Fдн - плановане число робочих днів;

2) за планованим відсотком невиходів на роботу (суми відсотків невиходів з поважних причин):

Планування чисельності допоміжних працівників, котрі виконують роботи, на які є норми обслуговування, визначається як часткове відділення загальної кількості об'єктів обслуговування з урахуванням змішаних робіт на норму обслуговування. Норма обслуговування-це кількість одиниць обладнання, виробничих площ і т. ін., що обслуговуються одним або групою допоміжних працівників. Поправка на коефіцієнт середньооблікового складу дає змогу від явочного числа перейти до середньооблікового:

де Нобс - норма обслуговування.

Розрахунок за кількістю робочих місць застосовується при плануванні чисельності таких допоміжних працівників, для яких не можуть встановлюватися ані обсяг робіт, ані норми обслуговування. Робота їх виконується на певних робочих місцях незалежно від обсягу робіт і пов'язана з конкретним об'єктом обслуговування. Це кранівники, стругальники, комірники і т. ін.

Розрахунок чисельності допоміжних працівників за кількістю робочих місць полягає у складанні переліку робочих місць і визначенні потреби в працівниках для кожного з них. У нашому розрахунку застосовується формула

На багатьох підприємствах при плануванні чисельності працівників використовується показник виробничої трудомісткості. Вона включає затрати праці основних і допоміжних працівників усіх підрозділів підприємства і визначається за формулою

де ТЕ - виробнича трудомісткість; Фф - технологічна трудомісткість; Тобст - трудомісткість обслуговування технологічного процесу; То6с в - трудомісткість обслуговування виробництва.

Трудомісткість обслуговування виробництва - затрати праці допоміжних працівників на підтримку обладнання і механізмів в робочому стані, виготовлення і підтримку в робочому стані інструмента та іншої технологічної оснастки, енергозабезпечення виробництва, підтримку в робочому стані будівель і споруд тощо.

Чисельність працівників розраховується на підставі планової виробничої трудомісткості одиниці продукції.

Якщо в результаті проведення організаційно-технічних заходів зменшується норма часу, то зниження трудомісткості визначається за формулою

де Ет - зниження трудомісткості, нормо-год; НВ6 і НВпл - норма часу відповідно до і після впровадження заходу; Клм - коефіцієнт строку дії заходу.

Якщо в результаті дії організаційно-технічних заходів збільшуються норми обслуговування, то зниження трудомісткості розраховується за формулою

де НОб і НОпл, - норми обслуговування відповідно до і після впровадження заходу.

У випадку, коли після проведення організаційно-технічних заходів зменшується нормована чисельність працівників, зниження трудомісткості визначається за формулою

Планова трудомісткість обслуговування по кожному виду допоміжних робіт на одиницю основної продукції розраховується за допомогою формули



де Q_пл і Q₆ - випуск продукції відповідно у плановому і базисному періодах; t6 - трудомісткість обслуговування одиниці основної продукції в базисному періоді; Кф - коефіцієнт зміни трудомісткості по певному виду робіт у плановому періоді.

Коефіцієнт зміни трудомісткості по певному виду робіт у плановому періоді встановлюється на кожному підприємстві (об'єднанні) виходячи:

1) із завантаження працівників, що виконують певний вид роботи, зміни всього обсягу робіт за цією функцією обслуговування в плановому періоді;

2) із зниження трудомісткості за цією функцією обслуговування внаслідок упровадження організаційно-технічних заходів. Отже, щоб встановити чисельність працівників, потрібних для

виконання плану, необхідно знати:

* номенклатуру і кількість продукції в плановому періоді (Q);

* планову технічну трудомісткість на кожний виріб планової номенклатури (Јт);

* коефіцієнт виконання норм на основних виробничих роботах за попередній період ОКвн);

* планову трудомісткість за функціями обслуговування на кожний виріб планової номенклатури (Јф);

* плановий фонд робочого часу одного середньооблікового працівника (Фщ,)·

Планова чисельність основних працівників визначається у такій послідовності:

1) розраховується планова технологічна трудомісткість всього випуску продукції:



2) планова технологічна трудомісткість коригується на коефіцієнт виконання норм основними працівниками:

3) визначається планова середньооблікова чисельність основних працівників:

Планова середньооблікова чисельність допоміжних працівників визначається по кожному виду робіт аналогічно за формулою

Загальна планова чисельність працівників на підприємстві розраховується як сума планової середньооблікової чисельності основних і планової середньооблікової чисельності допоміжних працівників.

Визначення кількості і вибір типа устаткування, необхідного для виконання заданої виробничої програми, є основним і найбільш відповідальним питанням при проектуванні.

Неправильно розрахована кількість або неправильно підібраний тип устаткування спричиняють за собою його надлишок або недолік.

Розрахуємо кількість устаткування по групах (Таблиця 1.1).

Розрахункову кількість устаткування визначаємо по формулі:

де Т - трудомісткість по кожній групі устаткування.

Розрахункова кількість округляється до цілого з врахуванням можливого перевантаження до 7% (якщо не один верстат) і потім розраховується коефіцієнт завантаження устаткування по формулі:

де:

СР - розрахункова кількість устаткування, шт.;

СПР - прийнята кількість устаткування, шт.

К_З1,0.

Загальний КЗ розраховується таким чином:

,

Кз=14,97/15=

Таблиця 1 - Розрахунок кількості устаткування по групах

Група обладнання	Трудомісткість	Fэф	Квн	Ср	Спр	Кз
токарні	37741	3975	1,05	9,04	9	1,00
свердлильні	17024	3975	1,05	4,08	4	1,00
шліфовальні	7709	3975	1,05	1,85	2	0,92
Разом:	62474			14,97	15	0,99

2. Планування показників по праці

Під продуктивністю праці розуміють ефективність затрати праці, яка визначається кількістю продукції, виготовленої в одиницю робочого часу, або витратами праці на одиницю продукції, тобто

або

де Q - обсяг продукції;

Т - затрати праці на весь обсяг виготовленої продукції, годин.

Перший показник - виробіток, другий - трудоємність продукції.

Загальна методика розрахунку зростання продуктивності праці передбачає розгляд техніко-економічних факторів, які впливають на продуктивність праці. Розрахунок підвищення продуктивності праці по техніко-економічних факторах ведуть на основі показника відносної економії чисельності працюючих за рахунок впливу цих факторів на рівень виробітку продукції. При цьому:

1. Обчислюють вихідну чисельність працюючих на плановий період по запланованому обсягу виробництва при умові збереження базисного виробітку продукції.

або

де ЧВИХ.ПЛ - вихідна чисельність працюючих на плановий період, чол.;

QТіПЛ - плановий обсяг виробництва товарної продукції, прийнятий для розрахунку продуктивності праці, грн., див. формула;

qБ - виробіток продукції на одного середньоспискового працівника в базовому періоді, грн./чол.;

ЧРБ - чисельність робітників в базовому періоді, чол.;

Кпр - темпи зростання обсягу виробництва продукції в плановому періоді, %.

2. По кожному фактору, виходячи з призначених до впровадження заходів технічного розвитку і організації виробництва, визначається економія чисельності працюючих. Економія по всіх факторах сумується і визначається загальна економія працюючих.

3. Визначається плановий приріст продуктивності праці за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів за формулою:

де ?ПП - плановий приріст продуктивності праці, %;

ЭЧ - економія чисельності працюючих по всіх факторах, чол.

Розглянемо детально розрахунок економії чисельності працюючих за основними техніко-економічними факторами.

Структурні зрушення у виробництві (зміна долі виробництва структурних підрозділів в загальному обсязі по підприємству).

Необхідність розрахунку впливу даного фактору на виробіток продукції обґрунтовується тим, що в кожному структурному підрозділі підприємства різні темпи зростання обсягів виробництва.

Вплив структурних зрушень у виробництві на продуктивність праці визначається за формулою:



де ЭС.ЗЧ - відносна економія чисельності працюючих за рахунок впливу структурних зрушень у виробництві, чол.;

ЧРіБ - чисельність працюючих в і-му структурному підрозділі в базовому періоді, чол., розраховується згідно чисельності працюючих у базовому періоді та частки працюючих в і-му структурному підрозділі;

КПРі - темпи зростання обсягів виробництва продукції в і-му структурному підрозділі підприємства в плановому періоді, %;

Чвих. - вихідна чисельність працюючих в цілому по підприємству, чол.;

і - номер підрозділу;

п - кількість структурних підрозділів.

Б. Підвищення технічного рівня виробництва (механізація, модернізація виробництва, зміна конструкцій та технічних характеристик виробів, впровадження нових видів матеріалів, впровадження передової технології).

Економія чисельності за рахунок механізації та автоматизації виробництва, впровадження нового обладнання, нових технологій розраховується за формулою:

де ЭМЧ - відносна економія чисельності за рахунок заміни старого обладнання новим, чол.;

NО.заг. - загальна кількість обладнання, шт.;

NО.1 - кількість обладнання, що не підлягає технічному вдосконаленню, шт.;

NО.2 - кількість нового обладнання, шт.;

NО.3 - кількість модернізованого обладнання, шт;

КПП2, КПП3 - темпи зростання продуктивності праці відповідно нового і модернізованого обладнання, %;

kt2, kt3 - коефіцієнти, які враховують термін дії нового і модернізованого обладнання;

УП2,3 - питома вага працівників, які обслуговують нове і модернізоване обладнання, в загальній чисельності працюючих, %.

Коефіцієнти kt2 і kt3 визначаються діленням кількості місяців дії нового і модернізованого обладнання на кількість місяців планового періоду.

В. Економія робочої сили зі зміною трудоємності продукції визначається за формулою:

де Т0 і Т1 - трудоємність одиниці продукції до і після впровадження заходів, нормо-годин;

QВПЛ - обсяг випуску продукції в плановому періоді, шт.;

ktД - коефіцієнт терміну дії заходу розраховується як відношення часу тривалості заходу до корисного фонду робочого часу підприємства;

ФРЧКОР.Р.ПЛ - корисний фонд робочого часу робітника у плановому році, годин;

kнв - коефіцієнт виконання норми виробітку працюючого.

де qБ - виробіток продукції на одного середньоспискового працівника в базовому періоді, грн. на чоловіка в рік;

ФРЧКОР.Р.ПЛ - корисний фонд робочого часу робітника у плановому періоді;

tЗ - тривалість робочої зміни, год.

Значення Т1 - величина Т0 зменшена на відсоток.

Г. Економія чисельності працюючих за рахунок зміни кількості робочих днів в плановому періоді (ЭР.ДЧ), (тривалість відпусток, зменшення невиходів на роботу по хворобі, ліквідація прогулів), обчислюється за формулою:

де ФРЧКОР.Р.ПЛ - корисний фонд робочого часу робітника у плановому періоді, днів;

ФРЧКОР.Р.Б - корисний фонд робочого часу робітника у базовому періоді, днів;

Ур - питома вага робітників у загальній чисельності працюючих, %.

Д. Економія чисельності працюючих за рахунок зміни обсягів виробництва обчислюється за формулою:

де ЭВПЧ - економія чисельності за рахунок зміни обсягів виробництва, чол.;

Кпр і Кр - темпи зростання відповідно обсягів виробництва та чисельності робітників, %;

Величина зростання продуктивності праці по кожному окремому фактору обчислюється за формулою:



де ЭФіЧ - економія чисельності працюючих по окремому і-му фактору, чол.;

ЭЧ - загальна економія працюючих по всіх факторах.

Загальний приріст продуктивності праці рівний сумі приростів по окремих факторах:

трудомісткість виробничий програма собівартість

n - кількість факторів, які впливають на зростання продуктивності праці, шт.

Зведений розрахунок зростання продуктивності праці за рахунок техніко-економічних факторів ведуть в табличній формі.

Визначаємо виробіток на одного працівника у плановому році (qПЛ):

Таблиця 2 - Зведений розрахунок зростання продуктивності праці

№ п/п	Фактори зростання продуктивності праці	Зміна чисельності працюючих, чол.	Приріст продуктивності праці, %
1	Структурні зрушення у виробництві	-8	-36,1
2	Підвищення технічного рівня виробництва	+5	+23
3	Зміна трудоємності виробництва	0	0
4	Зміна реального фонду робочого часу	0	0
5	Зміна обсягів виробництва	0	0
6	Всього	-3	-13,1

3. Планування заробітної плати

Плановий фонд заробітної плати - це сума грошових коштів, передбачених в плановому періоді для виплати працівникам по тарифних ставках, окладах і відрядних розцінках, а також премій з фонду заробітної плати і всіх видів доплат до заробітної плати.

Для розрахунку планового фонду заробітної плати використовують наступні методи: укрупнений, прямого рахунку, нормативний, по елементах.

В курсовій роботі пропонується використати метод прямого рахунку. Даний метод оснований на визначенні планової чисельності персоналу по категоріях і їх середньорічної заробітної плати.

Плановий фонд заробітної плати обчислюється за формулою:

де - середньорічна заробітна плата одного працівника і-ої категорії в плановому періоді, грн.;

- планова чисельність і-ої категорії персоналу, грн.;

n - кількість категорій персоналу.

Розрахунок планового фонду оплати праці здійснюється в такій послідовності: 1) складається штатний розпис підприємства; 2) для кожної з категорій персоналу, відповідно до систем оплати праці прийнятих на підприємстві, а також виходячи з величини середньомісячної зарплати в даній галузі, розраховується середньомісячна зарплата (посадовий або місячний оклад); 3) розраховується зарплата усіх штатних одиниць відповідно річна та місячна - див. табл. 3.

Таблиця 3 - Штатний розпис підприємства

№	Назва посад	Число штатних одиниць	Посадовий оклад, грн./міс.	Зарплата усіх штатних одиниць
				грн./міс.	грн./ рік
1	2	3	4	5	6
1.	Працівники
	Механізатор	20	280	5600	67200
	Тесляр	5	240	1200	14400
	Пакувальник	15	200	3000	3600
	Збиральник	20	270	5400	64800
	Шліфувальник	5	220	1100	13200
	Контролер по якості	4	250	1000	12000
2.	Керівники і спеціалісти
	Директор	1	948	948	11376
	Заступник директора з виробництва	1	934	934	11208
	Заступник директора з маркетингу	1	900	900	10800
	Головний бухгалтер	1	908	908	10896
	Бухгалтер касир	1	845	845	10140
	Бухгалтер по заробітній платі	1	876	876	10512
	Головний конструктор	1	789	789	9468
	Головний механік	1	765	765	9180
	Технолог	1	745	745	8940
	Начальник відділу реклами	1	634	634	7608
	Начальник відділу збуту	1	700	700	8400
	Начальник відділу постачання	1	689	689	8268
3.	Обслуговуючий персонал
	прибиральниця	1	178	178	2136
	сторож	1	178	178	2136
	Разом			27389	328668

Розраховується загальний плановий фонд оплати праці (ФЗПЗАГПЛ):

4. Планування собівартості та прибутку

Економія затрат за рахунок підвищення технічного рівня виробництва розраховується по плану технічного розвитку і організації виробництва. Сума економії по цих факторах складається із зменшення витрат матеріальних ресурсів та витрат на оплату праці.

Економія від зниження матеріальних витрат визначається за формулою:

де НQ0 і НQ1 - норма витрат сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції до і після проведення відповідних заходів. Норму витрат матеріалів до проведення заходів НQ0 беремо з вихідних даних. Норма витрат після проведення заходів - це величина НQ0 зменшена;

ЦМ - ціна одиниці сировини, матеріалів, палива, грн.;

QВіЗАХ - кількість продукції, виготовленої з початку введення заходу до кінця планового періоду, шт., визначається виходячи з величини планового виробництва продукції QВПЛ та часу дії заходу, тобто:

QВіЗАХ = QВПЛ*(12-NМ)/12,

де NМ - номер місяця коли було впроваджено захід.

Зниження собівартості продукції за рахунок впливу структурних зрушень у виробництві рівна:

де СВБ - собівартість 1-го виробу в базовому році, грн.;

QВБ і QВПЛ - обсяг виробництва в натуральному вираженні відповідно в базовому та плановому періодах.



де ВЗМБ - змінні затрати на виробництво одиниці продукції у базисному році, грн./шт.;

ВПОСТБ - постійні затрати у базисному році, грн.;

QВБ - обсяг виробництва у базисному році, шт.

Зниження собівартості за рахунок зміни обсягів виробництва визначається за формулою:

де - темпи приросту товарної продукції в плановому періоді в порівнянні з базовим роком, % (величину товарної продукції у базисному році (QТБ).

Економія на амортизаційних відрахуваннях рівна:

де АБ і АПЛ - загальна сума амортизаційних відрахувань в базовому та плановому періодах, грн., для визначення використовується величина постійних затрат у базовому та плановому роках та питома вага амортизації в постійних затратах;

QТБ і QТПЛ - обсяг товарної продукції в базовому та плановому періодах відповідно, грн.

План по прибутках складають: в цінах і умовах виробництва планового року; в цінах і умовах попереднього року; по діючих цінах та умовах виробництва. Кінцевим фінансовим результатом діяльності підприємства є балансовий прибуток, який складається з:

- прибутку від реалізації продукції;

- прибутку від реалізації основних фондів, які не використовуються;

- фінансових результатів комерційної діяльності (доходи від здачі приміщень в оренду, короткотермінові вклади тощо).

Прибуток від реалізації продукції розраховується по окремих видах господарської діяльності.

Величину прибутку від реалізації і-го виду продукції можна визначити за формулою:

де QРіПЛ - вартість реалізованої продукції і-го виду в цінах підприємства, грн;

ПБ - платежі до бюджетів, грн.;

СРіПЛ - повна собівартість і-ого виду реалізованої продукції;

n - кількість видів продукції.

В курсовій роботі в якості платежів до бюджетів виступатиме єдиний податок, який становитиме 8% від обсягу реалізації продукції.

Розрахунок планової суми прибутку ведуть методом прямого рахунку по кожному виду продукції з сумуванням результату в цілому по підприємству.

Загальний обсяг планового прибутку від реалізації продукції розраховується як сума прибутків по всіх видах продукції, тобто:

Прогнозований обсяг прибутку розраховується за формулою:

де Прфакт - фактичний прибуток, отриманий у звітному році;

Іі - прогнозний річний індекс інфляції.

Розрахунок прибутку від реалізації товарної продукції по підприємству ведуть у формі таблиці.

Таблиця 4 - Розрахунок прибутку від реалізації товарної продукції, тис. грн. по підприємству

Показник	Базовий рік	Плановий рік
	План	Фактичне виконання	В цінах базисного року	В цінах планового року
1	2	3	4	5
1. Товарна продукція, грн.	96399,996	86262,63	100256	101473,68
2. Сальдо залишків продукції на складі, грн.	25365	22695	26379,6	26700
3. Сальдо залишків продукції відвантаженої, але не оплаченої споживачем, грн.	18565	14195	16499,6	16700
4. Реалізована продукція, грн	55170	49362,63	143135,2	144873,68
5. Собівартість реалізованої продукції, грн.	51783,78	58743,89	126194,3	127726,99
6. Відрахування до бюджетів	4413,6	3949,01	11450,8	11589,89
7. Прибуток підприємства від реалізації продукції	-1027,38	-13330,27	4990,12	5556,8

Собівартість реалізованої продукції розрахуємо за формулою:



де QРі - вартість реалізованої продукції, грн.;

Ц - ціна одиниці продукції, грн., для базового - ціна планового року поділена на індекс цін;

ВЗМ - змінні витрати у плановому або базовому році, грн./шт.;

ВПОСТ - постійні витрати у плановому або базовому році, грн;

Таблиця 5 - Зведений прибуток по підприємству

Показники	Базовий рік	Плановий рік
	План	Факт	Всього	По кварталам
				І	ІІ	ІІІ	IV
1.Прибуток від реалізації продукції основного виробництва 2. Прибуток від комерційної реалізації 3. Позареалізаційні операції () 4. Балансовий прибуток	-1027,38	-13330,27	5556,8		1389	1389	1389	1389

5. Аналіз і планування фінансових результатів діяльності підприємства

Функціонування підприємства в ринкових умовах неможливе без комплексного аналізу факторів зовнішнього середовища, які впливають на його діяльність. До таких факторів, які не є контрольованими підприємством, відносять: технологічні (рівень розвитку НТП); міжнародні (вплив міжнародного ринку товарів); економічні (вплив інфляції, рівень зайнятості, стабільність національної валюти); політичні (законодавство країни ринку, урядові постанови укази президента); соціально-культурні (відношення до підприємства різних груп населення); ринкові (можливість проникнення на ринок, розподіл сегментів, перспектива розвитку ринку та його структури); конкуренти (умови, що домінують на ринку товарів, можливість співіснування, тощо).

Для оцінки загроз та можливостей впливу перерахованих факторів М.Х. Мескон та М. Альберт пропонують перелік загроз та можливостей, з якими підприємство зустрічається у зовнішньому середовищі.

Вплив зовнішнього фактора на підприємство розраховується за формулою:

;

де - оцінка впливу зовнішнього фактора на діяльність підприємства;

k_Ф - коефіцієнт, який враховує важливість впливу зовнішнього фактора,;

Y - значення впливу зовнішнього фактора на діяльність підприємства, обирається самостійно.

Значення “Y” М. Мескон рекомендує приймати в межах (-50...+50). Оцінка загроз та можливостей зовнішніх факторів наведена в таблиці 5:

Таблиця 6 - Оцінка загроз та можливостей зовнішніх факторів для підприємства

№ п/п	Фактори зовнішнього середовища	Коефіцієнт “kФ”	Значення впливу фактора “Y”	Оцінка впливу фактора “Зн”
1	2	3	4	5
1	Економічні	+1	+20	+20
2	Ринкові	+2	-10	-20
3	Політичні	+1	-20	-20
4	Технологічні	+4	+30	+120
5	Конкурентні	+1	-20	-20
6	Міжнародні	+3	-30	-90
7	Соціальні	+1	+10	+10

Примітка. Значення “Y” в таблиці вибрано довільно, а значення коефіцієнта “k” - згідно вихідних даних.

Висновки

Отже, для повнішого задоволення особистих і суспільних потреб, рішення задачі підвищення ефективності виробництва, конкурентно-спроможності продукції, що випускається, працівників підприємства потрібно поставити в такі умови, які спонукають їх нарощувати високоефективну техніку, покращувати використання виробничих ресурсів. Для цього механізм матеріального стимулювання доцільно будувати на науково обґрунтованих критеріях оцінки діяльності підприємства, структурних підрозділів. Йдеться про необхідності використання показників, що відображають кінцевий господарський результат праці кожного члена колективу.

Залучення трудящих до управління виробництвом, розвиток колективних форм організації і оплати праці обумовлюють необхідність підвищення об'єктивності його оцінки, ув'язки оплати праці з досягнутими кінцевими результатами. Така оцінка повинна враховувати кількість вкладеної праці, змореного тривалістю робочого часу, а також ефективність виробництва. Розробити такий механізм оцінки праці використовуваний як мірило трудового вкладу кожного працівника і підрозділів - означає знайти ключ до рішення глобальної задачі свідомого включення закону заощадження часу в мотиваційний механізм управління.

Таким чином, розглянуті показники є нерозривним ланцюгом найголовніших елементів виробництва, і їх співвідношення і регулювання прямим чином впливає на зниження або зростання ефективності роботи підприємств будь-якої галузі.

Список використаної літератури

1. Лахтіонова Л.А. «Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання: Монографія» - К.: КНЕУ, 2001. - 387 с.

2. Уилсон П. Финансовый менеджмент в малом бизнесе. Под ред. В. А. Микрюкова. - М.: Аудит, ЮНИТИ. - 1995 г.

3. Каменицер С.Е. Основы управления промышленным производством. М., 1979 р., 247 с.

4. Климов А.Н. Организация и планирование производства на машиностроительном заводе. М.-Л., Машиностроение, 1987 р., 342 с.

5. Плоткін Я.Д., Янушкін О.К. «Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві: Навч. видання» - Львів: Світ, 1996. - 352с.

6. Крайняк О.С. «Планування та організація діяльності підприємства», лекції - К.: КНЕУ, 2009. - 10 - 171 с.

7. Алексеева М. Планирование деятельности фирмы. - М.: Финансы и статистика, 2007, - С. 246.

8. Бондар І.Ю., Чаюн І.Ю. Планування виробничої програми підприємства та її ресурсне обґрунтування. - Київ. КДТЕУ. - 2000.

9. Бугулов В.Н. Ценообразование в условиях рынка.: - К.: МАУП. - 1996.

10. Ильин А.И. Планирование на предприятии / Учеб. пособие. В 2 ч. Ч. 1. Стратегическое планирование. - Мн.: ООО «Мисанта». - 1998. - С. 296.

11. Ильин А.И. Планирование на предприятии / Учеб. пособие. В 2 ч. Ч. 1. Стратегическое планирование. Ч. 2. Тктическое планирование. - Мн.: ООО «Новое знание», - 2000, С. 719.

12. Тян Р.Б. Планирование деятельности предприятия. / Учебное пособие. - К.: МАУП. - 1998. - С. 152.

Размещено на Allbest.ru