Размещено на http://www.allbest.ru/

Порівняльний аналіз ефективності та суспільної корисності ринкових форм: досконала конкуренція та монополія

Монополія - це наявність на ринку лише одного продавця і багатьох покупців, монопсонія - наявність лише одного покупця при багатьох продавцях. Обидві ринкові структури виражають крайню форму недосконалої конкуренції, полярну протилежність досконало конкурентного ринку.

До характерних рис монополії відносять наступні:

- єдиний продавець на ринку - якщо продукцію виробляє тільки одна фірма, вона уособлює цілу галузь;

- виробництво специфічного однорідного продукту, який не має близьких і досконалих замінників;

- ринкова влада (ситуація “price maker”) - означає спроможність продавця як єдиного виробника товару, а за умов монопсонії - покупця як єдиного споживача впливати на ціну товару;

- заблокований вступ в галузь.

Бар'єри входження на ринок є основною причиною виникнення монополій. Відповідно до джерел походження бар'єрів виділяють кілька їх форм:

- бар'єри, створені економією від масштабу;

- бар'єри, створені державою (патенти, ліцензії та ін.)

- розмір ринку;

- власність на важливі види сировини;

- “нечесна конкуренція”.

Будь-які бар'єри входження не є абсолютно нездоланними, особливо у довгостроковому періоді, тому монополії в сучасній дійсності рідкісні, переважно підтримуються державою.

Ступінь панування фірми на ринку характеризує концентрація продавців. Коефіцієнт концентрації визначає процент продажу продукції фірми (декількох фірм) від загального обсягу продажу на ринку. Загальноприйнятим показником вимірювання концентрації продавців є частка чотирьох або восьми найбільших в галузі фірм, проте він не вловлює різниці між галузями, в яких домінує одна фірма, і галузями, в яких є чотири чи більше приблизно однакових фірм.

Більш досконалим показником є індекс ринкової концентрації Гіршмана - Герфіндаля, який обчислюється як сума квадратів часток ринку всіх фірм (), які продають на ньому свою продукцію: .

Максимальної величини він досягає для монополії: 1002 = 10.000. Мінімального значення індекс набуває в умовах досконалої конкуренції.

Модель ринку з єдиним постачальником продукту, який не має близьких замінників, називається чистою монополією. Монополія має ту ж саму мету, що і конкурентна фірма: вибрати такий обсяг виробництва, який дозволяє отримати максимальну суму економічного прибутку за певний період. При виборі оптимального обсягу монополія зустрічається з трьома обмеженнями - витратами виробництва, попитом на продукцію та її ціною. Вибір монополії можна проаналізувати за допомогою тих же двох підходів, які застосовувались при вивченні моделі поведінки конкурентної фірми: порівняння сукупного виторгу і сукупних витрат та порівняння граничного виторгу і граничних витрат .

Становище фірми - монополіста докорінно відрізняється від становища фірми в умовах ринку досконалої конкуренції. Основною відміною є можливість впливати на ринкову ціну. В той час як конкурентна фірма приймає ринкову ціну як величину об'єктивно задану, монополія сама призначає ціну на свою продукцію. При цьому монополіст може як продавати весь обсяг продукції за однаковою ціною, так і призначати для кожної групи споживачів іншу. Модель поведінки монополії з єдиною ціною є моделлю простої монополії. Можливість призначати ціну не означає, що монополіст буде прагнути встановити якнайвищу. Оскільки монополія уособлює галузь, вона стикається з кривою ринкового попиту, яка визначає множину співвідношень між ціною і обсягом попиту, тому довільне маніпулювання цінами неможливе.



Порівняємо монополію з конкурентною фірмою. Попит на продукцію конкурентної фірми абсолютно еластичний, - за однією і тією ж ціною фірма може продати стільки продукції, скільки захоче (рис.1.а). Монополія ж, маючи спадну криву попиту, змушена з кожною додатковою одиницею продажу зменшувати ціну на весь обсяг продукції (рис.1.б). Таким чином, прибуток конкурентної фірми обмежується ринковою ціною, а прибуток монополії - попитом споживачів. Відміни стосуються також пропонування. Пропонування конкурентної фірми прямо залежить від рівня ринкової ціни, крива пропонування конкурентної фірми має позитивний нахил. У монополії такої залежності між рівнем ціни та обсягом випуску немає, монополія не має кривої пропонування. Вона визначає випуск, орієнтуючись на криву попиту.

Економічний прибуток монополіста, так само, як і будь-якої фірми, обчислюється як різниця між сукупним виторгом і сукупними витратами .

Сукупні витрати монополіста формуються в цілому так само, як і витрати конкурентної фірми. Динаміка сукупного виторгу монополіста значно відрізняється від динаміки виторгу конкурентної фірми. Сукупний виторг монополії обчислюється за формулою: . Рис.2 ілюструє відміни типових функцій сукупного виторгу досконало конкурентної (а) та монопольної (б) фірм. Ціна для конкурентної фірми є величиною сталою, тому її сукупний виторг зростає прямо пропорційно обсягу пропонування, а крива має вигляд променя, що виходить з початку координат. Сукупний виторг монополії зазнає впливу спадного характеру ціни та цінової еластичності попиту, тому не може зростати нескінченно. Як ми знаємо, спадна крива попиту має неоднакову еластичність на різних відрізках. На невеликих обсягах випуску попит еластичний , а на значних - нееластичний . Сукупний виторг продавця на еластичному відрізку кривої попиту зі зниженням ціни зростає, а на нееластичному - зменшується, досягаючи максимального значення в точці одиничної еластичності. Тому і крива сукупного виторгу монополії має вигляд опуклої доверху функції. Монополія завжди обирає обсяги виробництва на еластичному відрізку кривої попиту, де сукупний виторг зростає.

Середній виторг завжди дорівнює ціні, - це справедливо як для конкурентної, так і для монопольної фірми. Крива середнього виторгу завжди співпадає з кривою попиту (рис.3). Але у конкурентної фірми середній виторг дорівнює не тільки ціні, а й граничному виторгу і всі криві зливаються в одну горизонтальну лінію. У монополії граничний виторг , навпаки, завжди менший за ціну , його крива спадає значно швидше, тому віддаляється від кривої попиту .

Ця властивість пояснюється двома ефектами: ефектом обсягу та ефектом ціни, які діють у протилежних напрямках, - якщо обсяг продажу зростає, то ціна знижується. Конкурентна фірма ефекту ціни не знає, тому що продає за однією і тією ж ціною, тоді як монополія, збільшуючи виробництво на одиницю, змушена знизити ціну не тільки на додаткову одиницю випуску, але й на всі попередні одиниці.

Фірма, нарощуючи обсяги продажу, збільшує сукупний виторг за рахунок продажу додаткової одиниці, але несе втрати від продажу попередніх одиниць за нижчою ціною. Тому значення граничного виторгу по кривій спадають швидше, ніж значення ціни та середнього виторгу по кривій попиту , що ілюструє рис.3.а). За графіком можна прослідкувати геометричний зв'язок між кривими.

Крива виходить з тієї ж точки, що і крива попиту, але потім відхиляється від неї донизу і перетинає горизонтальну вісь на обсязі, де сукупний виторг (рис.3.б) досягає свого максимуму.

Суть і основні види монополій

Ринок і ринкова економіка мають багато як позитивних так і негативних рис. Однією з негативних рис є те, що ринок породжує монополії та монополістичні тенденції в економічній системі.

Історія монополії сягає сивої давнини. Згадку про неї знаходимо вже у старогрецького філософа Аристотеля. Він відносить її до “мистецтва наживати майно”, зазначаючи, що “вигідно в розумінні наживання майна, якщо хтось зуміє захопити будь-яку монополію”.

Англійський філософ Томас Гобс описує монополії, створені ще феодальною державою для зарубіжної торгівлі. Він їх називає корпораціями, “метою яких є збільшення прибутків шляхом монопольного права купівлі і продажу як вдома, так і за кордоном”.

Монополія - це окремі підприємства, об'єднання підприємств, господарські товариства, які виробляють значну кількість продукції певного виду і таким чином займають монопольне становище на ринку, впливають на процес цінотворення, і отримують більш високі (монопольні) прибутки.

Головною ознакою монополій є посідання монопольного становища. Воно є бажаним для кожного підприємства і підприємця, тому що:

Дозволяє уникнути їм цілого ряду проблем і небезпеки пов'язаних із конкуренцією.

Зайняти привілейовану позицію на ринку.

Можуть впливати на інших учасників ринку, нав'язувати їм свої умови.

Є три види монополій:

1. Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона існує коли попит на певний товар чи послуги найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. Тут конкуренція неможлива.

Наприклад: енергозабезпечення, телефонні послуги, зв'язок, трубопровідний транспорт і т. д. У цих галузях існує обмежена кількість монополій і тому вони посідають монопольне становище на ринку.

2. Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних органів двома шляхами:

Надання окремим фірмам виключного права на заняття певного роду діяльності.

Наприклад: на початку ХVІІ ст. голландській та англійській компаніям державою було надано право (виняткове) на торгівлю з Індією.

Це об'єднання державних підприємств і підпорядкування їх міністерствам. Вони виступають на ринку як єдиний господарський суб'єкт і між ними відсутня конкуренція.

3. Найпоширенішою є економічна монополія. Вона виникає на основі закономірного господарського розвитку, коли підприємці зуміли завоювати монополістичне становище на ринку, завдяки:

успішному розвитку підприємства;

базується на добровільному об'єднанні або поглинанні переможцями банкрутів.

Причини виникнення монополій.

Причини виникнення монополій пов'язані передусім із змінами в технологічному способі виробництва. Передумовою цих змін була промислова революція кін. ХVІІІ - поч. ХІХ ст., технічні винаходи, поява нових галузей промисловості та швидкий розвиток виробництва в багатьох із них, насамперед, у легкій промисловості.

Через процес концентрації виробництва, коли підприємства, замість ведення між собою виснажливої конкурентної боротьби, укладають між собою угоду, тобто об'єднують і капітал.

Форми монополій.

Ціни на товари, що їх виготовляють природні монополісти регулює держава.

Такими типовими товарами є електрична енергія, послуги зв'язку і пошти та ін.

Структура монопольного прибутку визначається так:

Рпр = Р1+Р2+Р3, де

Р1 - середній прибуток, який отримують підприємства за умов вільного переливу капіталу у результаті дії міжнародної конкуренції.

Р2 - звичайний прибуток (в результаті нововведень).

Р3 - монопольний надприбуток (в результаті використання монополістичного становища).

Монополії проникають в усі сфери суспільного відтворення: безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання. Першою монополізувалася сфера обігу. На цій основі виникли найпростіші форми монополістичних об'єднань - картелі та синдикати.

Картель - це об'єднання підприємств однієї галузі виробництва, які зберігають за собою і виробничу і комерційну (діяльність) самостійність, а домовляються про ринки збуту і ціну.

Синдикат - це невелике за обсягом об'єднання однієї галузі, де учасники зберігають виробничу, але втрачають самостійну діяльність.

Трест - це об'єднання підприємств однієї галузі або декількох галузей, при якому часники втрачають і виробничу, і комерційну самостійність, тобто об'єднують виробництво, збут, управління і фінанси. Учасникам видаються акції на вкладений капітал.

Концерн - багатогалузеве об'єднання 10, а то і 100 підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, де все повністю об'єднано, а головна фірма здійснює контроль за всіма ними (над іншими учасниками об'єднання).

Конгломерат - це монополістичне об'єднання, які утворилися шляхом поглинання прибуткових різногалузевих підприємств, що не мали виробничої та технічної єдності.

Наприклад: найбільша американська телефонна компанія “АТТ” скуповує готелі, автопрокатні станції. Крім бажання присвоїти прибутки рентабельних компаній, конгломеративні поглинання мали на меті уникнути різних коливань кон'юнктури на ринку під час криз.

Види монополістичних станів.

Сучасна теорія розрізняє декілька видів монополістичних станів:

Проста або повна монополія (монополія окремого підприємства).

Олігополія (монополія як змова).

Монопсонія.

Олігопсонія.

Проста чи повна монополія.

Термін “монополія” походить від грецьких слів (“mono” - один, “poleo” - продаю) - наявність одного продавця товару чи послуги на ринку. Це монополія одного підприємства або продавця.

Наприклад: коли продавець один і у покупця дійсно немає вибору, то складається ситуація однієї монополії.

Олігополія.

Олігополія походить від двох слів (“oligos” - мало, небагато і “poleo” - продаю). На ринку діє декілька продавців одного товару. Це своєрідне поєднання монополії і конкуренції.

Досвід показує, що незалежна і безоглядна поведінка окремого виробника викликає загострення конкурентної боротьби з неминучими витратами, і в той же час погодження цін обіцяє принести взаємну вигоду, зростання прибутків. Найбільш поширена.

Монопсонія - “opsonia” - закупівля продовольства) - це єдиний покупець даного товару. Користуючись своїм становищем, він має можливість знизити ціну на куповані товари чи послуги і так збільшити свої прибутки.

Олігопсонія - наявність невеликої групи покупців певного товару або послуги. Вони узгоджують ціни і знижують їх.

Однією з рушійних сил розвитку економічної системи, як уже зазначалося, є конкуренція. Термін “конкуренція” походить від латинського слова “concurere”, що означає “зіштовхуюсь”.

Як економічна категорія, конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків.

Конкуренція - це об'єктивний економічний закон розвитку товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою для підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, впровадження нових форм організації виробництва і систем заробітної плати.

Методи конкурентної боротьби такі:

покращення якості товарів і послуг;

швидке оновлення асортименту продукції;

дизайн;

надання гарантій і післяпродажних послуг;

тимчасове зниження цін, умов оплати тощо.

Конкуренція діє через попит, пропозицію і ціни. У цьому випадку конкуренція відбувається між самими виробниками, споживачами (купцями). Так, при посиленні конкуренції між виробниками зростає пропозиція товарів і послуг, їх якість, тощо, внаслідок чого знижуються ціни. Зворотній механізм існує при конкуренції покупців. При конкуренції між виробниками і споживачами формується ринкова ціна товарів і послуг, що впливає на механізм стихійного регулювання пропорцій народного господарства.

Існують такі види конкуренції:

вільна конкуренція;

міжгалузева конкуренція;

внутрішньогалузева конкуренція;

недосконала конкуренція.

Вільна конкуренція - для неї характерна велика кількість конкурентів - виробників і конкурентів - продавців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності.

За таких умов ціноутворення відбувається внаслідок вільної взаємодії попиту, пропозиції та цін, що означає саморегулювання економічної системи. Товаровиробники (завжди) орієнтуються на задоволення потреб споживачів.

При вільній конкуренції жодна з фірм не може впливати на ринкову ціну.

Внутрішньогалузева конкуренція - це боротьба між товаровиробниками, що діють в одній галузі народного господарства. Внутрішньогалузева конкуренція сприяє зниженню затрат виробництва, впровадженню досягнень науки і техніки, стимулює процес концентрації виробництва і капіталу.

Міжгалузева конкуренція - це конкуренція між товаровиробниками, які діють в різних галузях господарства. Через різні умови виробництва в галузях підприємці при однакових затратах капіталу отримують неоднаковий прибуток. Товаровиробники, які отримували меншу кількість прибутку намагалися вкласти капітали у галузі, де був вищий прибуток. В результаті міжгалузевої конкуренції єдина ринкова або суспільна вартість перетворюється на ціну виробництва, навколо якої коливаються ринкові ціни.

Недосконала конкуренція - ведеться між дрібними і середніми фірмами за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання державних контрактів, кредитів, за володіння інтелектуальною власністю (патентами, ліцензіями).

Ця конкуренція ґрунтується на впровадженні нових досягнень науки й техніки у виробництво і спрямована на покращення якості продукції. Тому розрізняють ціновий і неціновий види конкуренції.

Цінова конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зменшення затрат виробництва, зниження ціни на товари і послуги без суттєвої зміни їх якості і асортименту. Підприємці встановлюють занижені ціни на товар, поки не завоюють ринок збуту, після чого підвищують ціни.

Нецінова конкуренція - це боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що веде до покращення якості продукції, її асортименту. Для завоювання ринків збуту компанії продовжують строки гарантованого обслуговування, надають кредит для покупців.

Різновидом недосконалої конкуренції є нечесна конкуренція, яка ведеться переважно неекономічними методами. Це передусім підкуп чиновників, промисловий шпіонаж, укладання таємних угод про єдину політику цін і навіть застосування диверсій проти конкурента.

Досконала конкуренція

монополія монопсонія конкурентний ринок

Одним із найважливіших елементів ринкового механізму є конкуренція. Без конкуренції ринкові відносини теоретично уявити неможливо, а практично вони просто не можуть існувати. Конкуренція в сучасній економічній теорії і практичній діяльності господарюючих суб'єктів завжди знаходиться поруч з монополією, породжує монополію.

Отже, що ж таке конкуренція? Конкуренція (від лат. - “зіштовхуюсь”) - це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків; це механізм регулювання пропорцій суспільного виробництва.

Сутність конкуренції глибше розкривається у дії відповідного закону. Закон конкуренції є об'єктивним економічним законом розвинутого товарного виробництва, дія якого є для товаровиробників зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, збільшення масштабів виробництва, форм і систем заробітної плати тощо. Для інших економічних законів також відбувається у формі примусових сил конкурентної боротьби, в результаті чого конкуренція виступає рушійною силою розвитку економічної системи, складовою частиною її господарського механізму. На нижчій стадії розвитку капіталістичного способу виробництва (поч. XVI ст. - до 60-х років XX ст.) панувала вільна конкуренція між власниками невеликих підприємств, які виробляли товари на невідомий ринок. Така конкуренція здійснювалась у формі внутрігалузевої та міжгалузевої конкуренції. Вільна конкуренція зумовлює розвиток концентрації та централізації виробництва і капіталу, на певному етапі (остання третина XIX ст.) призвела до виникнення монополій. В сучасних умовах конкуренція існує між гігантськими монополістичними об'єднаннями, в середині них, також між підприємствами немонополізованого сектору економіки та різних форм власності. Її особливістю є те, що центр боротьби все більше переміщується із сфери обігу у сферу виробництва, з галузевого на міжгалузевий, з національного на інтернаціональний рівень.

Методами конкурентної боротьби є поліпшення якості, дизайну товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, надання гарантії і після продажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати тощо. Поряд з цим використовуються “мирні” методи обмеження конкуренції : таємні угоди про єдину політику цін і поділ ринків збуту, реалізацію крупних науково - технічних проектів, обмін інформацією з різних питань наукової, технічної, ринкової стратегії.

Серед неекономічних методів конкурентної боротьби - фінансові махінації та спекуляції цінними паперами, промислове шпигунство, підкуп чиновників державного апарату з метою отримання урядових контрактів, субсидій тощо.

У ході еволюції економічної системи змінюється і конкуренція. Так, на нижній стадії капіталізму, панувала вільна (або чиста, досконала) конкуренція.

Вільна (досконала) конкуренція - це конкуренція, для якої характерні велика кількість конкурентів-виробників і конкурентів-покупців, вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності. Тобто це економічне суперництво між великою кількістю дрібних та середніх підприємств, які виробляють однорідну продукцію, мають рівний доступ до інформації, абсолютну мобільність матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Ні одна із фірм не може впливати на ринкову ціну. Більш повною мірою ознакам досконалої конкуренції відповідають деякі ринки сільськогосподарської продукції (пшениці, кукурудзи), а також деякі фінансові ринки. З точки зору суспільства досконала конкуренція є стандартом, за яким оцінюється ефективність реальної економіки. Вона включає всі форми дискримінації споживачів, розподіляє ресурси відповідно до їх смаків, найефективніше. Дана структура дозволяє побудувати точну модель поведінки фірм на шляху до максимілізації прибутку. В умовах чистої конкуренції в довгостроковому періоді ціна встановлюється на рівні мінімуму середніх витрат виробництва. Тобто фірми використовують найефективніші технології і визначають найнижчу з можливих цін. Граничні умови ефективності виробництва будь-якого блага:

MB = MC,

де МВ - гранична корисність споживача;

МС - граничні витрати виробництва.

Рівноважна ціна на досконало конкурентному ринку дорівнює, з одного боку, цінності для споживача кожної додаткової одиниці блага, з іншого, витратам виробництва цієї додаткової одиниці блага (графік 1.).

Графік 1. Попит, пропозиція та ефективність на досконало конкурентному ринку. МС -- граничні витрати; МВ -- гранична корисність споживача; D - крива попиту; S -- крива пропозиції.

В точці Е конкурентна рівновага ефективна тому, що

PE=MB-MC

При ефективному випуску QE площа АFЕ відображає максимально можливу вигоду споживача та виробника. В досконало конкурентній економіці дії виробників, що прагнуть прибутку, приведуть до такого розподілу ресурсів, який максимізує задоволення потреб споживача.

За капіталізму вільна конкуренція виявляється у конкурентній боротьбі як між різними формами приватного капіталу (промислового, торговельного, банківського та ін.), так і всередині кожного з них. Така конкуренція набуває форми внутрігалузевої та міжгалузевої.

Конкуренція внутрігалузева - це боротьба між виробниками однієї галузі (сфери) виробництва. Вона сприяє зниженню витрат виробництва, впровадження НТП, підвищенню ефективності виробництва, стимулює концентрацію капіталу та централізацію виробництва. В сучасних умовах переросла в конкуренцію на окремих вузькоспеціалізованих ринках конкретних видів продукції (наприклад, на ринку міні-комп'ютерів, телевізорів, легкових автомобілів тощо).

Конкуренція міжгалузева - це боротьба між виробниками різних галузей економіки. В епоху вільної конкуренції міжгалузева конкуренція відігравала значну роль в переливі капіталу між галузями під впливом галузевої норми прибутку. В сучасних умовах переважна частина міжгалузевого руху капіталу здійснюється в межах багатогалузевих компаній (концернів і конгломератів). Різниця в галузевих формах прибутку має значення лише для дрібних новоутворених капіталів. Їх вступ у високоприбуткову галузь при цьому стримується вимогами до мінімального розміру капіталу, який може забезпечити необхідний прибуток.

З виникненням монополій вільна конкуренція перетворюється на монополістичну, або недосконалу.

Недосконала конкуренція - це конкуренція між крупними компаніями (всередині монополізованого сектора, між членами групових монополій) і дрібними та середніми фірмам. Це боротьба за монополізацію ринків збуту, джерел сировини, енергії, за отримання державних контрактів, кредитів, за володіння інтелектуальною власністю (патентами, ліцензіями тощо). Їх найважливіші риси - встановлення монопольно високих цін і привласнення на цій основі монопольно високих прибутків. Характеризується поєднанням елементів конкуренції і ринкової влади, яка полягає у здатності продавців чи покупців впливати на ціну товару. Характерна для більшості ринків. Змушує фірми турбуватися не лише про затратний бік виробництва, але і про характеристики попиту.

Особливістю недосконалої конкуренції є й те, що вона все більше переміщається зі сфери обігу безпосереднього виробництва, з галузевого на міжгалузевий рівень. Це означає, що недосконала конкуренція базується на впровадженні нових досягнень науки і техніки у виробництво і спрямована на поліпшення якості продукції. Тому розрізняють ціновий та неціновий види конкуренції.

Цінова конкуренція - це боротьба між товаровиробниками споживача через зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості й асортименту. Підприємці при цьому нерідко маніпулюють цінами (встановлюють занижені, поки товар завоює ринок збуту, а відтак значно підвищить їх), вдаються до цінових поступок, сезонного розпродажу тощо. Важливою рисою цінової монополістичної конкуренції є цінова дискримінація (наприклад, диктат транспортних компаній при перевезенні сільськогосподарської продукції, що швидко псується), за якої один і той же товар або послугу продають різним групам покупців за неоднаковими цінами.

Нецінова конкуренція - це боротьба між товаровиробниками споживача через впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту. Це свого роду завоювання конкретної переваги за рахунок покращення якості продукції, реклами, подовження строків гарантійного обслуговування, надання більшого обсягу послуг тощо. В умовах диференціації продукту, властивої для монополістичної конкуренції, економічне суперництво зосереджується не лише на цінових, але й на нецінових факторах: якості, реклами, умовах продажу. Фірми доводять переваги своєї продукції за допомогою торгових знаків та фабричних клейм. У цілому нецінова конкуренція зумовлює поліпшення товару і повніше задоволення потреб споживачів. Хоча нерідко зміни в продукті є уявними, що не збільшують його корисності, ефективності, довговічності. Здебільшого нецінова конкуренція має місце в умовах панування олігополістичної структури монополій.

Порівняльний аналіз економічної ефективності ринкових структур

Сучасні економісти вважають, що поширення монополії знижує економічну ефективність принаймні з трьох основних причин.

По-перше, об'єм виробництва, який максимізує прибуток монополіста, є нижчим, а ціна - вищою, ніж в умовах досконалої конкуренції. Це призводить до того, що ресурси товариства використовуються не в повному обсязі, і при цьому частина продукції, необхідна суспільству, не виробляється. Кількість продукції, що випускається, не доходить до точки мінімальних середніх валових витрат, тим самим виробництво здійснюється не з мінімально можливими при даному рівні технології витратами. Іншими словами, максимальна виробнича ефективність не досягається.

По-друге, будучи єдиним продавцем на ринку, монополіст не прагне до зниження виробничих витрат. У нього не існує стимулу використовувати найбільш прогресивну технологію. Відновлення виробництва, зниження витрат, гнучкість не є для нього питаннями виживання. По тим же причинам монополіст слабко зацікавлений у науково-дослідних розробках і використанні нових досягнень НТР.

По-третє, бар'єри для вступу нових фірм у монополізовані галузі, а також величезні сили і засоби, котрі монополісти витрачають на зберігання і зміцнення власної ринкової влади, роблять стримуючий вплив на економічну ефективність. Дрібним фірмам із новими ідеями важко пробитися на монополізовані ринки.

Інша точка зору на проблеми монополії й ефективності подана позицією Дж. Гелбрейта і И. Шумпетера. Не відкидаючи негативні сторони монополії (наприклад, більш високі ціни на продукцію), вони виділяють і її переваги з погляду науково-технічного прогресу. Ці переваги, на їхню думку, містяться у наступному:

1. Досконала конкуренція вимагає від кожного виробника використовувати найбільш ефективну техніку і технологію з вже існуючих. Однак розробка нових прогресивних технічних рішень не під силу окремій конкурентній фірмі. Необхідні значні засоби для фінансування НДДКР, які не можуть бути в дрібної фірми, яка не одержує стабільний економічний прибуток. У той час як монополії або олігополії, що мають високий економічний прибуток, мають у своєму розпорядженні достатні фінансові ресурси для інвестицій у науково-технічний прогрес.

2. Високі бар'єри, що існують для входу нових фірм у галузь, дають олігополіям і монополіям впевненість у тому, що економічний прибуток, який є результатом використання у виробництві науково-технічних досягнень, збережеться довгий час і інвестиції в НДДКР дадуть довгострокову віддачу.

3. Одержання монопольного прибутку за рахунок більш високих цін є стимулом інноваційної діяльності. Якби слідом за кожним нововведенням, що знижує витрати, випливало зниження цін, то причин для розвитку інноваційних процесів не існувало б.

4. Монополія стимулює конкуренцію, тому що монопольно високі прибутки є вкрай привабливими для інших фірм і підтримують прагнення останніх ввійти в галузь.

Размещено на Allbest.ru