Класична та кейнсіанська теорія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра економіки та менеджменту

РЕФЕРАТ

з дисципліни

"МАКРОЕКОНОМІКА "

Виконав:

Кейнсіанська та Неокейнсіанська концепція вважає, що гроші нейтральні для економіки, тобто збільшення грошової пропозиції спонукає тільки до росту цін, при цьому реальний економічний зріст не досягається.

Концепція неокласичного синтезу передбачає або пропонує використання Кейнсіанських моделей впливу фінансової політики на національне виробництво (податки, державні витрати, процентні ставки, але не збільшення маси грошей в обороті). Але в довготривалому періоді нормальний розвиток економіки неможливий без збільшення грошової маси.

Кейнсіанська концепція (неокейнсіанство) базується:

Кейнс створив свою теорію в книзі «загальна теорія зайнятості, процента і грошей» (1936) та узагальнив результати регулювання національної економіки в період великої депресії 29-33 років.

Кейнсіанство лягло в «нове русло Рузвельта» - основане на тому, що держава сама повинна стимулювати попит, через зростання споживчих видатків, через стимулювання інвестицій, через збільшення державних видатків, не дивлячись на бюджетний дефіцит, що збільшується. В свою чергу ріст споживання збільшує інвестиції і відповідно мультиплікатує ефект в економіці.

Кейнс вважав, що основа інвестицій - це фінансова політика держави.

Грошово-кредитна політика або монетарна - на другому плані.

Неокласичний синтез:

концепція викладена у підручнику Самуельсона «Економікс».

Основна ідея - використання позитивних моментів класичної та неокейнсіанської теорії, особливоу довгостроковому періоді коли держава повинна бути спостерігачем по відношенню до економіки, і в той же час в кризовий період і депресій необхідно використовувати кейнсіанські методи впливу на економіку.

1.2 Методи державного регулювання Джона Кейнса

Цей напрямок - активне втручання держави в економічні процеси: потрібен вплив на спільний попит з метою забезпечення його стабільності і рівності з пропозицією.

Мета державного регулювання (єдиної мети нема). Існує система спільної мети (“піраміда”), вершиною її є забезпечення функціональної дієздатності і створення оптимальних умов для самозбільшення капіталу.

Другий рівень - похідні цієї мети - вони найважливіші в економічній політиці “магічний чотирикутник”:

високі стійкі темпи економічного росту

повна зайнятість

стабільна мета

рівновага платіжного балансу.

Неокейнсіанські моделі державного регулювання економіки вивчала Джоана Робінсон. (1903-1983) Вона написала книгу «Економічна теорія недолугої конкуренції» - виявлення ринкових аспектів функціонування монополій.

2. Економічні наслідки збільшення державного боргу

Обслуговування і погашення державного боргу - одна з найвагоміших статей державного бюджету. Державний кредит дістає своє відображення у сумах державного боргу, який виникає у держави перед позичальниками. Державний борг - це загальний розмір накопиченої заборгованості держави. Він складається з зовнішнього та внутрішнього боргу.

Борг класифікується також за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання. Граничний обсяг державного боргу, надання гарантій встановлюється на кожний бюджетний період згідно з Законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет. Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 % фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України. У разі перевищення цієї величини Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжити заходів до приведення цієї величини у відповідність з законодавством.

Структура державного боргу згідно із законодавством повинна визначатися щорічно Верховною Радою України одночасно із затвердженням Державного бюджету на наступний рік. Внутрішній державний борг - заборгованість держави перед домогосподарствами і фірмами даної країни.

До внутрішнього боргу України належить також заборгованість, що утворилася в результаті компенсації гарантованих заощаджень громадян чи інших державних боргових сертифікатів Радянського Союзу, розміщених свого часу серед населення. В Україні виник специфічний державний борг перед населенням через несвоєчасну виплату заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат по інших соціальних програм. Структура внутрішнього боргу згідно з Законом України "Про державний внутрішній борг України" та Постановою Верховної Ради України "Про структуру бюджетної класифікації":

1. Заборгованість перед юридичними особами.

2. Заборгованість перед банківськими установами:

-- перед Національним банком України;

-- за позиками, одержаними для фінансування дефіциту бюджету поточного року;

-- за позиками, одержаними для фінансування дефіциту бюджету минулих років;

-- за іншими позиками та зобов'язаннями;

-- за компенсаційними виплатами населенню в установах Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху;

-- за залишками вкладів населення, централізованими колишнім Ощадним банком СРСР, та компенсаціями за ними;

-- заборгованість перед іншими банками.

3. Заборгованість сільськогосподарських підприємств за позиками, віднесена на державний борг.

4. За сумами, спрямованими на індексацію оборотних коштів державних підприємств та організацій.

5. Інша внутрішня заборгованість.

6. Заборгованість перед фізичними особами за цінними паперами та компенсаціями за ними. Зовнішній державний борг - це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

Основні причини створення і збільшення державного боргу:

-- збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

-- циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;

-- скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування державних витрат;

-- вплив політичних бізнес-циклів (надмірне збільшення видатків напередодні виборів для завоювання популярності та збереження влади).

3. Правовідносини України з іноземними державними і міжнародними фінансово-кредитними установами в області державного кредиту

Інституційна система міжнародних і валютно-фінансових відносин включає численні міжнародні організації. Ці організації об'єднує спільна мета - розвиток співробітництва і забезпечення цілісності та стабілізації складного і суперечливого всесвітнього господарства. До організацій, що мають всесвітнє значення, відносять спеціалізовані інститути ООН:

-- Міжнародний валютний фонд;

-- Міжнародний банк реконструкції та розвитку;

-- Міжнародна асоціація розвитку;

-- Міжнародна фінансова корпорація - Світовий банк.

Відносини України з міжнародними фінансовими організаціями юридичне опосередковуються Законом України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій" і угодами між Україною та вказаними організаціями.

Програми кредитування Світового банку передбачають ряд операцій, кожна з яких стосується конкретних вимог, пов'язаних з перебудовою і капіталовкладеннями.

З Європейським банком реконструкції і розвитку Україна співробітничає по таких напрямках, як енергетика і телекомунікації.

Співробітництво з Міжнародним валютним фондом пов'язане з регулюванням валютно-кредитних відносин і наданням Україні допомоги при валютних ускладненнях шляхом надання коротко- і середньострокових кредитів.

Головним призначенням кредитів "стенд-бай" є кредитування макроекономічних програм країнам-членам МВФ. Кошти надаються певними порціями (траншами) через встановлені проміжки часу. Хід виконання кредитної угоди контролюється з допомогою цільових критеріїв. З їх досягненням позичальник отримує наступну порцію кредиту.

Стабілізаційні програми розробляє МВФ спільно з країною-позичальником. Програми направлені на використання переважно ринкового регулювання економіки, носять деф-ляційний характер. Вони включають: скорочення державних витрат, особливо на соціальні потреби; збільшення податків на особисті доходи; відміну або зменшення державних субсидій на продовольство і товари широкого вжитку; підвищення облікових ставок, обмеження обсягу кредиту; девальвацію національної валюти, запровадження єдиного валютного курсу, регулювання зовнішньої заборгованості.

Для успішного функціонування бюджетної системи держави, погашення бюджетного дефіциту, втілення в життя програм розвитку економіки України необхідно вдосконалити юридичну базу, що регламентує бюджетний процес, розробляти гнучку систему оподаткування, юридичні та економічні концепції і програми з урахуванням світового досвіду, що дозволить вирішити проблему дефіциту державного бюджету, відшукати належні шляхи та способи правового регулювання в області державного кредиту з врахуванням національних довгострокових інтересів і безпеки країни.

4. Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів України

Ринок місцевих запозичень перетворився на істотний сектор національного ринку капіталів, боргові зобов'язання деяких муніципалітетів також котируються на міжнародному фондовому ринку. Проекти, які реалізуються за рахунок залучених коштів, позитивно впливають на місцеві громади, розвиваючи їх інфраструктуру.

З досвіду інших країн, кошти для фінансування місцевої інфраструктури мобілізуються із внутрішніх джерел, іноземні запозичення виступають доповненням.

Чинне законодавство закріплює право на здійснення запозичень місцевими органами влади. Водночас Бюджетний кодекс України містить ряд обмежень на здійснення таких запозичень. Місцеві органи влади мають право здійснювати тільки внутрішні запозичення. Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад 800 тис. мешканців (6 міст).

Запозичення до місцевих бюджетів повинні мати цільове призначення. Здійснюються вони лише до бюджетів розвитку, крім випадку взяття позики на покриття тимчасового касового розриву. В цьому випадку місцеві ради можуть отримати короткотермінові позички на термін до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких позичок визначається Мінфіном України. Надання міжбюджетних позичок забороняється.

Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету і не можуть перевищувати 10% цього фонду. Якщо мало місце порушення графіка погашення, відповідна рада не має права здійснювати запозичення протягом п'яти наступних років.

Держава не несе відповідальності по зобов'язаннях за запозиченнями місцевих бюджетів.

Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів встановлює Кабінет Міністрів України, відповідно до умов Бюджетного кодексу. Уряд України 24 лютого 2003 р. затвердив постанову "Про затвердження Порядку здійснення запозичень до місцевих бюджетів" № 207. Тепер кожен місцевий бюджет може виходити на ринок запозичень.

Форми запозичення муніципального органу:

-- випуск облігацій внутрішніх позик;

-- укладення угод про отримання позик, кредитів, кредитних ліній у фінансових установах.

Про наміри здійснити запозичення або реструктуризацію боргових зобов'язань місцева рада надсилає Мінфіну письмове повідомлення. За результатами розгляду повідомлення та перевірок робиться висновок про відповідність проекту рішення вимогам, встановленим бюджетним законодавством.

Передбачається гласний характер здійснення діяльності у сфері місцевих запозичень. Інформацію про здійснення запозичення місцеві ради подають Мінфіну щокварталу до 15 числа місяця, наступного за звітним. Ці відомості вносяться до загального реєстру запозичень до місцевих бюджетів.

5. Проблеми України в контексті кейсіанських моделей економічного зростання

кейнс економічний борг бюджет

Цей розділ присвячено економічному зростанню. В ньому розглядатимуться моделі зростання (growth models). Природним є запитання: чим моделі зростання відрізняються від моделей розвитку (development models)? Воно може виникнути хоча б тому, що вище вже йшлося про економічний розвиток (у темі про "Економічні цикли"). Як було з'ясовано, цикли одночасно є і своєрідним відхиленням від попередньо досягнутого стану рівноваги, і формою переходу економіки у новий стан.

В основі відмінності моделей розвитку від моделей зростання лежить власне відмінність між двома процесами: розвитку та зростання. Розвиток можна визначити як перехід від одного стану економіки до іншого, економічне зростання - як збільшення обсягів виробництва. Безумовно, між розвитком та зростанням існує тісний зв'язок - адже розвиток економіки створює передумови для збільшення обсягів виробництва. Можна сказати, що економічне зростання становить зміст розвитку.

Суть економічного зростання легко зрозуміти, розглянувши модель, що відображає зв'язок між використаними ресурсами та отриманим продуктом. Коли комбінація (поєднання) ресурсів залишається незмінною, то для збільшення обсягів продукту необхідно залучити більшу кількість ресурсів. Якщо прийняти, що для створення ВНП потрібні лише два ресурси: праця та капітал, то зв'язок між ресурсами та продуктом (що фактично є виробничою функцією).

Власне,призначення моделі зростання - показати,скільки реального продукту може бути створено у певний час. Це,як ми прийняли у спрощеній моделі,залежить від двох чинників: капіталу К та праці L.Теоретично визнається також існування певного коефіцієнта А, що відображає щільність зв'язку між витратами (факторами) та створеним продуктом.Його називають "автономним"фактором зростання.

Взаємозв'язок між продуктом Y,капіталом K, працею L та коефіцієнтом А має такий вигляд :

Y = A Kb L1-b

У цій формулі b та ( 1-b) відображають еластичність Y щодо збільшення кожного з факторів,або,іншими словами,- значущість зростання фактора для зростання продукту.

Надамо всім змінним значення 1, а показникові b - значення 0,25. Відповідно (1-b)=0,75.Матимемо: 1=1 (1 1 ).

За такого співвідношення при 4% -ному зростанні фактора праці матимеио 3%-не зростання реального продукту 1,03=1 (1 1,04 ).

Коли еластичність реального продукту Y за фактором праці дорівнює 0,75,або 3/4, то це означає,що збільшення праці на 4 одиниці викличе менше збільшення продукту - на 3 одиниці.

3. Виробнича функція виду Y=A Kb L1-b має дві основні характеристики:

Перша: при однаковому (у процентах) зростанні обох факторів (капіталу та праці) реальний продукт зростає на той самий процент.Ця властивість дістала назву постійної віддачі за рахунок масштабу (constant returns to scale).

Друга: при зростанні А на певну величину за умови незмінності величини капіталу та праці реальний продукт зростатиме на ту саму величину.

Можна записати формулу,що допоможе,виходячи з розглянутої виробничої функції, визначити темп (рівень) зростання реального продукту :

ty = a + bk + (1-b) l , де a - збільшення коефіцієнта A,%

k - зростання капіталу,%;

l - зростання праці,%;

Наведена модель дає досить реалістичне,але водночас досить грубе пояснення дійсності.Реалістичне тому, що в моделі відображено вплив збільшення двох головних ресурсів -праці та капіталу - на зростання обсягів виробництва.

Огрубленою ж модель є тому,що чинники економічного зростання не обмежуються цими двома фізичними елементами.Зокрема, в результаті дослідження,здійсненого Джоном Кендриком на основі аналізу даних майже за 90 років (з 1869р. по 1957р.) доведено,що менш ніж половину приросту загального обсягу виробництва можна пояснити діянням таких чинників,як земля,праця і капітал.Більше половини залежить від інших чинників.Так високі темпи зростання у післявоєнний період пояснюються двома головними "нефізичними"чинниками:"динамікою надолуження" та пероходом до системи змішаної економіки.

Так високі темпи зростання у післявоєнній Європі та Японії, крім того,забезпечувалися міжнародним співробітництвом, перебудовою зруйнованого господарства на принципово нових технологічних засадах.Безумовно,що ці два чинники діяли на боці пропозиції.Водночас почали діяти і чинники зростання на боці попиту:збільшення державних витрат, рівня заробітної плати тощо.

Вважається,що поряд з глобальними у післявоєнний період діяв і такий частковий прискорювач зростання, як розвиток транснаціональних компаній. Сприяли прискоренню розвитку світової економіки і прогрес у науковій організації праці та революція в управлінні.Саме у післявоєнні роки були розроблені такі нові теорії управління,як кількісний підхід,системні концепції,ситуаційний підхід.А от вихід із кризи середини 70-х років був забезпечений структурними перетвореннями економіки:новими технологіями в енергетиці,біохімії,прискореним розвитком сфери послуг,зокрема у банківській і страховій галузях,а також частковою відмовою від експансіоністської політики держави,скороченням дефіцитів бюджетів та обмеження грошової маси.

Вважається,що коли розвинуті країни застосовують однакові технології,то можна очікувати приблизно однакових темпів їх зростання. Коли ж ідеться про країни, що розвиваються,то навіть якби вони всі застосували однакові високі технології, темпи зростання в них були б різними через різне сприйняття цих технологій.

Досвід країн,що розвиваються,засвідчив,що найбільш значний вплив на темпи зростання мають: стан людських расурсів,зокрема рівень освіти, відкритість економіки та макроекономічна стабільність.Для менш розвинутих економік найсуттєвішим чинником зростання є збільшення витрат праці та капіталу,тоді як для розвинутих економік таким чинником є ефективність використання ресурсів.

У теорії для пояснення впливу чинників економічного зростання сформувалися два підxоди: маржиналістський та структуралістський.

Маржиналістським називають підхід неокласичної школи, який грунтується на ідеї граничної продуктивності різних чинників виробництва.

Список використаної літератури

1. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних учень.- Київ. 2001. - 515 с.

2. Лойберг М.Я. История экономики. М. 2001. 128 с.

3. Єщенко П.С. , Ю.І. Палкін. //Сучасна економіка. -2005. - 325 с.

4. Ніколенко Ю.В. //Основи економічної теорії. Підручник. Київ. 2001. -279 с.

5. Поль Самуельсон - Лауреат Нобелівської премії, професор США. //Економіка. -1993. - С . стр. 493.

6. Мочерний С.В. //Основи економічних знань.- 1995. - 350 с.

7. Матеріали з інтернету. - 2007-2008 рр.

8. Климко Г.Н. Нестеренко В.П. Основи економічної теорії. Київ.1994. 559с.

9. Петюха В.М. Основи ринкової економіки. Київ. 1993. 144 с.

1. 10.Тарасевич В. М. Економічна теорія. Підручник. Київ. 2006.- глава 17 стор. 344).

10. Київський національний університет будівництва і архітектури. //Основи практичної роботи в INTERNET: Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни Інформатика Обчислювальний практикум / Уклад.: О.А.Щербина, М.М.Орлова - К.: КНУБА, 2002. - 41 с.

11. Київський університет імені Тараса Шевченка Є.О.Іванов, В.Т.Матвієнко, Ю.Д.Попов //Основи роботи з системою Microsoft Excel //Учбовий посібник для студентів всіх факультетів . Київ . Видавничо-поліграфічний центр. «Київський університет», 1999, -- 80 с.

12. Додатки: Краткий обзор лекций к.э.н. М.А. Абрамовой по макроэкономике. Интернет. 2008.

Размещено на Allbest.ru