Основні теорії грошей

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський Державний Інститут Економіки і Управління

Реферат

на тему:"Основні теорії грошей"

Виконав: студент групи ОА-102

Сіводін Максим

Чернігів

2010

 Теоретичні проблеми розвитку грошових відносин завжди посідали чільне місце в системі наукових досліджень практично всіх шкіл і течій економічної думки. Можна без перебільшень засвідчити, що економічна наука і виникла як результат аналізу грошових відносин. "Гроші,-- писав з приводу цього англійський економіст А. Маршалл,-- завжди визначали головний стрижень, навколо якого концентрувала свою увагу економічна наука".

Слід враховувати й те, що в економічній науці не склалося певної цілісно визначеної теорії грошових відносин . Від зародження в теорії грошей сформувалися окремі течії та напрямки. Най значнішими з них є номіналістична,матеріалістична та класична.

Суть номіналістичної теорії грошей полягає в запереченні товарної природи грошей і визначає їх як умовні знаки, що позбавлені внутрішньої вартості. Згідно з цією теорією гроші виникають як продукт погодженості між людьми з метою полегшення обміну або як наслідок законодавчих актів уряду, а вартість грошей не залежить від їх матеріального змісту і визначається лише найменуванням.

Висновок про умовну природу грошей грунтується на абсолютизації їх як засобу обігу. Представники цієї теорії заперечують функцію грошей як міри вартості, отогожнюючи її з масштабом цін. Вони оголошуть гроші абстрактними рахунковими одиницями або ідеальним масштабом цін

Номіналістична теорія грошей остаточно сформувалася у XVII--XVIII ст., коли грошовий обіг був переповнений неповноцінними монетами. Об'єктивною основою виникнення номіналізму був перехід від злиткового золотого обігу до монетного, коли гроші почали прийматися не за вагою, а за найменуванням.

Першими буржуазними представниками номіналізму були Дж. Стюарт і Дж. Берклі. Англійський економіст і філософ Дж. Стюарт виступив з концепцією "ідеальної грошової одиниці".

Аналогічної точки зору дотримувався англійський представник суб'єктивного ідеалізму Дж Берклі, розглядаючи гроші як відношення абстрактної вартості, позбавлене матеріального змісту.

Інші номіналісти -- Дж. Беллерс, Н. Барбон (Великобританія) -- стверджували, що гроші -- це тільки умовні знаки, які не мають нічого спільного з товарами. У визначеннях подібного роду вартісна теорія грошей повністю ігнорується, а грошова одиниця трактується як чисто технічний інструмент обміну.

З кінця XIX -- початку XIX ст. номіналістична теорія зайняла провідні позиції в буржуазній політекономії. Ідеї номіналізму відповідають інтересам правлячих кіл капіталістичних країн, які вдаються до широкої емісії платіжних засобів для покриття бюджетного дефіциту і здійснення різноманітних антикризових заходів в економіці.

У найяскравішій формі суть номіналізму виявилася у державній теорії грошей, викладеній німецьким економістом Т. Кнаппом у книзі "Державна теорія грошей". Т. Кнапп стверджував, що гроші являють собою продукт правопорядку, платіжний засіб , який за велінням держави має платіжну силу і опосередковує обмін товарів. Держава не тільки "створює" гроші, за словами Т. Кнаппа, а й визначає їх вартість. При цьому субстанція грошей виявляється не суттєвою; вона покликана слугувати лише носієм деякої встановленої законом "одиниці вартості".

Отже, даючи грошам чисто юридичне тлумачення, Т. Кнапп стверджував, що їх купівельна спроможність визначається законодавчими актами держави. Він не враховував того, що гроші виникали стихійно у процесі розвитку товарного виробництва і обміну, що лише після того, як золото (срібло) стало загальним еквівалентом, і, отже, мірою вартості, виникає можливість для формування масштабу цін. Гроші ж тільки тому можуть вимірювати і виражати величину вартості товару, що вони володіють внутрішньою вартістю.

У міру переростання монополістичного капіталізму в державпо-монополістичний, номіналісти посилили критику золота як основи всіх грошових функцій. Дж. Кейнс оголосив золотий стандарт "варварським пережитком" і бачив у ньому перепону на шляху перетворення грошей в об'єкт державно-мопополістичного регулювання.

Номіналістична теорія грошей має прихильників і сьогодні. Серед сучасних економістів Заходу поширеною є точка зору, згідно з якою грошима є умовні знаки, що не мають внутрішні ої вартості і використовуються для погашення заборгованості. Так, на думку відомого економіста П. Самуельсона гроші є "соціальною умовністю".

Металістична теорія грошей ототожнює грошовий обіг з товарним обміном і стверджує, що золото і срібло вже за своєю природою є грошима. Вона не враховує суспільної природи грошей, вважає гроші простим засобом обміну, а резервній функції металевих грошей надає фундаментального значення. теорія гроші номіналістичний матеріалістичний класичний

Зачатки металістичної теорії з'явилися ще в античні часи. Подальший розвиток металістична теорія одержала в епоху первісного нагромадження капіталу, коли вона відіграла певну прогресивну роль у боротьбі проти псування монети. У найбільш закінченому вигляді ця теорія була сформульована меркантилістами, які пов'язували її з вченням про гроші як про багатство нації.

Ототожнюючи багатство з грошима, меркантилісти ігнорували проблему вартості товару і підміняли її міновою вартістю. На їх думку, товар має вартість, бо він купується за гроші. Пізні меркантилісти розуміли, що гроші--це товар, але вони не змогли пояснити, як і чому товар стає грошима, в чому суть вартості самих грошей.

Уявлення меркантилістів про роль грошей відображали погляди купців, що займалися зовнішньою торгівлею. Центральним пунктом пізнього меркантилізму була система активного "торгового балансу". При цьому вважалося, що держава тим багатша, чим більша різниця між вартістю вивезених та ввезених товарів.

Прихильниками цієї теорії в XVII--XVIII ст. були: в Англії--У. Стаффорд, Т. Мен, Д. Hope; в Італії--Ф. Галіані; у Франції -- А. Монкретьєн.

Недоліки металістичних поглядів:

· визнання золота і срібла грошима за їх природою;

· ототожнення грошей з товарами;

· нерозуміння суті грошей як товару особливого роду, який виконує специфічну суспільну функцію -- слугує загальним еквівалентом;

· ігнорування того, що гроші--це історична категорія.

Із завершенням первинного нагромадження капіталу зовнішня торгівля перестала слугувати основним джерелом збагачення. Дедалі більше стала виявлятися роль капіталістичних мануфактур і капіталістичного землеробства як сфери виробництва додаткової вартості. Ідеологи промислової буржуазії стали протиставляти капітал у дії "мертвим" скарбам у вигляді золота і срібла. Оскільки ж розвиток промисловості в капіталістичних країнах вимагав розвитку внутрішнього ринку, критики меркантилізму різко виступали також проти металістичної теорії грошей. Вони стверджували, що для внутрішнього обігу зовсім не потрібні повноцінні металеві гроші, які викликають непродуктивні витрати нації.

У сучасних умовах металістнчна теорія грошей виявляється не прийнятною. Повернення до металістичної валюти, по-перше, поставило б грошові системи у залежність від виробництва золота, а отже, послабило б можливість державного втручання в грошово-кредитну і валютну сфери; по-друге, впровадження золотого грошового обігу збільшило б витрати обігу і призвело б до зменшення середньої норми прибутку

Класична теорія, включаючи вчення про гроші, знайшла свій розвиток і послідовне вираження. Головними представниками цієї теорії були А.Сміт і Д. Рікардо які намагалися зробити крок від найпростішого формулювання трудової теорії вартості до розкриття реальної системи товарно-грошового обміну і ціноутворення, функціонування розвинутої банківської системи за капіталізму в умовах вільної конкуренції.

Велика заслуга класиків буржуазної політекономії полягає в тому, що вони виявили чітке розуміння походження грошей з товарів і підкреслили зв'язок теорії грошей з трудовою теорією вартості. А. Сміт назвав працю дійсною,а гроші -- номінальною мірою вартості.

У середині XIX ст. переважав погляд на гроші ,як на технічний інструмент, "що економить працю і час", але не вносить істотних змін у функціонування господарства. Гроші уявлялися тодішнім економістам деякою ускладнюючою обставиною, яку можна відкинути без будь-якої шкоди для аналізу. Саме цим пояснюється велика популярність у трактатах XVIII--XIXст. порівняння грошей з "допомогою", яка полегшує пересування товарів на ринок, що обгортає економічні відносини, але самостійно на них не впливає. Проте слід підкреслити, що хоч А. Сміт і Д. Рікардо спрощено уявляли собі роль грошей, їх погляди на гроші були багатшими та оригінальнішими, ніж наступний "синтез" теорій інших економістів періоду розпаду класичних концепцій. У пошуках причини цього явища Д. Рікардо робить правильний і прогресивний на той час висновок про визначення вартості металевих грошей вкладеним у них робочим часом. Однак згодом Д. Рікардо відходить від логіки свого викладення і приходить до протилежного твердження про залежність товарних цін від кількості золота в обороті.

Головним недоліком класичної теорії було те що представники цієї теорії у грошах вбачали тільки засіб обігу і не враховував усієї складності та різноманітності їх функцій.

Висновок: кожна з цих теорій внесла значний внесок в формування сучасної грошової теорії. Ці теорії є далеко не ідеальними і мають купу недоліків та упущень. Але не можна створити щось ідеальне не пройшовши шляхом помилок. Тому знаючи ці теорії та їх недоопрацювання можна створити сучасну ,ідеальну грошову теорію .

ЛІТЕРАТУРА

1. Гальчинський А.С. Теорія грошей. -- К.: Основи, 1996

2. Савлук М.І. Гроші та кредит: Підручник. -- К.: КНЕУ,2001.-602 с.

3. Гроші та кредит. / За ред.Б.С. Івасіва.- Тернопіль: Карт-бланш, 2000.-510

4. Мельничук О.М. Законодавчі основи та найважливіші параметри грошово-кредитної політики.// Фінанси України, 2000, -№7

Размещено на Allbest.ru