Підходи до аналізу економічного ризику

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. М. ОСТРОГРАДСЬКОГО

Контрольна робота

з дисципліни „Економічний ризик та методи його вимірювання”

Варіант 11

Підходи до аналізу економічного ризику

Кременчук 2009

План

Вступ

1. Якісний аналіз ринку

2. Кількісний аналіз ринку

3. Теорія прийняття рішень Неймана

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Освоюючи підприємництво, нам доведеться мати справу з невизначеністю і підвищеним ризиком. Будь-яку ризиковану ситуацію супроводжують три співіснуючі умови

- наявність невизначеності;

- наявність вибору альтернативи;

- можливість оцінити імовірність здійснення обираних альтернатив.

Таким чином, якщо існує можливість кількісно і якісно визначити імовірність настання тієї чи іншої події, то це і буде ситуація ризику.

У загальному випадку постановка і розв'язання задач оптимізації рішень в умовах ризику може бути представлена в такий спосіб:

- підприємець може прийняти m можливих рішень(Р1,Р2...........Рm);

- можна зробити n припущень (Q1,Q2.........Qn) про настання різних подій;

- результат, так званий виграш aij, що відповідає кожній парі сполучень (Pi,Qi), можна представити у вигляді таблиці ефективності.

Зниження ризику має на меті зменшення розмірів можливого збитку, або ймовірності появи несприятливих подій. Найчастіше воно досягається за рахунок здійснення запобіжних організаційно-технічних заходів, під якими розуміють різноманітні засоби посилення безпеки будівель та споруджень, встановлення систем контролю та оповіщення, протипожежних пристроїв та ін.

Міри по передачі ризику означають передачу відповідальності за нього третім особам при збереженні існуючого рівня ризику. До них відносяться страхування, яке припускає передачу ризику страховій компанії за визначену плату, а також різного роду фінансові гарантії.

Заключним етапом управління ризиком являється контроль та коректування результатів реалізації обраної стратегії із урахуванням нової інформації. Контроль полягає в отриманні інформації від менеджерів про існуючі збитки та прийняті міри по їх мінімізації. Він може виражатись у виявленні нових обставин, що змінюють рівень ризику, передачі цих відомостей страховій компанії, спостерігання за роботою систем безпеки тощо.

ризик ринок непман

1. Якісний аналіз ринку

Одним із напрямків аналізу економічних ризиків є якісний аналіз або ідентифікація ризиків. Головною задачею якісної оцінки є визначення можливих видів ризиків, а також факторів, що впливають на рівень ризиків при здійсненні визначеного виду діяльності.

Якісний аналіз ризиків припускає також кількісний його результат, тобто, процес проведення якісного аналізу повинен включати не тільки опис конкретних видів ризиків даного проекту, виявлення можливих причин їхнього виникнення, аналізу передбачуваних наслідків їхньої реалізації і пропозицій по мінімізації виявлених ризиків, але й вартісну оцінку можливих збитків та всіх заходів, що будуть мінімізувати ризики даного проекту.

Всі операції на ринку цінних паперів пов'язані з ризиком. Учасники цього ринку мають небезпеку втрат від найрізноманітніших ризиків - зниження доходності, прямих фінансових втрат, упущеної вигоди.

Під ризиком інвестицій зазвичай розуміють можливість виникнення збитків від вкладання коштів в цінні папери. Всі інвестиційні ризики можуть бути класифіковані за джерелами їхнього виникнення в такий спосіб:

- загально ринкові ризики - ризики падіння курсу цінного папера в зв'язку з загальною тенденцією падіння ринкових цін;

- виробничі ризики, пов'язані з погіршенням економічного становища емітента без істотного ризику збільшення його банкрутства;

- дефолтні ризики, пов'язані з можливістю банкрутства емітента або з його короткостроковою неплатоспроможністю;

- корекційні ризики - ризики падіння ціни, що пов'язані з балансуванням курсу паперу на ринку;

- процентні ризики, пов'язані з ростом процентної ставки по без ризикових вкладеннях і, відповідно, по мало ризикових облігаціях;

- інформаційні ризики - ризики, пов'язані з виникненням негативних новин чи слухів про положення компанії-емітента;

- макроризики, пов'язані з погіршенням стану галузі, до якої належить емітент, негативними змінами в структурі національної економіки чи з погіршенням позицій самої країни на міжнародному ринку;

- кримінальні ризики, пов'язані з погіршенням стану емітента в результаті незаконних дій осіб, що знаходяться поза чи всередині компанії.

Аналіз зазначених ризиків може здійснюватись на базі вихідних даних тієї природи, що відповідає даному виду ризиків.

З позиції вкладення коштів в цінні папери, для інвестора найбільшу важливість має аналіз фінансових ризиків діяльності підприємств, які є емітентами обраних цінних паперів, а також портфельні ризики як загальні ризики сукупності активів, в які інвестуються кошти.

Під фінансовим ризиком підприємства розуміють можливість виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу чи капіталу в ситуації невизначеності умов здійснення фінансової діяльності підприємства. Фінансові ризики характеризуються великим різноманіттям, що потребує виділення окремих їх видів.

- Інвестиційний ризик характеризує можливість виникнення фінансових втрат у процесі здійснення інвестиційної діяльності підприємства. відповідно до видів діяльності розрізняють і види інвестиційного ризику - ризик реального інвестування і ризик фінансового інвестування.

- Інфляційний ризик в умовах нестабільної економіки виділяється в самостійний вид фінансових ризиків. Цей вид ризику характеризується можливістю знецінення реальної вартості капіталу (у формі реальних активів підприємства), а також очікуваних доходів від здійснення фінансових операцій в умовах інфляції

- Валютний ризик притаманний підприємствам, що проводять зовнішньоекономічну діяльність. Він проявляється в недоодержанні передбачуваних доходів в результаті безпосереднього впливу зміни обмінного курсу іноземної валюти, що використовується в зовнішньоекономічних операціях підприємства, на очікувані грошові потоки від цих операцій.

- Кредитний ризик - ризик, що виникає у фінансовій діяльності підприємства при наданні ним товарного чи споживчого кредиту покупцям. Формою його прояву є ризик неплатежу або несвоєчасного розрахунку за відпущену підприємством у кредит готову продукцію, а також перевищення розміру розрахункового бюджету по інкасуванню боргу.

- Податковий ризик - це вид фінансового ризику, що визначає можливість втрат в зв'язку з введенням нових або збільшенням рівня ставок діючих податків і зборів.

- Ризик порушення рівноваги фінансового розвитку підприємства обумовлюється недосконалістю структури капіталу (надмірною часткою використовуваних позикових засобів), що породжує незбалансованість позитивного і негативного грошових потоків підприємства за обсягами. У складі фінансових ризиків за ступенем небезпеки цей вид ризику відіграє провідну роль, оскільки одним з його наслідків може бути банкрутство підприємства.

- Ризик неплатоспроможності підприємства генерується зниженням рівня ліквідності оборотних активів, що породжують розбалансованість грошових потоків в часі. За своїми фінансовими наслідками цей вид ризику також відноситься до числа найбільш небезпечних.

- Депозитний ризик відображає можливість неповернення депозитних внесків. він зустрічається відносно рідко і пов'язаний із невдалим вибором комерційного банку для здійснення депозитних операцій підприємства.

- Процентний ризик полягає в непередбаченій зміні процентної ставки на фінансовому ринку. Причиною виникнення даного виду ризику може бути зміна кон'юнктури фінансового рпинку під впливом державного регулювання, зростання чи зниження пропорції вільних грошових ресурсів тощо.

З огляду на економічну нестабільність розвитку країни, ранню стадію життєвого циклу багатьох створених за останнє десятиліття підприємств, а відповідно і переважно агресивний менталітет їхніх керівників і фінансових менеджерів, можна констатувати, що прийняті ними фінансові ризики відрізняються великим різноманіттям і досить високим рівнем у порівнянні з портфелем фінансових ризиків для підприємств, що функціонують у країнах з розвинутою ринковою економікою.

Ризик портфеля цінних паперів - ступінь можливості того, що настануть обставини, за яких інвестор може понести збитки, спричинені інвестиціями в активи, що утворюють портфель, а також операціями, пов'язаними із залученнями ресурсів до формування портфеля. Портфельний ризик - агреговане поняття. яке, в свою чергу, включає багато видів конкретних ризиків:

- селективний ризик - ризик нераціонального вибору цінних паперів для формування портфеля. Цей ризик пов'язаний з неправильною оцінкою інвестиційних якостей цінних паперів та неграмотного проведення їхньої диверсифікації.

- систематичний ризик - ризик падіння всіх цінних паперів, представлених на фондовому ринку. Не пов'язаний з конкретним цінним папером. Являє собою загальний ризик на всі вкладення в цінні папери, ризик того, що інвестор не зможе їх повернути в повному обсязі, не отримавши при цьому втрат.

- несистематичний ризик - агреговане поняття, що поєднує всі види ризиків, пов'язаних з конкретним цінним папером. Несистематичний ризик може бути зниженим шляхом диверсифікації, зокрема може здійснюватись вибір того цінного папера, що забезпечує прийнятне значення несистематичного ризику.

- ризик часу - ризик емісії, покупки або продажу цінних паперів у невідповідний час, що неминуче спричиняє втрати.

- ризик законодавчих змін - загальноекономічний ризик, пов'язаний із змінами законодавчої та нормативно-правової бази, що регулює правила реєстрації цінних паперів, відносини на фондовому ринку. Цей ризик здатний приводити, наприклад, до необхідності перереєстрації випусків, породжує істотні втрати емітентів та інвесторів.

- ризик ліквідності - ризик можливості несвоєчасного повернення коштів через неспроможність цінних паперів до швидкої реалізації. Пов'язаний з можливістю втрат при реалізації цінних паперів через зміну оцінки її якості.

- кредитний діловий ризик - ризик того, що емітент, який випустив боргові цінні папери, виявиться неспроможним виплачувати відсоток по них або повернути основну суму боргу.

- інфляційний ризик - ризик того, що при високій інфляції доходи, які отримає інвестор від цінних паперів, з погляду реальної купівельної спроможності знецінюються швидше, ніж зростають.

- процентний ризик - ризик втрат, що можуть зазнати інвестори в зв'язку зі зміною процентних ставок на ринку. Процентного ризику зазнає інвестор, що розмістив свої грошові засоби в середньо та довгострокові цінні папери з фіксованим відсотком при поточному підвищенні середньо ринкового процента в порівнянні з фіксованим рівнем.

- ризик відкликання - ризик втрат для інвестора у випадку, якщо емітент відкликає відзивні облігації в зв'язку з перевищенням фіксованого рівня процентних виплат за ними над поточним ринковим відсотком.

- політичний, соціальний, економічний та інші подібні ризики - ризики втрат вкладених коштів в цінні папери підприємств, що знаходяться під юрисдикцією країн з хитким соціальним і економічним становищем, або з недружніми відносинами до країни, резидентом якої є інвестор.

- регіональний ризик - ризик, особливо властивий моно продуктивним районам. В зв'язку з занепадом визначальної галузі економіки регіону зазнають збитків також більшість інших підприємств - від найбільших регіональних банків до невеликих підприємств сфери обслуговування.

- галузевий ризик - ризик, пов'язаний зі специфікою окремих галузей. З позиції цього виду ризику всі галузі можна підрозділити на піддані циклічним коливанням, умираючі, стабільно працюючі, швидко зростаючі.

- ризик підприємства - ризик, подібний до галузевого і багато в чьому похідний від нього. Разом з тим своєю корекцією до існуючих ризиків вносить тип поведінки підприємства.

- валютний ризик - ризик, пов'язаний із вкладеннями у валютні цінні папери, обумовлений змінами курсу іноземної валюти.

- ризик постачання - ризик несвоєчасного виконання продавцем чи брокером зобов'язань по постачанню цінних паперів. Особливо великий цей ризик при проведенні спекулятивних операцій з цінними паперами.

- операційний ризик - ризик втрат, що виникають в момент проведення операцій з купівлі-продажу цінних паперів, наприклад, через неочікувані вимушені затримки їх реалізації.

- ризик врегулювання розрахунків - ризик втрат по операціях з цінними паперами, пов'язаний з недоліками і порушеннями технологій у платіжно-кліринговій системі.

2. Кількісний аналіз ринку

Виправданий ризик - необхідний атрибут стратегії та тактики управління в реальних економічних системах, яким властива невизначеність. Доходи в портфельних інвестиціях являють собою валовий прибуток по всій сукупності паперів, включених у той чи інший портфель із урахуванням ризику. Виникає проблема кількісної відповідності між прибутковістю та ризиком, що повинна зважуватись оперативно з метою постійного удосконалення структури вже сформованих портфелів і формування нових відповідно до формувань інвестора.

Ступінь ризику виявляє собою ймовірність реалізації ринку, а також розмір можливих втрат від нього. У ряді випадків приймається, що ризик дорівнює добуткові сподіваних збитків на ймовірність того, що ці збитки відбудуться. Імовірність настання певної події може бути визначена об'єктивним або суб'єктивним методом.

Об'єктивний метод визначення ймовірності ґрунтується на обчисленні частоти, з якою в минулому відбулася певна подія. Наприклад, якщо відомо, що при вкладенні капіталу в якийсь захід деякий прибуток був одержаний у n випадках з N, то ймовірність одержати такий прибуток дорівнює p=n/N, n [0,N].

Суб'єктивний метод спирається на використання суб'єктивних оцінок та критеріїв, що ґрунтуються на різних припущеннях. До таких припущень можуть бути віднесені судження інвестора, його власний досвід, оцінка експерта, думка консультанта, порада консалтингових фірм тощо.

Оцінка ступеня ризику важлива з позиції того, що суб'єкт інвестування отримує можливість вибору конкретного напрямку, виходячи із власних пріоритетів. На сьогоднішній день найбільш розповсюдженими методами кількісної оцінки ступеня ризику є:

- статистичний метод;

- метод аналізу доцільності втрат;

- метод експертних оцінок;

- метод використання аналогів.

Сутність статистичного методу оцінки ступеня ризику базується на теорії ймовірності розподілу випадкових величин. Це означає, що за наявності достатньої кількості інформації по необхідних елементах аналізованої системи в минулих періодах для конкретних видів інвестиційної діяльності можливо оцінити ймовірність реалізації визначених видів ризику в майбутньому. При використанні даного методу ступінь ризику виражається через величину дисперсії або середньоквадратичного відхилення від очікуваних величин.

Визначення ступеня ризику шляхом аналізу доцільності витрат орієнтовано на ідентифікацію потенційних зон ризику. Сутність цього методу базується на тому факті, що витрати в процесі інвестиційної діяльності по кожному конкретному напрямку, а також по окремих елементах не мають однакового ступеня ризику. Для аналізу доцільності витрат потрібно провести розподіл всіх елементів витрат по різних видах ризику, в межах яких конкретні збитки не перевищують граничні значення встановлених норм ризику. Всі види ризику разом являють собою зону загальних збитків. Для проведення аналізу необхідно умовно розподілити їх на зони із різним ступенем стійкості до ринкових коливань і провести нормування рівнів по відповідних видах ризику.

Метод визначення ступеня ризику шляхом експертних оцінок має більш суб'єктивний характер у порівнянні з іншими методами. Ця суб'єктивність являється наслідком того, що група експертів, що займається аналізом ризику, висловлює власні суб'єктивні судження як про минуле деякої ситуації, так і про перспективи розвитку.

Найчастіше даний метод застосовують при недостатній кількості інформації або при визначенні ступеня ризику такого напрямку фінансової діяльності, який не має аналогів, що також не дає можливості аналізувати показники минулого.

Сутність методу використання аналогів полягає в тому, що при проведенні аналізу ступеня ризику визначеного направлення інвестиційної діяльності доцільно використовувати дані про розвиток аналогічних напрямів у минулому. В основі даного методу покладений збір статистичної інформації, яка потім оброблюється з метою виявлення залежностей між планованими результатами інвестиційної діяльності і врахуванням потенційних ризиків.

Імовірності - це історично перший спосіб врахування невизначеності при прийнятті рішень. Гравці, що спеціалізуються на азартних іграх, були зацікавлені в оцінці частот випадання комбінацій гральних карт, щоби, реалізуючи серію з достатнього числа ігор за визначеними фіксованими ігровими стратегіями, отримувати деякий виграш.

З позиції класичних підходів до оцінки ризику на основі теорії ймовірностей ризик має математично виражену ймовірність настання втрати, що спирається на статистичні дані і може бути розрахований з достатньо високим ступенем достовірності. Так, існує досить проста методика визначення коефіцієнта ризику в абсолютному виразі. Якщо ймовірність позитивної реалізації проекту складає р, то ймовірність невдачі становить (1-р). Відповідно, коефіцієнт ризику складе:

W=рн=1-р (2.1)

де W - величина ризику;

рн - імовірність небажаних наслідків.

Імовірність рн з достатнім ступенем точності обчислюється на базі статистичних даних. В абсолютному виразі ступінь ризику може визначатися також як добуток імовірності невдачі на величину цих небажаних наслідків:

W=рн * х (2.2)

де х - величина небажаних наслідків.

У відносному виразі ризик визначається як величина можливих збитків, віднесена до деякої бази, за яку найзручніше приймати або сукупний капітал інвестора, або загальні витрати ресурсів по обраній інвестиційній програмі, або сподіваний прибуток від даної діяльності. До того ж, якщо під ризиком розуміти ризик банкрутства, то він визначається через співвідношення максимально можливого обсягу збитків до обсягу власних фінансових ресурсів. Взагалі, ризик у відносному виразі можна оцінити за допомогою коефіцієнта

W=x/K (2.3)

де х - максимально можливий обсяг збитків;

К - деяка база в грошовому виразі.

У відносному виразі ризик цінних паперів часто оцінюють за допомогою коефіцієнта варіації, тобто співвідношення середньоквадратичних відхилень доходів, приведених до відповідних величин сподіваних доходів. У випадку, коли сподівані доходи одного проекту відрізняються від сподіваних доходів інших проектів, важко порівнювати абсолютні показники дисперсії.

Часто під ризиком вкладень розуміють волатильність курсу паперу (розсіювання випадкової величини навколо її середнього значення), що може бути оцінена через дисперсію або середньоквадратичне відхилення. Дисперсією випадкової величини називається математичне очікування квадрата відхилення випадкової величини від її математичного очікування. Дисперсія дискретної випадкової величини розраховується у вигляді

W=var(x)=E[(xi-E(x)) ]=?(xi-E(x))pi (2.4)

Середньоквадратичне відхилення випадкової величини можна знайти як корінь квадратний від дисперсії (1.4).

W=vvar(x)=v?(xi-E(x)) pi (2.5)

Корінь (1.5) береться арифметичний, тобто додатній.

На практиці часто обмежуються спрощеними підходами, оцінюючи ризик на базі одного чи кількох показників, що являють собою найбільш важливі узагальнені характеристики в даній конкретній ситуації.

3. Теорія прийняття рішень Неймана

Для задач прийняття рішень за умов невизначеності та ризику критерій оптимальності часто будується у вигляді функції корисності. Оскільки за наявності ризику результати рішень залежать від випадкових величин, то для порівняння їхньої ефективності необхідно вміти порівнювати функції розподілу ефективності. У цьому випадку важливе значення для прийняття рішень мають результати про властивості функції корисності чи конкретного її виразу, які витікають із того чи іншого набору властивостей співвідношень пріоритетності.

Формально зазначена теорія розглядає правила порівняння випадкових величин або розподілів ймовірностей очікуваного доходу. Зокрема, в даній теорії приймається як очевидне правило першого стохастичного домінування, яке можна охарактеризувати так „чим більше-тим краще”. При порівнянні випадкових величин це означає, що якщо при будь-якому стані природи випадкова величина Х є не меншою за випадкову величину УЖ, то Х не гірше У. При порівнянні розподілів ймовірностей правило першого стохастичного домінування формулюється таким чином: якщо для функцій розподілу F(x) i G(x) відповідає дійсності те, що F(x) ? G(x) для всіх х, то F(x) не гірше G(x).

Спочатку розробка теорії ризику відбувалася в рамках теорії очікуваної корисності, розвинутої Дж. фон Нейманом і О. Монгерштерном. Основну роль у цій теорії відіграє поняття функції корисності, що ввів ще Д. Бернуллі. Передбачається, що корисність чи задоволення, отримане індивідуумом від детермінованого доходу х, зростає не пропорційно х, але його можна виміряти деякою нелінійною функцією u(x). Останнє підтверджує така обставина, що індивідуум з капіталом 1 млн.дол. навряд чи отримає таке ж задоволення від додаткового доходу в 1 дол., що й індивідуум з капіталом в один долар.

Якщо припускати, що збільшення корисності пропорційно не абсолютній, а відносній зміні доходу, тобто du=kdx/x, де k - деякий коефіцієнт, то u(x)=kln(x)+const. Д. Бернуллі розглядав саме цю функцію. Якщо дохід представлений випадковою величиною Х, то буде випадковою і величина корисності u(X), а її середнє значення дорівнює U(X)=E(u(X)), де Е(Х) - математичне очікування Х. Остання характеристика і служить критерієм порівняння випадкової величини в даній теорії.

Якщо Х приймає кінцеве число значень х1.....хn з ймовірностями p1….pn відповідно, то зазначений критерій прийме вигляд:

U(X)=?u(x1)p1 (3.1)

У загальному випадку для випадкової безперервної величини Х3 функцією розподілу F(x)

U(X)=?u(x)dF(x) (3.2)

Останній критерій зберігається із середнім значенням в окремому випадку u(x)=x. Легко перевірити, що при виконанні правила першого стохастичного домінування u(x) не спадає. більш специфічні властивості функції корисності описують відповідно більш специфічні особливості правил надання переваги.

Варто підкреслити, що в сучасній теорії ризику критерії виводяться з постульованих правил, яким повинні задовольняти правила надання переваги. Зокрема, у теорії очікуваної корисності основною є аксіома незалежності.

Незважаючи на ряд досягнень, лінійна теорія корисності є недостатньо гнучкою і не відображає всього різноманіття можливих ситуацій. Психологічні тести, у яких випробуваним пропонувалося вибирати між різними втратами показали, що поведінка індивідуумів у багатьох випадках є значно складнішою, аніж це передбачає лінійна модель.

Модель очікуваної корисності з ранжованими ймовірностями. Відмінність цієї моделі від лінійної полягає у введенні перетворення функції розподілу, що відповідає присвоєнню різним ймовірностям різних ваг. такий критерій задається представленням

U(X)=?u(x)dg(F(x)) (3.3)

де F(x) - функція розподілу випадкової величини Х;

g ( ) - деяка функція, що вводиться додатково.

При цьому, якщо g ( )=1. У дискретному випадку, коли Х приймає кінцеве число значень х1...хn з ймовірностями р1...рn, зазначений критерій приймає вигляд

U(X)=u(x1)g(p1)+?u(xi)[g(?pj)-g(?pj)] (3.4)

ризик ринок нейман

Список використаної літератури

1. Матвійчик А.В. Аналіз і управління економічним ризиком. Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.-220с.

2. Івченко І.Ю. Економічний ризик: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004.-304с.

3. Дубров А.М., Лагоша Б.А., Хрусталев Е.Ю. моделирование рисковых ситуаций в экономике и бизнесе: Учебное пособие/ Под редакцией Б.А. Лагоши - М.: Финансы и статистика, 1999.- 176с.

Размещено на Allbest.ru