Промислове виробництво України, шляхи його підвищення

Размещено на http://www.allbest.ru/

1.Шляхи підвищення ефективності промислового виробництва

промисловість управління виробничий підприємство

Виробництво -- процес створення матеріальних і нематеріальних благ необхідних для існування і розвитку людини.

Промислове виробництво, або іншими словами - промисловість - найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35% населення, зайнятого у народному господарстві.

Структура промислового комплексу України в цілому є неефективною. Це призводить до перевитрат природних ресурсів і водночас не задовольняє основних потреб економіки, наприклад в інвестиційних ресурсах, і потреб населення - в послугах і товарах, передусім продовольчих, а також у товарах легкої промисловості тривалого користування.

Економічний розвиток України досить сильно залежить від місця її промислового виробництва в системі міжнародного поділу праці. При цьому промислова та зовнішньоекономічна політика держави мають бути тісно пов'язаними та спрямованими передусім на підвищення ефективності та конкурентоспроможності промислового виробництва. Це може бути досягнуто шляхом:

· стимулювання підприємців до відродження промислового виробництва через оптимізацію форм власності, сприяння появі ефективного власника та заохочення інвестування в промисловість, проведення податкової реформи та скасування правових обмежень розвитку промислового виробництва;

· надання державної підтримки пріоритетним напрямам промислового розвитку - потенційно прибутковим галузям та комплексам, якими є наукомісткі та високотехнологічні промислові виробництва;

· запровадження нових технологій, стимулювання промисловців до інновацій:

· стимулювання зменшення ресурсомісткості, насамперед енергомісткості виробництва, закриття або реструктуризація неефективних підприємств, зміна галузевої структури;

· підвищення конкурентоспроможності та розширення ринків збуту українських підприємств шляхом переорієнтації виробництва на замкнені технологічні цикли виробництва товарів кінцевого споживання для внутрішнього ринку та ринків третіх країн, на яких Україні традиційно належали лідируючі позиції.

Виконання цих завдань має супроводжуватись комплексом заходів щодо забезпечення виходу продукції промисловості на інші міжнародні ринки, поглиблення її інтеграції у світову економіку, що сприятиме поповненню валютних резервів країни, стабілізації та подальшому оздоровленню її економіки. Безумовно, здійснення цих стратегічних завдань вимагає комплексного реформування економіки як на макро-, так і на мікрорівні.

Структурну переорієнтацію промисловості України доцільно здійснювати в таких основних напрямах:

підвищення соціально-економічної спрямованості промисловості та забезпечення більш високих темпів виробництва предметів споживання;

удосконалення галузевої, внутрішньогалузевої та територіальної структури, забезпечення збалансованості та пропорційності розвитку промислового комплексу;

модернізація і перехід на нові прогресивні технології всіх базових галузей промисловості;

прискорений розвиток галузей, від яких найбільшою мірою залежить науково-технічний прогрес;

розвиток наукомістких галузей і виробництв;

· комбінування і кооперування виробництва з метою комплексною використання мінеральної сировини, утилізація відходів.

Зміни в пропорціях окремих галузей мають бути узгодженими, взаємопов'язаними. Структурна переорієнтація економіки потребує цілісного підходу, програмного забезпечення і безпосереднього державного регулювання, про що свідчить практика багатьох зарубіжних країн.

Загальні напрями вдосконалення розвитку окремих галузей промисловості такі:

1. У паливно-енергетичному комплексі - вироблення нової концепції забезпечення власних потреб, спрямованих на всебічну економію енергії в усіх галузях господарства, на значне зменшення енергоємності виробництва валового національного продукту, пошук нових, нетрадиційних джерел енергії, зменшення залежності України від постачання нафти і природного газу з Росії, пошук нових партнерів, створення танкерного флоту і будівництво нафтового терміналу поблизу Одеси; збільшення видобутку нафти і газу з великих (понад 4-5 км) глибин; впровадження технологій, які підвищують обсяг видобутку ресурсів з надр, а також глибину переробки нафти на НПЗ (до 80% і більше), дослідження нових родовищ у перспективних районах, шельфу Азовського і Чорного морів, використання метану вугільних шахт та ін., створення більш надійних АЕС.

2. У чорній металургії - значна реконструкція, перехід до нових, екологічно безпечних і менш ресурсоємних технологій; поліпшення якості й розширення асортименту металевих виробів з тим, щоб зменшити постачання необхідного спеціалізованого прокату з інших регіонів близького зарубіжжя, оскільки в Україні немає виробництва тонкого холоднокатаного листа для виробництва кузовів автомобілів, нержавіючої і трансформаторної листової сталі; нафтопровідних труб малого діаметра та ін.

У перспективі необхідно створити принципово нові науково-виробничі комплекси, які поєднуватимуть чорну і кольорову металургію. хімічну промисловість для випуску композитних матеріалів, сплавів із заданими якісними параметрами та ін.

3. У машинобудівному комплексі - розвиток нових галузей, впровадження „високих технологій», досягнення світових стандартів якості з метою виходу на світовий ринок; впровадження досягнень ВПК конверсією.

4. У виробництві товарів народного споживання - підвищення якості, збільшення кількості, розширення асортименту продукції за рахунок розвитку відповідних галузей на новій основі, а саме приватизації промисловості з метою заповнення споживчого ринку, створення галузі виробництва нового прогресивного обладнання (в тому числі для мініпідприємств), а також для сфери послуг населенню (торгівлі, побутових послуг та ін.)

2.Сутність, функції та методи управління підприємством

Об'єктивну необхідність управління будь-яким суб'єктом господарювання зумовлено процесами поділу праці у виробництві чи в іншій діяльності. Управління підприємством або іншим первинним суб'єктом господарювання -- це постійний і системний вплив на діяльність його структур для забезпечення узгодженої роботи і досягнення кінцевого позитивного результату.

Функції управління:

1. Планування -- процес визначення цілей діяльності, передбачення майбутнього розвитку та поєднання індивідуальних завдань працівників підприємства або іншого суб'єкта господарювання для досягнення загального позитивного результату діяльності.

2. Організація -- процес формування структури виробничо-господарської чи іншої системи, розподілу завдань, повноважень і відповідальності між працівниками суб'єкта господарювання для досягнення загальних цілей його діяльності.

3. Мотивація -- процес, що спонукає працівників до спільних узгоджених дій, які забезпечують досягнення поставлених загальних цілей діяльності.

4. Контроль -- процес визначення досягнутих за певний період результатів

діяльності, порівняння досягнутих результатів із запланованими і коригування діяльності, що в сукупності забезпечує виконання завдань плану на належному рівні.

Управління підприємством відображає сукупність взаємозв'язаних процесів планування, організації, мотивації і контролю, які забезпечують формування та досягнення цілей суб'єкта господарювання.

Основні принципи організації процесу управління виробничим підприємством:

1. Економічність -- досягнення максимально можливих результатів діяльності за мінімальних витрат.

2. Системність -- кожна ланка у виробництві розглядається як частина великої техніко-економічної системи, в яку вона входить.

3. Пропорційність -- постановка завдань, визначення засобів і способів їх здійснення з урахуванням необхідності дотримання узгодженого розвитку суб'єктів управління.

4. Особиста матеріальна заінтересованість -- матеріальне заохочення працівників за результатами праці.

5. Директивність, єдиноначальність і самоуправління. Принцип директивності застосовується в процесі управління державними підприємствами (організаціями). Єдиноначальність -- принцип, за якого будь-яку управлінську ланку очолює керівник, що несе повну відповідальність за результати діяльності і має право підпису на банківських та інших юридичних документах. Самоуправління діє в ланках управління, де власником ресурсів і результатів діяльності є трудовий колектив (малі фірми, акціонерні товариства тощо).

Методи управління -- це способи впливу на трудові колективи та окремих працівників, що об'єктивно необхідні для досягнення множинних цілей підприємства. За своїм змістом мотиви виробничої та іншої діяльності людей поділяються на матеріальні, соціальні і примусові. Відповідно до цього розрізняють методи управління: економічні; соціально-психологічні; організаційні. Економічні методи управління реалізують матеріальні інтереси людей у виробничих процесах (процесах іншої діяльності) через використання товарно-грошових відносин. Соціально-психологічні методи реалізують мотиви соціальної поведінки працівників. Організаційні методи управління покликані реалізовувати мотиви примусового характеру. Їх застосування зумовлене заінтересованістю працівників у належній спільній організації праці. Організаційні методи управління -- це комплекс способів і прийомів впливу на працівників, що базуються на використанні організаційних відносин та адміністративної влади керівників. Усі такі методи управління розділяють на регламентні й розпорядчі. Суть регламентних методів полягає у формуванні структури та ієрархії управління, делегуванні повноважень і відповідальності працівникам, визначенні орієнтирів діяльності підлеглих, наданні методичної, інструктивної та іншої допомоги виконавцям. Розпорядчі методи управління охоплюють оперативну організаційну роботу, тобто визначення і розподіл конкретних завдань виконавцям, контроль за їх виконанням, проведення нарад тощо.

Задача:

Підприємством за звітний рік реалізовано продукції на суму 300 тис. грн. Вартість послуг наданих підприємством стороннім організаціям - 85 тис. грн. Вартість вироблених на підприємстві напівфабрикатів - 120 тис. грн., у тому числі 70% - для власної потреби, решта - для реалізації на сторону. Вартість залишків незавершеного виробництва на кінець року зменшилось на 12 тис. грн. Залишки готової продукції на складах підприємства на початок року - 20 тис. грн.., на кінець - 30 тис. грн. Розрахувати обсяг товарної, валової та реалізованої продукції у звітному році.

Розв'язок:

1. Обсяг товарної продукції розраховується в чинних цінах і включає:

- вартість напівфабрикатів, призначених для власної потреби

(120 *70)/100 = 84 тис. грн.

-вартість напівфабрикатів призначених для реалізації на сторону

120 - 84 = 36 тис. грн.

-вартість послуг наданих стороннім організаціям 85 тис. грн.

Тобто 85 + 36 + 300 = 421 тис. грн.

2. Обсяг валової продукції:

ВП = ТП - НЗВп + НЗВк

де НЗВп, НЗВк - залишки незавершеного виробництва на початок і кінець планового періоду

ВП = 421 - 12 = 409 тис. грн.

3. Реалізована продукція:

РП = ТП + Зп - Зк

де Зп, Зк - залишки на складах на початок та на кінець звітного періоду.

РП = 421 + 20 - 30 = 411 тис.грн.

Висновок: за звітний рік обсяг товарної продукції на підприємстві становить 421 тис. грн., обсяг валової продукції становить 433 тис. грн., а обсяг реалізованої продукції 433 тис. грн.

Список використаної літератури

1.Іщук С.І. Територіально-виробничі комплекси і економічне районування (Методологія, теорія). - К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1996. - 244 с.

2.Коломойцев В.Е. Структурна трансформація промислового комплексу України. - К., 2001.

3.Яцура М.І. Регіональна економіка. Посібник. - К., 2002.

4.Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навч. пос. - К.: Атіка, 2002. - С. 17-32.

5.Економіка підприємства: Підручник/За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид.2-е, перер. і доп.-К.:КНЕУ, 2000.-С. 58-72.

6.www.gi.edu.ua/content/_f04_k01/material/ek_p/L4.pdf -

Размещено на Allbest.ru