Економіка підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Виробнича потужність підприємства

Виробнича потужність підприємства -- це максимально можливий випуск продукції необхідної якості в передбаченій номенклатурі, за певний час (зміну, добу, місяць, рік) при повному завантаженні обладнання та виробничих площ у прийнятому режимі роботи з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці.

Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи:

Визначення максимального обсягу випуску виробів, який має бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.

Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства.

Виробнича потужність визначається різними вимірниками: натуральними; умовно-натуральними; у багатономенклатурних виробництвах -- вартісним вимірником.

При обчисленні потужності для визначення обсягу однорідної продукції використовуються натуральні показники -- штуки, метри квадратні, метри кубічні, тонни, погонні метри й інші. Однак вони не дають змогу при визначенні потужності підприємства (ділянки, агрегату) порівнювати й аналізувати виробництво виробів за складністю й трудомісткістю. Тому, з метою спрощення розрахунку виробничої потужності при широкій номенклатурі продукції, що випускається підприємством, продукція різних найменувань поєднується в групи за ознакою конструктивної, технологічної та іншої подібності. Кожна така група приводиться за трудомісткістю до базового виробу-представника, тобто до умовно-натуральних показників.

Виріб-представник може мати найбільшу питому вагу за кількістю і трудомісткістю (хоча це не обов'язково). Застосування умовно-натуральних показників дозволяє привести усі види однорідної продукції з різними характеристиками до одного виду, взятого за базу. Для цього використовуються перевідні коефіцієнти, що відображають трудомісткість та складність виготовлюваної продукції.

Розрізняють наступні види потужності: перспективну, проектну, ефективну, резервну та поточну (фактично досягнуту, діючу).

Перспективна виробнича потужність відображає очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді (в перспективі).

Проектна виробнича потужність являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури за одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною, тому що розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1-2 роки), будівництва (2-5 років) і освоєння потужності (1-2 роки) значно змінюється номенклатура продукції, що випускається, а також ряд технологічних характеристик устаткування. Тому в певний час проектна потужність перестає відображати дійсні можливості підприємства. Вона буде оптимальною за умови, що обсяг, склад і структура запроектованої продукції відповідають обсягу, складу та структурі попиту на цю продукцію.

Ефективна виробнича потужність характеризується тим, що в конкурентних реальних умовах може забезпечити отримання максимального прибутку. Вона менша або дорівнює проектній. Наприклад, на підприємстві є технологічна лінія з випуску продукції, яка не користується попитом. В цій ситуації таку технологічну лінію краще не включати в роботу, тоді підприємство отримає певну економію матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Резервна виробнича потужність створюється у певних галузях національної економіки (газовій, транспортній, харчовій тощо) для виконання цільових завдань в екстремальних ситуаціях для покриття так званих "пікових" та сезонних навантажень.

Поточна (фактично досягнута, діюча) потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників.

Отже, вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва. Тому її характеризують такі показники:

- потужність на початок розрахункового періоду (вхідна);

- потужність на кінець розрахункового періоду (вихідна);

- середньорічна потужність.

При визначенні вхідної виробничої потужності враховуються:

ь проведення заходів щодо ліквідації "вузьких місць" протягом планового року;

ь збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;

ь перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між виробничими підрозділами;

ь можливість збільшення змінності роботи устаткування чи ділянок, що лімітують випуск продукції.

Під "вузьким місцем" розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів, тобто це підрозділи, чи групи устаткування, пропускна спроможність яких найменша в порівнянні з виробничими можливостями інших ланок технологічного процесу.

Вихідна потужність підприємства визначається з урахуванням:

Ш намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації "вузьких місць";

Ш введення в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва.

Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі (Впвих), обчислюється за формулою:

Впвих = Впвх + Впвв - Впвив,

де Впвх -- виробнича потужність на початок періоду, грн;

Впвв -- введена в календарному періоді виробнича потужність, грн;

Впвив -- виведена за календарний період виробнича потужність, грн.

Середньорічна виробнича потужність (Впсер.р) підприємства (цеху) обчислюється за формулою:

Впсер.р. =Впвх +Впвв * - Впвив *

де к -- кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.

При формуванні виробничої потужності приймаються до уваги наступні чинники:

• номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;

• структура і обсяг основних засобів;

• якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу;

• передові технічні нормативи продуктивності обладнання, використання площ, трудомісткість виробів, вихід продукції із сировини;

• прогресивність технологічних процесів;

• режим роботи підприємства;

• ступінь спеціалізації;

• рівень організації виробництва та праці;

• якість сировини і ритмічність поставок;

• фонд робочого часу обладнання.

Вихідні дані та послідовність розрахунків, за якими визначається виробнича потужність підприємства, наведені на рис. 1. Розрахунки виконуються технологічними й економічними службами підприємства. Виробничі підрозділи, які за виробничою потужністю нижчі від рівня провідних підрозділів, повинні розглядатися як "вузькі місця", за якими необхідно розробити й впровадити технічні й організаційні заходи, які дадуть змогу довести їх пропускну спроможність до рівня провідних підрозділів підприємства. Може бути вжито заходів щодо заміни устаткування, технології, збільшення змінності роботи на окремих дільницях.

До розрахунків виробничої потужності підприємства входять як встановлене, так і невстановлене устаткування, яке є на підприємстві (крім резервного). Крім того, виробнича потужність розраховується виходячи із максимально можливого річного часу роботи устаткування та використання виробничих площ.

Розрізняють календарний, режимний (номінальний) і плановий (ефективний, корисний) фонди часу.

Календарний фонд часу (Фк) виробничого обладнання є базою для розрахунку інших видів фонду робочого часу і визначається як добуток числа днів у певному календарному періоді (Дк) на число годин роботи на добу (і).

Режимний, або номінальний, фонд робочого часу (Ф„) машини (агрегату) залежить від числа календарних днів (Дк) і числа неробочих днів (Дн) на рік, а також від прийнятого на підприємстві режиму змінності роботи на добу:

Фр = (Дк - Дн) * t,

де t -- середнє число годин роботи машини на добу в робочі дні по прийнятому режиму змінності та з врахуванням скороченої тривалості зміни в передвихідні та передсвяткові дні, або:

Фр = [(Дк - Дс) * tз - Дсп * tсп] * nз,

де Дс -- число вихідних і святкових днів у розрахунковому періоді;

tз -- тривалість робочої зміни, годин;

Дсп -- число передвихідних (передсвяткових) днів із скороченою тривалістю робочої зміни;

tсп -- час, на який скорочена тривалість робочої зміни в передсвяткові та передвихідні дні, год;

n3 -- режим змінності роботи підприємства (1, 2, 3 зміни).

Плановий (ефективний, корисний) (Фп) фонд робочого часу обладнання рівний різниці між режимним (номінальним) фондом (Фр) і сумою витрат часу на ремонт, налагодження, переналагодження цього обладнання протягом планового періоду:

Фn = Фp - (Ttn + Ttp);

Фn = Фp * ()

де Тtp, tp -- витрати часу на ремонт даного обладнання відповідно в годинах та відсотках до режимного фонду;

Тtn, tn -- витрати часу на налагодження, переналагодження обладнання відповідно в годинах та відсотках до режимного фонду.

Він використовується в розрахунках виробничої потужності, але не при плануванні випуску продукції.

2. Задача №1

Визначить необхідність інвестицій у будівництво нового заводу за показниками абсолютної ефективності, якщо відомі наступні дані:

Обсяг випуску продукції - 100 тис. штук,

Оптова ціна виробу - 200 грн.,

Собівартість виробу - 160 грн.,

Обсяг капітальних вкладень - 14 млн. грн.,

Вартість виробничих фондів - 12,5 млн. грн.

Рішення

Абсолютна ефективність капіталовкладень у будівництво нового заводу буде дорівнювати:

де П - загальна сума прибутку для новостворюваних об'єктів, грн.;

К - загальна сума капіталовкладень (кошторисна вартість проекту), грн.

Абсолютну ефективність капітальних затрат можна обчислити також через ефективність використання виробничих фондів:

де Sф - вартість виробничих фондів.

Висновок: обчислені коефіцієнти економічної ефективності капітальних вкладень значно перевищують нормативний коефіцієнт Ен = 0,15, тому інвестиції у будівництво нового заводу будуть доцільними.

3. Задача №2

Визначити середній залишок оборотних коштів, якщо обсяг реалізованої продукції 14400000 грн., а тривалість одного обороту 8 днів.

Рішення

Коефіцієнт оборотності (Коб) показує кількість оборотів за рік і визначається відношення реалізованої за рік продукції (РП) до середньорічного залишку нормованих оборотних засобів (Sноз):

Тривалість обороту (Тоб) показує тривалість одного обороту оборотних засобів в днях і визначається:

Звідси:

Відставимо вихідні дані, тоді:

виробничий потужність інвестиція обладнання

Висновок: середній залишок оборотних коштів буде дорівнювати 320000грн., якщо обсяг реалізованої продукції 14400000 грн., а тривалість одного обороту 8 днів.

4. Задача №3

Первинна вартість обладнання 6000 грн. Амортизаційні відрахування склали 2900 грн. Обладнання знаходилось в експлуатації 8 років, після чого було реалізовано як металолом за 100 грн. Відомо, що обладнання знаходилось в експлуатації менше нормативного терміну. Визначить нормативний термін роботи обладнання.

Рішення

Норма амортизації (На) для певної групи обладнання визначається із залежності:

де Вп - первинна вартість основних фондів, грн.;

Вл - ліквідаційна вартість основних фондів певної групи, грн.;

Тсл - нормативний термін служби основних фондів, років.

Суми амортизації визначаються як добуток балансової вартості основних фондів станом на початок звітного кварталу (Вп) та встановленої для відповідної групи норм амортизації (На):

Звідси:

Підставимо вихідні дані у першу формулу та отримаємо:

Висновок: нормативний термін роботи обладнання становить 2 роки.

Список використаної літератури

1. Бойчук І.М. Економіка підприємств. Львів, 1999.

2. Користильова Е.М. Економіка, організація і планування машинобудівного виробництва. М., 1984.

3. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. К.: КНЕУ, 2001.

4. Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства. Київ: “Знання”. 2004.

5. Жиделева В.В. Экономика предприятия. Москва, ИНФРА-М, 2003.

6. Хотомлянский А.Л. Економіка підприємства, Маріуполь, 2003.

Размещено на Allbest.ru