Населення як елемент продуктивних сил і носій виробничих відносин

2. За часовими параметрами міграцію поділяють на постійну (безповоротну), тимчасову, сезонну і маятникову.

Безповоротною є міграція, коли людина назавжди змінює постійне місце проживання. При тимчасовій міграції людина переселяється на досить тривалий, але обмежений період. Прикладом тимчасової міграції иоже служити переселення на кілька років ля роботи за контрактом, чи виїзд на навчання до вищого навчального закладу. За критеріями ООН, постійним мешканцем є людини, що прожила на менше 6 місяців на певній території.

Сезонною міграцією називають щорічні переміщення людей у визначені пори року (сезони). До сезонних міграцій можна віднести промисли селян узимку, приїзд на збирання врожаю людей з інших місць, відвідування курортів.

Маятникові міграції - це регулярні поїздки на роботу або навчання за межі свого населеного пункту з постійним поверненням додому. Маятникові міграції відбуваються, коли місця роботи або навчання знаходиться в іншому населеному пункті, але досить близько що і дозволяє робити щоденні (або майже щоденні) переміщення.

3. Залежно від причин переселення міграції поділяються на таки типи.

Міграції з соціально-економічних причин - переселення в пошуках роботи, кращих заробітків, вільних сільськогосподарських земель, з метою поліпшити умови життя, придбати більш високий статус.

Міграція з політичних причин - утеча від ідеологічних, расових, релігійних та інших утисків, сюди зараховують також репатріацію - повернення на батьківщину родин, народів, що були раніше депортовані.

Військовими причинами міграції є евакуація, депортація, тобто передислокації населення, пов'язані з військовими маневрами.

Сімейно-побутові причини - переселення для возз'єднання з членами родини, родичами, різного роду гостьові поїздки, тощо.

Екологічними причинами є стихійні лиха, переїзд, зумовлений станом здоров'я одного з членів сім'ї.

Релігійні причини - масові переміщення населення у зв'язку з масовим паломництвом до святих земель (найбільш відомі у світі паломництва здійснюються ісламістами до Мекки і Медини, а також християнами до Єрусалиму).

4. Залежно від сприяння з боку держави або суспільних органів щодо переселення мігрантів, міграції поділяються на організовані та неорганізовані. Організовані відбуваються за допомогою державних і громадських установ, вони можуть супроводжуватися пільгами різного роду в отримані роботи, житла, грошових компенсацій. Неорганізована міграція - це переїзд осіб на свій страх і ризик.

5. Розрізняють також добровільну міграцію, коли люди самі приймають рішення про свій переїзд, і примусову, коли переміщення здійснюється незалежно від їхнього бажання.

3.2 Причини та наслідки трудової міграції населення України

Проблемою українського ринку праці є надмірна трудова міграція (за різними оцінками від 2 до 7 млн. осіб). Близько 80% трудових мігрантів працюють за кордоном нелегально, хоча із 13 країнами світу Україна підписала двосторонні міждержавні угоди щодо працевлаштування мігрантів, а з 15 ведуться переговори.

За даними статистичних опитувань, наші мігранти мають досить високий освітній рівень. 75% з них мають вищу чи незакінчену вищу освіту. Той факт, що за кордоном респонденти працюють як правило не за фахом, не є фактором, що стримує міграцію. Тобто, досить кваліфіковані фахівці з різних сфер, освічені люди, на підготовку яких витрачені значні, переважно державні кошти, не можуть реалізуватись у власній країні, а отже і кошти витрачені на їх підготовку залишаються не відпрацьованими державі.

До того ж, значний відсоток серед мігрантів складає молодь. Серед громадян віком 15-70 років, які шукали іншу основну або додаткову роботу у 2006 році, кожен третій був молодою людиною віком 15-29 років.

Основною причиною, яка спонукає молоду людину шукати іншу роботу є низький рівень оплати праці та неповна зайнятість. До того ж молодь, виїжджаючи за кордон або до інших регіонів у пошуках тимчасового заробітку, має більше шансів та причин й можливостей залишитись на постійне місце проживання. Тобто, так би мовити, складає групу ризику, яка не повертається на батьківщину. Отже, вилучає назавжди себе, як працівника та своїх майбутніх дітей, як осіб, що оновлюють трудові ресурси.

Основні причин трудової міграції населення України:

1) високий рівень безробіття;

2) низький рівень заробітної плати;

3) непотрібність фаху на батьківщині;

4) зникнення деяких галузей виробництва або значне їх скорочення;

5) економічна нерозвиненість окремих регіонів або не повна їх переорієнтація на ринкову економіку (це стосується особливо Західної України, де майже відсутні великі промислові підприємства, а статус «загальносоюзного курорту» цей регіон втратив, через що було вивільнено значну частину трудових ресурсів, яка переміщується у Східну Україну або до сусідніх держав). Значний рівень безробіття добре ілюструє наступна діаграма (рис. 1).

Рис. 1

Високий рівень безробіття в країні зумовлений більше об'єктивними причинами, тобто тими економічними законами, на дію яких людина майже не може впливати: здобуття незалежності, перехід від планової економіки до ринкової, швидкість темпів проходження країною шляху розвитку від адміністративно-командної системи до демократії, спад економіки, застарілість основних фондів, шалений темп науково-технічного прогресу, економічні реформи і т.д.

Що стосується рівня реальних доходів громадян, то подивимось на взаємозв'язок динаміки валового внутрішнього продукту та рівня реальних доходів громадян (рис. 2). З нього можна зробити висновок, що підвищення заробітної плати не підкріплене підвищенням ВВП, що призводить до швидкого «з'їдання» досягнутого рівня інфляцією наступних років.

Рис. 2 - Динаміка реальних доходів громадян та ВВП, у % до попереднього року

Статистика свідчить про суперечливі наслідки трудової міграції для України. Максимальні середньомісячні доходи трудових мігрантів складають понад 2 млрд. грн. або 400 млн. дол. США. В країні зменшується рівень бідності, зростає сукупний попит, збільшується місткість ринку тощо. Одночасно від 2 до 6 млрд. дол.. США на рік не оподатковуються державою, а ціни на товари і послуги на внутрішньому ринку зростають без відповідного збільшення купівельної спроможності основної маси населення. Соціологічне опитування трудових мігрантів показало, що 95% їх у всіх регіонах країни оцінила результати своїх зарубіжних подорожей однозначно позитивно. Забезпечення певного рівня матеріального добробуту, запобігання зубожінню людей в умовах глибокої соціальної кризи і таким чином, зниження соціальної напруги в суспільстві є найважливішим наслідком міжнародної міграції. З іншого боку Україна втрачає трудові ресурси та стикається з низкою соціальних проблем, які пов'язані з вихованням та навчанням дітей трудових мігрантів, що лишаються без належного нагляду дорослих.

Трудова міграція населення України - це проблема, у вирішенні якої слід звернути увагу на такі аспекти.

Україна стала сусідом Європейського Союзу. Країни, які поповнили Союз, отримали можливість доступу до ринку товарів Євросоюзу, а також до ринків праці. Сьогодні ринок цих країн потребуватиме більше трудових мігрантів, однак, зобов'язання, прийняті перед вступом, ускладнили в'їзд та легалізацію. З іншого боку, близькість до України дозволяє створювати спільні підприємства у прикордонних регіонах із залученням місцевої робочої сили. Це необхідно врахувати при плануванні та розміщенні продуктивних сил в регіоні.

Як країна значної кількості трудових мігрантів Україна також є об'єктом міграції з країн Південно-Східної Азії. Жителі цих країн працюють в сільському господарстві та торгівлі, а також Україна є транзитною країною для нелегальних мігрантів в Західну Європу, що зумовлює проблему у відносинах з Євросоюзом.

Значна кількість мігрантів-заробітчан викликає неоднозначну реакцію суспільства в країнах працевлаштування. Супротив експансії українських жінок в життя італійського суспільства, наприклад, вже проявився в організованому протистоянні в певних регіонах Італії.

Загрозливим для демографічного стану України є те, що високорозвинені Європейські країни (Німеччина, Італія, Англія, Франція) та Росія перебувають у фазі демографічної кризи, що змушуватиме їх створювати сприятливі умови трудової міграції з України в майбутньому.

Чи збережеться відзначена тенденція, чи продовжуватиме ця відплив населення з України, чи зросте еміграція до країн далекого зарубіжжя, покаже час. Загалом же дедалі більша еміграція населення України - тривожний симптом, якій відображає не стільки зростання національної самосвідомості емігрантів, скільки погіршення і економічної, і екологічної, і соціально-політичної обстановки в Україні. Ті, хто виїздить з країни, як правило молоді і добре освідченні. Їх виїзд істотно знижує якість трудового, демографічного та інтелектуального потенціалу України. Еміграція творчої, наукової, гуманітарної та інженерно-технічної інтелігенції за межі України, досягнувши на певному етапі критичної маси, створює серйозні перешкоди для національного відродження країни. Україна як велика європейська держава потребує зміцнення своєї національної еліти: без неї неможливі ні розвиток національної культури, ні перебудова науково-промислового потенціалу, ні створення дієздатних збройних сил, ні забезпечення здоров'я та відтворення генофонду нації.

Висновки

Людські ресурси - специфічний і найважливіший з усіх видів економічних ресурсів. Як фактор економічного розвитку людські ресурси - це працівники, що мають певні професійні навички і знання і можуть використовувати їх в трудовому процесі. Економісти розглядають населення як джерело ресурсів для праці, як носія певних економічних відносин і, що дуже важливо, як споживача, що формує попит.

Населення - це сукупність людей, що проживають на визначеній території. Населення є демографічною базою для формування трудових ресурсів. Трудові ресурси - це частина населення, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві. Економічно активне населення, або робоча сила, - це частина трудових ресурсів, яка протягом певного періоду забезпечує пропозицію своєї робочої сили для виробництва товарів та надання послуг. Кількісно економічно-активне населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних.

Населенню властиве самовідтворення - історично і соціально-економічно обумовлений процес постійного і безперервного поновлення людських поколінь. Відтворення ресурсів для праці - це процес постійного і безперервного поновлення кількісних і якісних характеристик економічно-активного населення. Взаємодія різних видів руху населення і їх взаємозалежність визначають кількість економічно-активного населення, що є фундаментальним показником для будь-якого суспільства або держави.

Залежно від багатьох обставин можливості людських ресурсів як фактора економічного розвитку можуть бути більшими або меншими при тій самій кількості трудоактивного населення. Ці можливості визначає трудовий потенціал - інтегральна оцінка і кількісних, і якісних характеристик економічно активного населення. Він складається з багатьох компонентів, головними з яких є здоров'я, освіта, професіоналізм, моральність, мотивованість, вміння працювати в колективі, творчий потенціал, активність, організованість, ресурси робочого часу. На рівні суспільства ці компоненти можна приблизно оцінити певними узагальненими показниками. Здоров'я населення країни характеризується середньою тривалістю життя, часткою інвалідів, смертністю за віковими групами в залежності від різних причин, розміром та часткою витрат на охорону здоров'я. Ресурси робочого часу оцінюються кількістю працездатного населення, кількістю і часткою зайнятих, рівнем безробіття. Рівень освіти населення характеризується середньою кількістю років навчання, часткою витрат на освіту в державному бюджеті, доступністю різних видів освіти.

У процесі відтворення робочої сили істотна роль належить системі підготовки кваліфікованих кадрів для всіх галузей народного господарства. Нажаль система освіти залишилася як при соціалізмі, а підприємства пішли до ринку. Тому необхідно створити умови для швидкого і безболісного переходу системи підготовки кадрів до умов ринкової економіки, якій притаманна гостра конкуренція і зберегти накопичений за попередні роки позитивний досвід.

У зв'язку з цим необхідно впровадити наступне:

· перейти на фінансування результату навчання, а не процесу навчання, як це відбувається сьогодні;

· надати велику фінансову свободу навчальним закладам і зняти будь-які обмеження щодо їх фінансування;

· підвищити відповідальність, зокрема фінансову, навчального закладу за якість навчання, його результати.

На динаміку чисельності трудових ресурсів помітно впливає міграція населення. Під міграцією населення розуміють процес переміщення людей зі зміною постійного місці проживання, що у буквальному розумінні означає переселення.

Оскільки для України, з огляду на соціально-економічне становище, трудова міграція за кордон лишатиметься одним із визначальних чинників упродовж тривалого часу, нам необхідно прийняти концепцію національної міграційної політики - розробити відповідну національну стратегію для регулювання процесів трудової міграції. Для розв'язання проблем трудової міграції в Україні необхідно: по-перше, вирішити питання підвищення рівня оплати праці; по-друге, розв'язати соціальні питання пов'язані із збагаченням змісту роботи, дотриманням умов колективних договорів і угод щодо цього; по-третє прийняти трудовий кодекс України. Міграційна політика України повинна убезпечити державу від потоків нелегальної міграції з третіх країн, забезпечити захист прав українських громадян за кордоном, тобто гарантувати своїм мігрантам легалізацію й інтеграцію в цивілізовані суспільства на правовій основі, а також створити умови для їхнього повернення додому. З метою збереження демографічного балансу в українському суспільстві необхідно виробити національну стратегію переселення в Україну українців, передусім із пострадянського простору, забезпечивши цей важливий для майбутнього України процес належною інформаційною й правовою базами. Але головне завдання Української держави - створити необхідні для людей соціально-економічні умови й забезпечити повернення трудових мігрантів на Батьківщину, де так потрібні, надто нині, соціально активні громадяни й висококваліфіковані працівники.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2004. - 432 с.

2. Заставецька О.В., Заставецький Б.І., Ткач Д.В. Географія населення України. - Тернопіль, 2007.

3. Калина А.В. Економіка праці: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. зал. - К.: МАУП. 2004, - 272 с.

4. Качан Е.П., Шушпанов Д.Г. Управління трудовими ресурсами. - К.: Юридична книга, 2003. - С. 130.

5. Лібанова Е.М. Ринок праці: Навч. посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003, -224 с.

6. Муромцеві Ю.І. Демографія: Навчальний посібник. - К.: Кондор. 2006, - 300 С.

7. Основи демографії: Посібник для студентів гуманітарних і суспільних факультетів вищих навчальних закладів / І.М. Прибиткова. - К.: „АртЕк”, 1997. - 256 с.

8. Осовська Г.В., Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2007. - 224 с.

9. Статистичний збірник України - К.: Техніка. - 2005. - С.352 - 355.

10. Трудовий потенціал // Економіст. - 2007. - жовтень. - №10.

11. Удотова Л.Ф. Соціальна статистика: Підручник. - К.: КНЕУ, 2002.

12. Управління ресурсами підприємства: Навч. посіб. / Під ред. к.е.н. Ю.М. Воробйова і д.е.н. Б.І. Холода. - Київ: „Центр навчальної літератури”, 2004. - 288 с.

13. Фенік К.Ю. Причини та наслідки трудової міграції населення України / Дніпропетровський державний аграрний університет: Секція: «Економічні науки».

Размещено на Allbest.ru