Економічний розвиток США у міжвоєнний період. Велика депресія та "Новий курс" Ф. Рузвельта

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут менеджменту та фінансів при Київському національному університеті імені Т.Шевченка

РЕФЕРАТ

З предмету: "Історія економічних вчень"

На тему:

"Економічний розвиток США у міжвоєнний період. Велика депресія та "Новий курс" Ф. Рузвельта"

Київ -2007

ПЛАН

Вступ

1. Передумови впровадження "Нового курсу"

2. Внутрішня політика Г. Гувера

3.Вступ у повноваження президента Ф.Д. Рузвельта

4. Суть "Нового курсу" Ф.Д. Рузвельта

5. Значення "Нового курсу" у подальшому розвитку США

6. Значення "Нового курсу" у розвитку інших держав

Висновок

Використана література

економічний криза америка рузвельт

Вступ

Перш за всі хотілося би відповісти на питання "Чому я обрав саме цю тему?". На мою думку, вивчення цієї теми може статі мені в нагоді. Чому?

Тому що в цей період США долали економічну кризу, кризу яка за деякими економічними проблемами схожа на економічну кризу України. Наприклад: безробіття, банкрутство підприємств, і таке інше...

У цій темі є багато дуже цікавих і цінних мов - побудова адміністративного права, перехід держави від монополістичного капіталізму до державно-монополістичного, методи переходу, співвідношення ідей Г.Гувера ідеям Ф.Д.Рузвельта, методи вирішення багатьох економічних й юридичних проблем і так далі.... Отже для собі я знайшов у цій темі дуже багато оригінальних способів подолання різних проблем. А тепер щодо самої кризи.....

Після першої економічної кризи (1920-1921) був тимчасовий затишок аж до 1929 долі. Того ж долі інші капіталістичні держави подолали наслідки другої світової війни, у цей же година була ліквідована нестача товарів, яка з'явилась завдяки другій світовій війні. На товари, які США збували на світовому ринку зник попит. У середині 1929 долі товарний ринок був перенасичений, і в США почалась наступна економічна кризу. Згодом ця кризу вплинула на весь капіталістичний світ.

Отже, восени 1929 долі Сполучені Штати Америки перейшли межу яка розмежувала два етапи її історії. Кризу 1929 - 1933 років була самою довгостроковою в історії капіталізму. Якщо кризу 1920 - 1921 років продовжувалась лише 9 місяців, те кризу 1929 - 1933 років - 44 місяці. Наслідки цієї кризи були дуже жахливі. Майже 45 мільйонів чоловік опинились за межею бідності. У період з 1930 до 1932 років, більш ніж 5 тисяч банків оголосили про свою розрахункову неспроможність. Зачинялись виробничі підприємства, люди опинялися на вулиці без грошів, роботи й соціального захисту. Найбільш тяжкими роками, так званими "роками великої депресії" було потім визнано період з 1929 по 1933 рік.

В 1933 році, на зміну президентові США Г.Гуверу, до влади прийшов Франклін Делано Рузвельт зі своєю адміністрацією. Отримавши владні повноваження, Ф.Д.Рузвельт одразу почав впроваджувати свою програму під назвою "Новий курс". Ця програма - найважливіша подія в розвитку Сполучених Штатів Америки. Вона, збентежила усю державу, всі її населення й шкірного окремого громадянина. Вона змінила весь устрій державного апарату, ставлення держави до людей, і крапку зору що до соціального захисту населення. З одному боку кризу завдала дуже багато шкоди окремому громадянину, невеликим підприємцям і бізнесменам. З іншого боку впровадження "нового курсу" доповнило законодавство США багатьма дуже важливими й необхідними законами й постановами що направлені на поліпшення життя людини, її соціальний захист, на підтримку підприємств, банків та бізнесменів. Дуже важливе значення для всього подальшого розвитку США має зв'язаний з "Новим курсом" процес переростання монополістичного капіталізму в державно-монополістичний. "Новий курс" передбачував різке посилення державного впливу. Під година цієї реформи серйозно збільшився державний апарат, була ускладнена його структура й функції. За перші два роки кількість федеральних службовців збільшилась майже на 25 відсотків, було сформовано 35 великих, самостійних відомств і безліч малих підпорядкованих існуючим міністерствам. А насамперед одне із найважливіших досягнень - це утворення нової правової галузі, як адміністративне право.

1. Передумови впровадження "Нового курсу"

В 1928 році, у Сполучених Штатах Америки жодна людина не могла собі уявити, що може трапитись хоробро - економічна кризу. У державі панував монополістичний капіталізм, однак восени 1929 долі держава відчула качан кризи.

Перші вияви кризи можна було побачити вже в середині 1929 долі, смороду виявлялися в скороченні будівництва, у значному падінні виробництва.

У вересні почались епізодичні зриви курсів на Нью-Йоркській біржу, в жовтні падіння курсів стало всезагальним і стрімким, а 24 жовтня почався небачений в історії США біржевий крах.

Держава не була готова до рішучих дій що до подолання кризи. Самим яскравим прикладом була сфера соціального захисту, у якій останнім прийнятим законом були статути про пауперів, прийняті в першій половині 17 століття. Статути пауперів були такого змісту - "кожна громада винна мати запаси їжі достатні для підтримки своїх бідняків.". Взагалі в державі майже не було законів спрямованих на соціальний захист незаможних. В 1929 році законі про допомогу ветеранам малі 44 штати, сліпим - 22 штати, людям похилого віку - 10, про допомогу багатодітним - всі окрім п'яти штатів. Система допомоги була дуже відсталою, у цілому дотримувався принцип місцевої відповідальності. У роки "великої депресії" безробіття стало національним лихому. Проблеми зростання матеріальної незабезпеченості, голод, хвороби, виселення із квартир - опинилися на першому плані.

Влітку 1932 долі звичайну організацію соціальних служб було замінено надзвичайними, більш потужними. Діючої системи надходження грошів було недосить. В 1930 році, Нью-Йоркові щомісяця було потрібно майже 1 мільйон доларів (для допомоги), три роки тому 15-16 мільйонів доларів. З 1930 по 1933 рік, асигнування на соціальні споживи в Буфало зросли з 1.395.000 (1\22 частина місцевого бюджету) до 3.821.000 (1\3 частина місцевого бюджету). За цей же період у Мінеаполісі індекс допомоги підскочив з 150 до 1500 пунктів. Тільки за першій рік кризи витрати на допомогу в 60 містах з населенням більше 100 тис. Збільшились на 92,3 % а в 30 містах з населенням не менш 30 тис. чоловік за два роки (1929-1931) на 217%. З квітня 1932 долі по квітень 1933 долі розмір допомоги із громадських джерел у цілому по державі зріс на 105 %. Витрати на громадські споживи добряче підірвали муніципальні бюджети. Наприкінці 1932-го долі Нью-Йорк, Чікаго, Мілуокі, Цінцінаті, Клівленд, Атланта, Дархем та інші, вичерпали повноваження що до підвищення податків та боргових зобов'язань. Отже, незаможні могли розраховувати тільки на благодійність, якої явно було не достатньо, а знайти роботові було майже не можливо.

До 1932 долі промислове виробництво в США зменшилось у цілому на 46%, а по окремим галузям значно більше. Так виробництво чавуна - на 79%, сталі - на 76%, автомобілів - на 80%. Обсяг залізничних перевезень зменшився на 52,7 %. Із 279 існуючих домни працювали тільки 44. Збитки корпорацій тільки за 1932 рік перейшли межу 3 мільйонів доларів. За три роки кризи було визнано банкрутами 5761 банки з сумою вкладів 5 млрд. доларів.

Аграрну кризу яка почалась ще в 1920-1921 роках до 1929 долі ще не подолано. Нове й дуже стрімке падіння цін відкинуло найменш забезпечені слої фермерства до самої крайньої межі. У результаті кризи, валовий прибуток американських фермерів упавши з 13,8 млрд. доларів в 1929 році, до 6 млрд. доларів в 1932 році. Завдяки кризі держава опинилась на рівні 1911 долі.

2. Внутрішня політика Г. Гувера

Президент Гувер був категорично проти допомоги безробітним зі збоку держави, він вважав, що ця допомога "Підірве віру населення у свої сили" і "послабити стійкість американського характеру". Отже, усю допомогу зголоднілим було звалено на плечі благодійних організацій. Червоний Хрест та інші схожі благодійні суспільства були зобов'язані збирати гроші серед меценатів.

Для того щоб гальмувати подальшій зріст безробіття, було прийнято рішення видати новий еміграційний закон, котрий перекрив би кордон для безробітних із інших держав. Цей закон набув чинності в липні 1929 долі. На його підставі, кожна держава мала свою квоту, пропорційну національному складу усього населення США в 1920 році. Алі цей закон аж ніяк не вплинув на економіку.

Ще в 1928 році відчувалось наближення аграрної кризи. Отже на передвиборній компанії Г.Гувер обіцяв розібратися з цим питанням. І він таки розібрався, прийнявши фермерський закон 15.06.1929 долі. Відповідно до нового закону, було створено Федеральне фермерське бюро, яку вино було допомагати фермерам шляхом регулювання цін на сільськогосподарські продукти. Регулювання цін вино було здійснюватись завдяки закупівлі фермерським бюро надлишків виробництва, тім самим знижуючи пропозицію й підвищуючи попит. На усі споживи, бюро отримало 500 млн. доларів. Також бюро винне було видавати кредити фермерським кооперативним організаціям, котрі у свою чергу малі змогу кредитувати малих фермерів.

Не пройшло й два роки, яки усі фонди бюро було вичерпано. А ціни на пшеницю продовжували падати. Восени 1931 долі на складах і зерносховищах фермерського бюро знаходилось майже 250 млн. бушелів пшениці. Отже, фермерське бюро виявилось безсильним перед обличчям кризи.

Кризу примусила Г.Гувера відступити від своїх переконань. Перші кроки державного втручання були зроблені Гувером наприкінці 1929 долі. 5 грудня президент зібрав керівників провідних банків та трестів для розробки нової програми оздоровлення американської економіки. На цьому засіданні було прийнято рішення вкласти нові капітали в економіку США, і тім самим подолати кризу. Ця програма, як й інші, виявилась неефективною.

Гувером було зроблено ще багато спроб врегулювати економіку, але усі смороду були не зовсім правильними. Отже, адміністрації Гувера не вдалося подолати кризу.

3. Вступ у повноваження президента Ф.Д. Рузвельта

Враховуючи ситуацію, губернатор Ф.Д.Рузвельт у листі законодавцям штату від 07 січня 1931 долі, обіцяв що його адміністрація - "стані на шлях невідкладної допомоги", не дивлячись на ті що матеріальна допомога по безробіттю "суперечить не тільки усім принципах соціальної політики, а й усім принципам американського громадянства та здорового державного управління."

Отже, коли прийшов до влади, Ф.Д.Рузвельт одразу ж розпочав аналізувати й шукати методи боротьби із кризою. Ще на передвиборній кампанії, Ф.Д.Рузвельт казав, що державі та народу потрібно йти "новим курсом", отже, і програма Ф.Д.Рузвельта по лікуванню економіки отримала ім'я "Новій курс".

Однак, перед прийняттям своїх повноважень у Ф.Д.Рузвельта не було геть ніякої програми по оздоровленню економіки. Уся його програма (як потім свідчило його оточення) знаходилась у маленькій записній книжці в вигляді нотаток. Адже результати були більш ніж кращими.

Повертаючись до передумов впровадження "Нового курсу", можна сказати що основною причиною звісно-ж була економічна кризу, яка з кожним удень була всі глибшою. На мою думку, без рішучих змін у державному устрою, та зміни відношення держави до громадських справ, було не можливо. Економіку потрібно було лікувати. А винний був займатись лікуванням саме уряд. Всеж - такі основна функція держави це регулювання суспільних відносин, а в США була політика державного "не втручання". І доку Ф.Д.Рузвельт не змінив відношення держави до суспільства та внутрішню політику, кризу продовжувалась.

4. Суть "Нового курсу" Ф.Д. Рузвельта

Нова адміністрація та конгрес перш за всі були змушені розібратися з банківсько-фінансними проблемами. На качану березня 1933 долі банки припинили функціонувати. Президент був змушений оголосити надзвичайне положення й зачинити усі банки.

Надзвичайну сесію конгреса було перенесено з 9 березня на 6, а в перші години своєї діяльності, конгрес прийняв надзвичайний банківський закон. Невдовзі, 10 березня, президент видав наказ, який забезпечуваввстановлення абсолютного державного контролю над золотом. Цей указ не давав змоги вивезти його за кордон, та займатися спекуляцією золота. Уряд отримав матеріальну змогу декретувати золотий зміст долара, чим згодом і скористався. Розширив державне втручання в банківську сферу, уряд прийняв рішення почати відродження вже з 13 березня. У цей день було відкрито 12 центральних банків Федеральної резервної системи (ФРС). Вранці, ще 250 банків у різних містах було визнано "здоровими", а 15 березня стали до роботи усі без винятку банки.

Наступним кроком адміністрації Ф.Д.Рузвельта, було зменшення кількості банків. В 1932 році їх було 6145, а через рік їх вже було 4897, а за даними на 1939 рік працювали 5203 банки з капіталом 33,1 млрд. доларів. Таким чином у період з 1933 по 1939 рік кількість банків зменшилась на 15%, а обсяг їх активів зріс на 37 %.

16.06.1933 долі було прийнято ще один "банківський" закон - закон "Гласса-Стігала". Він поділяв депозитні та інвестиціоні операції, тім самим перекриваючи можливість займатися спекулятивними операціями. Ще одним важливим введенням було страхування депозитних вкладів які, не перевищують 2500 доларів. В1934 році суму, яка підлягає страхуванню підняли до 5000 доларів. У другій половині 1935 долі, 14219 банків, які малі вклади на 45 млрд. долларів, повинні були страхувати усі вклади, які доходили до суми 5000 доларів.

Згідно до банківського закону 1935 долі, рада керівників отримала контроль над резервом, який винний залишатися в банках - членах ФРС. Це означає, що рада зниженням чи підвищенням рівня резерву, мала змогу впливати на ділову активність. Це дуже важливо тому, що діяльність банків опинилась під контролем державної влади.

31 січня 1934 долі, Ф.Д.Рузвельт видав закон, за яким золотий зміст долара було знижено з 25 4/5 до 15 5/21 грама, та встановлено ціну на золото в розмірі 35 доларів за унцію. Таким чином долар було девальвовано на 12 %. Завдяки цим діям відсоток платні по облігаціях знизився з 3,76 в 1932 році, до 2,39 в 1940 році. Банкіри також були змушені знизити процентні ставки в приватних операціях. Корпорації сплачували по кредитах 2,9 %, а не 4,25 % як раніше.

Алі банківська реформа - це не єдине що треба було робити. Була ще проблема соціального захисту, яка теж хвилювала владу. Одже 12.03.1933 долі адміністрація Рузвельта дала добро на асигнування в розмірі 500 млн. доларів, на здійснення допомоги безробітним. Керівником Федеральної адміністрації по здійсненню надзвичайної допомоги (ФЕРА) призначили М.Гопкінса. Усього було витрачено на допомогу безробітним більш ніж 4 млрд. доларів. Однак безробітні віддавали переваги не грошовій допомозі, а громадським роботам.

Першою отримала таку допомогу молодь. З квітня 1933 долі, почалось відправлення молоді до лісних таборів, де смороду гаялися на повному державному забезпечені терміном 6 місяців. Одночасно з цим, смороду отримували платню в розмірі 30 доларів, 25 з яких смороду повинні були відіслати до своєї родини. За 1933-1939 роки через ці табори пройшли 2 млн. людей віком до 25 років. Алі безробітні це не єдині кому була потрібна допомога. Так у серпні 1935 долі був прийнятий закон який передбачував два види страхування - по старості та безробіттю. Фонди для виплат утворювались за рахунок податку на підприємців, робітників та службовців у розмірі 1% від заробленої суми. Також цим законом був створений пенсійний ліміт у розмірі 85 дол. на місяць. З безробіттям всі виглядало інакше. Фонди для допомоги утворювались з податку в розмірі 1%, яким було обкладено підприємців приймавших на роботу вісім та більш робітників.

У тісному зв'язку з цими заходами впроваджувалось законодавство націлене на регулювання операцій на фондових біржах. Так в 1933-1934 роках були прийняті два законі для регулювання біржової діяльності. На базі цих законів було створено "Комісію по торгівлі акціями". До 1937 долі в цю комісію звернулись 3500 компаній для реєстрації їх акцій на загальну суму 13 млрд. доларів. Іноді комісія зверталась до суду з проханням не дозволяти чи тім іншим організаціям випуск акцій. 16.06.1933 також було прийнято закон про відновлення промисловості (National Industrial Recovery Act - НИРА). Завдяки НИРА за короткий термін години було сформовано 557 основних та 189 допоміжних кодексів в галузях.

У сфері аграрної політики Ф.Д.Рузвельтом 12.05.1933 долі був прийнятий білль про допомозі фермерам (Agricultural Adjustment Act - AAA).

Цей білль ставив для собі головною метою підняти рівень цін, щоб співвідношення між каплею та пропажею став таким як у період з 08.1909 по 07.1914 років. Для досягнення цієї мети було знищено 10,5 млн. акрів бавовнику, близько 6,5 млн. свиней а також багато іншої продукції.

Також було об'явлено про виплату премій за зменшення посівних платежів.

Але вже в 1936 році, а саме 1 березня, був підписаний закон "про збереженні плодоріддя ґрунтів та про квоти для внутрішнього ринка". Цим законом було відкрито другий етап в аграрній політиці "Нового курсу".

Ціллю уряду завтратилося підвищення цін на продукцію.

16 лютого 1938 долі був прийнятий закон завершуючий аграрну політику "Нового курсу". Був він напрямків також на регулювання цін, тільки не шляхом знищення, а шляхом зберігання продукції, яку стимулювалося урядом.

Отже як можна побачити основним методом боротьби йз кризою було

державне втручання у всі сфери суспільного життя. Якщо порівняти методи Г.Гувера та Ф.Д.Рузвельта, те можна побачити що спільного в них нічого німа. Адже Рузвельт не зважав уваги не ті що держава втручається в справи підприємців та громадян. Він бачив виход із економічної кризи тільки завдяки державному втручанню, та регулюванню урядом економічних відносин між підприємцями. Одже як мі можемо побачити його програма державного втручання спрацювала. Почав працювати соціальний захист, контроль за виробництвом та збутом продукції, почалось відродження виробництва, і таке інше... Хоча деякі його методи були трішечкі такими не гуманними (знищення сільскогосподарської продукції), але саме завдяки цим методам держава подолала кризу й почала розвиватися. А основний метод на мою думку це всеж таки державне втручання, контроль та регулювання суспільних відносин, чого раніше не було.

5. Значення "Нового курсу" у подальшому розвитку США

"Новий курс" мав дуже важливе значення для Сполучених Штатів. За годину правління Ф.Д.Рузвельта, було прийнято багато нових законів та положень, які діють і по цей година.

Наприклад: 5 липня 1935 долі було прийнято статут про трудові відносини, відомий як закон Вагнера. Цим законом, вперше в історії США, проголошувались профспілкові права та захищались державним органом який мав реальну владу. Основною ціллю цього закону було зменшення класових конфліктів. Алі він аж ні як не забороняв робітникам страйкувати. Профспілкові права були спеціально перелічені в ст. 7. У статті 8 перелічувались п'ять видів "несправедливої трудової практики" підприємців. Підприємцям було заборонено втручання в здійснення робітниками прав,перелічених у ст. 7. Для розслідування скарг профспілок та робітників на підприємців, було створено Національне управління по робітничім відносинам (НУРВ). НУРВ мале право видавати розпорядження які підлягали виконанню, не виконувати ці розпорядження було можливо тільки після визнання їх недійсними окружним апеляційним судом, та підтвердженням цього рішення Верховним судом США.

Алі цим законом не було піднято заробітну платню. І завдяки цьому, на початку серпня 1935 долі профспілки Нью-Йорка, під натиском безробітніх, розпочали серію страйків на громадських роботах (ВПА). 9 серпня того-ж долі до страйку приєдналось ще декілька десятків тисяч робітників. Страйкові рухи всі наростали та наростали, під'єднуючи до собі нові й нові міста. Було організовано дуже багато мітингів, демонстрацій.

І всеж такі смороду добилися своєї мети. 19 вересня 1935 долі Г.Гопкінс та Х.Джонсон викликали до столиці профспілкових лідерів Нью-Йорка. Після п'ятидневних переговоів, профспілкові лідери повернулися додому з обіцянками влади підняти заробітну платню. У цей же день страйк у Нью-Йоркові був закінчен.

Усього в 1936 році було 48 сидячіх страйка, із яких 35 було проведено молодими профспілковими організаціями (КВП - комітети виробничих профспілок). Сидячі страйки 1936 долі, були важливі тім, що в цьому році тільки розпочинались основні темпи росту КВП в 1937-1938 роках. В 1936 році також почалось гарно спланована массова організаційна компанія по втягненню в спілки робітників главних, високотрестированих галузей промисловості, котра змінила обличчя американських профспілок, підготовила важкий для капітолістів 1937 рік та значно підняла політичну ваги робітничого класу. Це не була кампанія якові придумавши Д.Льюис та його помічники, як іноді висловлювались історікі буржуазії. Це була класова боротьба мільйонів, це була героїчна праця тисяч прогресивних профспілкових активістів, котра й заклала основи сучасного профспілкового руху.

Одним із серьйозних досягнень профспілок хотілося б зазначити закон, котрий був підписаний президентом 30 червня 1936 долі "про встановленні мінімальної заробітної платні та максимального робочого дня ". Таким чином починаючи з 1 жовтня 1936 долі любий державний замовлення до приватних організацій, з сумою більш ніж 10.000 дол. винний був бути гарантованим із боку виробника наступними положеннями : підприємець винний був дотримуватись розумів праці, передбачені статутом, дотримуватись рівня заробітної платні, визначеного міністром праці, встановити 40 - часовий робочий тиждень, не наймати чоловіків молодше 16 років, та жінок молодше 18 років, не застосовувати працю ув'язнених а також підтримувати нормальні санітарні умови.

Контроль за здійсненням цього закону був закріплений за міністром праці, який мав певні повноваження.

6 вересня 1935 долі Ф.Д.Рузвельт об'явив, що реформи закінчились й бізнес має "передишку". Вже 7-го вересня Білий дім отримав багато телеграм з задоволеннями його заяви. Алі зроблений в 1935 році здвиг вліво "Нового курсу" (поступки профспілкам та робітничім рухам) запозбавивши дуже глибокий слід у внутрішніх взаємовідносинах господарюючого класу.

Керівництво республіканської партії поставило під сумнів "щирість" цього жесту. Та 5 грудня Національна Асоціація Промисловців (НАП) прийняла "платформу американської промисловості", основні пункти якої вимагали відмови від втручання Федерального уряду в рішення соціально-економічних питань. Таким чином починався рух промисловців проти реформ "Нового курсу", та за відродження старих принципів регулювання економічних відносин. Вслід за Напом 11 грудня 1935 долі з різкою критикою політики Ф.Рузвельта виступила Торгова палата. Наприкінці грудня 1935 долі, зі своєю програмою для конгресу виступила "Ліга свободи". А.Сміт (керівник опозиції) на банкеті який відбувався в отелі "Mayflover" у Вашінгтоні, заявивши що президент продався комуністам. З тихнув пір цей вираз увійшов у лексікон американців, як фальшивий гасло проти найнезначнішого лібералізму в політиці урядових кіл. 18 травня 1936 долі, Верховний суд відмінив закон Д.Гаффі "про регулювання вугільної промисловості". 1 червня 1936 долі під приводом "захисту контракту"при наймі на роботові" був онульован закон штату Нью-Йорк, передбачаючий встановлення мінімальної заробітної платні для жінок. Але не зважаючи на протирузвельтовський рух, посилювалось розуміння того, що посилення ролі держави у фінансово-економічній сфері було вигідно бізнесу в цілому. Оцінюючи банківське законодавство "Нового курсу", Р.Тагвелл писав, що уряд знайшов найкращу форму об'єднуючу урядове регулювання та часну ініціативу. Він лише сумував з того приводу, що не усі банкіри розуміли, що "ці заходь були основним чином у їх інтересах". Алі тим не менш жоден із рузвельтовських банківських законів не був відмінений Верховним судом. Алі була одна дуже важлива відміна зі збоку Верховного суду, він відмінив закон ААА, алі зразу після відміни, дивлячись на критичний стан сільського господарства, був прийнятий інший закон, це був практично тієї ж самий ААА, тільки з іншими методами надходження грошів для регулювання сільського господарства.

Алі всі ці нападки на рузвельтовські реформи, практично нічого гарного правимо силам не принесло. Спираючись на частку господорюючого класу та широкий фронт лівих сил, Ф.Рузвельт та його люди, змогли подолати опір праворуч та відстояти законодавство 1935 долі. Алі далі цьго, смороду не пішли.

Загострення взаємовідносин внутрі господорюючого класу не змогло не вплинути на положення в обох партіях. Після громадянської війни вагома різниця між цими партіями зникла.

Одже "Новий курс" мав дуже велике значення що до подальшого розвитку соціальної та економічної політикі. Насамперед він встановив межу між робітниками та підприємцями. У ході так званої "війни" профспілок та підприємців з'явились чіткі межі повноважень підприємців (заробітна платня, 40 годинний робочій день, експлуатація дітей, та інше), та визначились права робітників, а це на мою думку має дуже велике значення для подальшого розвитку, та для сучасних Сполучених Штатів.

6. Значення "Нового курсу" у розвитку інших держав

Економічна кризу 1929-1933 років торкнулася в тієї чи іншій ступені усі капіталістичні держави. Наслідками виявились - різкий спад світової торгівлі, посилення боротьби за ринки збуту товарів, загострення протиріч меж імперіалістичними державами. У світі капіталу розгорнулась справжня торгова та митна війна. Наслідками кризи також стали обесцінення валют, порушення міжнародних фінансових зв'язків, банкрутство банків,створення стерлінгового блоку під егідою Великобританії.

Взагалі що до зовнішньої політики, адміністрація Ф.Рузвельта успадкувала її з традиційними основними направленнями та відповідними їм доктринами : Монро в Латинській Америці, "відкритих дверей" в Азії та ізоляціонізму у відношенні Європи. У двох словах цю політику можна назвати політикою "доброго сусіда", як її називають історики. Серйозним випробовуванням для політики "доброго сусіда" була експропріація Мексикою великих земельних ділянок, які знаходились у власності громадян США, для проведення аграрної реформи. У вигляді контрміни США відмінили договір з Мексикою про закупівлю мексиканського срібла, що призвело до падіння цін на цей метав, та вимагав від Мексики виплати компенсації. Мексика все-таки такі була змушена виплатити компенсацію, у вигляді виплат нафтовим компаніям.

Завдяки такій політиці була прийнята "Лімська декларація", на конференції 9-27 грудня 1938 долі в місті Лім (Перу). У цій декларації уряди американських держав домовились про континентальну солідарність. Ця солідарність була виражена в "рішучості захищатись від іноземного втручання, використовуючи засоби, диктовані обставинами".

Дуже важливим зовнішньополітичним актом, який заклав основу для подальших стосунків, було визнання Сполученими Штатами СРСР. Завдяки нормалізації відносин СРСР та США перед урядом Сполучених Штатів гострішим стало питання щодо відносин на Дальньому Сході. Рузвельт вже було починав розмови про війну із Японією. Встановлення дипломатичних відносин між США та СРСР, співпало з новими зусиллями СРСР по забезпеченню всезагального мирі. Радянський Союз висунув ідею Тихоокеанського пакту про ненапад.

Сполучені Шати довгі роки не підтримували цей пакт, хоча й не відмовлялись від нього. Смороду дотримувались так званої мовчанки. При цьому Сполучені Штати були не проти щоб СРСР та Японія розпочали між собою війну. Таким чином США притримувались нейтралітету, який смороду закріпили законодавством у серпні 1935 долі. Як привід для відмови від політичної співпраці з СРСР, смороду використовували проблему боргів російських дореволюційних урядів. Цим законом смороду відгородили собі від втручання до справ Європи. Таким чином США "вмили руки" у самий відповідальний момент. Отже коли уся Європа робила всі можливе для запобігання Фашистській агресії, США відійшли прикрившись нейтралітетом. Таким чином нормальних політичних стосунків між СРСР та США в ці часи не виходило. Хоча ще в листопаді 33-го долі, смороду уклали "джентельменьський договір". У цьому договорі Російська сторона погоджувалась частково погасити борги. В обмін на це Сполучені Штати прибігли до закону Джонсона, хоча Радянський союз ніяких обов'язків на собі по старимо боргам не бравий. Одже Радянський Союз не мав бажання погоджуватись на небажаний прецедент. Наприкінці січня 1935 долі держдепартамент офіційно заявивши про припинення радянсько-американських переговорів по фінансово-економічним питанням. Внаслідок цього було залагоджене генеральне консульство США в Москві й

Завдяки цьому жесту зі збоку Сполучених Штатів, СРСР обмежив імпорт із США, а діючі замовлення без особливих проблем розмістив за межами Сполучених Штатів.

Незважаючи не це деяких результатів удалося досягти в 1935 році.

У квітні 1935 долі, радянська сторона заявила про збільшенні закупівель у США.Алі Сполученні Штати відмовились. У серпні 1937 долі за ініціативою СРСР була укладена торгова угода. Угода була правовою базою для двохстороньої торгівлі, та кожен рік продовжувалась, доку в 1951 році, Сполучені Штати одностороннім актом не денонсували її.

Отже в зовнішній політиці Сполучені Штати обрали роль "Доброго сусіда" тім самим, смороду хотіли відгородити собі від військових дій. Не всі держави Європи та Світу схвалювали цей вибір. Алі все ж такі США відгородили собі від другої світової війни. І практично не приймали в ній участі. Цією політикою, США заробили собі ім'я "доброго сусіда" на довгі роки. Чим на мою думку кращого для собі нічого не зробили. Алі все ж такі під година "нового курсу" було закладено гарну основу для зовнішньополітичних та економічних відносин. Визнання СРСР відкрило новий шлях до розвитку.

Та на мою думку це було важливим рішенням не тільки для Сполучених Штатів, а й гарним напрямком для подальшого розвитку та взаємодії для інших держав. Окремо для СРСР.

Висновок

Із зробленої мною роботи можна зробити дуже обширні висновки.

По-перше про саму націю, їх внутрішній настрій, ідеологію, позиції, та таке інше...

Алі хотілося б зазначити деякі моменти, які малі важливе значення для розвитку США, інших країн, її внутрішньої та зовнішньої політики, економіки, суспільного влаштую та перш за всі парової бази.

На мою думку на першому місці стоїть сам президент, це людина яка змогла підняти державу йз глибокої економічної кризи, підібрати необхідні методи для подолання кожної окремої проблеми, та на скільки це можливо відгородити суспільство від небажаних проблем (у часності війни). Його методи по своїм принципах не малі нічого важкого. Важливим був підхід до тої чи іншої справи, пошук методів, котрі б підходили до саме цієї проблеми, та задовольнили максимальну кількість людей. Методи боротьби він був змушений знаходити миттєво, бо того вимагав стан держави та її економіка. Отже знайдені методи повинні були підходити, бо на переробку не було години. Найважливішими звісно ж були перші 100 днів після приходу до влади. У ці дні було закладено основу для подальшої реформи.

Мабуть другу місце займає соціальна реформа яка винна була бути здійсненною, на мою думку, ще задовго до кризи. Алі завдяки принципам урядових службовців не була зроблена. Знов таки завдяки президентові, було зроблено законодавчу базу для розвитку цієї галузі. Завдяки цій базі, розвинулись профспілки, які у свою чергу розпочали діяльність по захисту робітників, вплинули на уряд, завдяки чому було встановлено мінімальну заробітну платню та максимальну тривалість робочого дня. Після появи профспілок з'явилась реальна сила, яка могла на законних підставах захищати права робітників. А це дуже важливе досягнення.

Ще хотілося б зазначити ваги деяких зовнішньополітичних дій. Хоча деякі дії не схвалювали інші держави та окремі люди, смороду були спрямовані насамперед на захист держави в цілому, та шкірного громадянина окремо.

Також стосовно зовнішньої політики, хотілося б визначити якові роль зіграло визнання Сполученими Штатами СРСР. Налагодження стосунків у деякій мірі пом'якшили відносини між двома великими державами, що в майбутньому зіграло дуже важливу роль. Було укладено догоди націлені на покращення економічних відносин, політичних відносин та в інших напрямках. В економічному напрямку було закладено гарний фундамент для подальшого розвитку взаємовідносин.

А взагалі у двох словах це можна охарактеризувати як правильно встановлене законодавство. Правові заходь що було впроваджено під година реформ принесли США багато гарних результатів та правову основу для подальшого економічного та політичного розвитку.

Список використаної літератури

1. "Історія США" у Наука 1985 р.

2. С.В.Іванов "Війна з бідністю Ф.Д.Рузвельта" 1989 р.

3. В.Е.Коломойцев "100 днів президента Рузвельта" 1997 р.

4. И.В.Галкін "На шляху в Білий дім" 1991 р.

5. Е.В.Ананова "Новітня історія США" 1962 р.

6. В.Л.Мальків "Новий курс у США" 1973 р.

7. М.З.Шкундин "До історії державно-монополістичної соціальної

політики" 1980 р.

8. М.Батурін "США й Мюнхен: з історії американської зовнішньої політики 1937- 1928 р.р." 1961 р.

9. В.Л.Мальків і Д.Г.Наджафов "Америка на роздоріжжі 1929 - 1933 р.г."

1967 р.

10. Э.А.Иванян "Білий дім: президенти й політика" 1976 р.

11. Н.Н.Яковлев "Франклін Рузвельт - людина і політик" 1969 р.

Размещено на Allbest.ru