ВНП -- це сукупна вартість кінцевих товарів і послуг, що вироблені країною за один рік. Це цифра, до якої приходять, коли застосовують грошову одиницю до вимірювання різних товарів і послуг, які країна виробляє за допомогою землі, праці і капіталу. ВНП дорівнює сумі вартостей усіх споживчих та інвестиційних товарів, урядових покупок, обсягу чистого експорту в інші країни. Можна також визначити валовий національний продукт, як сукупний суспільний продукт за виключенням проміжного споживання, тобто вартості товарів та послуг, використаних у виробничих цілях таких як сировина, напівфабрикати та комплектуючи, енергетичні ресурси, та інші виробничі фактори одноразового призначення, що передають усю свою вартість знов виробленому товару. Показник ВНП використовується в багатьох цілях, але найважливішим є те, що він визначає результативність роботи всієї економіки. Різке зменшення вартості товарів і послуг, вироблених економікою, тобто різке зменшення обсягу ВНП спричиняє злидні, банкрутства, невдачі банків, хаос і політичне безладдя.

Валовий національний продукт (ВНП) -- це найобширніша міра сукупного обсягу національного виробництва товарів і послуг. Це сума ринкових вартостей споживання, валових інвестицій, урядових покупок товарів і послуг та чистого експорту.

ВНП країни є покзником її виробничої діяльності. Він визначається як сума доходів, зароблених резидентами країни. ВНП вимірює ринкову вартість річного виробництва продукції. Таким чином ВНП є грошовим показником у поточних ринкових цінах. Це зумовлено тим, що ВНП розраховує різні за складом набори товарів та послуг, що вироблені у різні роки.

Дуже широко розповсюджена думка, що саме ВНП є головним показником національного добробуту, але це не зовсім так. ВНП дійсно дає реальне уявлення про матеріальний добробут, але він не є характеристикою добробуту суспільства, бо існують деякі недоліки, які або занижують або завищують реальні обсяги виробництва, до того ж збільшення обсягів виробництва не обов'язково веде до зросту добробуту суспільства.

Отже розглянемо, яким чином розраховують показник ВНП.

1.2 Розрахунок валового національного продукту

Розрахунок ВНП за витратами

Прикладом ще одного показника, що звичайно розраховують у категоріях доходів, є валовий внутрішній продукт. Цей показник, на відміну від ВНП, є більш поширеним на Україні.

ВВП дещо відрізняється від ВНП. Він охоплює вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у межах певної країни за допомогою факторів виробництва, незалежно від того, кому ці ресурси належать, - резидентам чи іноземцям. Іншими словами, доходи отримані українською фірмою за кордоном, є частиною українського ВВП. Навпаки, вартість товарів, вироблених за допомогою іноземного капіталу, не враховується у ВВП України.

Відмінність між ВВП і ВНП полягає у так званих чистих іноземних факторних доходах, отриманих в країні. Чисті факторні доходи з-за кордону визначаються як різниця між доходами, отриманими громадянами даної країни за кордоном (находження за фактори з-за кордону), і доходами іноземців, отриманими на території даної країни (платежі за фактори решті світу).

Чисті іноземні факторні доходи, отримані в країні, можуть бути величиною додатною або від'ємною.

На розрахунок ВВП розповсюджуються ті ж правила, що й на ВНП: обчислювання двома методами - за доходами та за витратами, уникнення подвійного рахунку, застосування індексу цін (ВВП - дефлятор), розрахунок номінального та реального ВВП та інше.

1.4 ЧНП

Як бачимо з наведеної таблиці, у 1995 році номінальний ВВП збільшився на 5451343 млрд. крб. у порівнянні із 1991 роком, проте реальне значення ВВП зменшилось на 3,5%. Отже можна зробити висновок, що рівень інфляції на протязі цих років був дуже значним, більше того, економіка країни переживала кризу. У 1996 р. була проведена грошова реформа, що включала деномінацію та нуліфікацію (відміна старої грошової одиниці та введення нової). В результаті цього, ВВП почали вимірювати не у карбованцях, а у гривнях. У 2000 році номінальне значення ВВП також збільшилось у порівнянні із 1996 роком, при цьому ВВП помітно зріс у реальному вимірі ( на 9,8 %). Отже, можна відзначити, що напротязі 1996-2000 рр. в країні відбулося економічне зростання ВВП. За останні роки, починаючи з 2000 почалося поступове зростання економічного розвитку, проте воно було скачкоподібним. Так зокрема, у 2001 р. реальний ВВП збільшився він на 3,3 % у порівнянні із попереднім роком і становив 109,2 %. А от у 2002 р. реальне значення валового внутрішнього продукту зменшилось на 4 %. Стосовно 2003 року хотілось би відзначити, що реаьний ВВП зріс на 4,4% і становив 109,6 %. У наступному році знову прослідковується зростання ВВП на 2,5%. Проте, важко не помітити значне скорочення реального значення валового внутрішнього продукту в 2005 році. Він становив 102,6 %, тобто - 9,5 %. Що ж до номінального ВВП, то 2005 р. він зріс на 343222 млн. грн. у порівнянні із 1996 роком і становив 424741 млн. грн. Співставляючи ці данні із реальним значенням ВВП знову робимо висновок, що рівень інфляції суттєво збільшився.

За оперативними даними у 2003р. порівняно з 2002р. реальний валовий внутрішній продукт становив 108,5%.

Рис. 2.4 Зміни реального ВВП (у % до відповідного періоду попереднього року)

Протягом 2003р. найбільше зростання валової доданої вартості спостерігалось у обробній промисловості, будівництві, оптовій і роздрібній торгівлі, транспорті.

Промисловими підприємствами за 2003р. вироблено продукції і надано послуг на суму 220,6 млрд.грн., що на 15,8% більше, ніж за 2002р. Протягом року галузь забезпечувала високі темпи розвитку. Нарощування обсягів промислового виробництва було характерним практично для всіх основних видів промислової діяльності. У харчовім промисловості та переробці сільськогосподарських продуктів обсяги виробленої продукції зросли на 20%, порівнянно із 2002р. На підприємствах легкої промисловості досягнуто приросту обсягів продукції 4% на відміну від 2002р. На підприємствах з виробництва деревини та виготовлення виробів з неї обсяги промислової продукції зросли на 23,6% у порівнянні із 2002р. У целюлозно-паперовій, поліграфічній промисловості та видавничій справі приріст обсягів продукції становив 25,7%.

Підприємства з виробництва неметалевих мінеральних виробів збільшили обсяги продукції на 17,9%. На підприємствах металургії та з оброблення металу випуск продукції порівняно з 2002р. збільшився на 14,3%. У машинобудуванні у 2003р. порівняно з 2002р. одержано приріст продукції 35,8%. У хімічній та нафтохімічній промисловості перевищено рівень виробництва 2002р. на 16,8%.

За оперативними даними, у 2004р. порівняно з 2003р. реальний валовий внутрішній продукт становив 112,0%.

Рис. 2.5 Зміни реального ВВП (у % до відповідного періоду попереднього року)

Протягом 2004 р. найбільше зростання валової доданої вартості спостерігалось у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві, будівництві, оптовій торгівлі, обробній промисловості.

Рис. 2.6 Зміни обсягів промислового виробництва (у % до відповідного періоду попереднього року)

У добувній промисловості порівняно з 2003р. обсяги виробництва зросли на 4,1%. А у харчовій промисловості обсяги виробництва зросли на 12,4%, порівняно із 2003р. Стабільно працювали у 2004р. підприємства легкої промисловості, обсяги виробленої ними продукції порівняно з 2003р. збільшилися на 13,6%. На підприємствах з виробництва деревини та виготовлення виробів з неї випуск продукції зріс на 25,5%. У целюлозно-паперовій, поліграфічній промисловості та видавничій справі приріст обсягів виробництва становив 25,9%.

Підприємства з виробництва неметалевих мінеральних виробів збільшили обсяги продукції на 19,3%. У металургії випуск продукції порівняно з 2003р. збільшився на 12%. Найвищий приріст виробництва серед основних видів діяльності у 2004р. одержано у машинобудуванні -- 28%. У 2004р. у галузі сільського господарства, за попередніми даними, загальні обсяги виробництва, порівняно із 2003р., зросли на 19,1%, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності -- на 39,2%, у господарствах населення -- на 8,7%.

Рис. 2.7 Зміна обсягів сільськогосподарського виробництва (у % до відповідного періоду попереднього року)

Суттєве зростання рівня виробництва у рослинництві обумовлено, перш за все високим урожаєм зернових культур.

За оперативними даними, у 2005р. порівняно з 2004р. реальний валовий внутрішній продукт становив 102,4%.

Рис. 2.5 Зміни реального ВВП (у % до відповідного періоду попереднього року)

Протягом 2005р. найбільше зростання валової доданої вартості спостерігалось у транспорті, добувній та обробній промисловості.

У грудні 2005р. порівняно з відповідним місяцем попереднього року обсяги промислової продукції зросли на 5,3%. Збільшився випуск продукції за всіма основними видами діяльності, крім виробництва коксу і продуктів нафтолерероблення. металургії та оброблення металу.

Рис. 2.6 Зміни обсягів промислового виробництва (у % до відповідного періоду попереднього року)

У добувній промисловості обсяги виробленої продукції порівняно з 2004р. збільшились на 4,4%. В обробній промисловості випуск продукції зріс на 3% у порівнянні із 2004р. У харчовій промисловості та переробці сільськогосподарських продуктів приріст обсягів виробництва становив 13,7% (у 2004р. -- 12,4%). У легкій промисловості протягом 2005р. спостерігалось значне уповільнення темпів зростання виробництва порівняно з 2004р. При цьому в IV кварталі у галузі зафіксовано скорочення обсягів продукції на 6,0% у порівнянні із відповідним періодом 2004р. У результаті рівень виробництва 2004р. було перевищено лише на 0,3%. У виробництві деревини та виготовленні виробів з неї на 19,5 % перевищенно обсяги продукції 2004 р. У целюлозно-паперовій, поліграфічній промисловості та видавничій справі приріст продукції у 2005р. становив 12,7%. У металургії та обробці металу випуск продукції у грудні 2005р. зріс на 5,3% порівняно з відповідним місяцем попереднього року. І, як наслідок, відставання від минулорічних обсягів зменшилося, і за підсумками січня-грудня становило 1,5% проти 2,9% у січні-вересні 2005р. У машинобудуванні у 2005р. випуск продукції зріс на 7,1%. У хімічній та нафтохімічній промисловості на 9,8% перевищено рівень виробництва 2004р. Зростання обсягів продукції одержано у хімічному виробництві на 7,8%. з нього у виробництві базової хімічної продукції -- на 4,5%. На підприємствах з виробництва коксу та продуктів нафтопереробки у ІV кварталі 2005р. спад виробництва ще більше поглибився і становив 22,7%, проти відповідного кварталу попереднього року. У виробництві та розподілі електроенергії обсяги виробленої продукції (робіт, послуг) за 2005р. порівняно з 2004р. зросли на 2,9%. Всього було вироблено 185 млрд кВт год електроенергії. На теплових, атомних і гідроелектростанціях випуск електроенергії збільшився відповідно на 1,7%, 2% та 5,1%.

У 2005р. загальний обсяг сільськогосподарського виробництва залишився на рівні 2004р., у тому числі у сільськогосподарських підприємствах усіх ферм власності -- збільшився на 1,5%, у господарствах населення -- скоротився на 1,0%.

Рис. 2.7 Зміна обсягів сільськогосподарського виробництва (у % до відповідного періоду попереднього року)

Прослідкуємо деякі показники за допомогою таблиць і діагрм.

Таблиця 2.2.Динаміка основних показників економічного і соціального стану України 1999-2004 роки

На основі таблиці малюємо діаграму.

Рисунок 2.1. Динаміка основних показників економічного ісоціального стану України

Як бачимо з наведеної діаграми (рис. 2.1.), приріст ВВП був досить високим. Але у 1999-2000 рр. Дуже стрімко зростав і індекс споживчих цін, як наслідок, зростання доходів не покращувало життєвого рівня населення. З 2001 року ситуація почала змінюватися: індекс споживчих цін зростав повільніше ніж ВВП і доходи населення. Ця тенденція зберігалася і далі у 2002-2004 рр.

Таблиця 2. 3 Динаміка зміни ВВП у порівнянні з часткою ВВП, що спрямовується на формування бюджетних доходів а інвестування в Україні

У країні за останній рік значно збільшилася питома вага державних витрат у ВВП (табл. 2.3). Але на відміну від інших країн причиною збільшення питомої ваги державних витрат стало не усвідомлення необхідності концентрації зусиль на «проривних» напрямках з метою забезпечення економічного зростання, а ліквідація пільгових режимів для розвитку бізнесу та удосконалення податкового адміністрування. На жаль, значне підвищення державних витрат майже не відобразилось на фінансуванні державних інвестиційних програм і проектів, підтримці інновацій, науки і освіти, підвищенні якості державного управління в рамках адміністративної реформи. Всі отримані додаткові кошти пішли на виконання завищених з економічної точки зору соціальних зобов'язань уряду та призвели до перевантаження економіки і вичерпання ресурсів економічного зростання.

Російський професор Є. Ясін довоить, що зростання державних витрат до певної межі позитивно впливає на економічне зростання, але після її перевищення, починає стримувати економічне зростання. Майже у всіх країнах найвищі темпи зростання забезпечувались саме тоді, коли рівень державних витрат був низьким, і знижувались у міру його підвищення. І хоч побутує думка, що економічний прорив у країнах Південно-Східноі Азії (Японія, Корея, Тайвань, Сінгапур, Китай) був досягнутий за рахунок активного втручання держави в економіку, слід підкреслити, що державні витрати цих країн на початку реформування не перевищували 12-15% від ВВП. Зазначене свідчить про наявність певного зв'язку між часткою державних витрат у ВВП і темпами економічного зростання. Безумовно, це далеко не єдиний фактор, який сприяє економічному зростанню або гальмує його, але те, що такий зв'язок існує, не викликає сумніву. Разом з тим, на сьогодні немає загальновизнаної методики визначення оптимального та максимального рівня державних витрат і рівня податкового навантаження, при перевищенні яких економічне зростання зупиняється. Можливо лише робити певні оцінки з цього приводу, враховуючи їх при формуванні податкової та бюджетної політики, що має на меті забезпечити економічне зростання. Спираючись на цю філософію можемо стверджувати, що суттєве зменшення темпів зростання ВВП в Україні пояснюється, крім іншого, значним збільшенням бюджетних витрат наприкінці 2004 та особливо у 2005 році (див рис. 2.2).

Рисунок 2.2 Динаміка зміни ВВП України порівняно з часткою ВВП,

що спрямовується на формування доходів зведеного бюджету, %(за данними табл. 2.3)

Безумовно, в країнах, що мають недостатньо високий рівень економічного розвитку та соціального забезпечення, завжди є певні намагання збільшити державні витрати як на соціальне забезпечення, так і для підтримки окремих галузей економіки, таких, як житлово-комунальне господарство, сільське господарство або розвитку інноваційних напрямків, які в змозі забезпечити перехід на принципово іншу якість економічного розвитку. І особливо спокусливим це є напередодні виборів, що, до речі, ми й спостерігали в Україні. Такі прагнення спонукають до підвищення податкового навантаження. Подібне в минулому році спостерігалося і в нашій країні: частка державних витрат у ВВП суттєво зросла і майже досягла середнього рівня відповідного показника для країн ОЕСР, податкове навантаження з урахуванням соціальних фондів підвищилось до 40% майже наблизившись до середнього показника по 15 країнах-членах ЄС. Між тим, за багатьма показниками, такими, наприклад, як індекс економічно, свободи (103 місце із 123 країн 2005 рік) та обсяг НД на душу населення (1750 дол. США у 2005 році, що на порядок відрізняється від аналогічного показника економічно розвинутих країн), та іншими(табл. 2.4) Україна знаходиться ще на досить низькому рівні.

Таблиця 2.4Валовий національний дохід у розрахунку на душу населення, дол. США

Тобто на сьогодні ми маємо рівень державних витрат, притаманний високо розвинутим країнам світу, який вітчизняна економіка у теперішньому її стані просто не витримує. Зазначене дозволяє припустити, що нині Україна вийшла на той рівень участі держави в економіці, який дуже близький або перевищує пороговий рівень країни на сучасному стані економічного розвитку, що і призвело до суттєвого зниження темпів економічного зростання. Окремо хотілося б зазначити, що і структура видатків бюджету, яка формується останніми роками, теж не сприяє економічному зрої танню. Державні видатки з точки зору необхідності забезпечення прискореного розвитку економіки не можна визнати ефективними: обсяги державних інвестицій є незначними і не дозволяють здійснювагі будь-який вплив як на формування структурної політики держави, так і на створення або підсилення «проривних» напрямків; впровадження інновацій має стійку тенденцію до зменшення (рис. 2.3).

Рис. 2.3 Динаміка частки доходів зведеного бюджету України та частки державних інвестицій у ВВП (за даними табл. 2. 3)

У цьому контексті останні роки стали періодом втрачених можливостей, коли країна мала певний потенціал здійснювати активну політику формування інноваційно-інвестиційної моделі національної економіки, але ним не скористалася. Це дозволяє зробити висновок про те, що попри зростання обсягу ВВП, додатково отримані кошти ніяким чином не були використані для стимулювання економічного зростання держави.

3. Основні напрямки збільшення ВНП країни з метою досягнення економічного зростання

Економічне зростання є однією з найважливіших суспільних проблем, до якої постійно звернута найпильніша увага економістів і політиків. Саме темпи економічного зростання визначають динаміку економічного розвитку країни, її авторитет на міжнародній арені та історичні пepспективи. Економічне вростання - це збільшення кількості товарів і послуг, які продукує національна економіка. Графічно економічне зростання зображають переміщенням кривої виробничих можливостей управо. Економічне зростання вимірюють двома способами. По-перше, темпами зростання реального ВВП за певний проміжок часу -- здебільшого за рік, по-друге -- темпами зростання реального ВВП на душу населення за той самий період. Економічне зростання є важливо метою кожної країни, адже збільшення обсягу продукції і розрахунку на душу населення означає підвищення ріння життя в країні. Економічне процвітання є важливою передумовою і ключовим засобом забезпечення сталого розвитку суспільства та людського розвитку. Для забезпечення економічного процвітання країни потрібно забезпечити:

· стабільні темпи приросту реального ВВП,

· зростання продуктивності праці,

· підвищення фондоозброєності,

· зниження матеріаломісткості продукції промисловості до 50%,

· підвищення рівня інвестицій до 12% від ВВП,

· зниження непрямих податків і зборів до цільових фондів до рівня 8 - 9% від ВВП,

· підвищення доходів населення.

Отож, дуже важливо визначити пріоритетні шляхи збільшення ВВП з метою досягнення економічного зростання. До них належать:

1) Екстенсивний,

2) Інтенсивний.

Екстенсивне збільшення виробництва товарів і послугк відбувасться за рахунок залучення додаткових факторів виробництва - землі, праці і капіталу, при цьому їхній якісний і технічний рівні залишаються незмінними. Коли суспільство мас в наявності вільні невикористані ресурси, воно може нарощувати виробництво товарів і послуг екстенсивним шляхом.

Рис. 3.1. Екстеисивне й інтенсивне економічне зростання

Як уже відомо, ресурси суспільства, у тому числі і трудові, -- не безмежні. За підрахунками вітчизняних економістів, найбільша роль у підвищенні продуктивності праці належить технічним факторам - на їхню частку припадає близько 60 % приросту продуктивності праці. Тому переважнішим є інтенсивний тип економічного зростання, при якому збільшення вироблених благ досягається за рахунок зростання продуктивності праці на технічній базі, що удосконалюється, і більш ефективного використання всіх факторів виробництва. У цьому випадку перед суспі льством відкривається можливість поряд із збільшенням кількості та якості вироблених благ одночасно забезпечувати зростання добробуту, створювати матеріальну основу майбутнього розвитку виробництва, більше засобів вкладати в розвиток науки і культури, охорону навколишнього середовища, підтримувати на належному рівні обороноздатність країни. Інтенсивне зростання економіки є основою зростання добробуту населення в умовах зменшення диференціації в доходах різних соціальних шарів.

В сучасних умовах найважливішим фактором економічного зростання є «науково-технічний прогрес» (НТП), тому що саме ступінь використання його досягнень визначає сучасний тип| економічного зростання.

НТП -- це поступове удосконалювання і поширення у виробництві техніки і технологічних процесів у рамках діючих науково-технічних принципів.

Складовими елементами НТП є:

· автоматизація виробництва, заміна машин принципово новими технічними системами, що змінюють положення і роль людини в процесі виробництва; людина виділяється з процесу виробництва, стає поруч з ним і над ним, виконуючи функції налагодження і регулювання;

· створення і застосування такої техніки, як ЕОМ. І комп'ютеризації виробництва перетворюють інформатику в новий ресурс і елемент технологічного процесу;

· відкриття і використання нових видів і джерел енергії -- атомної, термоядерної і т. д.,

· відкриття і застосування нових технологій (хімічних, біологічних, лазерних і т. д.), шо мають загальну назву «високі технології».

У кінцевому рахунку узагальнюючою ознакою сучасного НТП стає перетворення науки в безпосередню продуктивну силу суспільства.

Висновки

1. ВВП (ВНП) - це головний індикатор економічного розвитку й найбільш повний показник сумарного обсягу виробництва товарів та послуг за певний період.

Актуальність цієї теми полягає в тому, що ВВП (ВНП) використовують при:

· міжнародних порівняннях розвитку різних країн;

· вимірюванні національного добробуту населення (визначається як відношення ВВП на душу населення);

· вимірюванні продуктивності праці (визначається як відношення ВВП на одну годину відпрацьованого робочого часу) тощо,

· показники ВВП і ВНП відображають діяльність у сфері матеріального виробництва та послуг.

2. ВНП можна розрахувати:

· шляхом сумування сукупних витрат, необхідних для виробництва кінцевої продукції,

· шляхом сумувааня доходів, отриманих від виробництва продукції,

· шляхом сумування валової доданої вартості всіх галузей економіки і продуктових податків за мінусом субсидій.

3. Номінальний ВНП (ВНПн) - це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється у поточних ціпах, тобто у фактичних цінах даного року. Реальний ВНП (ВНПр) - це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається як базовий (базові ціни). Відношення номінального ВНП до реального називається ВНП - дефлятором. Дефлятор ВНП - це ціновий індекс, який показує цінові зміни одного року щодо іншого, і таким чином допомагає порівняти реальний і номінальний ВВП.

4. Завдяки ВНП можна отримати інші важливі показники національного доходу: чистий національний продукт ( ВНП - амортизаційні відрахування) та валовий внутрішній продукт (ВНП + факторні доходи).

5. Попри те, що на протязі минулих 10 років спостерігається нарощення обсягів ВВП,останні роки стали періодом втрачених можливостей, коли країна мала певний потенціал здійснювати активну політику формування інноваційно-інвестиційної моделі національної економіки, але ним не скористалася. Це дозволяє зробити висновок про те, що попри зростання обсягу ВВП, додатково отримані кошти ніяким чином не були використані для стимулювання економічного зростання держави.

6. Економічне зростання - це збільшення кількості товарів і послуг, які продукує національна економіка.

Його вимірюють двома способами:

1) темпами зростання реального ВВП за певний проміжок часу -- здебільшого за рік,

2) темпами зростання реального ВВП на душу населення за той самий період.

Економічне зростання є важливо метою кожної країни, адже збільшення обсягу продукції і розрахунку на душу населення означає підвищення ріння життя в країні. Економічне процвітання є важливою передумовою і ключовим засобом забезпечення сталого розвитку суспільства та людського розвитку. Для забезпечення економічного процвітання країни потрібно забезпечити:

· стабільні темпи приросту реального ВВП,

· зростання продуктивності праці,

· підвищення фондоозброєності,

· зниження матеріаломісткості продукції промисловості до 50%,

· підвищення рівня інвестицій до 12% від ВВП,

· зниження непрямих податків і зборів до цільових фондів до рівня 8 - 9% від ВВП,

· підвищення доходів населення.

Розглянувши основні макроекономічні показники ВНП та ВВП, можна зробити висновок, що, вони відіграють важливу роль у відображенні економічного потенціалу країни. Адже вони створють базу дослідження та аналізу макроекономіки. Безперечно, у показників ВНП та ВВП є певні недоліки. Наприклад, ВНП, як і ВВП, не відображають повністю реальне економічний добробут суспільства. Не враховується у ВНП і наслідки тіньової економіки, що негативно впливають на добробут суспільства, такі, як контрабанда,продаж наркотиків і т.д. ВНП також не включає негативних наслідків розширення виробництва, таких, як виснаження ресурсів, порушення екологічного стану навколишнього середовища. І також, при розрахунку ВНП не враховується вільний час населення, який також свідчить про добробут суспільства.

Однак, не зважаючи на всі вказані недоліки, ВНП, ВВП є найбільш повними показниками, які посідають центральне місце в структурі системи національних рахунків. Так, звичайно, один лише показник ВВП (ВНП) не дасть повної картини стану національної економіки та добробуту суспільства, але в поєднанні з іншими макроекономічними показниками він розкриває методи роботи та взаємоузгодженного функціонування між елементами економіки, найбільш раціонально та ефективно.

Отож, у своїй курсовій роботі я виконала такі дії:

1) розкрила поняття валового національного продукту (ВНП) та визначила його місце у системі національних рахунків,

2) проілюструвала методи обчислення ВНП,

3) розглянула дещо модифіковані варіанти показника ВНП: валовий внутрішній продукт (ВВП) та чистий національний продукт (ЧНП),

4) проаналізувала динаміку валового внутрішнього продукту,

5) дослідила головні напрямки збільшення обсягу валового національного продукту, кінцевою метою яких є досягнення економічного процвітання.

Список використаної літератури

1.Базілінська О. Я. Макроекономіка: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 442 с.

2.Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. - К.: Ніка -Центр: Ельга, 2000. - с. 366 - 396, 422 - 444.

3.В. М. Гальперин, П. И. Гребенчиков, А. И. Леусский, Л. С. Тарасович, Санкт-Петербург, 1997. - 718 с.

4.В. Попова. Інституціонально-господарські орієнтири формування ВВП // Економіка України. - 2004. - №2 с. 27 - 33.

5.Василик О., Буковинський С., Павлюк К. Фінансова стабілізація: суть, заходи проблеми. // Фінанси України, 1996, №3 с.25

6.Гавриш В. П. . Макроекономіка. Основні моделі та залежності: Навч. посіб. - Хмельницький.: ХДУ, 2003. - 237 с.

7.Економічна теорія. Політекономія. Підручник./ за ред. В.Д. Базилевича. - Київ: Знання - Прес, 2001. - с. 298 - 324, 384 - 354

8.Економічна теорія: макро- та мікроекономіка /за ред. Ватаманюка З. та Панчишина с. - Львів: Інтереко, 1998, с.188-198

9.Загуменов М.М. Макроекономічні показники та їх вплив на доходи і видатки бюджету. // Фінанси України.-2002.-№3. - с. 65-69.

10.Задоя А.А., Петруся Ю. Е. Макроекономика, - Учебник. - 2-е изд., стер. - К.: О-во «Знання»,КОО,2006. - 368 с.

11.І. Запатріна. Фінансова поліика та її вплив на економічне зростання// Економіст. - 2006. - №3. - с. 28

12.І. Радіонова. Макроекономіка та економічна політика: Підручник. - К.: «Паксон», 1996. - 814 с.

13.Круш П.В., Тульчинська С.О. Макроекономіка: Навч. Посіб. - К.: “Либідь”, 2005. - 400 с.

14.Кухленко О. Стратегія інвестиційної діяльності в Україні // Економіка України. - 2002.- № 11. - с. 22-27.

15.Маламед М. «Методи та проблеми обчислення ВВП за категоріями доходу». // Економіка України, 1997, №2 с.41-51

16.П'ятаченко Г. Яку модель обрати Україні. // Урядовий кур'єр від 1 червня 1996р.

17.Панасюк Б., Литвинов В. Національний продукт: теоретичні основи обчислення. // Економіка України, 1992, №8

18.Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посіб. 3-тє видання. - К.: «Либідь», 2005. - 614 с.

19.Р. Дорнбуш, С. Фішер. Макроекономіка/ Пер. З англ. В. Мусієнко та В. Овсієнко - К.: Основи, 1996. - 814 с.

20.Соціально-економічне становище України за 2003 рік// Економіст. - 2004. - №1. - с 6.

21.Соціально-економічне становище України за 2004 рік// Економіст. - 2005. - №1. - с 26.

22.Соціально-економічне становище України за 2005 рік// Економіст. - 2005. - №1. - с 6.

23.«Экономический рост и макроэкономические диспропорции: Аналіз украинской действительности». Виталий Мельничук. // Зеркало недели. № 35 (410) 14-20/09/2002.

24.Швець І. Методичні основи обліку потенціального обсягу виробництва. // Економіка України, 1998, №10, С.42-47

25.Шпек Р. «Тенденції української економіки». // Економіка України, 1996, №6, с.5

26.А також використовувались такі сайти у мережі Internet:

27.http://www.bank.gov.ua

28.http://www.ukrstat.gov.ua

Размещено на Allbest.ru