Інвестиції як основа розвитку підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ:

Економічна сутність інвестицій

Класифікація інвестицій

Список використаної літератури



Економічна сутність інвестицій

Інвестиції є основою розвитку підприємств, окремих галузей та економіки України в цілому. Економічна діяльність підприємств значною мірою характеризується обсягом і формами здійснюваних інвестицій.

Термін «інвестиції» походить від латинського „invest", що означає укладати". Але досить часто це слово трактують як вкладення коштів в основний капітал з метою отримання прибутку. Проте в Законі України «Про інвестиційну діяльність» від 18.0991 р. дається визначення інвестиції як грошових, майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладається в об'єкти підприємницької та інших сидів діяльності з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту.

Щоб визначитися, з цим питанням, звернемося до його економічної сутності . Сутність -- це комплекс необхідних, глибинних зв'язків і відносин, які визначають основні риси, особливості і тенденції розвитку певної матеріальної системи. Сутність розкриває лише глибинні, сталі, внутрішньо необхідні, причинно-наслідкові зв'язки між економічними явищам і процесами.

В більш широкому трактуванні інвестиції являють собою вкладений капіталу з метою подальшого йога збільшення. При цьому приріст капіталу повинен бути достатнім для того, щоб компенсувати інвестору відмову від використання неявних коштів на споживання в поточному періоді, винагородити його за ризик, повернути втрати від інфляції в майбутньому.

Отже, інвестиції тісно пов'язані зі збільшенням капітал. Проте, щоб досягти цього, необхідно спочатку вкласти кошти. Найчастіше люди відмовляються від якихось благ, від споживання, щоб зберегти певну суму, яку вони потім хотіли б інвестувати. Тобто маємо ще одне економічне явище -- збереження капіталу.

В реальному житті люди прагнуть розмістити частину свого доходу у зберігання та інвестицій. «Замість того, щоб вживати хліб зараз, вони можуть побажати побудувати нові машини, з тим щоб сприяти розширенню виробництва хліба для оживання в майбутньому. Коротше кажучи, ми повинні визнати, що кінцева мета людей передбачає інвестування або капіталоутворення, а не лише поточне споживання», -- таке трактування сутності інвестуй Самуельсоном [3].

В будь-якому розвиненому суспільстві люди повинні використовувати частину виробничих можливостей для капіталоутворення, а не для споживання. Тому економічна сутність інвестування полягає не у споживанні, а у виробництві. При цьому чистий національний продукт включатиме всі споживчі товари і послуги, а також суму чистих інвестицій, які являють собою загальний обсяг інвестицій, зменшений на суму амортизаційних відрахувань.

Розрахунок чистих інвестицій можна розглянути на прикладі визначення змін в населенні: якщо підрахувати тільки показники народжуваності, не віднімаючи при цьому показники, що характеризують смертність, ми одержимо перебільшене уявлення про чисті зміни в кількості населення. Ті ж самі міркування відносяться і до суми вартості обладнання і будівель: чистий приріст завжди вираховується як народжуваність (новий капітал) за вирахуванням смертності (знос капіталу).

Розглянемо кілька прикладів процесу накопичення капіталу. В ньому значна роль належить засобам праці -- будівлям, обладнанню, приріст яких прямо пропорційний приросту капіталу.

Якщо чисті інвестиції дорівнюватимуть нулю, запаси капіталу не будуть збільшуватись. Засоби праці оновлюватимуться відповідно до ступеня зносу, тобто вартість їх покращання буде дорівнювати сумі амортизаційних відрахувань. Економічного зростання в такому випадку не спостерігається.

Якщо не тільки змінити зношені засоби праці, а й додати до них нові, збільшити запаси товарів, розміри капіталу зростуть, тому що підвищиться величина чистих інвестицій. При цьому спостерігається економічний підйом, забезпечується розширене відтворення виробничого показника.

Тому, вивчаючи динаміку показника чистих інвестицій, можна дістати уявлення про характер економічного розвитку суспільства.

Якщо приріст капіталу відбувається за рахунок не лише грошових вкладень, а й майнових та інтелектуальних, їх можна вважати інвестиціями.

Інвестиції залежать від динамічних елементів зростання економічної системи, а також від елементів, які знаходяться за межами політики, державних податків і витрат, законодавчих заходів і т.д.

Ця крайня нестійкість рівня інвестицій являє собою важливий момент, який необхідно підкреслити. Наша індустріальна система може створити багато речей, але вона не може гарантувати, що величина інвестицій буде такою, яка необхідна, щоб забезпечити повну зайнятість, не викликаючи інфляцію і безробіття. Що стосується сил, які породжують процес витрачання коштів, то тут не має регулятора, якщо не провадиться обережна і продумана політика у фіскальній області (податки й державні витрати) і в кредитно-грошовій діяльності (діяльність центрального банку).

У випадку, коли податковий тиск занадто високий, доходи громадян суттєво зменшуються. Високі суми податків будуть означати пониження їх реального чистого доходу, а це, в свою чергу, вказує на скорочення їх споживацьких витрат. Скорочення споживання призводить до пониження чистого національного продукту і зайнятості, що негативно вплине на інвестиційну діяльність. Так, високий податковий тиск в Україні є одним з факторів несприятливого інвестиційного клімату. Необхідно розширювати систему пільг, спрямованих на стимулювання вкладень у виробництво. Ця система включає в себе:

-- систему прискореної амортизації;

-- систему пільг, яка звільняє від оподаткування або понижує податкові суми.

В Україні інвестиційна діяльність стимулюється, хоч і не в достатньому обсязі. Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до основних фондів групи 3 може застосовуватись прискорена амортизація. Суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, не включають до складу валових доходів. Інвестиції у формі основних засобів, отримані для формування цілісного майнового комплексу, не оподатковуються ПДВ. Відповідно до Закону № 93 передбачено звільнення від сплати мита майна, що ввозиться в Україну в якості внеску іноземного інвестора в уставний капітал юридичних осіб: що мають статус підприємств з іноземними інвестиціями.

Уряд, встановлюючи завищені норми амортизації, надає можливість підприємствам відображати в бухгалтерських рахунках частину прибутку у вигляді вартості витрачених коштів виробництва. У зв'язку з реформуванням системи бухгалтерського обліку в Україні введено 5 методів нарахування амортизації. Відомо, що застосовуючи певний метод нарахування, можна суттєво скоротити розмір оподаткованого прибутку і, відповідно, податку на прибуток. Проте в податковому обліку застосовується один метод нарахування амортизації.

Пільги для прискореної амортизації основних засобів застосовуються в усіх розвинених країнах. Так, у Франції можна а перший рік служби списати до 50% вартості обладнання. В Японії прискорена амортизація застосовувалась вже в 50-х рр. З 1981 р, в США діє податковий кредит на дослідницькі інвестиції [1].

Зниження величини податку на прибуток через завищення норм амортизації веде до збільшення чистих прибутків, зростання капіталовкладень. Зменшуючи податкові ставки на прибуток, держава може створити додаткові стимули для інвестицій.

Капітальні вкладення як економічна категорія -- це система грошових відносин, пов'язаних з рухом вартості авансованої у довгостроковому порядку в основні фонди БІД моменту виділення коштів до моменту їх відшкодування [3],

В Україні на капітальні вкладення припадає близько 85% усіх інвестицій. Проблема в тому, що основні фонди фізично й морально зношені, а зростаюча інфляція знецінила власні кошти підприємств, накопичені за рахунок амортизаційних відрахувань. Тому на сьогоднішній день вони не можуть бути джерелом придбання та оновлення основних засобів підприємств.

Різні групи економістів неоднаково трактують поняття амортизації одні - як процес перенесення вартості основній фондів на продукт, що виробляється; інші -- як нагромадження грошових сум в результаті реалізації цього продукту, і вже потім -- використання цих коштів на відтворення основних фондів.

Теоретично величина амортизаційних відрахувань дорівнює сумі балансової вартості основних фондів між початком і кінцем їх строку служби.

Проте, яке б визначення не давалось амортизації економістами, її сутність залишається відповідною перекладу з латинської -- це „погашення" або „безсмертя" основних фондів підприємства. Амортизаційні відрахування використовувались для відновлення чи заміни основних фондів і виступали одним з джерел капітальних вкладень

На сучасному етапі амортизаційні відрахування не забезпечують повного відновлення основних фондів. Інфляція впливає на їх балансову вартість. Так ціна придбаних 5 років тому основних засобів набагато менша у порівнянні з їх справедливою вартістю на сьогоднішній день. Фонди, введені минулими капітальними вкладеннями, не можна порівняти з нинішніми, ні фізично, ні економічно. Фізично -- тому, що для їх ремонту можуть знадобитись запчастини, яких зараз не виробляють. Економічно -- бо їхня балансова оцінка в грошовому вираженні не відображає реального стану справ, реальної їх вартості на сьогоднішній день. Відповідно, амортизаційні відрахування за минулі роки неспроможні забезпечити належний ремонт чи відновлення основних фондів зараз.

Якщо врахувати вищесказане, то, вкладаючи кошти в основні засоби за рахунок амортизаційних фондів, ми не матимемо збільшення чистих інвестицій. А звідси -- і економічного зростання країни. Тому амортизація як джерело формування капітальних вкладень не виправдовує своє призначення. Відтворювальний процес потребує інвестиційної підтримки зовнішніх вкладників.

Одним зі специфічних механізмів, що дозволяють врахувати інфляційні процеси, є Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств", яким передбачена індексація балансової вартості основних виробничих фондів.

Коефіцієнт індексації розраховується за формулою.

інвестиція капіталовкладення накопичення капітал амортизація

К, = (І --10): 100,

де І -- індекс, інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Оскільки індекс інфляції відображає інфляційні процеси на ринку споживчих товарів і послуг але не відповідає індексу цін на певні основні фонди, індексація не може забезпечити відповідність їх балансової вартості справедливій вартості.

Економічна сутність формули полягає в тому, що індексація основних фондів проводиться з деяким „відставанням" від темпів інфляційних процесів. Єдина перевага --у праві підприємства зменшити об'єкт оподаткування на суму додатково нарахованої амортизації.

Крім індексації, застосовується ще й переоцінка основних засобів, яка має плюси проти неї:

- може здійснюватись щоквартально;

- при цьому враховується не лише індекс інфляції, а й зміна попиту, морального зносу, державної цінової політики та ін.,

- здійснюється, виходячи зі справедливої вартості та джерел інформації.

Поряд з цим можна виділити ще одну проблему -- забезпечення достовірної оцінки основних засобів, тобто визначення їх справедливої вартості

Як відомо, справедлива вартість товарів встановлюється тільки конкуренцією, тобто справедлива вартість -- це ринкова вартість. Проте, щоб ціна на ринку була справедливою, необхідна наявність деяких умов, а саме: велика кількість продавців певної групи товару, тобто конкуренція, контроль за цінами і неціновою конкуренцією, відсутність будь-яких монополій, сприятливі умови вступу до ринку. Ринки товарів, які можуть служити в якості засобів праці, не мають, як правило, названих умов. Тому ціни, встановлені на них, не можна вважати справедливими їм властивий наліт індивідуальності, обумовлений місцем, часом та іншими суттєвими обставинами.

Підсумовуючи вищесказане, можна зробити висновок, що система підвищення ефективності каліталовкладень -- це вузол, через який, зливаючись і роз'єднуючись, проходять інші економічні системи (фінансово-кредитна, оподаткування, цінова, економічних стимулів та санкцій), з одного боку, та які випливають одна з другої, з іншого.

Класифікація інвестицій

Значне зростання ролі інвестицій у розвитку світової економіки, інвестиційний характер економічних циклів національного та глобального рівнів, глобалізація і водночас окреслення національної ідентичності економік та вплив цих процесів на рух інвестиційного капіталу, зумовлюють необхідність формування об'єктивної інформації щодо інвестиційної діяльності. Все більше сучасні дослідники звертаються до історичних джерел, намагаючись дослідити суть закономірностей сучасних інвестиційних процесів, аналізують праці авторів, що сформували засади сучасної інвестиційної теорії.

Сьогодні вітчизняні, зарубіжні науковці продовжують працювати над проблемою визначення поняття інвестицій. Проте, багатогранність та відсутність точного визначення та його класифікаційних ознак пов'язані з досить широкою сферою їх застосування в господарській діяльності.

У вітчизняній економічній літературі відсутній єдиний підхід щодо класифікації інвестицій. Так, зокрема, проф. Крупка Я. Д. виділяє наступні класифікаційні ознаки інвестицій: 1) види інвестицій; 2) форми інвестування; 3) об'єкти інвестування; 4) суб'єкти інвестування; 5) участь в інвестуванні; 6) термін інвестування [6].

У свою чергу, Пересада А.А. поділяє інвестиції: залежно від джерел фінансування, за формами власності, за регіональним аспектом, залежно від термінів освоєння [7].

Федоренко В.Г. класифікує інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності: 1) за об'єктами розміщення коштів; 2) за характером участі в інвестуванні; 3) за періодом інвестування; 4) за формами власності інвесторів; 5) за регіональною ознакою [8].

Деякі автори [9; 10] групують інвестиції за наступними ознаками: за об'єктами, за територіальною ознакою; за характером участі в інвестуванні; за періодом інвестування; за формами власності інвестованих ресурсів.

У низці офіційних публікацій досліджується статистика інвестиційної діяльності розмір капіталовкладень в основний капітал, визначається їх обсяг; структура за формами власності, призначенням, технологічною та відтворювальною будовою; динаміка та темпи зростання. Вона наводить обсяги інвестицій за регіонами, за галузями економіки, введення в дію основних засобів, виробничих потужностей та устаткування з охорони довкілля. Досліджуючи інвестиційну діяльність, економічні явища та процеси, які відбуваються у згаданій сфері, статистика узагальнює та групує масовий цифровий матеріал, необхідний для оцінки економічної ефективності, аналізу та прогнозування процесу інвестування.

Більш детальніше економічну природу інвестицій прояснює класифікація, в основу якої покладені наступні ознаки:

I.«Види інвестицій». За цією ознакою розрізняють такі види інвестицій:

Грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери.

Рухоме та нерухоме майно.

Майнові права, пов'язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальних цінностей.

Сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідного для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованого («ноу-хау»).

Права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права.

Інші цінності.

II.«Об'єкт інвестування». За даною ознакою виділяють:

Інвестиції в фізичні активи. У практиці статистичного дослідження всі різновиди даних інвестицій зводяться до наступних основних груп:

Інвестиції для підвищення ефективності діяльності;

Інвестиції для розширення виробництва;

Інвестиції в нові виробництва;

Інвестиції в нові товари, технології та ринки;

Інвестиції в оновлення основного капіталу (інвестиції на заміну вибуття);

Інвестиції на ризикові науково-дослідні та дослідно конструкторські роботи (НДДКР).

В межах цієї ознаки доцільно виділяти:

А. Інвестиції в основний капітал, які згруповані за ознакою «спосіб виконання робіт». Розрізняють:

інвестиції здійснені підрядним способом;

інвестиції здійснені господарським способом.

В. Інвестиції в основний капітал за ознакою «технологічна структура»:

будівельно-монтажні роботи;

інвестиції в інструмент, інвентар та обладнання;

інші капітальні роботи.

С. Інвестиції в основний капітал за ознакою «форма відтворення»:

нове будівництво або будівництво підприємств, будівель, споруд, яке здійснюється на нових площадках на основі затвердженого проекту;

розширення діючого підприємства;

реконструкція діючого;

технічне переозброєння.

D. Інвестиції в основний капітал за ознакою «призначення»:

виробничого призначення;

невиробничого призначення.

Інвестиції в грошові активи або фінансові інвестиції. У цій групі необхідно виділяти:

прямі інвестиції - інвестиції в певне підприємство, обсяг яких складає не менше 10% акціонерного капіталу цього підприємства;

портфельні інвестиції - інвестиції в цінні папери певного підприємства, обсяг яких складає менше 10% акціонерного капіталу;

інші інвестиції - інвестиції, не пов'язані з підприємством (вкладення капіталу в державні цінні папери).

Інвестиції в нематеріальні активи.

III. «Сфера застосування». За цією ознакою інвестиції класифікують залежно від сфери діяльності, в яку вони спрямовуються.

IV. «Форма власності інвестиції». В межах даної ознаки виділяють:

Державні інвестиції, які здійснюються державними органами влади різних рівнів за рахунок відповідних бюджетів, позабюджетних фондів та позикових коштів.

Іноземні інвестиції, які здійснюються іноземними юридичними та фізичними особами та міжнародними організаціями.

Приватні інвестиції, які здійснюються приватними особами та підприємства недержавної форми власності.

Спільні інвестиції - здійснюються спільно вітчизняними та іноземними інвесторами.

V. «Форма участі інвестора». За цією ознакою розрізняють:

Часткову участь у створенні нових підприємств чи купівля частини в діючих підприємств (дольова участь у товариство з обмеженою відповідальністю);

Створення підприємств, які повністю належать інвестору, або придбання діючих підприємств повністю;

Купівля рухомого чи нерухомого майна шляхом прямого отримання або у формі акцій, облігацій, інших цінних паперів;

Придбання концесій на використання природних ресурсів, прав користування землею, інших майнових прав.

VI. «Регіональний характер». За даною ознакою виділяють:

Інвестиції за кордон - вкладення коштів в об'єкти інвестування, які розміщені за межами кордонів країни.

Іноземні інвестиції - вкладення іноземних юридичних, фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових та неурядових організацій.

Регіональні інвестиції - вкладення коштів у межах конкретного регіону країни.

VII. «Період інвестування». За цією ознакою розрізняють:

Короткострокові, як правило, тривалістю не більше року (короткострокові депозитні вклади, ощадні сертифікати);

Довгострокові, тривалістю більше одного року. Такий критерій застосовується в практиці обліку, але, на нашу думку, він потребує подальшої деталізації. Зокрема, довгострокові інвестиції можна деталізувати наступним чином: а) до 2 років; б) від 2 до 3 років; в) від 3 до 5 років; г) більше 5 років.

VIII. «Масштаб інвестування». В межах даної ознаки розрізняють інвестиції в малі, середні та великі проекти.

IX. «Ступінь обов'язковості здійснення». За цією ознакою доцільно виділяти:

Обов'язкові інвестиції або інвестиції заради задоволення вимог державних органів управління.

Необов'язкові.

X.«Форма ефекту». За даною ознакою розрізняють:

Пасивні інвестиції, тобто такі, які забезпечують у кращому випадку не погіршення показників прибутковості вкладень в операції даного підприємства за рахунок заміни застарілого обладнання, підготовки нового персоналу;

Активні інвестиції, тобто такі, які забезпечують підвищення конкурентоздатності фірми та її прибутковості порівняно з раніше досягнутими за рахунок впровадження нової технології, організації випуску товарів, які користуються попитом, захвату нових ринків чи поглинання конкуруючих фірм.

XI. «Ступінь впливу інших інвестицій» - виділяють:

Незалежні інвестиції.

Ті, які вимагають супутніх інвестицій.

Інвестиції, чутливі до прийняття конкуруючих інвестиційних рішень.

XII. «Рівень ризику» - передбачає виділення наступних інвестицій:

Безризикові (короткострокові державні облігації).

Ризикові. Основними критеріями оцінки міри ризику можуть бути:

можливість втрати всієї суми розрахункового прибутку. Ризик допустимий;

можливість втрати не тільки прибутку, але і розрахункового валового доходу після реалізації проекту. Ризик критичний;

можливість втрати всіх активів і банкрутство інвестора. Катастрофічний ризик.

Таким чином, вищезазначена класифікація дасть можливість більш поглиблено досліджувати інвестиційний клімат в країні, процеси, що пов'язані із надходженням до країни міжнародних інвестицій, їх використання у певних видах економічної діяльності. Використання даних, отриманих на основі запропонованого групування, може бути корисним при проведенні інвестиційних зіставлень на регіональному та субрегіональному рівнях.



Література:

1. Загородній А, Стадницький Ю. Менеджмент реальних інвестицій. -- К. Знання. 2000 --209с

2. Мочеркій С.В. Основи економічної теорії. -- К.: Академія, І957 --462с

3. Самуельсон П. Економіка. -- М.: Прогрес, 1964. --842с.

4. Авраменко О.І "Регіональні перспективи інвестицій."№5(24)2002 г.

5. Авраменко О.І "Економічна сутність інвестицій."Регіональні перспективи №5(24)2002 г.

6. Крупка Я. Д. Прогресивні методи оцінки та обліку інвестиційних ресурсів. - Тернопіль: Економічна думка, 2000. - 354 с.

7. Пересада А. А. Управління інвестиційним процесом. - К.: Лібра, 2002. - 472 с.

8. Федоренко В. Г. Інвестознавство: Підручник. - 3-тє вид., допов. - К.: МАУП, 2004. - 480 с.

9. Статистика: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. / А. М. Єріна, Р. М. Моторин, А. В. Головач та ін.; За заг. ред. А. М. Єріної, Р. М. Моторина. - К: КНЕУ, 2001. - 448 с.

10. Статистика: Підручник / С. С. Герасименко, А. В. Головач, А. М. Єріна та ін.; За наук. ред. д-ра екон. наук С. С. Герасименка. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К: КНЕУ, 2000. - 467 с.

Размещено на Allbest.ru