Основи методики аналізу витрат на виробництво і реалізацію продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. М. ОСТРОГРАДСЬКОГО

Контрольна робота з дисципліни

„Економічний аналіз”

Кременчук 2009

Варіант № 8

1. Основи методики аналізу витрат на виробництво і реалізацію продукції

1.1 Загальна характеристика витрат та їх класифікація

1.2 Собівартість продукції (послуг). Кошторис виробництва

1.3 Калькуляція продукції. Класифікація витрат за статтями

2. Задача

Список використаної літератури

1. Основи методики аналізу витрат на виробництво і реалізацію продукції

1.1 Загальна характеристика витрат та їх класифікація

В процесі своєї діяльності підприємство здійснює матеріальні та грошові витрати. Залежно від ролі, яку вони відіграють у процесі відтворення, їх поділяють на три групи:

1. Витрати, пов'язані з основною діяльністю підприємства. Це витрати на виробництво або реалізацію продукції, так звані поточні витрати, які відшкодовуються за рахунок виручки від реалізації продукції (послуг).

2. Витрати, пов'язані з інвестиційною діяльністю, тобто на розширення та оновлення виробництва. Одноразові витрати на просте та розширене відтворення основних фондів, приріст оборотних коштів та формування додаткової робочої сили для нового виробництва. Джерелами фінансування цих витрат є амортизаційні відрахування, прибуток, емісія цінних паперів, кредити тощо.

3. Витрати на соціальний розвиток колективу (соціально-культурні, оздоровчі, житлово-побутові та інші потреби). Ці витрати не пов'язані з процесом виробництва, а тому джерелом їх фінансування є прибуток.

Найбільшу питому вагу у загальному обсязі витрат підприємства мають витрати на виробництво.

Розрізняють витрати економічні та бухгалтерські. Економічні витрати--це всі види виплат постачальникам за сировину та матеріальні ресурси. Ці витрати складаються із зовнішніх (явних) та внутрішніх (неявних або імпліцитних). Зовнішні витрати -- це платежі постачальникам матеріальних ресурсів, виплата заробітної плати, нарахування амортизації тощо. Ця група витрат і становитиме бухгалтерські витрати, які фактично відповідають витратам наших підприємств.

Внутрішні витрати мають неявний, імпліцитний характер, оскільки відображають використання ресурсів, що належать власнику підприємства у вигляді землі, приміщень, активів тощо, за які він формально не платить. Підприємець фактично здійснює ці витрати, але не в явній формі, не в грошовій. Звідси:

Економічні витрати - Імпліцитнг = Бухгалтерські витрати.

Поняття "економічні витрати" є загальноприйнятим, бухгалтерські -- обчислюються на практиці для визначення реальної суми фактично здійснених витрат, оподаткованого прибутку тощо.

Розрізняють витрати на одиницю продукції та загальні витрати на весь обсяг виготовленої продукції (наданих послуг).

При плануванні, обліку та аналізі витрати класифікують за різними ознаками. Основними з них є ступінь однорідності, економічна роль у формуванні собівартості, спосіб обчислення на окремі види продукції, зв'язок з обсягом виробництва, час виникнення та обчислення.

Залежно від ступеня однорідності витрати поділяються на прості (елементні) та комплексні. Прості (елементні) -- це витрати однорідні за економічним змістом (сировина, основні матеріали, заробітна плата). Комплексні витрати різнорідні за своїм складом, вони охоплюють кілька економічних елементів (витрати на утримання та експлуатацію машин, загальновиробничі, втрати від браку тощо).

За економічною роллю у формуванні собівартості продукції витрати поділяють на основні та накладні: основні витрати безпосередньо пов'язані з процесом виготовлення виробів і утворюють їх головний речовий зміст. Це витрати на сировину, основні матеріали, технологічне паливо та енергію, заробітну плату основних виробничих робітників. З допомогою накладних витрат створюються необхідні умови для функціонування виробництва, його організації, управління, обслуговування (загальновиробничі витрати).

За способом обчислення на окремі види продукції витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямі витрати безпосередньо відносять на собівартість виготовлення конкретного виду продукції і можуть бути розраховані на її одиницю прямо (матеріали, паливо, заробітна плата). Непрямі витрати пов'язані з виготовленням різних видів продукції, в цьому разі не можна безпосередньо обчислити витрати на окремі види продукції (загальновиробничі витрати, витрати на утримання та експлуатацію машин тощо). Непрямі витрати розподіляються на окремі види продукції пропорційно визначеній базі. Зростання частки прямих витрат у загальній сумі підвищує точність обчислення витрат на одиницю продукції.

Залежно від зв'язку з обсягом виробництва витрати поділяють на постійні та змінні. Постійні витрати - це такі, абсолютна величина яких у даний період при зміні обсягу виробництва в певних межах не змінюється. При істотних змінах обсягів виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, величина постійних витрат змінюється стрибкоподібне, після чого вона знову залишається постійною. Це витрати на утримання й експлуатацію будівель, споруд, управління цехом, орендна плата. До постійних витрат відносять також витрати, які неістотно змінюються внаслідок зміни обсягів виробництва, тому їх називають умовно-постійними.

Змінні витрати - це такі витрати, величина яких у даний період безпосередньо залежить від обсягу виробництва. У свою чергу, змінні витрати поділяють на пропорційні, прогресивні і регресивні.

Пропорційні змінні витрати змінюються прямо пропорційно до обсягу виробництва (коефіцієнт пропорційності дорівнює одиниці). Це витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну заробітну плату.

Прогресивні змінні витрати зростають у відносно більшій пропорції, ніж обсяг виробництва (коефіцієнт пропорційності більший за одиницю). До них можна віднести витрати на відрядно-прогресивну оплату праці.

Регресивні змінні витрати змінюються у відносно меншій пропорції, ніж виробництво (коефіцієнт пропорційності менший за одиницю). До цих витрат належать витрати на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт, інструмент тощо.

Поділ витрат на постійні та змінні дає змогу визначити кількісну залежність різних витрат від змін в умовах виробництва та реалізації при здійсненні планування, виборі варіантів рішень.

Залежно від часу виникнення витрати можуть бути поточними, одноразовими, майбутніми. Поточні витрати здійснюються щоденно в даному періоді, одноразові - це разові витрати, що здійснюються не частіше як один раз на місяць. Майбутні витрати -- це витрати, на які резервуються кошти в кошторисно-нормативному порядку (оплата відпусток, сезонні витрати та ін.).

Такий вид класифікації дає змогу забезпечити економічно обґрунтований рівномірний у часі розподіл витрат на виробництво продукції.

1.2 Собівартість продукції (послуг). Кошторис виробництва

Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції (робіт, послуг). Собівартість характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються рівень організації виробничого процесу, технічний рівень, продуктивність праці та ін. Чим краще працює підприємство, ефективніше використовує виробничі ресурси, тим нижча собівартість продукції (робіт, послуг).

При обчисленні собівартості важливе значення має склад витрат, які до неї входять. Собівартість повинна включати до свого складу витрати необхідної праці, тобто витрати, що забезпечують процес відтворення всіх факторів виробництва (предметів і засобів праці, робочої сили і природних ресурсів), і не включати витрат додаткової праці, що відшкодовуються за рахунок прибутку.

Згідно з зазначеним до собівартості продукції (робіт, послуг) входять витрати на підготовку, освоєння та обслуговування виробництва, охорону праці й безпеку праці, оплату праці та підготовку кадрів, інші витрати.

Витрати на підготовку та освоєння виробництва включають витрати на виготовлення нових видів продукції в період їх освоєння, і витрати, пов'язані з освоєнням нових виробничих цехів, технологічних ліній, удосконаленням технології й організації виробництва.

Обслуговування виробництва містить витрати на забезпечення підприємств сировиною, матеріалами, паливом, енергією, водою, інструментами, іншими засобами та предметами праці. До цієї групи належать витрати, пов'язані з раціоналізацією та винахідництвом, амортизаційні відрахування на відновлення основних фондів, витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції (робіт, послуг).

Охорона праці та техніка безпеки потребують витрат на створення необхідних санітарно-гігієнічних умов праці; на охорону та протипожежну безпеку, підтримання чистоти та порядку на підприємстві, обладнання кімнат відпочинку і прийому їжі; витрати, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища.

До витрат на оплату праці та підготовку кадрів входять виплати працівникам, які беруть безпосередню участь у виготовленні продукції (наданні послуг), витрати пов'язані з найманням робочої сили та підготовкою кадрів для підприємства.

До інших витрат відносять відрахування на соціальні заходи, плату за оренду тощо.

Слід зауважити, що з різних причин на практиці немає повної відповідності між справжніми витратами на виробництво та собівартістю продукції. Так, наприклад, до собівартості включаються витрати на оплату часу працівникам, які залучаються для виконання державних або громадських обов'язків, якщо ці обов'язки виконуються в робочий час; оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку та ін. Разом з тим до собівартості не входять загальногосподарські (адміністративні) витрати та витрати на збут продукції (робіт, послуг).

Склад витрат, які входять до собівартості, не є незмінним, він може з тих чи інших практичних міркувань змінюватись. Та за всіх умов собівартість має найповніше відображати витрати на виробництво продукції (робіт, послуг).

Залежно від часу розрахунку розрізняють: планову собівартість, яку визначають перед початком планового періоду на основі прогресивних норм витрат ресурсів та цін на ресурси, що склались на момент складання плану; фактичну собівартість, яка відображає фактичні витрати на виробництво продукції за даними бухгалтерського обліку; нормативну собівартість, що відбиває витрати на виробництво та реалізацію продукції, розраховані на основі поточних норм витрат ресурсів; кошторисну собівартість, яка характеризує витрати на окремий виріб або замовлення, що виконується в разовому порядку.

Залежно від обсягу витрат, що входять до собівартості, розрізняють технологічну, цехову, виробничу собівартість.

Технологічна собівартість включає витрати, пов'язані з технологічним процесом виготовлення продукції. Цехова собівартість охоплює витрати цехів на виготовлення продукції. Виробнича собівартість -- це витрати підприємства, пов'язані з процесом виробництва продукції. Фактично виробнича собівартість збігається з цеховою собівартістю.

За тривалістю розрахункового періоду розрізняють собівартість місячну, квартальну, річну, а також індивідуальну собівартість і середньогалузеву. Індивідуальна собівартість відбиває витрати на виготовлення продукції в умовах окремого конкретного підприємства, середньо-галузева -- відображає витрати на виготовлення однотипної продукції в середньому по галузі.

Індивідуальна собівартість використовується для планування, аналізу та порівняння витрат виробництва окремих підприємств, середньо-галузева -- головним чином для ціноутворення.

Слід розрізняти собівартість продукції (робіт, послуг) і кошторис виробництва. Кошторис виробництва -- це витрати підприємства, пов'язані з його основною діяльністю за певний період незалежно від того, відносяться вони на собівартість чи ні. Таким чином, кошторис виробництва і собівартість загального випуску продукції не збігаються.

Витрати, що входять до кошторису виробництва, класифікуються за економічними елементами:

1)матеріальні витрати;

2)витрати на оплату праці;

3)відрахування на соціальні заходи;

4)амортизація основних фондів і матеріальних активів;

5)інші витрати, пов'язані з основною діяльністю.

Таке групування для всіх підприємств промисловості є ідентичним. До складу елемента "Матеріальні витрати" включається вартість витрачених матеріалів (крім продукту власного виробництва):

*сировини й основних матеріалів;

*купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

*палива й енергії;

*будівельних матеріалів;

*запасних частин;

*тари і тарних матеріалів;

*допоміжних та інших матеріалів.

Із витрат на матеріальні ресурси, що входять до кошторису, вираховується вартість зворотних відходів.

Зворотні відходи -- це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що виникли у процесі виробництва продукції (робіт, послуг). Вони втрачають повністю або частково свої споживчі властивості початкового ресурсу й у зв'язку з цим використовуються з підвищеними витратами продукції або зовсім не використовуються за прямим призначенням. До зворотних відходів не належать: залишки матеріальних ресурсів, які відповідно до встановленої технології передаються в інші цехи, підрозділи як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг).

До складу елемента "Витрати на оплату праці" входять:

*виплати заробітної плати за окладами й тарифами;

*премії та заохочення;

*компенсаційні виплати;

*оплата відпусток;

*оплата іншого невідпрацьованого часу;

*інші витрати на оплату праці.

До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включається:

*відрахування на пенсійне забезпечення;

*відрахування на соціальне страхування;

*страхові внески на випадок безробіття;

*відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;

*відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента "Амортизація" входить сума нарахованої амортизації:

*основних ресурсів;

*нематеріальних активів;

*інших необоротних матеріальних активів (спеціальні інструменти та пристосування, тимчасові споруди та природні ресурси, інвентарна тара).

До складу елемента "Інші витрати", пов'язані з основною діяльністю, включають витрати, що не ввійшли до складу перелічених вище елементів, зокрема:

*витрати на відрядження;

*на послуги зв'язку;

*виплати матеріальної допомоги;

*плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Виробнича собівартість валового випуску продукції розраховується так: із загальної суми витрат вираховуються витрати на роботи та послуги, що не входять до складу виробничої собівартості продукції. Ураховується зміна залишків витрат майбутніх періодів; при збільшенні залишків цих витрат сума приросту віднімається від загальної суми витрат на виробництво, а при зменшенні -- додається.

Виробнича собівартість виготовленої продукції обчислюється як сума витрат на випуск валового випуску продукції, зменшена (збільшена) на величину собівартості при зростанні (зменшенні) залишків незавершеного виробництва.

Собівартість реалізованої продукції розраховується шляхом збільшення (зменшення) виробничої собівартості продукції на величину зміни витрат у залишках нереалізованої продукції.

Порядок розроблення кошторису виробництва може бути різним, залежно від розміру підприємства, стану його інформаційної бази та стадії планування. На стадії прогнозування величини витрат кошторис виробництва можна складати коригуванням фактичних витрат за минулий період.

Поелементна класифікація витрат, яку містить кошторис виробництва, дає змогу визначити ресурсну структуру собівартості, що є важливим для аналізу чинників формування та зниження собівартості продукції.

Структура собівартості - це поелементний її склад, обчислений у відсотковому відношенні до загальної суми витрат, тобто питома вага різних елементів витрат на виробництво продукції.

На основі аналізу структури собівартості розрізняють:

а) матеріаломісткі виробництва, у собівартості продукції яких значну питому вагу займають витрати на сировину і матеріали (підприємства чорної металургії, машинобудування, легкої та харчової промисловості);

б) енергомісткі виробництва, у собівартості продукції яких значною є частка витрат на енергію (підприємства кольорової металургії, органічного синтезу);

в) фондомісткі (капіталомісткі) виробництва(підприємства нафтопереробної промисловості, виробництво електроенергії);

г) трудомісткі виробництва(підприємства вугільної та металообробної промисловості, машинобудування, точне приладобудування).

Таблиця 1.1. Кошторис виробництва на рiк.

Зміст витрат	Сума, тис. грн.
Матеріальні витрати (за відрахуванням відходів)	75560
Витрати на оплату праці (основна й додаткова заробітна плата)	12645
Відрахування на соціальні заходи	4742
Амортизація основних фондів та нематеріальних активів	3050
Інші витрати	2845
Усього витрат на виробництво	98842
Витрати на роботи та послуги, що не входять до виробничої собівартості	890 (-)
Зміна залишків витрат майбутніх періодів (приріст "-", зменшення "+")	+ 49
Зміна залишків резервів майбутніх платежів (приріст "-", зменшення "+")	+ 247
Собівартість валового випуску продукції	98248
Зміна собівартості залишків незавершеного виробництва, напів­фабрикатів, інструментів та пристосувань власного виготовлення (приріст "-", зменшення "+")	+ 220
Виробнича собівартість виготовленої продукції	98028
Зміна собівартості залишків нереалізованої продукції (приріст "-", зменшення "+")	-130
Собівартість реалізованої продукції	98 158

1.3 Калькуляція продукції. Класифікація витрат за статтями

Калькуляція (від лат. саісиїаііо -- обчислення) -- це розрахунок собівартості одиниці продукції, виконаних робіт та послуг. Калькуляції складають на продукцію основного й допоміжного виробництв щомісячно, за квартал, за рік за цільовим призначенням. Розрізняють такі види калькуляції:

*планові(складають на основі прогресивних норм витрачання засобів виробництва та робочого часу й використовують як вихідні дані при встановленні цін);

*кошторисні(стосуються нових видів продукції, робіт та послуг для розрахунку відпускних цін);

*нормативні(складають на основі існуючих норм використання засобів виробництва та робочого часу).

Перелічені види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції і використовують при складанні кошторису.

Калькуляції, що за даними бухгалтерського обліку відображають фактичні витрати, називають звітними. Вони потрібні для контролю за виконанням планових завдань із собівартості продукції і для виявлення резервів подальшого зниження витрат.

При калькулюванні встановлюють об'єкти калькулювання, вибирають калькуляційні одиниці, визначають калькуляційні статті витрат та методики їх обчислення.

Об'єкт калькулювання - продукція (робота, послуга), собівартість якої обчислюється. До об'єктів калькулювання належать основна та допоміжна продукція (інструмент, запасні частини), послуга і роботи (ремонт, транспортування тощо). Головним об'єктом калькулювання є готова продукція, що поставляється за межі підприємства спо­живачам. Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення.

Для кожного об'єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця -- одиниця його кількісного вимірювання (у штуках, метрах, тоннах, кіловат-годинах тощо). Наприклад, об'єкт калькулювання -- вугілля, електроенергія, взуття, калькуляційна одиниця відповідно -- 1 тонна, 1 кіловат-година, 100 пар взуття.

При калькулюванні продукції (робіт, послуг) витрати групують за калькуляційними статтями, перелік і склад яких установлюється підприємством самостійно.

Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), можуть групуватись за такими статтями калькуляції (типовими для більшості підприємств):

1) сировина та матеріали;

2)куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;

3)паливо й енергія на технологічні потреби;

4)зворотні відходи (вираховуються);

5)основна заробітна плата;

6)додаткова заробітна плата;

7)відрахування на соціальні заходи;

8)витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції;

9)відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати;

10)витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання;

11)загальновиробничі витрати.

Сума перших 10 статей становить технологічну собівартість, сума 11 статей -- цехову (виробничу) собівартість виготовленої продукції. До статті "Сировина та матеріали" включають вартість:

*сировини та матеріалів, що входять до складу виготовлюваної продукції, створюючи її основу, або є необхідним компонентом для виготовлення продукції (робіт, послуг);

*купованих матеріалів, що використовуються у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) для забезпечення нормального технологічного процесу й упакування продукції.

До цієї статті належать витрати, пов'язані з використанням природної сировини, у частині відрахувань для покриття витрат на геологорозвідку і геологопошуки корисних копалин, на рекультивацію земель, плата за деревину, продану на пні, і за воду, що вибирається з водогосподарських систем у межах затверджених лімітів, а також платежі за використання інших природних ресурсів.

Стаття калькуляції "Куповані комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій" містить вартість:

*купованих комплектуючих виробів і напівфабрикатів, що потребують монтажу або додаткового оброблення на даному підприємстві;

*робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, щоне належать до основного виду діяльності.

До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, оброблення сировини і споживчих матеріалів, часткове оброблення напівфабрикатів і виробів тощо за умови, що ці послуги відносять безпосередньо на собівартість конкретних видів продукції.

Вартість купованих комплектуючих виробів, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру входить безпосередньо до вартості окремих видів і замовлень.

До статті калькуляції "Паливо та енергія на технологічні потреби" належать витрати на всі види палива (як одержані від сторонніх підприємств та організацій, так і виготовлені самим підприємством), безпосередньо використовувані у процесі виробництва продукції.

Статті калькуляції "Зворотні відходи" відображається вартість повернутих відходів, що вираховуються з загальної суми витрат, віднесеної на собівартість продукції.

До статті калькуляції "Основна заробітна плата" належать витрати нарахованої основної заробітної плати відповідно до прийнятих підприємством систем оплати праці у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для працівників, зайнятих у виробництві продукції.

Стаття калькуляції "Додаткова заробітна плата" охоплює витрати нарахованої виробничому персоналові підприємства додаткової заробітної плати за працю понад визначені норми, за трудові успіхи та винахідництво і за особливі умови праці. Вона містить доплати, надбавки, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До статті калькуляції "Відрахування на соціальні заходи" входять:

1)відрахування на обов'язкове страхування, у тому числі на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

2)відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування (до Пенсійного фонду).

До статті калькуляції "Витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції" належать витрати:

*підвищені витрати на виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, а також витрати, пов'язані з підготовкою й освоєнням випуску продукції, не призначеної для серійного випуску або масового виробництва;

*на освоєння нового виробництва, цехів і агрегатів (пускові витрати), на винахідництво і раціоналізацію.

Витрати, пов'язані з освоєнням нових видів продукції, належать до витрат майбутніх періодів і включаються до собівартості виробів частинами протягом установленого (не більш як дворічного) терміну з моменту початку їх серійного або масового випуску виходячи з кошторису цих витрат і кількості продукції, що виготовляється за цей період.

Стаття калькуляції "Відшкодування зносу спеціальних інструментів і пристосувань цільового призначення та інші спеціальні витрати" містить витрати на:

*відшкодування вартості спеціальних інструментів (спецоснащення) і пристосування цільового призначення незалежно від їх вартості;

*проектування, виготовлення (придбання) спеціального інструменту і пристосувань цільового призначення;

*ремонт і утримання у робочому стані спеціального інструменту і пристосувань цільового призначення;

*утримання спеціальних служб підприємства, що обслуговують поточне виробництво визначених видів виробів (спеціальних конструкторських бюро та ін.), крім випадків, коли ці витрати відшкодовуються замовником понад договірну ціну за виріб або за рахунок спеціальних асигнувань;

*проведення епізодичних і періодичних дослідів, оплату експертиз, консультацій, пов'язаних з використанням спеціальних інструментів і пристосувань цільового призначення, вартість технічної документації.

До статті калькуляції "Витрати на утримання й експлуатацію машин та обладнання" належать:

*амортизаційні відрахування на повне відтворення виробничого

устаткування, транспортних засобів, цінного інструменту;

*витрати на проведення усіх видів ремонту.

Амортизаційні відрахування на надані в оперативну оренду основні засоби (крім тих, що належать до державної форми власності) нараховуються орендодавцем. Амортизаційні відрахування на надані в оренду основні засоби, а також на надані в оперативну оренду основні засоби, що належать до державної форми власності, нараховуються орендарем і використовуються ним виключно на повне відновлення орендованої частини основних засобів;

*сума сплачених орендарем процентів (винагород) за користування наданих в оперативну і фінансову оренду основних засобів.

До статті калькуляції "Загальновиробничі витрати" належать:

*витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо);

*амортизація основних фондів та нематеріальних активів загально-виробничого призначення (цехового, дільничного);

*витрати на утримання, експлуатацію та ремонт основних фондів загальновиробничого призначення;

*витрати на вдосконалення технології й організації виробництва;

*витрати на опалення, освітлення, водопостачання;

*витрати на обслуговування виробничого процесу;

*витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього середовища;

*інші витрати (витрати від браку, оплата простоїв тощо).

Розподіл витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування здійснюється одним із таких методів:

1)методом розрахунку нормативних ставок витрат на один виріб (на частку участі цеху у виготовленні даного виробу на замовлення);

2)методом розрахунку рівня витрат на утримання й експлуатацію машин та устаткування на одну вартісну одиницю заробітної плати виробничих робітників (окремо по механізованих та ручних роботах).

За першим методом устаткування кожного цеху об'єднують до груп за ознакою приблизної рівності витрат на одну годину роботи устаткування й установлюють нормативну величину витрат на одну годину роботи одиниці устаткування кожної групи, прийнявши за умовну одиницю витрати на одну годину роботи однієї з груп устаткування. Відносно цієї умовної одиниці визначають коефіцієнти витрат решти груп устаткування.

Планову вартість однієї коефіцієнто-верстато-години отримують шляхом ділення загальної суми (на плановий період) витрат на утримання й експлуатацію устаткування на загальну кількість планових коефіцієнто-верстато-годин роботи устаткування. Нормативна ставка витрат на утримання й експлуатацію устаткування на один виріб, що входять до його планової собівартості, розраховується множенням планової вартості однієї коефіцієнто-верстато-години на загальну кількість коефіцієнто-верстато-годин на один виріб (виходячи з трудомісткості виробу).

Другий метод використовується в цехах з устаткуванням з невеликою різницею у витратах на одну годину роботи. Кошторисну ставку визначають як результат від ділення загальної суми (на плановий період) витрат на утримання й експлуатацію устаткування на плановий загальний фонд тарифної заробітної плати основних виробничих робітників цеху, помножений на тарифну заробітну плату цих робітників, розраховану на один виріб.

При розподілі загальновиробничих витрат розрізняють загальновиробничі витрати постійні й змінні.

Змінні загальновиробничі витрати (витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються пропорційно до зміни обсягу виробничої діяльності), розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності) виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

Постійні загальновиробничі витрати (витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності) розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності) при нормальній потужності, яка визначається підприємством самостійно. При цьому під нормальною потужністюрозуміють очікуваний середній обсяг діяльності підприємства.

Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення. Перелік і склад загальновиробничих витрат установлюється підприємством.

2. Задача

№	Показники	Минулий рік	Звітний рік	Абсолютне відхилення, +/-	Темп росту, %	Темп приросту, %
1	Добова потужність підприємства, т	60	62	2	103	3
2	Коефіцієнт використання потужності	0,70	0,85	0,15	121,4	21,4
3	Число днів роботи, діб	290	284	-6	-2,1	-2,1
4	Об'єм продукції за рік, т	12180	14966,8	2786,8	122,8	22,8
5	Оптова ціна 1т, грн.	424	418	-6	-1,5	-1,5
6	Обсяг ТП, тис.грн.	5164320	6256122,4	1091802,4	121,1	21,1
7	Чисельність персоналу, чол..	740	703	-37	-5	-5
8	Продуктивність праці, грн..	7	8,9	1,9	127,1	27,1
9	Вартість ОФ, тис.грн.	5214	5380	166	103,2	3,2
10	Фондовіддача, грн..	2,3	2,8	0,5	121,7	21,7
11	Витрати на 1 грн.товарної продукції, грн..	0,80	0,85	0,05	106,25	6,25
12	Прибуток з виробництва продукції, тис.грн.	4131456	5317703,7	118247,7	128,7	28,7
13	Рентабельність виробництва продукції, %
14	Собівартість товарної продукції, тис.грн.
15	Собівартість 1т., грн..

За даними таблиці необхідно виконати наступні завдання:

1) розрахувати всі необхідні показники в таблиці;

2) визначити залежність між результативними показниками й факторами та розрахувати вплив факторів (використавши прийоми ланцюгових підставок, абсолютних різниць, відносних різниць);

3) за результатами проведених розрахунків зробити висновки, вказавши причини, наслідки динаміки зазначених показників.

1) Об'єм продукції за рік = добова потужність * коефіцієнт використання потужності * число днів

Минулий рік = 60*0,70*290=12180

Звітний рік = 62*0,85*284=14966,8

2) Обсяг ТП = об'єм продукції за рік * оптову ціну

Минулий рік = 12180*424=5164320грн

Звітний рік = 14966,8*418=6256122,4грн

3) Продуктивність праці = обсяг продукції/середньосписковий склад промислово-виробничого персоналу

Минулий рік = 5164,3/740=7

Звітний рік = 6256,1/703=8,9

4) Фондовіддача = випущена продукція/вартість основних фондів

Минулий рік = 12180/5214=2,3

Звітний рік = 14966,8/5380=2,8

5) Прибуток з виробництва продукції = Тп/ витрати на 1 грн. товарної продукції

витрати собівартість кошторис калькуляція

Список використаної літератури

1. Іваненко В.М. Курс економічного аналізу. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни., К.: 2000.-268с.

2. Мних Е.В. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. Мін-во освіти України та ін. К.:1996.-235с.

3. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб'єктів господарювання. підручник для вищих навчальних закладів. Тернопіль. Економічна думка. 2001.- 454с.

4. Економічний аналіз. Навчальний посібник. За редакцією Чумаченько М.Г. Міністерство освіти і науки України Київський національний економічний університет К.: 2001. - 540с.

5. Аудит.// Под ред.. А.Н. Кузьминского. - К.: 1996

6. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теорія экономического анализа: Ученик для экономических спеціальностей - М.: Финансы и статистика, 1997 - 415с.

Размещено на Allbest.ru