Діяльність спільних підприємств

Якщо вирішувати завдання максимізації темпів приросту прибутку, то можна маніпулювати збільшенням чи зменшенням не тільки змінних, але й постійних витрат і залежно від цього вираховувати, на скільки відсотків зросте прибуток.

Якщо, наприклад, при збільшенні змінних витрат на 5,1% постійні витрати збільшаться на 2%, то прибуток зросте не на 7,2%, а на 6,4% (змінні витрати становлять 3036.44 грн., сума постійних витрат становитиме 7824,97 + 156,50 = 7981,47 грн., а прибуток -- величину 31000,00 -- (3036,44 + 7981,47) = 19982,09 грн.).

У практичних розрахунках для визначення сили впливу операційного важеля застосовують відношення так званої валової маржі (виручка від реалізації за мінусом змінних витрат) до прибутку.

У нашому випадку сила впливу операційного важеля дорівнює: (29500,00 - 2889,10) : 18785,93 = 1,42. Це означає, що при збільшенні виручки на 5,1% Прибуток зросте на 1,42 х 5,1% = 7,2%.

Взаємозв'язок і логічність цього розрахунку з попереднім легко простежується: результат розрахунків є однаковим (при збільшенні виручки на 5,1% Прибуток зростає на 7,2%).

Сила впливу операційного важеля завжди розраховується для визначеного обсягу продажу та певної виручки від реалізації. Змінюється виручка від реалізації -- змінюється й сила впливу операційного важеля. За постійної виручки від реалізації чим більша сума постійних витрат, тим сильніше діє операційний важіль, і навпаки. Це положення можна обґрунтувати за допомогою перетворення формули сили впливу операційного важеля:

[Виручка віл реалізації -- Змінні витрати] : Прибуток =

= [(Постійні витрати + мінні витрати + Прибуток) --

— Змінні витрати] : Прибуток =

= [Постійні витрати + Прибуток] : Прибуток.

Тобто: (29500,00 - 2889,10) : 18785,93 = (7824,97+ 18785,93) : 18785,93.

1,42=1,42

При зменшенні виручки від реалізації сила впливу операційного важеля зростає як за підвищення, так і за зниження питомої ваги постійних витрат у загальній їх сумі. Кожен процент зменшення виручки дає дедалі більший процент зниження прибутку, причому сила операційного важеля зростає швидше, ніж збільшуються постійні витрати.

За збільшення виручки від реалізації, якщо поріг рентабельності (точка самоокупності витрат) уже пройдений, сила впливу операційного важеля зменшується: кожен процент приросту виручки дає дедалі менший процент приросту прибутку (при цьому частка постійних витрат у загальній їх сумі знижується).

Ці положення можуть використовуватись підприємством для:

-- планування платежів по податку на прибуток, зокрема авансових;

-- вироблення лінії комерційної політики підприємства. Зокрема, за песимістичних прогнозів динаміки виручки від реалізації не можна збільшувати (мати великий обсяг) постійних затрат, тому що втрата прибутку від кожного, процента втрати виручки може бути в багато разів більшою через надто великий вплив ефекту операційного важеля.

Невід'ємною складовою частиною методики аналізу впливу витрат на процес максимізації маси прибутку є визначення запасу фінансової міцності підприємства. Складовим елементом такого поняття є поріг рентабельності (тобто така величина виручки від реалізації, за якої підприємство вже не має збитків, але ще і не має прибутків).

Поріг рентабельності = Постійні витрати: Валова маржа у відносному вираженні. (Валова маржа = Прибуток + Постійні витрати = 26610,90; тобто 90,2% виручки від реалізації або 0,90206 у відносному вираженні.) Отже,

Пр = 7824,97 : 0,90206 = 8674,56 грн.

Тобто при досягненні виручки від реалізації в 8674.56 грн. підприємство досягає окупності й постійних, і змінних витрат.

Знаючи поріг рентабельності, можна визначити запас фінансової міцності підприємства, який становитиме різницю між досягнутою фактичною виручкою від реалізації й порогом рентабельності.

Зфм = 29500,00 - 8674,56 = 20825,44 грн.

Зазначимо, якщо виручка віл реалізації палає нижче порога рентабельності, то фінансовий стан підприємства погіршується, створюється дефіцит ліквідних засобів.

Можна розраховувати запас фінансової міцності й у відсотках до виручки від реалізації. Якщо запас фінансової міцності становить у нашому випадку і 20825,44 грн., а виручка -- 29500,00 грн., то запас фінансової міцності відповідає 70.6% виручки від реалізації. Це означає, що підприємство здатне витримати 70-відсоткове зниження виручки від реалізації без серйозної загрози для свого фінансового стану.

Отже, розглянута методика аналізу дає змогу на практиці приймати ефективні управлінські рішення щодо розв'язання найрізноманітніших фінансово-господарських ситуацій.

7. Динаміка розвитку форм міжнародного співробітництва

На відміну від спільних підприємств, утворених на першому етапі реформування економіки, ті, що були засновані за останні 5 років, виявилися стабільнішими. Розширилася сфера їхньої діяльності. Тепер це не тільки розробка технологій та реалізація продукції, а й науково-дослідна діяльність, надання інформаційних та маркетингових послуг, комерціалізація розробок інститутів шляхом ліцензування. Отже, співробітництво з іноземними інвесторами в матеріальній сфері економіки, а також у науці і науковому обслуговуванні є фактором, який позитивно впливає на науково-технічний розвиток економіки, бо створює можливості для наближення виробництва до рівня розвинених країн світу.

Втім, інтенсивність цього процесу значною мірою залежить від державної політики щодо підтримки та стимулювання розвитку форм міжнародного співробітництва, в тому числі й на основі діяльності спільних підприємств. Ідеться передусім про державну підтримку і надання переваг в оподаткуванні саме тим спільним підприємствам, які використовують прогресивну технологію і виробляють продукцію, здатну замінити імпорт і бути конкурентоспроможною на світовому ринку. Потрібні також інші методи заохочення: нижча плата за оренду земельної ділянки, знижені тарифи на воду та електроенергію, пільгові ставки податку з прибутку для тих підприємств, які експортують 70% виробленої продукції, сприятливий валютний режим. Це стимулюватиме приплив прямих інвестицій, інноваційний розвиток саме тих галузей виробництва, які зорієнтовані на технологічні пріоритети.

Особливої державної підтримки потребують найбільші підприємства з іноземними інвестиціями, які використовують переважно вітчизняну сировину та комплектуючі компоненти. При цьому важливо, щоб державні органи всіляко сприяли технічному переозброєнню виробництва, здійсненню жорсткого технічного контролю за якістю комплектуючих виробів, що поставляються підприємствами-суміжниками. Потрібен постійний контроль за тим, щоб державну підтримку отримували саме ті підприємства, які використовують справді передову техніку і технологію, а не намагаються досягти короткочасного ефекту і мати валютну виручку за будь-яку ціну.

Зміцнення зв'язків між академічними установами України і аналогічними організаціями зарубіжжя має допомогти виявляти можливості для створення СП, здатних забезпечувати прориви у нових науково-технічних галузях. Важливо, щоб розширювалася практика виконання вітчизняних досліджень з використанням зовнішніх ресурсів та потенціалу зарубіжних талановитих учених.

Важливим фактором ефективної діяльності кожного СП є розподіл власності між кількома господарями його майна. Взаємовигідний розподіл сприяє розширенню масштабів діяльності підприємств у географічному плані, збільшує обсяг продажу і за рахунок цього підвищує вкладення у дослідження і розробки.

Кінцева мета створення спільних підприємств полягає переважно у прагненні одержати синергетичний ефект від взаємодії активів двох або більшої кількості установ, розташованих у різних країнах і спроможних поєднати свої зусилля і технологічні можливості задля досягнення максимальної вигоди від виробництва.

Висновки та пропозиції

Переважна більшість вчених-економістів виступає за залучення в економіку іноземних інвестицій. Оскільки мобілізувати необхідні кошти за рахунок внутрішніх ресурсів у короткий проміжок часу і в період розвалу національної економіки практично неможливо, іноземні інвестори повинні стати об'єктивною реальністю для України.

Здійснити перехід до ефективної, конкурентоспроможної ринкової економіки важко без залучення прямих іноземних інвестицій, без створення широкої мережі спільних підприємств. Інвестиції можуть відіграти істотну роль у здійсненні приватизації та технологічного оновлення існуючих підприємств, у створенні нових робочих місць, виробничих потужностей. Звичайно, за все потрібно платити, в тому числі й за західну допомогу. Але економічний ефект від надходження у країну фінансових, інтелектуальних та матеріальних ресурсів, яких не вистачає, незрівнянно вищий.

Досвід різних країн світу, зокрема Китаю, свідчить, що створення підприємств з використанням іноземних інвестицій, у тому числі і СП -- ефективний шлях випуску високоякісної конкурентоспроможної продукції.

Залучення і використання іноземних інвестицій шляхом створення спільних підприємств є одночасно і засобом виходу держави із самоізоляції, а також включення її до системи міжнародного розподілу праці. Іноземні інвестори зацікавлені у створенні СП.

Що ж стосується України, то можна констатувати, що іноземні інвестори сьогодні просто не хочуть вкладати гроші в економіку держави, інвестиційний клімат якої вони вважають несприятливим.

Тому для того, щоб залучити в Україну дійсно перспективні, високоякісні і стабільні інвестиції, необхідно здійснити ряд радикальних заходів. По-перше, слід встановити економічну стабільність в країні шляхом проведення широкомасштабної приватизації, введення ефективного оподаткування, валютного режиму зовнішньої торгівлі. По-друге, стабілізувати законодавчі акти, що регулюють підприємницьку діяльність. По-третє, організаційно сприяти іноземним інвесторам у процесі створення та реєстрації спільних підприємств.

Для забезпечення нормальної діяльності цих підприємств необхідно мати досить стабільну національну валюту, а також можливість конвертувати внутрішню валюту в іноземну й навпаки - за однаковим курсом обміну.

Для того, щоб спільне підприємництво в Україні набувало більших масштабів, треба якнайшвидше переходити до єдиного обмінного курсу, який визначається головним чином діянням ринкових сил, а також забезпечити належний доступ до валюти підприємств. Одним з варіантів термінового вирішення цієї проблеми могло б стати створення вторинного ринку, відкритого для підприємств. Але для його роботоздатності необхідно, щоб офіційний курс був близьким до ринкового.

Для зменшення експортних перешкод які негативно впливають на створення СП доцільно відмовитися від старої системи квот та ліцензій, знизити рівень тарифів і податків, раціоналізувати та модернізувати встановлення експортного мита.

Для поліпшення ситуації в системі оподаткування спільних підприємств структуру корпоративних податків слід спростити. Потрібно розробити реалістичні графіки амортизації, а положення про покриття збитків за рахунок майбутніх прибутків та про індексацію основних фондів з урахуванням інфляції привести у відповідність з міжнародними стандартами. Податкова система повинна бути однаковою для всіх підприємств, незалежно від національності їх власників.

Поліпшення інвестиційного клімату в Україні дасть значний поштовх до розширення інвестиційних потоків в агропромисловий комплекс.

Передумовою для цього має стати макроекономічна стабільність, що сприятиме акумулюванню внутрішніх і зовнішніх ресурсів шляхом підвищення довіри інвесторів до економічної політики та зменшення ризику інвестування. Водночас потребує розробки і впровадження дійовий механізм використання іноземних інвестицій, побудований на оптимальному співвідношенні їх видів і форм, які 6 забезпечили реалізацію макроекономічних інтересів держав-інвесторів та України.

Багатовекторність зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності в аграрній сфері економіки не повинна трактуватись як безсистемність. Зусилля по залученню іноземних інвестицій будуть витрачені дарма, якщо не забезпечити їх ефективне народногосподарське використання. З цього пригоду актуальною є розробка на державному рівні додаткових заходів, спрямованих на здійснення політики активного стимулювання іноземних інвестицій у найефективніших їх формах, у тому числі у формі спільних підприємств.

Література

1. Борисов Е.Ф. Экономическая теория: Учебник. - М.: Юристь, 1997.

2. Гальчинский А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. - К.: Вища школа, 1999.

3. Кудров В.М. Мировая экономика: Учебник. - М.: Издательство «БЕК», 1999.

4. Курс экономической теории. /Под ред. проф. Чепурина М.М., проф. Киселевой Е.А. - Киров: «АСА», 1994.

5. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. В 2 т. : Пер. с англ. - М.: «Туран», 1996.

6. Мельник Л.Ю. и др. Экономическая теория: учебное пособие/ Л.Ю. Мельник, А.М. Карпенко, М.Х. Корецкий.- Дніпропетровськ.: Січ, 1998.

7. Основи економічної теорії. Навч. посібник /За ред. В.О. Білика, П.Т.Саблука. - К.: Академпрес, 1999.

8. Основи економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. - К.: Вища школа, 1997.

9. Основи економічної теорії / За ред. Ю.В. Ніколенко. - К.: Либідь, 1998.

10. Самуельсон П. Экономика. т.1 и т.2 - М.: НПО ”Алгон” ВНИИСИ “Машиностроение”, 1994.

11. Теоретическая экономика. Политэкономия: Учебник для вузов /Под ред. Г.П. Журавлевой, Н.Н. Мильчаковой. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.

12. Юрьева Т.В. Социальная рыночная экономика. - М.: Русская деловая литература, 1999.

13. Фишер С. Дорнбуш Р. Шмалези Р. Экономика: пер. с англ. М.: Дело ЛТД,1993

Размещено на Allbest.ru