Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність ринку. Його формування та розвиток

1.1 Поняття ринку

1.2 Умови формування та розвитку ринку

Розділ 2. Механізм функціонування ринку

2.1 Поняття і склад механізму ринку

2.2 Інфляція

2.3 Закони вартості, попиту і пропозиції

2.4 Умови ефективного функціонування

Розділ 3. Особливості становлення і розвитку ринку в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Мабуть найпопулярнішим словом сьогодні в нашому суспільстві як на побутовому рівні, так і в наукових працях, публіцистиці є слово «ринок ».Виникнення ринку було визначною подією в житті людства, його видатним винаходом. Знання передумов розвитку ринкової економіки дає змогу зясувати рушійні сили економічного розвитку.

Економічного ефекту можна досягти шляхом вивчення ринку. Ринок є "вимірювальним пристроєм" людської праці. Вся гамма якостей, які несе в собі енергія людської праці, зрештою знаходить свій вираз у формі числа в ринковому середовищі.

Крім того, ринок стабілізує грошовий обіг, підтримує авторитет національних грошових одиниць; створює діючий механізм мотивації роботи; стимулює різні форми бізнесу; затверджує пошану до писаних і неписаних правил людського співіснування.

Ринок також генерує еквівалентні, тобто економічно рівноправні відносини у всіх областях виробництва, на всіх рівнях господарського життя, культивує знання, професійність, компетентність, творче відношення до роботи.

Ринок, який базується на правових основах, є економічною "технологією", за допомогою якої створюються умови для ефективного господарювання, динамізму виробництва. Такі конкретні прояви ефективності, як продуктивність праці, якість роботи, економічність виробництва, науково-технічний прогрес, значною мірою зумовлюються ринково-конкурентним середовищем.

Дана курсова робота присвячена темі, в якій розкривається сутність ринку, його процес формування та розвитку, Ця тема актуальна в наш час, оскільки життя суспільства безпосередньо пов'язано з ринком.

Метою курсової роботи є розкриття історичних етапів та процесу формування і розвитку ринку.

Завдання курсової роботи:

1. Визначення суті та основних умов виникнення ринку;

2. З'ясування головних етапів у формуванні та розвитку ринку;

3. Розкриття причин та наслідків основних передумов виникнення ринку в історичному аспекті;

Предметом курсової роботи є:

Історичний процес економічного розвитку суспільства.

Об'єктом :

Ринок і його виникнення.

Розділ 1. Сутність ринку. Його формування та розвиток

1.1 Поняття ринку

З давніх часів ринок визначали як місце де здійснюється купівля або продаж товарів. Ось чому в багатьох слово «ринок» асоціюється з базаром - місцем обміну вироблених благ. Це правильно лише частково. Ринок -поняття більш широке і містке. Це і магазин, універмаги, універсами, різні палатки, де продаються продукти харчування, одяг, взуття, товари щоденного вжитку. Є ринки на яких продаються і купуються цінні папери. Там де пропонуються товари за стандартними якісними показниками, покупці та продавці вступають у конкретні відносини. Два учасники або більше беруть на себе юридичні зобов'язання, якими визначаються їхні дії та відповідальність. Ці та інші відносини між продавцями і покупцями з приводу існуючих та потенційних товарів утворюють ринки.

Як явище господарського життя ринок зявився сотні років тому як наслідок природно-історичного розвитку виробництва й обміну, що породили товарне ведення господарства. Відбувалося це через розвиток суспільного поділу праці, появу економічно самостійних, юридично незалежних господарюючих суб'єктів і перехід від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до товарного обміну на ринку.

Спочатку домінувало побутове розуміння поняття «ринок», як синоніма терміна «базар» ? певної ринкової площі, на якій велась роздрібна торгівля. З ХІІ ст. у містах відбуваються численні регулярні ярмарки. Замість «ринок» все частіше застосовують термін «район торгівлі». Саме тому французький економіст Антуан-Огюстен Курно першим в науковій літературі визначення поняття «ринок» починає з терміну «район». Ринок, на його думку, це всякий район, на якому відносини покупців і продавців один з одним настільки вільні, що ціни на одні й ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватись. Позитивним у цьому визначені є характеристика ринку через відносини його суб'єктів.

К. Макконнелі й С. Брю у підручнику «Економікс» ринок розглядають як «інститут або механізм, яких зводить разом покупців і продавців окремих товарів і послуг». Американський економіст П. Хейне стверджує, що ринок - це просто набір взаємозв'язків, або конкурентних торгів. У обох дефініціях упущену таку важливу властивість ринку, як відносини між людьми і сутнісні ознаки цього інституту.

«Сучасний економічний словник» трактує ринок як:

Місце купівлі продажу товарів і послуг, укладання торгових угод;

Економічні відносини, пов'язані з обміном товарів і послуг, внаслідок яких формуються попит, пропозиція і ціна. [18, 298].

Автори «Великого економічного словника» характеризують ринок як:

Сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, завдяки яким здійснюється реалізація товарної продукції і остаточно визначається суспільний характер втіленої в ній праці;

Будь-який інститут або механізм, який зводить разом продавців і покупців конкретного товару або послуг [19, 584].

В «Економічній енциклопедії» за редакцією Л. Абалкіна стверджується, що на відміну від побутового значення цього слова, ринок в науці визначається як сукупність умов, завдяки яким покупці і продавці товару вступають у контакт один з одним з метою купівлі або продажу цього товару [20, 686].

Дещо по-іншому ринок, як економічну категорію трактують українські вчені. Так у підручнику «Основи економічної теорії: політ економічний аспект» визначення «самодостатній ринок», автоматично діючий механізм, що саморегулюється охарактеризоване як абстракція, яка певною мірою відображає реалії ХІХ ст. на відміну від цього сучасний ринок -це один з феноменів, що обслуговує складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють різні закономірності, численні регулюючі інститути і масова свідомість [21, 167]. А. Задоя та Ю. Петруня розглядають ринок як спосіб взаємодії економічних суб'єктів, що базується на ціновій системі і конкуренції [11, 460]. Інші українські вчені розглядають ринок як цілісну систему економічних відносин і зв'язків між покупцями і продавцями, що будуються на основі ринкових цін [2, 332].

Наведеним дефініціям поняття «ринок» властиві такі основні недоліки:

Ігнорування суб'єктно - об'єктивних відносин. Замість цього в окремих визначеннях називають лише суб'єкти або об'єкти таких відносин;

Відсутність системного концептуального визначення, в якому були б синтезовані основні ознаки ринку, як економічної категорії ;

Здебільшого антиісторичний підхід до проблеми;

Автори підручника «Основи економічної теорії» намагаються розглянути цю проблему, але визначення сучасного ринку у підручнику відсутнє.

В одному із сучасних російських підручників з політекономії робиться спроба в контексті суспільної форми визначити ринок: «це суспільна форма організації і функціонування економіки за якої забезпечується взаємодія виробника і споживача без посередницьких інститутів» [22, 82]. Проте таке тлумачення розширює зміст ринку до системи виробничих відносин у всіх сферах суспільного відтворення, що науково не аргументовано. Доцільніше говорити про ринок як форму організації товарно-грошових відносин. В одній із названих вище робіт з акцентом на політ економічний аспект відсутнє ґрунтовне визначення не лише в такому аспекті, а й економічному контексті.

Щоб обґрунтувати політекономічне визначення ринку, треба перейти від категорії «економічна власність» до «привласнення» як форми реалізації власності. Привласнення у сфері обміну, де відбувається купівля продаж товарів, є вторинним порівняно з привласненням у сфері безпосереднього виробництва. Так, привласнення частини неоплаченої праці найманих виробників на підприємстві відбувається через подовження робочого дня, підвищення інтенсивності праці. У процесі обміну на ринку таке привласнення здійснюється під час купівлі-продажу робочої сили, зокрема при встановленні заробітної плати нижче вартості товару робоча сила та інших випадках.

Всі вище сказані визначення відображають особливості ринку, що лежать на поверхні явищ. Але вони не виявляють глибинних властивостей ринку як економічного феномена й не є достатньо конструктивними, щоб зрозуміти його роль в економічній системі. Насправді поняття «ринок» значно ширше, й визначити його зміст одним якимось формулюванням досить важко. Проте можна вибрати три з багатьох визначень, які зустрічаються частіше в нашій і зарубіжній літературі.

Ринок, по-перше, розуміється як місце, де відбувається процес купівлі-продажу результатів людської діяльності, а отже, як сфера підприємницької діяльності - бізнесу. Тобто, мова йде не лише про купівлю-продаж товарів, а про інші результати діяльності людей, наприклад, діяльності інтелектуальної, фінансово-кредитної. Предметом купівлі-продажу виступає також інформація. Тому поняття «товарний ринок» - це лише елемент загального поняття «ринок». По-друге, ринок -це сукупність економічних відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської діяльності. В такому аспекті ринок виступає як економічна категорія. По-третє, ринок - це місце, де відбувається остаточне визнання суспільством втіленої в результаті діяльності праці.

Таке розширене розуміння суті ринку дає можливість визначити його місце, роль і значення в процесі відтворення. Ринок виступає як момент, що опосередковує виробництво й споживання, і тому перебуває під їхнім впливом, а також сам впливає на них. На ринку можуть з'явитися лише ті результати людської діяльності, які задовольняють потреби суспільства в особі покупців. На ринку з'ясовуються реальні потреби суспільства. Ринок показує виробникам, що виробляти і в якій кількості. Нарешті, на ринку визначається вартість результатів людської діяльності, в тому числі й товарів. Трактуючи так широко поняття «ринок», не слід у той час ототожнювати його з ринковою економікою. Ринок - це лише елемент ринкової економіки, куди поруч з ринком входять сфери виробництва, розподілу ц споживання.

1.2 Умови формування та розвитку ринку

У процесі становлення і розвитку товарно-грошових відносин формується такий найважливіший їх елемент, як ринок. Тому причини виникнення товарно-грошових відносин розкривають і причини виникнення товарного обігу і ринку. Разом з тим ринок - це складне утворення, він має свою власну структуру, для його формування і розвитку необхідні специфічні умови. Як явище господарського життя ринок з'явився багато сотень років тому унаслідок розвитку виробництва і обміну, які породили товарне господарство. Відбулося це через розвиток суспільного розподілу праці, поява економічно самостійних, юридично незалежних суб'єктів господарювання і переходу від натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до товарного обміну і ринку.

Хоча товарне виробництво, ринок, конкуренція існують дуже давно, не слід забувати, що людство велику частину своєї історії прожило без ринку - в царстві натурального господарства. В подібній моделі господарства продукти проводяться общиною або сім'єю для внутрішньогосподарчого споживання при прямому командному розпорядженні ресурсами і зрівняльному розподілі створеного продукту. Проте при всій своєї егалітарності, тобто рівності окремих індивідів, натуральне господарство було основою бідності, а не багатства, що пов'язане з вузькістю економічних відносин, відсутністю спеціалізації, обмеженістю виробництва і капіталу.

Перехід від натурального господарства до товарного пов'язаний з формуванням таких основних передумов, як економічна відособленість або автономність товаровиробників, можливість або свобода для кожного економічного суб'єкта прагнути забезпечення своїх приватних інтересів і розподіл праці між товаровиробниками.

Історичні умови виникнення ринку були наступними: перша умова - суспільний розподіл праці, що виник в глибокій старовині. Історія знає ряд крупних ступенів суспільного розподілу праці. Перша з них - відділення скотарства від землеробства, друга - виділення ремесла як самостійної галузі, третя - виникнення купецтва. Потім стали дробитися галузі, заглиблювалася спеціалізація окремих виробництв. Цей процес нескінченний, він об'єктивно пов'язаний із зростанням продуктивності праці.

Розподіл праці неминуче вимагає обміну. Вже стародавні скотарі потребували продуктів землеробства, а землероби відповідно в їжі. Обмін все більш розширявся. Спочатку він йшов лише усередині общини, потім виник міжгромадський обмін. Спочатку він мав примітивні форми.

Бартер - одна з найпростіших форм обміну. Звичайно, йому ще далеко до справжнього ринку. Адже інтереси «покупця» і «продавця» могли не співпадати. Тоді доводилося скоювати не один, а декілька обмінів, щоб за свій продукт одержати те, що було потрібне. Розвиток обміну привів до появи грошей, яка розширила стимули до виробництва тих або інших товарів спеціально для продажу. Тільки тоді і змогло з'явитися товарне виробництво в справжньому значенні слова, тобто виробництво таких виробів, які потрібні їх виробнику не для власного споживання, а як носій вартості, що дозволяє одержати замість десятки інших потрібних для нього предметів. Іншими словами, з'явилося виробництво на ринок, для задоволення потреб інших людей.

Друга умова - це економічна відособленість або автономність виробників, можливість або свобода для кожного економічного суб'єкта прагнути забезпечення своїх часткових інтересів і розподіл праці між товаровиробниками. Товарний обмін обов'язково припускає прагнення до еквівалентності. Ніхто не хоче програти, тобто хоче одержати замість свого товару еквівалентна кількість іншого. А таке прагнення виникає на основі економічної обмеженості, відособленості інтересів. Ця відособленість історично виникає на базі приватної власності. Надалі вона почала спиратися і на колективну власність, але обов'язково обмежену якимсь локальним кругом інтересів (кооперативи, товариства, акціонерні суспільства, державні підприємства, змішані підприємства, тобто з державною участю, і т.д.).

Третя умова пов'язана з розвитком і поглибленням суспільного розподілу праці, у тому числі відносин спеціалізації і кооперації виробництва. На певному етапі розвитку натурального господарства було ясно, що будь-яке численне співтовариство людей не зможе прожити за рахунок повного самозабезпечення при зростаючих потребах, тому різні групи виробників починають спеціалізуватися на випуску одного якого-небудь продукту, пропонуючи його в обмін на решту все необхідних йому для життя. поступово така практика розширяється і приводить до руйнування натурального господарства, утворення товарного виробництва.

У підручнику «Економічна теорія» наведено п'ять передумов, для формування ринку, який виконував би притаманні йому функції:

По-перше, наявність суб'єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та юридично незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі-продажу. Досягти цього можна трансформацією існуючих відносин власності у різноманітні форми -індивідуальну, приватну, акціонерну, державну, кооперативну, змішану.

По-друге, еквівалентний обмін товарів. Ринок за своєю природою економічної допомоги, пільг не визнає.

По-третє, конкуренція, яка надає усім суб'єктам господарювання можливість вільної підприємницької діяльності: свободи вибору покупців, постачальників, будь-яких контрагентів, примушує підприємців застосовувати найпередовішу техніку і технологію, сприяючи цим зменшенню витрат виробництва, підвищенню ефективності економіки.

По-четверте, вільне ціноутворення, що як елемент конкуренції та головний механізм контрольно-регулюючої функції ринку сприяє поєднанню інтересів суб'єктів економічного життя, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи виробництва.

По-п'яте, реальна інформація про ринок у його суб'єктів.

Якщо подібних умов не створено, то те, що називають ринком, є псевдо ринком, де гроші не виконують своїх функцій.

Розділ 2. Механізм функціонування ринку

2.1 Поняття і склад механізму ринку

Ринкова економіка - це специфічна соціально-економічна система. Вона, як і будь-яка система має свій механізм функціонування, дія якого найбільш повно проявляється в центральній ланці цієї системи -на ринку. Що це за механізм і як він діє можна дізнатися розглянувши його складні елементи. Їх в принципі є чотири: попит, пропозиція, ціна й конкуренція.

Попит - це форма вираження потреби. На ринку ми маємо справу не з попитом взагалі, а з попитом платоспроможним, тобто забезпеченим відповідною сумою грошей. Тому попит включає в себе два елементи:

Потреби, тобто бажання придбати той чи інший товар або послугу;

Грошові засоби, які має суспільство для придбання даних товарів або послуг.

Попит, як правило, виражається в грошовій формі.

Пропозиція - це сукупність товарів і послуг, які є або в кожний даний момент можуть бути доставлені на ринок. Вона включає в себе два моменти:

Готовність виробників до продажу того чи іншого виду товару або послуги;

Умови, на яких виробник згідний продавати їх.

Ціна - це грошовий вираз вартості. На ринку, як правило, розрізняють три види цін: ціну попиту, ціну пропозиції і ціну рівноваги. Ціна попиту це гранично максимальна ціна, яку покупці ще згідні платити за товар. Ціна пропозиції ? це гранично мінімальна ціна, яку продавці ще згідні взяти за свій товар. Ціна рівноваги ? це ціна яка встановлюється при врівноваженості попиту і пропозиції [1, 320].

Конкуренція - це процес суперництва між суб'єктами ринкових відносин за найвигідніші умови виробництва, реалізації й купівлі товарів та послуг.

Взаємодія названих елементів і являє собою ринковий механізм. Процес цього функціонування визначає ступінь ефективності ринкової економіки. Сам ринковий механізм забезпечує свою стабільність. Він має власний внутрішній порядок, і взаємодія його елементів підпорядкована вимогам певних законів: законам грошового обігу, вартості, попиту і пропозиції. А реалізується це через завдання, які ставить перед собою кожен учасник ринкових відносин: прагнення максимумів прибутків і раціоналізація вибору. Отже, ринкова система за своєю природою є само регульована система. Така само регульована система отримала назву « вільного ринку». Ідея «вільного ринку» належить класику політичної економії А. Смуту. Егоїзм, який спонукає підприємця до дії, складає лише частину ринкового механізму. Щось повинно стримувати економічний суб'єкт який прагне безмежно задовольняти свою жадобу до прибутку. Таким регулятором є конкуренція, яка зводить егоїстичні інтереси діючих у ринковій економіці суб'єктів до певної гармонії, до ринкової рівноваги. Звідси зрозуміло, чому в класичній ліберальній економічній теорії держава відіграє лише підпорядковану роль.

Втручання в економіку з боку держави торкалося лише гарантування для всіх суб'єктів господарської діяльності основних економічних свобод, а саме: свободи займатися будь-якою господарською діяльністю, свободи конкуренції й торгівлі [12, 196]. Економічна свобода ? це ілюзія, в усякому разі вона є такою значно в більшій мірі, ніж здається на початку. При цьому зрозуміло, що в умовах ринку можна робити все, що завгодно, але якщо хтось діє так, що ринок цього не сприймає, то ціною індивідуальної свободи стає економічний крах. Функціонування ринку ? це не випадкові, хаотичні діяння господарюючих суб'єктів. Всі ці діяння підпорядковані вимогам певних економічних законів, які лежать в основі дії механізму ринку.

2.2 Інфляція

Надмірна кількість грошей в обігу породжує інфляцію. Вона може бути викликана скороченням виробництва товарів і послуг при незмінній грошовій масі або додатковим випуском грошей в обіг при незмінній товарній масі. Інфляція ? грошове явище. А конкретніше ? знецінення грошей через те, що в економіці їх стає більше чим потрібно. В міру наростання інфляції грошам все важче виконувати свої функції, обслуговувати обіг товарів і послуг, платіжні операції [2, 124].

Розрізняють відкритий і подавлений типи інфляції. Відкритій інфляції властива тенденція до зростання цін. Вона формується в результаті двоякого механізму. Перший ? це механізм адаптивних інфляційних очікувань. Суть його в тому, що, по-перше, споживачі, твердо повіривши в незмінність тенденції до підвищення цін, скорочують заощадження, нагнітають поточний попит і таким чином самі провокують чергове подорожчання товарів і послуг. По-друге, дефіцит заощаджень, який виникає в результаті першої акції, негативно відбивається на розмірах кредитних ресурсів, що перешкоджає зростанню капіталовкладень і виробництва. І це відбувається в умовах, коли й так відчувається чуттєве відставання пропозиції від попиту.

Адаптивні очікування мають мікроекономічну природу, тобто породжуються реальними подіями, які відбуваються на конкретних ринках. Рядовий споживач, роздумуючи, скільки витратити на покупки, керується динамікою тих цін, які бачить навколо себе. На будь-які зміни макроекономічних умов, він зреагує лише тоді, коли переконається в дійсній зміні економічних умов, які його оточують. Тому будь-яка антиінфляційна політика лише тоді дасть очікуванні результати, коли буде в своєму арсеналі мати спеціальні заходи, скеровані на нейтралізацію інфляційних очікувань.

В основі другого механізму відкритої інфляції лежить взаємозв'язок витрат і цін. Це так звана інфляція витрат. Суть її в наступному. Загальне підвищення цін в економіці неминуче веде до падіння реальних доходів зайнятих. Щоб зберегти незмінним хоча б добробут населення, необхідно збільшувати грошові доходи. Відбувається це різними шляхами., включаючи різноманітні варіанти державної індексації доходів зайнятих. Адже одночасно збільшуються витрати виробництва, що веде до підвищення цін. Останнє робить необхідним черговий перегляд заробітної плати. Розкручується інфляційна спіраль, причому з кожним витком зупинити її все важче.

Неухильне підвищення цін ставить державу перед дилемою з одного боку, населенню, яке не має прямого відношення до виникнення інфляції, необхідно за максимумом компенсувати понесені ним збитки, з іншого боку, повна компенсація приведе до того, на повну потужність запрацює механізм витрат виробництва. А це потягне за собою новий стрибок цін. Тому необхідно, по-перше, визнати, що коли в економіці розгортається відкритий інфляційний процес, по-друге, потрібно так організувати протиінфляційну компенсацію, щоб вона якомога менше зачіпала грошові витрати виробництва [3, 129].

Інфляція буває не тільки відкритою. В деяких випадках держава, не демонтуючи причини інфляції намагається подавити форми її прояву. Здійснюється це по різному. Наприклад: тимчасове заморожування цін доходів, отримання динаміки заробітної плати на рівні, який не перевищує темп зростання продуктивності праці; тотальний адміністративний контроль над цінами й доходами. В такому випадку відкрита інфляція переходить у подавлену. Якщо відкрита інфляція проявляється в загальному підвищенні цін, то подавлена ? у хронічній нестачі товарів і послуг, їхньому перманентному дефіциті. Тому інфляційні очікування при подавленій інфляції можна назвати дефіцитними.

Інфляція розвивається, як правило, як тривалий процес, який проходить декілька стадій. Кожній з них відповідає свій вид інфляції: повзуча, галопуюча й гіперінфляційна. При повзучій ціни зростають поступово, але неухильно. Держава за допомогою фінансово-кредитних методів на податковій системі тримає її під контролем, не допускаючи знецінення грошей більш ніж на 5-7 за місяць. Галопуюча інфляція настає тоді, коли темпи знецінення грошей досягають 20-25 на місяць. На цій стадії значно посилюються економічні і соціальні суперечності. Зростання цін і доходів окремих груп підприємців стає стрибкоподібним і не піддається регулюванню. Гіперінфляція характеризується знеціненням грошей більш як на 50 на місяць. Гроші починають втрачати здатність виконувати свої функції, падає їхня роль в економіці, натуралізуються господарські зв'язки, руйнується фінансовий і кредитний механізм, посилюються стихійні процеси в економіці. В умовах серйозної деформації економічного циклу, структурної розбалансованості інфляція пригнічує економічне зростання, провокує стагнаційні процеси і навіть спад виробництва. Такий стан економіки, коли поєднуються застій виробництва з розвитком інфляційних процесів, отримав назву стагфляції.

Уряди всіх країн, економіка яких переживає інфляцію, прикладають певні зусилля, щоб не сповзти в гіперінфляцію. А це передбачає перехід до жорстокої антиінфляційної політики. Складовою частиною її є дефляційна політика. Дефляція -це вилучення з обігу частини надлишкової грошової маси, випущеної в період інфляції з метою зменшення платоспроможного попиту населення через фінансові і грошово-кредитні механізми. Як правило, дефляція супроводжується падінням купівельної спроможності населення й посиленням соціальної напруги [11, 284].

Під час інфляції споживачу ніяк не уникнути зниження поточних реальних доходів, а отже й сьогоднішніх параметрів добробуту. Для цього є як мінімум три причини.

По-перше, якою б досконалою не була система проти інфляційної компенсації, їй ніколи не встигнути за рухом цін. Доходи завжди відстають від цін, і чим більше запізнення, тим відчутнішим стають удари по поточному споживанню населення.

По-друге, передбачити майбутнє підвищення цін, особливо коли в економіці вирує гіперінфляція, практично неможливо. Тому проти інфляційна компенсація рідко буває достатньою. Ясно, що за таких умов падіння життєвого рівня неминуче.

По-третє, проти інфляційна компенсація в принципі не може повністю покривати втрати від зростання цін. Інакше держава ніколи не виведе економіку з інфляційного стану. Отже при будь-якому рівні компенсації вона є неповною.

2.3 Закони вартості, попиту і пропозиції

Як відомо величина вартості товару визначається робочим часом. Причому не індивідуальним, а суспільне необхідним. Цей суспільно необхідний час не встановлюється якимось органом, він формується стихійно на ринку в результаті співставлення ряду індивідуальних затрат на виробництво даного виду продукції. І якщо затрати двох індивідуальних виробників товару можуть збігатися чисто випадково, то затрати більшості товаровиробників на виробництво одного й того самого виду продукції збігаються цілком закономірно тому, що вони відображають середні умови виробництва, які панують у даному регіоні на даному етапі розвитку технологічного способу виробництва. Саме в цьому збігу проявляється дія закону вартості-основного закону ринкової економіки [8, 82].

Закон вартості ? об'єктивний економічний закон товарного виробництва. Він визначає способи й принципи виміру, розподілу й стимулювання суспільної праці на ринку. Згідно з цим законом обмін товарів здійснюється на основі вартісної еквівалентності, яка визначається суспільно-необхідними затратами праці. Закон вартості стимулює виробників, які забезпечують більш високу продуктивність праці, ті ж виробники, чия продуктивність праці нижча суспільно-нормальної, при обміні несуть збитки.

Дія закону вартості проявляється через коливання цін навколо вартості. Саме за допомогою цього механізму закон вартості виступає як основний регулятор ринкової економіки. Ця обставина є вихідною для розуміння функцій закону вартості в ринковому господарстві.

Ринок нормально функціонує лише тоді, коли він збалансований, тобто коли на ньому підтримується повна відповідність між попитом і пропозицією. Відсутність такої відповідності негайно відбивається на ході реалізації й виробництва. Досягається така відповідність у результаті дії закону відповідності попиту і пропозиції. Закон попиту і пропозиції-економічний закон ринку. Він виражає діалектичну єдність попиту і пропозиції їх взаємозв'язок і взаємодію, об'єктивний потяг до відповідності. Тому основна його вимога ? це збалансованість ринку. Така дія поєднує цей закон з законом вартості, але на відміну від останнього він діє виключно у сфері обміну. Проте і в цій сфері закон попиту і пропозиції не підміняє закон вартості, а діє одночасно з ним як форма вираження, як елемент механізму його реалізації.

При наявності повної відповідності між попитом і пропозицією закон нічим себе не проявляє. Але якщо відповідність порушена, закон діє в напрямку її встановлення. Особливість функціонування ринкового механізму полягає в тому, що кожний її елемент тісно пов'язаний з ціною, яка служить основним інструментом впливу на попит і пропозицію. Зокрема попит знаходиться у зворотній залежності від ціни. Якщо ціни на товар зростають, то попит на них зменшується тому, що високі ціни обмежують купівельні спроможності людей. При зниженні цін попит зростає.

Товарна пропозиція з ціною пов'язана прямою залежністю. Із зростанням цін пропозиція збільшується, тому що одиниця додатково виробленої та проданої продукції приносить виробникові додаткові прибутки. І навпаки, якщо ціни знижуються, то виробництво продукції стає менш вигідним і скорочується. Відповідно зменшується і пропозиція.

Взаємодія попиту і пропозиції з ціною має і зворотній зв'язок. Коли пропозиція перевищує попит, ціна знижується, що збільшує попит. Якщо ж попит перевищує пропозицію, ціна підвищується, що стимулює зростання пропозиції [4, 359]. Закон попиту й пропозиції виконує ряд важливих економічних і соціальних функцій у ринковій економіці.

Отже, ринкова економіка - це специфічна соціально-економічна система. Вона має свій механізм функціонування, дія якого найбільш повно проявляється в центральній ланці цієї системи - на ринку. Його складові елементи: попит, пропозиція, ціна, конкуренція. Взаємодія названих елементів і являє ринковий механізм.

2.4 Умови ефективного функціонування

ринок господарський попит пропозиція

¦ Розвинуте товарне виробництво, високий рівень суспільного поділу праці, економічна відокремленість товаровиробників.

¦ Розвинуті права власності. Фізичні та юридичні особи мають чітко визначенні права власності. Більша частина майна є власністю громадян або підприємств. Державі належать лише суспільно-необхідна частка майна, у тому числі засобів виробництва. Економічні рішення громадян є наслідком свідомого вибору, вони вільно розпоряджаються своєю власністю.

¦ Економічна свобода означає, що людині належить право вибору в тому, як краще реалізувати свої власні господарські плани. Вона має свободу обирати працю, торгувати з іншими людьми, створювати підприємства, накопичувати чи витрачати зароблені кошти, обирати, яким чином витратити власні гроші тощо.

¦ Передбачувана державна політика означає, що підприємства і населення мають можливість прогнозувати і планувати свою діяльність. Інфляція тримається на низькому рівні, оподаткування відзначається стабільністю, а пряме державне втручання у роботу підприємств є обмеженим законом і передбачуваним.

¦ Жорстокі бюджетні обмеження щодо банкрутів. Доходи окремих підприємств залежать від їх конкретного економічного внеску. Збиткові підприємства не повинні отримувати рятівних субсидій держави.

¦ Наявність економічних контрактних відносин. Це означає, що люди мають можливість брати взаємні юридичні зобов`язання щодо проведення економічних операцій. Вони мають право купувати та продавати товар, передавати іншій особі право власності на будинок чи завод, створювати товариство чи спільне підприємство.

¦ Економічне суперництво, конкуренція господарських суб`єктів за гроші покупців, заперечення монополії.

¦ Вільне ціноутворення, тобто ціни, що складається як результат взаємодії попиту пропонування.

¦ Багатоукладність економіки. Для забезпечення такого плюралізму існує індивідуальна приватна власність, колективна власність, змішана форма власності [1, 220].

Ці умови необхідні для побудови ринкової економіки, функціонування реального ринку, який виконує притаманні йому функції. Якщо ці умови не створено, то це буде несправжній ринок, оскільки він не зможе виконувати свої функції. Створити ринок штучно, певними законами та указами неможливо, але держава і суспільство можуть створити сприятливі умови для його відтворення.

Розділ 3. Особливості становлення і розвитку ринку в Україні

Формування ринкової економіки в Україні починається з відтворення ринкових інститутів, які існують лише в зачатковому стані. Це повинне відбуватися по схемі, яка враховує економічні, політичні, історичні і психологічні особливості, характерні для нашої країни.

Перш за все вкажемо, що Україна ніколи не мала високо розвинутих товарно-грошових відносин, її становлення по суті почалося після відміни кріпосного права в 1861 р. і відбувалося на фоні значних феодальних пережитків. Сильним було втручання держави в економіку.

Після 1917 р. на протязі майже 70 років країна йшла шляхом розвитку економіки, який ігнорував ринок. Результат відомий: створено суспільство з низькою ефективністю виробництва і відсталим рівнем життя людей, загальним одержавленням і монополізованою, негнучкою економікою, підкоренням особистих і колективних інтересів відомчим, відсутністю демократичних інститутів.

Однієї з головних причин, яка привела до побудови такого суспільства, була пануюча доктрина "безринкового соціалізму". Ця теорія сприяла економічному відособленню від світового ринку. Саме тому Україна не займає відповідного місця в міжнародному розподілі праці, в зовнішньоекономічних зв'язках.

Пізнання ринку України в сучасних умовах неможливе без глибокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він полягає, і які взаємодіють між собою. Найпоширенішим є розгляд структури ринку, враховуючи економічне призначення його об'єктів: ринок предметів споживання і послуг, ринки чинників виробництва, науково-технічних розробок і інформації, фінансовий і валютний ринки.

В Україні характерними особливостями ринку робочої сили є значне перевищення пропозиції робочої сили над її попитом, відчутна невідповідність між якістю робочої сили і рівнем заробітної платні, низька мобільність робочої сили унаслідок несформованості ринку житла, значних цін на послуги, пов'язаних з переїздом на нове місце проживання і ін.

Головними умовами формування ринку робочої сили є також створення стабільних і ефективних стимулів до роботи, системи професійної переорієнтації, підготовки і перепідготовки кадрів, ринку житла, інтенсивний розвиток малого підприємництва.

Ринок предметів споживання - підсистема економічних відносин між економічними суб'єктами з приводу організації, використовування і купівлі-продажу товарів тривалого користування і поточного споживання.

Враховуючи те, що Україна має могутній індустріальний і науково-технічний потенціал, підготовлені кадри, недоцільно обирати модель ринкової економіки, в якій переважає дрібна приватна власність і економіка регульована виключно ринковими законами. Цей шлях був би не прогресом, а регресом.

Модним є так званий підхід, сутність якого полягає в тому, що якщо не заважати економіці розвиватися самій по собі за властивими їй принципами, що лібералізував, то Україна скоро увійде до світового ринку.

Орієнтиром при переході до ринкової економіки для України винні бути сучасні розвинені країни, для яких характерна змішана економіка, яка ґрунтується на різних формах власності, домінуючої при цьому є корпоративна власність, взаємодія конкуренції і регулювання з боку держави, високий соціальний захист населення, соціальна орієнтація економічного розвитку.

При цьому слід враховувати, що ринок не можна побудувати, скажімо, по шведському, американському або ще якому-небудь зразку, як до цього дехто закликає. Він - невід'ємний елемент економіки, її розвитку, особливостей. Тому і ринкові відносини різні в Японії, Італії, Бразилії. Характерними особливостями сучасного розвиненого ринку - висока організованість, інтелектуальне кадрове забезпечення його інститутів, науково-обгрунтовані правові основи.

Побудову такого ринку зайняла значний час і при цьому відбувалося на добре розвинених товарно-грошових відносинах.

Україна не повинна нікого копіювати, повторювати, вона може будувати таку модель ринкової економіки, яка найбільш відповідає особливостям нашого розвитку, структурі економіки, географічному положенню, менталітету народу.

Держава повинна регулювати випуск національної грошової одиниці, здійснювати контрольовану емісію, забезпечувати взаємодію національного ринку з міжнародним на законодавчо певних міжурядових операціях.

Регулююча роль держави може полягати в забезпеченні рівноваги в суспільстві. І ніж більше відхилення від рівноваги, тим більше сильними повинні бути регулятори.

Висновки

Еволюція суспільних форм виробництва і господарства привела до виникнення сучасної ринкової системи в основі, якої - функціонування товарного виробництва, орієнтованого на задоволення потреб суспільства в цілому і окремих індивідів.

Ринок - це система економічних відносин виникаючих на основі стійкої взаємодії товарного і грошового обігу.

На підставі попередніх двох розділів даної курсової роботи можна зробити короткі висновки

1. Ринок є способом координації дій економічних суб'єктів, що забезпечує узгодження їх економічних інтересів на основі цінової системи і конкуренції. Для ринкового зв'язку властиві рівноправне положення учасників, вживання принципу економічної вигоди, повна економічна відповідальність учасників за свої дії.

2. Ринок забезпечує доведення готового товару до споживача, постачання виробництва ресурсами, встановлення відповідності проведеного продукту і витрат на нього суспільним потребам, розподіл ресурсів і кінцевих товарів.

3. Здійснюючи координацію попиту і пропозиції, ринковий механізм забезпечує узгодження інтересів продавця і покупця шляхом досягнення рівноважної ціни і рівноважної кількості. Рівноважна ціна може змінюватися унаслідок зміни попиту і пропозиції, що зсовує криві на графіку і переміщаючи точку їх перетину.

4. Головними умовами формування ринкового зв'язку виступають наявність на ринку вільних підприємців і конкуренція.

Для того, щоб в Україні була побудована ринкова економіка, функціонував ефективний ринок, який виконував би властиві йому функції, треба створити передумови, випробувані світовою практикою. До них відносяться:

1) наявність суб'єктів ринку, які, будучи економічно і юридично незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі-продажу. Досягти цього можна трансформацією значної частини державної власності в різноманітні форми недержавної власності - приватну, кооперативну, змішану;

2) еквівалентний обмін товарів. Ринок по своїй природі економічну допомогу, пільги не визнає;

3) конкуренція, яка надає всім суб'єктам господарювання можливість вільної підприємницької діяльності, свободу вибору покупців, постачальників, будь-яких контрагентів; примушує підприємців застосовувати найсучаснішу техніку і технології, і цим сприяти зменшенню витрат виробництва, підвищенню ефективності економіки;

4) вільне ціноутворення, яке як елемент конкуренції і головний механізм контрольно-регулювальної функції ринку сприяє об'єднанню інтересів суб'єктів економічного життя, стимулюючи їх раціонально використовувати чинники виробництва;

5) реальна інформація про ринок і його суб'єктів.

Якщо таких умов не створено, то те, що називають ринком, насправді є псевдоринком, де гроші не виконують повною мірою своїх функцій - засобу обміну і накопичення, міри вартості.

Законами, декретами, указами будь-якої владної структури ввести в економіку ринок нікому і ніколи не вдавалося. Він є об'єктивною категорією. Проте наше суспільство, у тому числі державу, можуть створити сприятливі умови для його відтворювання. Єдність специфічних економічних і юридичних передумов - це те середовище, в якому формується і відтворюється ринок.

Досвід розвинених країн, а також нашої країни, країн, які нехтували ринковими відносинами, довів: модель безринкової економіки безперспективна, вона пригнічує інтереси людей, паралізує усіляку ініціативу, уповільнює економічний і соціальний розвиток. Отже, ринок є одним з найбільших досягнень цивілізації, загальноекономічним явищем, характерним для будь-якого способу виробництва, де діють закони товарного господарства. Ринкові відносини динамічні, вони несуть в собі не тільки генетичну пам'ять економічних перетворень, здійснених людством, а й особливості історичних, економічних, природних, соціально-політичних, національних, культурних і інших умов розвитку різних країн.

Список використаної літератури

1. Мочерний С.В., Довбенко М.В. Економічна теорія: Підручник. ? К.: Академія, 2004. ? 856 с.

2. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін. ? К.: Вища школа., 1995. - 471 с.

3. Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник для студентів ВЗ освіти. ? К.: Академія, 1999. ? 592 с.

4. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політекономія: Підручник для студентів економічної спеціальності ВНЗ усіх рівней акредитації. ? К.: Ніка-Центр Ельга, 2000. ? 526 с.

5. Економічна енциклопедія: У 3 т. ? Е. 45. ? Т.3. / Редкол.: С. Мочерний та ін. ? К.: Академія, 2002. ? 952с.

6. Мочерний С.В. Політекономія: Підручник. ? К.: Вікар, 2003. ? 386 с.

7. Теоретическая экономика. Политэкономия: Ученик для вузов. / Под ред. Г.П. Журавльовой, Н.Н. Мильчаковой. ? М.: Юнити, 1997. ? 485 с.

8. Дзюбяк С., Ривак О. Основи економічної теорії. ? К.: Основи, 1994.

9. Економічний словник-довідник. / За ред.. С.В. Мочерного. ? К.: Феміна, 1995. ? 368 с.

10. Борисов Е.Ф. Економічна теорія: Учебник. ? М.: Юристь, 1997. ? 568 с.

11. Задоя А.А. Основи економіки. ? К.: Вища школа, 1998.

12. Климко Г.Н. Основи економічної теорії. ? К.: Освіта, 1994.

13. Крупка М.І. Основи економічної теорії. ? К.: Аконіт, 2001.

14. Основы экономической теории. / Под ред. Покритана А.К. ? Одеса: АОЗТ ИРЄНТТ, 1999.

15. Райзберга Б.А. Курс Экономики. ? М.: Оракул, 1997.

16. Экономика. / Под ред. Степаненко С.Б. - К.: КНЕУ, 2001.

17. Экономика: Учебник / Под ред. А.С.Булатова. ? М.: Издательство БЕК, 1997 г.

18. Современный экономический словарь - 308 с.

19. Большой экономический словарь. / Под ред. А.Н. Аэрилиана. - 600 с.

20. Экономическая энциклопедия. / Под ред. Л.И. Абалкина. ? 696 с.

21. Основы экономической теории: политэкономический аспект. / Под ред. Г.Н. Климко.

22. Экономическая теория: Учебник. / Под ред. Академика В.И. Видяпина, академика Г.П. Журавлевой. ? М.: ИНФРА-М, 1999.

Размещено на Allbest.ru