Суспільний спосіб виробництва. Дія закону відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил

Суть суспільного виробництва, його основні фактори (особистий і речовий), їхня взаємодія, взаємозалежність та взаємовплив. Сукупний суспільний продукт. Механізм дії закону відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 10.12.2010
Размер файла 138,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

У межах закону адекватності виділяють економічні закономірності, внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між потребами розвитку людини і відносинами власності; між потребами розвитку засобів виробництва і відносинами власності; між потребами розвитку науки і відносинами власності та ін. Найважливіша закономірність - внутрішньо необхідні, сталі суттєві зв'язки між потребами, інтересами й цілями розвитку основної продуктивної сили - людини та еволюцією форм власності. Ця закономірність (пронизана відповідними суперечностями) - найдинамічніша рушійна сила зміни суспільно-економічних формацій. [8]

Так, занепад рабовласницького ладу був спричинений насамперед відсутністю стимулів до праці у рабів (в Італії, наприклад, у I ст. н. е. налічувалося приблизно 12 млн. рабів і 10 млн. вільних), неспроможністю вільних селян, ремісників керувати з дешевою рабською працею тощо. Сучасна система продуктивних сил формується в процесі взаємодії таких основних елементів: робочої сили (в широкому аспекті - безпосереднього працівника), засобів та предметів праці, використовуваних людьми сил природи (енергії сонця, ядерної та термоядерної енергії тощо), науки, інформації та ін. Прогресу необхідний розвиток різних типів власності (приватної, колективної, суспільної, інтернаціональної та різних форм їх поєднання, а також окремих форм у межах певного типу власності). Пріоритетною формою власності для розвитку певного елемента системи може бути як одна із названих форм, так і їх комбінація. Провідною, більш активною і динамічною стороною дії закону адекватності є розвиток продуктивних сил, а їх суспільною формою - відносини економічної власності (менш активна сторона суспільного способу виробництва, яка справляє зворотний вплив на розвиток продуктивних сил).

Зміст продуктивності сил - активне ставлення людини до природи та відносини між людьми у процесі праці, тому для гармонійного їх співвідношення необхідні форми власності, які б забезпечували нормальне відтворення індивіда як біологічного виду, задовольняли його екологічні потреби, були спроможні подолати екологічну кризу. Оскільки до глибокої екологічної кризи призвів розвиток приватної, монополістичної і державної форм власності за капіталістичного способу виробництва і тотально одержавленої системи в колишньому СРСР, інших країнах Східної Європи, найадекватнішою формою власності є суспільна власність на засоби виробництва, природні ресурси, землю тощо.

Розвиток людини як головної продуктивної сили (високого рівня освіти, кваліфікації, культури і насамперед техніко-технологічної культури, здорового фізичного стану тощо) забезпечує раціональне поєднання суспільної, колективної та приватної власності.

Для розвитку освіти у загальнонаціональному масштабі, тобто для отримання належного рівня освіти сукупним працівником, найвідповідніша суспільна власність; отримання високого рівня освіти окремим індивідом, невеликими соціальними прошарками можуть краще забезпечити приватні або колективні елітарні вузи; розвиток фундаментальних наукових досліджень - державна власність, а взірцево-конструкторські розробки найефективніше здійснюють дрібні та середні форми, особливо ризикові компанії в межах передусім індивідуальної капіталістичної власності. [5]

Загалом на нижчій стадії розвитку капіталізму (початок XVI - кінець XIX ст.) найадекватнішою формою розвитку продуктивних сил була індивідуальна капіталістична власність. З початку XIX ст. вона стає гальмом їх розвитку, що виявилося в неспроможності індивідуального капіталу будувати залізниці, крупні підприємства з довгим робочим періодом тощо. Загострення суперечності між двома сторонами суспільного виробництва призвело до першої економічної кризи у 1825. від так виникають акціонерні компанії, що є формою колективної капіталістичної власності та якісно новою суспільною формою розвитку продуктивних сил.

У 20-ті XX ст. акціонерна власність монополістичного типу також перетворилась на їх гальмо. Це спричинило найглибшу за 500 років існування капіталізму економічну кризу 1929-33. з цього часу інтенсивно розвивається державна власність, яка певною мірою вирішила попередню суперечність і відкрила перший простір для системи продуктивних сил.

У середині 50-х (з часу розгортання НТР) продуктивні сили починають переростати масштаби державної власності у деяких країнах Західної Європи, зумовлюючи появу інтегрованої власності, що стає суспільною форою розвитку процесу інтернаціоналізації продуктивних сил, розширює межі спільного освоєння космосу різними державами, створення нових видів енергії, подолання глобальної екологічної кризи тощо. Найбільшого розвитку ця форма власності набула у країнах ЄС.

Особливість дії закону адекватності - діалектичний (а не основний) характер заперечення більш розвинутою формою власності попередньої менш розвинутої форми, що означає збереження її сильних, позитивних сторін і реальний плюралізм форм власності, зростання ефективності й стабільності існуючої економічної системи. Загальна закономірність такої еволюції - зростаюче ускладнення кожної наступної форми власності, а на сучасному етапі - формування і розвиток у межах акціонерної, державної, інтегрованої форми власності рис, особливостей, якостей, що суперечать соціально-економічній природі кожної з них. [5]

Так, у межах акціонерної власності відбувається часткове перетворення певної кількості дрібних акціонерів на співвласників акціонерних копаній; у межах державної - з'являються риси загальнонаціональної власності, певною мірою вона перебирає на себе функції соціальної справедливості в окремих країнах. Це розширює здатність акціонерної, державної власності бути суспільною формою розвитку продуктивних сил, сприяти їх прогресу. Внаслідок дії закону адекватності прискорюється соціально-економічний прогрес людства, розвиток світової цивілізації: первіснообщинний лад існував приблизно 3 млн. років, рабовласницький - понад 52 століття, феодальний - 11 століть, а капіталістичний - менше 5 століть. У його кадрах інтенсивно формується новий спосіб виробництва, що свідчить про історично перехідний характер капіталістичного ладу, зростаючу невідповідність між потребами розвитку продуктивних сил і суто капіталістичними формами власності.

Водночас дія закону адекватності на певному етапі еволюції суспільного способу виробництва зумовлює появу суттєвої (кардинальної) нової форми власності, яка поступово заперечує всю систему попередніх форм власності. За капіталістичного способу виробництва нею є трудова колективна власність, яка означає процес соціалізації власності, її розвиток в останні два-три десятиріччя в розвинутих країнах світу свідчить, що суперечність між системою продуктивних сил і системою виробничих відносин (відносин економічної власності) переростає в конфлікт, вирішення якого зумовить появу нового суспільного способу виробництва, нової суспільно-економічної формації. В Україні у 90-х XX ст. внаслідок непродуманої приватизації порушувалися вимоги закону адекватності.

Виснови

Отож, підведемо підсумок розглянутої теми.

Суспільне виробництво є, у першу чергу, виробництво людини. Але це зовсім не означає, що суспільне виробництво - це сума виробництв, у число яких входить і виробництво людини. Уся система суспільного виробництва в єдності його складових частин (матеріальному, духовному і соціального) підлегла виробництву людини.

Матеріальне виробництво складає основу суспільного, тому що без виробництва матеріальних умов і засобів життя неможлива і сама життєдіяльність людей. Але крім матеріального виробництва, суспільне містить у собі також духовне виробництво, виробництво споживання, виробництво людей і виробництво всієї системи суспільних відносин, що у своїй сукупності складають соціальну "тканину" суспільства. Вони обслуговують виробництво і відтворення людини як вершини в цій своєрідній ієрархії.

Виробництво є суспільним насамперед тому, що його кінцевим продуктом завжди виступає суспільство, або, що те ж саме, виробництво людини, як суспільної істоти. Стосовно цієї мети і результату все інше - будь то зроблений продукт, умови праці, навіть сам безпосередній процес виробництва - виявляються лише моментами, або засобами і матеріальною умовою здійснення індивідами свого суспільного буття. Цей висновок можна сформулювати інакше: саме виробництво і відтворення індивідів у їхніх взаєминах, що, у свою чергу невіддільно від створення людьми матеріальних і духовних умов своєї життєдіяльності, і складає основний зміст виробництва, якщо розглядати його стосовно до суспільства в цілому.

Суспільне виробництво є динамічною системою і структурою. У ній то одна то інша сторони, або фактори, виходять на перший план і стають визначальними. Праця, засоби виробництва, знання (наука і досвід), також природні і соціальні умови в їхньому конкретно-історичному сполученні характеризують внутрішню структуру продуктивних сил (матеріальних і духовних) на всіх етапах розвитку суспільного виробництва. Однак живий рух цих сил в історії суспільного виробництва багатоманітний. Змінюється співвідношення накопиченої і живої праці, що можуть перетворюватися стосовно один одному з засобу в мету; перетворюється саме відношення між працею і виробництвом узагалі.

В усіх суспільно-економічних формаціях діє й реалізується через механізм розвитку та функціонування інших економічних законів всезагальний економічний закон. Це закон адекватності виробничих відносин рівня й характеру продуктивних сил, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв'язки між прогресом продуктивних сил та еволюцією відносин економічної власності, а також зворотну дію цих відносин на розвиток продуктивних сил.

Література

1. Гальчинський А.С. Основи економічних знань: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. і допов. - К.: Вища школа, 2002. - 543с.

2. Золотарьов А., Волик І., Кузькін Є. Посилення взаємодії виробництва і обігу. // Економіка України. - 2000. - №5. - с.13-18.

3. Кирпот О. Висококонцентроване суспільне виробництво - основа малого підприємста. // Вісник УАДУ. - 2001. - №1. - с.127-134.

4. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки: політична економіка. - Т.: ТАНГ - “Астон”, 1998. - 368с.

5. Мочерний С.В. Економічна енциклопедія: у трьох томах. Т.1. - К.: ВЦ “Академія”, 2000. - 864с.

6. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. - К.: ВЦ “Академія”, 1998. - 464с.

7. Мочерний С.В., Устенко О.А. Основи економічної теорії. Тести. Задачі. Кросворди. - К.: ВЦ “Академія”, 1998. - 256с.

8. Музалева В. Пропорція між робочою силою і засобами виробництва. // Бізнесінформ. - 1998. - №20. - с.34-36.

9. Ніколенко Ю.В. Основи економічної теорії.1-й T. - К.: Либідь, 1998. - 272с.

10. Покритан А. Про характер виробничих відносин у сучасній Україні. // Економіка України. 1999. - №10. - с.61-69.

11. http://enbv. narod.ru/text/Econom/polit

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Взаємозв’язок продуктивних сил і виробничих відносин, роль людського капіталу. Поняття та досвід венчурного інвестування. Інноваційний розвиток національної економіки України як головний шлях оптимізації росту продуктивних сил і виробничих відносин.

    курсовая работа [477,2 K], добавлен 07.06.2010

  • Власність як основа економічного ладу суспільства. Сутність економічної системи, її структура та класифікація. Типи та форми власності, їх еволюція. Закон відповідності економічних відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил. Способи виробництва.

    презентация [102,5 K], добавлен 24.09.2015

  • Суспільний спосіб виробництва є своєрідним ядром економічної системи. Суспільний спосіб виробництва. Закони розвитку товарного виробництва. Конкуренція та її закони. Оборот капіталу підприємства. Форма і сутність суспільного способу виробництва.

    контрольная работа [29,7 K], добавлен 21.02.2009

  • Суть та структура суспільного виробництва, його роль в економічній системі. Форми суспільного виробництва та суспільного продукту, їх характеристика. Фактори виробництва та їх взаємодія. Шляхи розвитку суспільного виробництва та методи його оптимізації.

    курсовая работа [240,5 K], добавлен 11.12.2010

  • Сутність продуктивних сил та їх структурні елементи. Загальна характеристика технологічних способів виробництва, історія їх виникнення й розвитку. Особливості системи виробничих відносин суспільства. Власність як економічне явище, її значення та форми.

    реферат [22,8 K], добавлен 30.11.2010

  • Визначення організації та форми організації кожної зі сторін суспільного виробництва, продуктивних сил і відносин економічної власності. Характеристика натурального господарства. Причини виникнення товарного виробництва. Власність як економічна категорія.

    реферат [18,7 K], добавлен 03.02.2010

  • Еволюція суспільного виробництва, етапи його розвитку. Натуральне й товарне виробництво як форми суспільного. Товарна форма виробництва як умова становлення сучасних факторів виробництва. Проблеми та перспективи розвитку товарного виробництва в Україні.

    курсовая работа [316,1 K], добавлен 16.05.2010

  • Суть і види процесу відтворення. Сукупний суспільний продукт: валовий суспільний продукт-ВСП, кінцевий суспільний продукт-КСП, валовий національний продукт-ВНП, валовий внутрішній продукт-ВВП. Реалізація ССП при простому і розширеному відтворенні.

    реферат [20,3 K], добавлен 20.11.2007

  • Виробництво як процес суспільної праці, його характерні риси та сфери застосування. Основні фактори суспільного виробництва, їх взаємодія. Економічні показники результативності суспільного виробництва: межа можливостей, поєднання факторів, особливості

    курсовая работа [525,5 K], добавлен 09.12.2010

  • Теорія вартості: трудова та неокласична. Сутність і роль закону вартості. Величина вартості товару та фактори, що її визначають. Функції закону вартості. Фактори економічного стимулювання розвитку продуктивних сил. Сутність ціни та механізм ціноутворення.

    курсовая работа [61,3 K], добавлен 06.12.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.