Інфраструкура ринку в Україні

14. здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютний операцій;

15. забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

16. аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

17. організовує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, випадає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

18. реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

19. бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

20. визначає особливості функціонування банківської системи України введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

21. здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в мережах своєї компетенції, визначеної законом.

До другого рівня банківської системи України належать комерційні банки. Комерційні банки є багатофункціональними установами, що здійснюють основний спектр кредитних і фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів.

Комерційні банки це автономні, незалежні комерційні підприємства. З одного боку, вони створюють для задоволення інтересів власників банку (акціонерів або індивідуальних) і суспільних інтересів клієнтури юридичних і фізичних осіб, що обслуговуються банком, а з іншого це підприємства особливого типу, які організовують та здійснюють рух позикового капіталу для забезпечення отримання прибутку власниками банку. Як важлива ланка банківської системи держави, комерційні банки концентрують основну частину кредитних ресурсів і здійснюють широкий діапазон банківських операцій та фінансових послуг для юридичних і фізичних осіб. Комерційні банки є юридичними особами. Як будь-яка юридична особа банки мають свої ознаки.

Комерційні банки здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку: пропонують на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян виконанням банківських операцій і наданням різних банківських послуг. За надання послуг клієнти сплачують винагороду, за рахунок якої утворюється прибуток банку.

Характеризуючи сутність комерційних банків та їх специфіку, слід зазначити їх велике значення у механізмі функціонування фінансової системи держави завдяки їх зв'язкам з усіма секторами економіки Важлива роль комерційних банків у ринковій економіці зумовлена основними функціями, які вони виконують, а саме:

1) мобілізація тимчасово вільних коштів і перетворення їх у капітал;

2) кредитування підприємств, держави і населення,

3) здійснення розрахунків і платежів у господарстві;

4) випуск кредитних грошей;

5) емоційно-засновницька діяльність, пов'язана з випуском і розміщенням цінних паперів;

6) довірче управління майном клієнтів (трастові операції);

7) консультування клієнтів, надання їм економічної та фінансової інформації.

Останнім часом у діяльності комерційних банків спостерігається тенденція розширення їхніх функцій з метою універсалізації роботи, підвищення ефективності банківської діяльності, здійснення нетрадиційних для цієї сфери фінансового підприємництва дій (операції й інші види кредитно-фінансового обслуговування).

Для визначення суті комерційних банків та їх специфіки велике значення має їх класифікація. Комерційні банки можна класифікувати за різними критеріями.

За формою власності розрізняють банки державні, акціонерні, кооперативні, приватні та змішані.

За територіальною ознакою банки поділяються на міжнародні загальнонаціональні, регіональні та міжрегіональні, що обслуговують декілька регіонів країни.

За організаційно-правовою формою - банки, утворюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативні банки.

За незалежністю статутного капіталу та способом його формування - пайові та акціонерні банки. Пайові банки утворюють за рахунок пайових внесків засновників (пайовиків) ту формі товариств з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

Акціонерні банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства закритого або відкритого.

За видами здійснюваних операцій комерційні банки бувають універсальні та спеціалізовані.

Універсальні банки здійснюють широке коло банківських операцій і надають різноманітні послуги, перелік яких дедалі розширюється. Сучасні комерційні банки здатні виконувати понад 200 різних видів банківських операцій і послуг.

Спеціалізовані банки здійснюють деякі банківські операції, які тісно пов'язані з особливостями господарської діяльності підприємств, специфікою виробництва тощо.

За спеціалізацією банки в Україні можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше ніж 50% його активів є активами одного типу, а статусу спеціалізованого ощадного банку - якщо більше ніж 50% його пасивів є вкладами фізичних осіб.

За масштабом діяльності розрізняють великі, середні та дрібні банки. Однак чинне законодавство не містить конкретних критеріїв щодо віднесення банків до тієї чи іншої групи.

Комерційні банки можуть також здійснювати з поміж інших такі види активних операцій: лізингові операції, факторинг і форфейтинг.

Лізинг - це різновид довгострокового кредиту, який надається в натуральній формі і погашається клієнтом у розстрочку. При здійсненні такої лізингової операції банки, організують отримання довгострокової позички в одного або у кількох кредиторів на суму до 80% вартості зданих в оренду активів. За організацію позички банки отримують від орендаря додаткову винагороду.

Нетрадиційною банківською операцією є факторинг - купівля банком у клієнта термінових вимог платежу, пов'язаних з постачанням товарів або наданням послуг. Факторинг - це уступка права вимоги (цесія), що оформляється відповідним чином укладеним договором між банком і клієнтом. У договорі банк зобов'язується не тільки стягувати борги , а й визначає свої функції з обслуговування боргу, передбачає аналіз кредитної спроможності боржників, інкасування, залікові операції, приймання на себе ризику несплати тощо.

Клієнт, що продав дебіторський борг, отримує від банку гроші (готівка, перерахування, оплата чека тощо) у розмірі 80-90% суми боргу, а залишені 10-20% банк тимчасово стягує у вигляді компенсації ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнту. За факторингові операції банк стягує з клієнтів плату.

Різновидом факторингової операції є форфейтинг - форм кредитування зовнішньоекономічних операцій купівлею комерційним банком векселів, акцептованих імпортером, тобто експортер переуступає банку свої вимоги до покупця.

Розділ 3

3.1 Види бірж

Шлях становлення ринкової інфраструктури в Україні не менш складний чим підприємництва. У цій главі розглянуті основні скла довірі України Діяльність до сьогоднішнього дня.

Мала економіка - украй суперечливий1 сектор народного господарства. Тут кожна галузь, узята окремо, знаходиться в дуже сильній залежності від багатьох зовнішніх чинників і умов: джерела фінансування, матеріально-технічного постачання, кон'юктури ринку й інших чинників. Незначний збій у цьому механізмі може призвести до руйнування і ліквідації галузі. У той же час втрати у випадку невдачі не так уже великі, що дозволяє досвідченому бізнесмену досить швидко відновити свою справу.

Державна опіка служить сильнішим каталізатором, сприяє зміцненню підприємництва. Головною задачею з боку держави є чітке визначення пріоритетних напрямків розвитку економіки, науки, техніки, утворення, зовнішньоекономічної діяльності, підкріплення цих пріоритетів системою пільг і гарантій, виділення необхідних матеріально-технічних і фінансових ресурсів, організація необхідного навчання кадрів. Все інше - турбота малих підприємств. Мала економіка грає велику роль у народному господарстві промислово розвинутих країн, і вони мають відповідні державні органи керування. На такого роду державні органи покладаються загальні стратегічні і координаційні функції.

Дуже діючим важелем регулювання діяльності малого бізнесу в промислово розвинутих країнах є податкова політика, за допомогою котрої нерідко вирішуються складні регіональні проблеми. Так, у Франції знову утворена мала фірма на 3 роки звільняється від сплати податку з корпорацій, а протягом ще 2 років рівень процентної ставки знижується вдвічі.

3.2 Проблеми її формування в Україні

Важливим інструментом державного сприяння малим підприємствам у більшості промислово розвинутих країн є система державних контрактів. Дана форма відношень держави і бізнесу дозволяє забезпечити останньому гарантований ринок збуту, прискорити процес накопичення капіталу, розширити виробничі потужності, зміцнити конкурентноздатність, модернізувати устаткування, залучити кваліфіковані кадри.

Достатньо широкий розвиток в останнє десятиліття одержали спеціальні служби по наданню різноманітних консультаційних послуг малим компаніям, що організуються державними органами і приватними підприємствами.

В умовах сучасної нестабільної економічної ситуації вітчизняний малий бізнес перебуває в протектораті держави. На жаль, поки що ефективний механізм підтримки і стимулювання розвитку підприємництва в Україні ще не створений. Прийняті програми, закони, постанови мають здебільшого декларативний характер. Фінансова допомога, що надає Український фонд підтримки підприємства, Державний фонд підтримки фермерських господарств і Державний інноваційний фонд, достатньо мізерна.

Для успішного функціонування такого суспільного феномена, як підприємництво, а тим більше для перетворення його в основну організаційну форму виробництва, необхідні визначені умови. Для країн із ринковою економікою існують загальні умови розвитку підприємництва:

- стабільність державної економічної і соціальної політики;

- позитивна суспільна думка відношення до підприємництва;

- пільговий податковий режим.

У країнах ринкового господарства більше половини ВВП створюють малі підприємства. В Україні поки що малий бізнес не відіграє істотної ролі в забезпечені економічного зростання, його внесок у ВВП складає близько 15%.

Це відбувається тому, що у своїй діяльності вітчизняне підприємництво наштовхується на різноманітні перешкоди, які можна поділити на макро- і мікроекономічні. До першої групи ставляться такі:

1. Податкова політика, відсутність належного законодавчо- нормативного забезпечення. Сьогодні податкова система країни впливає на розвиток бізнесу вкрай негативно. Підприємницька діяльність не може повноцінно розвиватися за відсутності або недосконалості законів, що її регулюють.

2. Адміністративні бар*єри. Велика кількість законів, нормативних актів, інструкцій заплутує підприємців.

3. Недостатня державна підтримка. На сьогодні в Україні ще не склалася ефективна система державної підтримки і захисту малого підприємництва. Механізм фінансування і кредитування, інформаційне і консультаційного забезпечення, система підготування і перепідготовки кадрів для підприємницької діяльності недосконалі і приносять дуже мало користі.

4. Низька інвестиційна активність унаслідок нестабільності економіки.

5. Тіньова економіка. Найчастіше МП є змушеними учасниками тіньової економіки через податковий тиск тощо.

Серед мікроекономічних чинників, що найбільше впливають на розвиток малого підприємництва, можна виділити такі:

- засіб і час виникнення;

- форма власності;

- фінансові можливості підприємництва;

- асортимент продукції, її якість і попит на неї;

- обрану стратегію діяльності підприємництва, Його організаційну структуру;

- кадрову політику;

- можливість доступу до комерційної інформації;

- ступінь дотримання клієнтами умов контрактів і платіжної дисципліни;

- наявність розвинутої інфраструктури підприємництва;

- ефективна система захисту інтелектуальної власності.

В Україні і більшості пострадянських країн особливу актуальність одержують наступні умови:

1. Наявність відповідних майнових прав на умови і результати виробництва, оскільки підприємець обов'язково повинний бути власником зробленого продукту і прибутку, отримананого в результаті його реалізації. Тільки при цих умовах виникає належна зацікавленість для здійснення підприємницької діяльності.

2. Визначене економічне, правове і політичне середовище. Формальне визнання майнових прав на умови і результати виробництва може співіснувати з іншими правовими нормами, що регулюють економічне життя товариства, але забезпечуючи достатнього ступеня економічної самостійності, що не на справі, для підприємницької діяльності. Різноманітного роду обмеження, що формують економічне середовище, повинні забезпечувати достатній «коридор свободи». Для підприємця це виражається в одержанні достатньої самостійності при:

- виборі виду господарської діяльності;

- визначенні споживачів товарів і постачальників ресурсів;

- визначенні цін;

- розпорядженні отриманим прибутком.

3. Повна економічна відповідальність за результати діяльності. Варто пам'ятати, що негативними результатами підприємницької діяльності можуть бути:

- збитковість, тобто перевищення витрат над прибутками;

- істотна втрата майна;

- банкрутство (визначення повної неплатоспроможності).

4. Етика підприємництва. Етика підприємництва є одним із чинників його прибутковості. Моральні-етичні норми, затверджені в середовищі підприємців на цивілізованих ринках такі:

- обов'язковість;

- загальна висока культура й освітченість;

- контактність, уміння спілкуватися з людьми, зацікавити їх, мобілізувати на досягнення поставлених цілей.

Умови розвитку ринкової інфраструктури і чинники, що впливають на її становлення в Україні, подібні з умовами і чинниками здійснення підприємницької діяльності як по утриманню, та і по наборі позитивних і негативних рис.

На сьогоднішній день пріоритетом розвитку економіки з боку держави повинен стати розвиток елементів ринкової інфраструктури, їх реформування відповідно до світових стандартів, оновлення правової бази для забезпечення ефективності їх функціонування. Звичайно, період незалежності України досить короткий, щоб досягти економічного рівня країн Заходу, але використання їхнього досвіду у відповідності з особливостями вітчизняної економічної системи забезпечить розвиток усіх сфер народного господарства, а згодом, і вихід економіки України на світовий рівень.

Висновки

Найважливішим атрибутом ринкової системи господарювання є ринок. Його часто визначають як сферу обміну, у якій здійснюються угоди купівлі і продажу товарів і послуг. Також можна виділити ще одне розуміння ринку - як форми організації і функціонування економічних зв'язків господарюючих суб'єктів, що ґрунтуються на принципах вільної купівлі-продажу, і як суспільної форми функціонування економіки, за якої забезпечується взаємодія виробництва і споживання, прямий і зворотний вплив на виробництва і споживання.

Об'єктивними умовами існування і функціонування ринку є товарне виробництво - основа ринкової економіки, суспільний поділ праці, економічна відокремленість виробників, базою якої є економічна конкуренція між відокремленими, самобутніми суб'єктами господарювання, існування відповідної структури та інфраструктури, стійкості фінансової і грошової систем, наявність правової бази, що сприяє створенню і постійному відновленню відповідного ринкового середовища і психологічного клімату.

Свої функції ринок виконує через розгалужену інфраструктуру: товарні, фондові та валютні біржі, торгово - збутові фірми, банки тощо. Між ступенем розвитку ринку та його інфраструктурою існує тісний зв'язок, оскільки взаємодіючи з усією системою економічних відносин, ринкова інфраструктура виступає необхідною умовою розвитку всіх суб'єктів господарювання регіональних ринків. Ринкова інфраструктура значно впливає на розвиток економіки завдяки підвищенню ефективності процесів товарного і грошового обігу та надання суб'єктам господарювання комплексу ринкових послуг, що створюють сприятливі умови для розвитку бізнесу.

Ринкова інфраструктура повинна бути пропорційна рівню розвитку виробництва на кожному етапі розвитку суспільства. Сучасна економіка вимагає наявності потужних промислових і торгово-складських комплексів, інформаційно-комерційних мереж, високоефективних засобів фінансово-кредитних розрахунків тощо. Існує пряма залежність - чим більше розвинута інфраструктура, тим розвинуті ший ринок.

Для того щоб суб'єкти національно ринку не тільки мали ринкому інфраструктуру, право власності на засоби виробництва і продукцію, а й могли реалізувати це право, крім економічних потрібні ще й правові передумови. Ось чому в країні йде процес відпрацювання і прийняття юридичних законів, які сприяють формуванню ринкового середовища. Проте він іде повільно, часто в прийняті закони вносять суттєві зміни, відсутня узгодженість законодавчих актів. Все це гальмує ринкові перетворення. Юридичні закони мають відображати реалії економічного життя, бути націленими на відтворення конкурентного середовища. Слід відпрацювати механізм реалізації цих законів.

Використовуючи світовий досвід розвитку елементів ринкової інфраструктури слід пам'ятати, що вітчизняна економічна система має свої, притаманні лише їй особливості. Тому на практиці використання світових здобутків у галузі економіки повинне бути скориговане у відповідності до українських реалій. А пріоритетом з боку держави повинно стати забезпечення усіх правових, соціальних та економічних умов успішного розвитку ринкової інфраструктури.

Бібліографічний список

1. Сучасна економіка: Навч. Посібник/ Єщенко П.С., Палкін Ю.В. - К.: Вища школа, 2005. -325с.

2. Фінансовий ринок: Навч. Посібник/ Шелудько В.М., 2-е вид., випр. І доп. - К.: Знання-Прес, 2003. - 535с.

3. Цінні папери в Україні: Навч. Посібник/ Павлов В.І., Пилипенко І.І., Кривовязюк І.В., 2-е вид., доп. - К.: Кондор, 2004. - 400с.

4. Фінансовий ринок: Навч. Посібник для студ. Вищ. Навч. Закладів/ Смоленська О.Ю. - К.: Центр навч. л-ри, 2005. - 384 с.

5. Трансформаційна економіка: Навч. посібник для студ. Вищ. Навч. закладів/ Зайцев Ю.К., Малий І.Й., Мельник О.М.; ред.. Савчук В.С. - К.: КНЕУ, 2006 - 612с.

6. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка. Навч. посібник для студ. Вищ. Навч. закладів/ Білецька Л.В., Білецький О.В., Савич В.І. - К.: Центр навч. л-ри, 2005. - 652 с.

7. Основи економічної теорії: Підручник/ За ред.. Ніколаєнко Ю.В., 3-е вид. - К.: ЦУЛ, 2003. - 540 с.

8. Банківські операції: Навч. посібник/ Капран В.І., Кравченко М.С., Коваленко О.К. - К.: ЦУЛ, 2006. - 206 с.

9. Державні фінанси України: Підручник/ Василик О.Д., Павлюк К.В. - К.: НІОС, 2002.- 608с.

10. Інфраструктурне забезпечення конкурентної економіки регіонів (методологія і механізми)// НАН України. Інститут регіональних досліджень. Ред.. кол.: науковий редактор д.е.н. проф.. Біленький П.Ю. - Львів, 2002. - 308 с.

11. Банківська система в умовах трансформації фінансового ринку// Матеріали всеукр. наук.-практ. Конф. 21-23 травня 2003 р. Відп. ред. Смолін І.В. - К.: КНТЕУ, 2002 - 364 с.

12. Реверчук С.К., Ковалюк О.М., Стребельницька Л.М., Крупка М.І. та ін. Влада. Банки. Бізнес: політекономія взаємодії і розвитку // Наукова монографія за ред.. д.е.н. проф.. Реверчука С.К. - К.: Атака, 2002. - 320 с.

13. Розвиток внутрішнього ринку - вирішальний фактор соціально-економічного зростання // Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. 22-23 квітня 2003 р., Київ., у 2-х ч., Відп. ред.. Лапутін В.Д. - К.: 2003. - 274с.

14. «Економіст», №11, 2004.

15. Газета «українська правда». Роман з аукціоном. 16.04.07.

16. Газета «українська правда». Банки України - гегемон творення нації. 21.04.07.

17. Газета «українська правда». З бюджетом вас! 7.12.06.

18. Газета «українська правда».Чи потрібні взагалі державні банки? 10.01.07.

19. Газета «українська правда». Підсумки битки за держбанки. 15.02.07.

Размещено на Allbest.ru