Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ ПІДПРИЄМСТВ ТА СТРАХОВОЇ СПРАВИ

АВТОРЕФЕРАТ

Суровицький Олександр Вікторович

Київ 2001

В роботі досліджуються:

- теоретичні аспекти управління оборотним капіталом підприємства,

- економічна сутність та класифікація оборотних активів підприємства,

- принципи та основні джерела формування оборотних коштів підприємства,

- сутність управління оборотним капіталом підприємства,

- механізм управління оборотним капіталом та методи його аналізу.

В роботі проводиться:

- аналіз стану та використання оборотного капіталу підприємтсва,

- внутрішній аналіз стану оборотних активів та забезпеченності підприємства оборотними коштами,

- аналіз використання оборотного капіталу,

- аналіз динаміки та загальна оцінка оборотності поточних активів підприємства,

- аналіз руху грошових коштів,

- аналіз дебіторської заборгованості,

- аналіз оборотності запасів,

- аналіз рентабельності оборотних активів.

В роботі визначаються:

- напрямки підвищення ефективності управління оборотним капіталом підприємства,

- шляхи нормування оборотних коштів як механізм підвищення ефективності їх використання,

- шляхи оптимізації джерел формування оборотного капіталу підприємства,

- шляхи прискорення обертання поточних активів підприємства.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

оборотний капітал актив економічний

Актуальність теми. Останнім часом в умовах становлення ринкових відносин в незалежній Україні загальний фінансовий стан та інвестиційна діяльність як приватизованих, так і державних підприємств значно погіршилися. Лише за минуле десятиріччя обсяг матеріальних запасів на вітчизняних промислових підприємствах зменшився більше, ніж на 1/3, грошових коштів та відвантаженої продукції - на 6 і 11% відповідно, величина дебіторської заборгованості зросла більше, ніж в 1,5 рази.

Зростання обсягів дебіторської заборгованості нібито свідчить про поліпшення збуту продукції, прискорення обертання оборотних активів, але це відбувається на фоні скорочення матеріальних запасів, тобто на фоні зменшення обсягів виробництва продукції. Скорочення залишків коштів свідчить не стільки про високий рівень управління грошовими потоками, скільки про гострий дефіцит цих коштів, зумовлений інфляцією, кризою неплатежів, недосконалою податковою політикою.

Наведені дані говорять про те, що українські підприємства опинилися в скрутній фінансовій ситуації через загальноекономічну кризу, дефіцит фінансових ресурсів, низьку купівельну спроможність суб'єктів господарювання та інші фактори.

Вагомим резервом в напрямку покращення діяльності підприємств є підвищення ефективності використання їх оборотного капіталу, який займає значну питому вагу в структурі активів підприємств. Важлива роль у реалізації поставлених завдань належить економічному аналізу як одній із функцій управління.

Про актуальність теми дипломної роботи свідчить і те, що підприємсництво в Україні потребує сучасного теоретичного, методологічного та методичного забезпечення управління оборотним капіталом, наукових рекомендацій щодо процесів формування та використання оборотних активів підприємств.

Суттєвий внесок у вивчення проблем управління оборотними активами підприємств зробили В. Ковальов, Є. Стоянова, О. Єфімова, І. Бланк, Джеймс Ван Хорн та інші науковці.

Незважаючи на значну кількість публікацій, що освітлюють окремі аспекти проблем управління оборотним капіталом, дослідження цього процесу, його сутності, особливостей, факторів, що впливають на здійснення управління поточними активами підприємства вимагають подальшої розробки.

Актуальність і важливість питань управління оборотним капіталом і велике значення цього процесу для фінансово-господарської діяльності підприємств в сучасних ринкових умовах господарювання обумовили вибір теми, мету і послідовність наукового дослідження.

Мета дипломної роботи полягає в здійсненні економіко-теоретичного аналізу сутності управління оборотни капіталом підприємства, виявленні внутрішніх резервів підвищення ефективності цього процесу та розробці пропозицій щодо оптимізації формування оборотних активів підприємства та поліпшення їх використання.

Відповідно до цієї мети в ході дослідження вирішувалися такі завдання:

1) визначити економічну сутність оборотного капіталу через узагальнення політекономічного, управлінського та фінансового аспектів;

2) вивчити механізм управління оборотним капіталом на підприємстві;

3) вивчити прийоми та методи фінансового аналізу оборотного капіталу підприємств з урахуванням впливу його обсягів і структури на фінансовий стан підприємства;

4) проаналізувати оборотний капітал в розрізі окремих оборотних активів та в порівнянні з поточними зобов'язаннями підприємства - об'єкту дослідження, виявити на основі результатів аналізу тенденції у зміні основних показників стану та використанння оборотного капіталу підприємства;

5) розробити заходи, спрямовані на оптимізацію обсягів та структури оборотних активів підприємства; оптимізацію джерел фінансування оборотного капіталу; прискорення оборотності запасів, грошових активів, дебіторської заборгованості та інших оборотних засобів; зростання рівня рентабельності оборотних активів з метою підвищення ефективності управління оборотним капіталом та в кінцевому результаті поліпшення фінансового та майнового стану підприємства.

Теоретичною і методологічною базою дослідження стали роботи вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, діалектичний метод пізнання, а також конкретно-економічні методи - економічного і статистичного аналізу, групування, аналітичного порівняння та інші. Інформаційною базою для здійснення аналізу оборотного капіталу підприємства стала звітність підприємства ВАТ «Більшовик» за 1997 - 2000 роки його діялності (балансові звіти підприємства на 01.01.98, 01.01.99, 01.01.00, 01.01.01 - форма № 1, звіти про фінансові результати підприємства за 1997-2000 роки - форма № 2), а також довідкові дані фінансової служби товариства, в тому числі, бухгалтерії, планово-економічного та фінансового відділу.

Перший розділ дипломної роботи присвячено дослідженню теоретичних аспектів управління оборотним капіталом підприємства.

В його межах проведено дослідження поглядів відомих вітчизняних та зарубіжних економістів з приводу сутності оборотного капіталу, визначено основні елементи оборотного капіталу, з'ясовано принципи та можливі джерела фінансування оборотних активів підприємства.

В другому розділі роботи за обраною методикою проводиться внутрішній аналіз стану оборотних активів, забезпеченності підприємства оборотними коштами; проводиться аналіз використання оборотного капіталу підприємства в декілька етапів - аналіз динаміки оборотних активів та здійснення загальної оцінки їх оборотності, аналіз руху грошових коштів, аналіз дебіторської заборгованості, аналіз оборотності запасів; аналізується прибутковість (рентабельність) оборотного капіталу, досліджується характер впливу структури оборотних активів, що склалася на підприємстві на основні показники фінансового підприємства.

На основі узагальнених даних про результати аналізу оборотного капіталу на підприємстві, розроблено основні пропозиції щодо удосконалення управління оборотними активами та поліпшення їх використання, які викладено в третьому розділі дипломної роботи.

На цьому етапі визначено основні напрямки підвищення ефективності фінансового менеджменту оборотних активів підприємства, пов'язані з оптимізацією обсягів оборотних активів підприємства шляхом їх нормування, оптимізацією джерел формування оборотного капіталу та прискоренням оборотності мобільних активів підприємства.

2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ РОБОТИ

Перехід економіки України до якісно нової моделі побудови економіки, яка передбачає реформування відносин власності та системи управління господарським механізмом, зумовлює необхідність нового підходу до поглибленого дослідження питань сутності оборотного капіталу і вивчення тих функцій, які він виконує у ринковому механізмі. Для вітчизняної економіки термін “оборотний капітал” є відносно новим. Більш звичним і застосованим є термін “оборотні кошти”, який фігурує у законодавчих і нормативних актах та у господарській практиці. Проте, в умовах інтеграції українських підприємств у міжнародний економічний простір виникає необхідність єдиного тлумачення і методології дослідження такої різнопланової економічної категорії як оборотний капітал з метою порозуміння різних суб'єктів господарської діяльності в межах країни та за її кордоном.

Великий внесок у вирішення окремих проблем, пов'язаних з розробкою методологічних, організаційних, інформаційних аспектів розвитку економічного аналізу в цілому, і аналізу оборотного капіталу зокрема, зробили такі вчені як І.О. Бланк, В.В. Ковальов, Є.С. Стоянова, В.В. Бочаров, О.В. Єфімова, А.М. Павліковський, В.В. Сопко, А.М. Кінг, Джеймс В. Хорн.

У переважній частині робіт оборотний капітал розглядається або як виключно економічна категорія, і тоді на перший план висувається матеріально-речовинна сторона оборотного капіталу; або як суто фінансова категорія, і тоді переважна увага приділяється джерелам формування оборотного капіталу. Між тим, двоїстість природи капіталу полягає у його як матеріально-речовинній, так і у вартісній (грошовій) характеристиках, у тому, що капітал є і джерелом, і результатом діяльності підприємства незалежно від специфіки виробничої діяльності, тобто у тому, що оборотні активи завжди відображають характер розміщення інвестованого у процес господарської діяльності капіталу.

Тому, на нашу думку, досліджуючи сутність оборотного капіталу необхідно враховувати три аспекти: політекономічний, управлінський і фінансовий.

Політекономічний аспект вивчення потребує використання єдиної методології визначення сутності та вартісного змісту оборотного капіталу, а також дослідження функцій, які він виконує на стадіях кругообороту та у фазах відтворення.

Управлінський аспект питань реалізується шляхом створення інформаційної системи для внутрішнього управління підприємством і фокусує увагу на майбутніх результатах, тобто передбачає проведення перспективного аналізу оборотного капіталу з метою створення моделі управління фінансовим станом підприємства.

Фінансовий аспект реалізується завдяки впровадженню в аналітичний процес створених моделей управління основними елементами оборотних активів, концентрує увагу на реєстрації і класифікації фінансових операцій та підготовці фінансових звітів, і передбачає проведення ретроспективного аналізу оборотного капіталу з метою врахування результатів, одержаних у ході аналізу, у майбутній роботі.

Отже, правильне розуміння економічної сутності оборотного капіталу потребує насамперед усвідомлення його фінансово-грошової природи.

Активи підприємства, мають для діяльності підприємства аналогічну значущість як і категорія капіталу.

Вони являють собою контрольовані ним економічні ресурси, сформовані за рахунок інвестованого в них капіталу, що характеризуються детермінованою вартістю, продуктивністю і здатністю генерувати дохід, постійний оборот яких в процесі використання пов'язаний з факторами часу, ризику і ліквідності.

Зарубіжні науковці вбачають в оборотному капіталі фірми інвестицію в короткострокові активи - готівку, ліквідні цінні папери, товарно-матеріальні запаси і рахунки дебіторської заборгованності. Вони тлумачать оборотний капітал як сукупність активів та поточних зобов'язань, а їх різницю визначають як чистий (власний) оборотний капітал.

Найважливішим напрямком менеджменту активів є управління процесом їх формування, а визначення принципів та джерел формування оборотних коштів є важливою ділянкою роботи фінансового менеджера.

Недостатність джерел формування оборотних коштів призводить до недофінансування господарської діяльності та до фінансових ускладнень. Наявність зайвих джерел оборотних коштів на підприємстві сприяє створенню наднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, відволіканню оборотних коштів з господарського обороту, зниженню відповідальності за цільове й раціональне використання як власних, так і позичених коштів.

Вітчизняна фінансова теорія та практика, як правило, в структурі джерел формування оборотних засобів розрізняє:

· власні джерела;

· позикові кошти;

· додатково залучені кошти.

В зарубіжній фінансовій науці більша увага приділяється вивченню та аналізу залучення коштів для фінансування потреб в оборотному капіталі, а також особливе значення надається резервному фонду як джерелу формування оборотних активів та взагалі спроможності підприємства фінансувати свої потреби в оборотному капіталі за рахунок власних джерел.

Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму використання власних і залучених оборотних коштів впливають на ефективність використання оборотних коштів і всього оборотного капіталу. Раціональне формування названих джерел оборотних коштів має значний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних умов оборотними коштами. Тому формування раціональної стркутури джерел фінансових ресурсів підприємства для фінансування оборотних активів є одним з найважливіших завдань як управління оборотним капіталом, так і фінансового менеджменту в цілому.

Найбільш цілісне визначення сутності управління оборотним капіталом можна дати, ознайомившись з роботами відомого науковця І.О.Бланка, за яким управління оборотним капіталом являє собою систему принципів та методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов'язаних із встановленням оптимальних параметрів його обсягу і структури, задоволенням потреб підприємства в окремих його видах та залученням з різних джерел і в різноманітних формах для здійснення господарської діяльності підприємства, забезпеченням умов оптимізації процесу його обертання.

Необхідно зазначити, що у вітчзняній теорії та практиці управління оборотним капіталом підприємства досить повно та цілісно визначено зміст, цілі й задачи, а також функції фінансового менеджменту в сфері оборотного капіталу підприємства. Проте, на нашу думку, система управління оборотними активами підприємства потребує подальших досліджень, спрямованих на удосконалення та конкретизацію її фукцій з позиції адаптації до сучасного етапу розвитку фінансів та економіки України в цілому.

Механізм управління оборотним капіталом являє собою систему елементів, що регулюють процес розробки та реалізації управлінських рішень в цій сфері.

Виходячи із загальновідомих підходів до управління господарською діяльністю підприємства, що застосовуються для розв'язування конкретних завдань управління, можна відзначити такі основні системи проведення аналізу обротного капіталу підприємства: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, порівняльний аналіз, аналіз ризиків, аналіз коефіцієнтів, інтегральний аналіз.

Аналіз стану оборотних активів підприємства дозволяє оцінити в короткостроковому періоді (наприклад, за минулий місяць, квартал, рік) структуру оборотного капіталу, його абсолютну величину та абсолютну величину окремих видів оборотних активів, оцінити величину чистого оборотного капіталу.

Узагальнені дані про стан оборотного капіталу на підприємстві ВАТ “Більшовик” підтверджують той факт, що структура оборотних активів, що сформувалася на підприємстві, ставить під загрозу подальшу стабільність підприємства. Так, найбільшу частину коштів вкладено в найменш ліквідні активи (нерухоме майно та активи, що важко реалізуються); в складі мобільних (оборотних) активів більше третини активів є низьколіквідними засобами.

Підкреслимо, що збільшення періоду обороту (залишків у балансі) оборотних активів, так само як і прискорення оборотності кредиторської заборгованості (зменшення залишків у балансі), супроводжується відтоком коштів, і навпаки, прискорення оборотності запасів, засобів у розрахунках і інших елементах оборотних активів підприємства (зменшення залишків у балансі), а також скорочення періоду погашення короткострокових зобов'язань (збільшення залишків кредиторської заборгованості) пов'язані з припливом коштів.

Однією з основних умов фінансового добробуту підприємства є приплив коштів, що забезпечує покриття його зобов'язань. Відсутність такого мінімально необхідного запасу коштів підприємства свідчить про його серйозні фінансові труднощі. Надмірна ж величина коштів говорить про те, що підприємство зазнає збитків, пов'язаних, по-перше, з інфляцією і знеціненням грошей і, по-друге, з втраченою можливістю їх вигідного розміщення й одержання додаткового доходу. У зв'язку з цим виникає необхідність оцінити раціональність управління коштами на підприємстві.

Наприкінці аналізу руху грошових коштів необхідно зазначити, що за аналізований період на підприємстві “ВАТ “Більшовик” відбувався такий рух коштів, що в кінцевому результаті призвів до зменшення питомої ваги грошових активів в оборотних активах та загальному обсязі майна підприємства, а це явище негативно впливає на ліквідність та платоспроможність підприємства.

Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Тому на підприємстві звичайно при аналізі обортних активів значне місце приділяється дебіторській заборгованості.

Значна питома вага дебіторської заборгованості в складі оборотних активів (у нашому випадку більше 22 %) визначає її особливе місце в оцінці оборотності оборотних коштів

Результати аналізу дебіторської заборгованості являють собою те інформаційне підгрунття, без якого ефективне управління дебіторською заборгованістю на підприємстві просто неможливе.

Оборот виробничих запасів характеризує швидкість руху матеріальних цінностей та їх поповнення. Чим швидше оборот капіталу, вкладеного в запаси, тим менше потрібно капіталу для даного обсягу господарських операцій.

Тенденції зміни в оборотності запасів ТМЦ підприємства загалом свідчать про підвищення ефективності їх використання, проте остаточний висновок про ефективність управління запасами підприємства та оборотними активами в цілому не можливо зробити, не провівши аналіз їх рентабельності.

Як будь-який вид активів, оборотні активи повинні генерувати певний прибуток при їх використаннні у виробничо-збутовій діяльності підприємства. Разом з тим, окремі види оборотних активів здатні приносити підприємтсву прямий дохід в процесі фінансової діяльності і у формі процентів та дивідендів (короткострокові фінансові вкладення). Тому аналіз рентабельності оборотних активів також повинен стати складовою частиною управління оборотними активами.

Більш високу доходність оборотного капіталу можна одержати в результаті підвищення коефіцієнта прибутковості продажу продукції або коефіцієнта оборотності оборотних активів. Коефіцієнт прибутковості можна підвищити шляхом скорочення витрат або підвищення продажних цін. Проте при зростанні продажних цін можливе падіння попиту й наступного за цим зменшення показника оборотності активів. Якщо більш високі ціни призведуть до зниження товарообігу, то збільшення коефіцієнта прибутковості може компенсуватися падінням оборотності активів, тому загальна доходність оборотного капіталу може не покращитися.

Не менш важливим об'єктом, ніж рентабельність оборотних активів, при аналізі використання оборотного капіталу виступає їх ліквідність, а предметом такого дослідження є аналіз впливу на фінансовий стан підприємства розміщення оборотних активів.

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Отже, фінансове стійким є такий суб'єкт господарювання, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно розраховується за своїми зобов'язаннями. Основою фінансової стійкості є виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних коштів.

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. У процесі управління підприємством дуже важливо правильно визначити потребу в оборотних коштах. Величина їх повинна бути мінімальною, але достатньою, тобто такою, що забезпечує безперебійне фінансування планових витрат на виробництво і реалізацію продукції, а також здійснення розрахунків у встановлений термін. Завищення оборотних коштів веде до зайвого їх відволікання в запаси, до заморожування фінансових ресурсів. Заниження оборотних коштів може призвести до перебоїв у виробництві і реалізації продукції, до несвоєчасного виконання підприємством своїх зобов'язань. Тільки оптимальна забезпеченість оборотними коштами веде до мінімізації витрат, поліпшення фінансових результатів, до ритмічності та злагодженості роботи підприємства.

Розмір оборотних коштів залежить від обсягу виробництва, умов постачання і збуту, асортименту виробленої продукції, сезонності роботи, тривалості виробничого циклу, порядку розрахунків та інших факторів.

Потреба в оборотних коштах визначається шляхом їх нормування, що являє собою встановлення оптимальної величини оборотних коштів, необхідних для організації і здійснення нормальної господарської діяльності підприємства. А це, на нашу думку, значно підвищує ефективність управління оборотними активами.

В основу визначення потреби в оборотних коштах для основної діяльності покладаються планові показники виробництва продукції підприємства і планових витрат на виробництво і реалізацію продукції. Визначається також потреба підприємства в оборотних коштах для підсобних і допоміжних виробництв, житлово-комунальних і інших непромислових господарств, що не функціонують на самостійному балансі, і для капітального ремонту, здійснюваного господарським способом.

На практиці застосовуються наступні основні методи нормування оборотних коштів: метод прямого розрахунку, аналітичний (дослідно-статистичний) метод і коефіцієнтний метод.

Метод прямого розрахунку є найбільш точним, обґрунтованим, але разом з тим досить трудомістким, оскільки він потребує високої кваліфікації економістів, залучення до нормування працівників багатьох служб підприємства. Він заснований на визначенні науково обґрунтованих норм запасу за окремими елементами оборотних коштів.

Аналітичний (дослідно-статистичний) метод застосовується в тому випадку, коли в плановому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства в порівнянні з попереднім. У цьому випадку розрахунок нормативу оборотних коштів здійснюється агреговано, з огляду на співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміром нормованих оборотних коштів у попередньому періоді. При аналізі наявних оборотних коштів їхні фактичні запаси коректуються, зайві виключаються.

Коефіцієнтний метод заснований на визначенні нового нормативу на базі нормативу попереднього періоду шляхом внесення в нього виправлень з урахуванням зміни умов виробництва, постачання, реалізації продукції, розрахунків, що здійснюють вплив на швидкість обертання оборотних коштів. За залежними від обсягів виробництва елементами оборотних коштів (сировина, матеріали, незавершене виробництво, готова продукція на складі) потреба планується виходячи з розмірів їх у базисному році, темпів зростання виробництва і можливого прискорення оборотності оборотних коштів. За елементами оборотних коштів, що не залежать від обсягу діяльності (запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети, витрати майбутніх періодів) планова потреба визначається на рівні їх средньофактичних залишків.

Формування раціональної структури джерел фінансових ресурсів підприємства для фінансування необхідного обсягу його оборотного капіталу та забезпечення бажаного рівня доходів є одним із найважливіших завдань управління оборотним капіталом та фінансового менеджменту підприємства в цілому.

Будь-яке підприємство для фінансування своєї діяльності потребує достатнього обсягу фінансування. Управління фінансуванням оборотних активів підприємства підкорене цілям забезпечення необхідної потреби в них відповідними фінансовими ресурсами та оптимізації структури джерел формування цих ресурсів. З урахуванням цієї мети на підприємстві розробляється політика фінансування оборотних активів.

Політика фінансування оборотних активів являє собою частину загальної політики управління його оборотними активами, що полягає в оптимізації обсягу та складу фінансових джерел їх формування з позицій забезпечення ефективного використання власного капіталу та достатнього рівня фінансової стійкості підприємства.

Оптимізована автором структура джерел формування оборотних активів підприємства ВАТ “Більшовик” відповідно до потреб в них на початок 2002 року має наступний вигляд: більше половини (58,2%) потреб в оборотних активах буде покрито за рахунок кредиторської заборгованості, окрім того в складі поточних зобов'язань планується сума короткострокового фінансового кредиту в розмірі 661 тис.грн, що складає 3,13% від усіх джерел; чисті оборотні активи складуть 8 164 тис.грн. і покриватимуться власним капіталом підприємства (38,67%).

Така структура, дипломника, дає змогу підприємству забезпечити свої потреби в оборотних активах не тільки в повному обсязі, а й відносно дешевими джерелами фінансування.

Досліджуючи напрямки поліпшення використання оборотних активів підприємства та підвищення ефективності управління оборотним капіталом взагалі, ми вже розглянули питання визначення оптимальних потреб підприємства в оборотних активах і роль в цьому процесі методів їх нормування, а також оптимізацію джерел фінансування оборотних активів. Потрібно сказати, що не менші резерви підвищення ефективності управління оборотним капіталом має і прискорення оборотності мобільних активів підприємства, яке позитивно впливає на фінансово-майновий стан підприємства.

Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує потребу в них, дозволяє підприємствам вивільняти частину оборотних коштів або для потреб виробництва (абсолютне вивільнення), або для додаткового випуску продукції (відносне вивільнення).

В результаті прискорення обороту вивільняються матеріальні елементи оборотних коштів, менше потрібно запасів сировини, матеріалів, палива, залишків незавершеного виробництва та ін., а отже, вивільняються і грошові ресурси, раніше вкладені в ці запаси. Вивільнені грошові ресурси розміщуються на розрахунковому рахунку підприємства, в результаті чого поліпшується їх фінансовий стан, поліпшується його платоспроможність.

Таким чином, роль прискорення обороту активів у формуванні операційного прибутку є дуже високою і визначає необхідність постійного управління цим процесом з метою підвищення ефективності управління оборотним капіталом в цілому.

Таким чином, ефективність управління оборотним капіталом підприємства залежить від рівня організаційності та узгодженності процесів аналізу оборотних активів підприємства в попередньому періоді, планування оборотного капіталу, контролю за виконанням планів та прийняттям управлінських рішень щодо підвищення ефективності використання оборотного капіталу.

Размещено на Allbest.ru