Суть прибутку в умовах ринкової економіки

37

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сутність прибутку у фінансово - господарській діяльності підприємства

1.1 Економічна суть та значення прибутку в умовах ринкової економіки

1.2 Джерела формування прибутку

1.3 Раціональність використання прибутку підприємством

2. Аналіз прибутку підприємства на прикладі ТОВ «Полісвіт»

2.1 Характеристика економічної діяльності підприємства

2.2 Аналіз фінансових результатів зокрема прибутку ТОВ «Полісвіт»

2.3 Аналіз показників рентабельності підприємства

3. Проблеми формування прибутку на підприємстві

3.1 Джерела максимізації прибутку на підприємстві та його вплив на добробут підприємства

3.2 Напрямки формування та використання прибутку

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В умовах ринкової економіки підприємство здійснює свою виробничо-торгівельну діяльність самостійно, але конкуренція, що полягає в змаганні підприємств за споживача їх продукції, змушує продавця (виробника) безперервно вдосконалюватися. Підприємство, що програло в цій боротьбі, звичайно стає банкрутом, а відтак не може оплатити вартість товару, робіт і послуг, розраховуватися з бюджетом по обов'язкових платежах та платежах до позабюджетних фондів, якщо зобов'язання по платежах перевищує вартість його майна. Отже, щоб не стати банкрутом, підприємство мусить постійно шукати шляхи поліпшення своєї діяльності.

В економічній літературі до теперішнього часу наводяться неоднозначні визначення поняття «прибуток» і при цьому часто відсутні необхідні методологічні акценти відносно їхнього змісту, класифікації і оцінки, що суттєво знижує глибину розуміння, об'єктивність і системність підходу до даної економічної категорії.

Головною категорією, що характеризує діяльність підприємства, є прибуток. Прибуток - найбільш проста і одночасно найбільш складна категорія ринкової економіки. Її простота визначається тим, що вона є стержнем і головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним спонукальним мотивом діяльності підприємців у цій економіці. У той же час її складність визначається різноманітністю істотних сторін, які вона відображає, а також різноманітністю облич, в яких вона виступає.

Важлива роль в реалізації цієї задачі відводиться аналізу прибуткової діяльності підприємств. З його допомогою виробляється стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників. Аналіз господарської діяльності дозволяє врахувати не тільки загальні закономірності і тенденції розвитку економіки, але і прояви загальних, специфічних і окремих економічних законів в практиці конкретного підприємства, своєчасно виявити тенденції змін і можливості підвищення ефективності виробництва.

Метою курсової роботи є теоретичне і практичне вивчення процесів формування і використання прибутку підприємства.

Досягнення зазначеної мети можливе завдяки вирішенню наступних завдань:

- визначити значення, сутність і види прибутку;

- зазначити проблеми формування і використання прибутку;

- проаналізувати формування і використання прибутку ТОВ «Полісвіт»;

- розглянути основи функціонування національного доходу;

- визначити проблеми формування та шляхи максимізації прибутку.

Предметом дослідження виступають окремі аспекти формування і використання прибутку підприємства. Об'єкт дослідження виступає фінансова діяльність ТОВ «Полісвіт». Методологічною основою роботи виступають праці українських та закордонних вчених економістів і фінансистів по проблемах формування і використання прибутку. Проблеми та можливості прибутку вивчали та досліджували такі фахівці та науковці як: Ачкасов А.Є., Довга люк В.І., Крамаренко Г.О., Рудюк Л.В. В роботі використані наступні методи дослідження: системний економічний, балансовий і коефіцієнтний.

Інформаційною базою роботи виступають звітні дані підприємства, дані програмних документів і планів підприємства.

Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності організацій становить різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництво і реалізацію продукції з урахуванням збитків від різних господарських операцій. Таким чином, прибуток формується в результаті взаємодії багатьох компонентів, як з позитивним, так і з негативним знаками.



1. Сутність прибутку у фінансово-господарській діяльності підприємства

1.1 Економічна суть та значення прибутку в умовах ринкової економіки

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Поява прибутку безпосередньо зв'язана з появою категорії “витрати виробництва”. Прибуток - це та частина вартості, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Відособлення частини вартості продукції у вигляді витрат, виступає в грошовому виразі як собівартість продукції. [12, с.117]

Прибуток як економічний показник являє собою різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки та реалізацією продукції.

Визначення економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх набирає національний дохід за його первинного розподілу і наступного перерозподілу, неможливе без правильного тлумачення сутності необхідного й додаткового продукту в суспільстві.

Необхідний і додатковий продукт це категорії виробництва. Для з'ясування сутності цих категорій необхідно уточнити, що лежить в основі поділу чистого продукту на необхідний і додатковий. Згідно з економічною теорією це поділ часу праці, витраченої у сфері матеріального виробництва, на необхідний і додатковий. Протягом необхідного часу забезпечується створення “... фонду життєвих коштів або робочого фонду, що необхідний робітнику для підтримання і відтворення його життя і що за всіх систем суспільного виробництва він сам постійно повинен виробляти й відтворювати ”.[11, с.48]

Додатковий продукт - частина чистого продукту, створена безпосередніми виробниками понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку. У необхідному і додатковому продукті втілено заново створену вартість, грошове вираження якої становить національний дохід.

Прибуток - це частина заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обороту і набере грошової форми. [5, с.246]

Отже, об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток - це форма реалізації вартості в основному додаткового продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва - це частина національного доходу, що в результаті його первинного розподілу набирає форм чистого доходу підприємств. [19, с.202]

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу суспільного продукту, національного доходу.

Прибуток - одна з форм чистого доходу в умовах розвинутих товарно-грошових відносин, що виражає вартість додаткового і часткового необхідного продукту. За своєю величиною прибуток - це різниця між продажною ціною товару і витратами на його виробництво. Значна частина прибутку йде на виплату податків сплату процентів за кредит, виплату дивідендів тощо. Прибуток виступає основним критерієм ефективності підприємницької діяльності, основною метою капіталістичного способу виробництва. Ця мета є дещо іншою на народних підприємствах (тобто підприємствах, викуплених трудящими), де основним є не максимізація прибутку, а максимізація чистого прибутку на одного зайнятого. У розвинутих країнах Заходу не вся величина прибутку (після сплати податку, тощо) привласнюється капіталістами. Наймані працівники залежно від розміру акцій, суми вкладів в ощадних касах також привласнюють певну суму прибутку. Так у США на початку 90-х років на проценти від вкладів припало 15% сукупного прибутку, дивіденди на акції - близько 8%. Прибуток виступає одним з важливих джерел накопичення капіталу, розширення масштабів діяльності підприємств. Тепер у розвинутих країнах Заходу дрібні та середні підприємства отримують в основному середній прибуток, а крупні фірми - монопольний прибуток. В Україні найбільші прибутки привласнюються великими комерційними банками та гігантськими підприємствами - монополістами. [14, с.184]

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції, усіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні.

Загальна величина прибутку підприємства (валовий прибуток) має ті ж джерела, що і доход, тобто вона включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), матеріальних цінностей і майна, позареалізаційних операцій.

Водночас прибуток - це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб'єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

В торгівлі, з урахуванням специфіки виконуваних функцій і особливостей формування доходів та витрат, прибуток визначається як різниця між доходами підприємства і його поточними витратами.

Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності торгового підприємства. Його одержання є обов'язковою умовою розширеного відтворення на підприємстві, забезпечення його самофінансування і зміцнення конкурентоспроможності на ринку. Тому виділяють такі функції:

1. Оціночна функція використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.

2. Розподільча функція полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на частину, що акумулюється в бюджетах різний рівнів та залишається в розпорядженні підприємства.

3. Стимулююча функція визначається тим, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання, фонд виробничого та соціального розвитку, фонд виплати дивідендів або що. [12, с.164]

Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарського суб'єкта, робітників і власників підприємства. Вирішення цього завдання перш за все пов'язане з пропорціями в розділі та використанні прибутку.

Об'єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка виплачується у вигляді податків та обов'язкових платежів. Економічний інтерес підприємства як товаровиробника знаходить своє узагальнення у обсязі прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань його розвитку. Економічний інтерес працівників підприємства пов'язаний передусім з розміром прибутку, який спрямовується на матеріальне заохочення, соціальні виплати та соціальний розвиток. Власника підприємства цікавить в першу чергу розмір фонду виплати дивідендів, а отже - та частина прибутку, котра пов'язана з виробничим розвитком, а відповідно приростом капіталу підприємства. У зв'язку з тим, що прибуток є єдиним джерелом реалізації економічних інтересів всіх перерахованих сторін, жодна з них не може мати пріоритетів в задоволенні, оскільки це призведе до ущемлення інтересів інших сторін. Наприклад, надмірні податки з прибутку підприємства знижують економічну зацікавленість підприємства в його збільшенні, що призводить до зменшення надходжень у бюджет.

Прибуток є якісним показником, позаяк в його розмірі відображається зміна обсягу товарообороту, доходів підприємства, рівня використання ресурсів, величини витрат обертання. Таким чином, прибуток синтезує в собі всі сторони діяльності підприємства, характеризує ефективність його господарської діяльності в цілому.

1.2 Джерела формування прибутку

прибуток фінанси підприємство

Прибуток підприємств формується за рахунок таких джерел:

1) продаж (реалізація) продукції

2) продаж іншого майна

3) позареалізаційні операції. [8, с.74]

1) Прибуток від продажу продукції є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою та її повною собівартістю (без урахування ПДВ і акцизного збору)

Пр=ВД - Sвир - ПДВ - Азб, (1.1)

де ВД - виручка;

Sвир - витрати виробництва на виготовлення і заробітну плату

працівника;

ПДВ - податок на додану вартість;

Азб - акцизний збір.

У разі калькування за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і прибуток обчислюється:

Пр = ВР - Sрнв - Sн,(1.2.)

де ВР - виручка;

Sрнв - собівартість реалізованої продукції на неповними витратами;

Sн - витрати, що не включені в собівартість, а віднесено на певний період. [2, с.6]

Це так званий прямий метод обчислення прибутку. Існує ще аналітичний метод обчислення, за яким прогнозований прибуток визначається коригуванням його фактичної (базової) величини. З урахування впливу певних чинників у плановому періоді. Чинниками може служити зміна обсягів виробництва та продажу, собівартість продукції і цін.

2) прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об'єкта, який продається з урахуванням витрат на продаж-демонтаж, транспортування, оплата агентських служб.

Пін = Цпр - Ц прид, (1.3.)

де Цпр - ціна продажу;

Цприд - ціна придбання.

3) прибуток від позареалізаційних операцій - це прибуток від пайової участі у спільних підприємствах, здаванням майна в оренду, дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, надходження від економічних санкцій і обчислюється як різниця між доходами, отриманими внаслідок виконання цих операцій і витратами на їх виконання.

Ппр = Д - Sп.р,(1.4.)

де Д - дохід;

Sп.р. - витрати на виконання.

Отже, загальний прибуток підприємства

Пб = Пр + Ппр + Пін,(1.5.)

де Пр - прибуток від реалізації продукції;

Ппр - прибуток від позареалізаційних операцій;

Пін - прибуток від іншої реалізації. [8, с.137]

Обчислення величини загального прибутку має важливе значення для аналізу та господарської діяльності, тому що прибуток є об'єкт оподаткування.

Згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку” оподаткований прибуток обчислюється по формулі:

По = Дв - (Вв +АВ),(1.6.)

де Дв - валовий дохід;

Вв - валові витрати;

Ав - сума амортизаційних відрахувань. [8, с.94]

У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників.

Із загального прибутку сплачується податок (25%) згідно чинного законодавства. Прибуток, що залишається після оподаткування - чистий прибуток та використовується згідно зі статутом підприємства і ділиться на 2 частини:

1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам підприємства, персоналу, як заохочувальний засіб, на соціальну підтримку, благодійність;

2) прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і є фінансовим джерелом його розвитку і спрямовується на розвиток виробництва та інвестиційну діяльність та резервний фонд на компенсацію непередбачених відхилень. [1, с.253]

1.3 Раціональне використання прибутку підприємством

Механізм впливу фінансів на господарство, на його економічну ефективність знаходиться не в самому виробництві, а в розподільних грошових відносинах. Характер їх впливу на виробництво залежить від того, наскільки конкретна система розподілу, форми і методи її організації відповідають об'єктивним потребам суспільства, рівню розвитку виробничих сил, економічним інтересам держави, підприємств і кожного робітника. При порушенні цієї відповідності процес підвищення ефективності виробництва починає стримуватись.

Конкретні форми і методи розподілу прибутку постійно видозмінюються і розвиваються з розвитком суспільного відтворення і з зміною задач і цілей, що стоять перед економікою. Кожний етап в взаємовідносинах між бюджетом і підприємством з приводу розподілу прибутку породжує нові форми і методи цього розподілу.

По суті розподіл прибутку слід розглядати в трьох напрямках. Він розподіляється між державою, власниками підприємства і самим підприємством. Пропорції цього розподілу в значній мірі впливають на ефективність діяльності підприємства як позитивно, так і негативно.

Розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів у бюджет і виплати дивідендів. З цього прибутку також сплачуються деякі податки в місцеві бюджети і стягуються економічні санкції. [7, с.304]

Розподіл цієї частини прибутку відображає процес формування фондів і резервів підприємства для фінансування потреб виробничого і соціального розвитку. В умовах ринкового господарства держава не втручається в процес розподілу прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Тим не менше за допомогою надання податкових пільг вона стимулює спрямування прибутку на капітальні вкладення виробничого призначення і будівництва житла, на благодійні цілі, на проведення науково-дослідних робіт. Законодавчо затверджений мінімальний розмір резервного капіталу для акціонерних товариств, регулюється порядок створення резерву по сумнівним боргам та під знецінені цінні папери.

Розподіл прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства, регламентується внутрішніми документами підприємства, як правило, в звітній політиці. Деякі аспекти розподільного процесу фіксуються в уставі підприємства. В відповідності до уставу чи до рішення керуючого органу на підприємстві можуть створюватися такі фонди: фонд нагромадження, споживання, соціальних потреб та інші. Якщо ж фонди не створюються, то в цілях забезпечення планових витрат коштів складаються кошториси витрат на розвиток виробництва, соціальні потреби трудового колективу, матеріальне заохочення робітників і благодійні цілі.

До витрат, пов'язаних з розвитком виробництва і фінансуються з прибутку, відносять: витрати на науково-дослідні, проектні, дослідно-конструкторські і технологічні роботи, фінансування розроблення і освоєння нової продукції і технологічних процесів, затрати на вдосконалення технології і організації виробництва, модернізацію обладнання, затрати, пов'язані з технічним переозброєннями реконструкцією діючого виробництва, розширенням підприємства і будівництвом нових об'єктів, проведенням природоохоронних робіт. До цієї ж групи видатків відносять витрати по погашенню довгострокових кредитів банків і кредитів по ним. Накопичений прибуток підприємства може бути вкладений ним в статутні капітали інших підприємств, довгострокові і короткострокові фінансові вклади, перераховуватись вищестоящим організаціям, союзам, концернам, асоціаціям та ін. Ці напрями також вважаються використанням прибутку на розвиток. [9, с.82]

Розподіл прибутку на соціальні потреби включає в себе витрати по експлуатації соціально-побутових об'єктів, що знаходяться на балансі підприємства, фінансування будівництва об'єктів невиробничого призначення, проведення оздоровчих і культурно-масових заходів.

До витрат на матеріальне заохочення відносять: виплату премій за особливі досягнення в праці, витрати на надання матеріальної допомоги, одноразові виплати ветеранам, пенсіонерам, компенсації підвищення вартості харчування в столових і т.д. Весь прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства, розділяється на прибуток, що збільшує вартість майна, тобто, ту, що приймає участь в процесі нагромадження, і прибуток, що направляється на споживання. Якщо прибуток не витрачається на споживання, то він залишається на підприємстві як нерозподілений прибуток минулих років і збільшує розмір власного капіталу підприємства. Наявність нерозподіленого прибутку збільшує фінансову стабільність підприємства, свідчить про наявність джерела для майбутнього розвитку.

Проте, прибуток що залишається в розпорядженні підприємства, не слід ототожнювати з чистим прибутком. Чинні нормативні акти визначають, що за рахунок прибутку підприємства повинні також сплачувати ще і штрафи в різних випадках (за порушення господарських договорів із суб'єктами господарювання, за затримку перерахування коштів у бюджет і державні цільові фонди, за приховування прибутку від оподаткування, заниження інших податків, за невиконані квоти зі створення робочих місць для інвалідів та ін.). З урахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності підприємств, що функціонують у різних сферах економіки, можуть стягуватись за рахунок прибутку досить широке коло штрафів. Особливо це стосується комерційних банків, страхових компаній. Отже, чистий прибуток - це частина прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків і штрафів. [16, с.227]

Використання чистого прибутку підприємство може здійснювати через попереднє формування цільових фондів. Існує також і більш простий варіант використання прибутку, коли не утворюються планові фонди, а кошти спрямовуються безпосередньо на фінансування витрат. Однак на великих підприємствах наявність фондів допомагає раціонально розподіляти фінансові ресурси і здійснювати контроль за їх ефективним використанням. Можливий також розподіл чистого прибутку частково для формування цільових фондів, а частково на безпосереднє фінансування витрат.

Як уже було сказано, за рахунок прибутку підприємство формує ряд цільових фондів, кошти з яких спрямовуються на фінансування певних витрат, задоволення відповідних виробничих і соціальних потреб. Використання чистого прибутку на виплату дивідендів здійснюється безпосередньо. Зупинимось детальніше на головних фондах грошових коштів, що формуються на підприємстві у процесі використання чистого прибутку.

Фонд нагромадження, що утворюється за рахунок чистого прибутку, використовується на придбання і будівництво основних фондів виробничого і невиробничого призначення і здійснення інших капітальних вкладень, які не носять безповоротний характер. Частина коштів фонду нагромадження, спрямовані на довгострокові інвестиції, не витрачаються безповоротно. Замість витрачених грошових коштів, які числились в активі балансу на розрахунковому рахунку, з'являється еквівалентна вартість іншого майна, створеного на ці кошти і також відображеного в активі, але по іншій статті.

Крім того, за рахунок фонду нагромадження фінансуються витрати, які носять безповоротний характер: на проведення науково-дослідних робіт, на природоохоронні заходи, витрати на випуск цінних паперів, внески на створення інших підприємств, сплата штрафних санкцій у випадку приховування прибутку, витрати на підвищення кваліфікації працівників, відсотки за кредит і т.д. Для контролю за рухом коштів рекомендується у складі фонду нагромадження виділяти фонд нагромадження утворений та фонд нагромадження використаний. [19, с.73]

Фонд споживання використовується на фінансування соціальних потреб і матеріальне заохочення робітників: виплату премій, не пов'язаних з виробничими показниками (за довгострокову працю, у зв'язку з ювілеєм та ін.), надання матеріальної допомоги, оплату путівок, лікування, медикаментів для робітників і членів їх сімей, виплату дивідендів та ін. Витрати з фонду споживання носять безповоротний характер.

У наступному розділі ми детальніше розглянемо джерела формування оборотних коштів підприємства, зокрема, вплив прибутку на розширення обігових коштів.



2. Аналіз прибутку підприємства на прикладі ТОВ «Полісвіт»

2.1 Характеристика економічної діяльності підприємства

ТОВ «Полісвіт» створено для здійснення підприємницької діяльності учасників з метою отримання прибутку від посередницької діяльності, направленої на задоволення потреб споживачів в товарах.

Основним видом діяльності ТОВ «Полісвіт» є реалізація друкованої продукції кількох видавництв, тобто посередницька діяльність.

Основними напрямками діяльності підприємства є:

- виробничо - впроваджувальна діяльність;

- торгово - закупочна діяльність;

- зовнішньоекономічна діяльність. [12, с.101]

При здійсненні своєї діяльності підприємство виконує торгово - закупочну діяльність.

Підприємство ТОВ «Полісвіт» являє собою товариство з обмеженою відповідальністю, засноване кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Майно товариства з обмеженою відповідальністю формується за рахунок внесків учасників, одержаних доходів і інших законних джерел, і належить його учасникам на праві пайової власності.

Вищім органом управління ТОВ «Полісвіт» є збори учасників. В його компетенції знаходяться питання визначення головних напрямів підприємницької діяльності, розгляд і затвердження кошторисів, звітів і балансів, обрання і відгук виконавчого органу і ревізійної комісії, визначення умов оплати праці посадовців, розподіл прибутку і визначення порядку покриття збитків та ін.

Виконавчим органом ТОВ «Полісвіт» є директор. В його компетенції знаходяться питання розробки і реалізації цілей, політики і стратегії їх досягнення, а також організація і керівництво поточною діяльністю фірми, розпорядження майном, найом і звільнення персоналу.

Підприємство з моменту державної реєстрації є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, печатку, штампи, товарний знак та інші реквізити. Воно може створювати на території України і за її межами дочірні підприємства, філії та представництва, відповідно до чинного законодавства країни.

Підприємство самостійно здійснює свою господарську діяльність на принципах повного господарського розрахунку, відповідає за результати своєї господарської діяльності, за винятком не взятих на себе обов'язків перед партнерами по укладеним договорам, перед державним бюджетом та банками, згідно діючого законодавства.

Самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, і необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку підприємства, підвищення особистих доходів його робітників.

Підприємство враховує в своїй діяльності зацікавленість споживача в його потребах до якості продукції.

Розрахунки з бюджетом та бюджетними організаціями проводяться робітниками бухгалтерії, у відповідності з законодавчими документами.

Основними джерелами інформації для проведення аналізу діяльності даного підприємства є документи фінансової звітності: форма №1 „Бухгалтерський баланс” (Додаток А), форма №2 „Звіт про фінансові результати” (Додаток Б). [13, с.128]

На ТОВ «Полісвіт» регулярно проводиться внутрішній аналіз фінансово-господарської діяльності, проте як результати, так і деякі початкові дані цього аналізу не розголошуються, оскільки керівництво ТОВ «Полісвіт» відносить цю інформацію до комерційний таємниці.

Велика кількість показників, що характеризують фінансові результати діяльності підприємства, створює методичні ускладнення їх системного розгляду. Різниця у призначенні показників ускладнює вибір кожним учасником товарного обміну тих з них, що в найбільшій мірі задовольняють його потреби в інформації про реальний стан даного підприємства. Адміністрацію підприємства, наприклад, цікавить величина отриманого прибутку та його структура, а також фактори, що впливають на її величину. Податкові інстанції зацікавлені в отриманні достовірної інформації про всі складові балансового прибутку: прибутку від реалізації продукції, прибутку від реалізації майна, позареалізаційних результатах діяльності підприємства та ін.

Аналіз кожної складової прибутку підприємства має конкретний характер, тому він дозволяє установникам та акціонерам вибирати напрямки активізації діяльності підприємства. Іншим учасникам ринкових відносин аналіз прибутку дозволяє виробити необхідну стратегію поведінки, спрямовану на мінімізацію втрат та фінансового ризику від інвестування у дане підприємство.

Отже, стає очевидно, що обов`язковими елементами аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є дослідження їх динаміки та структури.

2.2 Аналіз фінансових результатів зокрема прибутку ТОВ «Полісвіт»

Для проведення аналізу ми використаємо наступні показники прибутку: прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), позареалізаційні результати (доходи і витрати від позареалізаційних операцій), прибуток який підлягає оподаткуванню, чистий прибуток.

В процесі аналізу визначимо склад балансового прибутку, його структура і динаміка за 2009-2010 роки. При вивченні динаміки балансового прибутку застосуємо метод порівняння: порівняння показників звітного періоду з показниками попереднього періоду.

Для аналізу і оцінки рівня і динаміки показників фінансових результатів діяльності підприємства на підставі "Звіту про фінансові результати" була побудована аналітична таблиця фінансових результатів та здійснена оцінка структури та динаміки основних показників.(Таблиця 2.1)

Таблиця 2.1 Основні показники дохідності підприємства за 2009 - 2010 рр. [16, с.243]

№ рядка	Найменування показника	Абсолютні величини, грн.	Відхилення абсолютне, грн.	Відхилення відносне, %
		2009 р.	2010 р.
1	Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)(Без ПДВ)	169081	184452	15371	9,09
2	Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	122968	130654	7686	6,25
3	Валовий прибуток (збиток)	17938	23057	5119	28,54
4	Адміністративні витрати	4150	5380	1230	29,64
5	Витрати на збут	1845	2306	461	24,99
6	Собівартість реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат і витрат на збут	128963	138340	9377	7,27
7	Прибуток від реалізації	17938	23057	5119	28,54
8	Інші операційні доходи	1845	2306	461	24,99
9	Інші операційні витрати	0	0	0	0
10	Прибуток від операційної діяльності	13788	17677	3889	28,21
11	Інші фінансові доходи	461	307	-154	-33,41
12	Інші доходи	0	0	0	0
13	Фінансові витрати	0	0	0	0
14	Інші витрати	0	0	0	0
15	Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування	14864	18445	3581	24,09
16	Податок на прибуток від звичайної діяльності	4458	5534	1076	24,14
17	Чистий прибуток	10406	12912	2506	24,08
18	Витрати на 1 грн. реалізованої продукції	0,76	0,75	-0,01	-1,32



Розглянемо структуру балансового прибутку ТОВ «Полісвіт» за 2010 р., прослідимо його динаміку, порівнюючи з показниками попереднього року. Аналіз динаміки показників, наведений в таблиці 2.1 дозволяє виявити тенденції змін.

Аналіз даних основних показників дохідності підприємства і структури прибутку вказують на те, що за період, що аналізується, спостерігалося збільшення основного показника діяльності підприємства - чистого прибутку з 10406 грн. у 2009 р. до 12912 грн. у 2010 р. (на 2506 грн.). Приріст склав 24,08%, що являє собою позитивну тенденцію й характеризує діяльність підприємства за аналізований період з кращого боку.

Цьому сприяло декілька факторів:

- збільшення виручки від реалізації продукції на 15371 грн.(або на 9,09%)

- збільшення інших операційних доходів на 461 грн.(або на 24,99%)

Питома вага позареалізаційних результатів склала лише 4,16 % від загальної суми прибутку від звичайної діяльності, як видно з таблиці 2.2

Таблиця 2.2 Структура прибутку від звичайної діяльності підприємства за 2009 - 2010 рр.

№ рядка	Найменування показника	Абсолютні величини, грн.	Питома вага, %	Відхилення абсолютне, грн.	Відхилення відносне, %
		2009 р.	2010 р.	2009 р.	2010 р.
1	Прибуток від операційної діяльності (до оподаткування	13788	17677	92,76	95,84	3889	28,21
2	Прибуток від позареалізаційної діяльності (до оподаткування	1076	768	7,24	4,16	-308	-28,62
3	Прибуток від звичайної діяльності (до оподаткування	14864	18445	100	100	3581	24,09

Прибуток від операційної діяльності збільшився на 28,21% (що в абсолютному вимірі склало 3889 грн.), це демонструє оптимізацію основної діяльності підприємства.

Однак прибуток від фінансово-інвестиційної діяльності підприємства зменшився на 308 грн. (на 28,62%), що свідчить про необхідність перегляду, та поліпшення фінансово-інвестиційної політики підприємства.

Це є віддзеркаленням того, що підприємство займається тільки основним видом діяльності - реалізацією продукції і не займається позареалізаційною діяльністю, а саме, не має пайової участі в інших підприємствах, не має цінних паперів, не є орендодавцем основних фондів та ін.

Основну частину прибутку підприємство ТОВ «Полісвіт» одержує за рахунок реалізації товарної продукції.

Прибуток від реалізації товарної продукції залежить від чотирьох чинників першого порядку: об'єму реалізації продукції; її структури; собівартості і рівня середньореалізаційних цін. Ці ж чинники є чинниками другого порядку по відношенню до балансового прибутку.

2.3 Аналіз показників рентабельності підприємства

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, доходність різних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупність витрат і т. д. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують кінцеві результати господарювання, адже їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами. їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні

Таблиця 2.3 Розрахунок показників діяльності ТОВ «Полісвіт». [10, с.81]

№, Найменування показника	Формула	Абсолютні величини, грн.
		2009 р	2010 р
1. Середній розмір майна	ряд. (640) форма № 1	122968	134189
2. Середній розмір власного капіталу	ряд. (380) форма № 1	69170	86078
3. Середній розмір власного оборотного капіталу	ряд. [(260 + 270 - 620 - 630 - 430)]	28436	37815
4. Середній розмір перманентного капіталу	ряд. [(380 + 480 + 430 + 630)] форма №1	92842	103601
5. Середній розмір авансованого капіталу	ряд. [(640 - 530 - 540 - 550 - 560 - 570 - 580 - 590 - 600 -610)] форма № 1	103601	117435
6. Середній розмір матеріальних оборотних коштів	ряд. [(100+110+120+130+140)] форма №1	47650	35353
7. Середній розмір основних засобів	ряд. (031) форма № 1	39965	50724
8. Вартість виробничих ресурсів	пок. 6 + пок. 7	87615	86077
9. Витрати на оплату праці	Форма№1-ПВ	27946	35370
10. Вартість господарських ресурсів	пок. 8 + пок. 9	90382	88536
11. Виручка від реалізації	ряд. 035 форма № 2	153710	140906
12. Витрати	ряд. 280 форма № 2	138339	128963
13. Прибуток до оподаткування	ряд. 170(175) форма № 2	18445	14864
14. Чистий прибук	ряд. 220 (225) форма №2	12912	10406

Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва (обігу) і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства. Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. Загальний їхній зміст - визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. У загальній формі рентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів (капіталу) і являє собою ефективність виробництва. Величина i динаміка рентабельності характеризує ступінь ділової активності підприємства та його фінансове благополуччя.

Дані для проведення аналізу рентабельності діяльності ТОВ «Полісвіт» представлені в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 Дані для аналізу рентабельності діяльності підприємства. [12, с.73]

Показник	2009 р.	2010 р.
Виручка від реалізації	153710	140906
Витрати на збут	1845	2306
Прибуток від реалізації продукції	18445	14864
Балансовий прибуток	18445	14864
Податок на прибуток	5534	4458
Чистий прибуток	12912	10406
Власний капітал	69169,5	86077,6
Необоротні активи	61484	67478,69
Весь капітал підприємства	122968	134188,8

Для розрахунку показників рентабельності капіталу переважно береться середня величина капіталу. Так, власний капітал на початок року складав 69169,5 грн., а на кінець року - 86077,6 грн.. Середня сума капіталу, що використовується в формулі рентабельності складатиме:

грн.

Проте в умовах інфляції більш реальні оцінки можна одержати, використовуючи моментні значення показників капіталу. З цієї причини, а також унаслідок відсутності у нас інформації про суму капіталу за 2009 р., ми використовували одномоментне значення капіталу за 2009 р. - на кінець року.

Розрахуємо показники рентабельності:

а) Рентабельність продаж:

, (2.1)



де - рентабельність продаж;

- прибуток від реалізації продукції, грн.;

- виручка від реалізації продукції, грн. [14, с.229]

За аналізований період рентабельність продаж склала:

,

Таким чином, якщо в 2009 році з кожної гривні реалізованої продукції підприємство одержувало прибутку 10,6 копійок, то в 2010 році цей показник зріс в 1,18 рази і склав 12,5 копійок.

б) Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат):

, (2.2)

де - загальні витрати на продукцію, грн. [1, с.60]

,

Звідси витікає, що кожна гривня витрат на виробництво і збут продукції в 2010 році принесла підприємству прибуток в розмірі 16,7 копійок, це в 1,2 рази більше ніж у попередньому 2009 році.

в) Рентабельність (прибутковість) всього капіталу підприємства:

, (2.3)

де - чистий прибуток, грн.;

- весь капітал підприємства, грн. [9, с.74]

,

В 2010 році чистий прибуток підприємства склав 9,62 % від вартості всього інвестованого капіталу. В 2009 р. частка чистого прибутку склала 8,46 % від суми всього капіталу на кінець року.

г) Рентабельність необоротних активів:

, (2.4)

де - вартість необоротних активів, грн..

,

На кожну гривню, вкладену у необоротні активи в 2010 році, доводиться 19,13 копійок чистого прибутку, що в 1,13 рази більше, ніж в попередньому році.

д) Рентабельність власного капіталу:

, (2.5)

де - власний капітал підприємства, грн..

,

Ефективність використання власних засобів підприємства в 2010 році не змінилась в порівнянні з попереднім роком. Це свідчить про стабільність результатів їх використання.

Зведемо отримані дані в таблицю 2.5.

Таблиця 2.5 Динаміка рівнів показників рентабельності. [13, с.140]

Показник	2009 р., %	2010 р., %	Відхилення, %
Рентабельність продажів	10,6	12,5	1,9
Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат)	13,9	16,7	2,8
Рентабельність всього капіталу	8,46	9,62	1,16
Рентабельність необоротних активів	16,92	19,1	2,21
Рентабельність власного капіталу	15,04	15	-0,04

Ефективність виробництва визначає рівень фінансово-економічних результатів і має полiгамнiсть визначення i застосування для аналітичних оцінок та управлінських рішень. З огляду на це важливим є відокремлювання за окремими ознаками відповідних видів ефективності, кожен з яких має певне практичне значення для системи господарювання. Підвищення рентабельності забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тим нижче фондоємність, вище фондовіддача і в наслідок цього відбувається зростання показника рентабельності виробництва. Також істотний вплив на показник рентабельності здійснює поліпшення використання матеріальних обігових коштів, при цьому знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованої продукції. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштів є одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.



3. Проблеми формування прибутку на підприємстві

3.1 Джерела максимізації прибутку на підприємстві та його вплив на добробут підприємства

Головною метою управління прибутком є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному і перспективному періодах. Ця головна мета покликана забезпечувати одночасно гармонізацію інтересів власників з інтересами держави і персоналу підприємства.

В середовищі підприємців вельми поширена думка, що пріоритетним завданням управління прибутком є забезпечення його максимізації. Таку думку слідує розглядати як вельми суперечну. Справа в тому, що максимізація прибутку підприємства не забезпечує автоматичного зростання його ринкової вартості. Так, отримана висока сума прибутку може бути повністю витрачена на цілі споживання, внаслідок чого підприємство буде позбавлено основного внутрішнього джерела формування фінансових ресурсів для забезпечення свого розвитку (а підприємство, що не розвивається, втрачає в перспективі свою конкурентну позицію на ринку, що приводить до зниження його ринкової вартості). Крім того, висока сума прибутку підприємства може досягатися при високому рівні господарських ризиків і загрозі банкрутства в подальшому періоді, що також може зумовити зниження його ринкової вартості. Тому в ринкових умовах максимізація прибутку підприємства може виступати як важлива, але не пріоритетна задача в розглянутій перспективі. [11, с.50]

Щоб максимізувати економічний прибуток фірми, її керівництво може використовувати дані про виторг і витрати. Максимізує прибуток такий обсяг виробництва, за якого : ТС є найбільшим, a MR : МС = 1. Отже, існують два підходи до максимізації прибутку фірми. Розглянемо їх.

Метод порівняння загального виторгу і загальних витрат. Ми вже знаємо, що економічний прибуток фірми є різницею між загальним виторгом і загальними витратами: ЕР = TR - ТС.

Економічний прибуток фірми може мати додатне значення, від'ємне і дорівнювати нулеві. Якщо TR > ТС, то фірма привласнює економічний прибуток (ЕР > 0). Якщо TR -- ТС, то економічного прибутку фірма не має (ЕР -- 0). Якщо TR < ТС, то фірма зазнає збитків (від'ємний економічний прибуток; ЕР < 0).

Загальним правилом для максимізації прибутку є те, що фірма отримує максимальний економічний прибуток тоді, коли вона виробляє той рівень виробництва (Q*), за якого MR = МС. Це правило є обов'язковим для всіх фірм, незалежно від того, досконало вони конкурентні, чи ні.

Отже, максимальний прибуток (ЕРтах) досягається тоді, коли додаткова одиниця випуску продукції не спричинятиме ні зростання, ні зменшення ЕР: це можливе, коли обсяг виробництва становить Q*.

Розвиток недержавного сектора економіки -- один з основних напрямків реформ, що відбуваються в економіці України. Значне місце у формуванні механізму саморозвитку ринку посідає мале і середнє підприємництво.

В умовах дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме суб'єкти підприємництва, які не потребують великих стартових інвестицій, спроможні за певної підтримки найшвидше і найефективніше розв'язувати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції.

На жаль, сектор малого та середнього підприємництва в Україні поки що не відіграє в національній економіці такої важливої ролі, як в економічно розвинутих країнах, і не розвивається достатньо енергійно для того, щоб забезпечити динамічне нарощування власного потенціалу, загальне поліпшення економічної ситуації в країні.

Функціонування підприємств в ринковій економіці пов'язане з постійною необхідністю пошуку і впровадження ефективних форм господарювання. Прагнення усіх суб'єктів господарювання функціонувати як найрезультативніше спричиняє широкий науковий та практичний інтерес до всебічного оцінювання і аналізу економічної ефективності діяльності підприємства. Таке комплексне оцінювання можливе за умов детального вивчення механізму формування економічної ефективності. Важливою складовою цього механізму є сукупність факторів, що впливають на ефективність роботи суб'єктів господарювання. В умовах мінливості та нестабільності зовнішнього середовища та необхідності раціонального використання наявних ресурсів вивчення та систематизація всієї сукупності факторів формування ефективності діяльності підприємства є актуальною проблемою. [10, с.147]

На формування прибутку як фінансового показника роботи підприємства, що відбивається в бухгалтерському обліку, в офіційній звітності суб'єктів господарювання, впливає встановлений порядок визначення фінансових результатів діяльності; обчислення собівартості продукції (робіт, послуг); загальногосподарських витрат; визначення прибутків (збитків) від фінансових операцій, іншої діяльності.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, використовується самостійно і направляється здебільшого на подальший розвиток. Ніякі органи, в тому числі і держава, не мають права втручатися в процес використання чистого прибутку підприємства. Ринкові умови господарювання визначають пріоритетні напрямки використання прибутку, зокрема, розвиток конкуренції, необхідність розширення виробництва, його вдосконалення, задоволення матеріальних і соціальних потреб трудових колективів. У відповідності з цим, по мірі надходження, чистий прибуток підприємства направляється на фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, а також робіт по створенню, освоєнню і впровадженню нової техніки, на вдосконалення технології і організації виробництва, на модернізацію обладнання, покращення якості продукції, технічне переоснащення, реконструкцію діючого виробництва. Крім того, чистий прибуток є чи не єдиним надійним і безпечним джерелом поповнення оборотних коштів. Також прибуток направляється на сплату відсотків за кредити, які були одержані для поповнення недостатку власних оборотних коштів, на придбання основних засобів.

3.2 Напрямки формування та використання прибутку

Загальна стратегія розвитку підприємства пов'язана з діяльністю підприємства в цілому, використання матеріально-технічної бази та виконання його головної цілі - отримання прибутку за рахунок максимального задоволення потреб споживачів.

В умовах ринкового господарювання ТОВ «Полісвіт» повинно розробити стратегію своєї господарської діяльності на найближчу перспективу, а також дивитися і в майбутнє для того, щоб виконувати свою головну місію. Керівництво підприємства вважає, що правильно вибрана стратегія діяльності - це запорука успіху в майбутньому.

В ринковій економіці підприємство не завжди отримує бажаний результат. Результат діяльності може бути негативним, позитивним, нульовим. Збитки розглядаються як негативне значення прибутку. Зарубіжні економісти вважають, що справжній прибуток пов'язаний з невизначеністю, а у невизначеності є свій ризик.

Практика країн з розвиненою економікою показує , що головною метою діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку , що відображає ефективність господарсько-фінансової діяльності підприємства. Саме прибуток визначає економічний результат ведення господарської діяльності і вимірюється співставленням результатів з витратами. [9, с.82]

Специфічні цілі - відображають систему цілей , які є умовою досягнення головної цілі підприємства:

життєво-необхідна ціль підприємства - це отримання мінімального прибутку, який забезпечить збереження статутного фонду підприємства;

перспективна ціль - це досягнення максимально можливого прибутку;

поточна ціль - це отримання необхідного прибутку для забезпечення задовільного фінансового стану підприємства;

ціль торгівлі - це збільшення обсягів продажу, ефективна асортиментна політика;

ціль комерційної діяльності - це збільшення обсягів реалізації за рахунок ефективних постачальницьких зв'язків , стабілізація цін ,зменшення витрат обігу;

соціальна ціль - це створення умов праці, що сприяють високопродуктивній праці, забезпечують соціальний розвиток колективу, створюють ефективну оплату праці;

інноваційна ціль - це запровадження нових передових технологій , модернізація та реконструкція потужностей підприємства , впровадження нових видів високоефективного обладнання.

Величина прибутку, як цільової функції діяльності підприємства залежить від обраної стратегії. При прогнозування величини капіталу необхідно враховувати склад і розмір джерел його збільшення.

У фінансовій та економічній діяльності підприємства важливе місце відводиться розподілу та використанню одержаного прибутку, як основного джерела фінансування потреб і задоволення економічних інтересів власників.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після оплати всіх податків, використовується згідно із статутом підприємства та зі згоди трудового колективу.

Відповідно до головних напрямків використання , цей прибуток може бути використаний:

на розподілений прибуток, що спрямовується за межі підприємства на виплату матеріального заохочення та дивідендів, на благодійний фонд;

на нерозподілений прибуток, що залишається на виробничий та соціальний розвиток підприємства та на страховий фонд. [6, с.104]

Основні напрямки використання прибутку залежать від його потреб. А потреби в свою чергу базуються на ефективності діяльності.

Напрямки використання прибутку :

Фінансування розвитку матеріально-технічної бази підприємства (виробничий фонд), авансування основного капіталу. Потреба визначається на основі реального стану основних фондів підприємства, їх ліквідність та пригідність до експлуатації. Чим краще оснащений магазин, тим більше споживачів можна обслужити, а відповідно зросте товарообіг та прибуток.

Підприємство зробило багато, але на досягнутому не потрібно зупинятися. Необхідно весь час вивчати ринок, потреби та бажання споживачів, умови праці та відпочинку працівників, вдосконалення методів торгівлі. [2, с.6]



Висновки

Роблячи висновок, перш за все потрібно вказати на очевидну надзвичайно важливу роль прибутку як на рівні окремого підприємства, для якого він є чи не єдиною та достатньою ціллю ведення підприємницької діяльності, так і на макроекономічному рівні, тобто на рівні держави, для якої прибуток підприємств має бути головним джерелом надходження коштів до бюджетів різних рівнів.

Крім того, варто зазначити, що прибуток досить складне та багатогранне явище. Структура та склад прибутку, які були описані в першому розділі, дають підстави стверджувати, що цій економічній категорії потрібно приділяти багато уваги при управлінні підприємницькою діяльністю, адже прибуток виступає не лише як ціль господарської діяльності, а і як критерій визначення ефективності ведення господарства, стану продуктивності праці, якості продукції.

Разом з тим, прибуток здійснює стимулюючий вплив на зміцнення комерційного розрахунку. Важливе значення має не лише наявність прибутку, а і його величина, яка повинна бути достатньою для задоволення усіх потреб підприємства та здійснення видатків для безперешкодного відновлення виробничого процесу. За рахунок прибутку фінансується матеріальне оновлення та вдосконалення виробничих фондів, збільшення фонду заробітної плати.