Нематерільні ресурси підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Визначальною рисою сучасного періоду розвитку всіх без винятку розвинених країн є зростання в суспільному виробництві ролі науково-технічних знань та інших результатів творчої діяльності людини. Використання накопиченого капіталу знань веде до суттєвих змін у характері функціонування підприємств та організацій. Значення фізичних товарів і обладнання поступово зменшується, тоді як значення послуг і нематеріальних ресурсів неухильно зростає.

За природою свого походження нематеріальні ресурси виникають або завдяки новим, унікальним знанням у будь-якій формі, або через рідкісність ресурсів. В обох цих випадках недостатність ресурсів сприяє появі ренти. Використання таких ресурсів або робить їхніх власників єдиним виробником певної продукції, або забезпечує зменшення витрат проти інших виробників. Отже, нематеріальні ресурси багато важать у підвищенні конкурентоспроможності діючих підприємств. За умов насиченості ринку різноманітними товарами підприємство-виробник повинно вдосконалювати можливості пропонування, просування та реалізації своїх товарів або послуг. Дійовим інструментом конкуренції у цьому разі може бути використання нематеріальних ресурсів. Наприклад, володіння ліцензією надає її власникові виключне право використання певного технічного досягнення, а тому забезпечує йому відповідні конкурентні переваги. Зареєстроване зазначення походження товару завжди гарантує споживачу особливі, елітарні, а іноді унікальні властивості товару, що також підвищує конкурентоспроможність останнього.

Відтак необхідною умовою успішного функціонування будь-якого підприємства в ринковій економіці є ефективне використання його власних так званих нематеріальних ресурсів.

1. Сутність нематеріальних ресурсів і їх класифікація

Нематеріальні ресурси - це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Відмітними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього використання.

Поняття «нематеріальні ресурси» використовується для характеристики сукупності об'єктів інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність у широкому розумінні - це юридична категорія, яка застосовується для:

- визначення результатів творчої праці людини;

- позначення належності таких результатів творчої праці відповідним суб'єктам творчої діяльності;

- закріплення за цими суб'єктами особистих немайнових і майнових прав, пов'язаних із розробкою та використанням створених ними інтелектуальних продуктів.

У складі об'єктів інтелектуальної власності виокремлюють:

1) об'єкти промислової власності. З-поміж об'єктів промислової власності окремо також виділяють так звані засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту і виготовлюваної ними продукції, робіт, послуг;

2) об'єкти, що охороняються авторськими та суміжними правами;

3) інші об'єкти інтелектуальної власності.

Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності до об'єктів цієї власності належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, зазначення походження товарів, а також способи захисту від недобросовісної конкуренції.

Стокгольмська конвенція включає в поняття «інтелектуальна власність» права, що стосуються літературних, художніх і наукових творів, виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо і телевізійних передач, винаходів у всіх галузях людської діяльності, наукових відкриттів, промислових зразків, товарних знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань та комерційних позначень, захисту проти недобросовісної конкуренції, а також всі інші права щодо інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

2. Об'єкти промислової власності

З-поміж об'єктів промислової власності центральне місце належить винаходам. Винахід - це результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології. Об'єктами винаходу можуть бути продукт і спосіб.

Виділяють кілька основних видів продуктів, які можуть стати об'єктом винаходу. До них, зокрема, належать:

- пристрій - машина, механізм, прилад тощо, які характеризуються наявністю конструктивних елементів та зв'язків між ними, їхнім взаємним розташуванням, формою виконання, параметрами елементів і матеріалів, з котрих їх виготовлено;

- речовина - індивідуальні хімічні сполуки, композиції, продукти ядерного перетворення, які характеризуються якісними й кількісними ознаками;

- штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин - спадково однорідні культури бактерій, мікроскопічні гриби, дріжджі, мікроорганізми, віруси, фаги, соматичні клітини рослин і тварин, які культивуються, тощо.

До способів належать процеси виконання дій над матеріальним об'єктом за допомогою інших матеріальних об'єктів. Спосіб характеризується наявністю дій або сукупності дій, порядком їхнього виконання в часі.

Отже, винаходом може бути лише конкретний продукт або спосіб. Пропозиції, що їх сформульовано у вигляді загальної постановки завдання або у вигляді ідеї, не можуть бути кваліфіковані як винахід. Зокрема, не визнаються винаходами відкриття, наукові теорії, математичні методи, методи організації та управління господарством, плани, умовні позначення, розклади, правила, програми для обчислювальних машин, топології інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин тощо.

Для визначення патентоспроможності винаходу в Україні використовуються такі критерії:

1) новизна винаходу. Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки, тобто коли з-поміж відомостей, які стали загальнодоступними в світі до дня подачі заявки на винахід, не виявлено засобу з ознаками, ідентичними всім ознакам формули даного винаходу;

2) наявність винахідницького рівня. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не випливає сам собою з рівня техніки, тобто коли досі не було виявлено рішень, які мають ознаки, що збігаються з головними ознаками даного винаходу;

3) промислова придатність винаходу. Винахід визнається промислово придатним, якщо його можна використати в промисловості або в іншій сфері діяльності. При цьому безпосередня утилітарна корисність винаходу не є обов'язковою умовою.

Корисна модель - це результат творчої діяльності людини, об'єктом якої може бути конструктивне вирішення пристрою або його складових частин.

Корисні моделі відрізняються від інших об'єктів промислової власності тим, що їхнім предметом є тільки конструктивне вирішення пристрою. Це означає, що речовини, штами мікроорганізмів, культури клітин рослин і тварин, а також способи не можуть бути визнані корисними моделями. За законами України корисна модель відповідає умовам патентоспроможності, якщо вона є новою і промислово придатною.

Промисловим зразком називається результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Об'єктом такої діяльності може бути форма, малюнок, кольори або їхнє поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Промисловий зразок може бути об'ємним, плоским або комбінованим.

Останнім часом зростає інтерес українських підприємців до такого об'єктів інтелектуальної власності як знак для товарів і послуг. Це обумовлено зростанням конкуренції і появи спекуляції на ринку товарних знаків. Фірми, що не звернули своєчасно увагу на захист своїх прав на свій же товарний знак, змушені купувати його у сторонніх осіб, що зареєстрували його. Або ж починаючи свою діяльність самотужки, підприємці розробляють позначення для маркування своєї продукції, а потім, коли це позначення стає відомим серед споживачів, вони дізнаються, що таке позначення з певних причин не може бути зареєстроване, як знак для товарів та послуг. Це змушує підприємців вдаватися до додаткових витрат.

Розглянемо, які ж товарні знаки можуть бути зареєстровані.

Можливості в цьому плані майже необмежені. Товарний знак може складатися з одного слова, букви або цифри, або будь-якого з їх сполучень. Він може складатись з малюнків, символів, тривимірних позначень, що реалізуються, наприклад, у формі та упаковці виробів, звукових сигналів, таких як музика або звуки голосу людини, запахів або кольорів, що використовуються як відрізняючи ознаки.

Товарні знаки необхідні підприємствам для індивідуалізації своєї продукції, для того, щоб звернути на себе увагу споживача та спілкуватися з ним з метою реклами і збуту товару. Досягнувши певної якості та відомості товарного знака, власник може скористатися рекламною функцією товарного знака, широко застосовуючи його у маркетинговій стратегії господарювання.

Найбільш поширеними є словесні, зображувальні знаки або їх комбінації. Тому звернемо свою увагу саме на них. Через такі знаки захищають етикетки, фірмові назви, логотипи, тощо.

Наприклад, Herlitz, Panasonic, 3M, абревіатури: Укрпатент, Інтерхім, сполучення слів: «Щедрий дар», «In to the blue» тощо. Зображувальні знаки, такі як стилізоване зображення яблука y Apple, або пуми у Puma. Найбільш ефективними є комбіновані знаки, які поєднують в собі і словесні, і зображувальну частини. Наприклад, «Ягуар», «Adidas», етикетки тощо.

Завдяки специфічному кваліфікованому зображенню навіть вже зареєстрований словесний знак може знайти друге життя. Такі випадки мали місце в практиці Укрпатенту.

При розробці товарного знака слід враховувати всі негаразди, які можуть мати місце в майбутньому.

Наприклад, слід врахувати ті позначення, що за Законом України про охорону прав на знаки для товарів і послуг не можуть бути зареєстровані. Такі позначення можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого становища в зображенні знака.

Зупинимося на деяких з таких позначень.

Державні символи. Іноді підприємці, наприклад виходячи на міжнародний ринок, намагаються вводити в свій товарний знак державні символи. Такі символи можуть бути елементом знака, якщо заявник одержить відповідний дозвіл компетентного органу. Але на сьогоднішній день Кабінет Міністрів скасував міжвідомчу установу, що видавала подібні дозволи, і нової структури ще не утворено. Експертиза відповідних заявок тимчасово припинена. Тому, подаючи на реєстрацію знак для товарів і послуг, на даному етапі слід уникати таких символів.

Значення року застосування виробництва. Такі позначення поширені на етикетках вин, упаковках кондитерських виробів тощо. Їх можна вносити до знака, якщо заявник здатний надати експертизі відповідні документи, що підтверджують його право на таке позначення. Наприклад, для підтвердження року заснування виробництва експертизою було прийняте до уваги навіть фото фасаду виробничого корпусу з зображенням на ньому дати заснування виробництва. Якщо такі документи не будуть надані заявником, то заклад експертизи може розцінити ці позначення як такі, що вводчть в оману споживача.

Емблеми, медалі, нагороди здебільшого застосовуються при виробництві спиртових напоїв, шоколаду тощо. Такі позначення також потребують документального підтвердження прав на використання.

Позначення, що вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення тощо. Тут мова йде переважно про елементи, які мають місце на етикетках, наприклад, консервів, кондитерських виробів тощо. Такі елементи, як правило, не охороняються. Дискламовані елементи позначаються в бюлетені під кодом 562. Проте останнім часом експертиза не наводить цей код в бюлетені, тому важко зрозуміти, які ж з елементів знака є дискламованими. Фактично такою інформацією володіє Укрпатент та власник свідоцтва на товарний знак.

Як приклад можна навести комбінований знак, який складається з зображувальної частини та словесної частини. Такий знак проходить реєстрацію і знаходить своє місце на ринку добрив. Але насправді, що захищає такий знак? Слово «сумські» є вказанням на місце виробництва товару, а слово «добрива» вказує на вид товару. Згідно зі статтею 6.п. 2 Закону вони можуть бути внесені до знака як елемент, що не охороняються. Що ж ми маємо насправді? Лише кольоровий фон. Тобто власники такого знака завдяки непрофесійному підходу до розробки свого товарного знака, фактично не можуть одержати повноцінну охорону на свій знак.

Щодо реєстрації товарного знака. Свідоцтво власника на знак для товарів та послуг видає Департамент інтелектуальної власності України. Експертизу про відповідність знаку, що заявляється вимогам законодавства України перевіряє Український інститут промислової власності.

Як правило, експертиза заявки на знак для товарів та послуг проводиться протягом 2-х років.

Зазначення походження товару як об'єкт промислової власності може бути двох видів: просте та кваліфіковане.

Просте зазначення походження товару - це будь-яке словесне чи зображальне позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. При цьому під географічним місцем розуміють будь-який географічний об'єкт із офіційно визначеними межами: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо.

Поняття «кваліфіковане зазначення походження товару» охоплює такі терміни:

- назва місця походження товару;

- географічне зазначення походження товару.

Назва місця походження товару - це назва географічного місця, котра вживається як позначення в назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами або поєднанням цих природних умов з характерним для даного географічного місця людським фактором.

Географічне зазначення походження товару - це назва географічного місця, котра вживається як позначення в назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням таких.

Просте зазначення походження товару дає лише загальне уявлення про дійсне місце походження товару. Кваліфіковане зазначення походження товару виокремлює з-поміж великої кількості товарів такі, котрі мають особливі властивості, особливі якості, зумовлені географічною специфікою місця його виробництва, тобто воно вказує на безпосередню залежність властивостей товару від місця його походження.

Метою реєстрації зазначення походження товару є захист такого найменування, запобігання його використанню для інших товарів. Тому основними ознаками зазначення походження товару поряд з назвою певної місцевості є:

- географічне середовище, яке охоплює специфічні природні умови та людські фактори;

- наявність у товарі особливих властивостей, які вирізняють його з-поміж інших однорідних товарів;

- обов'язкова об'єктивна залежність особливих властивостей товару від географічного середовища.

Не визнається зазначенням походження товару позначення, яке, хоча і містить назву географічного об'єкта, але є загальновживаним щодо товарів певного виду і яке не пов'язане з місцем його виготовлення. Забороняється використовувати зазначення походження товару в перекладі або в поєднаннях зі словами «рід», «тип», «імітація», оскільки це може ввести споживачів в оману щодо місця походження та особливих властивостей товару.

Фізична або юридична особа, яка зареєструвала зазначення походження товару, одержує право на його використання в рекламних цілях через розміщення на відповідному виробі, його упаковці, у проспектах та іншій товарно-супровідній документації.

Фірмове найменування - це стале позначення підприємства або окремої особи, від імені якої здійснюється виробнича або інша діяльність.

Фірмове найменування використовується для розпізнавання підприємств і відокремлювання їх з-поміж інших. На відміну від знаків для товарів і послуг, які уможливлюють ідентифікацію конкретних товарів та послуг даного підприємства, фірмове найменування вказує на підприємство як таке, без будь-яких посилань на товари та послуги, які воно постачає на ринок, та характеризує репутацію і становище підприємства в цілому.

3. Об'єкти, що охороняються авторськими і суміжними правами

До об'єктів, що охороняються авторським правом, належать як оприлюднені, так і не оприлюднені твори в галузі науки, літератури і мистецтва незалежно від їхнього призначення, жанру, достоїнства, обсягу, мети, котрі існують у таких об'єктивних формах:

- письмовій;

- усній;

- образотворчій;

- об'ємно-просторовій;

- в інших формах.

Авторське право не поширюється на:

1) офіційні документи;

2) державні символи та знаки;

3) твори народної творчості;

4) повідомлення про новини дня, поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;

5) ідеї, процедури, процеси, концепції, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, раціоналізаторські пропозиції;

6) твори, термін дії авторського права на які закінчився.

Під комп'ютерною програмою розуміють об'єктивну форму подання сукупності даних та команд, призначених для забезпечення функціонування електронних обчислювальних машин. Конкретно - це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, символів чи в будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, яку читає машина і які приводять її у дію для досягнення певної мети або результату. Поняття «комп'ютерна програма» охоплює операційні системи і прикладні програми, виражені у вихідному або об'єктному коді, включаючи підготовчі матеріали та аудіовізуальні відображення, одержані внаслідок розробки комп'ютерної програми.

Авторське право поширюється на будь-які програми як оприлюднені, так і не оприлюднені, подані в об'єктивній формі, незалежно від їхнього матеріального носія, призначення чи якості. Поняття «комп'ютерна програма» не поширюється на бази даних.

Правовій охороні не підлягають ідеї та принципи, на яких побудовано комп'ютерні програми, включаючи принципи організації інтерфейсу, алгоритму та мов програмування.

Розширення сфери використання засобів обчислювальної техніки, необхідність розв'язування все складніших задач обумовлюють постійне зростання кількості програмних продуктів та витрат на їхнє створення. Вартість програмного забезпечення проти вартості технічних засобів ЕОМ невпинно зростає, а самі вони стають важливим об'єктом комерційних відносин.

Базою даних називається сукупність даних, матеріалів або творів, систематизованих у формі, яку читає машина.

Авторське право поширюється на будь-які бази даних, подані в об'єктивній формі, які є результатом творчої праці з підбору та організації даних, незалежно від їхнього матеріального носія, призначення чи достоїнства.

Бази даних охороняються незалежно від того, чи є відомості, які вони містять, об'єктами авторського права. Але авторське право на базу даних визнається тоді, коли кожний із творів, включених до складу цієї бази даних, є об'єктом авторського права.

Правова охорона не поширюється на ідеї та принципи, покладені в основу бази даних або будь-якої з її частин.

Топологією інтегральної мікросхеми називається зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розташування сукупності елементів інтегральної мікросхеми та зв'язків між ними.

Умовою правової охорони топології інтегральних мікросхем є їхня оригінальність, тобто випадок, коли сукупність їхніх елементів не є загальновідомою розробникам та виробникам інтегральних мікросхем на дату створення цих конкретних схем, або коли сукупність загальновідомих елементів у цілому задовольняє умову оригінальності.

Правова охорона не поширюється на ідеї, способи, технологію або закодовану інформацію, які можуть бути втілені в топології.

Суміжні права - це права, які примикають до авторського права, є похідними від нього. Суміжні права належать до нематеріальних об'єктів і поділяються на три види:

1) права виконавців;

2) права виробників фонограм;

3) права організацій мовлення.

Умови надання охорони суміжних прав відповідають їхнім видам.

Права виконавців охороняються, якщо:

1) виконання вперше мало місце на території України;

2) виконання зафіксоване на фонограмі, що охороняється законом;

3) виконання не зафіксоване на фонограмі, але включене в передачу організації мовлення, що охороняється законом. Права виробників фонограм охороняються, якщо:

1) виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;

2) фонограму вперше оприлюднено на території України;

3) перша фіксація фонограми мала місце в Україні.

Права організацій мовлення охороняються, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють передачі з передавачів, розміщених на терені України.

Результати творчої діяльності людини, які не належать до об'єктів промислової власності та об'єктів, що охороняються авторським та суміжними правами, утворюють групу так званих нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності.

Раціоналізаторська пропозиція - це технічне вирішення, яке є новим і корисним для підприємства, до якого воно подано. Раціоналізаторськими вважаються пропозиції щодо вдосконалення використовуваної техніки, продукції, що виготовляється, способів контролю, спостереження й дослідження, техніки безпеки, а також пропозиції, які сприяють підвищенню продуктивності праці, ефективнішому використанню енергії, обладнання, матеріалів.

За своєю сутністю раціоналізаторські пропозиції, як і винаходи, є технічними рішеннями, але відрізняються від останніх мірою новизни. Раціоналізаторська пропозиція має, сказати б, «місцеву» новизну, є новою щодо техніки і технології, яка використовується на даному підприємстві, незалежно від того, чи відоме це технічне рішення ще деінде, чи ні.

Економічне значення раціоналізаторських пропозицій полягає в тому, що вони підвищують техніко-технологічний рівень виробництва на підприємстві. Технологія виробництва, як правило, залишається незмінною протягом відносно тривалого періоду. За умови швидких темпів науково-технічного прогресу все частіше з'являються нові технологічні процеси та більш досконале обладнання. У зв'язку з цим періодично виникає потреба модернізації діючого устаткування та вдосконалення технологічних процесів, що і є об'єктом раціоналізаторських пропозицій.

Під «ноу-хау» заведено розуміти не захищені охоронними документами та не оприлюднені знання чи досвід технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового або іншого характеру, що можуть бути практично використані в наукових дослідженнях та розробках, за виготовлення, реалізації та експлуатації конкурентоспроможної продукції, забезпечуючи певні переваги їхньому власникові.

Термін «ноу-хау» походить від англійського виразу «знати як зробити». До «ноу-хау» належать також не запатентовані з різних причин винаходи. Об'єктами «ноу-хау» можуть бути різноманітні посібники, специфікації, формули, рецепти, знання й досвід у сфері маркетингу, оформленні упаковки продукції тощо. Важливою ознакою «ноу-хау» є конфіденційний характер тих знань та досвіду, на здобування яких підприємство, як правило, витрачає значні кошти та час.

Комерційна таємниця - це відомості, безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємства, які не є державними таємницями і розголошення яких може завдати шкоди інтересам підприємства. У загальному розумінні комерційну таємницю становить сукупність виробничо-господарської, фінансово-економічної та науково-технічної інформації про діяльність підприємства, розголошення котрої може призвести до економічних збитків.

Охорона об'єктів авторського права і суміжних прав

Джерела права

Авторські права і суміжні права охороняються Законом України «Про авторське право і суміжні права». Цей закон охороняє особисті і майнові права авторів і їхніх правонаступників, пов'язані зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва, а також прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення. Крім того, немайнові і майнові права власників авторського права і суміжних прав охороняються іншими законами України, а саме;

- Про інформацію;

- Про друковані засоби масової інформації в Україні;

- Про науково-технічну інформацію;

- Про збереження і розвиток народних художніх промислів України в ринкових умовах;

- Про телебачення і радіомовлення;

- Про захист інформації в автоматизованих системах;

- Про наукову і науково-технічну експертизу;

- Про інформаційні агентства;

- Про рекламу;

- Про видавничу справу;

- Про систему суспільного телебачення і радіомовлення в Україні;

- Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальний захист журналістів;

- Про професійних творчих працівників і творчі союзи;

- Про кінематографію тощо.

Це питання знайшло своє відображення також в Конституції України, Цивільному кодексі України, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, у низці постанов Верховної Ради України і нормативних актах Українського агентства з авторських і суміжних прав.

За загальним правилом твір може бути використаний третіми особами тільки з дозволу власника авторського права. Найбільш поширеними є права: копіювати чи іншим способом відтворювати твір, здійснювати звукозапис виконання твору; виконувати перед публікою твори, зокрема, музичні, драматичні чи аудіовізуальні; здійснювати публічний показ творів по радіо чи телебаченню, іншими способами трансляції; переводити на іншу мову літературні твори; здійснювати прокат, особливо творів, записаних на носій і комп'ютерні програми; екранізувати твори і, зокрема, створювати на їхній основі аудіовізуальні твори.

власність авторський інтелектуальний промисловий

4. Об'єкти інтелектуальної власності

Сучасний період розвитку світової економіки характеризується широким використанням досягнень людського інтелекту. Значна частина об'єктів інтелектуальної власності тільки починає бути учасниками господарського обороту. Документи, що підтверджують права власності, передбачені Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності. Для кожного об'єкта інтелектуальної власності визначено свідоцтво чи патент, які засвідчують виключні та невиключні майнові права на них, які видає Державний департамент інтелектуальної власності.

Патент - документ, який видає державний орган винахідникові або його правонаступникові, що засвідчує виключне право та авторство на винахід, промисловий зразок, сорт рослин. Патентовласнику належить виключне право на використання винаходу у власній діяльності й передачі іншій особі на підставі договору.

Свідоцтво - документ, який видає заявникові державний орган і засвідчує виключне право та авторство на об'єкти авторського і суміжного прав, раціоналізаторські пропозиції, топографії інтегральних мікросхем, знаки для товарів і послуг. На деякі об'єкти інтелектуальної власності, наприклад корисні моделі, сорти рослин, які підлягають патентуванню, їх авторам видають авторські свідоцтва. Призначення такого свідоцтва - визначення авторства і надання немайнових прав власності.

Свідоцтва та патенти є документами державного зразка, які засвідчують корисність об'єкта інтелектуальної власності, його цінність та новизну. Їх відсутність на підприємстві не означає відсутність інтелектуальних продуктів. Для підтвердження наявності таких об'єктів і законності їх придбання укладають договори на створення, передачу або надання у користування об'єктів інтелектуальної власності. Використання договорів під час оформлення господарських операцій з інтелектуальною власністю, які є підставою для відображення активів.

Дослідження патентно-ліцензійної діяльності в Україні дозволяє зробити висновки про тенденцію зростання патентної активності вітчизняних винахідників: з 2003 по 2006 кількість поданих заявок на отримання охоронних документів на винаходи збільшилося майже вдвічі. Це доводить, що суб'єкти господарювання надають все більшого значення охороні прав на об'єкти інтелектуальної власності та використанню нематеріальних активів у діяльності підприємства. Про формування конкурентного середовища на вітчизняному ринку наукомістких товарів і послуг свідчить не лише підвищена активність національних заявників, але й щорічне зростання кількості заявок на винаходи, поданих до Державного департаменту інтелектуальної власності іноземними суб'єктами господарювання. Найактивнішими серед іноземних були заявники із США, Німеччина, Франції, Швейцарії, Росії.

Незважаючи на зростання патентної активності в країні, кількість заявок, поданих національними заявниками щороку зменшується. Це зумовлено головним чином значними витратами на одержання міжнародного патенту та відсутністю необхідних коштів у винахідника на оплату послуг патентного повіреного, визначення рівня техніки та проведення експертизи винаходу. За оцінками фахівців, витрати на одержання патенту на винахід середньої складності та його підтримка в дії протягом перших трьох років складає 3000-4000 євро в країнах Європи, 7500-в США, 9600- в Японії; вартість європейського патенту для восьми країн оцінюється в 40 тис. євро.

Іншою вагомою проблемою просування на міжнародний ринок українських технологій є недостатній якісний рівень винаходів і незавершеність науково-технічних розробок. Вітчизняні науково-дослідні станови, як правило, не приділяють належної уваги патентуванню своїх винаходів в інших країнах, оскільки реалізують наукові розробки на стадії «ідеї», вартість яких є низькою порівняно з об'єктами інтелектуальної власності, що знаходяться на етапі промислового впровадження та захищені відповідними документами.

Важливою умовою забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних об'єктів інтелектуальної власності на міжнародних ринках є підвищення якісного рівня розробок і створення конкурентного середовища на внутрішньому ринку, формування ринкових відносин у сфері обміну інтелектуальними продуктами. З цієї точки зору цікавим є розподіл одержаних патентів на винаходи за класами міжнародної патентної класифікації. Іноземні виробники прагнуть запатентувати на території України об'єкт промислової власності, які використовуються у наукомістких галузях, забезпечуючи собі конкурентні переваги на українському ринку.

Таким чином, у функціонуванні вітчизняної патентної системи можна виділити основні проблеми, які зумовлюють низьку активність українських винахідників у патентуванні науково-технічних розробок за кордоном та недостатній рівень конкурентоспроможності українських технологій на міжнародному рівні:

- відсутність коштів у винахідників на оформлення і подання заявки на отримання охоронного документу;

- низький рівень інформованості винахідників щодо потреби підприємств у нових технологіях і підприємців, щодо розробок, виконаних у науковому секторі;

- не розповсюдженість інформації про переваги міжнародного патентування та відсутність мотивації до комерціалізації результатів досліджень.

В цій ситуації перспективним напрямом державної політики вважаємо розробку та впровадження механізмів бюджетного фінансування процедури одержання винахідником охоронних документів на ОПВ. Доцільним є запровадження урядової програми, згідно з якою стане можливим дофінансування з державного бюджету витрат авторів на патентування науково-технічних розробок. В межах цієї програми може бути передбачена підтримка винахідника на таких етапах процедури патентування: оплата послуг патентного повіреного з встановленням рівня техніки винаходу, оформлення заявки на одержання охоронного документу та подання міжнародної заявки на отримання патенту в системі РСТ. Особливо важливою є державна фінансова підтримка навчальних закладів у процесі отримання охоронних документів на об'єкти інтелектуальної власності, оскільки ці установи не спроможні забезпечити належну правову охорону наукових розробок через відсутність коштів.

Література

1. Семенов Г.А. Панкова М.О.; Семенов Ф.Г. Економіка підприємства: Навчальний посібник.

2. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. 2-е видання, перероблене і доповнене - К. Атіке - 2006.

3. Г.О. Примак. Економіка підприємництва: Навчальний посібник 3-є видання, перероблене і допов. - К. Вікор. 2003

4. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003-312 с.

5. Економічна теорія Ніколаєвої І.П. 2004

6. Економіка підприємства: навчальний посібник для вузів / І.М. Бойчик. - К.:Атіка, 2007. - 528 с.

Размещено на Allbest.ru