Взаємозв’язок інфляції та безробіття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

на тему:

«Взаємозв'язок інфляції та безробіття»

Харків 2006

Вступ

Сьогодні багато економістів і політиків називають інфляцію явищем, яке негативно впливає на економічний розвиток суспільства. Вона тісно пов'язана із проблемою зайнятості населення і безробіттям, матеріальним і духовним благополуччям людей, їх добробутом. Тому невипадково, що значні зусилля урядовців спрямовані на подолання негативних соціально-економічних наслідків безробіття та інфляції, знаходження і запровадження методів регулювання економіки, спрямованих на підвищення зайнятості та стабілізацію цін. Інфляція і безробіття настільки пов'язані, що при збільшенні безробіття інфляція знижується, і навпаки. Таким чином, інфляція є тією ціною, яку економіка повинна заплатити за зниження безробіття.

Актуальність цієї роботи полягає в тому, що інфляція та безробіття - одні з головних економічних проблем населення країн, на даному етапі розвитку людства. І вони потребують невідкладного вирішення.

У цій курсовій роботі будуть розглянуті суть, форми, прояви, основні чинники та важелі регулювання рівнів безробіття та інфляції, принципи та тенденції взаємодії цих складних соціально-економічних явищ.

Курсова робота складається з трьох частин.

У першій частині розповідається про інфляцію та безробіття, їх сутність, причини та види, наслідки та взаємозв'язок. У другій - більш детально розглянутий цей зв'язок, який представлений у вигляді кривої Філіпса, також наведена теорія адаптивних очікувань та кейнсіанський підхід. У третій частині описана антиінфляційна політика і політика зайнятості в Україні, а також наведені деякі статистичні дані, щодо рівня безробіття та інфляції в нашій державі за останні роки.

Основною ціллю, яку я поставила перед собою, при написанні цієї курсової роботи, було якомога докладніше розповісти про інфляцію та безробіття, довести їхню залежність одне від одного та взаємозв'язок, а токож показати деякі шляхи вирішення цих проблем стосовно України.

При написанні роботи були використані підручники з макроекономіки та економічної теорії, основними з яких стали: Базилевич В.Д. «Макроекономіка» (2006); Макроекономіка:Підручник/за ред. А.Г. Савченка (1995), а також «Основи економічної теорії: Політекономічний аспект / За ред. Г.Н. Климка (2002) та інші. Були прийняті до уваги різні видання газет, та офіційні сайти в Інтернеті зі статистичними даними про економіку України.

безробіття інфляція адаптивний зайнятість

1. Інфляція та безробіття. Їх особливості

При дослідженні взаємозв'язку інфляції та безробіття доцільно розглянути ці два поняття окремо один від одного.

Внутрішньо властивим ринковій економіці явищем є інфляція. Цей термін походить від латинського «inflation», що в перекладі означає «здуття, набухання». Ознаки інфляції почали виявлятися із широким розповсюдженням грошей в економічному житті, а з розвитком ринкової економіки вона набуває постійного характеру.

Інфляція - це тривалий неперервний процес знецінення грошей, котрий проявляється як стійке підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою, незабезпеченою матеріальними цінностями. [8; 243]

Її визначають як підвищення загального (середнього) рівня цін в економіці. Інфляція дезорганізує економіку, підриває стимул та мотивацію до праці, деформує соціальну психологію, негативно впливає на можливості прогнозування наслідків економічних рішень.

Найпоширенішим є розуміння інфляції як такої ситуації в економіці, за якої кількість грошей в обігу перевищує потребу в них, зумовлену грошовою оцінкою товарної маси. Наслідком такої невідповідності грошової маси сукупній ціні товарів є знецінення грошової одиниці й загальне підвищення цін на товари та послуги.

Однією із ознак інфляції є те, що ціни мають тенденцію нерівномірного росту. Одні підвищуються, інші збільшуються більш повільними темпами, а треті залишаються без змін.

Слід зазначити, що не всяке зростання цін є інфляційним. Зростання цін, зумовлене поліпшенням якості продукції, намаганнями позитивного впливу на стан довкілля (що вимагає зростання цін), зміною соціальних пріоритетів тощо, не є інфляційними.

Не слід ототожнювати інфляцію з грошовою емісією (законодавчо обумовленим випуском додаткових грошей в обіг). Емісія грошей може мати як інфляційний, так й неінфляційний характер. Емісія є джерелом інфляції, коли вона призводить до переповнення каналів грошового обігу, появи надлишкових, а отже, знецінених грошей.

Важливим проявом інфляції є зростання цін. Однак інфляція не може бути пов'язана лише суто з грошовим феноменом. Це складне соціально-економічне явище, породжене диспропорційністю відтворення в різних сферах ринкового господарства, наслідок дисбалансу між сукупним попитом і сукупною пропозицією.

Багатоманіття чинників та джерел інфляційного процесу впливає на кількість різновидів інфляції, неоднозначних тлумачень її сутності. У цих умовах важливого значення набуває вірне розуміння причин та основних чинників інфляції, що дасть змогу визначити ефективний механізм протидії її негативним соціально-економічним наслідкам.

Інфляційний процес може відбуватись і без зростання цін.

Наприклад, так звана непомітна інфляція відбувається внаслідок деформації структури виробництва, «вимивання» товарів дешевого асортименту чи зниження якості благ за умов незмінності ціни. [9; 526]

Доцільно навести приклади, коли зростання цін не є проявом чи причиною інфляції. Серед причин неінфляційного зростання цін - підвищення якості товарів через впровадження досягнень науково-технічного прогресу; монополізація ринку; циклічні та сезонні коливання; державне регулювання економіки; введення нових ставок чи видів податку; стихійні лиха тощо. Інфляція означає зростання не окремих цін, а рівня цін.

Темп інфляції показує ступінь знецінення грошей.

Виходячи з того, що інфляція - багатофакторний, багатовимірний і складний соціально-економічний процес, властивий ринковій економіці, який може бути спричинений різними подіями, необхідно розглянути, яких видів (форм) вона набуває залежно від критерію, покладеного в основу її класифікації.

Таблиця 1.1. Класифікація інфляції за різними критеріями

№	Критерії класифікації	Види інфляції
1	Причини, що породжують інфляцію	- інфляція попиту; - інфляція витрат(пропозиції)
2	Темпи зростання цін та згубність впливу на економіку	- помірна(повзуча); - галопуюча; - гіперінфляція
3	Масштаби поширення	- регіональна; - національна; - національно - регіональна; - світова
4	Здатність держави впливати на інфляцію	- контрольована; - неконтрольована
5	Інтенсивність втручання держави у сферу грошового обігу	- відкрита; - подавлена(прихована); - підкріплена та непідкріплена
6	Здатність адаптації економіки до темпів зростання цін	- збалансована; - незбалансована
7	Сподівання (очікування) економічних суб'єктів стосовно тенденцій та темпів зміни рівня цін	- очікувана (передбачувана, сподівана, прогнозована); - неочікувана (непередбачувана. несподівана, не прогнозована)
8	Міра відкритості економіки	- внутрішня та зовнішня (імпортована)
9	Сфера, вплив держави на яку зумовив стійке зростання цін	- кредитна; - структурна; - зумовлена податками; - зумовлена зростанням зарплати
10	Сила тиску профспілок на ринок праці	- нова інфляція

Розмаїття форм вияву інфляції вимагає різних підходів до визначення причин та механізмів інфляційного процесу. Умовно всі теоретичні концепції інфляції можна поділити на дві групи: економічні та неекономічні.

Неекономічні теорії можна умовно поділити на природні (зумовлені стихійними лихами, серйозними технологічними аваріями, епідеміями тощо) та політичні-зумовлені війнами, мілітаризацією економіки і т.п.

Економічні теорії інфляції можна поділити на дві групи: монетарні та немонетарні. [9; 462]

Прихильники монетарної теорії вважають, що інфляція спричиняється або банківською системою, яка послабила контроль над грошовою базою в процесі створення чекових грошей, або населенням, яке використовує свої боргові зобов'язання як засіб платежу.

Монетаристи вважають, що скорочення попиту на гроші, зумовлене високими альтернативними витратами утримання реальних касових залишків, прискорює темп інфляції.

Причини інфляції, згідно з немонетарною концепцією, пов'язані:

1) зі зростанням витрат виробництва;

2) зростанням сукупного попиту, не пов'язаного зі зростанням грошової маси;

3) структурними зрушеннями в сукупному попиті;

4) змінами структури ринку.

В реальному житті інфляцію спричиняють та підживлюють як монетарні, так і немонетарні чинники.

Сучасна економічна наука розрізняє два типи інфляції:

· інфляцію попиту;

· інфляцію пропозиції(витрат).

Інфляція попиту пояснюється порушенням рівноваги між сукупним попитом та сукупною пропозицією з погляду перевищення сукупного попиту.

Інфляція витрат виробництва (сукупної пропозиції) виникає внаслідок змін витрат виробництва і пропозиції на ринку.

Інфляція пропозиції (витрат) має два основних джерела:

§ зростання цін на енергію та сировину;

§ зростання номінальної заробітної плати.

Інфляція попиту й інфляція пропозиції (витрат), не зважаючи на різні причини їх походження, мають здатність переходити одна в одну.

Як видно з табл. 1.1, залежно від темпів інфляції та її згубного впливу на економіку, виділяють помірну (повзучу), галопуючу та гіперінфляцію.

Кількісне вимірювання зазначених форм інфляції:

ь помірній інфляції властивий не надто швидкий темп зростання рівня цін (до 10% за рік);

ь галопуюча інфляція передбачає річне зростання цін від 10% до 200%;

ь гіперінфляція характеризується темпом зростання цін, який перевищує 200% річних. [9; 471]

Ці форми властиві відкритій інфляції. На відміну від прихованої інфляції, її можна аналізувати, зіставляти різні варіанти її усунення.

Необхідно зазначити, що кількісна характеристика форм інфляції залежно від швидкості зростання рівня цін - важлива, але не визначальна. Найважливішого значення набуває з'ясування впливу різних форм інфляції на економічну поведінку господарюючих суб'єктів та на економіку в цілому.

Прихована (подавлена) інфляція - це такий стан в економіці, коли зростання рівня цін не спостерігається, але наявний дефіцит товарів та послуг, має місце штучне обмеження споживчого попиту. ЇЇ, як і відкриту інфляцію, можливо виміряти, але не безпосередньо, а опосередкованими методами:

· співвідношення між контрольованими державою цінами та цінами ринку;

· зниження рівня товарно-матеріальних запасів;

· втрати часу на пошук необхідних товарів;

· співвідношення між «вимушеними» заощадженнями та величиною касових залишків тощо. [9; 474]

На сучасному етапі економічного розвитку уникнути інфляції неможливо, вона стала невід'ємною рисою ринкової економіки.

Завдання політиків та економістів полягає в тому, щоб не допустити високих темпів інфляції, переростання її в гіперінфляцію, сприяти поступовому зниженню інтенсивності інфляційних процесів.

Отже, інфляцію не можна пов'язувати чи ототожнювати з одним фактором чи конкретною причиною, вона відбиває всі недуги економіки.

Другим фактором макроекономічної нестабільності є безробіття.

Безробіття - явище не тільки економічне, хоча виникає воно у сфері економіки. Це дуже важливий соціальний, психологічний та моральний феномен. Він безпосередньо пов'язаний з політикою держави, а в умовах глобалізації - з політикою міжнародних організацій.

Безробіття, як правило, класифікують за причинами, що його зумовлюють. З огляду на це, залежно від того, залишається людина працездатного віку без роботи за своїм власним бажанням чи її змушують до цього незалежні від її волі обставини, розрізняють добровільне та вимушене безробіття.

Безробіття, зумовлене правовими нормами, що панують в суспільстві, та механізмом устрою ринку праці, набуває форми інституціонального.

Найпоширенішими формами безробіття є фрикційне, структурне та циклічне.

Фрикційне безробіття виникає у зв'язку з тим, що встановлення рівноваги між кількістю найманих працівників відповідного кваліфікаційного рівня, бажаючих працювати за наймом за певного рівня заробітної плати та умов праці, з одного боку, та кількістю і якістю робочих місць - з іншого, потребує певного часу. Ця форма безробіття характеризується тим, що люди працездатного віку, маючи певні навики та кваліфікацію, активно шукають роботу, яка б відповідала їхнім вимогам. Ця форма безробіття дає змогу найманим працівникам реалізувати своє право на пошук привабливішої за своїм змістом, умовами праці чи рівнем доходу роботи. Роботодавців така форма безробіття спонукає створювати належні умови для працюючих та забезпечувати відповідний рівень оплати трудових послуг.

Складовою фрикційного безробіття є безробіття очікувань, яке виникає, коли людина припиняє роботу за чинним трудовим договором заради більш високооплачуваної роботи, приступити до виконання якої можна тільки з часом. Період між звільненням з однієї роботи та влаштуванням на іншу є періодом безробіття для такої категорії найманих працівників. Другою складовою фрикційного безробіття є спекулятивне безробіття, яке виникає у зв'язку з тимчасовим зниженням реальної заробітної плати. За такої ситуації деякі працівники зменшують пропозицію робочого часу, очікуючи вищих ставок заробітної плати у майбутньому. Це явище розглядають як тимчасовий перерозподіл робочого часу у відповідь на тимчасове зниження реальної заробітної плати.

Головною ознакою фрикційного безробіття є незначна його тривалість. Динамізм ринку праці дає змогу людям, які залишили попереднє місце роботи, порівняно швидко знайти більш прийнятне для себе робоче місце.

Отже, фрикційне безробіття зумовлене самим природним процесом життя.

Структурне безробіття пов'язане зі змінами, які відбуваються у структурі попиту і, відповідно, вимагають змін у структурі виробництва. Відповідно до змін, що відбуваються у виробництві, роботодавці вимагають змін у кваліфікації, навиках та знаннях найманих працівників. Суперечність (невідповідність) між якісно-кваліфікаційною структурою працівників та новим вимогам ринку, що потребує нових товарів для задоволення змін у сукупному попиті, виявляється у закритті та банкрутстві деяких підприємств, які виробляли ту продукцію, від якої відмовляється ринок, у депресивній ситуації одних галузей і видів виробництв та стрімкому розвитку інших. За цієї ситуації виникає реальна можливість втратити роботу працівникам, котрі не можуть (за віком, станом здоров'я, сімейними чи якимись іншими обставинами), або не хочуть (знову вчитись, проходити тестування тощо) змінювати свою спеціальність. Такі працівники втрачають роботу надовго.

Різновидом структурного безробіття є конверсійне безробіття. Воно зумовлене закінченням військових дій, переорієнтацією з військової на цивільні галузі.

Структурне безробіття призводить до якісних змін у кваліфікаційно-професійній структурі сукупного працівника, потребує багато часу для перепідготовки та перемішання великої кількості працівників, вимагає значних витрат на працевлаштування вивільнених працівників.

Циклічне безробіття породжується кон'юнктурними коливаннями економіки і виникає в період падіння виробництва або депресії.

Циклічне безробіття ще називають безробіттям, пов'язаним з дефіцитом попиту. У фазі депресії чисельність безробітних зростає, а у фазі піднесення - зменшується.

Крім основних трьох, існують й інші форми безробіття: сезонне безробіття, молодіжне, технологічне, регіональне, відкрите та приховане безробіття.

Є й інші форми безробіття, які входять до складу деяких перерахованих форм або мають самостійне значення. Незаперечною є можливість виникнення нових форм безробіття. Але важлива не стільки сама можливість існування різноманітних форм безробіття, сумірність цих форм з природним безробіття. Тобто деякі форми безробіття є природними, а деякі - ні.

Більшість зарубіжних і вітчизняних авторів відносить до природного безробіття фрикційне та структурне, а до неприродного - циклічне.

Природна норма безробіття не є незмінною тому, що деякі її детермінанти мають інституційний характер (існування профспілок), інші-законодавчий (закон про мінімальну заробітну плату, обмежену тривалість робочого дня тощо).

Природний рівень безробіття визначають дві групи факторів:

1) частота безробіття;

2) тривалість безробіття.

Перевищення фактичним рівнем безробіття природного рівня приносить суспільству значні втрати. Математично зв'язок між втратами ВВП та перевищенням фактичним безробіттям його природного рівня обґрунтував Артур Оукен. Він розрахував, що для США кожний відсоток перевищення фактичного рівня безробіття над природним зменшує обсяг ВВП порівняно з потенційним його рівнем на 2,5 відсотка. Цей закон прийнятний і для економік постсоціалістичних країн. [9; 502-503]

Практикою і теоретичними дослідженнями доведений взаємозв'язок інфляції і безробіття. Цей зв'язок показаний у вигляді кривої Філліпса, яка буде розглянута у наступній частині.

2. Теорія адаптивних очікувань та вертикальна крива Філліпса

Дж.М. Кейнс розглядав інфляцію як таку ситуацію в економіці, коли крива сукупного попиту (AD) перетинає криву сукупної пропозиції (AS) в точці, якій відповідає рівень доходу вищий, ніж в умовах повної зайнятості, тобто коли наявний інфляційний розрив у економіці. Водночас він зрозумів, що інфляція, спричинена збуренням попиту, зумовить інфляцію пропозиції(витрат). Таке явище пояснюється тим, що надлишково зайняті вимагатимуть для себе такої ж заробітної плати, яка властива повній зайнятості. За цих умов уряд уже не здатний належним чином впливати на економіку тільки через попит. Він змушений буде втручатись у політику заробітної плати щодо її обмеження [9; 505].

Усвідомлення того, що саме інфляція, а не дефляція (стійке і тривале зниження рівня цін) стає найважливішою проблемою економічної політики породжує в

50-ті рр. ХХ ст. дискусії щодо взаємозв'язку таких проявів макроекономічної нестабільності, як інфляція і безробіття.

Австралійський економіст А. Філліпс у 1958 р. побудував на основі емпіричних даних криву, яка характеризувала зв'язок між щорічними процентними змінами грошової заробітної плати і рівнем безробіття в Англії протягом 1861-1913 р. Ця крива показувала зворотну залежність між рівнем інфляції та процентними змінами заробітної плати (рис. 2.1.) [9; 506].

Процентні зміни заробітної плати

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рівень безробіття (%)

1 2 3 4 5 6 7 8

Рис. 2.1. Крива Філліпса (первинна)

З графіка, наведеного на рис. 2.1, видно, що при низькому рівні безробіття і жвавому попиті на працю заробітна плата зростає. При високому рівні безробіття та низькому попиті на працю заробітна плата перестає зростати і навіть може зменшуватись, оскільки знаходяться безробітні, готові продавати свої трудові послуги за значно нижчу плату, щоб тільки влаштуватись на роботу.

Крива Філліпса вказує й на те, що зростання грошової плати може існувати водночас із значним рівнем безробіття. А.Філліпс виявив, що при рівні безробіття, близькому до 5,5% від точки, де крива Філліпса перетинає горизонтальну лінію, яка відображає нульовий темп зростання заробітної плати, починається зростання заробітної плати.

Отже, спочатку крива Філліпса відображала взаємозв'язок між безробіттям і рівнем заробітної плати.

Прихильники концепції «кривої Філліпса», продовжуючи дослідження цієї проблеми, дійшли висновку, що рівень заробітної плати відчуває на собі вплив не тільки рівня безробіття, а й змін у рівні продуктивності праці. Вилучивши із темпів змін грошової плати темп зростання продуктивності праці, вони дослідили взаємозв'язок рівня безробіття та рівня цін. Графічно це зображувалось зміщенням початкової кривої Філліпса вниз.

Нова крива Філліпса була, як і попередня, нахилена у бік зменшення. Але, на відміну від попередньої, вона перетинала горизонтальну лінію, яка відображала нульовий темп зростання цін, тобто нульову інфляцію, при нормі безробіття 2,5, % для Англії та 4% - для США (рис. 2.2) [9; 507]

Рівень цін P.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1 2 2,5 4 Рівень безробіття U

Рис. 2.2. Крива Філліпса (модифікована)

Відрізок кривої Філліпса, розташований ліворуч від точки N, характеризує інфляцію попиту, яка найчастіше є наслідком спроб держави стимулювати високу зайнятість. Відрізок, розташований праворуч від точки N, пов'язаний із падінням цін у період кризи надвиробництва.

Ця крива показала неможливість досягнення кейнсіанського ідеалу повної зайнятості як мети економічної політики без інфляції.

Стабільність цін та безробіття виявилися несумісними цілями, які суперечать, одна одній і не можуть бути реалізованими одночасно. Тому економічна політика має зробити вибір між стабільністю цін і повною зайнятістю.

Кейнсіанська ортодоксальна інтерпретація кривої Філліпса подає її у вигляді L-подібної кривої (рис. 2.3) [9; 508]

P

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

-3 -2 -1 0 1 2 3 4 U

Рис. 2.3. Крива Філліпса в кейнсіанській інтерпретації

Як видно із графіка, при нульовому рівні інфляції безробіття має позитивне значення, а при нульовому рівні безробіття спостерігається нескінченне зростання цін і зарплати. Це суперечить висновку цієї концепції стосовно того, що завдяки грошово-кредитній та фіскальній політиці держава в змозі забезпечувати повну зайнятість, не спричиняючи інфляцію.

Згідно з ортодоксальною неокласичною теорією, крива Філіпса при нульовому рівні безробіття має вигляд вертикальної кривої. Пояснюється така конфігурація кривої Філліпса тим, що економіка завжди функціонує на рівні повної (або близької до повної) зайнятості.

Завдяки гнучким цінам та ставкам заробітної плати інфляція за таких умов завжди буде явищем, надлишковим попитом (рис. 2.4).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.4. Вертикальна крива Філліпса

З графіка видно, що зростання сукупного попиту не приводить до зростання зайнятості, а зумовлює інфляційне зростання цін.

Інституціональні чинники впливають на інфляцію (згідно з ортодоксальною неокласичною теорією) в такий спосіб, що вона завжди набуває форми інфляції пропозиції. Пояснюється це тим, що зростання заробітної плати під тиском профспілок та зростання цін, спричинене великим бізнесом, належно від того, зростає чи зменшується попит, зумовлює інфляцію витрат. У цьому випадку крива Філліпса має вигляд горизонтальної лінії, яка проходить через інституціонально визначений рівень інфляції, який на рис. 2.5. дорівнює 5% [9; 510].

Якщо ж крива Філліпса має від'ємний спадний нахил, то це свідчить про те, що є вибір, з одного боку між лихами - інфляцією і безробіттям; а з іншого - між ліберальними інструментами управління попитом й інституціональними (законодавство з обмеження прав профспілок та соціального страхування, заходи щодо забезпечення інформацією про наявні вакантні робочі місця та програми навчання і перекваліфікації робочої сили тощо).

Отже, крива Філліпса, яка відображає зв'язок рівня безробіття та рівня цін і заробітної плати, свідчить про те, що цей зв'язок надто складний і мінливий, що суттєво ускладнює надання рекомендацій політикам стосовно можливостей їх впливу на економіку.

В 60-ті рр. ХХ ст. криву Філліпса трактують як графік можливих комбінацій темпів інфляції та рівня безробіття в економічній політиці. Уряд, який вважає безробіття гіршим явищем, ніж інфляція, обирає політику, спрямовану на рух по кривій ліворуч від точки N (див. рис. 2.2) [9; 507]

Якщо ж уряд вважає інфляцію гіршою для суспільства, то він має здійснювати дії, що на графіку позначиться рухом по кривій Філліпса праворуч від точки N.

Таким чином, крива Філліпса визначала нижню межу можливого поєднання темпів інфляції та рівнів безробіття.

Кінець 60-х рр. ХХ ст. ознаменувався тим, що в багатьох країнах зростання інфляції не супроводжувалося скороченням безробіття. Одночасне існування інфляції та безробіття отримало назву стагфляція. Графічно стагфляція зображується зміщенням короткострокової кривої Філліпса праворуч і вгору.

Початок 70-х рр. продемонстрував одночасне зростання інфляції і безробіття. Співіснування зростаючого безробіття та зростаючих темпів інфляції отримало назву сламфляція. В лекції з нагоди вручення Нобелівської премії у 1976 р. М. Фрідмен зазначив, що стагфляція поступилась місцем сламфляції [9; 511-512].

Виявилось, що зв'язок двох досить важливих для долі економічних систем явищ - інфляції та безробіття - досить неоднозначний. Існує багато короткострокових кривих Філліпса, які з часом можуть зміщуватись завдяки впливам економічної політики. Дослідження цього зв'язку зумовило необхідність внесення певних доповнень стосовно розуміння сутності явище «природного безробіття».

Мілтон Фрідмен з урахуванням зазначеного зв'язку визначає природний рівень безробіття як норму, яка утримує на незмінному рівні заробітну плату і, за умови нульового приросту продуктивності праці, підтримує незмінним рівень цін [9; 512].

Слід зауважити те, що природний рівень безробіття - явище не лише економічне; воно втілює в собі елементи політики. Звідси, якщо, приміром уряд вважатиме 5-процентну норму природного безробіття високою і прагнутиме до її зниження, то він може вдатися до здійснення грошової та фіскальної стимулюючої політики.

Зростання сукупного попиту буде супроводжуватись зростанням цін і рівня заробітної плати, але ціни, як відомо, значно швидше реагують на зростання попиту, ніж грошова заробітна плата. Така обставина означає, що реальна заробітна плата за цих умов зменшується. Це, в свою чергу, зумовлює зростання попиту на працю з боку роботодавців.

Доти, доки домогосподарства очікують стійкого рівня цін, зростаючий попит на працю буде ефективним. Пояснюється це тим, що за зазначених умов зростання номінальної заробітної плати сприймається найманими працівниками як зростання реальної, тобто на ринку праці спостерігається асиметрична реакція найманих працівників і роботодавців на зростання грошової заробітної плати.

Утримання безробіття нижче природного рівня передбачає як невід'ємну умову інфляційне зростання цін. Крім того, природний рівень безробіття сумісний з будь-яким темпом інфляції за умови, що темп інфляції є величиною постійною.

Крива Філліпса у довгостроковому періоді буде вертикальною при природному рівні безробіття, коли очікуваний темп інфляції дорівнює фактичному.

На основі концепції «кривої Філліпса» можна сформулювати висновки для економічної політики:

1) кейнсіанські пропозиції стимулювання попиту з боку уряду з метою досягнення повної зайнятості недосконалі тому, що вони породжують інфляцію. І найнижчим рівнем безробіття, який можна підтримувати протягом певного часу, не спричиняючи інфляції, є природний рівень безробіття (ПРБ);

2) ПРБ можна визначити приблизно, взявши за основу рівень безробіття в ті роки, коли фактичний ВВП був рівний потенційному;

3) оскільки утримання рівня безробіття нижче природного вимагає постійного зростання темпів інфляції, це зводить нанівець вигоди від високого рівня зайнятості. Саме тому оптимальною політичною метою є нульова інфляція.

4) політика «нульової інфляції» досить болісна, але недовготривала.

Внаслідок дефляційної політики відбудеться скорочення використання виробничих потужностей і зростання безробіття, яке триватиме до тих пір, поки люди почнуть знижувати свої інфляційні очікування.

Отже, тепер можна внести певні корективи стосовно визначення змісту природного рівня безробіття. Як підкреслює Мілтон Фрідмен, природним рівнем безробіття називають такий рівень безробіття, який не посилює інфляції [9; 516].

Оскільки інфляція має не тільки об'єктивні причини свого існування, і навіть за відсутності їх, якщо у суспільстві спостерігатимуться інфляційні очікування, вона обов'язково існуватиме, використовують іще одне із визначень природного рівня безробіття, зміст якого полягає в тому, що рівень природного безробіття відповідає такій макроекономічній рівновазі, за якої очікувана інфляція дорівнює фактичній [9; 517].

Різкі коливання річного темпу інфляції посилюють невизначеність ринкової економіки, що зумовлює відхилення кривої Філліпса праворуч. Це свідчить про те, що в економіці наявна сламфляція. Такий нахил кривої Філліпса, вважає М. Фрідмен, властивий тільки перехідному періоду, який може вимірюватись не роками, а десятиріччями. Він триватиме до тих пір, поки очікування й інституціональні структури повністю не адаптуються до нового вибуху інфляції шляхом всезагальної індексації цін і заробітних плат. Після цього крива Філліпса набуде вигляду вертикальної прямої [9; 517].

Існують і суперечності та критика кривої Філліпса.

Критичне ставлення до концепції кривої Філліпса стосується насамперед засад, на яких ґрунтується концепція.

Концепція кривої Філілпса ґрунтується на стійкій грошовій ілюзії, зміст якої полягає в асиметричній реакції роботодавців та найманих працівників на розширення сукупного попиту. Ця передумова пояснює, чому крива Філліпса тяжіє до горизонтальної лінії, адже, згідно з поясненням М. Фрідмена, наймані працівники завдяки «грошовій ілюзії» та інфляції постійно погоджуються на ерозію своєї заробітної плати [9; 517]

Без цієї ілюзії очікуване зростання цін відразу ж рахувалося б у грошовій заробітній платі. Якщо всі трудові угоди є довгостроковими, то реальний рівень заробітної плати залишається постійним і короткострокової кривої Філліпса не існує.

Відомі два теоретичних підходи до вирішення цієї суперечності.

Перший (кейнсіанський або неокейнсіанський) виходить із гіпотези «відносної заробітної плати». Згідно з цією гіпотезою наймані працівники стурбовані насамперед відносним, а не абсолютним рівнем заробітної плати. Вони порівнюють свою заробітну із заробітною платою тих, хто працює на аналогічних роботах. Інфляція ж якраз і скорочує абсолютну реальну заробітну плату, не зачіпаючи відносну. Тому є вибір між інфляцією і безробіттям у короткостроковому періоді, який може тривати досить довго, аж поки крива Філіпса не досягне вертикального рівня.

Другий підхід (адаптивних очікувань) наполягає на відмові від тези М. Фрідмена про асиметричність очікувань і реагувань найманих працівників та роботодавців. Вони стверджують, що обидва суб'єкти формують свої очікування стосовно цін і заробітної плати однаково, виходячи із попереднього досвіду і пристосовуючись до наявних умов. Тому під час зростання темпів інфляції очікувана інфляція завжди відстає від фактичної. Це і підтверджує можливість існування короткострокової кривої Філіпса [9; 518].

Але і підхід концепції адаптивних очікувань виявився ненадійним. Адже усвідомлення економічними суб'єктами того факту, що в умовах то прискореної, то уповільненої інфляції їх очікування постійно відхиляються від фактичного рівня, змушує їх шукати інший підхід до формування своїх сподівань. Вони, очевидно, збагнуть, що не тільки минуле визначає їхнє майбутнє.

Раціональні економічні агенти, вважають прихильники теорії раціональних сподівань, не стануть формувати свою поведінку на основі фактів, які суперечать реальності. Поточна інформація стосовно того, як дійсно розвивається інфляція, приводить у відповідність очікувані прогнози з фактичною динамікою. І тільки завдяки непередбачуваним шокам, яких економіці не уникнути, виникають відхилення фактичних показників рівня цін та грошової заробітної плати від очікуваної, що зумовлює існування короткострокових кривих Філіпса. Але, незважаючи на це, економіка завжди тяжіє до довгострокової кривої Філіпса. Саме тому представники теорії раціональних очікувань заперечують можливість будь-якого вибору між інфляцією і безробіттям в економічній політиці уряду

[9; 519]. Прихильники цієї теорії роблять висновки, діаметрально протилежні висновкам кейнсіанської теорії. Коротко їх можна звести до таких положень:

· заробітна плата і ціни є гнучкими і за їх допомогою економіка здатна сомоврівноважуватись;

· активні заходи монетарної і фіскальної політики, як правило, неефективні для стабілізації економіки;

· очікування економічних суб'єктів мають перспективний характер і лиш інколи (в результаті непередбачуваних шоків) вони можуть виявитися помилковими;

· крива сукупної пропозиції завжди вертикальна;

· крива Філіпса завжди тяжіє до вертикальної лінії і тільки інколи у короткостроковому періоді вона може мати спадний характер;

· очікування економічних суб'єктів з приводу заходів монетарної та фіскальної політики часто зводять нанівець її ефективність.

З'ясувавши як саме пов'язані інфляція та безробіття доцільно розглянути вплив цих проявів макроекономічної нестабільності на економіку України.

3. Проблеми інфляції та безробіття в Україні

Сучасний розвиток економіки держави неможливо уявити без макроекономічних параметрів, особливо таких як темпи інфляції та рівень використання виробничого потенціалу і в першу чергу рівня зайнятості.

Одними з головних проблем економічного розвитку України є інфляція та безробіття. Нижче будуть наведені деякі статистичні дані за останні роки, стосовно цих двох показників макроекономічної нестабільності.

За підрахунками Міжнародної організації праці в Україні на пів-відсотка знизився рівень безробіття. Разом з тим, кількість бідних людей зросла.

Рівень безробіття в Україні складає майже шість з половиною відсотків, якщо рахувати за методикою Міжнародної організації праці. Найбільше безробітних у сільській місцевості, де люди, до того ж, частіше живуть на межі бідності. [25]

Статистичні дані свідчать про позитивні зрушення в подоланні безробіття, але якість наданої роботи є далекою від європейських стандартів. Більшість новостворюваних робочих місць не є якісними тому, що 60 відсотків пропонованих вільних робочих місць мають зарплату нижче за 420 гривень.

Пропонуючи для безробітних місця з низькою оплатою, не можна говорити про забезпечення гідної зайнятості. Аби поліпшити ситуацію з зайнятістю населення Міжнародна організація праці пропонує Україні удосконалити розвиток національного ринку праці, передусім підвищити якість робочих місць і сприяти пожвавленню економічної активності населення.

У січні-грудні 2006 року в Україні кількість зареєстрованих безробітних знизилась до 693,1 тис. чол., що на 206,8 тис. менше, ніж було у січні минулого року (899,9 тис. чоловік).

За даними Державного комітету статистики України, найбільша кількість безробітних у грудні 2006 року спостерігалась серед жителів сільської місцевості - 352,1 тис. чоловік (у січні 2006 року - 468,0 тис. чол.). У той же час, чисельність безробітних в містах України у грудні 2005 року складала 341,0 тис. чоловік

(431,9 тис. чол. відповідно). [25]

Загальна кількість працевлаштованих громадян України у січні-грудні 2006 року складала 56,6 тис. осіб, що на 1,6 тис. менше, ніж у січні 2005 року (55,0 тис. осіб).

Що ж стосується 2007 року, то рівень безробіття зберігся на рівні 2006 р.

У лютому цього року офіційний рівень безробіття підвищився на 0,1% до 2,9%, повідомляє Державний комітет статистики.

За даними Держкомстату на 1 березня 2007 року в Державній службі зайнятості було зареєстровано 0,838 мільйона безробітних.

На 1 лютого 2007 року у Державній службі зайнятості населення було зареєстровано 0,823 мільйона безробітних.

Отже, можна зробити висновок, що навіть з появою нових робочих місць кількість безробітних у державі зростає.

Найвищий рівень безробіття на 1 березня був зареєстрований у Тернопільській області (6%), найнижчій - у Києві (0,4%).

За даними Держкомстату, у лютому держава виділила допомогу безробітнім у розмірі 133,7 мільйона гривень.

ЇЇ отримали 482,8 тисячі безробітних, середній розмір грошової допомоги на одного безробітного у лютому складав 276,83 гривні.

Держкомстат повідомляє, що на 1 березня на Україні було 174,4 тис. вакансій. [25]

Табл. 3.1. Кількість зареєстрованих безробітних за статтю та місцем проживання у 2003-2006 рр. (на кінець звітного періоду; тис. осіб)

	Всього	за статтю	за місцем проживання
		жінки	чоловіки	міське населення	сільське населення
2003	988,9	627,6	361,3	539,7	449,2
2004	981,8	619,9	361,9	514,9	466,9
2005	899,9	535,6	345,9	428,8	452,7
2006	693,1	528,9	336,4	420,1	468,0

Якщо проаналізувати дані таблиці, можна зробити висновки, що з 2003 року до 2006 кількість безробітного сільського населення зросла, на відміну від міського; непрацюючих чоловіків менше, ніж жінок; загальний рівень безробіття у країні знизився.

Табл. 3.3. Динаміка безробіття населення (за методологією МОП) за регіонами (в середньому за період)

	В середньому за ІI півріччя 2005 року	В середньому за ІI півріччя 2006 року
	всього населення, у віці 15-70 років	з нього, працездатного віку	всього населення, у віці 15-70 років	з нього, працездатного віку
	тис. осіб	у%	тис. осіб	у%	тис. осіб	у%	тис. осіб	у%
Україна	1744,3	7,9	1733,8	8,5	1518,5	6,8	1517,4	7,4
Автономна Республіка Крим	60,2	6,4	59,5	6,7	51,6	5,4	51,4	5,8
Вінницька	61,8	8,0	61,1	8,6	53,1	6,8	53,0	7,4
Волинська	46,8	10,0	46,8	10,8	41,2	8,7	41,2	9,3
Дніпропетровська	104,8	6,3	104,7	6,9	87,7	5,3	87,7	5,7
Донецька	151,2	6,7	148,9	7,1	129,1	5,7	129,0	6,1
Житомирська	68,6	10,8	68,3	12,0	59,0	9,3	59,0	10,2
Закарпатська	44,8	7,8	44,8	8,3	36,6	6,3	36,5	6,7
Запорізька	64,3	7,1	64,3	7,7	56,2	6,2	56,2	6,7
Івано-Франківська	53,3	9,5	53,3	10,2	49,5	8,5	49,5	9,1
Київська	63,3	7,5	63,3	8,2	51,8	6,1	51,8	6,7
Кіровоградська	48,3	9,7	48,3	10,7	41,1	8,2	41,1	9,0
Луганська	99,6	8,7	97,9	9,2	85,4	7,5	85,4	8,0
Львівська	111,1	9,6	110,8	10,5	93,7	8,1	93,7	8,8
Миколаївська	61,9	10,4	61,9	11,1	55,4	9,2	55,4	9,9
Одеська	67,0	6,1	67,0	6,8	55,1	5,1	55,1	5,5
Полтавська	53,5	7,3	53,0	7,9	50,5	6,8	50,5	7,2
Рівненська	51,4	10,2	50,9	10,5	48,6	9,5	48,6	10,1
Сумська	46,5	7,9	46,5	8,4	43,4	7,4	43,4	7,8
Тернопільська	45,2	10,0	45,2	11,0	45,1	9,6	45,1	10,6
Харківська	98,7	7,2	98,4	7,8	82,0	5,9	81,8	6,4
Херсонська	53,3	9,9	53,3	10,5	45,3	8,3	45,3	9,0
Хмельницька	60,9	9,5	60,9	10,6	57,4	8,9	57,4	10,1
Черкаська	70,0	11,1	68,7	11,8	59,9	9,2	59,9	10,3
Чернівецька	40,9	10,2	39,2	11,1	37,2	9,3	37,2	10,6
Чернігівська	45,3	8,3	45,3	9,2	42,6	7,8	42,6	8,8
м. Київ	63,1	4,5	63,0	4,8	54,5	3,8	54,5	4,1
м. Севастополь	8,5	4,4	8,5	4,9	5,5	2,9	5,1	2,9

Основними причинами безробіття, як зареєстрованого, так і визначеного за методологією Міжнародної Організації Праці (МОП), найчастіше виступають: звільнення за власним бажанням; вивільнення з економічних причин; неможливість знайти роботу після закінчення навчальних закладів.

Слід зазначити, що зберігаються позитивні тенденції щодо скорочення кількості безробітних, які не працювали з вищезазначених причин. Зокрема, за цей період кількість безробітних (за методологією МОП), які втратили роботу з економічних причин, зменшилася на 21,7%, звільнених за власним бажанням - на 3,7%, не влаштованих після закінчення навчального закладу - на 11,3%.

Продовжує скорочуватись кількість незайнятих осіб працездатного віку, які припинили пошуки роботи, тому що втратили надію її знайти (зневірені). Порівняно з показником за ІI півріччя 2005 р. ця категорія осіб скоротилася більш як на третину (на 38,2%) та становила у ІI півріччі п.р. 209,4 тис. осіб. Також зменшилася кількість економічно неактивних осіб працездатного віку, які не знали де і як шукати роботу, яким чином організувати власну справу, або були переконані у відсутності підходящої роботи. Кількість таких громадян у ІI півріччі 2006 р. складала 184,4 тис. осіб, або 2,2% економічно неактивного населення працездатного віку (у ІI півріччі 2005 р. відповідно - 260,5 тис. осіб, або 3,1%). Остання категорія громадян, як і ті особи, які зневірились у пошуках роботи, за умови сприятливої кон'юнктури могли б запропонувати свою робочу силу на ринку праці, а отже є потенціалом поповнення лав безробітних. З урахуванням таких громадян рівень безробіття населення працездатного віку становив би 9,1%, проти 7,4%, розрахованого за методологією МОП (у ІI півріччі 2005 р. - 11,1% та 8,5% відповідно).

Табл. 3.4. Рух робочої сили

	Кількість штатних працівників
	тис. осіб	у% до середньооблікової кількості працівників
	ІI пів. 2005 р.	IІ пів. 2006 р.	ІI пів. 2005 р.	ІI пів. 2006 р.
Прийнято	1492,6	1499,5	13,2	13,2
Вибуло	1502,3	1483,6	13,2	13,0
у тому числі:
у зв'язку зі скороченням штатів	54,8	59,6	0,5	0,5
з причин плинності кадрів	1224,8	1278,3	10,8	11,2

Проаналізувавши дані таблиці можна побачити, що переважна більшість працівників (86,2%), як і в червні-грудні 2005 р., залишила робочі місця за власним бажанням. Кількість працівників, вивільнених у зв'язку зі скороченням штатів, порівняно з відповідним періодом 2005 р., збільшилася на 4,8 тис. осіб, або на 8,8%.

Отже, основними причинами безробіття найчастіше виступають: звільнення за власним бажанням; вивільнення з економічних причин; неможливість знайти роботу після закінчення навчальних закладів.

Розглянувши безробіття можна більш детальніше ознайомитися з інфляційною ситуацією в Україні.

Доцільно привести офіційні дані, стосовно змін темпів інфляції в нашій країні.

Кабінет міністрів прогнозує інфляцію у 2007 р. на рівні 7,5%. У 2006 р. цей показник складав 11,6%.

За статистичними даними у 2003 році рівень інфляції склав 8,2%; у 2004 р. -12,3%; за 2005 р. - близько 10,3%.

Уже відомо, що у січні рівень інфляції досяг 0,5%, а у лютому -1%. У Міністерствах фінансів та економіки підрахували, що показник інфляції за березень 2007 року склав 0,7%, за квартал - 1,8%.

Табл. 3.5. Індекс інфляції (у% до попереднього місяця)

Місяць	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Січень	104,6	101,5	101,0	101,5	101,4	101,7	101,2	100,5
Лютий	103,3	100,6	98,6	101,1	100,4	101,0	101,8	101,0
Березень	102,0	100,6	99,3	101,1	100,4	101,6	99,7	100,7
Квітень	101,7	101,5	101,4	100,7	100,7	100,7	99,6
Травень	102,1	100,4	99,7	100,0	100,7	100,6	100,5
Червень	103,7	100,6	98,2	100,1	100,7	100,6	100,1
Липень	99,9	98,3	98,5	99,9	100,0	100,3	100,9
Серпень	100,0	99,8	99,8	98,3	99,9	100,0	100,0
Вересень	102,6	100,4	100.2	100,6	101,3	100,4	102,0
Жовтень	101,4	100,2	100.7	101,3	102,2	100,9	102,6
Листопад	100,4	100,5	100.7	101,9	101,6	101,2	101,8
Грудень	101,6	101,6	101.4	101,5	102,4	100,9	100,9
Всього за рік	125,8	106,1	99.4	108,2	112,3	110,3	111,6

Ця таблиця показує, що протягом багатьох років нашій країні так і невдалося позбавитись росту інфляції. Лише один або декілька місяців на рік простежується спад інфляції, але за цей період, відповідно, підвищувався рівень безробіття.

Кожна держава вживає заходів, щодо зниження рівня інфляції та безробіття.

Якщо проаналізувати статистичні дані рівня інфляції та безробіття за останні роки, то можна побудувати криву Філліпса.

Табл. 3.5. Статистичні дані за 2003-2006 рр.

Безробіття	Рік	Інфляція
988,9	2003	8,2%
981,8	2004	12,3%
899,9	2005	10,3%
693,1	2006	11,6%

Якщо проаналізувати табл. 3.5. та рис. 3.1 ми побачимо, що рівень безробіття зменшується (це означає, що політика зайнятості діє), а рівень інфляції досить нестабільний, а значить - антиінфляційна політика неефективна. Можна зробити припущення, що на таку нестабільну ситуацію в економіці нашої країни впливає політична ситуація (особливо за останні роки). Керівництво нашої держави зосереджує увагу більше на вирішенні політичної нестабільності, аніж економічної, а особливо інфляції та безробіття. В державі зі стабільною економікою та політичною ситуацією дійсно спостерігається взаємозв'язок між цими двома проявами макроекономічної нестабільності. Оскільки в нашій країні не все зовсім так, то, на мою думку, нам потрібно шукати шляхи вирішення цієї проблеми, а значить Україні потрібне стабільне керівництво, яке б займалось не політикою, а економічною ситуацією в країні.

Якщо ж підсумувати мою роботу, то можна сказати, що керівництву нашої країни слід більше уваги приділити інфляційним процесам, аніж безробіттю. Тому, що на інфляцію, я вважаю, впливають економічні фактори, а на безробіття - більш соціальні.

Висновки

При стійких темпах інфляції існує максимальний бюджетний дефіцит, який фінансується за допомогою друкування грошей. Уряд може тимчасово фінансувати дефіцит вищий за інфляційний податок (ІТ), але за рахунок прискорення інфляції, замість збереження її стабільного темпу. Якщо уряд намагається довгий час фінансувати більший, ніж ІТ, дефіцит бюджету, це призводить до гіперінфляції. Для недопущення інфляції уряд країни розробляє антиінфляційну стратегію, основними складовими якої є: ефективна монетарна політика, впорядкування державних фінансів і скорочення дефіциту державного бюджету, раціоналізація структури національної економіки та зовнішньоекономічної діяльності. Ефективна монетарна політика передбачає щорічний приріст грошової маси темпом, який не надто перевищує темп зростання національного продукту. Впорядкування державних фінансів означає поступове скорочення бюджетного дефіциту з перспективою його певної ліквідації. Уряд намагається знизити природну норму безробіття шляхом зменшення структурного безробіття. Державні служби зайнятості поширюють інформацію про вільні робочі місця, щоб полегшити пошук роботи тим, хто її потребує. Державні програми з професійної підготовки сприяють переходові працівників галузей в економіці у прогресивні. Для пом'якшення економічних наслідків безробіття в розвинутих країнах діє система страхування на випадок безробіття. У країнах, що розвиваються, одним з найважливіших напрямів державної політики щодо скорочення безробіття є стимулювання зниження народжуваності та використання трудомістких технологій.

Обираючи свій шлях, свою соціальну політику, Україна не повинна сліпо копіювати закордонні моделі, але водночас не слід й ігнорувати досвід організації соціальної політики в сучасних «державах загального добробуту». Україна повинна обрати таку альтернативну політику, яка б змогла підтримувати стабільний рівень безробіття (якомога менший) при більш низькому рівні інфляції, хоча економіка в нашій країні нестабільна і зробити це майже не можливо.

Список літератури

1. Агапова Т.А., Серёгина С.Ф. Макроэкономика - М.: Издательство «Дело и Сервис», 1999. - 416 с., С. 112-119, 295-302.

2. Держкомстат України. Економіка України за 2006 рік // Урядовий кур'єр. - 2007. - №15.-С. 1,6-7.

3. Економічна теорія: Політекономія: Підручни / За ред. В.Д. Базилевича. - К.:Знання-Прес, 2006.-631 с., С. 456-465.

4. Коломойцев В.Е. Універсальний словник економічних термінів: Навчальний посібник-К.:Видавництво «Молодь», 2000. - 384 с.

5. Кулішов В.В. Макроекономіка: основи теорії і практикум: Навчальний посібник.-Л.:Магнолія плюс, 2004.-256 с., С. 47-63, 203-215.

6. Лисенко Ю., Сергєєва Л. Нелінійна динаміка макроекономічних показників // Економіка України. - 2004.- №11-С. 27-34.

7. Макроекономіка: Навчальний посібник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Атіка, 2002.-С. 243-289.

8. Макроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання-Прес, 2004.-850 с., С. 458-531.

9. Макроекономіка: Підручник / За ред. А.Г. Савченка. - К.:Либідь, 1995.-208 с., С. 156-171.

10. Макроэкономика: Учебник / Общ. ред. Л.С. Тарасевича. - СПб.: Экон. шк., 1994.-396 с., С. 132-150, 210-247.

11. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник.-К.: Видавничий центр «Академія», 2002.-656 м., С. 464-481, 485-491.

12. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. - 4-е вид., перероб і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 615 с., С. 308-322.

Размещено на Allbest.ru