Аналіз формування та використання прибутку на підприємстві (на базі ТзОВ "Компанія АІТА")

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Кафедра економіки підприємства

Аналіз формування та використання прибутку на підприємстві

(на базі ТзОВ “Компанія АІТА”)

Курсова робота

студента ІІІ-го курсу

групи 301-к

економічного факультету

Поповича Ігоря

Чернівці 2008

Зміст

Вступ

Розділ 1 Формування й використання прибутку

1.1 Сутність і види прибутку

1.2 Джерела формування прибутку та його обчислення

1.3 Напрямки використання прибутку

Розділ 2 Аналіз формування прибутку та порядок його розподілу в ТзОВ «Компанія АІТА»

2.1 Техніко-економічна характеристика господарської діяльності підприємства

2.2 Джерела формування та використання прибутку на ТзОВ ”Компанія АІТА”

Розділ 3 Шляхи удосконалення використання та розподілу прибутку

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми проявляється в тому, що в сучасних ринкових умовах господарювання в Україні почала формуватися зміна форм та методів управління економікою підприємств. У господарській діяльності підприємств вплив ринкових законів, реформ не завжди носить позитивний характер, тому більша частина господарюючих підприємств знаходиться в стані ризику. Суб'єкти господарювання відчувають дефіцит обігових коштів, не завжди вчасно можуть розрахуватися з своїми борговими зобов'язаннями, а це в першу чергу веде до збитків.

Мета дослідження є визначення ряду важливих напрямків оздоровлення фінансового стану підприємства, удосконалення напрямків формування прибутку, аналіз методів його максимізації, оптимізація витрат та розробка стратегії управління прибутком. Крім того, кінцевим позитивним результатом господарської діяльності підприємства є прибуток. Прибуток - це грошовий дохід, утворений в результаті виробничо-господарської діяльності [2.ст. 79].

Прибуток виконує такі основні функції :

· оцінка підсумків діяльності підприємства

· розподіл доходу між підприємством і державою, підприємством і його робітниками, між сферою виробництва і невиробничою сферою

· є джерела утворення фондів економічного стимулювання і соціальних фондів.

Отже, у зростанні прибутку зацікавлені як підприємство, так і держава. На підприємствах приріст прибутку досягається не лише завдяки збільшення трудового внеску колективу підприємства, а і за рахунок інших факторів. Саме тому, на кожному підприємстві необхідно систематично проводити аналіз формування, розподілу та використання прибутку.

Об'єктом дослідження є промислове підприємство «Компанія АІТА», а формування та використання прибутку цього підприємства і взагалі вся його діяльність є предметом дослідження. Головними завданнями, які стоять перед підприємством з метою управління формуванням та використанням прибутку є :

· систематичний контроль за виконанням планів одержання прибутку

· виявлення факторів формування показників прибутку та розрахунки їхнього впливу

· вивчення напрямків і тенденцій розподілу прибутку

· виявлення резервів збільшення прибутку

· розробка заходів для використання виявлених резервів

Дана курсова робота виконується на матеріалах та даних наданих управлінським персоналом ТзОВ „Компанія АІТА”.

Розділ 1 Формування й використання прибутку

1.1 Сутність і види прибутку

Головними показниками, які відображають фінансові результати діяльності підприємства є дохід і прибуток. Ці показники є вирішальними для підприємства тому, що відображають мету його діяльності, а також цікавлять інвесторів, кредиторів, фінансові органи, податкову службу, фондові біржі [3.ст. 27].

Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і береться за головний показник її результативності (ефективності).

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні стабілізацію його на певному рівні [1.ст. 436].

Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарюючого суб'єкта, робітників та власників підприємства. Вирішення цих завдань пов'язане з пропорціями в розподілі та використанні прибутку.

Об'єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка виплачується у виді податків та обов'язкових платежів. Економічний інтерес прибутків з точки зору підприємства - це прибуток, що залишається в його розпорядженні і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань розвитку.

Економічний інтерес робітників підприємства пов'язаний з розміром прибутку, який буде спрямовано на матеріальне заохочення, соціальні виплати, соціальний розвиток.

Власника підприємства цікавить розмір прибутку, який направляється на виплату дивідендів та на виробничий розвиток підприємства.

Прибуток є якісним показником, тому що в його розмірі відображена зміна обсягу товарообігу, доход підприємства, рівень використання ресурсів, величина витрат обертання. Таким чином, прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства [2.ст. 82-83].

Залежно від формування та розподілу виокремлюють кілька видів прибутку. Насамперед розрізняють загальний прибуток і прибуток після оподаткування. Загальний прибуток - це весь прибуток підприємства, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу. Такий прибуток інакше називають балансовим. Прибуток після оподаткування, тобто прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства, має поширену у вітчизняній літературі та практиці назву - чистий прибуток.

У зарубіжній економічній теорії та підприємництві загальновживаними є поняття валового, маржинального та операційного прибутку.

Валовий прибуток - це різниця між виручкою та виробничими витратами (собівартістю продукції, визначеною калькулюванням за непевними витратами). Це поняття включає власне прибуток і так звані невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.

Операційний прибуток, що його часто називають чистим прибутком, дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат.

Маржинальний прибуток характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власне прибуток за величиною збігатиметься з валовим прибутком, коли калькулювання здійснюватиметься лише за змінними витратами [1.ст. 436].

Прибутковість та дохідність підприємства є одним з найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства. Вони визначають мету підприємницької діяльності. Основний результат діяльності підприємства визначається за допомогою показників, які діляться на: абсолютні та відносні.Абсолютний показник - це прибуток підприємства; відносний показник - це рентабельність підприємства [4].

1.2 Джерела формування прибутку та його обчислення

Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел:

1. продаж (реалізація) продукції (послуг);

2. продаж іншого майна;

3. позареалізаційні операції.

Прибуток від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції (без урахування податку на додану вартість і акцизного збору) та її повною собівартістю.

У разі калькулювання за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і за обчислення прибутку (П_р) відраховують від виручки, тобто

П_р = В _р - С_рнв - С_н, (1.1)

де П_р - прибуток;

В _р - виручка від продажу продукції;

С_рнв - собівартість проданої (реалізованої) продукції за неповними витратами;

С_н - витрати, що їх не включено в собівартість продукції, а віднесено на певний період.

Це так званий метод прямого обчислення прибутку, який вважають головним. Поряд з ним існує ще аналітичний метод, згідно з яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його базової (фактичної) величини з урахуванням впливу певних чинників у плановому (розрахунковому) періоді. Такий вплив може здійснюватися через зміну обсягу виробництва та продажу, його структури, собівартості продукції і цін. Цей метод орієнтовано на велику частку відносно однотипної продукції в загальному її обсязі.

Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів (матеріальних активів), нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об`акта, який продається, з урахуванням витрат на продаж (демонтаж, транспортування, оплата агентських послуг).

Прибуток від позареалізаційних операцій - це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в оренду (лізинг), дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, роялті, надходження від економічних санкцій тощо.

Розглянута схема обчислення величини загального прибутку за його джерелами має важливе значення для аналізу та прийняття господарських рішень. Але треба мати на увазі, що прибуток є об'єктом оподаткування.

У зв'язку з цим державні органи суворо регламентують методику обчислення оподатковуваного прибутку в нормативних актах. Так, згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (1997 р.) оподатковуваний прибуток (П_о) обчислюється за формулою

П_о = Д_в - (В_в + АВ), (1.2)

де Д_в - валовий дохід за певний період;

В_в - валові витрати за той самий період;

АВ - сума амортизаційних відрахувань від балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів.

Основною складовою валового доходу є виручка від продажу продукції. У нього включають також прибуток від продажу майна і від позареалізаційних операцій. Валові витрати - це передусім витрати на реалізовану продукцію, а також втрати від продажу майна (перевищення балансової вартості об'єктів над виручку від їхнього продажу). Амортизаційні відрахування виокремлено із загальної суми витрат, оскільки нарахування таких контролюється фіскальними органами в особливому порядку [1.ст. 437-438].

1.3 Напрямки використання прибутку

У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників (інвесторів). Принципову схему використання прибутку підприємства наведено на рис. 1.1.

Із загального прибутку сплачується податок згідно з умовами, передбаченими законодавством про оподаткування прибутку підприємств. Прибуток, що залишився після оподаткування (чистий прибуток), поступає в повне розпорядження підприємства та використовується згідно з його статутом і рішеннями власників.

Відповідно до принципових (головних) напрямів використання цей прибуток можна розділити на дві частини:

1. прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочувальний захід), на соціальну підтримку тощо (розподілений прибуток).

2. прибуток, що залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток).

Нерозподілений прибуток спрямовується на створення резервного та інвестиційного фондів. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов'язковим для господарських товариств, орендних підприємств, корпоративів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Схема використання прибутку підприємства

прибуток господарський економічний

Цю загальну схему розподілу прибутку можна конкретизувати стосовно підприємств із різними організаційно-правовими формами. Це стосується насамперед акціонерних товариств (підприємств). Як відомо, власники акцій одержують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів (доходу інвесторів на вкладений капітал). Щодо акціонерного підприємства дивіденди можна розглядати як плату за залучений від продажу акцій капітал.

Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно та неоднозначно впливає на фінансову стабільність і перспективи розвитку підприємства. Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий рівень таких збільшують попит на акції та підвищують їхній ринковий курс. Водночас, обмежуються власне джерело фінансування, ускладнюються розв'язання завдань перспективного розвитку підприємства.

Зрозуміло, що низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслідків. З урахуванням цих обставин акціонерне товариство (підприємство) мусить вибирати таку дивідендну політику, яка відповідала б конкретним умовам його діяльності.

Основними варіантами дивідендної політики можуть бути:

1. виплата постійного рівня дивідендів протягом кількох років;

2. виплата дивідендів зі щорічним певним зростанням;

3. спрямування на дивіденди встановленої (нормативної) частки чистого прибутку;

4. виплата дивідендів із залишку прибутку після фінансування інвестиційних потреб;

5. виплата дивідендів не грошима, а додатковим випуском акцій.

Кожний з цих варіантів має свої переваги і недоліки і застосовується, як правило, не постійно, а в межах певного періоду з урахуванням економічної кон'юнктури та фінансового стану підприємства.

Розподіляючи прибуток підприємства, величину дивіденду у відсотках (d) визначають за формулою

d = П_д / К_ст * 100, (1.3)

де П_д - частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів;

К_ст - статутний капітал (фонд) підприємства.

Абсолютна сума дивідендів у розрахунку на одну акцію (D) відповідно становитиме

D = П_д / N_a, (1.4)

де N_a - кількість акцій, що формує величину статутного капіталу (кількість проданих акцій).

Частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, визначається відповідно до вибраного варіанта дивідендної політики. Досвід зарубіжних корпорацій свідчить, що частка величини П_д у чистому прибутку коливається в межах 30-70%. Якщо вона менша за 30%, то виплати вважаються заниженими, а коли її відносний розмір більший за 70% - завищеними [1.ст. 438-440].

Розділ 2 Аналіз формування прибутку та порядок його розподілу в ТзОВ «Компанія АІТА»

2.1 Техніко-економічна характеристика господарської діяльності підприємства.

Підприємство ТзОВ „Компанія АІТА” розташоване на Заході України.

Таблиця 2.1. Загальна характеристика підприємства

Назва підприємства	ТзОВ „Компанія АІТА”
Форма власності	Приватна
Вид підприємства	Підприємство деревообробної промисловості
Адреса	Адреса офісу - м. Коломия, вул.. Мазепи 303; Адреса виробничих приміщень - Снятинський р-н, с. Тулуків, вул. Головна 16
Засновники	Попович Т.А., Терехов О.А.
Директор	Терехов О.А.
Реквізити	р/р26006489874001 в ІФФ Приватбанк МФО 336677 код 31889324; телефон дирекції 8(03433)55052.

ТзОВ „Компанія АІТА” засноване у м. Коломия 2 квітня 2002 року. Спочатку воно працювало як підприємство по заготівлі металобрухту. Через деякий час у с. Тулуків було придбане державне підприємство загальною площею 0.96 га. Тепер паралельно із заготівлею металобрухту ТзОВ „Компанія АІТА” займалася виробництвом олії (на придбаному підприємстві була олійниця), столярних виробів, перемоткою електродвигунів та ливарною справою (виготовляли з алюмінію форми для подальшого виробництва).

Після того, як заготівля металобрухту не приносила доходу, підприємство сконцентрувало свою діяльність на обробці деревини. Для того, щоб підприємство було рентабельним і конкурентоспроможним було збудовано сушку власної конструкції, побудовано кран-балку, закуплено стрічкову пилораму та станок повздовжньої обрізки деревини. У цей період підприємство виготовляло різну продукцію.

Через деякий час було створено бізнес-план по виготовленню євро-бруса. При цьому виникла необхідність у збільшенні виробничих приміщень та удосконаленні засобів виробництва. Наприкінці 2003 року було збудовано нові цехи загальною площею 1300 кв.м та взято у кредит нове сучасне обладнання.

Через погано вивчені характеристики карпатської смереки та зміни у державі (кошти на закупку сировини виросли у 2 рази) виготовлення євро-бруса стало нерентабельним.

ТзОВ „Компанія АІТА”, відмовившись від виготовлення євро-бруса, почала займатися обробкою бука - виготовляти корпус для щіток в асортименті.

На сьогоднішній день підприємство в середньому у місяць може виготовляти близько 38мі клеєних щитів (обсяг виробництва залежить від кількості робочих днів)

Підприємство виготовляє продукцію в залежності від попиту на неї. Замовлення приймаються не лише на місцевому рівні. За останні два роки продукція ТзОВ ”Компанія АІТА” стала відомою на державному та міжнародному ринках.

На даний момент ТзОВ „Компанія АІТА” спеціалізується на виготовленні погонажних виробів (дошка для підлоги, плінтуси, оздоблювальні рейки, вагонка та ін.) та столярних виробів, які користуються особливим попитом у споживачів, клеєних щитів, та дитячих стільців.

Для кращого розвитку бізнесу, закупівлі обладнання, підприємству були необхідні додаткові кошти. ТзОВ „Компанія АІТА” взяло ці кошти у кредит.

Підприємство виготовляє продукцію в залежності від попиту на неї. Замовлення приймаються не лише на місцевому рівні. За останні два роки продукція ТзОВ ”Компанія АІТА” стала відомою на державному та міжнародному ринках. Зараз вона активно співпрацює з австрійською компанією „Goltz”, а також веде переговори з іншими зарубіжними підприємствами.

У даному регіоні є багато підприємств, які працюють в деревообробній промисловості. Наявність великої кількості підприємств зумовлена близькістю до сировинної бази. ТзОВ „Компанія АІТА” виготовляє свою продукцію із урахуванням дій своїх конкурентів. Продукція виготовлена на даному підприємстві відзначається своєю високою якістю та помірними цінами. Особливу популярність на ринку займають виготовлені ним столярні вироби.

На сьогоднішній день асортимент продукції, яка виготовляється ТзОВ ”Компанія АІТА” є досить широким. Це пов`язано із тим, що ефективніше використовується сировина (при виготовленні погонажних виробів), задовольняються різні потреби клієнтів, а також збільшується прибуток.

Номенклатура продукції

· Столярні вироби (вікна, двері.). Виготовляються під замовлення клієнтів.

· Буковий клеєний щит - 470Ч512 мм

· Роздільні дошки за умовами замовника

· Дошки для виготовлення тіста за умовами замовника

· Дитячі стільці згідно контракту

· Погонажні вироби:

- плінтус - товщина до 16 мм., ширина до 90 мм., довжина 2000мм., і 3000 мм., (6000 мм.) за умовами замовника.

- штапик - до 12Ч14мм, довжина - до 3000 мм. За умовами замовника.

- вагонка - товщина до 16мм., ширина - до 90 мм., довжина - 2000 мм., і 3000 мм., (6000 мм.) за умовами замовника.

- оздоблювальні рейки - за умовами замовника

- фальш-брус - 72Ч68 мм., довжина за умовами замовника

- дошка для підлоги - товщина до 42 мм., ширина - до 120 мм., довжина - 2000 мм., і 3000 мм., (6000 мм.) за умовами замовника.

- Наличник - товщина до 16 мм., ширина - до 90 мм., довжина - 2000 мм., і 3000 мм., (6000 мм.) за умовами замовника.

Погонажні вироби завжди є у наявності на підприємстві. Вони мають стандартні розміри, тому клієнт може в будь-який час придбати необхідну йому кількість продукції.

Таблиця 2.2 Таблиця техніко-економічних показників підприємства

Кількісні	Якісні
№ п/п	Найменування показника	Од-ці виміру	Роки	№ п/п	Найменування показника	Од-ці виміру	Роки
			2006	2007				2006	2007
1	Обсяг товарної продукції	грн.	1977540	2653780	1	Рентабельність виробництва (загальна)	%	1.01	1.27
2	Обсяг реалізованої продукції	грн.	1867681	2437220	2	Рентабельність виробництва (розрахункова)	%	1.36	1.54
3	Собівартість товарної продукції	грн.	435821	524920	3	Рентабельність товарної продукції	%	-1.36	1.24
4	Собівартість реалізованої продукції	грн.	0	489530	4	Рентабельність реалізованої продукції	%	-1.16	1.43
5	Балансовий прибуток	грн.	2145680	2437220	5	Рентабельність окремих видів продукції	%	0.87	0.93
6	Прибуток від реалізації	грн.	1867681	2437220	6	Рентабельність основних фондів	%	1.16	1.15
7	Середньорічна вартість основних фондів	грн.	2460280	2604610	7	- фондовіддача - фондомісткість - фондоозброєність	%	1.24 0.84	0.98 1.01
8	Загальна величина обігових коштів, в т.ч. - оборотних фондів; - фондів обігу	грн.	1240630	1560420	8	- Рентабельність оборотних фондів; - Коефіцієнт оборотності - коефіцієнт завантаження - тривалість обороту	%	1.25	1.43
9	Виробнича потужність	грн.			9	Коефіцієнт використання виробничої потужності
10	Чисельність ПВП	чол	48	32	10	- трудомісткість - виробіток
11	Річний фонд зарплати	грн.	126100	156950	11	Зарплатомісткість	грн.	9700	10463

Таблиця заповнена на основі даних, які містяться у додатках 1,2,3.

Таблиця 2.3 Характеристика підприємств за класифікаційними ознаками

Класифікаційні ознаки	Вид підприємства
Мета і характер діяльності	Комерційне
Форма власності	Приватне
Національна належність капіталу	Національне
Правовий статус і форма господарювання	Господарське товариство
Галузево-функціональний вид діяльності	Промислове
Технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядкування	Головне
Рівень концентрації (розмір)	Мале
Характер сировини, що споживається	Обробне
Економічне призначення готової продукції	Що випускає предмети споживання
Рівень спеціалізації	Змішане
Масштаб виробництва	З масовим виробництвом
Рівень механізації та автоматизації	Механізоване
Технологічна спільність	З перервним процесом виробництва
Час роботи протягом року	Цілорічне
Спосіб конкуренції	Відмінні особливості продукції (дизайн, ціна, якість)

2.2 Джерела формування та використання прибутку на ТзОВ ”Компанія АІТА”

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. З цього приводу вся діяльність ТзОВ „Компанія АІТА” спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні.

Схематичне зображення формування прибутку на даному підприємстві зображено на рисунку 3.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1. Схема формування прибутку ТзОВ „Компанія АІТА”

Основні напрямки використання прибутку ТзОВ „Компанія АІТА” показано на рисунку 3.2.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 3.2. Схематичне зображення напрямків використання прибутку ТзОВ „Компанія АІТА”

Витрати по виплаті заробітної плати включають у себе ЗП усім працівникам підприємства: управлінському персоналу, робітникам.

Під виробничими витратами у даному випадку розуміються витрати на:

· Закупка сировини та комплектуючих матеріалів для продовження виробничого циклу.

· Витрати на транспорт

· Непередбачені витрати, пов'язані із нещасними випадками на виробництві та поломками обладнання

· Витрати на електроенергію та т.п.

Відрахування по фондам включають у себе сплату податків та відрахування у фонди соціального страхування та забезпечення, пенсійний фонд та ін..

Удосконалення виробництва та реклама включають витрати пов'язані із коштами потраченими на придбання нових інструментів, обладнання, комплектуючих та коштами потраченими на просування товару на ринку.

ТзОВ „Компанія АІТА” сплачує кредит по користуванню обладнанням.

Розділ 3. Шляхи удосконалення використання та розподілу прибутку

Перед тим, як пропонувати певні шляхи удосконалення діяльності, спочатку необхідно вияснити та оцінити недоліки підприємства.

Працюючи, і посідаючи одне із чільних місць в деревообробній галузі даного регіону, ТзОВ «Компанія АІТА» має недоліки в деяких пунктах своєї діяльності.

Одним із значних факторів є те, що рівень кваліфікації працівників є недостатньо високим. Не всі працівники мають належну освіту та навики роботи в даній галузі.

Ще одним із внутрішніх недоліків є не доопрацьована система управління. Немає необхідної кількості працівників керуючого плану (замісників, менеджера по виробництву, спеціаліста-маркетолога). Погано розвинута сфера обслуговування

Існують недоліки у транспортній та охоронній сферах.

Основною проблемою підприємства є недостатня реалізація продукції. Це пов`язано з двома факторами:

· підприємство знаходиться відносно далеко від великих промислових центрів. Тому клієнтами в основному є жителі сіл, які знаходяться поруч.

· ТзОВ «Компанія АІТА» немає спеціаліста-маркетолога. У зв`язку з цим покупці погано ознайомлені із продукцією та діяльністю підприємства.

З деякими із таких проблем стикаються майже всі підприємства, які діють на ринку. Для покращення умов діяльності, а саме збільшення реалізації продукції необхідно збільшити виділення коштів на рекламу, найняти спеціаліста по маркетингу, проводити певні акції, які б носили привабливий характер для споживачів.

Ці та інші, менш значні, проблеми підприємства можна вирішити при правильному використанні прибутку.

Розприділяючи прибуток, управлінському персоналу слід звернути увагу на те, щоб найняти нових працівників-спеціалістів. Також можна провести перекваліфікацію уже працюючого персоналу.

Для покращення охоронної системи можна виділити кошти на умонтування сигналізації чи інших засобів.

Для вирішення транспортної проблеми можна придбати або наймати необхідну авто техніку.

Також слід пам'ятати, що ми живемо в період стрімкого розвитку науки та техніки. Потрібно слідкувати за новими технологіями, обладнанням, засобами виробництва і по можливості впроваджувати їх на своєму підприємстві.

Висновок

Перехід до ринкової економіки України передбачає розв'язання багатьох виробничих, науково-технічних, організаційних і економічних проблем.

Підприємство - основна організаційна ланка народного господарювання в Україні. У відповідності із Господарським кодексом України підприємство є самостійним господарюючим уставним суб'єктом, яке володіє правами юридичної особи і здійснює виробничу, (науково дослідну) та комерційну діяльність з метою отримання відповідного прибутку. Для здійснення своєї діяльності підприємство має розпорядження певними матеріальними трудовими і фінансовими ресурсами та засобами.

Планомірне комбінування та використання цих факторів виробництва, організація виготовлення та реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) є основною для отримання прибутку, досягнення цілей підприємства та задоволення економічних інтересів його власників. Прибутковість і конкурентоспроможність є основними критеріями оцінки виробничо-господарської діяльності кожного підприємства.

В економічному аналізі використовується кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства - це прибуток. Аналіз і оцінка прибутку здійснюється шляхом зіставлення відповідних показників з показниками попереднього звітного періоду для того, щоб визначити динаміку показників і тенденцію цієї зміни. В роботі цей аналіз, а також оцінка структури та динаміки прибутку підприємства розглянуті на прикладі підприємства ТзОВ „Компанія АІТА”. В другому розділі роботи проведений також аналіз техніко-економічних показників діяльності ТзОВ „Компанія АІТА”, аналіз рентабельності та аналіз фінансового стану підприємства. Детально розглянуті коефіцієнти, які характеризують фінансову стійкість підприємства за 2006-2007 р.р. Для даного аналізу була використана фінансова звітність ТзОВ „Компанія АІТА” за 2006-2007 р.р., яка є в додатках роботи.

Прибуток служить джерелом розширеного відтворення, створення фондів споживання, утримання і розвитку невиробничої сфери, виробничого і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення. Теоретичні аспекти формування та використання прибутку підприємства розглянуті в першому розділі моєї роботи. В цьому розділі викладені також сутність, функції та роль прибутку в умовах ринкової економіки, а також формування та використання прибутку.

Прибуток є одним із підсумкових, узагальнюючих показників виробничо-фінансової діяльності, виражає кінцевий результат ефективності виробництва і реалізації продукції, поліпшення її якості, використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Він займає центральне місце в загальній системі вартості інструментів і важелів управління економікою. Це виражається в тому, що фінанси, кредит, ціни, собівартість і другі економічні важелі прямо чи частково пов'язані з прибутком.

Список використаної літератури

1. Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. Та доп. - К.: КНЕУ, 2005. - 528 с., іл..

2. Основи підприємницької діяльності: Підруч. Для учнів 10-11 кл. загальноосвіт. Шк.., ліцеїв та гімназій / З.С. Варналій, В.О. Сизоненко. - К.: Знання України, 2003. - 407 с.

3. Мочерний С.В., Устинко О.А., Чоботар С.І.: Основи підприємницької діяльності: Навчальний посібник. - К.: Видавничий центр «Академія», 2005. - 280 с. (Альма-матер)

4. Економіка підприємства: Опорний конспект лекцій для модульно-рейтингової системи навчання„Крок за кроком”, /Укл.: Ксьондз С.В., Осадца З.І. - Чернівці: Рута, 2005.- 108 с.

Размещено на Allbest.ru