Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Сумський національний аграрний університет

Кафедра теоретичної та прикладної економіки

Курсова робота

з дисципліни: "Планування діяльності підприємства"

на тему: "Планування забезпечення діяльності підприємства технологічним оснащенням"

Суми 2010

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика технологічного оснащення підприємства

1.1 Технологічне оснащення як засіб виробництва

1.2 Організаційно-виробнича структура технологічного оснащення

1.3 Класифікація та індексація оснащення

1.4 Системи обслуговування робочих місць

2. Системи показників технологічного оснащення

2.1 Потреба підприємства в інструменті

3. Обов'язкова індивідуальна розрахункова частина

Висновки

Список літературних джерел

Вступ

Основним завданням господарюючого підприємства є визначення потреби підприємства у технологічній оснастці, а також планування джерел її придбання та забезпечення виробництва.

Систематизація великої кількості оснастки, яка на багатьох підприємствах досягає десятків тисяч найменувань, проводиться за допомогою її класифікації та індексації.

Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить від того, якою мірою реалізуються фактори кращого використання обладнання.

Загальне поліпшення використання технологічного оснащення передбачає:

· по-перше, збільшення часу функціонування основного устаткування;

· по-друге, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві.

В сучасних умовах, коли на підприємствах устаткування використовується не на повну потужність планування забезпечення технологічним оснащенням є обов'язковою умовою для здійснення безперебійного виробничого процесу та ефективної діяльності господарства.

Отже, складаючи план виробництва поряд із фінансовим та матеріало - технічним плануванням потрібно розробляти план використання устаткування.

1. Загальна характеристика технологічного оснащення

1.1 Технологічне оснащення як засіб виробництва

Виготовлення продукції або надання послуг потребує використання певного інструменту, оснащення, пристроїв, які визначені технологією виготовлення виробів. На підприємствах, де виробляють складну і трудомістку продукцію, номенклатура інструменту, що застосовується, досягає десятків тисяч найменувань. Для забезпечення виробництва необхідними компонентами на підприємствах створюються інструментальні господарства.

Технологічне оснащення - засоби технологічного спорядження, які доповнюють технологічне устаткування під час виконання певної частини технологічного процесу (різальний, контрольно-вимірювальний інструмент, штампи, пристрої, прес-форми, ливарні форми тощо).

Інструментальне господарство підприємства -- це сукупність внутрішньозаводських і цехових підрозділів, що зайняті придбанням, виготовленням, ремонтом і відновленням інструменту та технологічного оснащення, їх обліком, збереженням і видаванням у цехи та на робочі місця. Поняття технологічного оснащення (інструменту) поширюється на всі види різального (різці, фрези, свердла, шліфувальні круги, протяжки, зубила і т. д.), вимірювального (скоби, пробки, штангенциркулі, мікрометри тощо) та слюсарно-складального (ключі, викрутки, молотки і под.) інструменту, а також на штампи, прес-форми та інші пристрої, що сприяють безпосередньому виготовленню продукції.

Інструментальне господарство є одним з найважливіших елементів системи технічного обслуговування виробництва. Від його правильної організації значною мірою залежать успіх роботи всього підприємства, якість продукції, ритмічність і рентабельність виробництва. Так, витрати, що пов'язані зі зношуванням, заточенням, ремонтом і відновленням інструменту, коливаються в межах 8--15 % від собівартості продукції; запас їх становить до 30--40 % від загальної суми виробничих оборотних фондів. Витрати на технологічне оснащення в масовому виробництві досягають 25--30 % вартості обладнання, у великосерійному -- 10--15 %, у дрібносерійному й одиничному -- близько 5 %.

Основними завданнями інструментального господарства підприємства, незалежно від особливостей виробництва, є: визначення потреби в інструменті; планування придбання (виготовлення) оснащення; організація власного виробництва інструментів нових прогресивних конструкцій; своєчасне і безперебійне оснащування виробничого процесу (цехів, робочих місць), підготовка до виробництва нових виробів; підвищення якості інструменту й організація раціональної його експлуатації; ремонт і відновлення інструменту; організація обліку і збереження; аналіз ефективного використання інструменту.

1.2 Організаційно-виробнича структура технологічного оснащення

Організаційно-виробнича структура інструментального господарства залежать від типу і масштабу виробництва, номенклатури, складності інструменту і загальної кількості працюючих (рис. 8.1). На великих машинобудівних підприємствах може бути кілька інструментальних цехів різних видів залежно від частки калібрувально-заготівельних, ливарних, ковальських, механічних і складальних цехів. Заточувальні та відновлювальні дільниці організуються тільки у великих цехах, в інших випадках вони входять до складу інструментального цеху.

До складу інструментального господарства великих і середніх підприємств входять інструментальний відділ (ІНВ), центральний інструментальний склад (ЦІС), цехові інструментально-роздавальні комори (ІРК), дільниці складання пристроїв (ДСП), дільниця централізованого заточування різального інструменту (ЦЗІ), дільниця ремонту та відновлення інструменту (ДРВІ).

Рис. 8.1. Узагальнена структура інструментального господарства

У складі ІНВ можуть створюватися: планово-економічне бюро, виробничо-диспетчерський відділ, бюро технічного нагляду, бюро нормативів, бюро покупного інструменту, конструкторсько-технологічне бюро (прогресивної технології). Начальник інструментального відділу підпорядкований головному інженеру заводу. На невеликих заводах організується загальнозаводське бюро інструментального господарства (БІГ), яке підпорядковане безпосередньо головному інженеру або головному технологу.

Для підприємств із корпусною (блоковою) виробничою структурою організується спеціальне інструментальне виробництво (наприклад, інструментально-штампувальний корпус), до складу якого входять інструментальний і штампувальний цехи та всі підрозділи, що характерні для ІНВ.

Основні завдання діяльності ІНВ полягають у плануванні придбання, проектуванні, виготовленні та своєчасному забезпеченні підприємства стандартним і спеціальним інструментом.

Форми організації інструментального господарства на підприємствах можуть бути різноманітними: централізована, децентралізована та змішана.

Централізована передбачає створення інструментального відділу (ІНВ) підприємства, до складу якого входять інструментальні цехи, дільниці, відділення і склади, які самостійно своїми засобами забезпечують усі підрозділи підприємства необхідним інструментом. На дрібних підприємствах така централізація реалізується через групи інструментального забезпечення або окремих виконавців. У разі децентралізації кожний цех підприємства самостійно забезпечує своє виробництво необхідним інструментом. При змішаній формі організації відбувається перерозподіл робіт між підрозділами інструментального господарства: виготовлення, ремонт і відновлення спеціального інструменту загального користування здійснює інструментальний цех (ІЦ), його зберігання і розподіл -- центральний інструментальний склад (ЦІС), а ремонт і відновлення -- цехи основного і допоміжного виробництв.

1.3 Класифікація та індексація оснащення

Різноманіття інструменту зумовлює необхідність класифікації і цифрової системи умовних позначень -- індексації, що є передумовою раціональної організації інструментального господарства -- забезпечення обліку, зберігання і видачі оснащення, а також організації його виробництва й закупівлі в потрібній кількості.

Під класифікацією розуміється розподіл усіх інструментів, що застосовуються на підприємстві, на певні групи за найголовнішими ознаками: а) характером використання; б) місцем у виробничому процесі; в) призначенням.

За характером використання розрізняють:

оснащення загального застосування -- універсальний стандартизований інструмент для виконання груп операцій на різних підприємствах, параметри якого визначені ДСТУ й котрий виготовляється на спеціалізованих заводах;

оснащення, яке призначене для виконання певних операцій або виготовлення конкретних деталей -- спеціальний інструмент і спецоснащення (штампи, прес-форми тощо), що проектуються і виготовляються силами інструментальної служби самого підприємства.

За місцем використання у виробничому процесі розріз- няють:

інструмент першого порядку, що використовується для виготовлення основної продукції підприємства (в основному виробництві);

інструмент другого порядку, що використовується для виготовлення інструменту першого порядку.

За призначенням все оснащення на підприємстві звичайно поділяється на таки підкласи: 1) різальний інструмент; 2) абразивний інструмент; 3) вимірювальний інструмент; 4) слюсарно-монтажний інструмент; 5) кувальний інструмент; 6) допоміжний інструмент; 7) штампи; 8) пристрої; 9) моделі, кокілі, прес-форми; 10) різний інструмент (десятинна система класифікації, що має від п'яти до семи ступенів). Індексація інструменту передбачає його послідовний розподіл відповідно на класи, підкласи, групи, підгрупи, види і різновиди за десятинною системою. Клас характеризує вид обробки або метод одержання заготовки. Підклас відбиває характер операцій. Група -- характер устаткування, на якому застосовується даний інструмент. Підгрупа вказує на окремі елементи операції; вид -- на форму інструмента. Кожному класу, підкласу, групі, підгрупі і виду присвоюється певне умовне позначення. Наприклад, індекс автоматного фасонного дискового різця зі швидкорізальної сталі діаметром 40 мм має такий вигляд: . Перша цифра в індексі означає клас (1) -- інструмент різальний; друга -- підклас (1) -- різці; третя -- група (4) -- автоматні; четверта -- підгрупа (5) -- фасонні; п'ята (8) -- дискові; інші цифри вказують для стандартного, універсального -- порядкові номери в даному стандарті відповідно до розміру інструмента, а для спеціального -- порядкові номери в реєстраційній документації. Індексація за цією системою забезпечує повну характеристику інструменту, що класифікується. Така система дає змогу застосовувати автоматизований облік. Організація роботи ЦІС та ІРК. Функції приймання, зберігання, обліку, видачі та регулювання постачання інструменту цехам підприємства, як показано на рис. 8.2, покладаються на центральний інструментальний склад (ЦІС), а в цехах -- на інструментально-роздавальну комору (ІРК).

Рис. 8.2. Схема руху інструменту на підприємстві

Основними завданнями ЦІС є: зберігання запасів стандартного, окремих видів спеціального інструменту, а також продукції інструментального і штампувального цехів; видача в установленому порядку інструменту цехам підприємства. Поповнення запасів ЦІС здійснюється за рахунок зовнішніх постачальників і продукції власного інструментального виробництва.

На кожний вид інструменту заповнюється картка і визначається певне місце (полиця, чарунка) для його зберігання. Раціональним розміщенням і зберіганням інструменту на складі забезпечуються чіткий облік, належні умови середовища та можливості швидкого пошуку, для чого використовуються шафи, стелажі (зокрема механізовані) із спеціальними чарунками, розміченими відповідно до індексації інструменту.

Основними функціями ІРК, яка розташовується звичайно в центрі приміщення цеху, є: отримання інструменту від ЦІС, його зберігання, облік, видання на робочі місця і приймання з робочих місць, відправлення до майстерні централізованого заточування та в ЦІС для ремонту і відновлення, списання зношеного інструменту для відправлення в утиль, планування та регулювання запасів оснащення в ІРК.

Порядок зберігання і обліку інструменту такий самий, як і в ЦІС. На спеціальному стелажі розміщуються інструменти для заточення, ремонту або перевірки, а також непридатні для роботи. У картотеці зберігаються облікові карти з індексами інструментів.

ЦІС видає потрібні інструменти на замовлення ІРК цехів. На робочі місця ІРК видає інструменти в обмін на затуплені або зношені, що потім надходять відповідно для заточення або до ЦІС. Видавання та облік інструменту на робочих місцях і повернення в ІРК здійснюється залежно від його придатності, типу виробництва і прийнятої системи обслуговування.

1.4 Системи обслуговування робочих місць

Забезпечення робочих місць інструментом може бути активним і пасивним. При активній системі інструменти періодично доставляються на робочі місця робітниками ІРК; при пасивній -- основний виробничий робітник самостійно одержує і здає інструмент у ІРК.

Різальний інструмент може замінюватися примусово через певні відрізки часу або залежно від ступеня його зносу (затуплення). У масовому виробництві доцільна активна система обслуговування з примусовою заміною інструменту. На потокових і автоматичних лініях вона здійснюється в такому порядку: доставка інструменту на робочі місця і повернення його для обміну провадяться тільки робітниками ІРК; на робочі місця подається тільки такий типорозмір інструменту, який передбачений технологічним процесом; інструмент передається наладчику, який обслуговує верстати і замінює інструмент, що затупився; примусово (запобіжно) інструмент замінюється через визначені періоди роботи або після обробки встановленої кількості деталей; складання і підналагодження інструменту провадиться поза верстатом; оборотний фонд інструменту створюється і підтримується на рівні, який забезпечує можливість примусової його заміни; на потокових і автоматичних лініях для забезпечення їх безперебійної роботи встановлюються спеціально обладнані шафи з необхідним запасом інструментів.

В одиничному і дрібносерійному виробництвах застосовується марочна система обліку інструменту (різального, вимірювального, спеціальних пристроїв), що видається для тимчасового користування. Робітнику видається певна кількість марок-жетонів (звичайно до 10) з його табельним номером. Він одержує з ІРК необхідний інструмент в обмін на марку особисто або через допоміжного робітника.

У разі використання одномарочної системи марка, що прийнята від робітника, поміщається в чарунку стелажа ІРК. Завдяки чому в будь-який час можна визначити кількість інструменту, що перебуває на робочому місці, і робітника, якому він виданий. Якщо застосовується двомарочна система, на інструмент кожного типорозміру заводиться індексна інструментальна марка з позначкою індексу і розміру.

Крім того, в ІРК запроваджується контрольна дошка, де зазначено табельні номери робітників і вивішуються марки. Під час видачі робітнику інструменту індексна марка пересувається з чарунки, де зберігається даний інструмент, під табельний номер робітника. Марка з табельним номером вкладається у відповідну чарунку, як за одномарочної системи. Двомарочна система дає змогу встановити вид і кількість інструменту, отриманого кожним робітником. У всіх типах виробництва інструмент постійного користування видається робітнику з записом в інструментальну книжку.

2. Системи показників технологічного оснащення

2.1 Потреба підприємства в інструменті

Потреба підприємства в інструменті визначається на підставі: номенклатури інструменту, що використовується; технологічних витрат його за кожним з найменувань (типорозмірів); запасів або оборотного фонду на підприємстві в цілому і по цехах.

Номенклатура універсального (стандартного) інструменту встановлюється: за картами застосовності -- у серійному і масовому виробництвах, за картами типового оснащення робочих місць -- в одиничному і дрібносерійному виробництвах. Номенклатура спеціальних видів інструменту визначається за картами технологічних процесів.

Потреби підприємства в оснащенні розраховуються, виходячи з обсягу виробництва, номенклатури оснащення, яка визначена в технологічній документації, а також норм витрат.

Потреба підприємства в інструменті певного виду на плановий період часу розраховується за формулою:

;

де -- кількість інструменту на плановий період, шт.;

-- кількість інструменту, що витрачається за плановий період, шт.;

-- оборотний фонд інструменту;

-- норматив оборотного фонду інструменту на кінець планового періоду;

-- фактична кількість інструмента на початок планового періоду.

Витрата інструменту розраховується за методами: статистичним; за нормами оснащення робочих місць; за нормами витрати (розрахунковий).

При статистичному методі фактична витрата інструменту за минулий період співвідноситься з певною величиною товарної (валової) продукції в грошовому виразі або на 1000 год роботи устаткування тієї групи, на якій використовується відповідний інструмент.

Витрата різального інструменту певного типорозміру на програму виробництва визначається за нормами витрати і кількістю деталей, що обробляються, за формулами:

У великосерійному і масовому виробництві

де N_д -- кількість деталей, що обробляються даним інструментом;

Н_р -- норма витрати різального інструменту на 100, 1000, 10 000 деталей;

N -- кількість деталей, на яку визначена норма витрати;

у дрібносерійному і одиничному виробництвах:

де t_p -- час роботи устаткування, який витрачається на обробку даної групи деталей, год;

H_p -- норма витрати різального інструменту на 100, 1000 год роботи устаткування, шт.;

t_уст -- час роботи устаткування, на яке розраховується норма витрати.

У серійному і масовому виробництвах норму витрати різального інструменту певного типорозміру (H_p) розраховують за формулою:

,

де N_д -- кількість деталей, що обробляється даним інструментом за річною програмою, шт.;

t_м -- машинний час на 1 деталь-операцію, хв;

n_н -- кількість інструментів, що одночасно працюють на верстатах, шт.;

Т_зн -- машинний час роботи інструменту до повного зносу (спрацювання), год;

К_вт -- коефіцієнт випадкової втрати, зносу раніше строку експлуатації (береться К_вт = 0,05).

Машинний час роботи інструменту до повного зносу визначається за формулою:

,

де L -- допустима загальна величина заточування робочої частини інструменту, мм;

l -- середня величина шару поверхні ріжучої частини, що знімається під час кожного заточування, мм;

t_ст -- стійкість інструменту, машинний час його роботи між двома переточуваннями, год.

Потреби в універсальному вимірювальному, слюсарно-монтажному інструменті визначаються дослідно-експериментальним методом, виходячи зі середнього строку його служби, а в штампах і абразивному -- аналогічно різальному інструменту. Комплекс робіт з експлуатації технологічного оснащення передбачає: установлення норм витрат, оборотних фондів і норм запасу оснащення, що підлягає зберіганню в інструментальному господарстві; розроблення і видача лімітно-забиральних карт на оснащення; розроблення інструкції з експлуатації оснащення; технічний нагляд; здійснення контролю за правилами експлуатації; складання графіків планово-запобіжного ремонту оснащення; організація ремонту і відновлення оснащення, централізованого заточування всіх видів різального інструменту; розроблення заходів щодо поліпшення методів експлуатації і підвищення його стійкості. Оборотний фонд (І_о) установлюється на всі види, типи, розміри оснащення, що застосовується на підприємстві. Він складається з запасів у ЦІС і оборотних фондів цехів. До складу оборотного фонду входить: оснащення всіх робочих місць (І_р.м); придатне для роботи оснащення, яке перебуває в запасі (І_зап) в ЦІС та ІРК; оснащення, що ремонтується (І_рем) (відновлюється). Цеховий оборотний фонд визначається за формулою:

Кількість інструментів, що перебувають на робочих місцях, у разі їх періодичного надходження визначається за формулою:

де РМ_пр -- прийнята кількість робочих місць;

І_н -- кількість інструментів, що одночасно застосовуються на одному робочому місці;

К_з.р -- коефіцієнт страхового (резервного) запасу на кожному робочому місці (як правило, К_з.р = 1, а на багаторізцевих верстатах К_з.р = 2--4);

Т_м -- період надходження інструменту до робочих місць, год;

Т_зм -- період між заміною інструменту на верстаті, год.

Період заміни інструменту визначається за формулою:

,

де t_шт -- штучний час на деталь-операцію, хв; t_ст -- стійкість інструменту, період машинного часу його роботи між двома перезаточуваннями, год; t_м -- машинний час на 1 деталь-операцію, хв.

Кількість інструменту, що перебуває в заточуванні, розраховується за формулою:

де Т_н-з -- час від надходження інструменту з робочого місця в інструметально-роздавальну комору до повернення його з заточування, год (для простого інструменту Т_н-з = 8 год, а для складного -- 16 год).

Кількість різальних інструментів, що перебувають у запасі в ІРК, визначається за формулою:

де N_д -- середньодобові витрати інструментів за період між черговими надходженнями їх із ЦІС, шт.; t_н -- період між поставками інструменту з ЦІС в ІРК цеху (як правило, постачається двічі на місяць, t_н = 15 днів; К_з.к -- коефіцієнт резервного (страхового) запасу інструменту в ІРК цеху (береться К_з.к = 0,1).

Після визначення оборотних фондів інструменту в основних та допоміжних цехах розраховується оборотний фонд інструменту підприємства в цілому (І_об.з), який охоплює оборотний фонд цехів та запас інструменту в ЦІС :

.

Загальний запас інструменту в ЦІС та ІРК складається з перехідного (поточного, що витрачається) запасу (І_пт.з), резервного (страхового) запасу (І_min). Мінімальний загальнозаводський оборотний фонд інструменту (І_{об.з min}) дорівнює сумі запасів інструменту на робочих місцях (І_р.м), у ремонті та заточуванні (І_рем), резервного (страхового) запасу в ІРК усіх цехів (І_{к min}) та ЦІС (І_{ЦІС min}).

.

Під час визначення максимального загальнозаводського оборотного фонду до мінімального оборотного фонду додається розмір партії поставки інструменту в ЦІС:

Середня величина загальнозаводського оборотного фонду інструменту дорівнює:

За місцем знаходження середня величина загальнозаводського оборотного фонду інструменту у виробничій практиці розподіляється таким чином:

+ + ++ = 100 %.

Регулювання запасу інструменту в ЦІС. Потреба підприємства в інструменті покривається на 25--30 % за рахунок його поновлення або ремонту. Для постійної підтримки запасів інструменту в ЦІС на рівні, достатньому для безперебійного забезпечення роботи цехів, тобто не нижче мінімально допустимого рівня, застосовуються дві системи планування та регулювання запасів: "на замовлення" та "на склад". Система "на замовлення" використовується коли потрібні невеликі кількості інструменту для випуску одиничних виробів або малої їх партії. Згідно з виявленою потребою в даному інструменті з деяким випередженням дається замовлення на його виготовлення або придбання. Система "на склад" передбачає встановлення максимальної та мінімальної величини запасів інструменту в ЦІС за рахунок норми запасу, яка відповідає точці замовлення. Тому вона дістала назву -- система "максимум-мінімум", сутність якої полягає в періодичному поданні замовлень на виготовлення або придбання оснащення.

Рис. 8.3. Регулювання запасів інструментуза системою "максимум-мінімум"

Мінімальна норма запасу (І_min) -- це страховий запас, який створюється за фактичними даними залежно від величини витрат інструменту на випадок затримок виконання замовлення на виготовлення інструменту або перевитрат його цехами.

де N_д -- середньодобова витрата інструменту за період між черговими надходженнями;

Т_с.п -- тривалість періоду термінового постачання (виготовлення) чергової партії оснащення, діб.

Максимальна норма запасу (І_max) запобігає створенню надлишкових запасів інструменту на складі і досягається в момент надходження замовлення:

,

де T_ц -- час між двома надходженнями партій інструменту на склад (тривалість циклу), діб.

Максимальний перехідний (поточний) запас (І_пт) дорівнює розміру партії:

або .

Величина І_пт змінюється від максимального запасу з початку періоду між поставками до нуля наприкінці періоду.

Норма запасу відповідає точці І_т.з, при досягненні якої видається замовлення на виготовлення або придбання чергової партії інструменту.

де Т_п -- період часу між моментом видачі замовлення і отриманням партії інструменту в ЦІС, дн.

Графічне відображення зміни запасів у ЦІС за системою "максимум-мінімум" показує, що в разі їх зниження до точки замовлення в інструментальний відділ подається замовлення. Поповнення запасів за такою схемою здійснюється в основному для універсального та спеціального оснащення, що витрачається у великій кількості. В інших випадках для поповнення запасів інструменту використовується система планування на пряме замовлення. На підставі розрахованої потреби підприємства в інструменті розробляється програма виготовлення його в інструментальному цеху і складаються замовлення на придбання зі сторони. На підприємствах створюються централізовані спеціальні дільниці заточення інструменту, які розташовуються безпосередньо поблизу ІРК цеху, що полегшує і спрощує передавання інструменту в переточування і наступне його приймання. Інструмент підлягає ремонту в разі економічної доцільності. Ефективним засобом продовження терміну експлуатації інструменту є його відновлення з використанням більш тривких матеріалів. Використання великої кількості типорозмірів інструменту на машинобудівних підприємствах зумовлює розмаїтість і трудомісткість планової й облікової роботи інструментального господарства. Тому сучасні підприємства постійно переоснащуються новими поколіннями ПЕОМ із стандартними програмами і розробленими силами спеціалістів. Підсистема "Інструмент" АСУ підприємства використовує комбінований засіб автоматизації планових і облікових робіт на основі створених пакетів прикладних програм. Ця система за допомогою стандартних, реалізованих в АСУ програмних засобів формує оптимальне для певної виробничої ситуації управлінське рішення. Вона автоматично настроюється на задані користувачем параметри й автоматично оцінює рішення, пропонує користувачу певний варіант або продовжує пошук оптимального варіанта.

3. Обов'язкова індивідуальна розрахункова частина

оснащення прибуток індексація інструмент

Метою індивідуального завдання є розробка плану господарської діяльності підприємств на рік, з його подальшим обґрунтуванням. Для цього необхідно розрахувати техніко - економічні показники роботи підприємства, розробити план виробництва продукції та матеріально - технічного забезпечення , план по праці і кадрах, план по собівартості , визначити розмір прибутку та зробити його розподіл.

Вихідна інформація для розробки планів наведена в таблицях 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5, 3.6, 3.7.Наведені вихідні данні є умовними , але вони приблизно відображають встановлені відношення значень техніко - економічних показників. Індивідуальне розрахункове завдання поділене на чотири підрозділи. Таблиці кожного підрозділу мають як внутрішні ,так і зовнішні інформаційні зв'язки .У перших трьох підрозділах розраховуються елементи та комплексні статті витрат на виробництво продукції. В останньому підрозділі завершується розрахунок витрат на виробництво продукції через калькуляцію собівартості товарної продукції та шляхом підсумку елементів витрат.

Таблиця 3.1 Об'єкти підприємницької діяльності на підприємстві

Назва показників	Варіант
	10
Об'єм будівлі , куб.м	7500
Номенклатура виробів	В,Г,Д

Таблиця 3.2 Об'єкти та обсяги підприємницької діяльності підприємства по варіантах

Показники	Варінт	Найменування виробів
		В	Г	Д
Виробнича програма , тис.шт.	10	90	80	150

Таблиця 3.3 Характеристика устаткування на підприємстві

Найменування устаткування	Коефіцієнт виконання норм, %	Потужність електро - двигунів, кВТ	Ціна устаткування, грн.	Кількість устаткування по варіантах
Верстат 1	105	2,7	8520	10
Верстат 2	107	2,5	9750	15
Верстат 3	110	0,4	8650	22
Верстат 4	102	3,5	7250	20

Таблиця 3.4 Витрати матеріалів на виробництво продукції на підприємстві

Види матеріалів	Виріб В	Виріб Г	Виріб Д	Ціна матеріалу, грн./т	Ціна відходів, грн. /т
	Норма витрат матеріалу на виріб, кг	Маса виробу в готовому вигляді, кг	Норма витрат матеріалу на виріб, кг	Маса виробу в готовому вигляді, кг	Норма витрат матеріалу на виріб, кг	Маса виробу в готовому вигляді, кг
Матеріал 1	43	40	162	150	115	110	4000	80
Матеріал 2	15	12	135	130	30	25	3500	50
Матеріал 3	78	73	-	-	113	110	2500	1200
Матеріал 4	-	-	28	25	-	-	5500	5000

Таблиця 3.5 Характеристика технологічного процесу виготовлення виробів на підприємстві

Найменування виробу	Найменування операції	Розряд працівника	Норма часу на виробництво одиниці продукції,хв.
	Підготовча	4	25,6
Виріб В	Виробнича 1	5	50,8
	Виробнича 2	4	6,5
Виріб Г	Підготовча	2	20,0
	Виробнича 1	4	45,0
	Виробнича 2	4	15,0
Виріб Д	Підготовча	5	17,5
	Виробнича 1	4	26,2
	Виробнича 2	2	17,7

Таблиця 3.6 Годинні тарифні ставки робітників підприємства

Види виробів та робіт	Кваліфікаційні тарифні розряди
	1	2	3	4	5	6
	Годинна тарифна ставка(грн..)
Робітники, зайняті на підготовчих роботах	0,95	1,15	1,30	1,40	1,60	2,50
Робітники, зайняті на основному виробництві 1	1,85	1,95	2,05	2,20	2,40	3,70
Робітники, зайняті на основному виробництві 2	1,20	1,30	1,45	1,60	1,80	1,40

До складання різних планів не обходімо використовувати наступний перелік нормативів.

1.Вартість допоміжних матеріалів-5% від вартості основних матеріалів за винятком відходів.

2. Баланс робочого часу-1980 год/чол.

3.Кількість робочих днів поквартально 1-64; 2-63; 3-69; 4-68.

Загальна чисельність робочих днів-264.

4. Середня годинна тарифна ставка допоміжних робітників, зайнятих утриманням, експлуатацією та поточним ремонтом устаткування-1,2грн., інших-1,1 грн.

5.Середня місячна заробітна плата керівного персоналу-700 грн.

6.Премія основним робітникам - 20%, допоміжним 10%, керівному персоналу-30% від заробітної плати за тарифом.

7.Доплати й додаткова заробітна плата-15% від заробітної плати за тарифом та доплат.

8.Відрахування на соціальні заходи-36,7% від заробітної плати за тарифом та доплат в т.ч.

- пенсійний фонд-31,8%

- фонд безробіття-1,3%

- соц. страх.-2,9%

- нещасні випадки-0,69%

9.Одноразові заохочення та винагороди-1% від заробітної плати за тарифом, винагороди за підсумками роботи за рік не більше двох місячних окладів(тарифних ставок).

10.Ціна рушійної електроенергії-17,5 коп. за кВт-год, освітлювальної-15,6 коп. за кВт-год.

11.Норма амортизаційних відрахувань

- будівлі та споруди-5%

- машини, передавальні пристрої-10%

- інструменти, прилади, с-г машини, багаторічні насадження-15%

- комп'ютери та інша організаційна техніка-25%.

Вартість 1м будівлі - 1200 грн.

12.Інші витрати-3% від заробітної плати за тарифом.

13. Послуги допоміжних цехів

А)у складі витрат на обслуговування виробництва-50% від заробітної плати за тарифом основним робітникам

Б)у складі витрат на управління виробництвом-25% від заробітної плати за тарифом основних робітників.

14. Адміністративні витрати та витрати на збут продукції 4 % від виробничої собівартості.

15.Норматив прибутку від 25 до 45% від собівартості виробу на розсуд студента.

16.Податок на прибуток-13% відрахування засновникам підприємства 3% від суми оподатковуваного прибутку. Відрахування до фонду розвитку виробництва не менше 30 % від суми розподіленого прибутку, на соціальний розвиток колективу-20% ( за рішенням загальних зборів).

Розрахункова частина.

Розрахунок плану виробництва проводиться у квартальному розрізі із припущенням, що підприємство виготовляє продукцію протягом року відповідно до плану продаж, тобто розподіл річної програми виробів по кварталах відбувається пропорційно до кількості робочих днів у відповідному кварталі

Nкк=Nр/Dр*Dкк

Де Nкк,Nр-програма випуску за рік, квартал; Dр,Dкк- кількість робочих днів(року, кварталу), підраховується безпосередньо за календарем планового року.

Отже, Nкк виріб В=90/264*64=21,76

Nкк виріб В=90/264*63=21,42

Nкк виріб В=90/264*69=23,46

Nкк виріб В=90/264*68=23,12

Nкк виріб Г=80/264*64=19,2

Nкк виріб Г=80/264*63=18,9

Nкк виріб Г=80/264*69=20,7

Nкк виріб Г=80/264*68=20,4

Nкк виріб Д=150/264*64=36,48

Nкк виріб Д=150/264*63=35,91

Nкк виріб Д=150/264*69=39,33

Nкк виріб Д=150/264*68=38,76

Обсяги виробництва у планово-розрахункових цінах визначаються за формулою

Q=N*Цпр

Де N-програма випуску, тис. шт..

Цпр- планово-розрахункова ціна,грн..

Розраховуємо план виробництва продукції по підприємству(табл..3.18) в натуральному виразі.

Після визначення планово-розрахункової ціни у третьому розділі знаходимо обсяг виробництва у вартісному виразі( табл..3.18)

Розрахунок потреби в основних матеріалах проводять з використанням даних технологічного прогресу та виробничої програми, за наступними формулами

Витр.м=Пв*Нв

Де Витр.м- витрати матеріалу

Пв- програма випуску

Нв- норма витрат

Виріб В

Витр. М1=90*43=3870

Витр. М2=90*15=1350

Витр. М3=90*78=7020

Витр. М4=0

Виріб Г

Витр. М1=80*162=12960

Витр. М2=80*135=10800

Витр. М3=0

Витр. М4=80*28=2240

Виріб Д

Витр. М1=150*115=17250

Витр. М2=150*30=4500

Витр. М3=150*113=16950

Витр. М4=0

Нвід.=Нвмв-Мвгв

Де Нвід-норма відходів

Нвмв-норма витрат матеріалів на виріб

Мвгв-маса виробу в готовому виробі.

Виріб В

Н від. М1=3

Н від. М2=3

Н від. М3=5

Н від. М4=0

Виріб Г

Н від. М1=12

Н від. М2=5

Н від. М3=0

Н від. М4=3

Виріб Д

Н від. М1=5

Н від. М2=5

Н від. М3=3

Н від. М4=0

Відх=Нвід*Пв

Виріб В

Відх М1=90*3=270

Відх М2=90*3=270

Відх М3=90*5=450

Відх М4=0

Виріб Г

Відх М1=80*12=960

Відх М2=80*5=400

Відх М3=0

Відх М4=80*3=240

Виріб Д

Відх М1=150*5=750

Відх М2=150*5=750

Відх М3=150*3=450

Відх М4=0

Вм(в)=Витр.м(в)*ЦМ(в)

Де Вм(в)- вартість матеріалів(відходів)

ЦМ(в)- ціна матеріалу (відходів)

Виріб В

Вм М1 =3870*4000=15480000

Вм М2 =1350*3500=4725000

Вм М3 =7020*25000=17550000

Вм М4 =0

Виріб Г

Вм М1 =12960*4000=51840000

Вм М2 =10800*3500=37800000

Вм М3 =0

Вм М4 =2240*55000=123200000

Виріб Д

Вм М1 =17250*4000=69000000

Вм М2 =4500*3500=15750000

Вм М3 =16950*25000=423750000

Вм М4 =0

Виріб В

Вв М1=270*80=21600

Вв М2=270*50=13500

Вв М3=450*1200=540000

Вв М4=0

Виріб Г

Вв М1=640*80=51200

Вв М2=400*50=20000

Вв М3=0

Вв М4=240*5000=1200000

Виріб Д

Вв М1=750*80=60000

Вв М2=750*50=37500

Вв М3=450*1200=540000

Вв М4=0

Вартість матеріалів на 1 виріб визначається шляхом ділення вартості матеріалів за винятком відходів на виробничу програму. Отримані розрахунки мають бути занесені в таблиці 3.7 та 3.8

Таблиця 3.7 Розрахунок витрат матеріалів на виробництво продукції

Назва виробу	Назва матеріалу	Норма витрат,кг/шт	Виробнича програма, тис.шт.	Витрати,т	Відходи,т
В	М1	43	90	3870	270
	М2	15		1350	270
	М3	78		7020	450
Г	М1	162	80	12960	960
	М2	135		10800	400
	М3	-		-	-
	М4	28		2240	240
Д	М1	115	150	17250	750
	М2	30		4500	750
	М3	113		16950	450

Таблиця 3.8. Розрахунок вартості матеріалів на випуск продукції.

Назва матеріалу	Витрати матеріалу,т	Ціна грн./т	Вартість матеріалу,тис.грн	Відходи,т	Ціна грн./т	Вартість відходів,тис.грн	Вартість матеріалів за виключенням відходів,тис.грн.
М1	34080	4000	136320	1980	80	158,4	136061,6
М2	16650	3500	58275	1420	50	71,0	58204
М3	23970	25000	599250	900	1200	1080,0	598170
М4	2240	55000	123200	240	5000	1200,0	122000
Разом			917045			2509,4	914535,6

Розрахунок трудомісткості виробничої програми і нормованої заробітної плати виконується шляхом заповнення таблиці 3.9.

Таблиця 3.9. Трудомісткість виробничої програми та нормативна заробітна плата.

Назва виробу	Виробнича програма,тис.шт	Нормативний час,нормо-год	Нормативна заробітна плата,грн..	Нормативний час,тис-нормогод	Нормативна заробітна плата,тис.грн.
В	90	1,33	5,4	119,7	486,0
Г	80	1,35	4,95	108,0	396,0
Д	150	1,02	5,1	153,0	765,0
Разом	-	-	-	380,7	1647,0

Нормативний час на одиницю виробу визначається як сума норм часу по операціях технологічного процесу.

T шт..=tі / 60 (нормо-год)

Відповідно нормативний час(трудомісткість) на виробничу програму розраховується за формулами

T i=Np*t шт..один.

Де T i- трудомісткість виробничої програми і-го виробу, тис. нормо-год.

Нормативна заробітна плата на одиницю виробу визначається як сума розцінок по операціях технологічного процесу за формулою

ЗП норм= t шт.(ТС)і

Де (ТС)і-годинні тарифна сітка відповідного розряду на технологічній операції

Розрахунок балансу робочого часу і чисельності робітників підприємства проведемо наступним чином.

Дійсний фонд робочого часу (Фд) визначається за формулою

Фд=Дя*Трз

Де Дя- дні явок

Трз-тривалість робочої зміни

Фд=7,5*264=1980

Чисельність основних робітників визначається за формулою

Чосн=Твп/Фд*Квн.

Де Твп- трудомісткість виробничої програми,тис. нормо-год

Квн- коефіцієнт виконання норм, який приймається в межах 0,8-1,1(Квн=1)

Чосн.=(380,7/1980)*1000=192 чол.

Чисельність допоміжних робітників-14% від чисельності основних робітників, у т.ч. зайнятих утриманням, експлуатацією та поточним ремонтом устаткування- 25% від загальної чисельності допоміжних робітників; чисельність керівного персоналу-10% від чисельності робітників.

Визначаємо заробітну плату виробничого персоналу за визначеними категоріями робітників. Цей розрахунок виконується, використовуючи попередні розрахунки нормативної заробітної плати, балансу робочого часу, чисельності робітників, результати розрахунків занести до табл.. 3.10.

Таблиця 3.10 Зведений розрахунок фонду оплати праці.

Елементи фонду оплати праці	Основні робітники	Допоміжні робітники	Керівники та спеціалісти	Разом
Нормативна заробітна плата(за тарифом), тис. грн..	1647,0	130,4	484,41	2261,81
Доплати і надбавки до нормативної заробітної плати, тис.грн.	247,05	19,56	72,66	339,27
Всього основна заробітна плата, тис. грн..	1894,05	149,96	557,07	2601,08
Премії за положенням, тис. грн.
%	20	10	30
Сума, тис. грн..	329,4	13,04	145,32	487,76
Одноразові заохочення та винагороди, тис.грн.	16,47	1,30	4,84	22,61
Винагороди за підсумками роботи за рік, тис.грн.	137,25	10,87	40,37	188,49
Всього фонд додаткової оплати праці тис. грн..	483,12	25,21	190,53	698,86
Всього фонд оплати праці, тис.грн.	2377,17	175,17	747,6	3299,94
Чисельність персоналу, чол..	192	27	19	238
Середня заробітна плата, грн..	12381,09	6487,78	39347,37	-

Переходимо до планування комплексних витрат.

Таблиця 3.11 Потужність електродвигунів та вартість устаткування

Назва устаткування	Кількість одиниць устаткування	Потужність двигуна,кВт	Ціна устаткування,грн..	Сумарна встановлена потужність, кВт	Вартість устаткування, тис.грн.
Верстат 1	10	2,7	8520	27	85,2
Верстат 2	15	2,5	9750	37,5	146,2
Верстат 3	22	0,4	8650	8,8	190,3
Верстат 4	20	3,5	7250	70	145,0
Разом				143,3	566,7

Отже, сумарна виробнича потужність становить 143,3кВт, а загальна вартість устаткування становить 566,7 тис.грн.. А найбільшу сумарну потужність має верстат 4.

Видаток рушійної електроенергії визначається за формулою, а потім помножується на ціну

С ре=1.3*Ф еф*М у

Де Феф- ефективний фонд часу роботи устаткування, який становить 4000 годин на рік; Му-загальна встановлена потужність електричних двигунів, кВт; 1.3.-коефіцієнт,що враховує витрати електроенергії з технічних причин.

Витрати освітлювальної електроенергії-1.5% від витрат рушійної електроенергії ( в Квт-год). Ціна рушійної електроенергії 17,50 коп., освітлювальної-15,60 коп. за Вт-год. Заповнюємо таблицю 3.12.

Калькуляційний відсоток комплексних витрат

К=Витр.обсл./Нз.п.осн.прац.*100%

К=Витр. Упр./Нз.п.осн.прац.*100%

Таблиця 3.12 Зведений розрахунок витрат на виробництво продукції, тис.грн.

Назва елементів витрат	Прямі витрати	Комплексні витрати	Разом
		на обслуговування виробництва	На управління виробництвом
Основні матеріали	914535,6			914535,6
Енергія		195,60	2,43	198,03
Нормативна заробітна плата	1647,0	130,4	484,41	2261,81
Доплати і надбавки до нормативної заробітної плати	247,05	19,56	72,66	339,27
Відрахування на соціальні заходи (36,7%)	604,45	47,86	177,78	830,09
Амортизація основних виробничих фондів
Послуги допоміжних цехів
- у відсотках		50	25
- загальна сума		823,5	411,75	1235,25
Інші витрати (3%від зарплати за тарифом)		49,41		49,41
Разом	917034,1	1266,33	1149,03	919449,46
Калькуляційний % комплексних витрат

Далі переходимо до планування собівартості та прибутку, заповнюючи наступні таблиці.

Таблиця 3.13 Розрахунок вартості основних матеріалів на виріб

Назва виробу	Назва матеріалу	Норма витрат, кг/шт	Ціна грн./шт	Вартість матеріалів грн./шт	Ціна відходів, грн.	Вартість відходів, грн./кг	Вартість матеріалів за винятком відходів, грн./шт
В	М1	43	4	172	0,08	0,24	171,76
	М2	15	3,5	52,5	0,05	0,15	52,35
	М3	78	25	1950	1,2	6,00	1944
Всього по виробу				2174,5		6,39	2168,11
Г	М1	162	4	648	0,08	0,96	647,04
	М2	135	3,5	472,5	0,05	0,25	472,25
	М3	-		-		-	-
	М4	28	55	1540	5,00	15,00	1525,00
Всього по виробу				2660,5		16,21	2644,29
Д	М1	115	4	460	0,08	0,4	459,6
	М2	30	3,5	105	0,05	0,25	104,75
	М3	113	55	6215	5	3,6	6211,4
Всього по виробу				6780		4,25	6775,75
Разом				11615,0		53,7	23176,3

Виходячи з таблиць 3.11 та 3.12 розрахуємо наступні таблиці 3.14 та 3.15.

Таблиця 3.14 Калькуляція собівартості та визначення ціни виробу,грн

Назва статей калькуляції	%	Сума по виробам
		Виріб В	Виріб Г	Виріб Д
Матеріали за винятком відходів		2168,11	2644,29	6775,75
Нормативна заробітна плата		5,4	4,95	5,1
Доплати і надбавки до нормативної заробітної плати	15	0,81	0,74	0,77
Відрахування на соціальні заходи	36,7	1,98	1,82	1,87
Витрати на обслуговування виробництва	140,46	2,7	2,48	2,55
Витрати на управління виробництвом	73,14	1,35	1,24	1,28
Всього виробнича собівартість		2174,14	2649,83	6781,45
Розрахункові адміністративні витрати на збут	4	86,97	105,99	271,26
Всього розрахункові витрати		2261,11	2755,82	7052,71
Плановий прибуток
- у відсотках	30
- загальна сума		678,33	826,75	2115,81
Податок на додану вартість	20	452,22	551,16	1410,54
Відпускна ціна підприємства		1130,55	1377,91	3526,35

Таблиця 3.15 Собівартість товарної продукції

Назва виробу	Виробнича програма, тис.шт	Матеріали	Нормативна заробітна плата	Додаткова заробітна плата	Відрахування на соціальні заходи	Витрати на обслуговування виробництва	Витрати на управління виробництвом	Виробнича собівартість
		На одиницю продукції	На випуск, тис.грн	На одиницю продукції	На випуск, тис.грн	На одиницю продукції	На випуск, тис.грн	На одиницю продукції	На випуск, тис.грн	На одиницю продукції	На випуск, тис.грн	На одиницю продукції	На випуск, тис.грн	На одиницю продукції	На випуск, тис.грн
Виріб В	90	168,11	195129,9	5,4	486	0,81	72,9	1,98	178,36	2,7	243	1,35	21,5	2174,14	95672,6
Виріб Г	80	644,29	11543,2	4,95	396	0,74	9,4	1,82	145,33	2,48	198	1,24	9,00	2649,83	11986,4
Виріб Д	150	775,75	016362,5	5,1	765	0,77	114,75	1,87	280,76	2,55	382,5	1,28	91,25	6781,45	017217,5
Всього за табл.18			423035,6		647		47,05		604,39	7,73	823,5	3,87	11,75	11605,42	424876,5
Всього за табл.15			423035,6		647		247,05		604,39	7,73	823,5	3,87	11,75	11605,42	424876,5
Відхилення			0		0		0		0		0	0	0		0

Отже, на основі даної таблиці ми можемо зробити висновок, що оскільки відхилень не має - це означає, що розрахунки виконані правильно.

Таблиця 3.16 Собівартість та обсяг реалізованої продукції

Показники	Найменування виробу
	Виріб В	Виріб Г	Виріб Д	Разом
План постачання продукції,тис.грн.	90	80	150
ПДВ на виріб, грн..	452,22	551,16	1410,54
Відпускна ціна підприємства ,тис/грн..	1130,55	1377,91	3526,35
Собівартість виробу ,грн..	2174,14	2649,83	6781,45
Обсяг реалізованої продукції,тис.грн.	101749,5	110232,8	528952,5	740934,8
Собівартість реалізованої продукції,тис.грн.	195672,6	211986,4	1017217,5	1424876,5
ПДВ ,тис.грн.	39134,52	42397,28	203443,5	284975,3

Таблиця 3.17

Показники	Сума,тис.грн.
Обсяг реалізованої продукції	740934,8
ПДВ	284975,3
Собівартість реалізованої продукції з урахуванням адміністративних витрат на збут	1431929,21
Сума оподаткованого прибутку	357982,30
Податок на прибуток	14812,45
Чистий прибуток	270162,85
Розподіл прибутку
- дивіденди	8105,69
- поповнення статутного капіталу	81867,53
Резервний капітал	54140,85
Інше використання	126048,78

Використовуючи формули ми можемо визначити план виробництва продукції у квартальному розрізі.

Таблиця 3.18 План виробництва продукції

Назва виробів	Кількість випуску , тис.грн	Планово-розрахункова ціна,грн	Обсяг виробництва за рік, тис.грн	В тому числі обсяг виробництва по кварталах
				1	2	3	4
				Кількість,тис.шт	Сума,млн..грн	Кількість,тис.шт	Сума,млн..грн	Кількість,тис.шт	Сума,млн..грн	Кількість,тис.шт	Сума,млн..грн
Виріб В	90	1130,55	101749,5	22,5	25437,38	18,4	20802,12	25,4	28715,97	23,7	26794,04
Виріб Г	80	1377,91	110232,8	19,3	26593,66	18,6	25629,13	21,7	29900,65	20,4	28109,36
Виріб Д	150	3526,35	528952,5	37,2	131180,22	35,2	124127,52	39,2	138232,92	38,4	135411,84

З проведених розрахунків, ми можемо зробити висновок, що загальний обсяг виробництва за розрахунковий рік складає 740934,8тис.грн. Проводячи аналіз у квартальному розрізі, більш прибутковим періодом є третій квартал (дохід в розмірі становить 528952,5 тис.грн.)

Висновок

На промислових підприємствах з метою підвищення якості продукції та зниження витрат на її виготовлення здійснюються заходи щодо: централізації і спеціалізації виробництва інструменту та стандартного технологічного оснащення; збільшення виробничих потужностей інструментального виробництва; стандартизації та уніфікації спеціального оснащення; розширення використання пристроїв: універсально-збірних (УЗП), універсально-налагоджувальних (УНП), збірних-розбірних (ЗРП), агрегованих переналагоджувальних (АПП) і под.; упровадження прогресивних систем забезпечення робочих місць інструментом; розширення централізованого відновлення та ремонту інструменту й оснащення; автоматизації складських операцій ЦІС і ІРК на основі створення спеціалізованих складів інструменту та технологічного оснащення; удосконалення систем оперативно-виробничого планування та обліку інструментального господарства; розвитку форм контролю та технічного нагляду за станом інструменту й оснащення, дотриманням правил їх експлуатації.

Список літературних джерел

1. Бойчук І.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2002.- 119-120с.

2. Вихруща В.П., Харіва П.С. Економіка підприємств: Підручник.-Тернопіль, 1999. - 98-105с.

3. Зінь Е.А., Турченюк М.О. Планування діяльності підприємства: Підручник.- К.: ВД "Професіонал", 2004.- 110-120 с.

4. Мельник Л.Г, Корінцева О.І. Економіка підприємства: Конспект лекцій: Навч. посібник. - Суми: ВТД "Універсальна книга", 2002.- 84-86с.

5. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства. Підручник.- К.: Скарби, 2002.-336 с.

6. Петрович Й.М., Кіт А.Ф., Семенів О.М та ін. Економіка підприємства: Підручник.-Львів:"Новий Світ-2000", 2004.- 248-267с.

7. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник.-К.: КНЕУ,1998,-304-347с.

8. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. - Вид.2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ,2001.- 240-245с.

9. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб.- К.: "Каравела", 2003.- 101-104 с.

10. Хлопчан М.І., Харів П.С.,.Бойчик І.М, Лотиш О.Я. Організація і планування виробництва: теорія і практика. Навчальний посібник.- Тернопіль, 1996.- 162-168с.

Размещено на Allbest.ru