Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Міністерство освіти і науки України

Київський національний економічний університет

Кафедра політичної економії

Курсова робота

на тему: Функції ринку

Київ 2004

Вступ

У результаті виникнення суспільного поділу праці, приватної власності на засоби виробництва й економічного відокремлення товаровиробників суспільне виробництво набуває товарної форми. На певному етапі розвитку (капіталізм) ця товарна форма стає пануючою, а товарно-грошові відносини починають опосередковувати практично всі відносини суспільства. Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими, в літературі отримала назву ринкової економіки ”.

Ключовим елементом конструкції ринкової економіки ” є ринок. З часу виникнення ринку різні напрями та школи економічної думки неодноразово тлумачили його сутність. Обравши за предмет розгляду таку тему, як функції ринку та форми їх реалізації, я маю за мету розкрити економічну сутність ринку, тобто, що таке ринок, як взагалі одна з категорій товарного виробництва, що ринок представляє собою, а також визначити його основні функції. І звичайно, за рахунок чого реалізуються функції на ринку.

1. Ринок як економічна категорія, сутність ринку

Мабуть,найпопулярнішим словом сьогодні в нашому суспільстві як на побутовому рівні,так і в наукових працях, публіцистиці є слово “ринок”. Зумовлено це переходом України в нову систему координат, якою для нас є ринкова економіка. Які ж причини її виникнення, умови, в яких вона відтворюється,функції,які виконує в суспільстві?

Для того, щоб відповісти на ці запитання,слід з'ясувати, що являє собою ринок. В науковому плані ринок являє собою складне багатопланове поняття , тому важко дать яке небуть єдине визначення ринку, яке б повністю відбило його суть. Суть даного поняття заклечається в тому ,що ринок -- це сукупність економічних відносин,які виникли з приводу купівлі-продажу товарів та послуг в грошовій формі. Ринок -- це складне багатогранне явище. Ринкові відносини суттєво відрізняються в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками. Ринок для американця, західноєвропейця, японця виглядає по-різному, й це цілком природно, якщо врахувати, що американська ринкова економіка ” тяжіє до класичної моделі підприємства, французька тяжіє до державного “дирижизму” [№4 , стр 194 ], західноєвропейська до соціального ринкового господарства ”, а японська до корпоративного патерналізму ”. Відповідно до цього Україна повинна мати ринок, який би відповідав її національним особливостям, а не американський або корейський. Розглянемо ринок, як систему виробничих відносин. Ринкові відносини , як і інші економічні відносини, носять об'єктивний характер. Вони виникають на певній стадії суспільного відтворення -- стадії обміну. Дуже часто говорять, що ринкові відносини-- це відносини обміну. Головними суб'єктами ринкових відносин являються продавець та покупець. Суб'єктами ринку можуть бути фізичні чи юридичні особи, держава також може бути суб'єктом ринку.[див. схему №1 на стр. 2]. Крім продавця та покупця на ринку може діяти посередник, який допомагає продавцю та покупцю найти один одного.

В умовах суспільного поділу праці між виробником (продавець) і споживачем (покупцем) об'єктивно виникають відносини з приводу обміну товару. Розвиток обміну призводить до того, що обмін товарами опосередковується грошима, приймає форму купівлі - продажу.

Тому ринкові відносини , як правило, мають грошову форму. Об'єктом ринкових відносин виступає товар, який може існувати в самих різних конкретних формах.

Перш за все форму товару приймають безпосередні продукти праці:

машини, тканини, пшениця, та інше. В цьому випадку говорять про ринок товарів. Ринок товарів може розділятись на галузі ринку: ринок сталі, ринок дорогоцінних металів,ринок взуття,ринок Сахару та інше.

Якщо об'єктом купівлі-продажу являється послуга, то говорять про ринок послуг; якщо форму товару принімає капітал, то говорять про ринок капіталу. Причому останній може розділитись на грошовий ринок ( ринок короткострокових обов'язків), кредитний ринок ( ринок довгострокових обов'язків), фондовий ринок ( ринок цінних бумаг). Якщо об'єктом купівлі-продажу становиться робоча сила, то говорять про ринок праці. На ринку землі об'єктом купівлі-продажу являються земельні у частки, які приймають форму товарна. Є також ринки золота, ринки валют. На протязі всієї історії існування ринку, йому при суща тенденція до територіальної експансії -- територіальному розширенню та збільшення сфер впливу. Ця тенденція привела до створення трьох зон ринково економічного простору. Розрізняють місцевий, національний і світовий ринок. Місцевий ринок--стартова форма ринкової території,яка розвивається в межах села, міста. На до індустріальній стадії виробництва місцеві ринки існували в окрузі переважного народного господарства. Із за недостатнього розвитку галузевого та територіального поділу праці,слабого функціонування товарного виробництва локальні ринки реалізовували порівняно невеликий традиційний набір продуктів. Національний (внутрішній для країни) ринок створивсь на індустріальній стадії виробництва. На цій стадії поряд з товарним виробництвом з'явились такі транспортні засоби, які відповідали новим масштабам ринкового простору. Досконаліший транспорт, зв'язки та реклама допомогли забезпечити вигідність реалізації товарів у всіх регіонах країни. В ітозі місцеві ринки стали органічними складовими частинами внутрішнього ринку держави. В результаті міцного розвитку машинного виробництва, появою великого акціонерного капіталу, поглибленням міжнародного поділу праці і появою сучасних засобів транспорту та зв'язку отримав розвиток - світовий ринок. Світовий ринок вже довго постачає всім державам таку сировину, як нафта, олово, каучук, пшениця, сахар, чай, кофе, та інше. Визначення ринку, як відносин обміну, показує лише його в єдиній системі виробничих відносин, але воно не розкриває всієї повноти вмісту ринкових відносин. Як відомо, власність представляє всі інші виробничі відносини тієї чи іншої економічної системи. Ринкові відносини зародились на базі приватної власності в різних її формах.

Приватна власність породжує економічну обособленість суб'єктів ринку та їх економічну незамкненість. Незалежність суб'єктів ринкових відносин проявляється в здібності самостійно приймати господарські рішення. Діапазон приймаємих рішень дуже широкий. Виробник вирішує , що виробляти і в якому об'ємі , які ресурси використовувати і по якій ціні їх закуповувати, по якій ціні реалізовувати свою продукцію, як реагувати на поведінку других суб'єктів ринку. Покупець вирішує, що купувати, в якому об'ємі, по якій ціні, у якого продавця.

Господарські рішення приймаються без якого-небудь зовнішнього адміністративного тиску , на добровільній основі. Мотив поведінки суб'єктів ринку в умовах господарювання приватної власності один особиста економічна вигода. Наслідки прийняття того чи іншого господарського рішень повністю лягають на плечі економічного суб'єкта ринку. Для системи ринкових відносин, які базуються на приватній власності , характерна наявність прямих зв'язків, як між продавцями та і між покупцями, так і між виробниками. Це виявляється в відсутності яких-небудь адміністративних органів, які визначали б, хто і кому поставляє готові види продукції. Для ринкових відносин, одним із суб'єктів яких являється держава , характерне те, що при наявності цих відносин держава може встановлювати зв'язки між продавцем і покупцем. Для більш повного розуміння ринку слід розглянути його ознаки на сучасному рівні. По-перше, сучасний ринок є ринком покупців. Що це означає?

Це такий етап ринку, при якому пропозиція товарів перевищує попит на них при фіксованій ціні. Такий етап ринку визначає пріоритети покупців по відношенню до продавців. Можна сказати диктат споживачів ” на відміну диктату продавців ”, характерного для нашої сучасної економіки. В такій ситуації підприємець може досягти збільшення своїх доходів лише тоді, коли він поставить на ринок продукцію високої якості за доступними цінами. Тому ринок покупців виступає як стимул для постійного відтворення ділових,а не спекулятивних відносин. Тобто він примушує підприємців шукати джерела своїх прибутків у першу чергу у сфері виробництва,а не у сфері купівлі-продажу. Другою обов'язковою ознакою сучасного ринку є його конкурентний характер. Це означає, що в системі підприємства кожний суб'єкт виступає як конкуруюча сторона до всіх інших суб'єктів. Можливість конкуренції між учасниками ділових відносин на ринку закладена в їх економічній самостійності, базою якої є право розпоряджатись об'єктами ринкових відносин. Таке право в минулому базувалось на приватній власності підприємця. В сучасних умовах це може бути і приватна, і колективна, і державна власність. Неминучість конкуренції між підприємцями на сучасному ринку породжується пріоритетом покупців над продавцями. Третя ознака сучасного ринку--стабілізація відносин між суб'єктами ринку на основі інтеграції. Сучасний ринок - це арена суперництва підприємств та інших суверенних суб'єктів економіки, кожному

з яких повинен бути гарантований його суверенітет і збереження його конкурентних позицій потенцій. А це можливо лише при умові протидії монополізації економіки й широкої інтеграції конкуруючих суб'єктів ринкових відносин. Характерні ознаки сучасного ринку. Схема №3 [№ 4 стр.197]

Так сутність ринку відбивається і в понятті як вільного ринку або ринку доконаної конкуренції ”. Зазвичай в економічній літературі виділяють наступні ознаки вільного ринку:

1). Наявність необмеженого числа конкурентів, вільний доступ на ринок та вихор з нього;

2)абсолютна мобільність, рухомість всіх видів ресурсів: трудових, матеріальних та фінансових. Ніхто і ніщо не має стримувати вільних переміщень ресурсів з сфер межи ефективних в більш ефективні. Ця властивість вільного ринку забезпечує постійне ставлення структури економіки , її саморегульованість;

3). Наявність у кожного учасника ринку повної інформації (про ціни, пропозицію та ін.), ця властивість дозволяє кожному учаснику ринку вибирати оптимальну економічну поведінку;

4). Ні один з учасників ринку не може здійснити вплив на рішення, приємні іншими учасниками. Особливо цікаво, що ніхто не може впливати на ринкову ціну. Ціна встановлюється в результаті попиту пропозиції. Неможливість впливати окремим учасникам ринкових відносин на ціну означає відсутність монополіста. Звичайно, що всі ознаки сучасного ринку не можуть проявитись в реальному житті в повному об'ємі. Але ця модель дозволяє зрозуміти сутність ринку в його сучасному етапі. Функціонуючий ринок -- це сукупність найрізноманітніших процесів, акцій і взаємовідносин, які мають свої назви. Без їх розуміння важко орієнтуватися в складних переплетеннях ринкової економіки. Тому розглянемо деякі з них: Ринкові відносини -- це економічні відносини між продавцем й покупцем, які складаються на ринку, у сфері обміну. Ринкові процеси-економічні процеси, що вбуваються на ринку й характеризують його стані динаміку. Ринки бувають збалансовані і незбалансовані. Збалансований ринок, на якому підтримується повна (загальним обсягом, структурою, асортименти і якістю товарів) відповідність між попитом і пропозицією. Незбалансований ринок--той, що не має повної відповідності між попитом і пропозицією. [ №4 стр.200]. Отже, ринок є складним утворенням, що являє собою і з одного боку, сферу обміну, сукупність процесів купівлі-продажу, які здійснюють збалансування за рахунок цін, а з іншого -- забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворень, його цілісність. Побудувати сучасний ринок означає: привести в дію економічні інтереси людей, стимули виробництва, прискорити економічне зростання, вивести країну на рівень сучасних досягнень науково - технічного і культурного розвитку.

2. Функції ринку

Для того, шуб як найкраще зрозуміти функції ринку необхідно розглянути погляди декількох авторів, зробити висновок, вирішити найголовніші із них. Функціями ринку являються :

1)здійснення остаточного визначень вартості товарів і послуг та іх реалізації, перетворення продукту праці на товар;

2)забезпечення безперервності процесу суспільного відтворень (зокрема зв'язку між виробництвом і споживанням), формування цілісної національної економічної системи та її зв'язку з іншими національними економіками в масштабі світового ринку;

3)спонукання виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні витрати порівняно із суспільно необхідними, підвищення суспільної корисності товарів і послуг, їх якості та споживних властивостей;

4)регулюючий вплив на економіку в цілому, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, проведення у відповідність платоспроможного попиту і пропозиції, нагромаджень і с поживань та інших пропозицій;

5)сприяння контролю споживачів за виробництвом, вирівнювання цін;

6)посилення конкуренції між виробниками товаріві послуг у межах як окремих країн, так і світового господарства. [№ 9 стр. 139-140 ] Автор Журавлоьва виділяє такі функції ринка:

а) оптимальне (з точки зору прибутковості) розподілення обмежених ресурсів;

б) об'єднання попиту та пропозиції;

в) забезпечення кожному члену суспільства гарантований рівень життя;

г) забезпечення ефективності виробництва;

д) забезпечення соціальної справедливості;

е) задоволення попиту;

є) стимулювання науково-технічного процесу;

ж) збереження навколишнього середовища;

з) диференціація виробників. В економічно розвинутих системах функціями ринку є:

відтворення матеріальних передумов для дії об'єктивних економічних законів загального характеру;

забезпечення еквівалентності економічних відносин, пріоритету економічних інтересів господарюючих суб'єктів;

блокування господарської і регіональної автаркії , інтернаціоналізація суспільного виробництва, розвиток інтеграційних процесів у міждержавних відносинах;

утворення економічних передумов для демократизації господарського життя;

утворення ефективного господарювання ;

вимір людської праці, визнання першочергового значення професійності та компетентності;

стимулювання структурних змін в економіці, диверсифікація виробництва;

встановлення об'єктивно необхідної рівноваги, пропорційності в економіці;

розвиток конкурентних засад.

Отже, як ми бачимо кожен автор трактує функції ринку по-своєму. Тому, на мою думку, слід виділити чотири основні функції ринку: регулююча, стимулююча, розподільча та інтегруюча. Регулююча функція ринку забезпечує постійність зв'язків між різними галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та безперервність процесу відтворення. Через конкуренцію ринкові відносини активно впливають на рівень витрат та на виробництво будь-якого товару, науково-технічних прогрес, на задоволення платоспроможного попиту населення. Внаслідок дії закону вартості, закону попиту та пропозиції, інших законів ринкової економіки індивідуальна праця зводиться до суспільно необхідної та визначення цінності товару. Без конкуренції, еквівалентного обміну вартість не може бути визначена. Цей механізм сприяє вирівнюванню прибутків підприємців різних галузей виробництва,утворення середньої норми прибутку, що досягається через перелив капіталів між галузями. Останнє, в свою чергу, є регулятором пропорцій в економіці. У зв'язку з тим, що створена споживна вартість перетворюється на товар лише після визнання її суспільством, можна зробити висновок, що споживач здійснює контроль над виробником. Якщо цього немає, то в суспільстві принижується роль ринку, як регулятора, що призводить до наростання диспропорцій між попитом і пропозицією товарів, виникнення дефіциту як загально економічного явища. Визнаючи важливість регулюючої функції ринку, не можна абсолютизувати її, як це інколи робиться .У сучасних розвинених ринкових системах Рино регулюється також державою і товаровиробниками. А це означає, що методи регулювання можуть бути також державними і недержавними. До перших належать:

а)економічні важелі:кредити, податки, ціни, які встановлює держава;

б) адміністративні важелі -- державне замовлення, державні програми, правила укладання господарських договорів. Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих, хто найбільш раціонально використовує фактори виробництва для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки, техніки, організації, стимулювання праці та управління. Якщо суб'єкти господарювання не прагнутимуть до постійного підвищення ефективності виробництва, їхні індивідуальні витрати виробництва будуть вищими, ніж суспільно необхідні, то вони будуть не конкурентними і стануть банкрутами. А це означає, що ринок виконує і таку функцію, як розподільча. У конкурентному середовищі ринкова ціна диференціює доходи товаровиробників, виявляє переможців і переможених. Для перших створюються умови для подальшого розвитку і процвітання, а для інших постає питання про їх існування. Відповідно відбувається і соціальне розшарування суспільства за доходами - на багатих і бідних. Ринок “зшиває” економіку в єдине ціле, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств,галузей, регіонів), у тому числі зовнішньоекономічних. У цьому виявляється інтегруюча функція ринку. Також слід пам'ятати ще одну функцію ринку, яка проявляється в тому, що ринковий обмін слугує засобом здійснення економічних інтересів продавців (виробників товарів) та покупців (споживачів).

Взаємозв'язок цих інтересів будується на принципі, який чітко сформував А.Сміт: дай мені те, що мені необхідно, і ти отримаєш те, що тобі необхідно...”. Звичайно, що цей принцип особистої матеріальної зацікавленості має на увазі: а)обмін необхідною один одному корисністю; б)еквівалентність ринкової угоди.

4. Форми реалізацій функцій ринку Для здійснення функцій ринку необхідні певні умови:

1) реальний плюралізм форм власності та форм господарювання. Якщо виходити з досвіду розвине низ країн Заходу, то для забезпечення такого плюралізму повинні існувати індивідуальна приватна власність ( заснована на власній, так і на чужій праці), колективна власність ( у формі акціонерних компаній , кооперативів, власності трудових колективів, тощо), державна власність, муніципальна власність, змішана форма власності як результат різної комбінації названих форм;

2) ефективність функціонування ринку залежить від здатності різних суб'єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін. Наявність такого впливу, що передбачає існування монополій ( у тому числі олігополій, як колективних монополій), знижує ефективність функціонування ринку;

3) розвинуте антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації значно послаблюють монопольні тенденції в економіці й сприяють ефективному функціонуванню сучасного ринку;

4) добре розвинута система економічного та адміністративного регулювання економіки державою ( за переважання економічних методів) створює передумови для існування регульованого ринку;

5) наявність і доступність всебічної інформації про ринок, розвинута маркетингова діяльність;

6) конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності;

7) розвинутий і розгалужений комплекс об'єктів власності, які можуть стати об'єктом купівлі-продажу ( засоби виробництва, у тому числі земля, робоча сила, інтелектуальна власність у формі патентів, ліцензій, тощо, послуги, різні види цінних паперів -- акцій, облігацій, сертифікати та ін. гроші, нерухомість, предмети споживання. Розглянемо таке питання як конкурентна ринкова ціна та механізм її встановлення. Попит і пропозиція взаємопов'язані, це дві сторони однієї медалі. В кожний момент часу між ними певне співвідношення . нормальним співвідношенням попиту і пропозиції являється їх рівновага. Рівновага -- це співвідношення між об'ємом та структурою попиту на товари, послуги та об'ємом, а також структурою їх пропозиції. Рівновазі попиту та пропозиції відповідно встановлення ринкової конкурентної ціни.

Єдиною врівноваженою ціною, ціною, яка може зберегтись достатньо довгий час являється така ціна, при якій об'єм пропозиції та об'єм попиту рівні одне одному. Конкурентна рівновага завжди знаходиться в точці перетину кривих попиту та пропозицією. Ринкове ціноутворення представляє такий механізм господарювання, який здійснюється без централізованого керівництва ( якщо на цьому ринку в якості одного з суб'єктів не виступає держава). Ціна рівноваги координує дії мільйонів людей, кожний з яких переслідує власну користь, причому координує таким чином, що кожний з учасників в зділці виграє. В результаті дії багатьох людей, кожний з яких хвилюється лише про свою вигоду, стихійно і не заплановано виникає більш-менш впорядкована економічна структура. Ринкова ціна рівноваги виконує три наступні функції:

передає інформацію; стимулює впровадженню найбільш економічних методів виробництва; розподіляє прибутки ( встановлює, хто і яку частину виробленого продукту отримує). Важливою характеристикою ринку являється конкуренція. Конкуренція представляє собою одну з форм змагань у виробництві, що сприяє його розвитку. Змагання сприяє підвищенню якості продукції, зниженню розтрат на його виробництво, появу нових видів продукції, вдосконаленню техніки та технології. Вона стимулює творчість, ініціативність, ріст кваліфікації, професіоналізму. Внаслідок чого конкуренція виступає потужним стимулом розвитку продуктивних сил суспільства. Однак змагання може проявлятись в різних формах.

Конкуренція -- це змагання у формі суперничества, коли кожний товаровиробник переслідує власний економічний інтерес, не радуючись з інтересами інших товаровиробників. Внаслідок чого конкуренція виступає як виробниче відношення: антагоністична боротьба за збереження економічного суб'єкта в системі суспільного виробництва та за кращі умови його відтворення. Тому у конкуренції є і об'єктивні негативні наслідки:

соціальне розслоєння суспільства, нерівність, бідність, нестійкість і невизначеність розвитку виробництва. Було б неправомірно зводити конкуренцію тільки до певної соціально-економічної форми виробничого суперництва. Конкуренція являється також складним механізмом координації суспільного виробництва. Конкурентна система--це складний механізм непроізвольної координації, діючий через систему цін та ринків, механізм зв'язку, діючий для об'єднання знань і дій різних індивідуумів. Вона володіє своєрідним внутрішнім порядком, відчиняється своїм специфічним закономірностям. На певний порядок в економічній системі конкуренції звернув увагу ще А.Сміт. Ним був проголошений принцип невидимої руки ”: кожний індивід, переслідуючи тільки свої егоїстичні цілі, як би направляючись чиєюсь невидимою рукою в інтересах досягнення найбільшого блага для всіх. При всіх недоліках конкурентної системи вона діє вже не перше сторіччя. Вона задовольняє по меншій мірі першій потребі, представленому до любого соціального організму: вона здатна вижити. Система конкурентних ринкових цін являється досить ефективним способом рішення трьох корінних взаємопов'язаних економічних проблем: що, як і для кого виробляти? Через систему конкурентних ринкових цін встановлюються всі необхідні пропорції суспільного виробництва. В Західній економічній літературі широке поширення отримала модель досконалої конкуренції ”. Досконала конкуренція--це абстрактна теоретична модель, змальовуючи функціонування ідеальної децентралізованої економічної системи. Господарські зв'язки в цій системі організовуються на принципах вільного обміну між незалежними економічними суб'єктами. Основними ознаками досконала конкуренції являється відсутність можливості зі сторони любого виробника, продавця чи покупця здійснювати будь-який вплив на загальний рівень ринкової ціни певного товару. Досконалий конкурент--це той, хто може продати (чи купити) все, що він забажає, по існуючій ринковій ціні, але не в змозі помітно вплинути на ціну в сторону підвищення чи зниження. Передумови досконалої конкуренції:

наявність в кожній галузі багато численних виробників;

виробників так багато, що ні один і них невзмозі самостійно вплинути на параметри ринкової рівноваги -- об'єму попиту, пропозиції, ціни;

всі виробники користуються приблизно однаковими технічними засобами;

всі виробники випускають приблизно однакові об'єми продукції;

реалізована на ринку продукція ідентична по якості;

наявність багато численного контингенту покупців, які купують приблизно рівну кількість продукції;

відсутність обмежень локально-територіального характеру, що передбачає перш за все розвинуті транспортні та торгівельні зв'язки, розвинуту торгово-банківську систему;

миттєва передача господарської інформації (кінцевий споживач має інформацію про характеристику купує мого товару);

миттєва реакція попиту та пропозиції кожного учасника на ринкові системи. Під зміною попиту та пропозицією ринкова ціна рівноваги відразу змінюється.

Модель досконалої конкуренції на абстрактному рівні показує найбільш загальні властивості ринкового механізму. Однак ця модель і не претендує на реалізм. В реальному економічному житті досконалої конкуренції ніколи не було і бути не може. Але її елементи в тій чи іншій мірі завжди мають місце. Практика ділового життя в цілому відповідає умовам “ недосконалої конкуренції ”. степінь недосконалості ” конкуренції може бути різним. Виділяють три моделі незаконної конкуренції”монополія, олігополія, диференціація продуту. Монополія--це окремі наймогутніші підприємства або об'єднання декількох підприємств, які виробляють переважну кількість певної продукції, завдяки чому впливають на процес утворення і привласнюють високі (монопольні) прибутки. Монополії проникають в усі сфери суспільного відтворень безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання. Першою монополізується сфера обігу. На цій основі виникають найпростіші форми монополістичних об'єднань -- картелі та синдикати. Конкуренція між декількома потужними фірмами називаються олігополією. На одному ринку стикаються інтереси декількох потужних фірм, кожна з яких мають певну ринкову владу. Олігополії бувають двох видів. На галузевому ринку господарюють невелика кількість продавців ідентичної продукції. Продукція відрізняється не суттєво. Але на неї можна встановити різну ціну, що привабить чи відштовхне покупців. Виробник, таким чином, має деякий контроль над цінами. У зручному випадку на галузевому ринку мається невелике число диференційованої продукції ( наприклад, ринок машин). Третя модель недосконалої конкуренції має місце , коли на ринку бога то продавців, але продукція їх ідентична. У продукції є розбіжності ( реальні чи уявні ), які дозволяють продавцю назначати свою ціну. Це модель диференціації продуктів ”. Під цим терміном розуміють всі фактори, які обумовили відносно стійку перевагу покупців, віддаючи одним видам взаємозаміняємій продукції порівняно з іншими. Наявність диференціації продукції зменшується значення цінової конкуренції. Покупці реагують в меншій мірі ні зміну цін взаїмозаміняючих товарів, виходячи з власних стійких переваг. Розрізняють форми нецінової конкуренції, їх ділять на основні групи: конкуренція по продукту та конкуренція по умовах продажу. Конкуренція по продукту проявляється в бажанні захватити частину галузевого ринку конкурента шляхом випуску нового асортименту і якості товару. Розробка нових моделей, відрізняється від старої продукції тогож призначення часто і якісними перемінами,стала одним з провідних напрямків науково-технічного прогресу. Значна частина витрат на науково-дослідницькі цілі в окремих компаніях пов'язана зі створенням нових видів продукції. Конкуренція по умовах продажу обіймає всі ті багатогранні засоби, які широко використовуються окремими компаніями для стійкого залучення покупців до своїх товарів. Серед таких засобів перш за все--реклама, яка здійснює реалізацію тієї чи іншої продукції, надання послуг по споживанню проданої продукції, а також певних пільг постійним чи великим покупцям. При цьому вибір методів нецінової конкуренції вирішує в залежності від виду продукту, спеціалізації форми виробника, а також покупців, для яких предназначений цей предмет. Які ж функції виконує конкуренція в ринковому господарстві? Перший напрямок це конкуренція сприяє встановленню рівноваги цін. Ця властивість конкуренції описувалась раніше, коли розглядався процес ціноутворення. Тому перейдемо до другого напрямку: конкуренція підтримує суспільно нормальні умови виробництва і реалізації товару. Завдяки конкуренції в любій галузі виробництва в кожний даний момент на ринку встановлюється загальна (рівна) ціна на однорідні продукти, які мають однакову якість. Це заставляє всіх товаровиробників слідувати єдиній лінії господарської поведінки, чи як говориться слідувати загальним правилам гри ”. В них відбиваються ті вимоги суспільного нормального господарювання, які предписують об'єктивні економічні закони. Рівень рівноважної ціни виступає для товаровиробника як норматив раціонального господарювання. При порушенні такого нормативу підприємство, яке встановило, припустимо, дуже високу ціну за свою продукцію заради отримання великого прибутку, може опинитись в безвихідній ситуації. Попит на дорогоцінні товари впаде і вони не будуть продаваться. Тоді прийдеться занижувати ціни чи навіть робити розпродаж товарів по низьким цінам і при цьому терпіти збитки. Так конкуренція дає наглядний урок всім, хто не враховує суспільно-нормативні умови виробництва та реалізації товарів. Третій напрямок: ринкове суперництво стимулює науково-технічний процес та підвищує ефективність виробництва. Як вже було зазначено, конкуренція веде до врівноваження цін. В таких умовах великий прибуток може отримати лише той товаровиробник, який затрачує менше ресурсів на одиницю продукції. Він створює товари з низькою індивідуальною вартістю, і реалізує їх по більш високій ціні. Четвертий напрямок: протиборство агентів ринку підсилює їх соціально-економічне розслоєння. В конкуренції приймають участь товаровиробники, які мають неоднакову економічну силу. Звичайно, що не витримують іспит на міцність,як правило, велика кількість малих фірм. Вони не мають достатньої кількість грошей, сучасних засобів виробництва та інших господарських ресурсів. Конкуренції властива тенденція до поглиблення спочатку нерівності, а потім і межі між мілким та великим власником. В сучасних умовах в розвинутих країнах існує велика кількість мілких підприємців, які створюють свої маленькі підприємства. Але значна їх частина з них невзмозі тривалий час нормально існувати та витримати конкуренцію з більш потужними підприємствами. До того ж постійно росте тей мінімум грошових средств, який дозволяє бути конкурентоспроможним. П'ятий напрямок: конкуренція сприяє розвитку ринкового господарства до монополії. Не по чиємусь умислу, а стихійно та об'єктивно суперництво продавців та покупців суттєво змінює всю структуру ринкового простору. Ці структурні переміни обумовлені слідкуючими умовами: а) конкуренція знищує з ринкової арени всі відсталі та неефективні господарства. Ця санація економіки супроводжується зазвичай деякими скороченнями чисельності господарських суб'єктів, особливо помітними в ряді галузей. б) Ринкове суперництво, як відомо, скріплює позиції потужного виробника. Один промисловий гігант по об'єму випуску продукції можна спів ставити з сумарною виробничою потужністю декількох і навіть тисяч мілких виробників. Тому ринкове господарство швидше за все збільшується за рахунок абсолютного і відносного посилення ролі великих власників.

в) Головний фронт змагань на ринковому просторі проходить між арміями продавців та армією покупців, які стоять на різних позиціях по відношенню до рівня ціни. Яка ж армія може впевнено виграти битву? Звичайно та, що більше сплощена і в результаті може нав'язати супернику свою ціну. Виходить -- як це не поранення парадоксальним -- перемогу в крупному конкурентному змаганні може дати монополістичне об'єднанням протиборствуючи сил. Значить, об'єктивна логіка розвитку ринка така, що вільна конкуренція сама пропонує монополію, рух йде від одного протиборствую чого стану ринку до іншого. Сучасна конкуренція державно регульована. Державне регулювання конкурентних відносин полягає в дотриманні оптимального поєднань монопольно-регулюючих та конкурентних сил на таких чи інших ринках. Засобами державного регулювання є законодавство про правила створення й припинення діяльності підприємств і регулярний вибірковий контроль з боку виконавчої влади, в тому числі через аудиторську систему. Найважливіші напрями державного регулювання економіки, а отже, і встановлення рівноваги національного ринку такі:

анти циклічне регулювання, що має короткочасний характер і спрямоване на послаблення циклічних коливань, зниження рівня інфляції;

програмування ( капіталістична планомірність), що має тривалий характер, прагне цілеспрямовано впливати на обсяг і напрями капіталовкладень, зміну структури народного господарства, тобто має стратегічні цілі.

Для досягнення, як короткочасних, так і тривалих цілей використовують:

пряме ( адміністративне) регулювання, що здійснюється за допомогою прийняття актів і дій виконавчої влади;

непряме регулювання, що ґрунтується на використанні різних економічних, фінансових важелів ( зміна ставки податків, нор- ми подання податкових пільг та ін.). економічна роль держави в цьому разі полягає в тому, що вона забезпечує регулювання сусліильного капиталу в целому. Основні методи державного регулювання економіки є:

проведення реформ в оподаткуванні корпорацій, державних підприємств і підприємств немонополізованого суктора економіки;

державне стимулювання науково-дослідних і дослідну - конструкторських розробок, або науково-технічна політика;

активна амортизаційна політика;кредитно-грошова політика;здійснення структурної або промислової політики. Антимонопольне законодавство в Україні визначає правові основи обмеження монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення державного контролю за його дотриманням. Монопольним вважають таке становище підприємств, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35 відсотків і він має змогу самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати тут конкуренцію. Щоб не допустити зловживання монопольним становищем на ринку, створюють компетентні державні органи, які повинні контролювати угоди, що укладаються між підприємцями та органами влади й управління. До їхніх функцій входить також контроль за веденням підприємцями конкуренції і метою запобігань недобросовісним формам і методам її. Нині у країнах з ринковою і в тих, що переходять до ринкової економіки, посилюється підтримка держави ринково-конкурентних сил. Незважаючи на специфічні особливості, переорієнтація на пріоритет ринкового механізму в країнах обох степенів розвитку має загальні риси, основу яких становить зміна економічних функцій держави. На перший план було висунуто завдання створити сприятливого інвестиційного клімату і стимулювання капіталоутворень шляхом здійснення бюджетно - податкової та кредитно-грошової політики;заохочення сил конкуренції і створення приватному підприємніцтву певних умов для розгортання ринкової діяльності. Серед заходів, спрямованих на виконання цього завдання, були перегулювання в ряді галузей економіки, реформа управління державними компаніями, ревізія ( або створення ) антимонопольного законодавства. Рушійні сили розвитку, втілень в товарному виробництві, особливо в період їх стихійної дії, нерідко зумовлювали потрясінь в господарстві країн розвинутої ринкової економіки, руйнівні економічні кризи. Вихід було знайдено в посиленні регулюючих функцій держави.

Висновок

ринок конкуренція виробник споживач

Отже, підсумовуючи вище написане у курсовій роботі, можна зробити висновок, що ринок це складне багатогранне явище, який живе за своїми об'єктивними економічними законами. В основі якого лежать складні товарно-грошові відносини. Ринок діє об'єктивно і стихійного розвитку на ньому бути не може(це підтверджує історичний досвіт), на ринку має існувати реальний плюралізм права власності. Пріоритетом має бути наданий на ринку споживачам, саме вони за рахунок свого попиту в значній мірі забезпечують встановленню ринкової ціни, впливають на процес ціноутворення. На мою думку ринок являється посередником між товаровиробниками та споживачами. Щодо функцій ринку, то слід виділити такі основні його функції як регулюючу, забезпечення постійного процесу суспільного відтворень, стимулювання, визначення остаточної вартості товарів, і чи не найважливіша функція ринку -- це розвиток конкурентних засад. Саме остання функція визначає в значній мірі форми реалізації функцій ринку. Конкуренція сприяє здійсненню таких функцій ринку, як визначення ринкової ціни, стимулювання виробництва, розвиток науково-технічного процесу та багато іншого. І безперечно, що значна роль на ринку безпосередньо належить державі. Як вже було зазначено ринок не може розвиватись стихійно, за ним повинен здійснюватись розумний наглядовий контроль, саме держава має забезпечити цей контроль. І однією з важливих функцій держави є проведення антимонопольної політики, яка була б спрямована на розвиток вітчизняного виробництва та підтримку підприємництва.

Список використаної літератури

1. Арутюнова Г.І. “Рыночная экономика” Москва, 1994

2. Барр Р. ”Политическая экономия” Москва, 1994

3. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю. та ін. “Політична економія” Київ 1999

4. Валовий Д.В. “Экономика” Москва,1999

5. Гальчинський А.С. “Основи економічної теорії” підр. Київ 1995

6. Климко Г.Н., Нестеренко В.П. та ін. “Основи економічної теорії: політ економічний аспект” Київ: “Знання”, 1997

7. Мочерний С.В. “Основи економічної теорії” Київ: видавничий центр “Академія”, 1998

Размещено на Allbest.ru