Главная
Коллекция "Otherreferats"
Экономика и экономическая теория
Інвестори на фондовому ринку України
Інвестори на фондовому ринку України
Поняття "інвестор" та їх класифікація. Порушення прав та інтересів інвесторів на фондовому ринку України, державне регулювання і контроль над діяльністю фондів. Особливості формування законодавчої системи захисту прав інвесторів на фондовому ринку.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 10.12.2010 |
| Размер файла | 48,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
1
План
- Вступ 2
- 1. Інвестори на фондовому ринку: поняття і класифікація 4
- 2. Порушення прав та інтересів інвесторів на фондовому ринку України 7
- 3. Захист інвесторів на фондовому ринку України 10
- Висновки 15
- Список використаних джерел: 16
Вступ
Слово "інвестор" походить із лат. "одягати": гроші, що їх вкладають (інвестують) у нову справу можна розглядати образно як гроші "в новому одязі". Відтак інвестиція - це вкладення грошей у справу: виробництво, торгівлю або іншу господарську, в тому числі підприємницьку діяльність. Завдяки інвестиціям вільні гроші не накопичуються у вигляді заощаджень, а "працюють", забезпечують дохід. Інвестор є власником придбаних ним цінних паперів, тобто має право господарського користування та оперативного управління ними. Інвестор набуває цінні папери від власного імені і за власний рахунок. Від дістає титул зареєстрованої особи після того, як його прізвище вноситься до реєстру із зазначенням кількості належних йому паперів певної номінальної вартості.
Інвестори фондового ринку України відповідно до Ст. 2 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок", інвестори в цінні папери - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.
Досліджуючи тему формування системи захисту прав інвесторів на фондовому ринку, спершу я звернулась до теорії. Отже, в першому питанні мого реферату розкрита суть поняття «інвестор» та їх класифікація.
В другому пункті плану я досліджувала порушення прав та інтересів інвесторів і знайшла не досить втішні реалії.
В третьому питанні я описала нормативну сторону захисту прав інвесторів та досягнення чи прагнення, які існують на сьогоднішній день в Україні щодо цього питання.
На сьогоднішній день фондовий ринок України стоїть на шляху розвитку, саме тому він не є досконалим, як наслідок є численна кількість порушень прав та інтересів інвесторів. Саме тому дана тема є дуже актуальною на сьогоднішній і потребує значних змін.
Метою даної роботи є встановлення проблеми захисту інвесторів на фондовому ринку України та шляхів її розв'язання.
1. Інвестори на фондовому ринку: поняття і класифікація
Відповідно до Ст. 2 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок"[1], інвестори в цінні папери - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.
Слово "інвестор" походить із лат. "одягати": гроші, що їх вкладають (інвестують) у нову справу можна розглядати образно як гроші "в новому одязі". Відтак інвестиція - це вкладення грошей у справу: виробництво, торгівлю або іншу господарську, в тому числі підприємницьку діяльність. Завдяки інвестиціям вільні гроші не накопичуються у вигляді заощаджень, а "працюють", забезпечують дохід. Інвестор є власником придбаних ним цінних паперів, тобто має право господарського користування та оперативного управління ними. Інвестор набуває цінні папери від власного імені і за власний рахунок. Від дістає титул зареєстрованої особи після того, як його прізвище вноситься до реєстру із зазначенням кількості належних йому паперів певної номінальної вартості [10].
Відповідно до Ст. 2 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок", інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, а також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Інвестори є учасниками фондового ринку, які забезпечують інвестиційний процес необхідними джерелами фінансування. Інвестори відрізняються за стратегією й тактикою діяльності на фондовому ринку. За стратегією діяльності інвесторів поділяють на стратегічних, портфельних і спекулянтів, за тактикою -- на ризикових, поміркованих і консервативних.
Стратегічні інвестори ставлять за мету не отримання прибутку від володіння акціями, а отримання можливості впливу на функціонування акціонерного товариства. Міру такого впливу визначає кількість акцій, яка належить інвесторові. Так, зазвичай, 50 % + 1 акція -- контрольний пакет акцій, що надає можливість керівництву акціонерним товариством упроваджувати частину найважливіших питань.
Наразі стратегічними інвесторами передусім є великі комерційні банки й фінансові групи, що мають значні фінансові можливості, намагаються взяти під контроль найперспективніші підприємства, здебільшого з видобування і перероблення сировини. Крім великих банків, чимало регіональних банків намагаються контролювати найпривабливіші підприємства своїх регіонів.
Портфельні інвестори сподіваються на отримання доходу від цінних паперів, що перебувають у їхніх портфелях, тому для цих інвесторів конче актуальними є питання: що, як, коли і де купувати? Під час вибору фінансових інструментів для формування інвестиційного портфеля інвестори зазвичай зважають на три основні критерії -- ліквідність, дохідність і рівень ризику. Досягнення оптимального значення за всіма критеріями одночасно неможливе, тому залежно від своєї мети у разі формування портфеля інвестори виокремлюють такі типи портфелів цінних паперів: портфель зростання, портфель доходу, портфель ризикового капіталу, збалансований портфель, спеціалізований портфель.
Спекулянти значною мірою забезпечують ліквідність ринку цінних паперів, перебираючи на себе основні ризики операцій на ринку цінних паперів. За характером своїх операцій (інвестування грошових коштів упродовж однієї торгової сесії, швидке чергування операцій купівлі-продажу) вони наближаються до професійних учасників ринку цінних паперів.
Як ми зазначали вище, залежно від намірів інвесторів під час формування інвестиційного портфеля, вони поділяються на ризикових, консервативних і поміркованих. Для цих типів інвесторів характерне певне співвідношення між припустимим рівнем ризику і бажаним рівнем доходу.
Ризикові інвестори здебільшого спираються на принцип: максимум дохідності інвестиційного портфеля за можливого ризику. Дохідність портфеля вони розглядають у короткому проміжку часу, щоб склад акцій, ціна яких зростає, постійно поновлювався.
Консервативні інвестори обирають іншу тактику: портфель цінних паперів формують з огляду на довготермінову перспективу, тому фінансові інструменти, що входять до його складу, змінюються рідко.
Поміркованими є інвестори, котрі, як правило, намагаються формувати портфель цінних паперів, придатний рівень дохідності якого має відповідати прийнятному рівню ризику.
За своїм статусом інвестори можуть бути корпоративними, інституційними та індивідуальними.
Корпоративні інвестори -- це переважно акціонерні товариства, що мають вільні грошові кошти.
Інституційні інвестори -- це портфельні інвестори, які формують портфель цінних паперів на підставі фундаментального прогнозу поведінки їхніх котирувань у довготерміновому і середньотерміновому періодах, а потім керують цим портфелем. Зазвичай це фахівці, робота яких полягає в управлінні чужими коштами. У широкому сенсі «інституційні інвестори» -- це фінансові посередники будь-якого типу. Таке визначення відокремлює їх від індивідуальних інвесторів, які володіють портфелем і безпосередньо отримують усі доходи з нього.
Індивідуальні або приватні інвестори -- це фізичні особи, які використовують свої нагромадження для придбання цінних паперів. Індивідуальний інвестор найчастіше зацікавлений у тому, щоб вільні грошові кошти принесли прибуток, що слугуватиме джерелом доходів при досягненні пенсійного віку або забезпечитьфінансову стабільність його родині[3].
2. Порушення прав та інтересів інвесторів на фондовому ринку України
Одним із джерел інформації про правопорушення на ринку цінних паперів є звернення громадян та юридичних осіб до Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку [8].
За 2001 рік до Комісії надійшло 10,073 тис. звернень від громадян та учасників ринку цінних паперів щодо порушення їх прав та інтересів на фондовому ринку.
Надходження звернень та скарг громадян до центрального апарату Комісії
Спеціалістами центрального апарату Комісії опрацьовано 98 звернень народних депутатів України, в яких порушувалися різноманітні питання діяльності учасників ринку цінних паперів, скарги громадян, юридичних осіб тощо.
Враховуючи наслідки масової приватизації, залучення до приватизації значної кількості громадян, відсутність інформаційно-роз'яснювальної роботи щодо їх прав та обов'язків як учасників товариств, майже у 52% листів порушуються питання особливостей діяльності фінансових посередників.
33% листів порушує питання діяльності акціонерних товариств та реєстроутримувачів з питань нарахування та виплати дивідендів або відсутності документів, що підтверджують право власності.
Громадянами у своїх листах порушувалися питання щодо нерозуміння особливостей діяльності інвестиційних фондів, взаємних фондів інвестиційних компаній та довірчих товариств; та щодо процедури викупу інвестиційних сертифікатів.
На великий жаль, 15% листів, які надходять до Комісії, не відносяться до її компетенції. Вони порушують питання діяльності довірчих товариств, страхових компаній, повернення заощаджень, відшкодування коштів, вкладених в державну безпроцентну цільову позику.
За 17 зверненнями, що надійшли до центрального апарату Комісії (1% від їх загальної кількості), здійснено перевірки діяльності учасників ринку цінних паперів, з яких щодо 12 встановлено порушення.
Основні питання, які порушуються громадянами у своїх листах щодо діяльності акціонерних товариств (26% від загальної кількості звернень):
· відсутність документів, що підтверджують права власності на цінні папери товариства;
· відсутність виплати дивідендів;
· відмова акціонерам у праві отримання інформації про діяльність товариства, ненадання для ознайомлення річних звітів, балансів, протоколів загальних зборів; відсутність персонального повідомлення акціонерів про терміни і місце проведення загальних зборів; порушення термінів повідомлень про проведення загальних зборів; порушення прав акціонерів при підготовці та проведенні загальних зборів; проведення загальних зборів акціонерів при відсутності кворуму у зв'язку з неявкою акціонерів, конфліктними ситуаціями тощо; порушення періодичності скликання загальних зборів; нескликання на вимогу акціонерів, що володіють достатньою кількістю голосів товариства, загальних зборів та невключення до порядку денного питань, запропонованих цими акціонерами;
· нерозподілення серед акціонерів викуплених акціонерним товариством власних акцій або розподіл їх з порушенням вимог чинного законодавства;
· включення до статутних та інших внутрішніх документів акціонерних товариств положень, які суперечать Законам України "Про власність", "Про господарські товариства", "Про цінні папери і фондову біржу";
· прийняття рішення про передачу ведення реєстру іншому реєстратору без відповідного рішення загальних зборів акціонерів товариства.
Звернення громадян, які порушують питання діяльності зберігачів та торговців цінними паперами, практично відсутні.
Враховуючи вищенаведений попередній аналіз, основною формою захисту прав інвесторів є здійснення інформаційно-роз'яснювальної роботи з питань, що стосуються:
· порядку перереєстрації прав власності на цінні папери за наслідками цивільно-правових угод;
· порядку реорганізації товариств; порядку ліквідації товариств; порядку викупу товариством власних акцій; процедури скликання загальних зборів; нарахування та виплати дивідендів; порядку передачі акціонером своїх повноважень іншій особі;
· реєстраторів, які здійснюють ведення реєстру певного емітента;
· особливостей діяльності інвестиційних фондів та взаємних фондів інвестиційних компаній, порядку ліквідації та здійснення викупу інвестиційних сертифікатів та їх депонування тощо;
· місцезнаходження окремих учасників ринку цінних паперів;
· учасників ринку цінних паперів, щодо яких порушено цивільні, кримінальні справи, справи про банкрутство тощо;
· повноважень Комісії.
3. Захист інвесторів на фондовому ринку України
Захист прав інвестора - тема, якій на вітчизняному ринку приділяється немало уваги - як зі сторони законодавчого та адміністративного регулювання, так і завдяки механізмам захисту права власності та обмеженню, що накладається на діяльність компанії з управління активами фонду [5].
Законодавство. Права інвесторів фондів в Україні захищені законодавством. Для пайових інвестиційних фондів це Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів)»[2]. Для корпоративних фондів, які створюються у формі акціонерних товариств, до цього Закону додається Закон України «Про господарські товариства»[9].
Державне регулювання. Регулювання і контроль над діяльністю фондів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Інвестиційні фонди зобов'язані регулярно звітувати перед ДКЦПФР про результати своєї діяльності, публікувати матеріали у ЗМІ, інформувати своїх вкладників про всі зміни, що відбулися. Якщо діяльність ринкового фонду «не прозора» - ДКЦПФР має право застосувати відповідні заходи і навіть відібрати ліцензію у компанії з управління активами.
Право власності. Інвестор - не клієнт, а співвласник фонду. А володіння обов'язково передбачає контроль над об'єктом власності. Таким чином інвестори фондів мають право:
· Створювати Спостережну раду фонду, яка контролює діяльність компанії з управління активами даного фонду;
· За допомогою Спостережної ради та Загальних зборів акціонерів (інвесторів) вносити зміни до Інвестиційної декларації та Регламенту фонду, обирати регістратора, аудитора, хранителя активів фонду, компанію з управління активами у випадках, передбачених Регламентом фонду;
· Отримувати регулярну інформацію про діяльність фонду та вартість його чистих активів.
Обмеження діяльності КУА:
· Для того щоб пройти процедуру реєстрації, КУА повинна відповідати низці серйозних вимог до капіталу, досвіду співробітників і т.д.;
· Обов'язковою умовою діяльності КУА є вступ в Українську асоціацію інвестиційного бізнесу, що вимагає наявність рекомендацій інших учасників ринку капіталів;
· КУА не може здійснювати жодної операції з активами фонду без відома зберігача активів фонду, який є незалежною та незацікавленою стороною;
· КУА не може купувати активи, які не передбачені в Інвестиційній декларації фонду;
· КУА не може надавати кредит або позику за рахунок активів фонду;
· Інші обмеження
Прикладом документів, які не є законодавчими актами, тобто не мають сили закону і не є обов'язковими для виконання, проте відіграють важливу роль у визначенні державних напрямів і методів державного фондового ринку, може бути “Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України”, схвалена Верховною Радою України в 1995 р. [6], яка встановила загальні принципи та основну мету функціонування ринку цінних паперів у державі. Цією Концепцією передбачене становлення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедливого ринку цінних паперів в Україні, регульованого державою та інтегрованого у світові фондові ринки.
Основні принципи розбудови ефективного фондового ринку закладені в Концепції, -- це соціальна справедливість, забезпечення рівних можливостей та спрощення умов доступу інвесторів та позичальників на ринок фінансових ресурсів, недопущення монопольних проявів, дискримінації прав і свобод суб'єктів ринку цінних паперів.
11 липня 1998 року Президентом України Леонідом Кучмою був виданий Указ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ «Про Фонд захисту громадян-інвесторів на фондовому ринку»[4].
Основним завданням Фонду Президент визначав зниження ризику втрати коштів громадянами-інвесторами під час здійснення операцій з цінними паперами та їх похідними через учасників.
Фонд відповідно до покладеного на нього завдання:
· акумулює кошти, що надходять до Фонду з джерел, передбачених статтею 5 цього Указу;
· призначає своїх представників для участі в засіданнях арбітражних судів під час розгляду справ про банкрутство учасників, а також для участі в роботі ліквідаційних комісій, утворених для ліквідації учасників, у тому числі тих, які визнані банкрутами;
· здійснює за рахунок власних коштів компенсаційні виплати громадянам-інвесторам, які втратили кошти внаслідок ліквідації або банкрутства учасників;
· вносить до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку пропозиції про зупинення дії або анулювання дозволу на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів відповідно до статті 4 цього Указу;
· роз'яснює громадянам-інвесторам через засоби масової інформації їх права, порядок реалізації та захисту цих прав;
· надає консультації громадянам-інвесторам.
Але даний Указ не вступив в дію в зв'язку з відхиленням проекту Закону України про Фонд захисту громадян-інвесторів на фондовому ринку згідно з Постановою ВР N 101-XIV від 11.09.98.
Відповідно до Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України"[7] головною метою функціонування та розвитку фондового ринку в Україні повинно стати залучення інвестиційних ресурсів для спрямування їх на відновлення та забезпечення дальшого зростання виробництва.
Ліквідний, надійний та прозорий фондовий ринок має забезпечити реалізацію національних інтересів України, сприяти зміцненню економічного суверенітету шляхом:
- сприяння надходженню інвестицій у реальний сектор економіки;
- створення ефективної системи захисту прав і інтересів інвесторів, як вітчизняних, так і іноземних;
- створення сприятливих умов для розвитку інститутів спільного інвестування, в тому числі недержавних пенсійних фондів;
- розбудови сучасної надійної системи виконання угод з цінними паперами та обліку права власності на цінні папери;
- розбудови ефективної системи організованої торгівлі, яка має визначати ринкову вартість цінних паперів вітчизняних емітентів;
- концентрації і централізації торгівлі корпоративними цінними паперами українських емітентів на організованому ринку на засадах конструктивної конкуренції та інновацій;
- створення умов для підвищення конкурентоспроможності фондового ринку України з дальшою цивілізованою його інтеграцією в міжнародні ринки капіталу;
- гармонізації політики держави на фондовому ринку з грошово-кредитною, валютною і бюджетно-податковою політикою з метою розвитку фондового ринку України.
Для здійснення контролю за учасниками ринку цінних паперів, запобігання вчиненню правопорушень на ринку цінних паперів та здійснення превентивних заходів, підготовки методичних рекомендацій щодо усунення правопорушень Комісією розроблено Основні засади розвитку пруденційного нагляду на фондовому ринку України, затверджені рішенням Комісії від 25.12.01 №393. На даний час на виконання вказаного рішення розробляються заходи щодо реалізації Основних засад розвитку пруденційного нагляду на фондовому ринку України.
Метою запровадження пруденційного нагляду на фондовому ринку України є:
· зменшення систематичного та несистематичного ризиків;
· забезпечення захисту прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання, усунення і недопущення порушень законодавства та недобросовісних дій професійними учасниками ринку цінних паперів у фінансовій сфері, застосування санкцій за порушення законодавства у межах повноважень, визначених чинним законодавством;
· створення умов для підвищення ефективності діяльності учасників фондового ринку;
· формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування пруденційного нагляду на ринку цінних паперів України;
· узагальнення практики застосування законодавства України з питань пруденційного нагляду, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та впровадження на ринку цінних паперів України;
· координація діяльності державних органів з питань пруденційного нагляду на фондовому ринку України;
· формування привабливого інвестиційного клімату в країні та пожвавлення інвестиційних процесів на фондовому ринку.
Висновки
інвестор фондовий ринок регулювання
На сьогоднішній день фондовий ринок України стоїть на шляху розвитку, саме тому він не є досконалим, як наслідок є численна кількість порушень прав та інтересів інвесторів. Саме тому дана тема є дуже актуальною на сьогоднішній і потребує значних змін.
За даними ДКЦПФР за 2001 рік до Комісії надійшло 10,073 тис. звернень від громадян та учасників ринку цінних паперів щодо порушення їх прав та інтересів на фондовому ринку. Громадянами у своїх листах порушувалися питання щодо нерозуміння особливостей діяльності інвестиційних фондів, взаємних фондів інвестиційних компаній та довірчих товариств; та щодо процедури викупу інвестиційних сертифікатів. Встановлено 12 порушень серед 17 звернень - дуже невтішні цифри.
І головне, чого я не згадала в основному тексті реферату: вказані мною дані - офіційні дані!! Як відомо, фондовий ринок України не є повністю регульованим. Скільки ж тоді порушень існує поза ним?
Захист прав інвестора - тема, якій на вітчизняному ринку приділяється немало уваги - як зі сторони законодавчого та адміністративного регулювання, так і завдяки механізмам захисту права власності та обмеженню, що накладається на діяльність компанії з управління активами фонду.
Законодавче регулювання ринку існує. Але в Україні існує проблема з законодавчим регулюванням економіки взагалі. І ДКЦПФР, як свідчать дані другого пункту плану також не достатньо справляється зі своєю функцією регулювальника та контролера над діяльністю інвестиційних фондів.
Отже, дослідивши питання формування системи захисту інвесторів на фондовому ринку, можна сказати, що в Україні дана система лише є на стадії формування, до якого прикладається чимало зусиль. Але до нормального її функціонування нам ще далеко.
Список використаних джерел:
1. Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" // http://www.rada.gov.ua
2. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайових та корпоративних інвестиційних фондів)» вiд 18.12.2008 № 693-VI
3. Закон України «Про господарські товариства» вiд 19.09.1991 № 1576-XII
4. Указ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ «Про Фонд захисту громадян-інвесторів на фондовому ринку» від 8 липня 1998 року N 756/98: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1082.6442.0
5. Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо розвитку фондового ринку України" від 26.03.01 № 198/2001: http://www.president.gov.ua/documents/635.html
6. Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України, схвалена Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 1995 року N 342/95-ВР
7. Захист прав Інвестора: http://www.ukrsibfunds.com/ua/na_dopomogu_investoru/zahist_prav_iinvestora
8. Пруденційний нагляд та захист прав інвесторів на ринку цінних паперів України: http://www.ssmsc.gov.ua/%28S%28hu0miyrqgozwkg451kixcd55%29%29/ShowPage.aspx?PageID=193&AspxAutoDetectCookieSupport=1
9. А. А. Пересада, О. Г. Шевченко, Ю. М. Коваленко, С. В. Урванцева. Портфельне інвестування: Навч. посібник . -- К.: КНЕУ, 2004. -- 408 с.
10. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - С. 22-23.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Методи та інструменти державного регулювання корпоративного сектору і контролю за діяльністю учасників корпоративного сектору, відповідальні за це органи, їх права та обов'язки. Юрисдикція антимонопольного комітету України. Захист прав інвесторів.
реферат [24,5 K], добавлен 11.06.2010Структура державного регулювання ринку нерухомості в Україні, визначення недоліків та розробка шляхів вдосконалення, необхідність формування єдиної інформаційної системи. Кадастровий розподіл території України. Державна реєстрація прав на нерухомість.
реферат [25,6 K], добавлен 20.06.2010Валютний ринок - важлива складова грошового ринку. Поняття валютного ринку, валюти, валютних цінностей. Міжнародна валютна ліквідність України. Валютні курси – основа валютної політики країни. Поняття і завдання валютного регулювання, валютного контролю.
курсовая работа [335,0 K], добавлен 20.03.2009Національна економічна стратегія розвитку України. Головна мета інституційного забезпечення. Особливості попиту і пропозиції основного капіталу на фондовому ринку. Капіталовкладення в обігові ресурси. Оптимізація структури національного продукту.
реферат [31,1 K], добавлен 28.12.2009Сутність та специфіка ринку інформації. Його інфраструктура та функції. Нормативні засади його формування. Класифікація національних інформаційних ресурсів. Аналіз сучасного стану та дослідження проблеми українського ринку інформаційних товарів та послуг.
дипломная работа [308,4 K], добавлен 22.05.2014Теоретичні засади формування ринку нерухомості: сутність та структура. Аналіз та оцінка розвитку житлового, земельного ринку України та ринку комерційної і промислової нерухомості. Шляхи покращення механізму стимулювання вітчизняного ринку нерухомості.
курсовая работа [414,6 K], добавлен 13.08.2011Теоретичні аспекти, необхідність та форми регулювання ринку праці в сучасних умовах. Державне та правове регулювання. Діяльність Державної служби зайнятості в Україні. Проблеми функціонування ринку праці, державна стратегія та ефективність регулювання.
контрольная работа [31,3 K], добавлен 19.02.2009Основне поняття ринку, умови його формування та розвитку. Особливості становлення ринкових інститутів та відносин в Україні. Сутність основних елементів ринку. Закони попиту та пропозиції. Ринкова ціна, кон'юнктура. Перспективи розвитку економіки України.
курсовая работа [30,1 K], добавлен 08.12.2008Поняття, структура та економічна природа ринку праці як елемента ринкової економіки. Напрями державного регулювання трудових відносин в Україні, його переваги та недоліки. Основні проблеми та шляхи покращення розвитку сучасного ринку праці в Україні.
курсовая работа [165,1 K], добавлен 18.07.2010Переваги та позитивні сторони ринку. Сутність циклічності у ринковій економіці. Методи непрямого регулювання цін. Визначення дефектів у ринковій економіці. Прийоми та засоби вирішення проблем ринкової системи. Шляхи поліпшення ситуації на ринку України.
реферат [32,1 K], добавлен 28.11.2012
