Природа грошей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

"Природа грошей"

1. Необхідність та суть грошей

Поява грошей - це об'єктивний причинний наслідок розвитку товарного виробництва та обміну. Головними передумовами виникнення грошей були:

1) суспільний поділ праці та її спеціалізація, що визначають перехід від натурального господарства до товарного;

2) майнове відособлення власників товарів;

3) необхідність якісного та кількісного виміру вартості товарів для забезпечення еквівалентного товарообміну.

Необхідність грошей обумовлена, насамперед, труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. До виникнення грошей люди безпосередньо обмінювали товари на товари - (Т-Т), що нині називається бартером. Однак, для бартерної економіки характерні певні труднощі та обмеження, оскільки учасникам бартеру доводиться задовольняти подвійний збіг бажань.

Для здійснення обміну був необхідний товар, який би мав споживну вартість для всіх учасників ринку. Розв'язання такої проблеми полягає у запровадженні в економіку грошей. Використання грошей як засобу обміну долає цю обмеженість, суттєво полегшує обмін товарів, робить його різноплановим та широкомасштабним.

Запровадження грошей в бартерну економіку дозволяє подолати й іншу її обмеженість - високий рівень мінових витрат. Гроші значно скорочують операційні витрати, пов'язані з товарним обміном, забезпечують еквівалентність обміну товарів. Поряд з цим, зменшуються елементи ризику виробника стосовно можливостей реалізації свого продукту (точніше його обміну на інший товар, якого на ринку може просто не бути).

Призначенням грошей є забезпечення збереження вартості у часовому вимірі та перенесення її у регіональному просторі.

Отже, гроші підвищують ефективність економіки, заощаджують багато часу, який витрачається на обмін товарів та послуг, зменшують витрати обміну та заохочують спеціалізацію і поділ праці.

За своїм місцем у ринковій економіці гроші - це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

Гроші як специфічний товар повинні мати суспільне визнання, бути засобом збереження вартості та посередником обміну товарів, а також виконувати виключно важливу роль у товарному обміні - роль загального вартісного еквівалента. Це найважливіші за суттю функціональні ознаки, без яких гроші як інструмент ринкової економіки взагалі існувати не можуть.

Сутність грошей як загального еквівалента визначається насамперед їх походженням. Відомо, що гроші виникли внаслідок стихійного виділення з безмежного товарного світу одного, особливого товару - грошей, який є найпридатнішим за своїми природними властивостями на роль загального вартісного еквівалента. Це обумовлено тим, що вартість може проявитися тільки при обміні товарів за участю грошей як еталона вартості.

Гроші як носій абстрактної вартості (коштовності) принципово відрізняються від звичайних товарів. Вони мають не конкретну, а загальну споживну вартість, тобто здатність обмінюватися на відповідні матеріальні блага. Така властивість грошей набула абсолютного виразу, і ринок сприймає їх як загальну корисність, бажану для економічних суб'єктів.

Особливість грошей як специфічного товару полягає у тому, що:

1) гроші не здатні безпосередньо задовольняти будь-які фізичні чи духовні потреби людини, а тільки опосередковано - шляхом відчуження їх на купівлю товарів та послуг, або погашення боргу;

2) маючи здатність обмінюватися на будь-які цінності, гроші виступають як носій абстрактної вартості чи багатства взагалі;

3) корисність грошей проявляється у їхній ліквідності.

Через те, що гроші - це такий особливий товар, на який можна купити будь-який інший, вони стають загальним втіленням багатства. А тому поняття «гроші» часто застосовують як синонім багатства, що виступає об'єктом власності, тобто засобом нагромадження вартості. Однак термін «багатство», або «майно», охоплює не тільки гроші, але також інші об'єкти власності, що називають активами. Окрім грошей це можуть бути різного роду цінні папери, рухоме і нерухоме майно.

Портфельний підхід розглядає індивіда в момент, коли він володіє певним фондом багатства і приймає рішення щодо того, у яких формах активів він збирається зберігати своє багатство (майно). Звичайно, вирішальний вплив на прийняття рішення спричиняє мета - одержання максимального доходу від багатства. Наприклад, цінні папери забезпечують їх власнику доходи у вигляді процентів та дивідендів.

Суть портфельного підходу при визначенні структури особистого багатства полягає в оцінці його окремих елементів з позиції ступеня їх ліквідності.

Ліквідність майна (активу) визначається як швидкість (легкість), з якою актив перетворюється у засіб обміну з незначними міновими витратами або мінімальним ризиком втрат його вартості.

Функціональне призначення грошей, як засіб обміну, відрізняє їх від інших активів. Безпосередня корисність грошей полягає у їх ліквідності. На відміну від інших активів, грошам притаманна абсолютна ліквідність - здатність активу негайно обмінюватися на будь які блага без мінових втрат. Згідно закону попиту, чим вища ліквідність активу, тим більшою буде величина попиту на нього. Тому гроші, як абсолютно ліквідний актив, завжди були і є важливими (бажаними) для людей і для економіки.

Таким чином, портфельний підхід зосереджується на аспекті, що лише ті активи, які чітко виступають як засіб обміну, належать до пропозиції грошей.

З приводу функціонального призначення грошей у сфері суспільного відтворення виникає необхідність розрізняти: 1) гроші власне як гроші та 2) гроші як носій капіталу.

Гроші є власне грошима, насамперед, при їх витрачанні на купівлю товарів і послуг для особистого споживання. Цільове призначення грошей обмежується посередництвом в обміні, який відбувається за формулою: Т - Г - Т.

У даному випадку, гроші як посередник забезпечують рух товарів від товаровиробників до споживачів на еквівалентній основі.

Гроші як носій капіталу тимчасово покидають сферу обігу і перетворюються у засіб нагромадження вартості у формі капіталу, який шляхом інвестування продуктивно використовується у процесі розширеного відтворення з метою самозростання. Рух грошей Для забезпечення зростання вартості відбувається за формулою: Г - Т - Г.

Гроші стають капіталом переважно при їх накопиченні та продажу на фінансовому ринку, оскільки це приносить їх власнику додатковий дохід у вигляді процентів чи дивідендів.

2. Функції грошей

Класична економічна теорія виділяє п'ять основних функцій грошей: гроші як міра вартості, гроші як засіб обігу, гроші як засіб платежу, гроші як засіб нагромадження, світові гроші.

Міра вартості - це здатність грошей вимірювати вартість усіх товарів і виступати посередником у визначенні ціни, забезпечувати еквівалентність обміну, робить товари співмірними. Але товари стають співмірними між собою за допомогою грошей тому, що як і повноцінні гроші мають однакову основу - абстрактну суспільно-необхідну працю. Тому грошовий вираз вартості товару - ціна - є лише ідеальною формою вартості. Ціну може мати лише той товар, який знаходиться у відносній формі вартості. А самі гроші ціни не мають, їх вартість визначається купівельною силою, що знаходить свій вираз у абсолютній кількості товарів, які можна придбати за дану грошову одиницю.

Вивчаючи функцію грошей як міри вартості, необхідно висвітлювати новітні поняття сучасного масштабу цін, в основі якого нині лежить не вагова цінність грошового металу, а певна частка товарної вартості, пропорційно якій здійснюється вимірювання вартості кожного товару.

Як засіб обігу (обміну) гроші використовуються для купівлі товарів і послуг.

Оскільки гроші одночасно є загальним еквівалентом обміну товарів, то функція засобу обігу невіддільна від міри вартості. Адже визначення вартості товару зумовлює настання стадії перетворення товару у реальні гроші шляхом його продажу (Т - Г) і наступного перетворення грошей у товар (Г - Т). У цьому процесі обміну гроші виконують роль посередника: Т - Г - Т. Як посередники гроші доводять товари до споживачів, а самі залишаються у сфері обігу, слугуючи наступним операціям обміну.

Особливості функції грошей як засобу обігу необхідно пов'язати з перевагами товарообміну за допомогою грошей над бартерними операціями та звернути увагу на необхідність участі в обміні не ідеальних, а реальних грошей. Важливою тут є також кількість грошей, що виконує функцію засобу обігу та ті наслідки для економіки, якщо гроші не можуть нормально виконувати функцію засобу обігу.

В процесі обміну товарів гроші виконують такі дії:

1) посередницьку, за допомогою якої товари доставляються від виробників споживачам;

2) об'єднуючу, в процесі якої всі акти обміну об'єднуються в процес реалізації товарів та їх цін;

3) засобу загальної купівельної спроможності. В руках їх власників гроші творять гнучкий інструмент вибору типів і кількості товарів та послуг, часу й місця купівлі та засобів обігу.

У функції нагромадження гроші використовуються як актив, що після продажу товарів зберігає купівельну силу на майбутнє.

Вивчення механізму дії функції грошей як засобу нагромадження та заощадження слід розпочати з аналізу її ознак, з'ясування механізму використання грошей у цій функції в умовах паперово-кредитного грошового обігу та розбурханої інфляції. Необхідно вивчити форми нагромаджень і заощаджень, їх вплив на розвиток економіки та піднесення добробуту народу.

Властивості грошей бути загальним еквівалентом робить їх загальним втіленням суспільного багатства, яке товаровиробники прагнуть нагромаджувати. Найчастіше функцію нагромадження або засобу утворення скарбів гроші виконують тоді, коли продаж (Т - Г) не супроводжується актом купівлі. Тоді гроші вилучаються з обігу і зберігаються з метою нагромадження та збереження вартості у разі повернення їх в обіг. Гроші виконують функцію засобу нагромадження, якщо вони є фінансовим активом.

В умовах постійного коливання розмірів товарного виробництва і цін товарів єдиним способом безперервної зміни грошової маси ставали припливи або відпливи грошового матеріалу: золотих зливків, виробів із золота, золотих монет і коштовностей та ін. У такий спосіб скарбами в автоматичному режимі підтримувалася товарно-грошова рівновага на ринку, а гроші ніколи не переповнювали каналів грошового обігу.

Паперові гроші, які є лише представниками золота в обігу і не мають власної вартості, не можуть утворювати скарби. Але, маючи представницьку вартість, вони здатні виконувати функцію засобу нагромадження, що виникла на основі функції скарбів. Необхідною умовою для цього є відповідність кількості паперових грошей нормам закону грошового обороту. Зокрема, якщо кількість паперових грошей перевищує потреби реалізації даної товарної маси, вони знецінюються під тиском інфляції і перестають бути засобом нагромадження. Якщо ж кількість грошей в обігу відповідає обсягові суспільної товарної маси, тобто відповідає необхідній кількості золота, то вилучення грошей з метою нагромадження і збереження вартості стає дієвим засобом розширеного відтворення та забезпечення безперервності виробництва і збуту.

Як засіб платежу гроші функціонують в системі боргових платежів у формі кредитних грошей - векселів, банкнот; і реальних грошей - золота, монет, паперових грошей.

Як засіб платежу гроші можуть діяти у випадках, коли немає безпосереднього обміну товарів на гроші і вони виступають у формі самостійної мінової вартості. При цьому характерними ознаками платіжної функції грошей є однобічний рух і наявність розриву у часі між передачею товару покупцеві і отриманням грошей продавцем та розрахунок реальними грошима.

Функція засобу платежу відрізняється від функції засобу обігу тим, що гроші із посередника у ланцюгу товарообміну: Т-Г-Т-Г-Т-Г-Т… перетворюються у завершальну ланку останнього. А вручення продавцеві кредитного знаряддя породжує лише видимість платежу (уявний платіж), що не означає передачі реальної вартості у грошовій формі.

Розгляд функції грошей як засобу платежу необхідно пов'язати з аналізом їх ролі у підтриманні безперервності розширеного відтворення та усвідомленням ознак функції платежу і кредитних грошей, а також впливом на дану функцію кількості грошей в обігу. Слід наголосити, які провідні фактори визначають нормальні умови виконання грошима функції засобу платежу, за яких умов можлива платіжна криза та масові банкрутства.

Як світові гроші використовуються у міжнародних розрахунках.

Вивчаючи функцію світових грошей, потрібно проаналізувати механізм міжнародних розрахунків після втрати монетарної функції золотом та особливості застосування національних і колективних валют.

Функція світових грошей виникла на етапі зростання інтернаціоналізації виробництва, формування інтернаціональної вартості товарів і розширення міжнародного товарного обміну. За своєю суттю вона узагальнює властивості грошей, опосередкує усі форми міжнародного обміну, робить світові гроші загальною мірою вартості, загальним купівельним засобом і засобом перенесення багатства з однієї країни до іншої. Як міжнародний еталон вартості світові гроші визначають світові ціни. Особливість міри вартості при цьому полягає у здатності світових грошей інтернаціональну вартість визначати безпосередньо через національний масштаб цін або ж опосередковано через валютні курси.

3. Функціональні форми грошей та їх еволюція

гроші товар економічний теорія

Сучасна ринкова економіка діє на основі різних форм грошей, виникнення яких пов'язане з тривалим розвитком функцій грошей і суспільного обміну.

За критерієм матеріально-речового змісту розрізняють дві групи носіїв грошових властивостей: повноцінних і неповноцінних.

Повноцінними називають гроші, що виготовлені з товару, мають однакову внутрішню вартість у сфері обігу і за умов переходу у скарб. Вони адекватно відображають вартість товару, тому що обмін товару відбувається на основі прирівнювання вартості грошового матеріалу з еквівалентною вартістю товару. Висхідною формою повноцінних грошей стали товарні гроші.

Товарні гроші здатні виступати загальним еквівалентом тому, що на їх виготовлення затрачено суспільну працю. Вони однаково здатні слугувати для безпосереднього споживання і для виміру вартості іншого товару та знаряддям обміну. У різні епохи роль товарних грошей виконували предмети першої необхідності (сіль, зерно, риба, худоба) та предмети розкоші й прикраси (намисто, хутра та ін.). Згодом із загального числа обмінюваних вартостей в ролі загального еквівалента закріпилися метали.

Металеві гроші спочатку з'явилися як різної форми та ваги шматки металу. З часом з них стали виготовляти вироби, які однаково могли слугувати для задоволення потреб споживання і виступати засобом обміну. Лише з часом з'явилася кругла монета - найдосконаліша форма повноцінних грошей. У ролі грошей на перших порах використовувалися різні метали й вироби з них: залізо, мідь, бронза та ін. Згодом природні властивості золота і срібла (висока питома вага вартості вагової одиниці, обмежене поширення в природі, здатність тривалий час зберігати фізичні властивості, легко змінювати зовнішній вигляд, портативність тощо) в якості грошей виділили ці метали. В якості грошових металів золото і срібло функціонували в епоху золотого і срібного біметалізму, а наприкінці XIX ст. настала епоха золотого монометалізму.

Золотий монометалізм знаменував апогей розвитку металевих грошей. Водночас еволюційні процеси ускладнення й розширення товарного виробництва та ринкових відносин зумовили необхідність впровадження в обіг розмінних на золото паперових банкнот, які виявилися більш зручними і дешевшими засобами обміну. З іншого боку, зростала роль держави в усіх сферах суспільного життя, в тому числі і є грошовому обігу, банкнотне забезпечення якого легше піддається впливу засобів державного регулювання. Внаслідок цього об'єктивно створилася основа для запровадження неповноцінних грошей.

Неповноцінні гроші - це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. Основними їх формами є білонна (розмінна) монета, паперові гроші (казначейські зобов'язання), банківські зобов'язання (банкноти), депозитні вклади, квазігроші. Усі вони застосовуються як гроші лише тому, що, одержуючи їх як платежі, учасники ділових угод розраховують використати їх для майбутніх платежів. Довіра до цих форм грошей зумовила появу загальної назви - кредитні гроші.

Кредитні гроші - це гроші особливого типу, що не розмінні на золото, а в обіг випускаються центральним (національним) банком як банкноти. На основі банкнотного обігу грошей виникають банківські депозити (депозитні гроші), що стають базою чекового обігу.

Кредитні гроші підпорядковуються дії закону грошового обігу та закономірностям руху позичкового капіталу. Їх обертання також безпосередньо пов'язане з дією закону вартості, закону додаткової вартості та ін.

Паперові гроші - нерозмінні на метал знаки вартості, що випускаються державою для покриття бюджетних витрат і наділяються нею примусовим курсом та законодавчо закріпленим обов'язком приймати у всіх видах платежів. Оскільки паперові гроші відірвані від вартості і реальних потреб обороту та емітуються державою для покриття бюджетного дефіциту, то їх ще називають декретними, або казначейськими грошима.

Епоха паперових грошей виникла на основі кредитних грошей. Зокрема, вексель став основою й прообразом усіх інших цінних паперів і паперових грошей. Водночас для їх появи в обігу виникли й об'єктивні причини, що пов'язані:

1) з переходом до машинного способу виробництва, коли товарна маса стала зростати значно швидше, ніж зростав видобуток грошового матеріалу (золота), а золоті гроші великої вартості не могли обслуговувати дрібні за величиною вартості обороти товарів;

2) аргументом на користь впровадження паперових грошей була й недостатня економічна еластичність вартісно стабільного золотого грошового обігу до потреб швидкого розширення чи звуження товарної маси, що реалізується;

3) переваги паперових грошей, яким властива легкість зберігання, перевезення і зручність у розрахунках.

Обслуговуючи кредитні відносини, сучасні паперові гроші є неповноцінними знаками вартості, а за формою є паперовими, що виникли з форми векселя. Водночас їх обіг, виражаючи кредитне походження, регулюється двома законами:

По-перше, емісія кредитних грошей здійснюється на основі зворотного принципу. Тобто їх випуск в обіг відбувається на основі надання кредиту на умовах повернення у визначений час. Кредитні гроші, обслуживши ділову угоду, повертаються до банку, коли боржник погашає заборгованість. За такої умови грошова маса складається на основі взаємодії двох грошових потоків - випуску грошей через банк і повернення кредитованої суми після збігу визначеного часу. Дотримання вимог цього специфічного закону грошового обігу забезпечує товарно-грошову рівновагу і сталість грошей.

По-друге, забезпеченість емісії кредитних грошей. Дотримання вимог цього закону означає функціонування такої системи кредитування, коли позики надаються для забезпечення реальних потреб товаровиробників й інших учасників товарообороту у грошах і погашення кредиту в міру їх задоволення. За таких умов строк перебування кредитних грошей в обігу визначається матеріальним забезпеченням користування кредитом.

Обслуговуючи ділові угоди, кредитні гроші за час свого існування набули таких еволюційних форм: векселя, банкноти, чека, депозитних і електронних грошей. Історично, першою формою кредитних грошей став вексель.

Вексель - це абстрактне письмово оформлене боргове зобов'язання встановленого зразку, за яким одна сторона ділової угоди зобов'язується сплатити іншій певну суму грошей у вказаний термін. Економічна суть векселя полягає в тому, що він є різновидом знаків вартості, цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання боржника сплатити визначену суму після збігу домовленого строку.

Банкнота - вексель банка, що виписаний під придбані в своє розпорядження векселі приватних осіб. В такому розумінні її називають класичною банкнотою. Нині банкноти переважно становлять грошові знаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральними емісійними банками, забезпечені всіма активами цих банків і масою товарів, що належать державі.

Сучасна емісія банкнот шляхом банківського кредитування господарських одиниць і держави, обміну іноземної валюти на банкноти, випуском суворо визначеного переліку номіналів перетворила їх у національні гроші, що діють на всій території держави. Водночас така банкнота зберігає свої переваги над суто паперовими грошима та володіє певними ознаками кредитних грошей. Зокрема, емісія сучасних банкнот навіть на покриття витрат державного бюджету здійснюється не безпосередньо і безповоротно, а через механізм кредитування під боргові зобов'язання казначейства. За цих умов, щоб держава діяла як економічно самостійний суб'єкт грошового обігу, вона повинна бути здатною вчасно погашати свої борги емісійному банку.

Чек - встановленої форми грошовий документ, який містить безумовний наказ власника рахунку (чекодавця) у кредитному закладі про виплату тримачеві чека вказаної суми. Чек виникає із правового стану власника депозиту і може використовуватися юридичними і фізичними особами для забезпечення безготівкових розрахунків, одержання готівки тощо. Істотними відмінностями чека від банкноти є насамперед такі властивості: його форма; спосіб емісії - виписується не банком, а його клієнтом; не повністю гарантує виконання наказу про видачу грошей; обмежений характер його участі в грошовому обороті. Зокрема, чек переважно використовується для отримання готівки в банку, для забезпечення платежу у безготівкових формах розрахунків, в оплаті товарів, отриманні послуг або погашенні своїх боргових зобов'язань.

Депозитні гроші - різновид кредитних грошей, що не мають речового виразу та існують лише у вигляді записів на рахунках у банках. Депозитні гроші виникли на стадії високого розвитку банківської системи, коли кожний суб'єкт грошових відносин може вільно вкласти гроші до банку (депозит) і здійснити ними необхідні операції. Це здешевлює вартість розрахунків, надає зручності в їх проведенні і водночас суттєво обмежує готівкові платежі. З метою розширення переваг депозитних грошей використовуються дебетові картки.

Дебетові картки - це сучасні платіжні інструменти, які випускаються фінансово-кредитними установами. Дебетові картки надають власникові депозитного вкладу оперативну можливість здійснювати трансакційні операції з власного банківського рахунку та користуватися іншими послугами.

В місцях розміщення банкоматів депозитні гроші зручно використовуються картками для банкоматів. Зокрема, у фінансово-кредитних установах, супермаркетах, магазинах, аеропортах і офісах за допомогою цих карток можна отримати готівку, переказати кошти за вказаними рахунками, авансувати готівку, оплачувати рахунки тощо. За допомогою картки можна здійснити оперативний запит про фінансове становище і стан фінансового балансу будь-якого партнера ділових угод. Використання депозитних грошей суттєво полегшується на основі електронної форми грошей.

Електронні гроші - умовна назва грошових засобів, які використовуються їх власниками за допомогою електронної системи банківських послуг. Це абстрактні кредитні гроші, що обертаються не у формі паперових носіїв, а через впровадження до сфери розрахунків комп'ютерної техніки і сучасних систем зв'язку. Електронні гроші є найбільш економним і зручним носієм грошової функції, значно прискорюють безготівкові розрахунки. Основними компонентами функціонування системи електронних грошей є банківські автомати-касири, кредитові й дебетові картки, електронні системи розрахунків у торгівельній мережі, електронна система обслуговування вдома тощо. При цьому всі вони забезпечують обіг депозитних грошей, але не замінюють їх. На основі електронних грошей виникли кредитні картки.

Кредитна картка - іменний грошовий оплатно-розрахунковий банківський документ, що видається вкладникові банку для безготівкової оплати придбаних ним товарів чи послуг. Умовою отримання кредитної картки є платоспроможність клієнта. Кожна картка видається з встановленням ліміту кредитування, переважно безкоштовно чи за невелику плату. Від операцій з кредитними картками банк отримує дохід, який складається з комісії при оплаті рахунків за відпущені товари, щорічної плати клієнтів за кредитні картки, якщо вона є, і відсотків за кредит, що надається власникові картки в межах ліміту кредитування.

4. Роль грошей у розширеному відтворенні

Роль грошей визначається рівнем розвитку товарного виробництва та адекватних йому суспільних відносин. Вона не може бути реалізована там, де для цього немає відповідних умов. Не могла бути значною роль грошей у докапіталістичних формаціях, оскільки саме господарство тоді мало переважно натуральний характер. За допомогою грошей там набувала суспільного визнання лише незначна частка вироблюваної продукції. Тому не було залежності товаровиробника від ринку, а вплив грошей на його економічне становище і через нього - на розвиток виробництва був мало відчутним.

Подібне становище мало місце і в умовах командно-адміністративної економіки в колишньому СРСР та інших країнах Східної Європи. Хоч головна сфера економічних відносин тут мала грошову форму, сама суть цих відносин була нееквівалентною, нетоварною, що робило використання грошей формальним, а роль їх - обмеженою, швидше за все обліково-розподільною. Проте і така роль мала певний позитивний вплив на розвиток суспільного виробництва.

Найсприятливіші умови для реалізації ролі грошей у розширеному відтворенні були створені за капіталізму, коли товар став загальною формою продуктів виробництва, а економічні відносини в суспільстві були переведені на еквівалентні, ринкові засади. Особливе значення мало те, що сама робоча сила стала товаром, об'єктом купівлі-продажу за гроші.

Завдяки поширенню грошових відносин на всі фактори суспільного виробництва - засоби праці, предмети праці і робочу силу - просте товарне виробництво перетворилось у капіталістичне, а самі гроші набули принципово нової якості - стали носієм капіталу, відкрили можливість кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати.

Насамперед грошового виразу у формі прибутку набула мета капіталістичного виробництва. Це дало можливість зняти усілякі обмеження з його розвитку, оскільки нагромадження грошей (прибутку) не має будь-яких внутрішніх обмежень, нагромаджувати їх можна нескінченно.

Завдяки тому, що капіталістичні підприємства все виробляють для продажу і всі елементи виробництва купують на ринку, створюється особливий ринковий механізм стимулювання і регулювання суспільного виробництва, в центрі якого перебувають гроші. На ринку розвивається конкуренція як загальносуспільне явище - конкуренція за покупця, за робоче місце, за вигідне замовлення тощо. По суті, в усіх цих випадках ведеться боротьба за отримання більшої суми грошових доходів. Оскільки перемагає той, хто спроможний одержати найкращі результати в такому змаганні, конкуренція, а значить і гроші, стають рушійною силою науково-технічного прогресу, зростання продуктивності суспільної праці, інтенсифікації виробництва, забезпечення високої якості продукції та ін. Тим самим створюються могутні стимули для розвитку капіталістичного виробництва.

У проблемі ролі грошей у розвитку економіки можна розрізняти якісний і кількісний аспекти.

Якісний аспект ролі грошей виявляється у тому, що сама їх наявність, саме грошове середовище, в якому діють економічні агенти, позитивно впливає на розвиток суспільного виробництва.

По-перше, знімаються фізичні межі виробництва, що визначаються особистими потребами самих виробників. Виробляти можна стільки, скільки вдається реалізувати, а надлишок вартості можна зберігати в грошовій формі чи перетворити в позичковий капітал.

По-друге, реалізація вироблених продуктів за гроші, замість бартеру, значно спрощує, прискорює і здешевлює доведення їх до споживачів. Суспільство одержує значну економію на реалізаційних витратах, скорочуються потреби в обіговому капіталі, краще задовольняються потреби споживачів.

По-третє, завдяки грошам ринок набуває загального характеру, його механізм стає могутнім важелем економічного прогресу, передусім завдяки конкуренції, стимулюванню ефективного виробництва та економного споживання - виробничого, державного, особистого.

Гроші в умовах ринкової економіки стають носієм позичкового капіталу. Через механізм його руху, зокрема через банки та ринок цінних паперів, формування якого зумовлюється перетворенням грошей у капітал, відкриваються можливості узгодити індивідуальні та колективні інтереси виробників, дещо згладити суперечності між соціальними класами та групами суспільства, забезпечити більшу рівномірність і збалансованість процесу розширеного відтворення.

Глибоке проникнення грошової форми в усі ?клітини? суспільних відносин відкриває широкі можливості для регулювання за допомогою грошових інструментів процесу розширеного відтворення. Мова йде передусім про такі інструменти, як податки, позичковий процент, ціни, орендна плата, бюджетне фінансування та ін. Через них держава має можливість регулювати основні економічні процеси на мікро - та макрорівнях і в цілому впливати на економічне становище в країні відповідно до попередньо визначених цілей.

Кількісний аспект ролі грошей полягає в тому, що через зміну кількості грошей в обороті можна активно впливати на економічні процеси, зокрема на результати діяльності економічних агентів як виробників і як споживачів. Цю можливість широко використовують усі держави з ринковою економікою для регулювання економічного життя в країні. Збільшуючи чи зменшуючи масу грошей в обороті, центральні банки, які діють від імені своїх держав, забезпечують зміну таких економічних інструментів, як платоспроможний попит, ціни, процент, валютний курс, курс цінних паперів тощо. Завдяки цьому забезпечується вплив на такі вирішальні економічні процеси, як інвестиції, зростання виробництва, зайнятість, розвиток експорту й імпорту та їх збалансування тощо.

Бібліографічний список

Алексійчук В.М. Гроші та кредит в системі відтворення АПК. К.: ІАУ, 1999.-383 с.

Гальчинський А.С. Сучасна валютна система. - К.: Libra, 1993 - 96 с.

Гальчинський А.С. Теорія грошей: Навч.-метод. посібник. - К.:Основи, 1998. - 413 с.

Геращенко В.С. Организация и планирование денежного обращения. - М.:Финансы и статистика, 1998. - 237 с.

Гетьман В. Банківська система України: діяльність і проблеми // Банківська справа. - 1995. - №1.

Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика: Навч. посібник. - К.:Основи, 1996. - 180 с.

Дорофєєва Н.В., Комаринська З.М. З історії грошей України. - Львів: Львівський банківський інститут НБУ, 2000.-165 с.

Размещено на Allbest.ru