Аналіз фаз економічного циклу

Размещено на http://www.allbest.ru/

8

Вступ

Економіка ніколи не перебуває у стані спокою. Тому важливою рисою економіки є її нестабільність. Процвітання змінюється крахом або панікою. Національний доход, зайнятість і виробництво падають. Ціни і прибуток знижується, а робітників викидають на вулицю (зростає безробіття). Врешті-решт досягається критична точка і починається пожвавлення. Відновлення може бути повільним або швидким. Воно може бути неповним і ,навпаки, настільки сильним, що призведе до нового буму. Нова смуга процвітання може означати тривалий, стійкий рівень пожвавленого попиту, велику кількість вільних робочих місць, підвищення цін і життєвого рівня. Або вона може означати швидке інфляційне роздування цін і зростання спекуляції, за якими настає нова важка криза. Така загалом картина "економічного циклу", який характеризує народне господарство індустріально розвинутих країн світу протягом останніх півтора століть по крайній мірі з того часу, коли розвинута грошова економіка, що характеризується тісним взаємозв'язком її ланок, прийшла на зміну суспільству з відносно натуральним господарством. Хоча жоден цикл не подібний до іншого, всі вони мають багато спільного. Вони не подібні між собою, як близнюки, але в них можна виявити риси приналежності до однієї сім'ї. За своїм бурхливим і неврівноваженим проявом економічні цикли нагадують хвилі епідемічних захворювань, мінливості погоди. Це попереднє зауваження повинно показати, що економічний цикл - це лише один з аспектів проблеми досягнення і підтримки високого рівня зайнятості та виробництва, а також прогресуючої економіки. Кожний цикл являє собою певну послідовність, яка складається з альтернативних фаз, які повторюються одна за одною. Це означає, що кожна з його попередніх фаз повинна мати здатність до відтворення наступних. У підсумку економічний цикл набуває здатності до самовідтворення. Крім цього, кожному економічному циклу притаманна регулярність його проходження. Все це дає змогу відзначити принципову спільність структури економічних циклів у ринковій економіці, а також більш-менш чітко виражену послідовність фаз. Оскільки такий рух відбувається хоча й нерівномірно, але безперервно (останні фази попереднього циклу накладаються на перші фази наступного), то динаміка макроекономічних показників має хвилеподібний вигляд: у кінці попереднього і при народженні нового циклу (криза) відбувається погіршення показників; на нижньому рівні (депресія) встановлюється короткочасна рівновага; під час розширення нового економічного циклу (пожвавлення) показники різко зростають; на верхньому рівні піднесення (процвітання, бум) - досягнення рівноваги; потім знову спад (криза) і т.д. Початковою фазою економічного циклу є криза. Вона порушує нормальний хід економічного розвитку, а всі наступні фази - відновлюють його. При цьому кожна попередня фаза утворює умови для її власного відмирання та виникнення наступної фази.

1. Економічний цикл і його фази

Загальна економічна рівновага -- це певною мірою абстракція, ідеал економіки. В реальній дійсності відбуваються її порушення, тому розвиток економіки має циклічний характер. Циклічні коливання в економіці були відомі давно, але до початку ХІХ ст. вони мали здебільшого сезонний характер, що було зумовлено переважанням сільського господарства й особливостями сільськогосподарського виробництва, відсутністю сформованого суспільного характеру виробництва у кожній окремій країні, навіть у країні з розвиненою ринковою економікою.

Економічний цикл -- це сукупність постійних фаз національної економіки -- розширення та скорочення обсягів виробництва. Його ще називають циклом ділової активності або кон'юнктурним циклом. Економічний цикл являє собою чергування піднесення і спаду рівня ринкової активності протягом кількох років. Економічні цикли можуть відрізнятися один від одного за тривалістю й інтенсивністю, але всі вони мають одні й ті самі фази.

Серед економічних криз -- торговельних, валютно-фінансових, грошових, галузевих, структурних, регіональних -- циклічні спади посідають особливе місце не лише через їх регулярність, а й тому, що у них у концентрованому вигляді відображаються суперечності економічної системи. Тільки в ХХ ст. у країнах з розвиненою ринковою економікою відбулося 14 циклічних криз. Існує багато концепцій, за допомогою яких описують кризи та їх циклічність. У другій половині ХІХ ст. англієць В. Джевонс пояснював циклічність появою плям на Сонці, а американець Г. Мур надавав перевагу ритмові руху Венери ("Економічні цикли, закони і причини їх виникнення", 1914). Французький економіст А. Афталіон причиною криз вважав нерівномірність механічного прогресу, його співвітчизник С. Сисмонді -- недостатнє споживання населення, а український учений М. Туган-Барановський -- диспропорційність між галузями. К. Маркс обґрунтував системний підхід до вивчення циклічних криз. На його думку, криза лише на перший погляд має галузевий характер (досить рідкісні випадки, коли спад охоплює буквально всі сфери економіки і всі підгалузі промисловості), насправді ж це загальноекономічне, загальногосподарське явище, причини якого можуть бути найрізноманітнішими, але справжня причина полягає у специфічній суті виробничих відносин і суперечностей ринкової системи. Ритмічні рухи, що відбуваються в економіці, залежать від багатьох причин і можуть значно відрізнятися один від одного за тривалістю й інтенсивністю. Наприклад, "Велика депресія" 30-х років ХХ ст. на Заході підірвала економічну активність на ціле десятиріччя. Тоді як до і після неї спад ділової активності був менш глибоким і тривалим. Тому в економічній науці говорять більше про економічні коливання, а не про цикли, бо цикли, на відміну від коливань, характеризуються регулярністю.

2. Фази циклу

Загальне уявлення про макроекономічну динаміку дає дослідження економічних (ділових) циклів. Окремі економічні цикли значно відрізняються один від одного по тривалості і інтенсивності. Але всі вони мають одні і ті ж фази, які по-різному іменуються різними дослідниками. На малюнку І.2.-1 "Діловий цикл" показаний графічно економічний цикл.

Отже, цикл поділяється на 4 фази:

І - пік або бум;

ІІ - спад (депресія);

ІІІ - дно або криза (нижня точка спаду);

ІV - піднесення (підйом).

Малюнок І.2. - 1. Діловий цикл

Ділові цикли є нерівномірними піднесеннями і спадами економічної активності

Почнемо розглядати "пік" циклу, це коли в економіці спостерігається повна зайнятість і виробництво працює на повну або майже повну потужність. В цій фазі цикла рівень цін має тенденцію до підвищення, а ріст ділової активності зупиняється.

В наступній після піку фазі - "спаду" - виробництво і зайнятість скорочуються, але ціни не піддаються тенденції до зниження. Ціни падають тільки у тому випадку, коли спад серйозний і тривалий, тобто коли виникає депресія. Тут доречно буде згадати приказку: "Коли сусід втрачає роботу, то це є спад, а якщо ви втрачаєте роботу, то це депресія!" Нижня точка спаду або депресії - "дно" - характеризується тим, що виробництво і зайнятість, досягнувши самого низького рівня, починають знову "вибиратись" з дна. Нарешті, в фазі "пожвавлення" рівень виробництва підвищується, а зайнятість зростає, можливо аж до повної зайнятості. По мірі того, як пожвавлення в економіці набирає силу, рівень цін може почати підвищуватись до того часу, доки не виникне повна зайнятість і виробництво не почне робити на повну потужність. Не дивлячись на спільні для всіх циклів фази, окремі економічні цикли істотно відрізняються один від одного по тривалості і інтенсивності. Тому деякі економісти віддають перевагу говорити про економічні коливання, а не про цикли, тому що цикли на відміну від коливань припускають регулярність. Слід також доповнити, що спад у діловому циклі називають рецесією, яка визначається як період, в якому реальний ВНП скорочується не менш як протягом шести місяців. Рецесія починається від піку, і закінчується найнижчою точкою спаду - дном. Хоча ділові цикли досить різні, вони мають багато спільного. Якщо надійний прогнозист у сфері економіки твердить, що насувається рецесія, то чи існують характерні риси, яких необхідно сподіватися під час рецесії?

Фактори, що характеризують рецесію:

- Покупки споживачів часто різко зменшуються, а запаси автомобілів та інших товарів тривалого користування несподівано збільшуються. Фірми реагують на таку ситуацію скороченням виробництва і реальний ВНП падає. Невдовзі інвестиції фірм у заводи, устаткування також різко скорочуються.

- Попит на працю звужується, спочатку має місце скорочення середньої тривалості робочого тижня, а далі - звільнення з роботи і зростання безробіття.

- Оскільки обсяг виробництва зменшується, то попит і поставки сировини також зменшуються, а ціни на сировину падають. Зарплата і ціни на промислові товари коливаються менше, ніж на сировину, але ці ціни зростають повільніше у роки падіння ділової активності.

- Прибутки фірм різко падають у роки рецесії. Сподіваючись цього падіння, курси акцій, звичайно, повзуть униз, бо інвестори відчувають запах спаду. Оскільки попит на кредитні ресурси звужується, процентні ставки, звичайно, також зменшуються під час рецесії.

Ми говорили про спад. Піднесення є дзеркальним відображенням спаду і кожний з розглянутих факторів діє у протилежному напрямку. Що спричиняє ділові цикли? Хоча у даному випадку немає однозначної відповіді, ділові цикли, звичайно, є результатом змін у сукупному попиті. Типовий цикл пояснюється на малюнку І.2.-2, де зображено, як звуження сукупного попиту зменшує обсяг виробництва. Нехай економіка перебуває у короткостроковій рівновазі у точці В. Далі внаслідок змін у споживчих видатках, видатках держави або фірм крива сукупного попиту перемістилася ліворуч у положення АD'. Якщо немає змін у сукупній пропозиції, то економіка досягає нової рівноваги у точці С. Зауважте, що обсяг виробництва зменшується з Q до Q' і ціни падають (або, що нині реальніше, зменшується темп інфляції). Малюнок І.2. - 2.

Зменшення сукупного попиту призводить до зниження економічної активності.

Переміщення униз кривої АD щодо відносно горизонтальної і незмінної кривої АS призводить до зменшення обсягу національного виробництва або до зниження цін чи темпів інфляції. Зауважте, що внаслідок переміщення кривої AD ліворуч розрив між фактичним і потенційним ВНП під час рецесії стає більшим.

У разі піднесення ситуація протилежна. Крива АD переміщується праворуч, обсяг виробництва наближається до потенційного ВНП або навіть виходить за його межу, а ціни (темп інфляції) зростають.

Основними ознаками, які характеризують економічні цикли є тривалість циклу, а також його рушійні сили, які зумовлюють генезис і механізм його проходження. З цього погляду всі економічні цикли поділяються:

- цикли Кондратьєва (довгохвильові: 40-60 років); рушійною силою тут є: радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова;

- цикл Кузнєцова (20 років); рушійна сила - зрушення у відтворювальній структурі виробництва;

- цикл Джаглера (7-11 років); рушійна сила - підсумок взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів;

- цикли Китчина (3-5 років) - обумовлюються динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємстві;

- приватні господарські цикли, що охоплюють період від 1 до 12 років; існують у зв'язку з коливанням інвестиційної активності. Основними індикаторами фаз циклу служать: рівень зайнятості, рівень безробіття, обсяг випуску продукції, оскільки динаміка рівнів інфляції і процентної ставки може бути різною в залежності від факторів , які спричинили спад.

цикл економічний рецесія

2. Передумови (причини) циклу

Існують різні погляди щодо появи передумов середніх економічних циклів. Серед них на увагу заслуговують такі:

1) циклічні коливання зумовлені специфікою сфери обігу -- розбіжністю у часі актів продажу товарів, послуг і оплати за них (проте це лише формальна можливість, а не реальна причина);

2) головна причина спаду -- це суперечність між суспільним характером виробництва і приватною формою привласнення його результатів (К. Маркс, Ф. Енгельс та їхні послідовники). Ще до Маркса близько до цієї позиції стояли й ті, хто економічний спад пояснював недоспоживанням значної кількості людей, яке було викликане недоліками розподілу (Дж. Гобсон, Г. Мальтус);

3) цикл зумовлюється співвідношенням оптимізму і песимізму в економічній діяльності людей (В. Парето, А. Пігу);

4) цикл -- результат технічних нововведень, що вимагає зростання інвестицій, а останні й спричиняють піднесення виробництва (Й. Шумпетер);

5) циклічність зумовлюється надлишком заощаджень і нестачею інвестицій у виробництво (Дж. Кейнс);

6) причиною циклів є невідповідність між наявним грошовим капіталом і його пропонуванням (І. Фішер).

Незважаючи на відмінність у підходах, практично всі згадані економічні концепції розглядають економічний цикл як породження внутрішніх причин. Це -- так звані інтернальні теорії.

Ті ж теорії, які пояснюють появу економічних циклів зовнішніми причинами, наприклад, зміною сонячної активності, що призводить до неврожаю в сільському господарстві та до загального економічного спаду, війнами і різними політичними потрясіннями, освоєнням нових територій (що зумовлює надмірну міграцію робочої сили), називаються екстернальними. Характерними особливостями середніх циклів, після Другої світової війни є: по-перше, скорочення їх тривалості, що об'єктивно пов'язано з посиленням динамізму (зменшенням періодів) оновлення основного капіталу в умовах НТР; по-друге, необов'язковість послідовного проходження традиційних фаз циклу, зокрема фази піднесення. Бувають цикли, коли після фази пожвавлення без піднесення наступає нова криза; по-третє, зменшення руйнівного характеру криз. Цьому сприяє і досвід державного антициклічного регулювання, нагромаджений країнами з розвинутою ринковою економікою. Для коротких циклів на відміну від циклів середньої тривалості (які відбивають спосіб функціонування основного капіталу) матеріальною основою є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин. Вони характеризуються особливою інтенсивністю та гостротою і можуть або накладатись на промислові (середні) кризи, або відбуватись за їх відсутності.

Список літератури

1. Буряковський В.В. Національна економіка: навч. посібник / Дніпропетровський національний ун-т. -- Д. : Наука і освіта, 2007.

2. Ватаманюк З.Г., Панчишин С.М. та ін.. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. Навч. посіб. - к.: Альтернатива, 2001. - 607 с.

3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань. Навч. посіб. - К.: Вища школа, 2008. - 544 с.

4. Генеза ринкової економіки (політекономія, мікроекономіка, макроекономіка, економічний аналіз, економіка підприємства, менеджмент, маркетинг, фінанси, банки, інвестиції, біржова діяльність): Терміни, поняття, персоналії. / За заг. ред. Г.І. Башнянина, В.С. Іфтемінчука. - К.: Магнолія плюс, 2004. - 688 с.

5. Дітківська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2006. - 209 с.

6. Економічна теорія: Підручник / за ред.. В.М. Тарасевича. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 784 с.

7. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономической теории: Учеб. пособие. - М.: Рыбвари, 200. - 479 с.

8. Історія економічних вчень (Сучасна економічна думка): Навч. посіб. / за заг. ред. Мочерного С.В. - Львів: Новий світ-2000, 2004. - 480 с.

9. Ковальчук В.М. Структурна перебудова національної економіки в контексті інноваційного розвитку. К, 2005 - 240 с.

10. Конкурентна політика держави в умовах трансформації національної економіки: Монографія/ за ред.. В. Лагутіна.- К.: КНТЕУ, 2008 - 308 с.

11. Конкурентоспроможність економіки України: стан та перспективи підвищення/ За ред. І.В. Крючкової. - К.: Основ, 2007. - 488 с.

12. Мочерний С.В. Економічна теорія. Посібник. - К.: Академія, 2001. - 656 с.

Размещено на Allbest.ru