Інноваційні процеси розвитку підприємств

Необхідно відмітити й позитивні зрушення в обміні технологій. Так аналіз показав, що збільшилась питома вага підприємств, які займаються цивілізованою формою придбання технологій, а саме придбанням ліцензій на використання об'єктів промислової власності. У 2005 р. вона становила 13% від загального числа підприємств, що придбають технології (у 2002 р. - 7%).

Серед інноваційно-активних підприємств 15 підприємств були задіяні в переданні нових технологій в межах України (1% від загальної кількості), 1 підприємство здійснювало експорт нових технологій за межі України. Усе це свідчить, що передання техно логій, як і придбання, оомежується внутрішнім ринком.

Взагалі ринок передових технологій та науково-технічних досягнень, пов'язаний з торгівлею об'єктами інтелектуальної власності - ліцензіями на використання об'єктів інтелектуальної власності, винаходами, промисловими зразками, корисними моделями, ноу-хау, угодами на придбання (передачу) технологій, має дуже низький вплив на розвиток інноваційної діяльності в Україні, що, в свою чергу, негативно відображається на конкурентоздатності продукції та розвитку економіки в цілому.

Аналіз реальних проблем підприємств є орієнтиром при обгрунтуванні перспектив інноваційного розвитку економіки країни. Проблеми, які виникають при здійсненні інноваційної діяльності підприємств, виявляються при аналізі факторів, що стримують впровадження інновацій. За останні 10 років вони не змінилися, та й тепер є актуальними.

Фактори умовно можна розподілити на дві групи - економічні та виробничі. Перш за все, підприємства при здійсненні інноваційної діяльності стикаються з економічними труднощами. Найбільш вагомим економічним фактором, шо стримує інноваційну діяльність, є нестача власних коштів, на це вказали 81,7% від загальної кількості обстежених промислових підприємств. Також серед основних економічних факторів підприємства визнали недостатню фінансову підтримку держави (50,9%), великі витрати на нововведення (49,3%), високий економічний ризик (32,5%) та тривалий термін окупності нововведень (29,5%), низький платоспроможний попит на продукцію (25,5%).

Серед виробничих факторів, що перешкоджають інноваційній діяльності, слід відмітити такі: нестача інформації про нові технології, на що вказали 17,1 % підприємств із загальної кількості обстежених,відсутність можливостей для кооперації з іншими підприємствами та науковими організаціями (16,7%). нестача інформації про ринки збуту (15,2%). Але зазначимо, що на такий фактор, як несприйнятливість підприємства до нововведень вказали лише 14,4% підприємств, і це може свідчити про те, що їх керівники розуміють необхідність виробничих змін, підвищення технологічного рівня виробництва та випуску конкурентоздатної продукції (Додаток Г).

Головним виміром інноваційні діяльності є її результати. Результати інноваційної діяльності показують, яким чином вона вплинула на розвиток підприємства, до чого призвела. Аналіз результатів інноваційної діяльності у 2005 р. показав, що понад три чверті підприємств за рахунок здійснення інновації розширили асортимент продукції (77% інноваційно-активних підприємств), розширили традиційні ринки збуту - 60,6%), а також створили нові - 45,8%. Впровадження інновацій вплинуло на підвищення гнучкості виробництва (38,4%)), зростання виробничих потужностей (36,4%.), а також поліпшення умов праці на підприємствах (37%).

Проведений аналіз може служити ще одним доказом безальтернативності інноваційного шляху розвитку для України. Без цього сьогодні неможливо забезпечити процвітання країни й істотне підвищення добробуту її народу.(Додаток Д).

Головною перешкодою на шляху інноваційного розвитку економіки України, як і багатьох країн, що здійснюють економічні реформи, є нестача власних коштів у підприємств, проблеми з позиковими і залученими ресурсами. Також важливою перешкодою с дисбаланс експорту-імпорту продукції як за обсягами, так і за номенклатурою.

Що стосується подальшого розвитку методології статистичного дослідження інноваційної діяльності в Україні, потрібно, в першу чергу, більш детально досліджувати активність підприємств на перших стадіях інноваційного процесу. Це стосується інноваційних напрямів досліджень та розробок, що виконуються, оцінки потреби в них на зовнішньому та внутрішньому ринках, ступеня їх інтеграції у виробничу сферу. Важливим напрямом у дослідженні інноваційної активності також є аналіз кадрового та виробничого потенціалу з точки зору його відповідності сучасним вимогам кваліфікаційного рівня працівників, технічного рівня машин та обладнання, використання інформаційно-комунікаційних технологій у виробництві тощо.

Особливе значення має моніторинг малого інноваційного бізнесу. Таке дослідження дасть змогу визначити роль малих підприємств у підвищенні конкурентоспроможності економіки України, їх взаємозв'язки з підприємствами крупного та середнього бізнесу щодо розробки, освоєння та випуску інноваційної продукції.

Також слід відмити, що статистика інновацій займається спостереженням виключно технологічних інновацій у промисловості, а зміни, зокрема інноваційні, у сфері послуг та організаційно-управлінські зміни на підприємствах, а саме розробка та реалізація нової корпоративної стратегії, впровадження нових методів управління, нових організаційних структур, методів організації труда, залишаються поза увагою.

2.2 Інноваційний розвиток промислових підприємств

Ринкові відносини в Україні, що впроваджуються, ще не позбулися спадщини адміністративно-командної системи -- затратного, неефективного господарювання, котре в умовах жорсткої міжнародної конкуренції та встановлення врівноважених цін ставить більшість теперішніх підприємств перед загрозою банкрутства. Подолання цього стану можливе тільки через потужний інноваційний перерозподіл ресурсів суспільства на користь конкурентоспроможних наукомістких виробництв.

Аналіз економічного розвитку засвідчив стагнацію промислового комплексу України: у 1998 р. порівняно з 1993 р. обсяг промислового виробництва скоротився на 47,3%, в 2000 порівняно з 1993 - на 50,9%. Скорочувався також обсяг промислової продукції в розрізі галузей економіки: 1998р- 50,7%, 2002-7,6%, 2003-41,1%. Національну економіку було відкинуто назад на багато років. Неухильно знижувався вироблений національний дохід: його обсяг у 1993р. щодо 1992р. становив 87%, а в 1998р.- 43% (у тому числі в промисловості відповідно 92 і 37%). 1998 р. став ще одним роком падіння української економіки. Пониження обсягів ВВП і промислового виробництва, зростання цін і девальвація гривні призвели до ще більш різкого падіння рівня життя населення. Зменшилися надходження до дохідної частини державного бюджету, збільшився його дефіцит. Лише в 2000 р. дещо поліпшилася ситуація, але про значні позитивні зрушення в економіці і науці говорити ще рано.

Поки що інноваційний процес в Україні не набув достатніх темпів розвитку. Активність промислових підприємств стримують відсутність власних коштів, труднощі із сировиною, недостатня державна підтримка вітчизняного виробника, сповільнена реструктуризаційна політика.

На інноваційні процеси в Україні негативно впливає і кризовий стан у науці, викликаний різким скороченням за останні роки бюджетних коштів, що спрямовуються державою на фінансування розвитку науки і техніки. Незважаючи на постанову Верховної Ради України № 73/94 "Про стан науки та її роль в економічному розвитку України" від 01.07.94, Указу Президента України від 13.01.97 № 1-147/97 та Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", прийнятого в грудні 1998 р., бюджетне фінансування за розділом «Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу» на рівні 1% від ВВП так і залишилося нездійсненим. Навпаки, відбувалося подальше зниження частки витрат держави на розвиток науки. У державному бюджеті України вже в 1995 р. вона становила 0,62% ; у 1996 р. - 0,64% ; у 1997 - 0,56% ; у 1998 - 0,53%, а у 1999 - лише 0,4% від ВВП . Лише в 2000-2001 рр. на науку передбачено 1,4% від ВВП країни. До того ж всім відомо, що обсяг коштів, фактично спрямованих на фінансування науки, значно менший, ніж передбачено Державним бюджетом.

Поряд з економічним спадом, що прогресує, відбувається старіння основних виробничих фондів (у 1994 р. їхній знос становив 34%), різке зниження освоєння виробництва нових видів продукції та падіння їхніх якісних параметрів (за 1991-1995 рр. питома вага новостворених машин і обладнання, технічний рівень яких вищий від вітчизняних і закордонних аналогів, становив не більше як 1%). Водночас стійкою тенденцією стало зниження нагромадження основного капіталу внаслідок значного скорочення інвестицій. Майже наполовину скоротилось фінансування капітальних вкладень у промисловість (у тому числі вкладення в машинобудування становить лише 12% до рівня 1990 р.), через що різко скоротилося введення в дію основних фондів виробничого призначення.

У цей період у міжнародних господарських зв'язках Україна зберігає значення постачальника сировини і ринку збуту для країн заходу. Технологічний розвиток вітчизняної промисловості дедалі більшою мірою починає залежати від інтелектуальної продукції інших країн. Обладнання, машини, технологічний досвід, «ноу-хау» дедалі частіше купують у більш розвинених державах. Одначе країна, виробництво якої опирається на імпортну техніку і технологію, незмінно опиняється в залежному становищі від промислово розвинених країн. Таким чином, консервація технічної відсталості викликає й економічну відсталість держави.

Для того, щоб краще зрозуміти передумови сучасної тенденції розвитку українських промислових підприємств, повернемося до радянських часів. Технологічні зміни в Україні, коли вона була в складі СРСР, відбувалися сталими пропорціями, і за останні два десятиріччя принципових структурних змін майже не було. Дослідження кількісного співвідношення видів інновацій у промисловості України за період 1969-1988 рр. виявили однаковий тренд усіх типів інновацій як технологічних процесів, так і продуктів. Зокрема, частка останніх стабільно становила 10%, що вказує на відставання нашої промисловості від світових тенденцій щодо технологічних змін. Це також є свідченням домінуючої ролі псевдоінновацій у промисловості країни. Однаковий тренд пропорцій типів інноваційних технологій протягом десятиріч вказує на відсутність впровадження базових інновацій, які б руйнували всі пропорції встановленого порядку речей, розвитку нової інфраструктури виробництва.

Падіння всіх основних показників інноваційної діяльності в Україні зумовлене рядом факторів. Це, передусім, вкрай низька частка бюджетних витрат на наукові дослідження, а також інноваційної продукції в загальному обсязі виробництва. Критично небезпечною стала питома вага продукції тих галузей, від яких найбільшою мірою залежить інноваційний процес, а саме: електронної промисловості, приладобудування, виробництва контрольно-вимірювальної апаратури тощо. До цього слід додати низьку платоспроможність підприємств: вони не здатні фінансувати власні прикладні дослідження і розробки. Незадовільною залишається інноваційна спрямованість прямих іноземних інвестицій, які здебільшого вкладають у традиційні виробництва і технології. Додамо до цього різке зниження рівня творчої активності винахідників та раціоналізаторів, постійне зменшення чисельності кадрів високої кваліфікації та ускладнення їх працевлаштування за фахом. Істотно гальмує науково-технічний прогрес і те, що заробітна платня у сфері науки нижча від середньої в країні. Заважає широкомасштабним змінам і нерозвиненість інформаційної та сервісної інфраструктур, покликаних забезпечувати розвиток інноваційного підприємства, обмежене використання комп'ютерної техніки у сфері проектування й керування виробничими процесами. Помітний прорахунок у організаційному плані - відсутність програми приватизації об'єктів у сфері науки.

В країні ще не сформувався дієвий механізм інвестування масштабних технологічних змін. Державні науково-технічні програми часто не забезпечують високих кінцевих результатів Міністерства та відомства, обтяжені соціальною необхідністю підтримки традиційних виробництв, не мають достатніх коштів для інноваційної трансформації своїх галузей. Недержавні комерційні структури ще не можуть здійснювати довгострокові проекти, котрі б забезпечували базові технологічні зміни.

Основним недоліком здійснюваної інноваційної політики залишається її спрямованість на керування переважно "процесом", а не "кінцевими результатами".

Для українських підприємств важливим джерелом фінансування нововведень на регіональному рівні є області структури Державної інноваційної компанії, діяльність якої характеризується як позитивними, так і негативними чинниками, що пов'язані із формуванням інноваційного фонду (до негативних слід віднести посилення податкового тиску на підприємства за рахунок обов'язкових відрахувань у фонд, а як наслідок -- зростання цін на товари; до позитивних -- пожвавлення інноваційних пошуків підприємств, підвищення конкурентоспроможності їхньої продукції). Вона відіграє певну позитивну роль у визначенні стратегії розвитку підприємств та регіонів.

Технологічні інновації забезпечують 48 відсотків ефективності ринкової економіки.

З початку діяльності інноваційної компанії (1993 р.) профінансовано більше двох тисяч проектів.

Це інноваційні проекти з будування літаків Ан--140, Ан-70, створення нового покоління авіадвигунів на АТ «Мотор Січ» (м. Запоріжжя), виробництво вітчизняних зернозбиральних комбайнів («Славутич», м. Херсон та «Лан», м. Кіровоград), технологічне переоснащення Вінницької швейної фабрики «Володарка», впровадження технології виробництва нового покоління малих суден для потреб рибопромислового флоту на Чорноморському заводі (м. Миколаїв), відновлення виробництва телевізійних приймачів на Львівському концерні «Електрон», створення виробництва субстанції інсуліну АТ «Біохімфарма-Основа» (м. Львів), будівництво Рівненської сірникової фабрики та платного автомобільного шляху Київ--Одеса, на що Укрзалізниця випустила облігації на 1,5 млрд. грн., тобто вперше будуть залучені у великих об'ємах і кошти від населення.

На сьогодні вже завершено 610 інноваційних проектів. Вироблено інноваційної продукції на загальну суму 476 млн. грн. Створено та збережено 22,5 тис. робочих місць. Крім того, тільки у вигляді різноманітних податків від підприємств, які здійснюють реалізацію інноваційних проектів, уже надійшло до державного бюджету близько 362 млн. грн. До того ж є непрямий ефект. Впровадження вітчизняних науково-технічних розробок і технологій через інноваційний фонд стримує відплив інтелекту з України, надає перспективу вченим, припиняє втрату Україною наукових ідей, на які держава вже витратила великі кошти.

Уникнути технологічної залежності Україна може лише шляхом відновлення самостійного активного науково-технічного розвитку через використання новаторської розумової праці, що створює нові знання й нові технології, та підтримки підприємництва в промисловій сфері. Тому важливої ролі набувають глибше вивчення можливостей використання інновацій як способу розвитку економіки, забезпечення регулювання і підтримки інноваційних процесів, розроблення і прийняття правильної стратегії досягнення поставленої мети, способів її реалізації і шляхів фінансового забезпечення як на рівні держави, так і на рівні підприємства.

Відсутність структурної перебудови інноваційного типу генерує потужні стагнації та інфляційні процеси. Виробництво ніби «виштовхує» капітал, призначений для відтворення неефективних підприємств, які втратили попит на свою продукцію. Подолання такої структурної кризи можливе тільки в тому разі, якщо цей капітал спрямовуватиметься в науково-технічні інновації, в нові виробництва, котрі визначають суть та напрями трансформаційних процесів. Для цього держава повинна сформувати інноваційну політику у формі інноваційної моделі розвитку і на базі останньої розробити національну та регіональні цільові комплексні наукові програми.

Згідно з офіційною статистикою в Україні за 9 місяців 2004 року питома вага підприємств, що здійснюють інноваційну діяльність, становила лише 10,1%, тоді як у США, Японії, Німеччині й Франції цей показник у середньому дорівнював 70--80%. За роки незалежності в Україні кількість втілених у життя технологічних нововведень скоротилась порівняно з 1990 роком приблизно вдвічі, причому серед останніх лише 2% відповідало світовому рівню. Крім того, в Україні простежується стійка тенденція до зменшення кількості впровадження нових прогресивних технологічних процесів: у 2003 році цей показник був у 4,5 разу менший за відповідний у 1990 році (додаток Е).

Продукція українських підприємств оновлюється в середньому не менш ніж й 5 і більше років, здебільшого зміст інновацій полягає лише в удосконаленні прототипу. У загальному обсязі інноваційних впроваджень частка справді нової продукції становить лише 4,1%. За даними Держдепартаменту інтелектуальної ніасності України, на 1 млн. грн., що витрачений на НДДКР, припадає лише 2 заявки на винаходи й 1,3 патента.

2.3 Впровадження інновацій у виробничу діяльність підприємства, а саме: інноваційний розвиток державного підприємства поліграфічний комбінат „Україна” з виготовлення цінних паперів

Поліграфічний комбінат "Молодь", створений наприкінці 70-х років для виготовлення багатотиражних суспільно-політичних та літературних журналів, на початку 90-х років опинився на роздоріжжі. Безповоротно зникли мільйонні молодіжні видання, на зміну їм прийшли різнокольорові, ілюстровані, за найкращими світовими зразками журнали на крейдяному папері з яскравими фарбами. Водночас за лічені роки в поліграфії відбулася "оксамитова" революція переозброєння -- з'явилася нова комп'ютерна та лазерна техніка для виготовлення фотоформ і друкарських форм, нові швидкісні друкарські машини офсетного друку й аналогічне автоматизоване оздоблювальне устаткування. Для переозброєння потрібні були значні інвестиції.

Конкурувати з приватними підприємствами, яким пощастило на потужних інвесторів, державне підприємство "Молодь" з виготовлення видавничої продукції не мало можливості. Щоб вижити, треба було шукати новий шлях розвитку, який полягав у виборі нової поліграфічної продукції, необхідної для держави. Виготовлення такої продукції слід було зробити економічно ефективним і створити матеріально-економічні умови для збереження трудового колективу, що налічував понад тисячу працівників. Аналіз переконував, що для розв'язання такої проблеми єдиним шляхом був інноваційно-інвестиційний розвиток і виготовлення якісно нової продукції.

У будь-якій країні цінні папери та документи суворого обліку є важливим інструментом існування державних інститутів, ринкової економіки, носіями важливої інформації. Вони потребують належного захисту під час виготовлення. Відсутність або недостатність захисту цієї групи продукції може завдати значної шкоди та збитків державі, її громадянам.

Таким чином, необхідність захисту цінних паперів і документів суворого обліку викликана небезпекою фальсифікацій та зловживань, і тому вона в кожній країні регламентована чинним законодавством. У світовій практиці основними загрозами підробки є пряма підробка бланків цінних паперів і документів суворого обліку, несанкціоноване заповнення чи персоніфікація дійсних бланків, викрадення бланків чи документів з підприємств, де вони виготовляються, пер соніфікуються чи зберігаються. Для захисту документів створюються комплексні багатофакторні системи, що передбачають збільшення кількості методів, технологій і видів захисту чи їх комбінацій на різних напрямах виготовлення продукції. З цією ж метою застосовуються спеціальні режимні системи. Як правило, такі виробництва потребують значних виробничих площ і великих колективів висококваліфікованих спеціалістів різного профілю.

Зі створенням української незалежної держави постало питання обов'язкового виготовлення вітчизняних високозахищених бланків цінних паперів і документів суворого обліку (ЦПДСО) -- паспортних і пенсійних, документів ДАІ та Міносвіти, військових документів, дипломів, посвідчень, банківських паперів, а також поштових марок і конвертів тощо, які раніше в Україні не виготовлялися. Захистити внутрішній ринок окремих товарів від фальсифікації та підроблення повинні були акцизні марки вітчизняного виробництва. Імпортувати їх як з політичних, так і з економічних причин було недоцільно. ЦПДСО повинні виготовлятися з максимальним застосуванням вітчизняних технологій та матеріалів.

Зважаючи на все це, працівники "Молоді" запропонували для виготовлення вітчизняних ЦПДСО створити підприємство з високими технологіями виробництва цінних паперів на базі свого комбінату. З цією метою було перепро-фільовано поліграфічний комбінат "Молодь", який отримав назву -- Державне підприємство поліграфічний комбінат "Україна" з виготовлення цінних паперів. Опікуватися такими складними питаннями Уряд України доручив Міністерству фінансів.

Метою стратегії перебудови було створення комплексу технологій і методів захисту від підроблення документів і налагодження промислового виробництва ЦПДСО в обсягах, що гарантують повне забезпечення державних замовлень і потреб України в цій продукції.

У стислі строки на підприємстві розробили технології захисту і вирішили завдання, поставлені урядом. Почалося виготовлення паспортів, пенсійних книжок, документів соціального страхування, документів ДАІ та Міносвіти, військових документів у вигляді буклетів; широкого асортименту дипломів, атестатів і посвідчень, цінних паперів і документів суворої звітності, виборчих бюлетенів, фінансових документів, чекових книжок тощо із системами захисту, що відповідають І міжнародним вимогам, зокрема, із голографічними захисними елементами.

Особливо значущою для суспільства та держави роботою було виготовлення в короткі терміни вітчизняних паспортів. Громадяни України своєчасно отримали понад 40 мільйонів паспортів 8 видів, які за своїми характеристиками та якістю повністю відповідають світовим стандартам.

Уся ця продукція є наукомісткою, потребує використання найновітніших поліграфічних технологій та технологій захисту і відповідає законодавчим вимогам про інноваційну продукцію. Щодо обсягів виготовлення цієї продукції, то наведені в таблиці 1 та додатку Ж дані практично свідчать про створення нової підгалу зі вітчизняної поліграфічної промисловості -- виробництво цінних паперів і документів суворого обліку.

Таблиця 1. Виготовлення маркової продукції в Україні в 2001-2003 роках

Останнім часом в економічно розвинених країнах з'явилися нові прогресивні наукомісткі інформаційні технології, завдяки яким значно підвищився рівень захисту від підробки та розширилися сфери застосування документів суворого обліку. Це документи на пластикових картках та захист за допомогою біометричних даних з централізованою персоніфікацією. У зв'язку з інтеграцією України у єдиний світовий інформаційний та економічний простір передбачається розробити і впровадити аналогічні сучасні види документів і цінних паперів, нові технології, що відповідають нинішнім міжнародним вимогам. Зокрема принципово новий вид документів -- пластикові картки, у тому числі із мікросхемою (чіпом) -- для накопичення інформації та централізованого внесення персоніфікованих даних безпосередньо на ПК "Україна" і системою захисту від підробки, паспортні документи згідно з ЄДАПС (Єдиною державною автоматизованою паспортною системою України), пенсійні документи, документи соціального страхування тощо. Інформація, що персоніфікує власника документа, може бути як описовою, так і складнішою, із застосуванням біометричних даних; акцизні марки для маркування алкогольних і тютюнових виробів, що виготовлені з використанням прогресивних систем захисту від підробки, у тому числі із голографічними захисними елементами.

Ці документи та цінні папери відповідно до урядових завдань розробляються за міжнародними стандартами і не поступаються кращим світовим зразкам.

Складними, згідно зданими маркетингових досліджень, є кількісні завдання, що передбачають виготовлення інноваційної продукції (табл. 2).

Таблиця 2. Плани виготовлення в Україні інноваційної продукції-цінних паперів та документів суворого обліку на 2003-2012 роки.

Перехід на сучасну інноваційну продукцію з великими обсягами виробництва пов'язаний із новітніми технологіями та устаткуванням. Процес оновлення основних виробничих фондів був непростим як фінансово, так і психологічно. З цехів комбінату за 2--3 роки демонтували понад 100 одиниць застарілого устаткування. Його замінено на сучасну поліграфічну техніку. Заплановано також придбати великий набір приладів контролю для лабораторій і цехового контролю.

В інноваційному процесі колективу підприємства довелося освоїти 16 нових технологічних процесів, десятки видів нової продукції, практично створити нові сучасні виробництва акцизних марок, паспортів, пластикових документів, маркованої продукції. Значну увагу було приділено комп'ютеризації поліграфічного комбінату, впровадженню програмного забезпечення для спеціального захисту інформації та носіїв інформації; розробці та впровадженню "Комплексної автоматизованої системи управління фінансово-господарською діяльністю поліграфічного комбінату "Україна" (інтегрованої системи управління); створенню комплексу нормативної документації та сучасних методів фінансової звітності, плануванню й обліку; оснащенню сучасними приладами виробничої лабораторії й організації досліджень матеріалів і сировини. Впроваджено систему управління якістю 180 9001:2000. У березні 2004 року отримано сертифікат №60001 на виготовлення інноваційної продукції -- бланків цінних паперів і документів суворого обліку.

Слід зазначити, що з вирішенням інвестиційних проблем найбільша складність полягала в тому, що держава була не в змозі централізовано виділити кошти на інвестиційну діяльність, а через статус державного підприємства та режимний характер, ми не могли долучити приватних інвесторів, а тим паче іноземних. Отож переоснащувати комбінат мали лише за рахунок власної виробничої діяльності, здійснюючи інвестиційну діяльність за власні кошти.

З 2003 року інноваційна діяльність поліграфічного комбінату "Україна" здійснюється за інноваційним проектом Технологічного парку "Інститут монокристалів" -- "Розробка технології виготовлення, освоєння та організація промислового виробництва акцизних марок і документів суворого обліку на пластикових картках з високим ступенем захисту та системою централізованої персоніфікації". За цим інноваційним проектом за 5 років дії проекту та упродовж 5 наступних років планується виготовити до 100 млн. документів на пластикових картках, а також понад 40 млрд. високозахищених акцизних марок з голографічними елементами. Усе це дасть можливість повністю забезпечити потреби України в цій продукції. Після впровадження інноваційного проекту поліграфкомбінат зможе утричі (до 500 млн. гри. на рік) збільшити обсяги реалізації конкурентоспроможної продукції, з яких 10--15% виготовлятиметься на експорт. Результати інноваційної діяльності за IV квартал 2003 року -- Інше півріччя 2004-го наведено в таблиці 3.

Таблиця 3. Обсяги випуску інноваційної продукції за інноваційним проектом у 2003-2004 роках

Поліграфічний комбінат "Україна" виконав державні завдання із забезпечення вітчизняних виробників горілчаних та тютюнових виробів високозахище-ними акцизними марками.

Таким чином, через 3 місяці після початку виготовлення нових акцизних марок уся лікеро-горілчана та тютюнова продукція почала маркуватися марками з низкою нових видів захисту, в тому числі захисними -- з голографічними елементами. Лише за перший місяць після початку виготовлення нових марок надходження до державного бюджету збільшилися на 80 млн. грн., а за рік ця сума сягнула понад І млрд. грн. За перше півріччя 2004 року до бюджету надійшло додатково 400 млн. грн.

Показовими є фінансово-економічні дані інноваційно-інвестиційної діяльності поліграфічного комбінату за останні роки. Так, обсяги реалізованої продукції за період 1998--2003 років зросли вдев'ятеро, прибуток майже вп'ятеро, нараховані податки до бюджету збільшилися майже в 5 разів. Зростання фінансово-економічних показників по роках наведено в таблиці 4.

Таблиця 4. Фінансово-економічні показники розвитку ПК “Україна” за 1998-2003 роки, тис.грн.

Значно зросли й показники соціального розвитку. Так, внески до державних цільових фондів (пенсійного та соціального страхування) збільшилися втричі, фонд заробітної плати -- в 3 рази, середня заробітна плата по комбінату становила в 2003 році 1337 грн. проти 405 грн. у 1998-му, удвічі зросли витрати на утримання соціальної сфери. Показники соціального розвитку по роках наведено в таблиці 5.

Таблиця 5. Показники соціального розвитку ПК “Україна” за 1998-2003 роки, тис.грн.

Завдяки таким результатам діяльності поліграфічний комбінат "Україна" є найпотужнішим платником податків у Шевченківському районі столиці України та посів провідне місце серед промислових підприємств Києва не лише державної форми власності, а й серед приватних підприємств.

Соціальна ефективність інноваційної діяльності для поліграфічного комбінату полягає у збереженні діючих та створенні майже 200 нових робочих місць, у стабільному економічному стані підприємства, підвищенні кваліфікації робітників комбінату разом із упровадженням нової наукомісткої технології й інноваційної продукції, в значному поліпшенні умов праці.

Сьогодні можемо стверджувати, що внаслідок реалізації інвестиційно-інноваційної діяльності створюються реальні перспективи побудови в Україні найсучаснішої промислової бази з виготовлення цінних паперів і документів суворого обліку. Це дасть змогу в повному обсязі забезпечити потреби в цій продукції, підвищити її конкурентоспроможність на зовнішніх ринках, значно збільшити надходження до бюджету.

Розділ 3. Проблеми та шляхи подолання інноваційної діяльності в Україні

3.1 Проблеми та перспективи інноваційного розвитку підприємств України

Питання переходу України до інноваційної моделі розвитку привертає дедалі більшу увагу науковців, політиків та представників бізнесу. Стає все більше очевидним, що лише на цьому шляху національна економіка може зайняти достойне місце у світовому ринковому середовищі. Створення належних стимулів для поширення інноваційної моделі економічної поведінки вітчизняного бізнесу стає одним із найбільш визначальних завдань економічної політики держави.

Інноваційна політика являє собою форми і методи державного стимулювання науково-технічної діяльності з метою широкого втілення наукових досліджень та розробок у кінцевий виробничий результат - нові конкурентоспроможні види продукції, технологічні процеси й організаційні рішення. Головні напрями впровадження інноваційної політики визначено у Стратегії економічного і соціального розвитку України(2004-2015рр.)"Шляхом європейської інтеграції". Функціонування сучасних підприємств відбувається в умовах висококонкурентної економіки. Підвищення ефективності суспільного виробництва шляхом випуску конкурентоспроможної продукції на базі науково-технічних інновацій є актуальною проблемою розвитку економіки України на сучасному етапі. У ринковій системі господарювання категорія "конкурентоспроможність" - одна з головних, бо в ній сконцентровано економічні, науково-технічні, виробничі, організаційно-управлінські, маркетингові та інші можливості не лише окремого господарства, регіону, а й країни в цілому.

Структура основних елементів системи управління конкурентоспроможністю включає програмно-цільовий блок, який має відображати необхідні дії, конкретні організаційні, економічні та технологічні заходи в їх взаємозв'язку.

Це, насамперед, вибір конкурентних стратегій розвитку, комплексний підхід до поліпшення якості продукції, досягнення управлінської злагодженості, системний підхід до диверсифікації та планування виробництва, реорганізація систем економічного аналізу, реформування системи управління трудовою мотивацією, інформаційне забезпечення. Прибуток фірм залежить від жорстких умов міжнародної конкуренції за кращу (низьку) ціну та кращу (високу) якість продукції. Для більшості існуючих виробництв використання інновацій ще не стало головним фактором розвитку. Це пояснюється низкою причин, головними з яких є відсутність необхідних ресурсів як на державному, так і галузевому рівнях, брак вільних обігових коштів для модернізації виробництва при подорожчанні кредитів, розукрупнення підприємств у процесі приватизації, що у багатьох випадках супроводжувалося руйнуванням інноваційної інфраструктури. А також незацікавленістю нових власників, зокрема іноземних, у впровадженні інновацій, які сприяють поліпшенню матеріальної бази виробництва, та недостатньо ефективною політикою держави у цій галузі .

За даними Держкомстату України, протягом 2001 - 2004 рр. питома вага промислових підприємств, що впроваджували інновації, зменшилася з 14.3% до 10%, а питома вага реалізовано; нової продукції у загальному обсязі реалізованої продукції -- із 6.8 % до 5.8 %. Водночас дещо активізувалася робота підприємств щодо технічного переоснащення виробництва: у 2004 р. порівняно з 2001р. впроваджено прогресивних технологічних процесів на 21 % більше .

Більш активно, як правило, впроваджують інновації великі підприємства з кількістю працюючих понад 5 тис. осіб, при цьому більшість інноваційно активних підприємств (понад 80 %) - це підприємства колективної форми власності^.

Рівень інноваційної активності малих вітчизняних підприємств протягом останнього періоду залишається мінімальним. У світовій практиці на таких підприємствах здійснюється першочергове випробовування інновацій, незважаючи на те, що основна інноваційна діяльність відбувається у великих компаніях.

Слід відзначити фактичну відсутність державної підтримки винахідницької діяльності, зокрема було скасовано пільги із оподаткування, що діяли в 1993-1995 рр. для підприємств, які використовували запатентовані продукти і технології. Тривалість та значна вартість патентної процедури разом із дефіцитом коштів, які суб'єкти інноваційної діяльності спроможні виділити на її фінансування, обумовлюють популярність у національних заявників деклараційного патенту, оскільки процедура його отримання більш дешева і швидка. Проте, такі патенти можуть бути легко анульовані в судовому порядку. Зруйновано систему заохочення інноваційної діяльності на виробництві та в науково-дослідних установах. Недостатньо захищені права автора щодо одержання винагороди, а також стосовно можливості використовувати свій винахід та отримувати комерційну вигоду. Недостатньо уваги приділено проблемам оцінки вартості прав інтелектуальної власності, взяття їх на баланс як нематеріальних активів, внесення до статутних фондів підприємств тощо. Законодавство покладає на власника прав обов'язок щодо їхнього добросовісного використання, проте не дає жодних гарантій використання об'єктів, що отримали правову охорону. Більшість національних заявників і власників прав психологічно не готові здійснювати пошук інвесторів і зацікавлених виробників. Таким чином, необхідна активна державна політика у сфері впровадження нових механізмів стимулювання інноваційної та технологічної активності суб'єктів підприємницької діяльності та окремих винахідників

Окремим напрямом фінансування інноваційної діяльності може стати залучення коштів іноземних інвесторів. Аналіз свідчить, що інвестиції та інновації взаємодіють між собою, але ефект досягається лише за умови, коли їхня структура відбиває технологічну структуру економіки і забезпечує пріоритетний розвиток передових технологічних процесів.

Реально обсяги інвестицій, що надходять в Україну, залишаються низькими, а структура не відображає їхнього інноваційного характеру. В ній переважають вкладення у виробничу сферу, причому вони майже не торкаються перспективних високотехнологічних виробництв.

Із урахуванням труднощів і бар'єрів, які існують на шляху утвердження в Україні інноваційно-орієнтованої моделі розвитку економіки, пропонується комплекс заходів щодо запровадження цієї моделі.

Успішний перехід економіки на шлях інноваційного розвитку потребує насамперед посилення регулятивної ролі держави у цьому процесі. Слід максимально виключити з практики державного впливу на розвиток і організацію підприємництва "дозвільний" принцип, пом'якшити бюрократичні бар'єри входження на ринок, розширити залучення незалежних експертів при вирішенні питань надання державної підтримки підприємницький діяльності. Для прийняття раціональних державних рішень стосовно пріоритетних напрямів інноваційного розвитку країни необхідно провести всебічний технологічний аудит вітчизняних підприємств, визначити їхні потенціальні можливості і нагальні потреби для підвищення інноваційної активності.

Наявність об'єктивної інформації про інноваційний стан підприємницького сектора дозволить на різних рівнях державного управління приймати більш обґрунтовані рішення, зокрема щодо покращення інноваційного менеджменту, формування інформаційної інфраструктури, розвитку диверсифікованого ринку послуг тощо. Наприклад, існування банку даних про інноваційний стан підприємницьких структур Японії дозволило посилити стимулювання інноваційної діяльності фірм, обкладаючи їх додатковим податком на відсталі технології.

Безперечно, держава має забезпечити належний рівень фінансування досліджень і розробок із державного бюджету. Ці асигнування повинні використовуватися перш за все як дієвий засіб мобілізації та концентрації ресурсів усього суспільства, спрямований на втілення стратегічних цілей держави. Вирішального значення набуває також вибір оптимальної стратегії щодо визначення обсягів, структури і механізмів бюджетного фінансування науково-технологічної сфери та неухильна реалізація цієї стратегії впродовж принаймні десятиліття.

Потребує істотного вдосконалення сам механізм формування структури та обсягів витрат державного бюджету на розвиток науки та підтримку інноваційних процесів в Україні, надання йому більшої прозорості та обґрунтованості. Невирішеною проблемою лишається кваліфікований аудит ефективності витрачання виділених для цього державних коштів.

В основу механізму реалізації державної науково-технологічної та інноваційної політики має бути покладено програмно-цільовий метод управління, ефективність якого підтверджена світовою практикою. При цьому необхідно встановити обов'язкові вимоги до цільових програм, згідно з якими вони повинні формуватися для досягнення конкретних цілей, чітко визначати шляхи їх здійснення, необхідні для їх реалізації ресурси, відповідальність конкретних осіб, установ та органів державного управління за виконання передбачених програмами завдань.

Держава має окреслити пріоритетні напрями інноваційно-економічного розвитку країни. По-перше, визначити "проривні" напрями, на яких вітчизняні вчені та виробники мають наукові резерви й розробки, що відповідають міжнародним стандартам, і які забезпечуватимуть сильні позиції на світових ринках. Пріоритети, пов'язані з національними конкурентними перевагами, мають реалізуватися шляхом фінансування цільових програм за участю держави, надання пільгових кредитів, державних закупівель, надання державних гарантій під інвестиції в закупівлю капіталомісткого вітчизняного виробництва. Для цього вже нині слід інтенсивно розпочати роботи зі створення базової системи НДДКР. Це забезпечить взаємозв'язок між діяльністю в технологічній сфері та економічним зростанням і стимулюватиме розвиток потенціалу для впровадження іноземних технологій за рахунок диференціації системи фінансування, а також органічно поєднає діяльність відповідних інститутів і фірм у сфері науки, техніки, технології та маркетингу та дозволить переорієнтувати дослідження на комерційно значущі розробки. Необхідно кооперувати власні розробки з досвідом інших країнах. Для цього насамперед доцільно використати вже існуючі, наприклад, між академічні об'єднання типу МААН, які функціонують на території країн СНД.

По-друге, важливо забезпечити пріоритетність фінансування фундаментальних досліджень і концентрацію ресурсів на головних напрямах.

По-третє, треба знайти додаткові джерела для фінансування технологічної модернізації економіки. Одним із реальних шляхів для цього є реформування податкової системи стосовно перерозподілу рентних доходів із метою використання доходів від експлуатації природних ресурсів на цілі фінансування технологічної модернізації економіки.

По-четверте, необхідно створювати нові та розвивати наявні технологічні парки і вільні економічні зони для залучення інвестицій у модернізацію виробництва.

Перехід на модель економічного зростання, засновану на дотриманні принципів підтримки інноваційного підприємництва та широкого використання у виробничій сфері нових технологій і результатів науково-технічної діяльності, вимагає принципово нового підходу до створення інформаційної інфраструктури суспільства. Необхідно сформувати централізовану загальнодержавну систему автоматизованого пошуку, збору, накопичення, аналітичної обробки та зберігання, розповсюдження і надання інформації у сфері науково-технологічного та інноваційного розвитку, єдину систему обліку електронних інформаційних ресурсів держави. Такі системи мають створюватися також на всіх рівнях економічного процесу.

Одним із найбільш розповсюджених механізмів державного впливу на забезпечення інноваційно-орієнтованої перебудови структури економіки є законодавче стимулювання інноваційної діяльності на всіх її етапах і створення нормативно-правового середовища, найбільш сприятливого для високотехнологічних галузей виробництва. Слід терміново внести зміни до податкового законодавства. Стягувати податки треба з кінцевих результатів використання науково-технічних досягнень, а не в процесі їх створення .

Для стимулювання структурної перебудови економіки в напрямі нарощування частки високотехнологічних галузей доречно передбачити:

пільгове оподаткування коштів виробничих підприємств, спрямованих на освоєння високих технологій, а також витрат на наукові дослідження і розробки;

податкове стимулювання запровадження інформаційних технологій та сучасних телекомунікаційних засобів;

запровадження пільгового режиму амортизаційних відрахуван та інвестиційного кредиту-зменшення податку на прибуток напевну частину загальної вартості інвестицій в устаткування (на стадії модернізації підприємства);

податкове стимулювання зменшення енерго- та ресурсомісткості виробництва.

пільгове оподаткування інноваційних підприємств на початкових стадіях освоєння ними нових технологій і організації випуску нової продукції".

Для реалізації цих заходів слід внести відповідні зміни та доповнення до законодавчих актів, які стосуються фінансово-економічної сфери діяльності.

Висновок

Між окремими видами інноваційних процесів існує відносно тісний взаємозв'язок. Технічні новини зумовлюють передовсім відповідні організаційні нововведення, а останні потребують, як правило, певних змін в економічному механізмі діяльності підприємств. Зокрема створення й розвиток гнучких автоматизованих виробництв на підприємствах різних галузей спричиняють докорінні зміни в організації технічної підготовки виробництва, методах його поточного планування та оперативного регулювання, а також забезпечують перехід до безперервного (тризмінного) режиму роботи цехів з гнучкими виробничими системами.

Широкомасштабна комп'ютеризація виробництва та інших сфер діяльності людини зумовлює появу нового виду господарювання -- промислового сервісу й відповідних організаційно-економічних форм його здійснення.

Ефективні технічні, організаційні та економічні нововведення неодмінно ведуть до помітних позитивних змін у соціальних процесах на підприємствах, а постійна актуалізація нагальних завдань соціального характеру ініціює розв'язання таких за допомогою нових економічних рішень. Зрештою, усі нововведення на підприємствах, які зорієнтовано на динамічний розвиток і невпинне підвищення ефективності виробництва, мають спиратися на власні юридичні підвалини, відповідні нормативно-законодавчі акти -- інакше вони не справлятимуть належного впливу на масштаби і строки досягнення соціально-економічних цілей діяльності підприємств та організацій.

Сучасним технологіям властиві певні тенденції розвитку й застосування. Головними з них є: по-перше, перехід до малостадійних процесів через поєднання в одному технологічному агрегаті кількох операцій, що раніше виконувались окремо; по-друге, забезпечення в нових технологічних системах мало- або безвідходності виробництва; по-третє, підвищення рівня комплексності механізації процесів на засаді застосування систем машин і технологічних ліній; по-четверте, використання в нових технологічних процесах засобів мікроелектроніки, що дає змогу одночасно з підвищенням ступеня автоматизації процесів досягати більш динамічної гнучкості виробництва.

Технологічні методи все більше й усе частіше визначають конкретну форму і функції засобів та предметів праці, а отже, ініціюють появу інших напрямків НТП, витискують з виробництва технічно та економічно застарілі знаряддя праці, породжують нові машини та устаткування, засоби автоматизації. Зараз принципово нові види техніки розробляються й виготовляються під нові технології, а не навпаки, як це було раніше, коли панував примат засобів праці.

НТП у галузі знарядь праці довів, що технічний рівень та якість сучасних машин безпосередньо залежать від прогресивності характеристик застосовуваних для їхнього виробництва конструкційних та інших допоміжних матеріалів.Звідси випливає величезна роль створення й широкого використання нових матеріалів, що характеризує один з важливих напрямків НТП.

До сучасних виробничих процесів ставляться такі вимоги, як досягнення максимально можливої безперервності, безпеки, гнучкості й продуктивності, що можуть бути реалізовані лише за відповідного рівня їхньої механізації та автоматизації -- інтегрованого та завершального напрямку НТП. Механізація й автоматизація виробництва, яка відображає різний ступінь заміни ручної праці машинною, у своєму безперервному розвитку послідовно, паралельно або паралельно-послідовно переходить від нижчої (часткової) до вищої (комплексної) форми.

За умов інтенсифікації виробництва, гострої необхідності багаторазового зростання продуктивності праці та радикального поліпшення її соціологізації, докорінного підвищення якості продукованих виробів автоматизація виробничих процесів стає стратегічним напрямком НТП для підприємств більшості галузей народного господарства. Пріоритетне завдання полягає в забезпеченні комплексної автоматизації, оскільки впровадження окремих автоматичних машин та агрегатів часто не дає бажаного економічного ефекту, через значний залишок ручної праці. Новий і досить перспективний напрямок комплексної автоматизації зв'язано зі створенням і впровадженням гнучких автоматизованих виробництв. Форсований розвиток таких виробництв, передовсім у машинобудуванні та деяких інших галузях, зумовлено об'єктивною необхідністю постійно забезпечувати високоефективне використання дорогого автоматичного устаткування і достатню мобільність виробництва з частим оновленням номенклатури продукції.

Отже, обов'язково необхідно приділяти значну увагу розвитку інноваційних процесів на підприємствах особливо в сучасних умовах, коли вони потребують значних змін у сфері як самого виробництва так і його організації. Вдале впровадження технічних та організаційних нововведень призведе до значного поліпшення економічного розвитку країни вцілому.

Перелік використаної літератури

1.Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності» від 16.01.2003 р.

2. Господарський кодекс України

3.Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.С.Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001.

4.Економіка й організація інноваційної діяльності: Підручник / За ред. проф. О.І.Волкова / Міністерство освіти і науки України. - К.: ВД „Професіонал”, 2004.

5.Економіка та оргвнізація інноваційноі діяльності: Навч. метод. посібник для с / р.

За ред. І.А.Павленко. - К.:КНЕУ,2002.

6.Денисюк В. Інноваційна активність національноі економіки: вдосконалення методології,показники промислових підприємств, державна підтримка // Економіст. 2005.- №8.

7.Жукович І. Інноваційна діяльність в українській економіці. Сучасний стан та проблеми // Статистика України. - 2005. -№1.

8.Претикіна О. Інноваційна політика України та інтеграція до ЄС // Фінанси України. - 2005.- №5.

9.Сологуб. Сучасні проблеми інноваційного розвитку України в контексті світової глобалізації // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005.- №6.

10.Шевчук А. Інноваційний розвитоа державного підприємства поліграфічний крмбінат „Україна” з виготовлення цінних паперів // Фінансм України. - 2004.- №2

11.Яковлева Н. Оцінка інноваційного потенціалу підприємств та ефективність його використання // Вісник / КНЕУ. - 2005. - №1.

12.// Актуальні проблеми економіки.- 2005.- №5