Вартісні методи оцінки ефективності бізнес-моделі компанії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Важливими ознаками сучасного господарського середовища є загострення конкуренції між національними та іноземними виробниками; поява нових видів ризиків у підприємницькій діяльності, які мають не лише економічну, а й соціальну та політичну природу; періодичні коливання фінансових ринків, що змінюють швидкість і напрями руху капіталу. В таких мінливих умовах особливо актуальним є забезпечення ефективного функціонування господарюючих суб'єктів, підтвердженням якого є збільшення ринкової вартості підприємства, що стає можливим завдяки формуванню його конкурентоспроможної моделі бізнесу.

Процеси формування бізнес-моделей знаходяться у площині наукових досліджень сучасних аспектів управління підприємством, що перебувають у полі зору зарубіжних і вітчизняних науковців. Однак, окремі теоретичні і практичні питання досі не отримали комплексного наукового обґрунтування. В дослідженнях традиційно аналізується загальна проблема управління підприємством, а бізнес-моделюванню (діловому моделюванню) не приділяється достатньої уваги.

Існуючий стан проблеми, а також трансформаційний характер вітчизняної економіки свідчать, що найбільш важливими теоретичними і прикладними аспектами, що потребують подальшого розпрацювання, є: поглиблення сучасної парадигми управління підприємством через розвиток теоретичних положень концепції бізнес-моделювання; уточнення поняття “бізнес-модель” підприємства; визначення основних елементів та обґрунтування технології формування бізнес-моделі; систематизація та узагальнення сучасних методик стратегічного аналізу; формування комплексної системи оцінки ефективності бізнес-моделі підприємства.

Фінансова оцінка ефективності бізнес-моделі підприємства є істотним елементом фінансового менеджменту й аудиту.

Початок широкомасштабних процесів приватизації, акціонування, зростання кількості приватних фірм, розширення контактів з іноземними партнерами - все це породжує гостру необхідність оволодіння сучасними механізмами і методами оцінки фінансової діяльності.

Потреба вивчення внутрішнього і зовнішнього економічного середовища об'єктів господарювання, кон'юнктури ринку і його адаптивності, можливої конверсії капіталу та оцінки ступеню економічного ризику вносять суттєві зміни в методику й організацію аналітичних досліджень.

Формування ринкового механізму змінює характер аналітичних досліджень, розширює зону діагностики і пошуку.

Їх результати повинні давати змогу швидкої адаптації до змін ринкової кон'юнктури, передбачати можливі зміни поведінки партнерів, уникати невиправданого ризику.

За сучасних умов не можна обмежуватися інформацією про встановлені на певний час економічні відносини.

Велике значення має також інформація про еволюцію цих відносин, тривалішу динаміку економічного розвитку, які свідчать про стабільність, перспективність і надійність партнерства в усіх аспектах.

Ефективність аналітичного забезпечення фінансового менеджменту визначається сукупністю параметрів управління, які оцінюють за варіантами багатокритеріальної оптимізації.

Визначальним серед них є показники прибутковості, фінансової стабільності, економічного зростання, конкурентоспроможності тощо.

На підставі загальних критеріїв господарювання в умовах ринку виробничу діяльність оцінюють з погляду досягнення максимальних фінансових результатів і економічної стабільності.

1. Необхідність об'єктивної оцінки вартості підприємства в умовах ринку

При адміністративно-командній економіці оцінка підприємств, як правило, вироблялася тільки при передачі підприємства з балансу на баланс.

В умовах ринкової економіки об'єктивна оцінка вартості як діючих, так і ліквідованих підприємств необхідна для здійснення ряду цивільно-правових актів: купівлі-продажу, оренди, застави, страхування, інвестування у власність, переоцінки основних фондів, чи виділення переуступки часткою в статутному капіталі, чи злиття поглинання підприємств, установлення ціни розміщення акцій, виконання судового вироку.

Розмаїтість функцій оцінки говорить про те, що в ринкових умовах господарювання значимість оцінки вартості підприємства незмірно зростає.

Більш того, без цієї оцінки не можуть розвиватися ринкові відносини господарювання. До складу оцінюваного майна підприємства входять:

- основні фонди (виробничі і невиробничі);

- оборотні кошти (у тому числі фінансові активи);

- право на володіння земельною ділянкою;

- товарний знак підприємства, ліцензії, патенти (патентовані продукти), авторські права та інші нематеріальні активи;

- фінансові пасиви.

Досвід показує, що для оцінки підприємства доцільно використовувати наступну вихідну інформацію:

- фінансову звітність підприємства за останні три-чотири років;

- бізнес-план;

- договори про постачання і реалізацію готової продукції;

- договори оренди;

- список працівників підприємства;

- організаційну і технологічну структуру підприємства;

- акти інвентаризації майна підприємства;

- заставні угоди;

- дані про ринок, на якому функціонує підприємство (у тому числі розмір сектора ринку даного підприємства);

- характеристику управлінського персоналу;

- дані про ліцензії;

- установчі документи;

- дані про виробничу потужність підприємства і про ефективність використання основних фондів і персоналу.

При оцінці підприємства можна також використовувати методи опитування персоналу й осіб, що мають відношення до підприємства, що дозволяє одержати інформацію, що не зафіксована документально.

Після проведення оцінки вартості підприємства готується звіт, що включає наступні розділи:

- Підстава, по якому робиться оцінка.

- Формулювання мети і виду вартості оцінки.

- Визначення періоду оцінки.

- Загальна характеристика підприємства.

- Обґрунтування методів оцінки і їхній опис.

- Джерела інформації.

- Опис фінансово-економічного стану підприємства.

- Опис обмежуючих факторів оцінки і корекція показників.

- Розрахунок оцінки вартості підприємства.

- Висновок.

Практика оцінки вартості підприємств повинна спиратися на визначені принципи: принцип заміщення, що полягає в тому, що вартість підприємства визначається вартістю іншого аналогічного підприємства, здатного замінити дане підприємство; принцип майбутніх переваг, коли передбачення майбутньої прибутковості підприємства визначає його сьогоднішню ціну; принцип більшої продуктивності (зв'язаний з попереднім принципом), що зводиться до того, що при оцінці вартості підприємства необхідно враховувати фактичні показники продуктивності праці, фондовіддачі і їх динаміку; принцип мінливості - припускає облік соціальних, економічних, політичних, екологічних, географічних і інших факторів, що впливають на рівень ціни підприємства.

Використання зазначених принципів оцінки підприємства дозволяє більш обґрунтовано і вірогідно визначити його вартість.

Методи оцінки вартості підприємства групуються в рамках трьох основних підходів:

- підходу, заснованого на оцінці вартості майна підприємства (майнового підходу);

- підходу з погляду прибутковості підприємства (дохідного підходу);

- підходу, заснованого на аналізі ринкової вартості аналогічних підприємств (порівняльного чи ринкового підходу).

Вибір методу залежить від мети оцінки. Наприклад, методи, використовувані для оцінки підприємства з метою оподатковування, можуть значно відрізнятися від тих, які застосовуються при його ліквідації, тому що в першому випадку об'єкт оцінюється як діюче підприємство.

Визначення вартості пайової участі в підприємстві і вартості інвестицій припускає прогнозування майбутніх грошових потоків і їх дисконтування.

За результатами оцінки, отриманим шляхом використання різних методів, визначаються переваги і недоліки кожного з них.

Методи порівнюються за наступними критеріями:

- можливість відбити дійсні наміри продавця і покупця;

- якість інформації, на основі якої виробляється аналіз;

- здатність методів враховувати кон'юнктурні коливання і вартість грошей.

На думку українських оцінювачів, цим критеріям у дійсних умовах найбільше відповідають методи, засновані на оцінці прибутковості підприємства.

Однак у сформованій в Україні практиці оцінки об'єктів нерухомості віддається перевага майновому підходу, друге місце по перевазі - у методів, заснованих на оцінці прибутковості підприємств, і третє - у методів порівняльного аналізу ринкових продажів.

Таке ранжирування методів по ступені переваги деякою мірою базується на об'єктивній основі, а саме:

- нерозвиненості ринку нерухомості;

- адміністративному втручанні в ринкові процеси;

- удаваній повноті і вірогідності майнового підходу.

2. Види вартості підприємства

Ціль оцінки обумовлює вид вартості, що потрібно визначити.

Метою оцінки може бути визначення ринкової вартості підприємства, ринкової вартості часткою засновників у статутному капіталі акціонерного товариства, визначення ліквідаційної вартості підприємства-банкрута, визначення вартості об'єкта приватизації і т.д.

При даруванні, спадкуванні, оподатковуванні майна підприємства, його кредитуванні і продажі, як правило, визначається обґрунтована ринкова вартість підприємства.

Покупця підприємства цікавить, як правило, його інвестиційна вартість. При ліквідації підприємства-банкрута визначається ліквідаційна вартість, при його реорганізації - ринкова вартість підприємства.

Найбільш розповсюдженим видом вартості є обґрунтована ринкова вартість підприємства. Обґрунтована ринкова вартість підприємства - це його найбільш ймовірна ціна, за якої воно може бути продане на дату оцінки на відкритому конкурентному ринку при наявності всіх ознак чесної угоди і при відсутності нетипових умов фінансування з обліком того, що термін реалізації об'єкта є розумно довгим.

Дана вартість може бути виражена як сума в грошових одиницях або як інтервал, у межах якого з досить високої (заданої) імовірністю знаходиться її значення.

Ознаки чесної угоди:

- сторони мають типову мотивацію до висновку угоди, включаючи відповідно бажання продавця продати, а покупця купити. Відсутній зовнішній тиск на яку-небудь зі сторін. Обидві сторони діють розважливо, до своєї найбільшої вигоди при відсутності яких-небудь інших ознак нетипової мотивації;

- сторони адекватно і цілком інформовані щодо всіх істотних обставин угоди і характеристик об'єкта;

- оплата угоди здійснюється грошима в порядку, передбаченому законодавством і прийнятому в місці угоди (типові умови фінансування).

Якщо при угоді купівлі-продажу порушується хоча б один з ознак чесної угоди, то ціна не може відбивати обґрунтовану ринкову вартість підприємства.

У цьому випадку замість терміну "обґрунтована ринкова вартість" фахівці вживають поняття "ринкова вартість".

При розрахунку обґрунтованої ринкової вартості і ринкової вартості підприємства використовується принцип найкращого і найбільш ефективного його використання.

Інвестиційна вартість - це вартість підприємства для одного конкретного покупця (чи інвестора власника).

Інвестиційна вартість відрізняється від обґрунтованої ринкової вартості підприємства розходженнями в прогнозах оцінки майбутньої прибутковості, ступенем ризику, ставками оподатковування (якщо інвестор має пільги по податках) і ін.

Ці розходження обумовлені індивідуальними цілями конкретного інвестора.

При визначенні інвестиційної вартості підприємства розраховують також і обґрунтовану ринкову вартість, щоб полегшити інвестору ухвалення остаточного рішення. Як правило, інвестиційна вартість підприємства вище обґрунтованої ринкової вартості.

Внутрішня чи фундаментальна вартість підприємства являє собою аналітичну оцінку вартості підприємства, засновану на глибокому аналізі існуючого фінансового й економічного стану підприємства і передбачуваних внутрішніх можливостей його розвитку в майбутньому.

Визначення внутрішньої вартості припускає облік сприятливих (чи несприятливих) перспектив розвитку підприємства, ефект цілісності системи, коли цінність цілого звичайно вище, ніж проста сума вартостей окремих елементів.

Таким чином, внутрішня вартість підприємства залежить не від цілей конкретного інвестора, як при визначенні інвестиційної вартості, а від об'єктивного аналітичного висновку незалежного експерта-оцінювача про перспективи розвитку підприємства.

На величину внутрішньої вартості підприємства впливають наступні оцінки:

- вартість активів підприємства;

- прогнози ймовірного майбутнього прибутку підприємства;

- очікувані в майбутньому темпи росту чистого доходу підприємства.

Розрахунок даних оцінок здійснюється в процесі так називаного фундаментального аналізу, коли визначається найважливіший показник - очікуваний чистий доход підприємства й аналізуються структура капіталу, якість керування, кваліфікація робітників і інші фактори.

Аналіз цих факторів дозволяє визначити внутрішню вартість підприємства (чи внутрішню вартість акцій цього підприємства).

Якщо в ході аналізу з'ясовується, що ринкова (курсова) вартість акцій підприємства нижче рівня її внутрішньої вартості, експерт-оцінювач робить висновок про те, що дані акції вигідно купувати.

Якщо ринкова (курсова) вартість акцій вище передбачуваної (очікуваної) внутрішньої вартості акцій, обумовленої виходячи з внутрішньої вартості підприємства, ці акції варто продавати.

Оскільки внутрішня вартість підприємства визначається в процесі глибокого ретроспективного аналізу господарсько-фінансової діяльності й оцінки перспектив його розвитку, це найбільш реальна і точна (природна) оцінка його вартості.

Вартість діючого підприємства - це вартість життєздатного функціонуючого підприємства, що має власні активи, товарно-матеріальні запаси, постійну робочу силу, що здійснює господарські операції і не знаходиться під безпосередньою погрозою неспроможності (банкрутства).

Ліквідаційна вартість являє собою чисту суму коштів, що власник підприємства може одержати при ліквідації цього підприємства і розпродажу його активів.

Балансова (бухгалтерська) вартість підприємства визначається по балансовому звіті підприємства як сума його активів, за винятком накопиченого зносу, а також сум короткострокових і довгострокових зобов'язань підприємства.

При визначенні балансової вартості підприємства основні фонди оцінюються з урахуванням останньої переоцінки за винятком зносу. При цьому деякі види активів можуть бути списані.

Зобов'язання оцінюються по номінальній вартості з урахуванням умов кредитних договорів.

Відбудовна (чи поточна) вартість підприємства - це балансова вартість підприємства з урахуванням переоцінки активів на дату оцінки вартості; цей вид вартості часто використовується як попередню оцінку вартості підприємства.

Разом з тим варто мати на увазі, що при визначенні відбудовної вартості об'єкта необхідна наявність повного пакета проектно-кошторисної документації.

Практично повсюдна його відсутність змушує оцінювачів звертатися до Збірників УПВС, де вони знаходять вартість одиничного показника в цінах 1969 р., встановлених в епоху "дешевих" інженерів, планових накопичень у розмірі 8% від вартості будівельно-монтажних робіт.

Структура СМР у 1969 р. істотно відрізняється від структури СМР у 1996 р.

Що стосується залишкової вартості, то величину фізичного зносу вдається установити з досить високою вірогідністю, але щодо інших видів зносу в більшості випадків їхній чи зовсім не застосовують, чи обмежуються невисокими значеннями, свідомо крім прогресу будівельної технології, вплив зовнішніх стосовно об'єкта факторів.

3. Методи, засновані на оцінці вартості майна підприємства

підприємство вартість оцінка балансовий

До методів, заснованим на оцінці активів, відносяться:

- метод балансової вартості;

- метод скоректованої балансової вартості;

- метод заміщення;

- метод ліквідаційної вартості.

Метод балансової вартості базується на оцінці потенціалу підприємства, накопиченого в минулому. Чиста балансова вартість підприємства розраховується по формулі:

ЧБВ= А-З-ЗП, (1.1)

де ЧБВ - чиста балансова вартість підприємства;

А - активи;

З - усі види зносу активів;

ЗП - зобов'язання підприємства (кредити, позики, розрахунки).

Цей метод дозволяє швидко, просто й ефективно установити, якими активами фактично розташовує підприємство за умови правильної облікової політики.

Однак варто мати на увазі, що він базується на даних про активи за цінами їх придбання, що непридатні, якщо вартість підприємства визначається в умовах високої інфляції, оскільки вартість матеріальних активів виявляється заниженою.

Крім того, частина активів може виявитися нереалізованої на ринку.

Метод скоректованої балансової вартості на відміну від попереднього методу враховує величину переоцінки фондів підприємства:

СЧБВ =А-З+П-О,(1.2)

де П - величина переоцінки фондів підприємства.

Для стабільно працюючих підприємств, що не планується закрити в доступному для огляду майбутньому, скоректована чиста балансова вартість досить надійно відбиває нижню границю його ціни.

Але, мабуть, головний недолік методів оцінки активів по балансовій і скоректованій балансовій вартості полягає в тім, що вони не відбивають прибуток, що одержує і може одержати підприємство в майбутньому від використання своїх активів.

Тому, якщо як критерій оцінки застосовувати тільки балансову чи скоректовану балансову вартість, не виключено, що підприємство, що має великий обсяг чистих активів, буде оцінено вище, але приносити істотно менший прибуток і навіть бути збитковим.

І навпаки, підприємство, що має не дуже високу вартість активів, але виробляюче високорентабельну продукцію, буде мати більш низьку вартість.

Метод заміщення дозволяє одержати відповідь на питання: скільки коштів буде потрібно для того, щоб зараз почати такий же бізнес і досягти аналогічного положення на ринку?

Метод містить у собі визначення економічної вартості майна підприємства шляхом установлення вартості заміщення оцінюваної власності з урахуванням виправлень на її фізичний і моральний знос. Чиста вартість заміщення активів (ЧВЗА) визначається по формулі

ЧВЗА= Ца-Зф-Зм,(1.3)

де Ца - поточна ціна аналогічних активів на ринку;

Зф - фізичний знос;

Зм - моральний знос.

Метод оцінки вартості заміщення більш реалістичний, ніж метод балансової вартості, тому що базується на поточній вартості активів і тому в більшому ступені придатний для оцінки підприємств в умовах інфляції.

Крім цього, даний підхід найбільш прийнятний при установленні вартості об'єктів для цілей страхування.

Його можна також застосовувати для оцінки окремих видів активів.

Однак сучасні активи, як правило, технічно більш досконалі, що утрудняє пряме порівняння зі старими і вимагає використання відповідних поправочних коефіцієнтів.

Крім того, як і методи балансової і скоректованої балансової вартості, він не відбиває здатність активів приносити прибуток. Метод ліквідаційної вартості використовується:

- при банкрутстві і ліквідації підприємства;

- при оцінці заявок на покупку підприємства;

- при експертизі шахрайських угод по передачі прав власності третім обличчям;

- при експертизі програм реорганізації підприємства;

- при санації підприємства без судового розгляду;

- при виробленні плану погашення боргів підприємства-боржника, що виявився під погрозою банкрутства.

Ліквідаційна вартість показує, скільки залишиться коштів після ліквідації підприємства, продажу його активів і виплати боргів.

Як відомо, ліквідаційна вартість менше скоректованої балансової вартості на величину ліквідаційних витрат, що включають комісійні при продажі бізнесу, на величину витрат, зв'язаних з реалізацією товарних запасів, збором дебіторської заборгованості, звільненням персоналу й ін.

Розрізняють так називану упорядковану ліквідацію, коли розпродаж активів здійснюється протягом розумного періоду часу, щоб можна було одержати високі ціни продажу активів.

Для найменш ліквідної нерухомості підприємства цей період складає біля двох років. Він включає час підготовки активів до продажу, час доведення інформації про продаж до потенційних покупців, час на обмірковування рішення про покупку й акумулювання фінансових засобів на покупку, власне покупку, перевезення й ін.

Упорядкованої ліквідації активів відповідає поняття "упорядкована ліквідаційна вартість підприємства".

Поряд з упорядкованою ліквідацією підприємства спрямує примусова ліквідація, що означає, що активи розпродаються настільки швидко, наскільки це можливо, часто одночасно і на одному аукціоні.

Примусовій ліквідації відповідає поняття "примусова ліквідаційна вартість підприємства".

Метод ліквідаційної вартості припускає інвентаризацію й оцінку кожного активу з урахуванням специфічних факторів, таких як місце розташування, ступінь спеціалізації, ліквідності і т.п.

Причому одні з них збільшують ліквідаційну вартість, інші - зменшують.

Ліквідаційна вартість використовується, коли бізнес не приносить доходу і не має перспектив розвитку.

Таким чином, ліквідаційна вартість визначає мінімальну ціну підприємства при його продажі у випадку високої імовірності банкрутства підприємства.

4. Методи, засновані на оцінці доходів підприємств

До методів, заснованим на оцінці доходів підприємств, відносяться:

- метод капіталізації доходу;

- метод розрахунку періоду окупності;

- метод дисконтування грошових потоків.

Метод капіталізації доходу полягає у визначенні величини щорічних чистих доходів підприємства, що відповідає цим доходам норми капіталізації і розрахунку ціни підприємства, що приносить даний обсяг чистих доходів.

Під чистим доходом звичайно розуміється сума чистого прибутку й амортизації. При розрахунку чистого доходу важливо правильно вибрати період часу, за який виробляються розрахунки.

Можна використовувати дані про доходи за кілька періодів у минулому і прогнози на найближче майбутнє.

Наступний важливий момент - вибір способу розрахунку чистого доходу. Найпростіший спосіб - розрахунок середньоарифметичної величини.

Більш точна ринкова ціна підприємства, як правило, виходить у випадку оцінки прибутковості по формулі середньозваженої чи по тренду. Іншим складним моментом у цьому методі є визначення норми чи капіталізації мультиплікатора.

Під капіталізацією розуміється процедура перекладу потоку доходів у показник поточної вартості для даного об'єкта шляхом розподілу показника доходів на фактор, називаний нормою капіталізації.

Під нормою капіталізації розуміється дільник, використовуваний для перекладу визначеного потоку чистого доходу в індикатор поточної вартості підприємства.

Наприклад, якщо потік чистого доходу 10 млн. грн. капіталізується на 20%, потрібно 20 млн. грн. розділити на 0,20, що відповідає вартості, що капіталізується, 100 млн. грн.

Мультиплікатор являє собою показник, зворотний нормі капіталізації.

Ринкова ціна підприємства на основі цього методу визначається в такий спосіб:

Ринкова ціна підприємства = Середній чистий доход/Норма капіталізації

Ринкова ціна підприємства = Середній чистий доход х Мультиплікатор.

Величина ставки чи мультиплікатора норми капіталізації залежить від стійкості доходу підприємства.

Якщо підприємство має стійке зростання прибутку, вибирається більш низька норма капіталізації, що приводить до збільшення ринкової ціни підприємства.

При нестабільних прибутках підприємства норму капіталізації збільшують. Але в будь-якому випадку її рівень не може бути нижче середньої величини позичкового відсотка.

Головна перевага методу капіталізації прибутку в тім, що він відбиває потенціал чистого доходу, що може принести бізнес.

Норма чи капіталізації мультиплікатора дозволяє врахувати ризик чи галузі ризик підприємства.

Однак у країнах, де ринок тільки формується, вітчизняні мультиплікатори ще не публікуються, а "імпортні" можуть виявитися марними, тому що може вийти, що буде розрахована ринкова ціна, яку б заплатили за підприємство, але в іншій країні.

Крім того, в інфляційній економіці важко прогнозувати розміри прибутку, а поточні величини не завжди є реалістичними покажчиками на майбутнє.

Особливо гостро цей недолік виявляється в умовах корінного ламання економічного зовнішнього середовища, у якій функціонують українські підприємства.

Метод розрахунку періоду окупності також дозволяє оцінити вартість підприємства на базі чистих доходів. У цьому методі прогнозується грошовий потік і розраховується кількість років, необхідних для того, щоб інвестиції окупалися для підприємства чи для інвестора.

Визначення ринкової ціни підприємства методом розрахунку періоду окупності особливо зручно для умов підвищеного ризику, у тому числі інфляційного.

Однак цей метод дозволяє врахувати лише грошовий доход, що буде одержувати підприємство не за повний період експлуатації, тобто не враховуються доходи останніх періодів, унаслідок чого ринкова ціна підприємства може бути визначена неправильно.

Це можна проілюструвати на наступному прикладі. У два близьких по профілі підприємства інвестоване по 10 млн. грн., але при цьому в підприємств прогнозуються різні величини річних грошових доходів: у підприємства А - 4,2 млн. грн. протягом трьох років; у підприємства Б - 3,8 млн. грн. протягом десяти років.

Таким чином, на підприємстві А інвестиції окупляться протягом двох років і п'яти місяців, а на підприємстві Б - протягом двох років і восьми місяців.

Тому, якщо при визначенні ринкової ціни керуватися періодом окупності, то кращі інвестиції в підприємство А, тому що для нього строк окупності коротше.

Однак, якщо врахувати доходи за весь період, то інвестування засобів у підприємство Б більш вигідно.

Крім того, оскільки цей метод заснований на недисконтованих оцінках, він не робить розходження між підприємствами з однаковими сумами кумулятивних чистих доходів, але з різним розподілом їхній по роках.

Так, з позицій даного методу інвестиції в підприємство С з річними чистими доходами 4000, 6000, 2000 тис. грн. і в підприємство Д с річними доходами 2000, 4000, 6000 тис. грн. рівновигідні.

Хоча очевидно, що інвестиції в підприємство З більш кращі, оскільки забезпечують велику суму доходів у перші два роки.

Метод дисконтування грошових потоків включає наступні етапи:

- прогнозування майбутніх грошових потоків;

- визначення відповідної ставки, що дисконтує;

- дисконтування майбутніх грошових потоків;

- перебування суми дисконтованих грошових потоків для визначення чистої поточної вартості.

Найбільш складним і відповідальним моментом в оцінці підприємства цим методом є складання прогнозу доходів (чи грошових потоків) підприємства на найближчі 3 -5 років.

Але оскільки при такій тривалості імовірність відхилення від прогнозу досить велика, складається спектр прогнозів - оптимістичний, реалістичний і песимістичний.

Під оптимістичним прогнозом розуміється оцінка прибутковості підприємства при його функціонуванні в найбільш сприятливих умовах.

Реалістичний прогноз враховує найбільш ймовірні умови, тоді як песимістичний складається виходячи з представлень про функціонування підприємства в найгірших умовах.

На підставі отриманих прогнозних значень розраховується середньозважена прибутковість.

Прогноз доходів і величина дисконту в значній мірі залежать від ризику, з яким зштовхнеться дане підприємство на ринку, причому в даному випадку під ризиком розуміється ступінь імовірності одержання очікуваних майбутніх доходів.

Існує два основних способи (з численними варіаціями) обліку ризику в аналізі майбутніх доходів.

Перший спосіб полягає в зменшенні величини очікуваної рентабельності, але більш широко використовується другий спосіб, що складається у варіюванні ставки дисконтування майбутнього обсягу доходу. При цьому велика величина дисконту відповідає більшому ризику.

Однак при будь-якому способі основне правило полягає в тому, що при заданому рівні очікуваної рентабельності підприємство, що ризикує менше, має більш високу поточну вартість, чим те, що ризикує більше.

Наступний важливе питання при оцінці підприємства даним методом зв'язаний з вибором ставки дисконтування.

У широкому змісті слова під нормою дисконту розуміється очікувана норма рентабельності на альтернативні інвестиційні можливості з аналогічним рівнем ризику. Якщо аналітик використовує ретроспективну інформацію, розрахунок ставки дисконту починається з визначення рентабельності інвестицій в умовах, вільних від ризику.

У якості такої у світовій практиці приймається поточна норма прибутковості на казначейські квитки, а потім до неї додається премія за ризик.

Якщо використовується інформація про ринкові чекання, для визначення ставки дисконту оцінюється очікувана рентабельність інвестицій без розподілу на безризикову і ризиковану частини.

Вибір підходу залежить від конкретної ситуації й інформації, який розташовує експерт.

При розрахунку ставки дисконту для всього капіталу підприємства визначається середньозважена ставка дисконту для власного і позикового капіталу, тобто розраховується ціна капіталу підприємства.

Оскільки інфляція збільшує ризик, дисконтна ставка в інфляційній економіці росте. Після того як готовий прогноз майбутніх доходів підприємства і визначена ставка дисконту, можна переходити до дисконтування майбутніх грошових потоків.

Підсумком розрахунку суми дисконтованих грошових потоків є визначення чистої поточної вартості, що показує економічну вигоду інвестора з обліком того, що інвестиції він здійснює сьогодні, а доходи буде одержувати в майбутньому.

Природно, чим вище чиста поточна вартість, тим вигідніше інвестиції, отже, вище фінансова стійкість підприємства і його ціна.

Метод оцінки за допомогою дисконтованих грошових потоків дозволяє оцінити майбутню прибутковість підприємства (що найбільшою мірою цікавить інвестора), врахувати ризик інвестицій і можливі темпи росту інфляції.

Тому цей метод застосовують для визначення ринкової ціни підприємств, що не будуть закриті в доступному для огляду майбутньому.

Однак, якщо темпи росту інфляції не піддаються прогнозуванню, застосування цього методу обмежено.

5. Концепція економічної доданої вартості в системі оцінки ефективності бізнес-моделі компанії

Економічна додана вартість (EVA) відома як ефективне вдосконалення традиційних фінансових вимірників становища компаній, яким властиві низький рівень заборгованості та велика частка капіталу, інвестованого в основні засоби. Вищезазначена концепція може бути найбільш прийнятною мірою оцінки економічної ефективності. Розроблена в 1982 р. випускниками Чікагського університету, засновниками компанії Stern Stewart & Co, Г. Беннетом Стюартом і Дж. Стерном як «ринково-торгівельна варіація залишкового прибутку» концепція економічної доданої вартості залишається найбільш ефективним вимірником результатів діяльності підприємств та успішно адаптована і практикується не тільки у Сполучених Штатах Америки, але й у таких країнах, як Австралія, Великобританія, Канада, Бразилія, Німеччина, Туреччина, Франція та у багатьох інших. Крім того, вищеназвана методика заробила визнання серед інтернаціональних компаній. Прийняття та застосування цієї концепції принесли “прихильникам EVA” (Coca-Cola, Eli Lilly, Briggs and Stratton, SPX Corporation і т.д.) сильну ринкову позицію, зростання цін акцій і підвищення прибутків акціонерів. Така широка відомість концепції EVA може бути пояснена прозорістю та об'єктивністю оцінки інвестиційних проектів, оскільки вона «відображає грошову вартість, створену або зруйновану бізнесом у кожному звітному періоді». Таким чином, цей показник оцінки виступає головним критерієм інвестиційної привабливості підприємства. Певною мірою, зручність використання концепції EVA для прийняття інвестиційних рішень обумовлена тим, що капітальні вкладення розглядаються нею як так звана майбутня вартість, що представляє собою доход, що може бути отриманим, якщо грошові засоби будуть вкладені в інші фонди чи цінні папери порівняного ризику. Таким чином, адаптація такої методології оцінки, як EVA, що є індикативною щодо спроможності прибутку компенсувати інвестований акціонерний капітал, стає нагальною для українських підприємств. Отже, концепція EVA дозволяє вимірити справжню, реальну прибутковість компанії та управляти нею ефективно з точки зору вкладників. Ключовою проблемою впровадження вищезазначеного підходу в Україні є необхідність трансформації фінансових даних, поправок до традиційних бухгалтерських прибутків з метою виключення розрахункових протиріч, що мають вплив на результати економічних обчислень. Зокрема, навіть Стерном і Стюартом рекомендовано більш ніж 160 коректувань прибутків за стандартами GAAP та фінансової звітності в таких сферах, як вартість інвенторі, амортизація, безнадійні борги, амортизація гудвілу та ін.. EVA розглядається як революційна методика обчислення вартості компанії згідно з ії економічною реальністю, що враховує більш широкий спектр важливих оціночних параметрів ніж інші сучасні техніки, такі як чистий прибуток на одну акцію (EPS), ринкова додаткова вартість (MVA), прибутковість інвестицій (ROI), прибутковість акціонерного капіталу (ROE), показники GAAP та інші. Застосування будь-якої методики без урахування властивих їй вад може призвести до вагомих негативних наслідків, отже, багаточисельні системи обліку різних країн застосовують відмінні категорії.

В основі вищезазначеної методології полягає центральний маркетинговий принцип максимізації багатства акціонерів як головної цілі господарської діяльності та концепція економічного прибутку, що продуктивно пов'язує фінансовий стан інвесторів з прибутками компанії та допомагає розвиткові політики підвищення ринкової вартості компанії. Сутністю цього підходу є обчислення вартості майбутніх прибутків, що можуть бути отримані інвестором на даний момент часу. Головні параметри, що визначають значення EVA, є комплексними, що перетворює вищеназвану концепцію в багатофакторну економічну модель оцінки діяльності компанії. Розбіжність фінансових результатів та теперішньої економічної реальності спонукає до детального дослідження кожного показника фінансових звітів, неприйняття голих цифр. Різноманітні відмінності мають місце також через те, що існує велика кількість сумнівних методів обліку. В результаті можуть бути рекомендовані два підходи трансформації показників української фінансової звітності. Перший передбачає

зміну самої бази звітної методології шляхом пристосування Національних стандартів обліку до стандартів GAAP та внесення поправок до фінансових показників згідно з рекомендаціями Stern & Stewart. Другий та найбільш прийнятний підхід полягає у створенні методу трансформації поточних фінансових даних у такі, що можуть бути використані у моделюванні факторів EVA одразу. Базову конструкцію параметру EVA можна проілюструвати спрощеною формулою EVAt = NOPATt - Ct · WACC, де NOPATt - чистий операційний прибуток за вирахуванням скоректованих податків; Ct - довгостроковий капітал; WACC - середньозважена вартість капіталу. Слід зазначити, що числове значення інструменту EVA є визначальним щодо характеристики успішності компанії, враховуючи, що EVA концентрує у собі повну оцінку вагомих аспектів бізнесу. Аналіз вищеназваного фактору дає змогу своєчасно та точно визначити слабкі сторони компанії. Першим кроком розрахунку EVA є отримання чистого операційного прибутку після сплати скоригованих податків (NOPAT), що відображає прибуток, отриманий компанією шляхом використання її активів, і процент, виплачений кредиторам з чистого прибутку. Однак, українські звітні дані не включають показник NOPAT або його аналогів. Його можна отримати з наявних даних шляхом ретельного аналізу складників NOPAT. Іншим параметром є середньозважена вартість капіталу (WACC), що представляє рівень дисконту, що перетворює майбутні значення EVA в теперішні. Складники WACC також потребують узгодження, що виходить з ії багатокомпонентності. Довгостроково інвестований капітал не може бути виведений за допомогою лише підстановки показників фінансової звітності до моделі EVA у зв'язку з тим, що національна фінансова звітність містить погрішності, що можуть спровокувати неналежне тлумачення економічного стану компанії.

Висновки

У даній роботі була досліджена оцінка вартості підприємства, зокрема особливості методів оцінки вартості підприємства. Визначили, що оцінка вартості підприємства - це акт чи процес формування умовиводу оцінювача та підрахунку вартості підприємства, цілісного майнового комплексу або пов'язаних з ним прав. Головна складність визначення ринкової вартості підприємства полягає у необхідності проведення системних розрахунків і узгодження таких основних складових: ринкової вартості всіх активів підприємства, ефективності розподілу та використання виробничих ресурсів, якості господарських процесів, ринкової позиції та конкурентоспроможності підприємства тощо.

Визначення ринкової вартості підприємства сприяє його підготовці до боротьби за виживання на конкурентному ринку, дає реалістичне уявлення про потенційні можливості підприємства. Процес оцінки вартості підприємства служить підставою для вироблення його стратегії. Він являє альтернативні підходи і визначає, який з них забезпечить компанії максимальну ефективність, а отже, і більш високу ринкову ціну. Тому вартісна оцінка діяльності підприємства має важливе економічне значення. Вона служить як оціночний критерій, що дозволяє уникнути помилок при аналізі його діяльності. Сукупність методів які водять до вартісної оцінки підприємства дають можливість оцінити ефективність роботи компанії її минулі, справжні і майбутні доходи, перспективи розвитку і конкурентне середовище на даному ринку і провести порівняння оцінюваної компанії з підприємствами-аналогами. На підставі такого комплексного аналізу за допомогою цих методів визначається реальна оцінка бізнесу.

Список використаних джерел

1. Баканів М.И. Теорія економічного аналізу: Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2001 рік.

2. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2002. - 480 с.

3. Верига Ю.А., Подольська В.О. Аналіз фінансового стану підприємства за балансом, складеним згідно П(С)БО: Текст лекцій. - Полтава: РВВ ПУСКУ, 2001. - 79 с.

4. Грушко В.І., Пилипченко О.І. Фінансові ризики. Навчальний посібник. - К. Знання: 1998. - 188 с.

5. Долинський В.П. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарського підприємства. - К.: Вища школа, 1999. - 164 с. 

6. Економічний аналіз: Навч. Посіб. /М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І. Горбаток; За ред. М.Г. Чумаченка. - К.: КНЕУ, 2001. - 540 с. 

7. Економічний аналіз: Навч. Посіб. За ред. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП „Рута", 2003. - 680 с.

8. Єлейко Я.І., Кандибка О.М., Лапішко М.Л., Смовженко Т.С. Основи фінансового аналізу. - Львів: Львівський банківський інститут Національного банку України, 2000. - 141 с.

9. Ефимова О.В. Финансовый анализ. - М.: Бухгалтерский учет, 2002г.

10. Житна Інна Павлівна. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств : Навч. посібник: Пер. з рос./ Інна Житна, Анатолій Нескроба,. -К.: Вища шк., 2002. -191 с.

Размещено на Allbest.ru