64

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В сучасних економічних умовах діяльність кожного підприємства, організації являється предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин, які зацікавленні в результатах його функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації вказані особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства. Основним інструментом для цього слугує економічний аналіз, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об'єкта, охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по його результатам прийняти обґрунтовані рішення.

Економічний аналіз являє собою процес, побудований на вивченні даних про фінансовий стан підприємства і результатах його діяльності в минулому з метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності. Таким чином, головною метою економічного аналізу є зниження неминучої невідомості, пов'язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих на майбутнє.

Економічний аналіз дає можливість оцінити:

· майновий стан підприємства

· степінь підприємницького ризику, наприклад, можливість погашення зобов'язань перед третіми особами

· достатність капіталу для поточної діяльності і довгострокових інвестицій

· потребу в додаткових джерелах фінансування

· здатність до нарощування капіталу

· раціональність залучення займаних коштів

· обґрунтованість політики розподілу і використання прибутку

· обґрунтованість вибору інвестицій та ін.

Сучасний економічний аналіз має певні відмінності від традиційного аналізу фінансово-господарської діяльності. Насамперед це пов'язана із зростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу організації. Посилилась залежність фінансового стану господарського об'єкту від зовнішніх економічних процесів, надійності контрагентів (постачальників і покупців), ускладнення організаційно-правових форм функціонування. В результаті інструментарій сучасного економічного аналізу розширюється за рахунок нових прийомів і засобів, які дозволяють враховувати ці явища.

Не дивлячись на значну невизначеність в роботі підприємств, в останній час посилюється роль прогнозного аналізу, який дозволяє складати бізнес-плани.

Намагаючись вирішити конкретні питання і отримати кваліфіковану оцінку фінансового положення, керівники підприємств все частіше прибігають до допомоги економічного аналізу. При цьому, як правило, вже не задовольняється констатуванням величини показників звітності, а розраховують отримати конкретне заключення про достатність платіжних засобів, нормальних співвідношень власного і залученого капіталу, швидкості обігу капіталу і причинах її зміни, типах фінансування тих чи інших видів діяльності.

В цих умовах змінюється роль бухгалтерії, в чиї функції все частіше входить не лише ведення поточного обліку і складання звітності, а і економічний аналіз виключно в цілях управління підприємством. Задовольнити нові вимоги адміністрації може лише бухгалтер-аналітик, який здатний розібратися в економіці підприємства, виявити всі її хворі місця на основі фінансово-облікових даних, зрозуміло і чітко встановити міри впорядковуючого характеру.

Аналіз фінансового стану підприємства є важливим розділом економічного аналізу.

На сучасному етапі аналіз фінансового стану підприємства знаходиться в поступовому розвитку і вдосконаленню, але аналіз фінансового стану сучасний ще не відповідає повністю новим вимогам проведення фінансової роботи підприємства.

В ринкових умовах слово діяльність організації, підприємства набуває нових форм і направлень. Внаслідок цього і фінансовий стан підприємства аналізується з вимогами цих змін.

Існують складності проведення аналізу фінансового стану, що обумовлено:

нестабільністю економіки

кризовим станом

В умовах постійної зміни інформації багато фінансово-економічних показників розрахованих на певний час, можуть надалі загубити свою цінність для аналізу у зв'язку з нестабільністю національної валюти, по якій розраховувався цей показник.

Повну перешкоду аналізу фінансового стану підприємства дають :

· різні форми власності, наприклад, чимало показників, що характеризують фінансовий стан акціонерних підприємств не можуть бути розраховані по причині відсутності або слабкого розвитку у державі ринку цінних паперів, де б оберталися акції цих підприємств і по яким можна б було судити про положення емітентів.

· нестабільність законодавчої бази (фінансового податкового права), це також ускладнює проведення аналізу фінансового стану підприємства.

У вітчизняній економічній науці недостатньо приділялось уваги проведенню аналізу фінансового стану, так як наукова праця в цій області губить свою актуальність ще до видання.

Основним завданням проведення економічного аналізу є оцінка результатів діяльності організацій, підприємств за попередній та поточні роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показник роботи підприємства, прийняти рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємство платоспроможним (неплатоспроможним) та подання пропозицій Кабінету Міністрів України щодо доцільності внесення цього підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.

При написанні дипломної роботи мною були використані звітні дані Черкаського Регіонального Управління Водних Ресурсів, яке являється юридичною особою діє на підставі положення.

Для більш раціонального ведення бухгалтерського обліку в організації використовують бухгалтерську програму “1-С” бухгалтерія (для бюджетних організацій).

фінансовий майновий звітність

Розділ 1. Теоретичні основи фінансового стану підприємства

1.1Сутність та функції фінансів підприємства

Фінанси організацій, підприємств як складова частина фінансової системи займають визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід -- основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, поліпшення фінансового стану країни. Фінансове положення країни великою мірою визначається стійкістю та надійністю фінансового стану підприємств.

Фінансам підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Треба брати до уваги також і особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у різних сферах економіки. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів. Особливості фінансів підприємств, зумовлені їхнім функціонуванням у різних галузях економіки, розглянемо далі. [3, 15-21].

Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто поняття «фінанси підприємств» ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття «фінанси», якщо не з'ясувати суті економічної природи останніх. Такими суттєвими загальними властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності. Однак не всі грошові відносини належать до фінансових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів.

До фінансів належать такі групи фінансових відносин:

· пов'язані з формуванням статутного фонду суб'єктів господарювання;

· пов'язані з утворенням та розподілом грошових доходів: виручки, валового та чистого доходу, прибутку, грошових фондів підприємств;

· які виникають між суб'єктами господарювання у зв'язку з інвестуванням у цінні папери та одержанням на них доходів у вигляді відсотків, дивідендів, здійсненням пайових внесків та участю в розподілі прибутку від спільної діяльності, одержанням та сплатою штрафних санкцій;

· які формуються в підприємств з банками, страховими компаніями у зв'язку з одержанням та погашенням кредитів, сплатою відсотків за кредит та інші види послуг, одержанням відсотків за розміщення та зберігання коштів, а також у зв'язку зі страховими платежами та відшкодуваннями за різними видами страхування;

· що виникають у підприємств з державою з приводу податкових та інших платежів у бюджет та цільові фонди, бюджетного фінансування, одержання субсидій;

· що формуються в підприємств у зв'язку з внутрішньовиробничим розподілом доходів та фондів.

Отже, об'єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів. Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства та організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами.

У процесі відтворення (виробництво, розподіл, обмін та споживання) відбувається розподіл вартості валового внутрішнього продукту (виручка від реалізації продукції) за цільовим призначенням, а також розподіл його між державою та суб'єктами господарювання, кожен з яких одержує свою частку виробленого продукту в грошовій формі. Відтак гроші створюють умови для появи фінансів як самостійної сфери грошових відносин, як системи виробничих відносин. [7, 33-35]

Безпосередньою сферою фінансових відносин підприємств є процеси первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту (с + v + т), коли вона розподіляється на вартість матеріальних витрат (с), необхідного продукту (v), додаткового продукту (т). При цьому утворюються різні фонди грошових доходів. З допомогою фінансів у суспільному виробництві відбувається рух грошових коштів, які набирають специфічної форми фінансових ресурсів, що формуються в суб'єктів господарювання та в держави.

Таким чином, фінанси підприємств -- це економічні відносини, які відображають формування, розподіл та використання грошових фондів і доходів суб'єктів господарювання в процесі відтворення.

У процесі відтворення фінанси підприємств як економічна категорія проявляються та виражають свою суть, свою внутрішню властивість через такі функції:

· формування фінансових ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності;

· розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення поточної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання своїх зобов'язань перед фінансово-банківською системою та для соціально-економічного розвитку підприємств;

· контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.

Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається під час формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень за рахунок відновлення авансованих засобів в основні та оборотні фонди і використання доходів на формування резервного фонду, фонду споживання і фонду нагромадження. У зв'язку з цим поняття «формування» та «розподіл» доцільно розглядати як єдиний процес у суспільному виробництві. Утворення грошових фондів завжди передбачає розподіл валових доходів.

Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах -- це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної і інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.[1, 214-274].

Контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів випливає з притаманної фінансам здатності об'єктивно відображати кількісні й вартісні пропорції виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Зокрема, напрямки та використання фінансових ресурсів пов'язані з виконанням зобов'язань підприємств перед фінансово-кредитною системою та суб'єктами господарювання. Грошовий контроль взаємовідносин між підприємствами та організаціями в процесі оплати поставлених товарів, наданих послуг, виконаних робіт дає змогу негайно встановити, чи дотримано умови господарських угод.

За умов ринкової економіки, коли підприємства мусять самостійно вирішувати проблеми фінансового забезпечення власної виробничо-господарської та інвестиційної діяльності, значно зростає роль фінансів підприємств. До найважливіших завдань останніх належить забезпечення стабільності економіки та суспільного життя в країні. Це досягається в процесі оптимізації розподілу та перерозподілу національного доходу як на рівні підприємств, так і на загальнодержавному рівні. На макроекономічному рівні фінанси підприємств забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет та позабюджетні фонди. [20, 2-4].

Важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження. Забезпечення такої збалансованості великою мірою впливає на стабільність національної валюти, грошового обігу, стану розрахунково-платіжної дисципліни в народному господарстві.

Фінанси, беручи участь у вартісному розподілі створеного внутрішнього валового продукту, забезпечуючи формування та використання доходів і грошових фондів, безпосередньо пов'язані з іншими економічними категоріями та інструментами господарського механізму: комерційним розрахунком, ціною, кредитом. Саме тому фінанси підприємств можуть бути важливим інструментом економічного стимулювання, контролю за станом економіки країни та управління нею.

Фінанси є суттєвим складовим елементом системи управління економікою. Без фінансів неможливо забезпечити індивідуальний кругооборот виробничих фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки.

Обов'язковими передумовами ефективного функціонування фінансів підприємств є:

· різноманітність форм власності;

· свобода підприємництва та самостійність у прийнятті рішень;

· вільне ринкове ціноутворення та конкуренція;

· самофінансування підприємництва;

· правове забезпечення правил економічної поведінки всіх суб'єктів підприємницької діяльності;

· обмеження і регламентація державного втручання в діяльність підприємств.

Життя довело ефективність ринкового механізму в забезпеченні збалансованості економіки, раціонального використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів. Ринкова система сприяє створенню гнучких виробництв, які здатні легко адаптуватись до запитів споживачів та досягнень науково-технічного прогресу. [1, 123-133].

1.2 Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є:

· баланс (форма № 1);

· звіт про фінансові результати (форма № 2);

· звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

· звіт про власний капітал (форма № 4);

· примітки до звітів з показниками та поясненнями, що забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів;

· статистична звітність та оперативні дані.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже, є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв'язані, їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до бухгалтерської звітності. Вона повинна уможливлювати:

· оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством;

· оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання;

· прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

Фінансовий аналіз -- це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності й оперативних даних.

Звіт про фінансові результати віддзеркалює ефективність (або неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відбиває фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про фінансові результати дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).

У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід від участі в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансові результати від звичайної діяльності після оподаткування (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чистий прибуток чи збиток.

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються основні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.

Неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан і результати діяльності підприємства для розв'язання поточних та перспективних фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фінансових та управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими користувачам та прийнятними для них. Зокрема, для того щоб зіставити фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, слід використовувати тільки порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

З цією метою підприємство має розробити свою фінансову облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як звичайно, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою Інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів за бізнесом. Тому закономірно постає потреба уніфікації вимог до фінансової інформації в рамках галузі, регіону, усієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку1. Стандарт у широкому розумінні -- зразок, еталон, модель, що беруться за вихідні для порівнювання з ними інших подібних об'єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку -- це процес розроблення та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів для визначення, оцінки й відображення У фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерського обліку. [1, 150-175].

Загальні вимоги до фінансової звітності викладено в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі -- П(С)БО 1), Затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 за № 87. Це положення визначає:

* мету фінансових звітів;

* їх склад;

* звітний період;

* якісні характеристики та принципи, котрими належить керуватися під час складання фінансових звітів;

* вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

П(С)БО 1 треба застосовувати під час підготовки й надання фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами (далі -- підприємствами) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Проте тут не розглядаються правила складання консолідованої фінансової звітності.

Основою П(С)БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (переглянутий 1997 року) Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Фінансову звітність визначено П(С)БО 1 як бухгалтерську звітність, котра відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період.

Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на головне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень (табл. 1.2.1).

Таблиця 1.2.1 Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів

Користувачі звітності	Інформаційні потреби
Інвестори, власники	Придбання, продаж та володіння цінними паперами. Участь у капіталі підприємства. Оцінка якості керування. Визначення суми дивідендів
Керівники підприємства	Регулювання фінансово-господарської діяльності підприємства
Банки, постачальники та інші кредитори	Забезпечення зобов'язань підприємства. Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання, його кредитоспроможність
Замовники	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання
Працівники підприємства	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання. Забезпечення зобов'язань підприємства перед працівниками
Органи державного управління	Формування макроекономічних показників

Для прийняття фінансово-економічних рішень користувачам фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1 до неї належать:

· баланс;

· звіт про фінансові результати;

· звіт про рух грошових коштів;

· звіт про власний капітал;

· примітки до звітів.

Інші звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звіт керівництва компанії, звіт аудитора тощо), які включено до звітності підприємства, не є фінансовою звітністю.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її змін, що робить можливим ретроспективний аналіз діяльності організації.

Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів, складаються зі статей, котрі об'єднуються у відповідні розділи.

Форми, перелік статей фінансових звітів та їхній зміст установлені П(С)БО 2--5. Але підприємство заносить інформацію До тієї чи іншої статті відповідного фінансового звіту тільки тоді, коли:

* існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод, пов'язаних із цією статтею;

* усі складники статті можуть бути достовірно оцінені.

Таблиця 1.2.2 Призначення основних компонентів фінансової звітності

Компоненти фінансової звітності	Зміст	Використання інформації
Баланс	Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством на дату балансу	Оцінка структури ресурсів підприємства, їхньої ліквідності та платоспроможності підприємства; прогнозування майбутніх потреб у позичках; оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство (імовірно) контролюватиме в майбутньому
Звіт про фінансові результати	Доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітний період	Оцінка та прогноз: прибутковості діяльності підприємства; структури доходів та витрат
Звіт про власний капітал	Зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз змін у власному капіталі
Звіт про рух грошових коштів	Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду	Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства
Примітки	Вибрана облікова політика. Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов'язкова за П(С)БО. Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її правильного розуміння користувачами	Оцінка та прогноз: облікової політики; ризиків або непевності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов'язання; діяльності підрозділів підприємства тощо

Фінансова звітність повинна надати дохідливу, суттєву, достовірну та порівнянну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі його власного капіталу.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, П(С)БО 1 передбачає наявність у ній даних про:

· підприємство;

· дату звітності та звітний період;

· валюту звітності та одиницю її виміру;

· відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;

· облікову політику підприємства та її зміни;

· аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;

· консолідацію фінансових звітів;

· припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

· обмеження щодо володіння активами;

· участь у спільних підприємствах;

· виявлені помилки та пов'язані з ними коригування;

· переоцінку статей фінансових звітів тощо.

Фінансова звітність має бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки звітної інформації вона може втратити свою актуальність.

Дані фінансової звітності є підставою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, а й для їх прогнозування. Так, інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як підстава для прогнозування майбутнього фінансового стану.

Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від власників -- фізичних осіб. Отже, особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства. Тому у фінансовій звітності (зокрема в балансі) передбачене відображення тільки зобов'язань власників стосовно їхніх внесків до капіталу та обов'язкового розподілу частини доходу між власниками (у вигляді відсотків, дивідендів, вилучення капіталу тощо). Цей принцип дістав назву принципу автономності підприємства.

Отже, якщо власник підприємства вносить власні грошові кошти у банк з метою збільшення статутного капіталу даного підприємства, то цю операцію буде відображено у фінансовій звітності. Якщо ж метою власника буде отримання відсотків на власні кошти та їх використання на власні потреби, така господарська операція не вплине на показники фінансової звітності.

Фінансові звіти складаються також виходячи з принципу безперервності діяльності підприємства, тобто визнання того, що підприємство не має ані наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності (принаймні протягом наступного звітного періоду).

За інших обставин, коли події після складання балансу засвідчать наміри підприємства припинити свою діяльність або покажуть неможливість її продовження, підприємство не може використовувати П(С)БО 1 як базу для підготовки своїх фінансових звітів (п. 18 П(С)БО 6). Тоді поділ його активів і зобов'язань на необоротні та оборотні (довгострокові і короткострокові) втрачає сенс. Адже підприємство має в процесі ліквідації покрити всі свої зобов'язання (спочатку перед кредиторами, потім перед власниками). Тому всі активи стають оборотними, а зобов'язання -- короткостроковими. Переважна оцінка статей балансу за собівартістю також не може бути використана, їх слід переоцінити за ринковою вартістю. Фактично скасовуються майже всі принципи формування фінансової звітності безперервно діючого підприємства.

Принцип періодичності передбачає розподіл діяльності підприємства на певні проміжки часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.

За П(С)БО 1 звітний період становить календарний рік. Проте для новоствореного підприємства або для підприємства, яке ліквідується, тривалість звітного періоду може бути іншою.

Передбачається також складання проміжної звітності (квартальної та місячної) нагромаджувальним підсумком з початку року.

У такому разі активи підприємства (незавершене виробництво, готова продукція, основні засоби, нематеріальні активи) оцінюватимуться за виробничою собівартістю у складі прямих та виробничих накладних витрат.

До собівартості придбаних активів включатимуться:

· ціна придбання;

· податки, мито, збори (крім тих, що повертаються згодом

· підприємству);

· витрати на їх доставку, вантажно-розвантажувальні роботи;

· витрати доведення активів до стану, придатного для використання

· (реалізації);

· інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням цих активів.

Будь-які торговельні та інші знижки вираховуються за визначення витрат на придбання.

Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій ураховуються тоді, коли вони фактично відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, протягом яких сталися ці операції. Завдяки цьому користувачі отримують інформацію не тільки про колишні операції, пов'язані з виплатою або отриманням грошових коштів, а й про зобов'язання сплатити грошові кошти в майбутньому та ресурси, які мають надійти у майбутньому. Така інформація є найкориснішою для прийняття користувачами економічних рішень.

У П(С)БО 1 зазначається, що принцип нарахування треба застосовувати одночасно з принципом відповідності, за яким витрати визначаються у звіті про фінансові результати на підставі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.

Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах має бути повною з огляду на її важливість для користувача та витрати, пов'язані з отриманням цієї інформації. Тому фінансова звітність не обмежується тільки балансом, звітами про фінансові результати, власний капітал та рух грошових коштів. Вона містить примітки, в яких надаються інформація про облікову політику підприємства та додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того, у примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітності події, які відбулися після складання балансу (наприклад, оголошення про виплату дивідендів на акції).

У складі річного бухгалтерського звіту українських підприємств передбачено форму № 3 «Звіт про рух грошових коштів», форму № 4 «Звіт про власний капітал» та пояснювальну записку. Проте інформація, яка в них наводиться, лише незначною мірою може знадобитися користувачам для здійснення ретроспективного та перспективного аналізу діяльності підприємств з метою прийняття ними прогнозних фінансово-економічних рішень.

Що ж до непередбачених подій після складання балансу, то вони раніше не впливали на показники звітів і не розкривались у пояснювальній записці. Тепер, за П(С)БО 6, такі події поділяються на дві групи та коригують певні статті звітності або пояснюються в примітках.

Для того щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто вибирає принципи, методи та процедури обліку в такий спосіб, щоб достовірно відобразити фінансовий стан підприємства, результати його діяльності та забезпечити порівнянність фінансових звітів.

Надання користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, якою підприємство має користуватися постійно за складання фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів є вимогою принципу послідовності. Дотримання цього принципу є передумовою порівнянності фінансових звітів. Адже користувачі дістають можливість визначати відмінності у веденні бухгалтерського обліку як самим підприємством, так і різними |іншими підприємствами протягом певних звітних періодів.

Іще не так давно українські підприємства мали дуже обмежені можливості щодо формування облікової політики, «Вказівок щодо організації бухгалтерського обліку в Україні», затверджених наказом Мінфіну України від 07.05.93 № 25 з наступними змінами і доповненнями. Ці «Вказівки» містили вимогу щодо обов'язкового попередження підприємством у пояснювальній записці до річного бухгалтерського звіту про свій намір змінити облікову політику наступного звітного року.

За П(С)БО 1 підприємство висвітлює свою облікову політику у примітках, описуючи принципи оцінки та методи обліку окремих статей звітності. Тепер підприємство має право вибору, приймає ці рішення самостійно.

Що ж до змін облікової політики, то в П(С)БО 6 визначено:

· коли можливі такі зміни;

· що не вважається зміною облікової політики;

· як впливають зміни облікової політики на показники фінансових звітів;

· які примітки слід давати у разі зміни облікової політики.

Цілій низці господарських операцій, таких як погашення сумнівної заборгованості, визначення можливого строку корисного використання основних засобів тощо, притаманна певна невизначеність. Тому під час складання фінансових звітів слід застосовувати принцип обачності, щоб активи або дохід не були завищені, а зобов'язання чи витрати -- занижені.

Сутність операцій або інших подій не завжди відповідає тому, що випливає з їхньої юридичної форми. Наприклад, підприємство може передати актив іншій стороні в такий спосіб, що дальше використання майбутніх економічних вигід, утілених у цьому активі, залишається за підприємством. За таких обставин відображення цієї операції як продажу не відповідатиме її суті. Тому керівництво підприємства має віддавати перевагу економічному змісту господарських операцій, а не їхній юридичній формі.

Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності у грошовій формі.

Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися узгодити всі перелічені принципи так, щоб досягти належних якісних характеристик фінансової звітності.

Одночасно з набуттям чинності нових стандартів бухгалтерського обліку запроваджено новий удосконалений план рахунків бухгалтерського обліку разом з Інструкцією про застосування плану рахунків, узгоджений зі структурою балансу та звіту про фінансові результати. Так, необоротні активи, запаси, кошти, розрахунки та інші активи (класи 1, 2, 3 плану рахунків) мають узгоджуватися з даними розділів 1--3 активу балансу.

Дані про власний капітал і забезпечення зобов'язань, довгострокові зобов'язання та поточні зобов'язання (класи 4, 5, 6 плану рахунків) мають узгоджуватися з даними розділів 1--5 пасиву балансу.

Дані про доходи і результати діяльності, витрати за елементами, витрати діяльності (класи 7--9 плану рахунків) мають узгоджуватися з відповідними даними звіту про фінансові результати. [1, 214-256].

1.3 Склад, структура та порядок формування фінансової звітності

На сьогоднішній день в Україні утворилась нова економічна система, що побудована на ринкових відносинах. Якісні зміни торкнулися всіх ділянок управління, в тому числі і бухгалтерський облік.

Для здійснення управління підприємством необхідно використовувати нові методи управління і сучасні технічні засоби побудови різноманітних інформаційних систем.

У бухгалтерському обліку одночасно поєднуються три види управлінських робіт, завдяки чому бухгалтерський облік виконує три самостійні функції: інформаційну, контрольну, та аналітичну.

Діяльність кожного підприємства в першу чергу будується на раціональній організації бухгалтерського обліку, від цього залежить обґрунтований розподіл грошових коштів, рентабельність та платоспроможність підприємства, а також багато інших показників.

В бухгалтерському обліку використовують всі три види вимірників, але основним для нього є грошовий вимірник, за допомогою якого можна узагальнити всі господарські факти - явища та процеси. Ті господарські факти, які не мають грошової оцінки, в бухгалтерському обліку не відображаються.

Отже бухгалтерський облік є основним і єдиним видом обліку, за допомогою якого фіксація роботи підприємства здійснюється в цілому, як сукупності.

Особливістю розвитку економіки сьогодні є те, що керівникам необхідно навчитись самостійно приймати управлінські рішення, щодо подальших шляхів розвитку підприємств. Ці труднощі пов'язані з більш як семидесятирічним функціонуванням планової економіки в нашій державі.

Управління як процес є актом трудової діяльності працівників. Він відбувається із застосуванням знарядь і предметів праці. Предметом праці в процесі управління є інформація, а знаряддям її на сучасному етапі є технічні засоби вимірювання, сприйняття, реєстрації, передачі, обробки, аналізу, зберігання і розмноження інформації.

При ринкових відносинах має вплив як внутрішнє так і зовнішнє середовище. До зовнішнього належать такі зовнішні прямі і посередні змінності: політичні, законодавчі та інші органи; економіка, конкуренція, постачальники, технології; соціальні, культурні та інші відносини. У кожній з них відбуваються постійні зміни обставин, які також впливають на об'єкти управління та його внутрішні змінності (мета, структура, завдання, технологія, працівники).

Щоб зазначені об'єкти управління в умовах ринкової економіки успішно діяли, надзвичайно важлива компетентність, професійна підготовленість та заповзятість, нарешті, комп'ютерна грамотність як керівників так і фахівців різних рівнів. Для успішного виконання своїх посадових обов'язків зазначеним працівникам в умовах нових економічних відносин потрібно використовувати нові форми та методи організації управління.

До внутрішніх чинників впливу відносяться такі чинники як напрямок діяльності конкретного підприємства, його структуру, асортимент пропонуємо продукції чи послуг, а також важливе місце займає якість та структура внутрішньогосподарського обліку. Це є продовження, а точніше подальше поглиблення, деталізація даних бухгалтерського фінансового обліку в частині затрат та доходів діяльності, коли розкривається вся ефективність придбаних ресурсів, їх переробки, технологічних та організаційних рішень, мотивації, тощо. Цей облік становить комерційну таємницю підприємства. Він будується для конкретного підприємства виходячи з характеру технологій, організаційних рішень. Основними користувачами інформації з внутрішньогосподарського обліку є керівники, власники, замовники, менеджери. Це конфекційна, таємна, бухгалтерська інформація. [8, 3-8].

Особливе місце в прийнятті управлінських рішень займає бухгалтерська звітність, на підставі якої розрахувати такі важливі для підприємства коефіцієнти, як коефіцієнт ліквідності, платоспроможності, фінансової незалежності та інші.

Бухгалтерська звітність підприємства являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

Звітність підприємства складається за єдиними формами та інструкціями Міністерства фінансів України, погодженими з Мінстатом України.

Головні вимоги, що ставляться до звітності - це реальність, ясність, своєчасність, єдність методики звітних показників, співставленість звітних показників з минулими часами.

За періодичністю складання і подання звітність поділяється на внутрішньорічну, місячну, квартальну, піврічну, дев'ятимісячну та річну.

Внутрішньорічну звітність називають поточною звітністю або періодичною.

Звітність підприємства використовується самими власниками, підприємствами для аналізу та контролю виконання договірних зобов'язань, аналізу господарської діяльності, для складання планів на майбутнє.

Крім того звітність подається:

· у вищу за підпорядкованістю організацію, якщо така є, з метою керівництва роботою підприємства.

· податковій інспекції - для контролю за правильністю платежів до бюджету та аналізу діяльності підприємства.

· установам банку (для контролю за використанням банківського кредиту ) якщо таке передбачено кредитним договором.

· органам Мінстату для статистичної обробки .

Бухгалтерська звітність повинна бути подана підприємством не пізніше встановленого строку наступного за звітним періодом місяця, а річна - не пізніше встановленого строку наступного за звітним року. Склад (обсяг ) та порядок складання бухгалтерських звітів затверджується Міністерством фінансів України.

Відповідно до діючого порядку до складу бухгалтерської звітності, не залежно від того, за який час вона складається, обов'язково входить баланс.

На практиці більшість підприємств щомісячно складає для своїх потреб бухгалтерський баланс та різні форми, що потрібні для оперативного керівництва.

За нормативними актами, діючими в більшості країн світу, підприємства повинні подавати бухгалтерську звітність обов'язково один раз на рік за результатами діяльності.

За рік кожне підприємство повинне подати бухгалтерську звітність у такому обсязі:

· баланс підприємства - форма №1

· звіт про фінансові результати та їх використання - форма №2

· звіт про фінансово-майновий стан підприємства - форма №3

До річного бухгалтерського звіту обов'язково додається пояснювальна записка, в якій викладаються основні фактори, що вплинули в звітному році на підсумки діяльності підприємства, і висвітлюється фінансовий та майновий стан.

Бухгалтерські звіти - баланси та інші форми фінансового звіту складаються та подаються у відповідному складі та у встановлені строки в органи, які визначено законодавством.

Бухгалтерський баланс діяльності підприємства є узагальненим документом (форма №1 ), форма його затверджується Міністерством фінансів і Мінстатом. Форма балансу наведена у додатку №......В активі балансу показується склад засобів господарства та їх розміщення, у пасиві - джерела утворення засобів господарства. У балансі відображаються також результати господарської діяльності.

Бухгалтерський баланс складається на підставі бухгалтерських записів, підтверджених виправдовувальними документами. Вихідними для складання бухгалтерського балансу є головна книга, данні оборотних відомостей за синтетичними та аналітичними рахунками.

Бухгалтерська звітність має бути подана підприємством не пізніше встановленого строку наступного за звітним періодом місяця, а річна - не пізніше встановленого строку наступного за звітним року. Склад та порядок складання бухгалтерських фінансових звітів затверджується Міністерством фінансів України. Датою подання бухгалтерського балансу вважається для іногородніх підприємств день відправлення за штампелем поштового підприємства. Керівник підприємства несе відповідальність за порушення термінів подання звітності.

Розгляд і затвердження балансів ( звітів ) виконуються відповідно до діючого законодавства.

Організація, яка приймає баланс, виявляє помилки і вносить правки з повідомленням. Правки вносяться в баланс за грудень звітного року. Виявлення помилки після затвердження балансу коректуються в бухгалтерському балансі за січень наступного року.

Першочергову увагу в управлінні господарством потрібно зосередити на фінансовій діяльності підприємства, раціональному та ефективному їх використанні фінансових ресурсів. Фінансова діяльність охоплює сукупність операцій по надходженню і витраченню засобів у грошовій оцінці та ефективному їх використанні в процесі виробництва та реалізація продукції і товарів

Раціональна фінансова діяльність сприяє здійсненню основного принципу господарської діяльності - самостійності підприємства.

Самостійність передбачає те що, ресурси, вкладенні у підприємство, повинні окупатись прибутком, відповідному нормативному рівню рентабельності, що забезпечує самофінансування, тобто стає можливим забезпечення підприємства у власних фінансових ресурсах по формуванню та ефективному використанню всіх господарських засобів ( як основних, так і оборотних ), розширення виробництва і поліпшення соціально-культурної сфери за рахунок грошових надходжень від діяльності ( реалізації продукції, виробів і послуг та товарів ) . Але в процесі господарської діяльності використовують не лише власні кошти підприємства, а й залучені кошти у вигляді кредитів банку та інших джерел. Обов'язковою умовою при цьому є своєчасне їх повернення за рахунок власних нагромаджень.

Розглянемо принципи складання балансу найбільш поширених форм бухгалтерського обліку - журнально-ордерну, спрощену і діалогову з використанням автоматизованого робочого місця бухгалтера (АРМ).

Журнально-ордерна форма обліку застосовується на багатьох підприємствах народного господарства України. [12, 18-20].

Ця форма бухгалтерського обліку основана на принципі накопичення даних первинних документів в розрізі, які забезпечують синтетичний і аналітичний облік засобів і господарських операцій по всім розділам бухгалтерського обліку.

Первинні дані систематизуються і накопичуються в облікових регістрах, які дають можливість відобразити всі засоби, які підлягають обліку і господарських операцій по використанню цих засобів за звітний місяць . В накопичувальних регістрах записи проводяться в розрізі показників, необхідних для керівництва і контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, а також для складання всієї звітності.

Основним регістром являються журнал-ордери. У випадку необхідності отримання аналітичних даних використовуються допоміжні відомості. Підсумкові дані переносяться в журнал-ордери.

Всі журнал-ордери і допоміжні відомості побудовані по кредитовій ознаці реєстрації господарських операцій по синтетичним рахункам. Синтетичні дані регіструються по даних первинних документів тільки по кредиту відповідних рахунків і кореспонденції з дебетованими рахунками.

Підсумкові дані журнал-ордерів в кінці місяця переносяться в Головну книгу . [13, 15-20].

Записи по кредиту кожного синтетичного рахунка, у кореспонденції з дебетовими рахунками відбуваються повністю в одному будь-якому журналі-ордері. Обороти по дебету відповідного синтетичного знаходяться в різних журналах-ордерах по мірі реєстрації в них записів по кредиту кореспондованих в них рахунків.

Деякі журнал-ордери призначені для відображення операцій по кредиту декількох синтетичних рахунків, пов'язаних по своєму економічному змісту. Підсумкові дані журнал-ордерів підлягають обов'язковій звірці з даними первинного обліку.

В Головній книзі показується вступне сальдо, поточні обороти і вихідне сальдо по кожному синтетичному рахунку. В Головній книзі відображають поточні обороти тільки по синтетичним рахункам. Обороти по кожному рахунку відображаються одним записом, а обороти по дебету в кореспонденції з кредитованими рахунками.

Сума дебетових оборотів в Головній книзі повинна відповідати сумі кредитових оборотів, так як і сальдо відповідно повинні бути рівними.

Сальдовий баланс складається за даними Головної книги з використанням в необхідних випадках окремих показників із облікових регістрів.

На багатьох малих підприємствах України використовується спрощена форма обліку. Спрощена форма обліку може вестись : по простій формі бухгалтерського обліку, ( без використання регістрів обліку майна малого підприємства) і по формі бухгалтерського обліку з використанням регістрів обліку майна малого підприємства. [12, 5-16].

Малі підприємства, які здійснюють незначну кількість господарських операцій, не мають власного майна і в процесі виробництва продукції і робіт, пов'язаних з великими затратами матеріальних ресурсів, можуть вести облік всіх операцій тільки в книзі обліку господарських операцій, яка являється регістром аналітичного і синтетичного обліку на основі якого можна скласти баланс і звітність.

Малі підприємства можуть застосовувати для обліку фінансово-господарських операцій відомості обліку по відповідним рахункам .Кожна відомість застосовується для обліку операцій по одному із використовуваних рахунків бухгалтерського обліку. Сума любої операції записується в двох відомостях одночасно: в одній - по дебету рахунка з вказуванням номера кредитованого рахунку, а в другій - по кредиту кореспондованого рахунка з аналогічним записом номера дебетованого рахунка.

Підсумкові дані фінансово-господарської діяльності, відображають в шахматній відомості.

На основі шахматної відомості складається оборотна відомість по рахунком. Дані, розраховані в оборотній відомості, являються підставою для складання бухгалтерського балансу і звітності.

До бухгалтерської звітності висувають наступні вимоги: правдивість, реальність, єдність, ясність.

У звіті про фінансові результати у 1-му розділі по кожній статті зазначаються дані, які базуються на даних бухгалтерського балансу та іншої зведеної звітності.

У розділі “Використання прибутку” приводять розшифровку сум по основних напрямках використання прибутку, тобто:

· суми податку на прибуток та інші платежі в бюджет за рахунок прибутку;

· відрахування на утворення підприємствами резервного фонду;

· відрахування до фонду коштів, що направляються на розвиток і вдосконалення виробництва;

· відрахування до фонду коштів, що направляються на соціальні потреби;

· відрахування до фонду заохочення;

· відрахування на благодійні цілі;

· інші цілі.

У розділі 3 “Платежі до бюджету” показують платежі до бюджету, що їх вносить підприємство за рахунок всіх джерел, згідно з інструкцією Міністерства фінансів України щодо застосування Законів про податки з підприємств, об'єднань, організацій, з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.

У розділі 4 “Затрати і витрати, що враховуються при обчислення пільг з податку на прибуток” показують суми основних витрат, що одержують за рахунок чистого прибутку і приймаються при нарахування пільг за податком на прибуток підприємства.

Звіт про фінансово-майновий стан включає наступні статті:

1.Рух фондів:

статутний фонд, додатковий капітал, резервний фонд, фонд коштів, що спрямовані на розвиток і вдосконалення виробництва, фонд коштів, які спрямовані на соціальні потреби, фонд заохочення, нерозподілений прибуток минулих років, резерв на покриття наступних витрат і платежів, фонд охорони праці, цільове фінансування з бюджету, цільове фінансування з позабюджетних фондів, інші фонди спеціального призначення. [18, 10-15].

2.Використання коштів бюджету та позабюджетних фондів:

3.Спрямування коштів до цільових і позабюджетних фондів та на споживання.

4.Наявність та рух основних засобів.

5.Наявність та рух нематеріальних активів.

6.Фінансові вкладення.

7.Норма власних оборотних коштів.

8.Наявність власних оборотних коштів.

9.Переоцінка товарно-матеріальних цінностей.