Оцінка та прогнозування інфляційних процесів в Україні

Загальною рисою всіх регресійних моделей є те, що вони спираються на фактори кількісного рівняння. Поряд з цим, досить часто в якості ендогенних змінних таких моделей використовуються фактори, які впливають на інфляцію витрат. До них відносять середню зарплату, продуктивність праці, ціни на імпортні енергоносії, валютний курс тощо.

Важливою перевагою методу регресійного аналізу є високий рівень об`єктивності прогнозних розрахунків, оскільки він спирається на відповідний математичний апарат. Але головний недолік цього методу полягає в тому, що коефіцієнти регресії, які лежать в його основі, відображають зв`язок між інфляцією та її факторами у минулому періоді, а в прогнозному періоді вони можуть змінюватися, особливо при виникненні дестабілізуючих явищ.

інфляція прогнозування регулювання

4. Внутрішні чинники розвитку інфляційних процесів в Україні

У цьому питанні розкриваються особливості внутрішніх базових чинників розвитку інфляційних процесів в українській економіці. Проведено дослідження кількісних аспектів впливу для кожної групи чинників.

Протягом 2007-2008 рр. поступальний розвиток економіки України та збільшення обсягів ВВП країни проходить на фоні високих темпів інфляції.

Провідні українські економісти наголошують на тому, що існує реальна загроза втягнення економіки країни у вкрай небезпечну інфляційну спіраль, яка вже фактично почала розкручуватися. Впливають на це не тільки внутрішні, а й зовнішні чинники: зростання світових цін на енергоносії та товари продовольчої групи.

Зв'язок між стабільним рівнем цін в економіці та динамікою економічного зростання є досить полемічним. Окремі економісти вважають, що зменшення темпів інфляції є основним фактором пожвавлення економічної динаміки, інші наголошують на тому, що»… існують механізми, використання яких робить можливим економічне зростання як в умовах низької, так і в умовах порівняно високої і навіть досить високої інфляції». Останнім часом висуваються припущення, що в окремих випадках є доцільним підвищення динаміки інфляційних процесів, якщо наслідком подібних тенденцій буде економічне зростання.

Проте не викликає сумнівів твердження, що високі темпи інфляційних процесів та виникнення передумов розвитку інфляційної спіралі в економіці України потребує чіткого усвідомлення внутрішніх чинників зростання рівня цін.

Саме тому, основною метою статті є виявлення основних внутрішніх чинників розвитку інфляційних процесів та оцінка їх впливу на кількісні та якісні характеристики розвитку економіки України. У роботі використано методи системного та статистичного аналізу, індукції та дедукція, визначення прямих і зворотних зв'язків між економічними явищами для визначення основних чинників розвитку інфляційних процесів в Україні.

На теоретичному рівні визначено багато внутрішніх чинників, які впливають на розвиток інфляційних тенденцій в економіці України. Їх можна умовно розділити на дві групи: базові (постійні); змінні. Особливістю базових є те, що ці чинники проявляються щорічно, в той час, як змінні впливають на розвиток інфляційних процесів не закономірно і не систематично.

До першої групи можна віднести: економічну політику держави, стан бюджету та бюджетної системи, випереджаюче зростання рівня реальної заробітної плати порівняно з рівнем продуктивності праці, енергоємність української економіки, демографічну ситуацію та рівень професійної підготовки фахівців тощо.

До другої групи можна віднести: занепад та нестабільність розвитку сільського господарства, зміну рівня податків, політичну нестабільність, коливання вартості енергоносіїв, вплив природних монополій, світові чинники.

Розглянемо більш ґрунтовно вплив постійних та змінних чинників на динаміку інфляційних процесів у економіці України в 2007-2008 рр.

Економічна політика держави, через різноманітні суб'єктивні та об'єктивні причини, характеризується значною соціальною спрямованістю. Надання переваги економічній моделі соціального розвитку перед інноваційно-інвестиційною не сприяє зростанню рівня конкурентоспроможності національного товаровиробника перед закордонним та негативно впливає на обсяги експорту. Визначені пріоритети економічної політики держави впливають не тільки на рівень інвестиційної активності, а й призвели до якісних змін в бюджетній системі країни. Значна соціальна орієнтованість бюджетної системи України визначається часткою видатків зведеного бюджету України на соціально-культурні заходи.

Протягом останніх років вони становлять 55-65% від загального обсягу видатків. Зростання соціальних видатків, основна частка яких спрямовується не на розвиток соціальної інфраструктури, а на приріст доходів населення країни, призвело до зменшення в структурі доходів частки заробітної плати (з 46,0% - у І кварталі 2007 р. до 44,2% - у І кварталі 2008 р.) та зростання частки соціальної допомоги та інших одержаних поточних трансферів (з 40,2% у І кварталі 2007 р. до 42,3% у І кварталі 2008 р.).

Участь держави у формуванні доходів населення є занадто великою, оскільки це зменшує частку видатків розвитку та не сприяє покращенню відтворювальних процесів в економіці країни. Незважаючи на зменшення частки оплати праці в загальних доходах населення приріст номінальної заробітної плати за перший квартал 2008 р. порівняно з аналогічним періодом 2007 р. становить 40,1% (реальної - 11,9%). Однак в Україні в останні роки темпи зростання реальної заробітної плати виявляються значно вищими за темпи приросту продуктивності праці. У 2006 р. темп приросту заробітної плати становив 29,2%, а темпи приросту продуктивності праці (частка ВВП на одного зайнятого) - 7,2%, тобто в 2,7 раза менше. У 2007 р. тенденція не змінилася: приріст заробітної плати - 29,7%, а продуктивності праці - 14,8%.

До інфляційних чинників, пов'язаних з бюджетною системою країни, можна віднести і зростання частки податкових надходжень в структурі доходів зведеного бюджету. Зростання видаткової частини бюджету країни потребує пошуку можливих джерел фінансування, в іншому разі це призведе до зростання обсягів бюджетного дефіциту. У першому кварталі 2008 р. частка податкових надходжень в структурі доходів зведеного бюджету України становила 76,4% (73,7% за аналогічний період 2007 р.). Якщо врахувати, що приблизно 40% від обсягу податкових надходжень становить податок на додану вартість, то розвиток інфляційних процесів в країні, опосередковано, може визначатися і зазначеним чинником. Крім того збільшення прибуткового податку з громадян створює тиск на роботодавців, фонд заробітної плати, собівартість продукції. Але ще більш небезпечним є необґрунтоване зростання акцизних податків (наприклад, на тютюн, горілку), оскільки це, крім зростання цін на відповідну продукцію, може ще вплинути на зростання розміру тіньового ринку. Тобто відповідні поступлення в бюджет можуть скоротитися, тим самим збільшуючи дефіцит бюджету з усіма витікаючими наслідками. Ще одним важливим джерелом інфляції в Україні є зростання цін на енергоносії. У спадок від Радянського Союзу залишилась енергозатратна та енергонеефективна економіка. Щороку при формуванні ВВП українська економіка витрачає втричі більше енергії, ніж розвинуті країни. А отже на плечі українського суспільства, й без того обтяженого податками й інфляцією, лягає своєрідний «додатковий» податок в розмірі 10% ВВП (15-17 млрд. грн.).

Зростання цін на енергоносії зумовлено декількома причинами: 1) зростанням цін на енергоносії на світових ринках; 2) залежністю між попитом та пропозицією в середині країни; 3) зміною ввізного та вивізного мита на енергоносії; 4) монопольною домовленістю між виробниками. Незалежно від того, яка з причин матиме домінуюче значення, необхідно констатувати, що в останні роки саме цей чинник спричиняв значний вплив на темпи інфляції.

Зниження чисельності населення в країні та міграційні процеси призвели до зменшення робочої сили та до зростання її вартості. Крім того, враховуючи той факт, що вузькими місцями на виробництві стала відсутність відповідних фахівців, можна стверджувати, що робоча сила та виробничі відносини будуть і в подальшому сприяти зростанню загального рівня цін.

Оскільки практично всі з перерахованих чинників, які можна віднести до постійних внутрішніх, будуть спостерігатися в економіці України ще протягом декількох наступних років, можливим є застосування довгострокових заходів, пов'язаних із впровадженням енергоощадних технологій, покращенням якісних характеристик трудових ресурсів, узгодженням попиту та пропозиції в кваліфікаційному аспекті, оптимізацією фіскальної політики та політики державних видатків. Тобто заходи антиінфляційного регулювання повинні бути розраховані на довгострокову перспективу.

У короткостроковому періоді важливим є зменшення впливу змінних чинників, особливе місце серед яких посідає політична нестабільність та слабкий розвиток сільського господарства України.

Список використаної літератури

1. Дербенцев В.Д. Моделювання інфляційних процесів в умовах перехідної економіки / Моделювання та інформаційні системи в економіці (Машинна обробка інформації): Міжвідом. Наук. Зб. Вип. 64. - Київ: КНЕУ, 2000. - С. 64-71.

2. Дербенцев В.Д. Моделювання інфляційних процесів в економіці України / Моделювання та інформаційні системи в економіці (Машинна обробка інформації): Міжвідом. Наук. Зб. Вип. 65. - Київ: КНЕУ, 2001. - С. 133-140.

3. Дербенцев В.Д. Особливості інфляційних процесів на Україні // Вісн. Київського національного торговельно-економічного університету. - №1. - 2001. - С. 11-23.

4. Булавіна О.А. Монетарні (грошові) фактори інфляції в процесі прогнозування інфляційних процесів в Україні // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль: Економічна думка. - 2000. - №1 (7). - С. 14-21.

5. Булавіна О.А. Необхідність маркетингових досліджень у прогнозування інфляції // Вісник Східноукраїнського національного університету. - Луганськ: СНУ. - 2000. - №9 (31). - С. 43-45.

6. Булавіна О.А. Немонетарна сутність інфляційних процесів в Україні // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль: Економічна думка. - 2002. - №1. - С. 12-15.

7. «Монетарна політика та грошова реформа в Україні», В. Ющенко, «Економіка України та шляхи її подальшого реформування (матеріали всеукраїнської наради економістів)», К 1995, стр. 126-128

8. Бандурка О.М., Петрова К.Я., Удобова В.І. Державне регулювання економіки. - X., 2000. - 605 с

9. Денисенко М.П. Основи інвестиційної діяльності. - К.: Алеута, 2003. - 520 с.

10. Пухтаевич Г.О. Аналіз національної економіки: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2005. - 254 с.

11. Михайличенко С.Ю., Лук'яненко І. Г., Михайличенко М.С. Реальний ефективний обмінний курс гривні: економічний зміст, динаміка, моделі, застосування / С.Ю. Михайличенко, І. Г. Лук'яненко, М.С. Михайличенко. - К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2003. - 197 с.

12. Кейнс Дж.М. Избранные произведения / Дж.М. Кейнс: [Пер. с англ.]. - М.: Экономика, 1993. - 543 с.

Размещено на Allbest.ru